Контокорентний кредит надається клієнтам, що знаходяться у комерційних стосунках з великим колом своїх партнерів, що призводить до виникнення значної кількості як вимог так і грошових зобов'язань за поточним рахунком, які як правило, не співпадають як у часі, так і у розмірі. З метою раціоналізації платіжного обороту даних клієнтів банк може взяти на себе здійснення розрахунків за поточними зобов'язаннями таких клієнтів. Для цього клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом).

Контокорентний рахунок - це єдиний рахунок клієнта в банку за яким на підставі дії договору здійснюються як кредитні так і розрахункові операції. На контокорентному рахунку періодично може виникати як дебетове, так і кредитове сальдо. Дебетове сальдо (овердрафт) свідчить про нестачу власних коштів на рахунку клієнта, що означає надання банком контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на контокорентному (поточному) рахунку певну суму власних коштів.

Контокорентний кредит надається на підставі письмової кредитної угоди між банком та клієнтом як у національній, так і в іноземній валюті. Основними умовами контокорентного кредитування, що відображаються у договорі є:

- максимальна сума кредитування, тобто дебетового залишку по контокорентному рахунку (овердрафту);

- максимальний термін наявності за контокорентним рахунком дебетового сальдо;

- величина процентної ставки за користування контокорентним кредитом та комісійних платежів (оборотної комісії);

- забезпечення контокорентного кредиту.

Контокорентний кредит видається на фінансування поточного виробництва і обігу, і не спрямовується на фінансування інвестицій.

Кредити, пов'язані з вексельним обігом

Банки можуть здійснювати такі кредитні операції з векселями:

Кредитні операції з векселями.

Активні:

- Врахування векселів.

- Надання кредитів під заставу векселів.

Пасивні:

- Перерахування придбаних векселів.

- Одержання кредитів під заставу векселів.

Подані до врахування і в заставу векселі мають перевірятися з позиції їх юридичної дійсності та фінансової надійності з врахуванням умов:

Критерії надійності векселів

Вексель може бути прийнятий до врахування або в заставу:

- на векселі є підписи не менше ніж двох осіб;

- вексель належним чином індосований.

Не рекомендується приймати вексель до врахування і в заставу:

- векселі, які мають перерву у повних індосаментах;

- неакцептовані переказні векселі;

- іменні векселі;

- опротестовані векселі.

Метою проведення фінансової експертизи векселя є встановлення можливості його оплати в строк. Крім перевірки кредитора платоспроможності пред'явника рекомендується аналізувати фінансове становище платника, індосантів і авалістів. Для цього можуть використовуватися всі можливості банку.

Векселі, що не оплачені в строк, мають бути опротестовані. Відшкодування коштів за придбаним векселем банк може одержати шляхом:

1. Оплати векселя платником або іншою зобов'язаною за векселем особою.

2. Перерахування врахованого векселя в іншому банку.

3. Продажу векселя.

4. Зарахування для погашення власних зобов'язань банку перед платником.

5. Передавання іншим особам для розрахунку за власними зобов'язаннями банку до або після настання строку платежу за векселем.

Врахування векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Враховуючи вексель, банк тим самим надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит на підставі укладеного договору про врахування.

Кредити під заставу векселів

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредиту.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому встановлюється місце зберігання заставлених векселів. В заставу приймається векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором шляхом:

1. здійснення заставного індонсаменту і передавання його заставо-тримачеві;

2. здійснення іменного індонсаменту на користь заставотримача;

3. здійснення іменного чи бланкового індосаменту і передавання векселя заставотримачеві;

4. простого передавання векселя на зберігання в депозит державної нотаріальної контори;

5. простого передавання векселя на зберігання заставотримачеві без вчинення на його користь будь-якого індосаменту.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром векселів в якому векселі розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Після прийняття банком позитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих векселів визначається оціночна вартість кожного векселя і суму кредиту, що надається, а з позичальником укладається договір застави.

Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що стосується специфіки застави, зокрема такі:

- право банку при потребі звертати на погашення боргу суми, що надходить в оплату прийнятих у заставу векселів;

- право банку дозволити позичальнику за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оплати іншими.

Звернення банком щодо стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

1. Пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2. Продажу, якщо вексель одержаний за передавальним індосаментом.

Висновок

Отже, кредит - це невід'ємна частина сучасного життя. Він набув широкого застосування.

В Україні ще існує багато перешкод для ефективного здійснення кредитних операцій. У нас недосконала законодавча база, високий рівень банківських ризиків, глибока недовіра населення, слабке інформаційне забезпечення. Всі ці фактори стримують зростання кількості кредитів.

З їх допомогою час на задоволення господарських та особистих потреб зменшується. Набагато легше взяти кредит і втілити свою мрію в життя, ніж довгий час збирати гроші і бути невпевненим, чи потрібно це взагалі, тому що потім може виявитися, що це вже зовсім не мрія, а лише спогад.

Кредит підтримує розвиток та стабільність економіки:на підприємствах оновлюються чи докуповуються основні фонди, втілюються в життя ефективні та дуже потрібні проекти та ін.

Іпотечні кредити дозволяють молодим людям купувати чи будувати житло, купувати меблі, автомобілі та ін.

Також пришвидшується процес купівлі-продажу, що чинить позитивний вплив на економіку.

Державний кредит дозволяє усунути негативний вплив бюджетного дефіциту.

Але для того, щоб розвиток кредитних відносин був ефективним потрібно щоб змінилася свідомість населення. Насамперед це стосується кабальності кредитних відносин, тобто втягнення боржника у боргову яму. Люди випускають з виду деякі положення кредитного договору, розраховуючи на порядність та чесніть банка-кредитора, що призводить до негативних наслідків. Лінуючись читати положення договору маленьким шрифтом (у яких , як показує практика не завжди все цілком достовірно і законно ), люди приречують себе на подальші судові тяганини, безкінечні доказування, неабиякі матеріальні затрати та душевні переживання.

Велика кількість кредитів, в тому числі іпотечні кредити, що видаються сьогодні банками, номінуються в доларах, як і весь ринок нерухомості в Україні, тобто практично всі кредити видаються у валюті. Слід звернути увагу на те, що при наданні кредитів у валюті банки беруть на себе ризики, пов'язані з довгостроковими активами, оскільки активи, по суті, формуються вкладами населення. Це є негативним аспектом, оскільки важко передбачити, як поведе себе дана валюта в майбутньому. Беручи кредит у валюті по одному курсу, зазвичай доводиться виплачувати по другому курсу, станом на момент, на який припадає погашення кредиту. І в цьому і полягає основний недолік кредиту. З метою поліпшення кредитних відносин має бути проявлена ініціатива з боку органів державної влади. На мою думку, щоб усунути цей вагомий недолік, законодавець має розробити низку нормативно-правових актів, які б оптимізували кредитні відносини під сучасний стан економічного благополуччя населення. Основним положенням даних документів має бути закріплення положення, що погашення кредиту має відбуватися за курсом, який був на момент укладення кредитного договору. Видання такого акту, прийняття його Верховною Радою України значно поліпшить кредитні відносини, виключить можливість незаконних кредитних махінацій, поверне довіру населення до системи кредитування, а цим самим і стимулюватиме розвиток даних відносин.

Також, неабиякою проблемою є забезпечення повернення кредиту. Всі види кредитного договору, окрім бланкового, мають у своєму тесті таке положення. Звичайно, не завжди боржники виявляються добросовісними і самі, без попередження, погашають кредит. Не так давно всі засоби масової інформації відкрили очі населенню, ознайомивши нас із діяльністю колекторів - установ, які зазвичай незаконними шляхами, із залученням криміналітету, «вибивали» з боржників кошти. По даному факту неодноразово порушувалися кримінальні справи, і на даний час справа розглядається в Конституційному Суді України. Невже не вистачає державних органів, які б займалися даною діяльністю, але законним шляхом?! Дані відносини також потребують обов'язкового втручання державних органів з виданням акту, який би узаконив діяльність, навіть тих самих колекторів з наглядом за законністю їх діяльності, або ж створити інші органи, які б займалися цим питанням.

Варто лише сподіватися, що все таки з часом поняття кредит перестане одночасно вабити і відштовхувати людей і набере тих ознак і змісту правовідносин, які були колись. Адже, латинське «creditium» означає не лише

«позика», «борг», а й «вірю», «довіряю». Тож ми маємо прикладати всі зусилля, щоб дана довіра була взаємна, як зі сторони боржника, так і зі сторони кредитора і значення поняття «кредит» дійсно завойовувало довіру у людей.

Список використаної літератури

1. Конституція України,1996 р. зі змінами та доповненнями, зі змінами та доповненнями станом на 08.12.2004 р.

2. Цивільний кодекс України,,2003 р., зі змінами ідоповненнями станом на 23.02.2006 р.

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 12 2000р.

4. Про іпотеку: Закон України від 24 червня 2003 року

5. Про іпотечні облігації: Закон україни від 22.12 2005 р.

6. Про внесення змін до Положення про кредитування.Постанова Правління НБУ від 07.05.2001 р. №186

7. ПОЛОЖЕННЯ ПРО КРЕДИТУВАННЯ Затверджено постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 28 вересня 1995 р N 246

8. Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” Положення Національного банку України Затверджено Постановою Правління національного банку України , 0474-00 ,06.07.2000

9. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: Навч. посіб. - 2-е вид., перероб. І доп. - К.: УУЛ, 2002

10. Волков С.С. Іпотечне кредитування в Україні: передумови, ризики, перспективи // Інформаційний портал Українського агентства фінансового розвитку ( ЗАТ «УАФР»)

11. Воробець Л. Поняття банківського кредиту та кредитних операцій банку // Право України - 2002 - № 12 - с. 62-65.

12. Другов О. Регіональні аспекти функціонування банківської системи України // Вісник НБУ - 2004 - №10 - с. 42-43.

13. Задерей Н. Іпотеку затаврували // Контракти - 2004 - № 15 - с.7-12.

14. Івасіва Б.С. Гроші та кредит: Підручн. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2000

15. Лагутін В. Іпотечний кредит в Україні: перспективи і можливі наслідки // Банківська справа - 2003 - №4 - с. 42-51.

16. Луці ва Б.Л. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях: Навч. посіб. - 2-е вид., перероб. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2000.

17. Людкевич Г. Іпотечне кредитування на практиці // Янус-Нерухомість - 2002 - № 14 - с. 15-17.

18. Олексієнко С., Версаль Н.Кредитні ризики як важлива складова ризиків банківської діяльності // Фінанси України - 2002 - №8 - с.86.

19. Пернаріський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків // Вісник НБУ - 2004 - № 4 - с.44.

20. Туник Г.М. Регулювання кредитної діяльності банку // Вісник НБУ - 2002 - № 4 - с. 119-125.

21. Юргелевич С. Основні принципи іпотеки та іпотечне кредитування // Вісник НБУ - 2002 - № 1 -с.34-35.