Майнове страхування в умовах ринку

РЕФЕРАТ

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ, СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ, ЮРИДИЧНА ОСОБА, ФІЗИЧНА ОСОБА, ПРОПОРЦІЙНА СИСТЕМА, СТРАХОВІ ПРЕМІЇ, СТРАХОВІ ВИПЛАТИ

Пояснювальна записка до курсової роботи :

Сторінок 32

Таблиць 2

Рисунків 4

Список використаних джерел 25

Темою моєї курсової роботи є майнове страхування в умовах ринку.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в сучасному світі ми постійно знаходимося в оточення ризику і для того щоб мінімізувати його необхідно користуватися послугами які надають страховики.

Метою написання цієї курсової роботи є поглиблення знань по темі майнового страхування та вивчення всіх аспектів даної теми.

Завданням є повне та достовірне висвітлення всіх питань, що розкриваються тему майнового страхування а також закріплення набутих знань.

Дана роботи скалатається з трьох питань, що в свою чергу містять підпункти, що розкривають питання точно та докладно.

ЗМІСТ

ВСУП

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ТЕОРИТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Суть та необхідність майнового страхування

1.2 Класифікація майнового страхування

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Добровільне страхування майна юридичних осіб

2.2 Добровільне страхування майна громадян

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЙНІ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Майнове страхування - сукупність галузей страхування, що пов'язані з відшкодуванням збитків завданих майну страхувальників, що пов'язані договором страхування з страховими компанія, що мають право здійснювати ці види страхування.

У майновому страхуванні діє головне правило:

Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості май-на, яке страхувальник бажає застрахувати на момент укла-дання договору страхування.

Страхове відшкодування визначається з такої залежності:

Страхові відшкодування = (Збиток * страхова сума)/ вартість майна.

Отже, сумарний вплив ризиків досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення їх негативного впливу на життя людей.

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, що складають дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують на такі групи:

- страхування майна при пожежі та стихійного лиха (вогневе страхування);

- страхування сільськогосподарських культур від стихійних явиш;

- страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і нещасних випадків;

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхового захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями. Страхови-ки, на відміну від поручителів, мають змогу вирівняти та перерозподілити ризики між багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й у просторі, тобто серед суб'єкті і певного середовища.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частку українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Суть та необхідність майнового страхування

Майнове страхування - сукупність галузей страхування, що пов'язані з відшкодуванням збитків завданих майну страхувальників, що пов'язані договором страхування з страховими компанія, що мають право здійснювати ці види страхування.

У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення (страхової відповідальності страховика): пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).В них обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.

Пропорційна система -- виплата відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором страхування перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику -- повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором страхування.

Система граничного відшкодування -- використовується в тих видах майнового страхування, в яких страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислені як різниця між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система застосовується при страхування фінансових ризиків (результати діяльності суб'єктів: наприклад, при страхуванні врожаю, втрат від простоїв у виробництві,неповернення кредитів чи несплаті відсотків по кредиту,орендної плати тощо і т.п.).

Слід ще сказати, що при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його на пропорційній основі тільки в рамках своєї відповідальності, а в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевершує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком.

Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення страхувальників укладати договори страхування майна на повну вартість майна.

У майновому страхуванні діє головне правило:

Страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна, яке страхувальник бажає застрахувати на момент укладання договору страхування.

Страхове відшкодування визначається з такої залежності:

Страхові відшкодування = (Збиток * страхова сума) вартість майна

Люди цілком природно прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров'я, житла, харчів і т. ін. Потреба в захисті дуже близька до їхніх первинних (фізіологічних) запитів та інтересів. З урізноманітненням інтересів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій - ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Отже, сумарний вплив ризиків досі не зменшується. Це змушує весь світ активно шукати шляхів послаблення їх негативного впливу на життя людей.

З огляду на доволі ризиковане функціонування будь-якого підприємства і не менш ризиковане проживання кожної людини існує нагальна потреба попереджувати й відшкодовувати збитки, що їх завдають ризиковані обставини. Без цього неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і у своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист".

Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками: випадковістю ризику; незвичайністю заподіяної шкоди; можливістю вираження шкоди в натуральній або грошовій формі; необхідністю попередження, подолання наслідків небажаної події та відшкодування завданих нею збитків. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних із ними втрат.

Для того щоб система заходів із попередження, подолання та відшкодування втрат була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства.

Зауважимо, що сукупний фонд страхового захисту не має зведеного планового чи звітного оформлення, котре характеризувало б його розмір. Не існує й спеціального органу управління цим фондом.

До фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбачуваними подіями, - самострахування), а також фонди, створювані методом страхування. у межах цих форм страхового захисту може існувати багато видів фондів цільового призначення. Розмір і структура фондів, використовуваних із метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників. Насамперед це - теоретичні концепції формування фонду, стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення, міжнародні відносини тощо.

Відомо, що у країнах соціалістичної орієнтації існувала практика відносити витрати на страхування за рахунок прибутку, що залишався в розпорядженні підприємств. У капіталістичних країнах перемогли погляди, згідно з якими джерелом поповнення страхового фонду є витрати виробництва. Розмір страхового фонду тут розглядається як сума витрат, що їх бере на себе суспільство або окремий власник, компенсуючи шкоду, зумовлену страховими ризиками.

В Україні за рахунок централізованих фондів і досі фінансуються витрати, пов'язані із запобіганням та ліквідацією повеней, зсувів, аварій на шахтах .

Забезпеченню страхового захисту досить довго відчутно сприяв державний позиковий фонд. Особливо характерним це було для сільського господарства та інших галузей, підприємства яких отримували великі суми кредиту під сезонну розбіжність між витратами виробництва та доходами. На випадок різкого зниження виходу продукції через природні аномалії чи з інших причин, не залежних від господарства, підприємствам надавалися тривалі (до 12 років) відстрочки у сплаті позик. Нерідко наприкінці відстрочки борги списувалися за рахунок бюджету.

Отже, позики за такого режиму їх використання частково виконували функції страхування. На кредит було покладено не властиві йому функції. Зрештою порушувалися основні принципи кредиту: цільове призначення, матеріальне забезпечення, терміновість і платність за користування, а через це кредит утрачав свої характерні властивості.

Майже кожне міністерство чи відомство на випадок непередбачуваних обставин мало у своєму розпорядженні фонди фінансової підтримки підлеглих їм державних підприємств. За рахунок відомчих фондів могла надаватися фінансова допомога на поповнення нестачі оборотних коштів, що виникала, як правило, із не залежних від позичальника причин. Часто допомога надавалася на безповоротних засадах. Проте надання такої допомоги не регулювалося чіткими нормами. Тому нерідко кошти йшли на покриття й таких збитків, які зумовлювалися безгосподарністю у виробничих формуваннях, помилковими рішеннями вищих організацій.

Централізовані кошти держави, а також фонди відомств становили в сукупності переважну частину ресурсів, що спрямовувалися на страховий захист.

Водночас із розширенням прав підприємств зростали можливості самострахування, для чого створювалися внутрішні натуральні та грошові резерви. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану переважно дрібними ризиками.

Перевага самострахування полягає в тому, що воно допомагає оперативно відшкодовувати невеликі збитки. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії.

1.2 Класифікація майнового страхування

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, що складають дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують на такі групи:

- страхування майна при пожежі та стихійного лиха (вогневе страхування);

- страхування сільськогосподарських культур від стихійних явиш;

- страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і нещасних випадків;

- страхування засобів транспорту від аварій та ін. небезпек.

Залежно від ризику, який страхується , розглядають такі типи договорів страхування:

1. Страхування від вогню, удару блискавки, вибуху.

2. Комплексне або розширене страхування «від вогню та інших випадків, яке включає, крім ризиків пожежі та вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град; злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).

З. Від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних та дослідницьких робіт.

Страхова оцінка вартості при майновому страхуванні проводиться, як правило, для таких категорій майна:

Основні фонди.

Товарно-матеріальні цінності.

Продукція у процесі виробництва або обробки.

Об'єкти у стадії незакінченого будівництва.

Майно, одержане підприємством за договором майнового найму або прийнятого ним від інших організацій та населення для переробки, ремонту тощо.

Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат.

Не приймаються на страхування;

Гроші готівкою.

Акції, облігації та інші цінні папери.

Рукописи, креслярські та ін. документи, бухгалтерські та ділові книги.

Дорогоцінні метали.

Технічні носії інформації (магнітні плівки, касети, магнітні диски).

Майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику.

Будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та ін. стихійні явища.

Послідовність визначення розміру збитку та страхового відшкодування така:

Установлення факту страхового випадку.

Визначення розміру збитку і страхового відшкодування та складання страхового акта про страховий випадок.

Здійснення страхової виплати.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані внаслідок:

1. Перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них.

2. Того, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню.

З. Викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено правоохоронними органами.

Розмір страхової премії залежить від:

1. Ступеня страхового ризику.

2. Страхового тарифу.

З. Виду майна та умов зберігання майна.

4.Технічного стану підприємства,

5. Виду виробництва.

6. Обсягу застрахованого майна.

7. Страхової суми.

8. Строку використання.

9. Форми внесення страхових платежів.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Добровільне страхування майна юридичних осіб

Юридичними особами може бути застраховане майно: державне, власне, орендне, заставне, лізингове. Тобто, об'єктами страхування майна можуть бути інтереси, пов'язані з: володінням, використанням і розпорядженням майном,

Існує багато видів страхування майна підприємств, традиційними з яких є:

страхування майна юридичних осіб (на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки);

страхування майна застави (особливо в банківських операціях):

страхування предмета іпотеки;

страхування електронних пристроїв;

страхування будівельно-монтажних ризиків;

страхування товарів на складах;

страхування експонатів виставок тощо.

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхового захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями.

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхового захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями. Страховики, на відміну від поручителів, мають змогу вирівняти та перерозподілити ризики між багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й у просторі, тобто серед суб'єкті і певного середовища.

В умовах ринкової економіки страхування є потужним видом бізнесу. Нинішній стан страхового ринку України характеризується зростанням чисельності страхових компаній та збільшенням їх статутного капіталу. Валові страхові премії в таблиці (2.1)

Таблиця 2.1

Валові страхові премії за 2007 та 2008 роки

Види страхування	Валові страхові премії
	2007рікмлн.грн.	2008рік млн. грн.	питома вага 2007р. %	питома вага 2008р.%
Страхування життя	31	64,8	0,9	1,9
Види страхування інші, ніж страхування життя	3201	3308,7	99	98
Добровільне особисте страхування	149,9	128,4	4,6	3,8
Добровільне майнове страхування	2728,3	2874,4	84,4	85
в тому числі страхування фінансових ризиків	164	1384,1	0,5	41
Добровільне страхування відповідальності	208,8	84,3	6,4	2,4
Недержавне обов'язкове страхування	108,5	214,9	3,3	6,4
в т.ч, страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів	47,2	134,7	1,5	4
Державне обов'язкове страхування	6,2	6,7	0,2	0,2
Всього ( всі види страхування)	3232	3373,5	100	100

Аналізуючи данні з таблиці (2.1), можна побачити що найбільші страхові премії у 2007 та 2008роках саме від добровільного майнового страхування, вони складають відповідно 84.4 і 85%,тобто юридичні та фізичні особи найчастіше страхують саме своє майно. На другому місці у 2007році валові страхові премії від добровільного страхування відповідальності 6.4%,а вже потім страхові премії від добровільного особистого страхування. А найнижчі премії у 2007 та 2008роках від державного обов'язкового страхування по 0.2%. Навідміно від 2007 року у 2008році на другому місці валові страхові премії від недержавного обов'язкового страхування, а вже потім добровільне особисте страхування 3.8% , це трохи менше ніж у 2007році. Все це можна побачити на рисунку (2.1)

Рисунок 2.1

На рис (2.1)чітко видно, що у 2007 році найбільші страхові премії саме від майнового страхування. Показники 2008 року також можна побачити графічно на рис (2.2)

Рисунок 2.2

На рис 2.2 також видно, що у 2008 році найбільшу частку серед страхових премій займає добровільне майнове страхування, а вже потім недержавне обов'язкове страхування.

2.2 Добровільне страхування майна громадян

У страхуванні майна громадян, як правило, розглядаються такі види майна: будівлі, тварини та домашнє майно.

У страховій практиці застосовуються комплексні види страхування -- це страхування будівель та тварин, ще належать громадянам; тварин та домашнього майна. Сутністю цього є те, що за одним договором страхування вважається застрахованим не один, а кілька видів майна. Основні умови комплексного страхування містять умови конкретних видів страхування, що входять удану комбінацію.

У страхуванні будівель, споруд та тварин страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника, але вона не повинна перевищувати вартості будівель та видів тварин за рин-ковими цінами даного регіон.

Укладені договори страхування свідчать про те, що в разі настання страхового випадку (ризику) страхувальникові буде відшкодовано збиток.

Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування.

Отже валові страхові виплати на всі види страхування наведені в табл. (2.2)

Таблиця 2.2

Валові страхові виплати за 2007 - 2008 роки

Види страхування	Валові страхові виплати
	2007рік млн. грн.	2008рік млн. грн.	питома вага 2007р. %	питома вага 2008р. %
Страхування життя	1,1	1,6	0,6	0,3
Види страхування інші, ніж страхування життя	188,9	537,9	99	99
Добровільне особисте страхування	59,4	72,6	31	13,5
Добровільне майнове страхування	97,7	415,4	51	77
в тому числі страхування фінансових ризиків	9,6	251,4	5	46
Добровільне страхування відповідальності	5,7	11,3	3	2
Недержавне обов'язкове страхування	19,7	31,4	10,3	6
в т.ч, страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів	17,6	23,1	9,2	4
Державне обов'язкове страхування	6,4	7,2	3,3	1
Всього ( всі види страхування)	190	539,5	100	100

Аналізуючи данні наведенні в таблиці (2.2), можна зробити висновки що найбільші виплати, як у 2007 так і у 2008 році, робляться у добровільному майновому страхуванні, відповідно 51%і 77%, тобто юридичні та фізичні особи найчастіше страхують своє майно, та найчастіше отримують страхові виплати за втрачене або пошкоджене майно. На другому місці виплачуються страхові виплати особам, які уклали договір про добровільне особисте страхування, у 2007 році ці виплати складають 31%, а у 2008 році - 13.5%. А найменшу частку страхових виплат займає страхові виплати по страхуванню життя, у 2007році складає 0.6%, а у 2008 році - 0.3%, це говорить про те що фізичні особи, які страхують життя дуже рідко отримують страхові виплати, так як менший ризик втрати життя. Всі ці можна зобразити графічно на рис(2.3)

Рисунок 2.3

На рис 2.3 видно, що у 2007 році найбільше виплачуються страхові виплати з майнового страхування та добровільного особистого страхування.

Показники за 2008 рік також можна зобразити на рис (2.4)

Рисунок 2.4

На рис 2.4 також видно , що найбільші страхові виплати з майнового страхування, а найменші - зі страхування життя.

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частку українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи. Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих майнових ризиків.

Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя, як надійне джерело інвестиційних ресурсів, становить на ринку страхових послуг найменшу частку (0,66 відсотка), тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30 - 40 відсотків. Нормативно-правова база (з точки зору термінів і форм страхування) не сприяє розвитку цього виду страхування. Щороку питома частка платежів із страхування життя в загальній структурі платежів зменшується у 2 рази. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим питанням займаються тільки 6 страховиків. Внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків із страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає щороку 80 - 100 млн. доларів США.

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів страхування, як пенсійне і медичне страхування, стримує розвиток страхового ринку.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Метою Програми розвитку страхового ринку України на 2005-2006рр. є:

створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального захисту населення;

усунення адміністративних бар'єрів для здійснення окремих видів страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих

стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного і техногенного

характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети;

збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи мотивацій їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки;

досягнення високої конкурентоспроможності українських страховиків, приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими стандартами.

В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

верховенство правового регулювання страхової діяльності;

системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

довіра, що ґрунтується на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захист страхувальника.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з вдосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян, використати їх в національній економіці та забезпечити належний рівень соціального захисту населення України. Для цього необхідно:

створити мережу закладів "Асістанс-Україна", на основі якої буде створюватися система медичного страхування;

розробити прозорі та прийнятні правила і засади діяльності страховиків України, пов'язаної з обслуговуванням системи соціального страхування;

забезпечити поряд із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням розвиток додаткових форм страхування населення від ризиків, які мають соціальне значення, на добровільній основі шляхом їх законодавчого врегулювання, зокрема, впровадження довгострокових видів особистого страхування.

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових (накопичувальних) видів страхування до моменту зниження рівня інфляції (менш як 10 відсотків), необхідно розглянути питання використання вільноконвертованої валюти під час здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування, зокрема питання здійснення страхових платежів у вільноконвертованій валюті, формування математичних резервів у вільноконвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення резервів в активи інших категорій, не передбачених Законом України "Про страхування".

Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і стабільність страховиків України шляхом:

сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в тому числі в іноземній валюті;

вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів;

розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестраховування;

законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Довіра до страхування як інституту соціально-економічного захисту є однією з необхідних передумов розвитку страхового бізнесу. З метою відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

поступово замінити обов'язкове державне страхування безпосереднім відшкодуванням з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених на утримання відповідних державних органів;

впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових послуг, зокрема таких, як надання кредитів під заставу страхових полісів тощо;

інформувати населення через засоби масової інформації про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю;

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення обсягу страхових платежів до 3,5 - 4 відсотків валового внутрішнього продукту в 2005 році вимагатиме додаткового збільшення чисельності працюючих на ринку страхування до 50 тис. спеціалістів, залучення до роботи висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших), добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування. У зв'язку з цим необхідно:

визначити кваліфікаційні вимоги до працівників страховиків та страхових посередників;

проводити науково-дослідну роботу з підвищення кваліфікації персоналу страховиків і страхових посередників.

У разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових платежів збільшуватимуться протягом 2001 - 2005 років. Буде забезпечено зростання частки добровільного страхування з одночасним збільшенням масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозуються для розвитку майнового страхування та страхування відповідальності. Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів.

ВИСНОВКИ

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства.

Найбільші страхові премії у 2007 та 2008роках саме від добровільного майнового страхування, вони складають відповідно 84.4 і 85%,тобто юридичні та фізичні особи найчастіше страхують саме своє майно. На другому місці у 2007році валові страхові премії від добровільного страхування відповідальності 6.4%,а вже потім страхові премії від добровільного особистого страхування. А найнижчі премії у 2007 та 2008роках від державного обов'язкового страхування по 0.2%

Найбільші виплати, як у 2007 так і у 2008 році, робляться у добровільному майновому страхуванні, відповідно 51%і 77%, тобто юридичні та фізичні особи найчастіше страхують своє майно, та найчастіше отримують страхові виплати за втрачене або пошкоджене майно. На другому місці виплачуються страхові виплати особам, які уклали договір про добровільне особисте страхування, у 2007 році ці виплати складають 31%, а у 2008 році - 13.5%. А найменшу частку страхових виплат займає страхові виплати по страхуванню життя, у 2007році складає 0.6%, а у 2008 році - 0.3%, це говорить про те що фізичні особи, які страхують життя дуже рідко отримують страхові виплати, так як менший ризик втрати життя.

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення обсягу страхових платежів до 3,5 - 4 відсотків валового внутрішнього продукту в 2005 році вимагатиме додаткового збільшення чисельності працюючих на ринку страхування до 50 тис. спеціалістів, залучення до роботи висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших), добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування. У зв'язку з цим необхідно:

визначити кваліфікаційні вимоги до працівників страховиків та страхових посередників;

проводити науково-дослідну роботу з підвищення кваліфікації персоналу страховиків і страхових посередників.

У разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових платежів збільшуватимуться протягом 2001 - 2005 років. Буде забезпечено зростання частки добровільного страхування з одночасним збільшенням масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозуються для розвитку майнового страхування та страхування відповідальності. Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Горбач Л. М. Страхова справа: навч. посібн., 2- ге видання К:.Кондор, 2006 рік,ст. 56-60

2. Говорушко Т.М. Страхові послуги, навч. посібн. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005 рік., ст. 68-71

3. М.М. Александрова Страхування, навч. посібн. К:. ЦУЛ, 2004 рік, ст. 105-108

4. Вовчак О.Д. Страхування навч. посібн, Львів: “Новий світ”, 2006 рік, ст. 80-85

5. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія), навч. посібн. К:. КНЕУ, 2004 рік, ст. 63-66

6. Таркуцяк А.О. Страхові послуги, навч. посібн. К:.КНЕУ, 2005 рік, ст. 162-166

7. Кириленко Т.Г. Фінанси, теорія, навч. посібн. К:.ЦУЛ, 2004 рік, ст. 182-186

8. Спеціалізоване виданя про страхування, “ Страхова справа”, №1(17), 2005 рік, Олексій Павлюк, ст. 41-45

9. Науково-теоретичний журнал Міністерства фінансів України “Фінанси України”, №4, 2005р, ст. 28-34. Кручок С.І.

10. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навчальний посібник. - К.: Видавництво Європейського Університету, 2003. - 389с.

11. Таркуцяк А.О. Страхування: питання і відповіді: Навчальний посібник. - К.: Видавництво Європейського Університету, 2003. - 422с.

12. Таркуцяк А.О. Страхування: Навчальний посібник. - К.: Видавництво Європейського Університету, 2001. - 391с.

13. Хохлов Н. В. Управление риском: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с.

14. Шихов А. К. Страхование: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 431 с.

31

15. Шелехов К. В., Бігдаш В. Д. Страхування: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2001. - 424 с.

16. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000. - 374 с.

17. Вовчак О. Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-е видання, виправлене. - Львів: “Новий світ - 2000”, 2001. - 288 с.

18. Говорушко Т. А. Страхові послуги. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 400 с.

19. Горбач Л.М. Страхова справа. - К.: «Просвіта», 2003. - 285с.

20. Ефимов С.Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование. - М.: Церих - ПЭЛ, 1996. - 528 с.

21. Романенко Є.В. Персонал: Навчальний посібник. - К.:МАУП, 2007.-560с.

22.Щірінян А.С. Страхування 2008. - 476с.

23. Кириленко Т.Г.Фінанси, теорія,навч. посібн. К:.ЦУЛ, 2004 рік, ст. 182-186

24. Алексеенко Н.В. Страхові послуги, навч. посібн. К:.КНЕУ, 2005 р, ст. 162-166

25. Вовчак О.Д. Страхування навч. посібн, Львів: “Новий світ”, 2006 рік, ст. 80-85