Реферат

Сутність кредитної системи України

1. Сутність кредитної системи

Розрізняють два поняття кредитної системи:

1) сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональна форма);

2) сукупність кредитно--фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх у позичку (інституціональна форма).

У першому аспекті кредитна система представлена банківським, споживчим, комерційним, державним, лізинговим, іпотечним, міжнародним кредитами. Усім цим видам кредиту властиві специфічні форми відносин і методи кредитування. Реалізують ці відносини спеціалізовані установи, що утворюють кредитну систему в другому (інституціональному) розумінні. Ведучою ланкою інституціональної структури кредитної системи є банки.

Кредитна система - більш широке поняття, ніж банківська система, що включає лише сукупність банків, що діють у країні.

Банк - комерційна установа, що залучає кошти юридичних і фізичних осіб і від свого імені розміщує їх на умовах зворотності, платності, терміновості, а також здійснює розрахункові, комісійно-посередницькі й інші операції.

До 1987 року банківська система включала три банки монополісти: Держбанк СРСР, Стройбанк СРСР і Внешторгбанк СРСР. Існувала система ощадних кас.

Децентралізація економіки в ринкових умовах господарювання зажадала зміни ролі банківської системи в механізмі управління економікою. Передбачалася зміна організаційної структури банківської системи, підвищення ролі банків, посилення їхнього впливу на розвиток народного господарства, перетворення кредиту на діючий економічний важіль.

Модель реорганізації включала:

1) створення дворівневої банківської системи;

2) переклад спеціалізованих банків на повний госпрозрахунок і самофінансування;

3) удосконалювання форм і методів кредитних відносин з підприємствами різних галузей.

Центральне місце в кредитній системі держави повинен був зайняти Національний банк. Вирішувались два завдання:

1) створення нового механізму грошово-кредитного регулювання, що дозволяє економічним методам впливати на макроекономічні пропорції суспільного відтворення;

2) створення умов для вільного переливу фінансових ресурсів у ті сфери і галузі, де їхнє використання надасть найбільшого ефекту. В ході банківської реформи реорганізується не тільки структура банків, але і відбуваються глибокі зміни в характері кредитних відносин. У результаті в Україні сформувалася дворівнева банківська система: 1-й рівень НБУ; 2-й рівень комерційні банки й інші фінансово--кредитні установи, що здійснюють окремі банківські операції.

Спеціальні банки (іпотечні, земельні, інвестиційні) здійснюють операції щодо випуску і розміщення корпоративних цінних паперів. Банк реконструкції і розвитку створений для фінансування урядових цільових програм.

У кредитній системі в інституціональному плані можна виділити також союзи, асоціації, консорціуми й інші об'єднання банків, утворені ними для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм.

У другий рівень входять також спеціальні фінансово--кредитні інститути: кредитні спілки і кооперативи, фінансові й трастові компанії, страхові компанії, частково пенсійні фонди, інвестиційні фонди, ломбарди та інші установи.

2. Взаємини комерційних банків із НБУ

Функції загального регулювання діяльності кожного комерційного банку в рамках єдиної грошово-кредитної системи країни покладені на НБУ. Це регулювання покликане сприяти забезпеченню:

стійкості роботи і зміцнення фінансового стану комерційного банку;

орієнтації і стимулювання діяльності банку у сфері кредитування на виконання пріоритетних завдань розвитку економіки і підвищення добробуту суспільства;

наукової організації грошового обігу в народному господарстві.

При цьому використовуються економічні методи управління і тільки при їхньому вичерпанні -- адміністративні.

Організація взаємин НБУ з комерційними банками і методи регулювання діяльності комерційних банків передбачені банківським законодавством.

Використовуються наступні інструменти:

1) проведення операцій з цінними паперами і з іноземною валютою;

2) зміна норм обов'язкових резервів, розташовуваних комерційними банками в НБУ (диференціація до запитання 20%, більше 1 року 15%);

3) зміна відсоткових ставок за кредитами.

НБУ утворюють резервний фонд кредитної системи, кошти якого формуються за рахунок резервування в ньому визначеної частки залучених комерційними банками коштів сторонніх підприємств і організацій, що використовуються як кредитні ресурси (штраф 0,5% від статутного капіталу при порушенні термінів внесення). Фонд обов'язкових резервів створений для того, щоб при необхідності забезпечити можливість комерційним банкам вчасно виконати перед клієнтами свої зобов'язання з повернення раніше залучених коштів за рахунок того, що частина цих коштів депонується і не використовується банками як кредитні ресурси.

Економічні відносини між НБУ і комерційними банками та регулювання діяльності комерційних банків можуть виникати і здійснюватися в результаті надання і розпорядження цими банками централізованих кредитних ресурсів для наступного надання позичок господарським організаціям. НБУ може надавати комерційним банкам позички на умовах кредитного договору. При цьому НБУ впливає економічними методами на кредитну і відсоткову політику, що проводиться комерційними банками стосовно своїх позичальників.

До адміністративних методів відноситься встановлення граничних розмірів відсоткових ставок за наданими кредитами (гранична відсоткова ставка 25% річних). При порушенні комерційними банками банківського законодавства, правил банківських операцій НБУ може застосовувати заходи адміністративного характеру аж до ліквідації банків. Держава здійснює також кредитну діяльність шляхом випуску позик для фінансування капіталовкладень у націоналізовані і змішані підприємства, у підприємства, що належать місцевим органам влади, надає державні кредити з коштів бюджету або державних кредитних фондів.

Державне кредитування одержало широкий розвиток у Франції, де воно використовується як для фінансування державних підприємств, так і для фінансування підприємств у приватному секторі. Діяльність усіх державних кредитних установ Франції координується державним органом Національною радою з кредиту.

У США держава є найбільшим кредитором з електрифікації житлового будівництва в сільських районах. Особливою формою державного кредиту є державні гарантії. Найчастіше держава гарантує позики місцевих органів управління, націоналізованих підприємств і корпорацій, кредитних банків, призначених для муніципального житлового будівництва.

Важливий об'єкт державних гарантій за кредитами експортні кредити й операції, широко розповсюджені в США. Держава, гарантуючи експортні кредити, бере на себе ризик економічного характеру (затримка платежу, неплатоспроможність боржника).

Коли держава є кредитором або гарантом, державний кредит деякою мірою сприяє збільшенню національного доходу, якщо держава використовує кошти як капітал.

Державний кредит відрізняється від банківського кредиту рядом особливостей.

1. Потреба підприємств і організацій у банківському кредиті виникає у зв'язку з нерівномірністю руху вартості в процесі виробництва й обміну. Потреба ж у державному кредиті виникає через фінансові труднощі країни та необхідності вирівнювання диспропорцій між циркулюючою в обертанні грошовою масою і товарними ресурсами для її покриття.

2. Банківський кредит пов'язаний з тією частиною грошового обігу, у якій гроші виконують функцію засобу платежу. За участю кредиту здійснюється велика частина товарних платежів. При державному ж кредиті гроші використовуються не тільки у функції платіжного засобу, а й у функції засобу обертання (за готівку населення вільно купує і продає державні цінні папери).

3. Банківський кредит має строго цільове призначення для забезпечення процесу відтворення і реалізації товарної продукції. Державний кредит опосередковує платежі як товарного, так і нетоварного призначення, він використовується для фінансування капітальних вкладень і витрат, пов'язаних з вирішенням соціальних проблем.

4. При банківському кредитуванні терміни повернення коштів регламентуються. Якщо вони порушуються, банк застосовує до позичальника економічні санкції. При державному кредиті взаємини між кредитором і позичальником складаються на добровільній основі. Власник цінного папера має право реалізувати його за готівку будь-якій особі, передати у спадщину і здати безоплатно в дарунок державі.

5. Банківський кредит є у визначеній мірі джерелом зростання готівки в обертанні. На противагу цьому державний кредит сприяє зменшенню готівки в обертанні, зниженню додаткового випуску грошей і досягненню економії витрат для управління грошовим господарством.

3. Форми державного кредиту