Основні потоки банківської інформації та їх структура

Банківська система відіграє дуже важливу роль у господарській структурі країн з розвиненими ринковими відносинами. Через неї проходить великий обсяг інформаційних потоків про грошові розрахунки і платежі підприємств, організацій і населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал інформацію про грошові кошти, заощадження та доходи різних класів і верств населення, про кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі, валютні операції. Банківська система організовує й обслуговує документарний і фізичний рух головного атрибуту ринку - капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перелив у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Інформація у банку, що піддана остаточній експертній оцінці, надходить керівництву банку у виді рекомендацій, інструктивного й методичного матеріалу забезпечуючи підтримку прийняття управлінських і фінансових рішень. Можна виділити два рівні керування банком: тактичний, чи поточний, і стратегічний. Стратегічний рівень, можливо, вимагає менш оперативної, але більш інтегрованої інформації, у той час як тактичний - детальної й оперативної інформації. Таким чином, у банківської системі повинне чітко просліджуватися розходження між інформацією оперативного і довгострокового стратегічного керування.

Тому, банківська система повинна містити в собі і поєднувати в єдине ціле: видобувні структури - джерела інформації; блоки збору, обробки, аналізу і надання інформації; блоки оперативної оцінки і надання інформації; блоки керування інформаційно-аналітичною системою.

Джерелами інформації для системи, крім незалежних зовнішніх, є усі внутрішні джерела інформації. На вході системи інформаційні потоки розподіляється по функціональних блоках, де вони детально обробляються для виявлення ключових параметрів і показників. На наступному етапі оброблені (очищені) інформаційні матеріали розподіляються й аналізуються усередині системи. Далі відфільтрована інформація з відповідями на поставлені питання представляється в зручній формі і розподіляється між користувачами.

Як уже говорилося, джерела інформації поділяються на незалежні зовнішні і на внутрішні. Джерелами зовнішньої інформації служать зовнішні стосовно банку структури. Інформація повинна вводиться й обновлятися автономно, і від її вірогідності можуть залежати прийняті рішення. Основними джерелами внутрішньої інформації у банках є:

бухгалтерські документи (уміння читати і розуміти баланс дозволяє робити первинні висновки про стан банку);

звіти про діяльність банку і його структурних підрозділів. Таким чином, "накладення" внутрішньої і зовнішньої інформації дає комплексну картину положення банку і дозволяє приймати управлінські рішення щодо його подальшої діяльності.

Основними вимогами, пропонованими банками до інформації, є своєчасність і вірогідність. Крім того, при наявності розвитого інформаційного ринку, має значення вартість інформації і форма її представлення.

Форми зовнішньої інформації:

друковані (електронні) видання з новинами економіки, промислової, фінансової і маркетингової сфер;

оперативна економічна інформація у виді щоденного (чи двічі в день) друкованого (електронного) бюлетеня. Як окремий випадок можна розглядати інформацію тільки по котируваннях окремих економічних, промислових і фінансових інструментів, переданих через Інтернет.

архіви економічних і фінансових даних;

аналітичні огляди. Значна частина подібних матеріалів належить консультаційним компаніям. Самі серйозні дослідження проводяться при співробітництві академічних інститутів, державних структур, фінансових організацій і преси, що дає можливість аналізувати дані з різних джерел, використовувати інтелектуальний найвищий потенціал і найсучасніші технологічні рішення. Тому цінність подібних матеріалів висока.

особлива категорія інформації - індекси, що характеризують стан фінансового, фондового і валютного ринку;

довідкова інформація - це локальні чи вилучені бази даних, що містять інформацію типу законодавства, довідників по комерційних банках і підприємствах, рейтингових бюлетенів, даних по промисловості і торгівлі, архіву преси в електронному варіанті;

особливий вид інформації - дані з фінансового ринку в реальному режимі (on-line) часу;

дані про макроекономічну ситуацію.

Можна виділити особливий вид інформації - інформація, отримана шляхом шпигунства.

Вартість інформації (інформаційного продукту) визначається наступними критеріями:

витрати на одержання інформації;

підтримка технології постачання інформації;

міра задоволення;

стабільність надання інформації.

У західних країнах комерційні банки - це одна з найстаріших та найпоширеніших груп кредитних установ, що виконують більшість фінансових операцій та послуг, відомих у підприємницькій практиці.

Основними функціями, які виконують комерційні банки, є функція збереження і функція укладання угод.

Особливості банківської договірної та фінансово-кредитної інформації враховуються при організації машинної обробки і при цьому використовують одиниці виміру інформації:

1) натуральні (число повідомлень, документів, символів, рядів, показників);

2) телеграфні (біти, байти).

Банки виступають як своєрідні процесори.

У процесі забезпечення збереження і функцій укладання угод банки збирають, обробляють, модернізують і контролюють інформацію про своїх клієнтів - вкладників, позичальників. Комерційні банки мають значну репутацію як інформаційні процесори. Фактично, можна пояснити існування банків їх здатністю здобувати визначену вкладником, позичальником інформацію ефективно. Якість цих інформаційних потоків, у термінах своєчасності та точності є критичним фактором, що визначає ефективність і якість діяльності банку.

Обробка інформації, звичайно, є важливою частиною банківської діяльності. Важлива проблема обробки інформації: чи повинні банки використовувати зовнішні джерела для досягнення інтеграції та управління центрами обробки даних. Ця проблема виникла через велику кількість злиття серед банків.

Банки як фірми, що надають фінансові послуги.

Комерційні банки є постачальниками трьох основних послуг: послуги укладання угод; портфельні послуги; послуги обробки інформації та даних. До появи нової сфери, що надає фінансові послуги, комерційні банки не боролися за ці основні послуги, які вони роблять зараз. У результаті, банки намагаються розширити коло своїх послуг. Крім того, вони поділяють їх на три області: банківська діяльність інвестицій (наприклад, підписання цінних паперів), страхування і нерухомість. Розвиток інвестиційних банків у межах комерційних банківських організацій - відносно нове явище.

Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією (ФКІ). А оскільки фінанси та кредити-це елементи економіки, то й фінансово-кредитна інформація являє собою частину економічної інформації. У фінансово-кредитних установах економічна інформація має свій специфічний зміст, тому що вона пов'язана з роботою установ по обслуговуванню клієнтів.

У фінансово-кредитної установі поряд з економічною інформацією використовується технічна, інженерна та директивна інформація.

Банки виступають одночасно у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових потоків. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів - це пасивні операції банків, а продаж та інвестування - це активні. Оскільки в ринковій економіці існують декілька джерел позичкових коштів - комерційний кредит, позички на основі емісії облігацій та інших цінних паперів, банки, крім прямого, здійснюють і опосередковане кредитування. Вони не тільки кредитують позичальників, а й надають посередницькі послуги для одержання позичок у третіх осіб. До таких потоків послуг належать, зокрема, надання гарантій й консорціальні операції (кредитні операції, що здійснюються для одного клієнта двома або кількома банками).

Висока кваліфікація банківських працівників, спорідненість процедур обслуговування, спеціальна оснащеність банківських приміщень та ряд інших умов сприяють розвитку додаткових сфер банківських послуг. Додаткові послуги мають за мету забезпечити максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів і, таким чином, стимулювання вкладень у комерційний банк.

Такими послугами є:

консультування в галузі бухгалтерського обліку та фінансового контролю;

аналіз кредитоспроможності;

посередництво в операціях з цінними паперами;

трастові операції (управління майном за дорученням клієнта).

Серед нових у сфері традиційних банківських послуг необхідно назвати:

факторинг;

чековий споживчий кредит;

кредитні картки;

лізинг.

Світовий банк виділяє шість етапів інвестиційного процесу:

1) пошук об'єкта вкладень;

2) оцінка рентабельності й ризику;

3) розробка схеми фінансування;

4) укладення взаємопов'язаних угод;

5) виконання виробничої, комерційної, фінансової програми до повного погашення кредитів;

6) оцінка фінансових результатів проекту, порівняння із запланованим.

Таким чином, фінансово-кредитна установа не може функціонувати без власної інформації, яка використовується для управління своєю діяльністю.

Структуру фінансово-кредитної інформації утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст. Обробляють не ФКІ взагалі, а її конкретні інформаційні сукупності. Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (регіон, філія, установа, тощо), його інформаційну базу (ІБ). ІБ поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнуто неподільних (атомарних) одиниць. Такими в фінансово-кредитної інформації є реквізити.

Між структурними одиницями існують також такі структурні елементи.

1) Повідомлення - складна структурна одиниця ФКІ, що утворювана з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об'єкта чи процесу.

2) Складна структурна одиниця ФКІ, утворена з одного реквізиту основи одного і одного або декількох якісних атрибутів, пов'язаних логічно - являє собою показник. Показник завжди є повідомлення але не кожне повідомлення є показником.

3) Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, що об'єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив (ІМА). Основними елементами масиву є записи. Запис характеризується переліком і послідовністю.

При створенні автоматизованої системи обробки інформації виділяють підсистеми обробки безпосередньо інформації клієнтів і комплекси пов'язані з діяльністю самої установи.

Важливою особливістю фінансово-кредитної інформації є те, що вона відбиває діяльність банку через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матеріальних носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення.

Висновок