Управління активами і пасивами банку

Стратегії захисту від процентного ризику, однією з яких є методика управління гепом (аналіз різниці, управління дисбалансом, GAP-менеджмент), яка у світі найпоширеніша. Поняття "геп" походить від англ. "gap", що в перекладі означає "розрив, дисбаланс" і характеризує різницю між величиною активів і пасивів, чутливу до змін процентних ставок на ринку, яка підлягає переоцінці або погашенню до фіксованого строку, а управління гепом -- це головний блок управління активами і пасивами банку, в основу якого покладено встановлення цієї різниці. Відправною точкою процесу управління гепом є визначення горизонту планування (терміну дії) ризику зміни процентних ставок. Наприклад, керівництво банку може оцінити вплив процентного ризику протягом одного кварталу або лише одного місяця. Таким чином, оцінка різниці між чутливими активами й пасивами визначатиметься безпосередньо горизонтом планування. Але при цьому виникає одна важлива проблема: чим триваліший період обирається для аналізу цієї різниці, тим більшу частину активів і пасивів, на які впливає згаданий вище ризик, треба аналізувати. Водночас при збільшенні планового горизонту зменшується точність аналізу через те, що не враховуються незначні коливання. Тому необхідно визначити так звану золоту середину -- оптимальний горизонт планування для певного банку. Найчастіше на практиці групування чутливих до змін процентних ставок активів і пасивів за часовими інтервалами проводяться: до 7 днів; від 8 до 31 дня; від 32 до 92 днів; від 93 до 183 днів; від 184 днів до одного року; понад один рік. Визначивши горизонт планування у процесі аналізу активів і пасивів для встановлення контролю над процентним ризиком, їх необхідно поділити на чутливі й нечутливі до змін процентних ставок, що і є другим етапом процесу управління гепом банку. Активи чи пасиви є чутливими до змін процентної ставки, якщо відповідають таким вимогам:

-- дата перегляду плаваючої процентної ставки належить до чітко визначеного інтервалу в часі й строк погашення активу чи зобов'язання настає у цьому ж інтервалі;

-- термін проміжної або часткової виплати основної суми перебуває в межах чітко визначеного інтервалу;

-- зміна базової ставки, покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, очікується протягом цього самого часового інтервалу і не контролюється банком. Операції та послуги банків за чутливими активами й пасивами відображені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Перелік операцій та послуг за чутливими активами і пасивами банку

Відповідно до нечутливих активів і пасивів слід віднести доходи і витрати, які не залежать від зміни процентах ставок на ринку протягом аналізованого періоду, а також основні засоби й власний капітал банку. Особливістю процесу управління гепом у межах цього етапу є те, що при розрахунку використовується тільки та частина балансу, яка чутлива до змін ринкових процентних ставок.

На підставі визначених даних про горизонт планування ризику та обсяги активів і пасивів, чутливих до змін процентних ставок, починається третій етап (розрахунок гепу) --

GAP = RSA -- RSL

де RSA - активи, чутливі до змін процентних ставок; RSL - пасиви, чутливі до змін процентних ставок. У контексті управління гепом треба розрізняти такі три класи ситуацій: нульовий геп, додатний геп, від'ємний геп. Вартість активів чутливих до зміни % ставки RSA -- RSL = 0, або (RSA/RSL) = 1. Додатний геп: (RSA - RSL) > 0, або (RSA/RSL) > 1. Від'ємний геп (RSA - RSL) < 0, або (RSA/RSL) < 1. Таким чином, при нульовому гепі маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань процентних ставок, а процентний ризик -- мінімальним, проте отримати високий прибуток у результаті сприятливої зміни процентних ставок стає неможливим. Можливість отримати більшу маржу і, відповідно, більший прибуток дають дві ситуації -- додатний або від'ємний геп. Для тих банків, діяльність яких переважно не пов'язана із залученням коштів на поточні й депозитні рахунки, випуском цінних паперів власного боргу, характерний додатний геп, оскільки активи цих установ переоцінюються швидше, ніж пасиви. А якщо ресурсний потенціал банківських установ багато в чому залежить від залучення коштів фізичних і юридичних осіб, у цій ситуації характерним буде від'ємний геп, поява якого викликана тим, що пасиви цих установ формуються здебільшого за рахунок депозитів фізичних осіб. Розрахувати абсолютну суму гепу не важко, коли відомі характеристики грошових потоків для кожної операції банку з формування активів чи пасивів. Крім того, при розрахунку суми гепу треба визначити необхідний для цього проміжок часу.

Але слід мати на увазі, що при застосуванні у банківській практиці цієї моделі управління активами й пасивами не достатньо визначити лише напрямок різниці (додатна чи від'ємна), оскільки ще треба визначити її абсолютну величину. Отже, необхідною умовою використання зазначеного підходу до управління банком є наявність надійного прогнозу і передбачуваність ситуації на ринку банківських послуг. Для того, щоб зробити ці розрахунки, необхідно використати такий показник, як кумулятивний геп. За допомогою цього показника можна проаналізувати можливу зміну прибутку банку залежно від динаміки ринкових ставок у кожному з періодів, на які поділений аналізований часовий горизонт.

ПР = КГ (гр - г),

де ПР -- прибуток (збиток), одержаний у результаті зміни ринкової ставки процента; КГ -- кумулятивний геп; гр, г -- прогнозована та поточна ринкові ставки.

Додатне значення ПР свідчить про збільшення прибутку банку в результаті підвищення процентних ставок при додатному гепі чи зниження їх при від'ємному гепі. Якщо ж значення ПР від'ємне, це свідчить про зниження процентної маржі банку через підвищення ставок при від'ємному гепі чи зниження їх при додатному гепі. Таким чином, застосування моделі гепу в банківській діяльності базується на кількох принципах. Перший: зміна процентного доходу у разі зміни процентних ставок характеризує різницю між узгодженими активами й пасивами і залежить від величини гепу. Другий: геп безпосередньо пов'язаний передусім зі строками переоцінювання або погашення активів і пасивів банку, чутливих до змін процентної ставки. Третій: значення гепу залежить від характеру діяльності банку та операцій, які він виконує, чи послуг, які надає своїм клієнтам. Четвертий: якщо значення гепу від'ємне (GAP < 0), то в разі зростання процентних ставок дохід банку зменшується, а в разі зниження -- підвищується. І навпаки: при додатному гепі (GAP > 0), у разі зростання процентних ставок, дохід банку збільшується, а при зниженні -- зменшується.

3.2 Управління активами і пасивами в умовах

кризи на прикладі КБ «Альфа-Банк»

Банк був заснований 18 листопада 1992 року у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно українського законодавства, зареєстрований НБУ 24 березня 1993 року і почав діяльність під назвою Комерційний Банк Сприяння Споживачам “Віто” з головним офісом у Києві. В 1995 р. Банк був реорганізований у ТОВ “Київінвестбанк”, який у свою чергу був реорганізований в Акціонерний Комерційний Банк “Київський Інвестиційний Банк” в 1997 р. Під своїм теперішнім ім'ям Банк працює з січня 2001 р. Банк був зареєстрований НБУ в Державному Реєстрі Банків 24 березня 1993 р. під реєстраційним номером 158. Його поточна банківська ліцензія і дозвіл НБУ на здійснення окремих видів банківських операцій були оновлені 3 грудня 2001 р., 25 червня 2007 р. і 31 липня 2008 р., відповідно. 2 вересня 1999 р. Банк був зареєстрований як учасник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Альфа-банк" є членом російського консорціуму "Альфа-Груп". Вона прийшла на ринок України, щоб сполучити глибоке знання українського ринку й міжнародні стандарти бізнесу, стверджували її працівники.

За час свого існування "Альфа-банк" тричі змінював бізнес-стратегію. Наразі метою компанії заявлено "посилення лідируючих позицій у секторі банківських послуг для корпоративних клієнтів та вихід на лідируючі позиції на ринку роздрібних фінансових послуг, а також малого та середнього бізнесу". Спочатку банк як міг залучав корпоративних клієнтів і розвивав мережу філій. Потім, мабуть, віддаючи данину моді, переорієнтував її на роботу з фізичними особами та споживче кредитування. При цьому всі підприємства, попри їх бажання, було передано до центрального офісу. І наостанок, схоже, менеджери "Альфа-банку" дійшли висновку, що йому економічно вигідно займатися лише великими компаніями. Інакше неможливо пояснити, чому установа підвищила тарифи на свої послуги не просто в декілька разів, а на цілий порядок. У такий спосіб "Альфа-банк", вирішив розпрощатися з клієнтами-представниками малого бізнесу. Альфа-банк" вирішив проранжирувати своїх клієнтів за ступенями їх фінансової ефективності й позбутися малоефективних.

НБУ лишив можливості ВТБ і Альфа-Банк заманювати на депозити пенсійні накопичення та кошти воєнної іпотеки. Причиною цього стали результати банківської діяльності за другий квартал. При цьому банки втрачають важливих клієнтів в особах управляючих компаній та недержавних пенсійних фондів. На даному етапі ми можемо спостерігати за тим як впливає криза на банківську систему. Проаналівавши дані квартальної звітності банку можемо сказати що, в 2-му кварталі порівнюючи з датою на кінець попереднього фінансового року ми маємо такі результати: ВК зменшився з 3310966 на 3141325, тобто на 169641, сума не значна але на кінець року ця сума може збільшитись у декілька разів, що може сприяти звуженню діяльності банку, проведенню меншого спектру банківських послуг, що може обернутися для банку ліквідацією або реорганізацією. Зобов`язання банку збільшились з 28998157 на 29241201. Можемо зробити висновок, що як і Альфа-Банк так і всю банківську систему криза заципала. При нинішній ситуації на фінансовому ринку залишаться тільки найбільші, найвитриваліші, і ті банки які в цей момент зможуть провести таку банківську політику щоб як найкраще захистити себе від втрат, а навпаки намагатись збільшувати свій капітал.

Висновок

Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: На нинішньому етапі розвитку банківської системи одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи в цілому. У зв'язку з цим проблема ефективного управління активами й пасивами як одного з чинників фінансової стійкості банків набуває особливого значення. Управління активами та пасивами - одна з основних складових банківського менеджменту, яка безпосередньо впливає на ефективність роботи фінансової установи та її здатність виживати у конкурентному середовищі.

Управління активами та пасивами - основний процес, умежах якого банки планують і реалізують свої прибутки та контролюють притаманні їхній діяльності ризики. Аналіз методологічних підходів до управління фінансами комерційного банку та процесу їх еволюції, дає підстави виділити три основні з них:

1) через управління активами;

2) через управління пасивами;

3) через управління активами і пасивами.

З погляду ретроспективи ці підходи є послідовними етапами розвитку концептуальних засад управління банківськими фінансами, хоч у сучасній банківській практиці (зокрема у вітчизняній) вони існують паралельно. Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи: - пасивні операції; - активні операції; - послуги. Активні операції - це розміщення банками власних та залучених коштів із метою одержання прибутку й забезпечення своєї ліквідності. Такі операції дуже тісно пов'язані з пасивними операціями, оскільки, розміщуючи гроші в активи, банки постійно стежать за тим, щоб частина коштів залишалася у вигляді обов'язкових і вільних резервів, щоб тривалість вкладень в активи відповідала тривалості залучення коштів у пасиви. Усе це вимагає від банків керування активними і пасивними операціями в їх взаємодії як єдиним комплексом банківської діяльності. Операції по видачі кредитів є основним видом активних операції комерційних банків, вони забезпечують більшу частину прибутків у багатьох банках. Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів.

Пасивні операції включають: - залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення;

- отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку;

- випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку. Узагальнюючи розглянуті теорії та їх значення в діяльності банку, можемо висновувати, що формування методологічних засад аналізу банківської діяльності має спиратися на логіку системного аналізу, принципи портфельної оптимізації та інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку. Реалізація концептуальних положень системного аналізу в банківській сфері дає змогу створити оптимальний банківський процесор (у даному разі - його аналітичну частину). З цією метою формується система інтегральних аналітичних показників, які характеризують властивості системи (банку), та створюються методики їх розрахунку і аналізу. Виявлення та формалізація зв'язків між прибутковістю і ризиком забезпечує формування системи аналітичних моделей, які є ефективним інструментом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Список використаної літератури

Конституція України // Вісник Верховної Ради. - 1996. - № ЗО.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 4">6-ІУ.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-1V.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12. 2000 р. № 2121-ХІУ // Закон і бізнес - 2001. - № 4. - С. 13-38.

Закон України "Про Національний банк України" від 2(4.05.99 р. №679-ХІУ // Офіційний Вісник України. - 1999. - № 24. - С. 23 - 56.

Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23 червня 2005 р. № 2704-1V // Офіційний Вісник України - 2005.- № 29.-С. 5.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР // Все про бухгалтерський облік. - 2007. - № 15. -С.3-45.

Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654-ХИ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 42. - С. 56 - 78.

12.Закон України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ // Офіційний Вісник України. - 2003. - № 28. - С. 31 - 49.

Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" затверджене постановою Правління Національного банку України від 06 07. 2000 р. № 279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. -2000. - № 9. -С. 54-72.

Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" затверджена постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №280 /У Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2004. - №4. -С. 23-35.

Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні"

затверджена постановою Правління Національного банку України від

28.08.2001 р. № 368 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.

13. Інструкція "Про бухгалтерський облік кредитних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України" затверджена постановою Правління НБУ від 15.09.2004 р. >2 435 //

14. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності. - К.: КНЕУ, 2006. - 600 с. 15.Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі- К.:Алерта, 2004- 478 с

16. Козьменко С.М, Шпиг Ф.І., Волошко І.В. Стратегічний менеджмент банку.- Суми: Університетська книга, 2003. - 732 с. 43.Копилюк О. І, Кульчицька Н.С.

17. Калініченко О. Нові організаційні підходи до управління банком як джерело підвищення стійкості банку // Банківська справа.- 2006.- № 2.- С.8390.

18. Кириченко О.А., Міщенко В.І., Щербань В.П., Яценюк А.П., Гіленко І.В. Банківський менеджмент. - К.: Знання, 2005. - 832 с. 41.Кирій Р.П.

19. Костюченко О.А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці. - К.: А.С.К., 2006. - 624 с.

20. А., Лаптєв С.М, Шевченко К.Є., Денисенко М.П. Система банківського менеджменту. - К., 2005. - 356 с. 49.Любунь О

21. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші, кредит, банки. --Львів: Центр Європи, 1997. -312с.

22. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник/За ред. Б.Л. Луціва. -2-ге вид., перероб. Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-225с.

23. Дзюблюк О.В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. Тернопіль: ТАМГ, 1996. -140с.

24. Єфремов И.А. Операции коммерческих банков с ценными бумагами. -М.: ЙСТ-СЕРВИС, 1995. -441с.

25. Іванов В.В. Анализ надежности банка: Практическое пособие. -М.: РДЛ,1995. -320с.

26. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків: Навчальний посібник. -К.: Т-во «Знання», КОО, 1996. -120с /Серія «Бібліотечка банкіра»

27. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. -- 2-ге вид., доп. -- Львів: ЛБІ НБУ, 2001. -- 516

28. Банковский менеджмент. - М.: Дело ЛТД, 2000. - 768 с.

29. Тиркало Р.І., Щибиволок 3.1. Фінансовий аналіз комерційного банку:

основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навчальний посібник. Київ -2007. - 233