Страхові послуги

8

1. Роль страхування в забезпеченні потреб підприємця в страховому захисті. Форми і види страхування

Підприємницька діяльність завжди супроводжується різного роду ризиками. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають при будь-яких видах підприємницької діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Окрім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

До підприємницьких ризиків належать:

- політичний ризик;

- технічний ризик;

- виробничий ризик;

- комерційний ризик.

Розглянемо детальніше ці ризики.

Політичний ризик - це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. Врахування такого ризику особливо важливе у країнах з нестійким законодавством, відсутністю традицій і культури підприємництва. Політичні ризики можна умовно поділити на: націоналізації й експропріації без відповідної компенсації, трансферта (зв'язаний із можливістю обмеження конвертації місцевої валюти), розриву контракту через дії влади країни, де знаходиться компанія-контрагент, військових дій. Політичний ризик може бути національним, регіональним і глобальним.

Технічний ризик визначається ступенем організації виробництва, наявністю превентивних заходів (регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки), можливістю проведення ремонту обладнання власними силами фірми. До таких ризиків відносять ризики втрат внаслідок негативних результатів науково-дослідних і конструкторських робіт, неможливістю досягнення запланованих технічних параметрів розробок і низьких технологічних можливостей виробництва. Технічний ризик відноситься до групи внутрішніх ризиків, оскільки виникнення його залежить від діяльності самого підприємства.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції, товарів і послуг та із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої підприємці стикаються з проблемами неадекватного використання сировини, зростання собівартості, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва.

Комерційний ризик - це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Сюди відносять ризики, пов'язані з реалізацією товару (послуг) на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару (послуг) покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин.

Термін «підприємницькі ризики» визначає ті ризики, що пов'язані з майном підприємства, з життям і здоров'ям людей, які працюють на ньому, з виконанням зобов'язань у межах комерційної діяльності, з укладанням договорів, контрактів. Отже, страхування підприємницьких ризиків - це сукупність страхування майна, страхування відповідальності та особистого страхування.

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

Нині значного поширення набуває страхування майна підприємств, пов'язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато видів, котрі найчастіше поділяються за об'єктами страхування і страховими випадками, а саме: страхування основних і оборотних фондів, страхування засобів транспорту, вантажів, електронних пристроїв, страхування машин і механізмів, страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок.

2. Страхування майна від вогню та інших небезпек

Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. За цим видом укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05% до 0,5% вартості майна (при страхуванні приміщень, меблів). При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15% до 1% їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 17%. Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок:

- стихійних лих - землетрусів, бурі, смерчу, повені, паводків, гірських зрушень тощо;

- вибуху парових котлів, газосховищ, агрегатів, машин тощо;

- пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електроструму;

- пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

- крадіжки зі зломом;

- биття скла, дзеркал, вітрин.

Додатковий договір передбачає страхування:

- майна, одержаного підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийнятого від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;

- майна на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Основою для здійснення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, що визначається за балансовою вартістю та вартістю придбання з урахуванням зносу. Страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості. Якщо вона менша, то страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, що відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума до страхової вартості. Йдеться про так зване «недострахування». Страхувальник сплачуватиме меншу за розміром страхову премію.

Страхова вартість визначається:

- для товарів, що виготовляє страхувальник (незавершеного будівництва та готової продукції), - це затрати на виготовлення аналогу;

- для товарів, за якими страхувальник торгує, сировини, яку страхувальник використовує для виробництва товарів, та природних ресурсів - це ціна покупки заміни;

- для машин і устаткування - витрати на придбання або відновлення застрахованого об'єкта аналогічного втраченому (за мінусом зносу);

- для будівель і споруд - за вартістю будівництва будівлі чи споруди повністю аналогічній тій, що знищена, із урахуванням місцевості, техніко-експлуатаційного стану будівлі та її зносу.

При настанні страхового випадку страхове відшкодування виплачується після того, як повністю виявлено причини та розмір збитків. Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на підставі повної балансової або договірної вартості, за якої вони застраховані, а в разі пошкодження цих об'єктів - на основі вартості відновлення (ремонту) і в межах страхової суми. Витрати на відновлення враховують:

- витрати на придбання матеріалів та запасних частин для ремонту;

- витрати на оплату ремонту;

- витрати на доставку матеріалів до місця ремонту та інші видатки, необхідні для доведення пошкодженого майна до стану, що був перед настанням страхового випадку.

До суми збитку входять також втрати від пошкодження майна внаслідок заходів, що вживалися для його рятування, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку, витрати на складання кошторисів на відновлення пошкоджених об'єктів, проведення експертиз тощо.

Кількість і вартість майна, наявного на момент настання страхового випадку, визначається за даними бухгалтерського обліку і звітності та на підставі первинних документів про надходження та видатки, інвентаризаційних залишків невикористаних матеріалів. Після розрахунку розміру збитку, визначають розмір страхового відшкодування.

3. Страхування від перерв у виробництві

Страхування від перерв у виробництві -- вид страхування, який забезпечує покриття фінансових втрат підприємства у зв'язку з зупинкою виробничої діяльності через матеріальні збитки, заподіяні застрахованому майну.

Воно широко розповсюджене на Заході. Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії. Адже зазвичай ризики за обома цими договорами -- одні й ті ж самі. Крім того, якщо обидва ці договори уклала одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно аби уникнути значних страхових виплат у зв'язку з компенсацією страхувальникові втрат від перерви у виробництві.

Вивчаючи специфіку страхування від перерв у виробництві, треба звернути увагу на обсяг відповідальності за договором. Він може бути дещо ширший, ніж в страхуванні майна від вогню. Слід зауважити, що об'єктом страхування тут є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків від страхової події із застрахованим майном страхувальника), які включають:

- поточні витрати страхувальника по продовженню господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

- втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві.

Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо. Але треба звернути увагу на випадки, коли страхувальники не мають права претендувати на страхове покриття втрат прибутку. Також уваги потребує вивчення складу витрат, що вважаються поточними, і витрат, що за будь-яких умов поточними не вважаються і не відшкодовуються.

Виходячи з обраного об'єкта страхування встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливості його господарської діяльності. Термін дії договору співпадає із терміном дії договору вогневого страхування.

Суттєвою особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитків тут багато в чому залежить від терміну перерви у виробництві. Тому дуже важливим є визначення тривалості відповідальності страховика.

Треба зауважити, що відповідальність страховика, як правило, настає не відразу. Зазвичай умови страхування передбачають встановлення межі, починаючи з якої виникає така відповідальність.

У разі настання матеріального збитку, який призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.

Дії сторін при настанні страхового випадку аналогічні діям при страхуванні майна підприємств від вогню та інших небезпек.

4. Страхування відповідальності товаровиробників.

Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції -- вид страхування, який забезпечує компенсацію шкоди, заподіяної життю і майну споживача продукції (робіт, послуг) даного підприємства.

Дуже серйозним підприємницьким ризиком є ризик заподіяння шкоди третім особам через споживання товарів і послуг, що їх виробляє дане підприємство. Міжнародними промисловими і торговельними контрактами наявність полісу страхування відповідальності товаровиробника розглядається як обов'язкова умова допуску даного товару на ринок більшості розвинутих країн світу. Але треба усвідомлювати, що для розвитку цього виду страхування всередині нашої країни повинні бути створені відповідні умови.

Метою цього страхування є:

- захист підприємства від фінансових втрат, пов'язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам його продукції в разі висування останніми претензій;

- захист майнових інтересів постраждалих осіб, пов'язаних із шкодою через вживання ними неякісних товарів.

Отже, об'єктом страхування тут є відповідальність товаровиробника перед третьою особою (споживачем його продукції) за ушкодження, пов'язані із:

- заподіянням шкоди її життю і здоров'ю;

- пошкодженням її майна через товари, роботи, послуги, надані товаровиробником.

При укладенні договору страхування у ньому зазначаються ті види продукції, які можуть бути причиною заподіяння шкоди, а також тара, у якій зберігаються товари, маркування і упаковка, оскільки і вони можуть бути причиною ушкоджень. Для визначення ступеня ризику усі товари поділяються на кілька груп (за ступенем зростання небезпеки).

Страхова сума визначається у вигляді ліміту відповідальності. Страховий тариф встановлюється залежно від розміру товарообігу підприємства-страхувальника (у вартісному або натуральному вираженні). Договори страхування укладаються, як правило, на строк, що відповідає гарантійному строку на продукцію даного страховика.

Характерним для цього виду страхування є те, що шкода може проявитися не відразу після вживання споживачем певного товару, а через деякий термін. У зв'язку з цим заяви страхувальників на відшкодування збитків досить часто дуже «розтягнуті» у часі, що породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків, розрахунку тарифів.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про страхування»// Урядовий кур'єр. -- 1996. -- 18 квіт. із змінами, внесеними згідно із Законами: № 306/97-ВР від 4.06.97; № 589/97-ВР від 21.10.97; № 684/97-ВР від 3.12.97.

2. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг в промислово розвинутих країнах // Економіка України. -- 1997. -- № 7. -- С. 82-87.

3. Воробьев М.В. Страхование от огня. -- М.: Анкил, 1992. -- 16 с.

4. Гвозденко А.А. Основы страхования: Учебник. -- М.: Финансы и статистика, 1998. -- 304 с.

5. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. -- К.: Знання, 1998. -- 321 с.

6. Рудницкий В.В., Федорова Т.А. Основы страховой деятельности. -- СПб.: Изд-во ун-та экономики финансов. -- 1992. -- 77 с.

7. Сплетухов Ю. Страхование рисков, связанных с предпринимательской деятельностью // Финансовый бизнес. -- 1997. -- № 12. -- С. 24-29.

8. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. -- К.: КНЕУ, 1998. -- 528 с.