Фондова біржа і фондові індекси

15

Реферат

Фондова біржа і фондові індекси

Зміст

1. Характеристика фондової біржі

2. Фондові біржі в Україні

3. Фондові індекси та рейтинги

1. Характеристика фондової біржі

Біржова торгівля цінними паперами є однією з форм організованого ринку, що діє за визначеними правилами. На біржових торгах здійснюється організоване укладання цивільно-правових угод, які приводять до зміни права власності на цінні папери особами, що мають виключне право на укладання таких угод.

Характерними ознаками біржової торгівлі є:

визначеність місця і часу;

підпорядкованість встановленим правилам біржової торгівлі;

концентрація попиту і пропозиції;

публічність, гласність;

регульованість з боку держави і громадськості.

Фондова біржа є організаційно оформленим, постійно діючим ринком, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній впорядкованій основі.

Основними функціями біржі є:

організація біржових зборів для проведення гласних публічних торгів;

визначення ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі;

гарантування виконання умов біржових угод, розробка системи розрахунків за укладеними на біржі угодами;

здійснення біржового арбітражу, розв'язання спірних питань, що виникають по біржових угодах у процесі біржових торгів;

* забезпечення учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан і тенденції розвитку фондового ринку.

Для організації біржових торгів мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів.

Правила біржової торгівлі повинні передбачати види цінних паперів, що можуть котируватись на біржі, умови допуску цінних паперів до торгів, види угод, що можуть укладатись на біржі, порядок проведення торгів, формування біржового курсу та проведення розрахунків, види послуг, що може надавати біржа, розмір плати за них та ін.

Правила фондової біржі складаються з порядку:

організації та проведення біржових торгів, лістингу та делістингу цінних паперів;

допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів; котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу; розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення; розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством; здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі і накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

Для допуску до обігу та котирування на біржі цінні папери мають пройти процедуру лістингу -- включення до списку цінних паперів, що вже котируються на біржі. Включення цінних паперів до лістингу підвищує престиж компанії та ступінь ліквідності її цінних паперів.

Котирування полягає у визначенні курсів цінних паперів через зосередження попиту і пропозиції, зіставлення лімітів цін замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановленні оптимальної ціни, при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів. Розрізняють фіксингове та безперервне котирування. Фіксингове котирування, або простий аукціон, передбачає, що замовлення на купівлю - продаж цінних паперів збираються брокерами і подаються на біржу перед проведенням котирування. У результаті котирування встановлюється єдина ціна, за якою виконуються всі заявки і яку називають ціною дня. Як правило, протягом одного біржового дня відбувається одне котирування. Момент встановлення єдиної ціни називають фіксингом.

Безперервне котирування, або безперервний аукціон, полягає в постійному зіставленні попиту і пропозиції цінних паперів. Учасники торгів можуть виставляти заявки на купівлю та продаж цінних паперів у будь-який момент торгової сесії. Допускається коригування ціни та обсягу заявок, а також їхнє зняття з торгів до моменту укладення угоди. Курсом цінного паперу на певний момент часу є ціна, за якою були виконані останні замовлення, а протягом дня існує безліч курсів. При безперервному котируванні протягом дня фіксуються максимальна, мінімальна ціна та ціна угоди «на закриття», або ціна цінного папера за угодою, що укладається перед закриттям біржі. На наступний день саме ця ціна буде вважатися ціною дня при оприлюдненні результатів торгів та розрахунку цінозмін на ринку.

Переважна більшість угод на біржах здійснюється з повними лотами, де лот характеризує мінімальний стандартний обсяг біржового активу, який може бути куплений чи проданий на біржі. Лот може визначати мінімальну кількість цінних паперів, які можуть бути куплені (продані) на торгах, або мінімальний обсяг угоди в грошових коштах. У біржовій торгівлі допускаються операції з неповними лотами, проте вони, як правило, здійснюються через спеціалістів.

Порядок проведення операцій на фондовій біржі полягає в подачі заявки, укладенні угоди, перевірці параметрів угоди (якщо угода укладається усно або по телефону), здійсненні взаєморозрахунків, виконанні угоди. Угоди, укладені на біржі, обов'язково реєструються біржею або професійним учасником біржової торгівлі, який має на це право. Основними параметрами угоди, що укладається на фондовій біржі, є назва, піна та кількість активу, термін виконання і термін розрахунків.

Найбільш розвинені фондові ринки світу функціонують відповідно до принципів, розроблених за рекомендаціями «Групи тридцяти», які містять положення щодо поліпшення функціонування ринків цінних паперів, удосконалення клірингу і розрахунків на фондових ринках світу, подальшої стандартизації міжнародної торгівлі цінними паперами.

Уніфікація вимог до національних ринків як до учасників міжнародної торгівлі міститься в дев'яти рекомендаціях, прийнятих у 1989 р. у Лондоні:

Звірка умов угод між всіма безпосередніми учасниками ринку (брокерами, дилерами, іншими членами біржі) повинна проводитися не пізніше наступного робочого дня після укладання угоди, тобто на день Т+1.

Непрямі учасники ринку (інституційні інвестори або інші учасники угод, що не є брокерами або дилерами) повинні стати членами системи перевірки угод, що дозволить підтверджувати інформацію про деталі угод.

Кожна країна повинна мати розвинутий і ефективно діючий Центральний депозитарій цінних паперів. Умови діяльності та управління депозитарію повинні сприяти якомога ширшому розповсюдженню його послуг серед учасників ринку.

Кожна країна шляхом вивчення обсягів ринку і дій його учасників повинна визначити, чи буде організація заліку угод корисна для зниження ризику і збільшення ефективності.

Усі угоди повинні виконуватися у суворій відповідності принципу «поставка проти платежу» (принцип ППП).

Грошові платежі, пов'язані з виконанням угод з цінними паперами і з обслуговуванням портфелів цінних паперів, повинні здійснюватися однаково за всіма фінансовими інструментами і на всіх ринках на основі угоди про зарахування фондів «у той же день».

Система «щоденного виконання» повинна бути прийнята на всіх ринках. Виконання угод повинно відбуватися через два робочих дні після укладання угоди, тобто в день Т+3.

Позики і запозичення цінних паперів повинні бути підтримані як метод підвищення надійності при завершенні угод. Законодавчі та податкові бар'єри, що обмежують цю практику, повинні бути зняті до 1990 р.

Кожна країна повинна прийняти стандарти Міжнародної Організації зі Стандартизації (ISO) для документообороту за операціями з цінними паперами (стандарт ISO 7775). Крім того, країни повинні застосувати систему нумерації цінних паперів ISІN відповідно до стандартів ISO 6166, зокрема для міжнародних угод.

2. Фондові біржі в Україні

Фондова біржа в Україні утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до чинного законодавства. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками). Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками-торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 % статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється ДКЦПФР у разі, коли кількість її членів стала менше ніж двадцять, а якщо фондову біржу було утворено у формі дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами кількість членів такого об'єднання стала менше ніж двадцять. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.

Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі. У статуті зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна фондової біржі у разі ліквідації. Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати ДКЦПФР інформацію про:

перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі;

перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;

обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений ДКЦПФР. Остання встановлює порядок і форми подання інформації, зазначеної у частині першій ст. 22 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», та здійснює контроль за розкриттям інформації фондовими біржами. Важливим фактором, який впливає на розвиток вітчизняного ринку цінних паперів, є створення умов для виконання угод з цінними паперами на організаційно оформленому ринку. Торгівля цінними паперами на такому ринку підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквідності та прозорості. У 2006 р. обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів України становив 492,78 млрд. грн., що на 89,01 млрд. грн. більше, ніж у 2005 р. Зокрема, у 2006 р. обсяг виконаних договорів з акціями становив 45,79 % від загального обсягу торгів (225,65 млрд. грн.), з векселями -- 28,86% (142,23 млрд. грн.). Обсяг виконаних угод торговцями цінними паперами з нерезидентами становив 180,64 млрд. грн., або 36,66 % від загального обсягу торгів. При цьому частка організованого ринку становила всього 29,08 млрд. грн., або 5,9 %. Нові вимоги до розміру статутного капіталу фондової біржі (не менше 3 млн. грн.) змушують учасників ринку або об'єднуватися, або залучати стратегічних партнерів. Провідну роль у 2006 р. на біржовому ринку країни за обсягами укладених угод займала фондова біржа ПФТС -- 96,38 % загального обсягу торгів (табл. 1). Біржа ПФТС є дочірнім підприємством асоціації «Перша торгівельна фондова система» (заснована у 1996 р.). Асоціації ПФТС і американській урядовій організації USAID належить інформаційний портал щодо компаній-емітентів Istock. На початок 2007 року кількість членів біржі ПФТС становила 218. постійних учасників торгів (банків, інвестиційних компаній) - 146.

Таблиця 1. Обсяг торгів на фондовому ринку України у 2006р.

В Україні спостерігається значний прогрес в усвідомленні важливості ефективного корпоративного управління. Запроваджуються заходи, спрямовані на поліпшення механізмів захисту прав акціонерів і кредиторів акціонерних товариств. Ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, потрібні для довгострокового інвестування й економічного зростання.

Потенціал фондового ринку України досить значний. Так, у 2006 р. в країні були зареєстровані випуски цінних паперів на загальну суму 84,07 млрд. грн., з них: акцій -- на суму 43,54 млрд. грн., корпоративних облігацій -- на 22,07 млрд. грн., муніципальних облігацій -- 83,5 млн. грн., опціонів -- 16,68 млн. грн., інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів -- 16,61 млрд. грн., акцій корпоративних інститутів спільного інвестування -- 1,53 млрд. грн., сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (ФОН) -- 216 млн. грн. На початок 2007 р. у лістинг фондових бірж було включено 1775 цінних паперів, що випущені 998 емітентами. На 13,5 млн. особистих рахунках у реєстродержателів нараховувалося 706,9 млрд. іменних цінних паперів вартістю 136,73 млрд. грн. При цьому особистих рахунків фізичних осіб нараховувалося 13,43 млн.

Надзвичайно важливим для України є розвиток ринку корпоративних облігацій. Сформована структура корпоративної власності, закономірності економічного розвитку і особливості інвестиційних ризиків сприяють переважному розвитку ринку боргових інструментів. Українські підприємства саме через випуск облігацій мають можливість залучати великі обсяги інвестиційних ресурсів. Починаючи з 2001 р. в країні збільшуються обсяги випусків облігацій підприємств (у 2001 р. -- 0,7 млрд. грн., у 2002 р. -- 4,27 млрд. грн., у 2003 р. -- 4,24 млрд. грн., у 2004 -- 3,26 млрд. грн.).

На даному етапі збільшення частки організовано оформленого ринку від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів можливо передусім шляхом стимулювання розвитку організованого ринку і підвищення вимог до неорганізованого ринку. Необхідно здійснювати операції купівлі-продажу цінних паперів стратегічно важливих підприємств виключно на організаційно-оформлених ринках, щоб захистити права держави як акціонера.

До організованого вітчизняного фондового ринку відносять:

фондові біржі, які щоденно надають інформацію щодо укладених угод і сторін угод;

торгово-інформаційні системи, які надають інформацію щодо укладених угод, але без розкриття сторін угод;

торговці цінними паперами, які один раз на квартал надають до ДКДПФР інформацію щодо укладених і виконаних угод із зазначенням сторін угод.

На процес формування вітчизняного організованого ринку великий вплив має ступінь розкриття інформації про діяльність професійних учасників та її доступність. Вирішення цього питання розглядається ДКІДПФР при розробці «Положення (стандарту) розкриття інформації професійними учасниками ринку цінних паперів». Важливим фактором розвитку власне організаторів торгівлі є можливість здійснювати й такі види діяльності, як розповсюдження фондовою біржею інформації, можливості передачі в оренду майна та інші, визначені законом. На фондовому ринку України мають обіг цінні папери в документарній і бездокументарній формах, іменні та на пред'явника. Для укладання на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери знерухомлюються в депозитарії, що їх обслуговує. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а у разі знерухомлення цінних паперів або їх емісії в бездокументарній формі -- виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач повинен надавати власнику цінних паперів. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформлює глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

Глобальний сертифікат -- документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі (крім приватизаційних паперів), який підтверджує право на здійснення операцій з цими цінними паперами у Національному депозитарії України. Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях. Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній формі проводиться тільки учасниками Національного депозитарію.

3. Фондові індекси та рейтинги

Для інтегральної оцінки стану фінансового ринку використовують біржові індекси. Інвестора цікавить не лише динаміка цін на акції певної компанії, а й загальна тенденція всього ринку. Для цього практично всі біржі мають власні системи агрегатних індексів, які відображають рівень і динаміку цін на певний пакет акцій. Як правило, цей пакет складається з акцій компаній, що належать до різних галузей промисловості та фінансової сфери.

Біржові індекси -- це середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій, що характеризують стан і динаміку фондового ринку. Це цифрові статистичні показники, що виражають послідовні зміни певних явищ. Індекс являє собою відношення порівнюваної величини до певної величини, яку приймають за базу.

Кожен індекс має такі характеристики: список індексу (набір акцій-представників); метод зведення до середнього; види ваг до курсових вартостей акцій; базисне значення індексу; статистична база. У світовій практиці використовують чотири методологічних прийоми для побудови опосередкованих індексів зміни курсів акцій, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:

темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій -- індекс Доу - Джонса;

темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій -- індекси «Стандарт енд Пурз» та «Уілшир -- 5000»;

середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін акцій;

середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій -- індекс «ВелюЛайн».

Зміну значень індексів розглядають як показник попиту на ринку. Роль фондових індексів може бути зведена до виконання трьох функцій:

1) діагностична -- здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових. Зростання або зниження рентабельності виробництва в галузі миттєво відображається на котирувальній ціні відповідних акцій, що, у свою, чергу, позначається на рівні біржового індексу галузі. Біржові індекси дають змогу інвесторам і торговцям бачити тенденції, які складаються на ринку. Фондові індекси поряд з нормою позикового відсотка, станом державного бюджету входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.

індикативна -- передбачає, що наявність об'єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів, портфельних менеджерів.

спекулятивна -- проявляється в їх використанні як базового активу при укладенні ф'ючерсних контрактів та купівлі опціонів.

Водночас існують і певні обмеження у використанні індексів:

* вони демонструють лише кількісні зміни і не розкривають причин, що стоять за зміною цін;

* індекси не зберігають вартості утриманих сум, тобто не враховують дивіденду.

В Україні застосовують цілий ряд індексів. Індекс ПФТС -- це середнє для найбільш ліквідних українських акцій, які мають найбільшу ринкову капіталізацію. Він розраховується щодня у гривнях і доларах на основі реальних угод і твердих котирувань у ПФТС. Базове значення індексу ПФТС, введеного у 1997 p., прийнято за 100 пунктів. Для розрахунку індексу беруться котировки 17 компаній (раніше -- 12), кожна з яких має різну вагу у індексному кошику і ранжуються за їх ринковою капіталізацією з коригуванням за кількістю акцій у вільному обертанні.

Частка акцій компаній, що включається до індексу та обертається на ринку, повинна перевищувати 10 % їх загальної кількості. Індексний кошик переглядається один раз на місяць індексним комітетом, до якого входять сім представників торговців цінними паперами -- членів ПФТС. Останній раз склад кошика змінювався 1 квітня 2007 р. Індекс ПФТС визнаний Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) як єдиний індекс для використання цією організацією при моніторингу внутрішнього стану українського фондового ринку. Про зміни індексу ПФТС свідчать дані табл. 2.

Таблиця 10.2. Динаміка індексу ПФТС у 2003-2007 pp.

ДКЦПФР у 2001 р. почала розраховувати інтегральний індекс фондового ринку. Він розраховується на основі угод з акціями більше як 100 підприємств як відношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період до середньої геометричної ціни за базисний період. При цьому у розрахунок беруться цінні папери, що включені у лістинг хоча б одного організатора торгів і кількість угод з купівлі-продажу яких складає не менше 10 за місяць. Такий індекс розраховується на останній день місяця. Джерелом інформації є квартальні звіти торговців цінними паперами.

Рейтинг фондового ринку -- це оцінка позиції об'єкта аналізу за розробленою шкалою показників. Він дозволяє визначити на певну дату стан учасників фондового ринку та встановити їх місце серед інших учасників відповідно враховуючи: їх потенціал, активність, ринкову позицію. Рейтинг може виступати орієнтиром, на базі якого буде вибрана стратегія учасника фінансового ринку. Призначення рейтингу -- проводити ранжування в рамках єдиної системи відповідно рівнів ризиків боргових цінних паперів та їх емітентів.

Під рейтинг підпадають тільки ті цінні папери, за якими емітент несе фіксовані зобов'язання перед інвестором. Відповідно об'єктами рейтингу є облігації (підприємств і муніципальні), привілейовані акції, депозитні (ощадні) сертифікати. Рейтинг оцінює ризик невиконання емітентом своїх зобов'язань, що пов'язані з цінним папером, та відповідно, ризик втрат інвесторів основної суми та відсотків (кредитний ризик).

Кредитний рейтинг -- це інформація про фінансовий стан компанії, а також оцінка спроможності підприємства розраховуватися по своїх боргових зобов'язаннях своєчасно і у повному обсязі. Завдання кредитних рейтингів -- допомогти інвестору, що бажає вкласти кошти у боргові зобов'язання облігації держави або компаній. Оцінкою кредитоспроможності компаній, що виходять на ринок облігаційних позик, займаються спеціалізовані компанії, рейтингові агенції.

На світовому ринку працює всього п'ять агенцій, що присвоюють міжнародні рейтинги, порівнюючи конкурентоспроможність національних емітентів з конкурентами за кордоном: Moody's, Standard&Poor's, Fitch, A. M. Best, Dominion Bond Rating Service. Три найбільш відомих агентства -- Moody's, Standard&Poor's і Fitch. На них припадає понад 80 % світового ринку як у грошовому, так і у кількісному еквіваленті. Американська А. М. Best і канадська Dominion Bond Rating Service -- агенції другого ешелону: перша відома низькою вартістю послуг, інша спеціалізується на оцінці страхових компаній.

Процедура присвоєння рейтингу частково схожа на фінансовий аудит або процес отримання сертифіката якості ISO. Кредитні аналітики ретельно вивчають бізнес, протягом декількох місяців спілкуються з менеджерами компанії. Різниця між аудитом і присвоєнням рейтингу одна: агенції не перевіряють грошові потоки компанії, а оцінюють фінансовий стан бізнесу в цілому, тобто частку ринку, його розвиток за декілька останніх років, рівень поточної заборгованості тощо.

При визначенні кредитоспроможності компанії досліджується історія розвитку підприємства, положення на внутрішньому і зовнішньому ринках, відносини з постачальниками і клієнтами, операційні витрати, резерви, очікувані в майбутньому потоки грошових коштів, структуру боргів компанії і дочірніх підприємств.

Крім стандартних фінансових показників, аналітики оцінюють кредитоспроможність самих власників бізнесу. Для присвоєння міжнародного рейтингу компанію порівнюють з подібними підприємствами із сусідніх країн. Інформацію про компанію аналітики агенції отримують з відкритих джерел, а також у процесі спілкування з представниками підприємства.

Етапи присвоєння рейтингу:

Компанія звертається в рейтингову агенцію.

Переговори про ціну та умови (крім міжнародного рейтингу, агенція може присвоїти компанії національний рейтинг як бонус).

Призначається команда кредитних аналітиків агенції.

Збір аналітиками агенції інформації про компанію з відкритих джерел. Компанія зобов'язана надати фінансову звітність (звітність може не бути аудійована за міжнародними стандартами).

Зустріч представників агенції з топ-менеджерами і власниками компанії.

Збори рейтингового комітету, де оцінюється звіт аналітиків. Комітет виносить вердикт про рівень рейтингу.

Компанію повідомляють про присвоєння рейтингу. Емітент може попрохати агенцію не розповсюджувати інформацію про присвоєний рейтинг, якщо це передбачено договором. Однак аналітики продовжують відстежувати кредитоспроможність компанії і, як тільки рейтинг підвищується, публікують відповідний звіт.

Розповсюдження інформації про рейтинг у засобах масової інформації.

Моніторинг рейтингу. Рейтинг переглядають при будь-яких позитивних чи негативних подіях для компанії. Зниження суверенного рейтингу не завжди призводить до зниження рейтингу компанії.

Будь-яке рейтингове агентство ділить свою шкалу рейтингу між двома класами цінних паперів: інвестиційними і спекулятивними. Кожен клас має свій символ за класифікацією інвестиційних агенств. За результатами оцінки компанія отримує рейтинг кредитоспроможності, що варіює від С (банкрот) до AAA (ризики компанії мінімальні) (табл. 3). Плата за послугу щодо присвоєння рейтингу становить від 20 до 50 тис. дол. США. Ще стільки ж коштуватиме щорічний перегляд рейтингу. В Україні близько двох десятків компаній мають кредитний рейтинг міжнародних агенцій. Зокрема, Азовсталь, Київстар, концерн «Стирол», Нафтогаз України, Укрсоцбанк, Укрсиббанку ін. (табл. 4).