Важливим чинником, що впливає на банківську ліквідність, є структура та стабільність ресурсної бази банку.

Аналіз структурних зрушень розпочинають з оцінки стабільності ресурсної бази банків та виявлення загальних тенденцій, що мають місце в банківській системі. Узагальнюючою характеристикою стабільності ресурсної бази є співвідношення власного капіталу та зобов'язань банків, яке аналізується в динаміці (табл.2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки та структури пасивів українських банків за 1998--2001 рр., %

Показник	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Зобов'язання	77,3	79,2	82,6	83,3	2,1	5,34	0,69
Власний капітал	22,7	20,8	17,4	16,7	-2,1	-5,34	-0,69

Розрахунки свідчать про систематичне зростання частки зобов'язань у структурі пасивів українських банків з відповідним зниженням частки власного капіталу. Це означає, що зі зростанням обсягу загальних активів банку питома вага власного капіталу істотно знижується навіть за умови збільшення його абсолютної величини. Така тенденція є закономірною, адже в розвинених країнах частка власного капіталу в загальних пасивах банків становить близько 8--10%. З позиції ліквідності подібні структурні зрушення свідчать про те, що проблеми аналізу та ефективного управління ліквідністю з часом стають для банків все актуальнішими. [16, c. 110].

Для підвищення ефективності управління ліквідністю доцільно проаналізувати динаміку структурних зрушень за основними статтями зобов'язань по банківській системі в цілому (табл. 12.6). Це дасть змогу банку оцінити загальні тенденції, що мають місце у банківській системі, та врахувати їх під час прогнозування потреби в ліквідних коштах.

Таблиця 2.6

Аналіз динаміки та структури зобов'язань українських банків за 2005-2009 рр. %

Показник	2005	2006	2007	2008	2009	Відхилення від попереднього року
						2006	2007	2008	2009
Коррахунки банків	4,2	3,8	7,2	3,4	4,5	-0,4	3,4	-3,8	1,1
Кредити одержані	22,3	19,3	13,0	11,3	12,8	-3,0	-5,7	-1,7	1,5
Кошти клієнтів	57,9	58,6	63,9	62,6	66,1	0,7	5,3	-1,3	3,5
Кредитор	15,6	18,3	15,9	22,7	16,6	2,7	-2,4	6,8	-6,1
Усього	100	100	100	100	100	--	--	--	--

Проаналізувавши дані, наведені в (табл. 2.6), можна зробити висновок, що в структурі зобов'язань банків найбільшою є питома вага коштів клієнтів. Частка кредитів, одержаних на міжбанківському ринку, протягом останніх років знижується. Водночас підвищується частка залишків на кореспондентських рахунках інших банків, що свідчить про розширення мережі кореспондентських зв'язків українських банків. Це дає змогу банкам отримувати дешеві, але водночас нестабільні джерела коштів. Подібні структурні зрушення в банківській системі в цілому мають братися до уваги кожним банком під час вибору стратегії управління ліквідністю. [8, c. 143].

Клієнтська база кредитних установ за своїм складом неоднорідна, тому наступним етапом є аналіз її структури з погляду співвідношення мінливих (кошти до запитання) та стабільних (строкові рахунки) зобов'язань. З метою аналізу стабільності клієнтської бази визначається питома вага основних вкладів у загальній сумі зобов'язань. Порівняння складу та структури клієнтської бази окремого банку з аналогічними показниками по банківській системі в цілому чи з середніми значеннями по групі банків дає змогу оцінити вплив структурних зрушень на стан ліквідності та застосувати відповідні методи управління (табл.2.7).

Таблиця 12.7

Аналіз динаміки і структури клієнтської бази банку, %

Рахунки клієнтів	2008 р.	2009 р.
	Середні значення по банківській системі	По банку	Відхилення	Середні значення по банківській системі	По банку	Відхилення
До запитання	58,3	49,6	-8,7	67,9	61,5	-6,4
Строкові	41,7	50,4	8,7	32,1	38,5	6,4



Результати аналізу даних (табл.2.7) свідчать, що в банку клієнтська база стабільніша порівняно з банківською системою в цілому, оскільки питома вага строкових вкладів у структурі клієнтських рахунків у банку на 6,4 % вища, ніж по системі. Водночас банк не зміг подолати загальної тенденції зниження стабільності клієнтської бази, яка мала місце протягом періоду, що аналізується. Так, рівень строкових вкладів, які є найбільш стабільними зобов'язаннями, знизився в банку на 11,9 % (38,5 - 50,4), тоді як у банківській системі - на 9,6 % (32,1 - 41,7). Загалом клієнтську базу банку можна оцінити як досить стабільну. [8, c. 245].

Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази. Тому постійний аналіз ресурсної бази банку з погляду стабільності та ймовірності зняття клієнтами коштів зі своїх рахунків розглядається як необхідний етап процесу управління банківською ліквідністю. Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують такі показники:

рівень осідання грошових коштів за рахунком, %;

середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні.

Показник рівня осідання грошових коштів за рахунком обчислюється як відношення різниці між залишками коштів на рахунку на кінець та на початок періоду до суми загальних надходжень за рахунком за той самий період:

Ро = ДКк - ДКп / Н (2.7)

де Ро - рівень осідання коштів на рахунку, %;

ДКп, ДКк - залишки коштів на рахунку на початок та на кінець періоду відповідно, грн;

Н - сума надходжень за рахунком протягом періоду, грн.

Показник середньої тривалості зберігання коштів на рахунку обчислюється як відношення середніх залишків коштів на рахунку до середнього обороту за ви дачею коштів у розрахунку на кількість днів у періоді.

Т = ДК* Д / П (2.8)

де Т - середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні;

ДК - середній залишок коштів на рахунку за період, грн;

П - середньоденний оборот за видачею коштів з рахунку, грн;

Д - кількість днів у періоді.

Ці показники аналізуються в динаміці та за кожним рахунком або видом зобов'язань банку (коррахунки інших банків, поточні рахунки, кошти в розрахунках, кошти для розрахунків платіжними картками, цільові кошти до запитання та ін.), що дає змогу виявити загальні тенденції зміни стабільності ресурсної бази банку та точніше прогнозувати потребу в ліквідних коштах.

Виконувати такий аналіз можна лише за умови існування відповідного оперативно-інформаційного забезпечення, яке містить дані про надходження та платежі за всіма клієнтськими рахунками. Інформацію доцільно надавати у вигляді графіків вхідних та вихідних грошових потоків на відповідний період - декаду, місяць, квартал. За наявності відповідного програмного забезпечення банк може проводити детальніший аналіз. Для цього до розрахунку наведених показників беруться не лише залишки коштів на початок та на кінець періоду, а й щоденні залишки та надходження за рахунком. [5, c. 76].

Основним джерелом формування ресурсної бази для багатьох українських банків є залишки коштів до запитання юридичних осіб. Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності, через які здійснюються розрахунки за проведеними операціями, мають найбільшу питому вагу в структурі коштів до запитання. Особливістю поточних рахунків є те, що на них практично завжди є залишок грошових коштів, не використаний самим клієнтом. Ці кошти можуть бути використані для підтримання ліквідності та проведення активних операцій, оскільки вони є дешевим джерелом грошових ресурсів для банку.

Банк має проаналізувати рівень стабільності тимчасово вільних грошових коштів своїх клієнтів з метою ефективного їх використання та уникнення надлишку ліквідних коштів. Методику аналізу розглянемо на прикладі руху коштів за поточним рахунком підприємства - клієнта банку.

У табл. 12.8 наведено дані про стан надходжень та залишків на поточному рахунку підприємства протягом кварталу з помісячним поділом, що дає змогу проаналізувати не лише середні значення показників, а й їх динаміку.

Таблиця 12.8

Аналіз рівня осідання грошових коштів на поточному рахунку підприємства Тис. грн

Показник	І місяць	ІІ місяць	ІІІ місяць	Усього
Надходження за період	840	968	1056	2864
Кількість днів у періоді	21	22	22	65
Середньоденні надходження	40	44	48	44
Сума залишків за період	105	181	264	550
Середньоденний залишок	5	8,2	12	8,5
Оборот за видачею коштів	735	787	792	2314
Середньоденний оборот	35	35,8	36	35,6
Рівень осідання коштів, %	12,5	18,6	25	19,3
Тривалість зберігання, днів	3	5	7	15

Отже, протягом кварталу на рахунок підприємства надійшло 2864 тис. грн, а оскільки в кварталі було 65 робочих днів, то середньоденне надходження коштів становило 44 тис. грн. (2860:65 = 44). Аналіз динаміки рівня середньоденних надходжень за місяцями свідчить про постійне підвищення цього показника, що позитивно оцінюється з боку банку.

Зрозуміло, що за поточним рахунком підприємства мають місце як надходження, так і платежі, тому банк має проаналізувати не лише обсяги надходжень, а й залишки грошових коштів на поточному рахунку клієнта (кредитове сальдо). Сума залишків за рахунком підприємства протягом кварталу становила 550 тис. грн. і з урахуванням тривалості періоду, що аналізується, середньоденні залишки коштів дорівнюють 8,5 тис. грн. (550:65 = 8,5). Показник рівня осідання коштів у середньому за квартал становить 19,3 %, що свідчить про досить високу стабільність коштів на поточному рахунку підприємства, яке аналізується. Аналіз динаміки цього показника свідчить про постійне підвищення рівня осідання коштів на рахунку даного клієнта і є для банку позитивною тенденцією. Показник середньої тривалості зберігання коштів на рахунку підприємства теж демонструє позитивну для банку динаміку, адже його значення щомісяця зростають і в середньому за квартал становить 15 днів. [2, c. 220].

Графічні методи аналізу наочно продемонструють динаміку надходжень та залишків на рахунках. Так, щоденні обороти за рахунком клієнта подаються у вигляді стовпчикової діаграми, причому обороти за дебетом та за кредитом відокремлюються. Це дає змогу порівняти щоденну величину надходжень та платежів за клієнтським рахунком протягом періоду, який аналізується. Різниця між щоденними дебетовими і кредитовими оборотами є величиною залишку коштів на рахунку клієнта, яку можна відобразити на тому самому рисунку. На (рис. 2.1) наведено діаграму дебетових і кредитових оборотів та графік залишків коштів на поточному рахунку підприємства, яке аналізується.

Рис. 2.1 Динаміка оборотів та залишків за поточним рахунком підприємства протягом кварталу

З наведеного графіка (рис. 2.1) видно, що на рахунку підприємства майже завжди були залишки грошових коштів (за винятком двох днів), а в окремі періоди їх сума була досить значною (близько 100 тис. грн..).

Аналіз впливу руху грошових коштів на рахунках клієнтів безпосередньо на кореспондентський рахунок банку є важливим напрямом оцінювання ліквідності. У процесі аналізу для кожного банківського дня розраховується різниця між надходженнями та списаннями коштів з рахунка підприємства. Додатне значення цього показника означає приріст коштів на кореспондентському рахунку банку. І навпаки, від'ємне значення означає зменшення суми коштів на банківському коррахунку (але не означає виникнення дебетового сальдо на клієнтському рахунку, оскільки списання проводяться з урахуванням наявних коштів клієнта, які включають залишки за попередні періоди). [15, c. 132].

Для графічного подання результуючої інформації будують діаграму, на якій перевищення надходжень над списанням коштів з рахунка клієнта відображають у додатній площині, а перевищення списань над надходженнями - у від'ємній площині. Така діаграма будується за щоденними даними щодо руху коштів на клієнтському рахунку протягом періоду, який аналізується. Порівняння нанесених на діаграму додатних та від'ємних значень дає змогу виявити певні закономірності у діяльності клієнта та передбачити періоди їх найсуттєвішого впливу на стан кореспондентського рахунка банку.

На (рис. 2.2) зображено діаграму, яка уточнює інформацію щодо руху грошових коштів протягом місяця за поточним рахунком підприємства, що аналізується.

З наведеної діаграми видно, що з 22 банківських днів підприємство забезпечувало приріст коштів на коррахунку банку протягом 12 днів на загальну суму 250 тис. грн. І лише протягом 10 днів підсумковий показник мав від'ємне значення -- 236 тис. грн. При цьому періодам списання грошових коштів з поточного рахунка завжди передували періоди їх нагромадження в адекватних обсягах. Максимальна сума списання коштів з рахунка підприємства спостерігалася 19 березня. Ймовірно це пов'язано з виконанням зобов'язань підприємства за податковими платежами до державного бюджету (в Україні для більшості податків терміни платежів припадають на 20-те число місяця). [18, c. 103].

Рис. 2.2 Вплив руху коштів за рахунком підприємства на коррахунок банку протягом березня (тис. грн.)

Вплив випадкових та надзвичайних чинників, пов'язаних з особливостями діяльності клієнтів, виявити найскладніше. Ці чинники не завжди піддаються прогнозуванню, а виявлені ретроспективні дані можуть не повторюватися в майбутньому. Оскільки в комерційному банку кількість клієнтських рахунків досить значна (як правило, кілька тисяч), то сукупна динаміка узагальнених показників за всіма рахунками нівелює будь-які випадкові відхилення за кожним окремим рахунком. Це означає, що на динаміку показників (зокрема коррахунку) банку впливають загальноекономічні чинники, які можна досить точно передбачити. Прикладом прогнозування впливу подібних чинників може слугувати період податкових платежів до бюджету.

Результати аналізу структури, динаміки та рівня стабільності ресурсної бази можуть бути екстрапольовані на майбутнє та використані під час прогнозування потреби банку в ліквідних активах.

Розділ 3. Шляхи оптимізації та вдосконалення платоспроможності та ліквідності комерційного банку

3.1 Рекомендації по підвищенню ліквідності і платоспроможності комерційного банку

У якості результатів усього вищевикладеного в даній курсовій роботі я хочу подати рекомендації, що сприяють підвищенню ліквідності і платоспроможності банку, що виявився на межі своєї ліквідності, а це можливо через помилки в його політиці, недооцінки ринку, хиб в аналітичній роботі та й в інших причинах, і який змушений прибігати до термінових заходів.

По-перше, банку з нестійким положенням можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.

По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення. У першому випадку комерційним банкам потрібно в місячний термін привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку. Проте варто мати на увазі, що залучення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.

З іншого боку, для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим установлене мінімально допустиме. то діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку. У цьому зв'язку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використовують надані їм права по залученню коштів у якості кредитних ресурсів. [16, c. 32].

У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами.

Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

По-третє, банк повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу. Як уже відзначалося, прогнозування цієї потреби може здійснюватися двома методами. Один із них припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні внесків кожного з головних клієнтів, а інший - прогнозування обсягу позичок і внесків. Обидва розглянутих методи мають недолік: вони спираються на середній, а не граничний рівень ліквідності. Це може бути достатнім для оцінки ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка на наступному тижні, щоб покрити вилучення внесків і заявки на кредит. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку дозволяє йому визначити потреби в готівці на даний момент.

У вирішенні цього завдання допоможе також попереднє вивчення господарських і фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспективи розвитку банківських послуг, у тому числі, відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по трасту, лізингу, факторингу і т.д. Причому, крім місцевих чинників, необхідно враховувати також і загальнонаціональні. Наприклад, зміни в грошово-кредитній політиці, у законодавстві і т.д.

Вивчення всього цього, а також прогнозування допоможе банку більш точно визначити необхідну частку ліквідних коштів в активі банку. При цьому банк повинний спиратися на свій досвід.

Виходячи зі спрогнозованого розміру необхідних ліквідних коштів банку потрібно сформувати ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера. [16, c. 34].

По-четверте, підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями.

При цьому в управлінні активами банку варто звернути увагу на наступні моменти:

Управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробити графіки платежів.

Терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам притягнутих ресурсів. Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.) Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни. Групування позичок по окремих позичальниках, здійснюване за допомогою ЕОМ, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності й аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах;

аналізування розміщення кредитів за термінами їх погашення, здійснюване шляхом групування залишків заборгованості по позичкових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс. ; від 1 до 3 міс. ; від 3 до 6 міс. ; від б до 12 міс. ; від 1 до 3 років: понад 3 років), що є основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття «вузьких» місць у його кредитній політика;

аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних. Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів у найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позичок (на основі кредитних договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них. Такий аналіз можна робити щодня, а також з врахуванням даних кредитних договорів, що знаходяться на стадії проробки. Результати аналізу можуть використовуватися комерційними банками для оперативного вирішення питань при купівлі або продажі ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, що при інших незмінних обставинах можуть викликати падіння рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів у політику банку.

краще вивчати кредитоспроможність позичальників;

обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;

видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;

підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

Застосовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів і інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку. Результати такого аналізу є основою для аргументованого перегрупування активів балансу банку. [19, c. 58].

Змінити структуру активів, тобто збільшити частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банків і т.п.

Працювати над зниженням ризику операцій. При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що починаються кредитними інститутами для підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього прибутку. Управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних мною розглядаються як укладені так і ті що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п. [19, c.59].

В управлінні пасивами банку можна порекомендувати:

Застосовувати метод аналізу розміщення пасивів по їх термінах, що дозволяє управляти зобов'язаннями банку, прогнозувати і змінювати їхню структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність.

Розробити політику управління капіталом, ФСН і резервами.

Стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого.

Проаналізувати депозитну базу банку:

звернути увагу на структуру депозитів: термінові й ощадні депозити більш ліквідні, чим депозити до запитання;

визначити стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг - підвищення якість обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення термінів ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз.

враховувати не тільки стабільність, але і джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, чим депозити юридичних осіб, у силу розходжень у розмірах внесків.

привести у відповідність врахування кредитних ресурсів;

оцінювати надійність депозитів і позик, отриманих від інших кредитних установ.

скоротити зобов'язання до запитання за допомогою перегрупування пасивів за їх термінами.

У цілому ж, для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем наведених у першій і других розділах показників, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних банком можуть розглядатися укладені і що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про планову потребу в кредиті, щоденні відомості оборотів залишків по балансових рахунках, щоденні відомості по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п. [19, c. 60].

На основі бази даних банком щодня повинні розкриватися значення показників платоспроможності і ліквідності і проводитися аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності і ліквідності. Це дозволяє взаємопов'язати вирішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банку в інших підприємствах і банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутків і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності. Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку і своєчасно прийняти необхідні заходи для його стабілізації.

У міжнародній практиці менеджери по управлінню ліквідності банків розробили ряд практичних рекомендацій для поліпшення цього виду діяльності. Перша з них складається в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів. [13, c. 151].

Друга рекомендація полягає в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні передбачати коли найбільше великі вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

Відповідно до третьої рекомендації, менеджери по управлінню ліквідністю в співробітництві з вищим керівництвом і керівниками відділів повинні бути впевнені, що пріоритети і цілі управління ліквідними коштами очевидні. У недавньому минулому при розміщенні коштів ліквідність банку часто мала вищий пріоритет. Сьогодні управлінню ліквідними коштами в загальному приділяється роль допоміжного механізму в порівнянні з пріоритетом банку №1 - наданням позик усім категоріям клієнтів. Банк повинний надавати будь-які вигідні позики, ставлячи перед керуючим ліквідними коштами завдання вишукування достатніх коштів для забезпечення кредитів.

Суть четвертої рекомендації складається в наступному: потреби банку в ліквідних коштах і рішення щодо їх розміщення повинні постійно аналізуватися з метою запобігання і надлишку, і дефіциту ліквідних коштів. Зайві ліквідні кошти, що не реінвестуються в той же день, ведуть до втрат прибутків банку, у той час як їхній дефіцит повинний бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих наслідків поспішних позик або продажів активів, також ведучих до втрат прибутків.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обґрунтовані економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.



Висновок

У результаті проведеного у роботі дослідження можна зробити наступні узагальнюючі висновки.

1. Забезпечення необхідного рівня платоспроможності і ліквідності є першочерговою задачею комерційного банку для підтримання його стабільності і надійності. При недотриманні економічних нормативів ліквідності значно зростає ризик миттєвої втрати платоспроможності, що може негативно вплинути на фінансову стабільність і репутацію банку. При управлінні банківською установою необхідно постійно підтримувати у рівновазі показники дохідності і ліквідності як дві взаємопротилежні умови банківської діяльності.

2. Чинним законодавством в Україні встановлено кількісні показники, з допомогою яких вітчизняні банки оцінюють рівень своєї ліквідності і платоспроможності. Відповідно, за цими показниками відбувається контроль комерційних банків з боку НБУ у порядку банківського нагляду. Проте одночасно слід констатувати, що в умовах перехідної економіки України практичне використання системи показників ліквідності не завжди відображає дійсний стан банківської системи, тому поточна ситуація з аналізом і контролем ліквідності залишається загостреною і вимагає подальшого дослідження і вжиття термінових заходів для підвищення їх ефективності і надійності.

3. В основу механізму управління платоспроможністю комерційного банку закладено метод зіставлення вхідних і вихідних грошових потоків, зважених за термінами банківських операцій. Реалізація методу здійснюється через порівняння активів і пасивів банківського балансу, яке проводять або на окрему дату з визначенням статичних показників ліквідності, або за певний період часу для отримання динаміки ліквідності.

4. Аналіз банківської ліквідності є складовою частиною загального процесу управління діяльністю банку, внаслідок чого структура аналітичного процесу та інструментарій аналізу визначаються обраною банком стратегією управління своїми фінансами. Всебічний розгляд наявних теорій і методів аналізу дає змогу зробити висновок, що ліквідність сучасного комерційного банку має аналізуватися у межах найадекватнішої економічним реаліям концепції інтегрованого управління активами і пасивами банку, що зумовлює логіку аналітичного процесу, його методи та прийоми.

5. Розглянута у роботі методика оцінки платоспроможності банку базується на нормативних положеннях НБУ і є частиною комплексного підходу до діагностики фінансового становища банку.

6. На сьогодні можливості вітчизняних банків щодо вибору методів управління ліквідністю досить обмежені. Брак розвиненого ринку цінних паперів, непередбачуваність стану фінансового ринку та економічної ситуації в цілому, високий рівень політичного ризику країни, що майже повністю блокує вихід банків на міжнародні ринки, - усі ці чинники унеможливлюють застосування досконалих інструментів управління ліквідністю в сучасних умовах.

7. На даний час для управління рівнем ліквідності банку важливим інструментом виступає покращення якості банківських активів у плані оптимізації кредитного портфеля. Для поточної збалансованості активів і пасивів доцільно проводити комплексний моніторинг і аналіз строкових, вартісних і гарантійних характеристик наданих і потенційних кредитних ресурсів у контексті загальної фінансово-економічної ситуації у банківському секторі.

8. У вітчизняній банківській практиці з незначними кількісними відхиленнями застосовується показники контролю ліквідності, аналогічні тим, які застосовуються у країнах з розвиненою економікою. Але рівень розвитку банківської системи дозволяє на банкам розвинених країн більш якісно підходити до питання оцінки банківської ліквідності. Хоча слід зауважити, що і в розвинених країнах в епоху глобалізації економіки не спроможні уникнути негативних явищ, про свідчать, наприклад, дві останні світові фінансові кризи 1998 і 2008 рр.

В курсовій роботі наведено теоретичне тлумачення ліквідності і платоспроможності банку, яке можна визначити, як можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів. Ліквідність та прибутковість - це показники, які деталізують поняття платоспроможності комерційного банку. З поняттям “ліквідність” тісно пов'язане поняття “платоспроможність”, під якою розуміють не тільки можливість перетворення активів у швидкореалізовувані, але ще й спроможність юридичної чи фізичної особи виконати свої платіжні зобов'язання у повному обсязі. Тому ліквідність можна розглядати як необхідну та обов'язкову умову платоспроможності, контроль за виконанням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, а й певний орган зовнішнього контролю і нагляду. Отже, ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності. Платоспроможність -- це спроможність банку в належні терміни, а також повною мірою відповідати за своїми зобов'язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів. На загальний рівень ліквідності банківської системи значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків. Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що. є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків. Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог загальної і специфічної ліквідності. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.



Список використаних джерел

1. Аванесова І.А. Оцінка кредитної діяльності банку // Фінанси України. - 2005. ? № 6. ? С. 103?112.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2006. - 600 с.

3. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. - Тернопіль: Карт-бланш, 2001.- 314 с.

4. Банківські операції: Навч. посіб. / В.І. Капран, М.С. Кривченко, О.К. Коваленко, С.І. Омельченко.- К.: Центр навч. літ., 2006. - 208 с.

5. Банківські операції: підручник. ? 3-тє видання, перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. А.М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2008. -- 608 с.

6. Васюренко О.В. Банківські операції: навч. посіб. для студ. екон. спец.. -- 6-те вид., перероб. і доп. -- К. : Знання, 2008. -- 318 с.

7. Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: навч. посіб. для студ. ВНЗ. -- Суми : Університетська книга, 2007. -- 522 с.

8. Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання в Україні // Банківська справа. - 2006. - №2. - С. 65-72.

9. Закон України “Про банки і банківську діяльність” вiд 24.11.2009 на пiдставi 1533-17 зі змінами та доповненнями: //zakon.rada.gov.ua.

10. Закон України “Про Національний банк України” вiд 24.11.2009 на пiдставi 1533-17 зі змінами та доповненнями // zakon.rada.gov.ua.

11. Карпенко Г.В. Кредитна діяльність вітчизняних банків та можливості їх інтеграції до світової фінансової системи. // Фінанси України. - 2007. - № 2. - С. 89-96.

12. Кириченко О.А., Міщенко В.І., Щербань В.П., Яценюк А.П. Банківський менеджмент: Підручник / За ред. О.А. Кириченка, В.І. Міщенка. - К.: Знання, 2005. - 831 с.

13. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2008. - 486 с.

14. Косова Т.Д., Циганов О.Р. Банківські операції: навч. посібник / Донецький держ. ун-т управління. -- Донецьк : Норд-Прес ; ДонДУУ, 2008. -- 350 c.

15. Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України. Університет банківської справи. -- К.: УБС НБУ, 2007. -- 390 с.

16. Крупка М., Скаско О. Тенденції та проблеми формування ринку кредитних послуг в Україні // Вісник НБУ. - 2007. - №11. - С. 31-33.

17. Кузьмін В.В., Андрейченко О.В. Банківські операції: Навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закл. -- К.: ННЦ “Ін-т аграрної економіки”, 2006. -- 418 с.

18. Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: навч. посібник / А.А. Мещеряков. -- К.: Центр учбової літератури, 2007. - 256 с.

19. Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: підручник. -- 2-ге вид., переробл. і доп. -- К.: Знання, 2007. -- 796 с.

20. Онищак Н.М. Теоретичні підходи до формування кредитної політики та кредитного портфеля банку в сучасних умовах фінансово-економічної кризи // Науковий вісник Ужгородського університету. Економіка. - 2009. - Вип. 27. - С. 206-210.

21. Онікієнко С.В. Банківський кредит як об'єкт оцінки економічної ефективності // Вісник Національного банку України. - 2004. - №10. - С. 30-33.

22. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська та ін. - 3-тє вид. К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 500 с.

23. Основи банківської справи: навч. посіб. / В.В. Іващенко, І. Ш. Невлюдов, Г.А. Краснобрижа, С.В.Денисов.- К.: Кондор, 2008. - 150 с.



Додаток А

Співвідношення активів і пасивів балансу банку

Пасиви балансу (за строками виконання)	Активи балансу (за ступенем ліквідності)
Перша група. Зобов'язання, що виплачуються на першу вимогу, та короткострокові зобов'язання:	Перша група. Активи у безпосередньо ліквідній формі:
1. Вклади до запитання	1. Залишок готівки в касі банку
2. Залишки коштів на поточних і розрахункових рахунках клієнтів.	2. Залишок коштів на коррахунку
3. Залишки коштів на коррахунках інших банків.	3. залишки коштів на коррахунках в інших банках
4. Короткострокові депозити підприємств і організацій.	4. Державні цінні папери
5. Короткострокові депозити інших банків
Друга група. Зобов'язання банку середньої тривалості:	Друга група. Легколіквідні активи:
1. Середньострокові депозити підприємств	1. Депозити в інших банках строком до одного місяця
2. Вклади насення на строк	2. Кредити та інші вкладення зі строком повернення до 30 днів
3. Середньострокові позики, отримані від інших кредитних установ	3. Акції та цінні папери, що легко реалізуються на ринку
Третя група. Довгострокові зобов'язання банку:	Третя група. Важколіквідні активи:
1. Власні капітали	1. Середньо- і довгострокові кредити, надані банком
2. Облігаційні позики	2. Прострочена і ненадійна заборгованість за позиками
3. Депозити підприємств і населення на тривалі строки	3. Вкладення у будівлі, споруди та інше нерухоме майно
	4. Участь у підприємствах