4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кіровоградський інститут комерції

Реферат

на тему:

“Особисте страхування”

Вступ

Реформування всієї системи економічних відносин, соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, що відбуваються в Україні, надають особливої ваги розв'язанню проблем страхового захисту, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумуляції ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективного використання під час реалізації страхової події. Страхування посідає важливе місце не лише у конкурентному ринковому середовищі, а й відіграє ключову роль в економічному і соціальному прогресі всього суспільства.

В умовах ринкових перетворень в економіці України, розвитку підприємництва страховий захист майнових інтересів самостійних, незалежних від держави товаровиробників стає можливим тільки за допомогою страхування. Для ринкової економіки характерний вищий ступінь страхового ризику, пов'язаного з можливістю виникнення не тільки стихійного лиха, а й настанням економічних криз, спадів виробництва, інфляції, політичної нестабільності та інших явищ. Страхування забезпечує відшкодування збитків, створює механізми для зменшення та запобігання їм. Безумовно, це можливо лише при наявності чітко відпрацьованої законодавчої бази, потужних страхових компаній, широкого переліку їх послуг, сучасних технологій страхового бізнесу, гарантій своєчасної та в потрібному обсязі виплати необхідних компенсацій і зацікавленості в потенційних клієнтах.

Страхування є економічною категорією, перебуває у тісному взаємозв'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при формуванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.

Виходячи з необхідності вступу України в систему міжнародних економічних відносин, перебудови економіки з використанням досвіду інших країн відносно ринкових перетворень, проблеми розвитку страхового ринку тісно пов'язані з соціально-економічною ситуацією в державі, фінансово-кредитною політикою, законодавчим та організаційним забезпеченням економічних реформ в Україні.

Держава зацікавлена в розвитку страхової справи в Україні як у механізмі підтримки рівня народногосподарського виробництва та можливості покриття непередбачених втрат і збитків підприємств, окремих громадян з мінімальною участю державних ресурсів і коштів державного бюджету.

1. Страхування життя та пенсій

1.1 Страхування життя та його основні види

Особисте страхування трактується як галузь страхування, де об'єктами страхування виступають життя, здоров'я і працездатність людини. Здійснення особистого страхування має певні особливості. Зокрема при його проведенні дуже важко правильно оцінити той ризик, який береться на страхування. Тому таке страхування пов'язане із встановленням умовної страхової суми, яка тільки наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Статтею Закону України "Про страхування" визначені такі види особистого страхування: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.

Ці види особистого страхування, особливо страхування життя, відрізняються не тільки ризиковим, а й зберігальним характером, тобто задовольняють потреби громадян в індивідуальному фінансовому забезпеченні.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопиченням страхових сум.

Страхування життя -- підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин виступають майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Статтею 6 Закону дається визначення страхування життя як виду особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Отже, страхування життя передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій:

-- дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування;

-- смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою);

--досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування.

Умови договору страхування життя передбачають обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

Страхові виплати за вищезазначеними страховими подіями становлять повну страхову суму. В класичному вигляді договори страхування життя не передбачають часткових виплат страхової суми (наприклад, як у страхуванні від нещасних випадків, медичному страхуванні). Але на практиці найчастіше зустрічається поєднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття, яке характерне для договорів страхування життя і договорів страхування від нещасних випадків. Тому обсяг відповідальності за довгостроковими договорами страхування життя, окрім дожиття і смерті, вміщує також втрату застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку. Такий комбінований поліс зі страхування життя передбачає, крім виплат повної страхової суми за фактом дожиття або смерті, виплату частки страхової суми за фактом тимчасової або постійної втрати працездатності.

Якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), то у договорі страхування потрібно обов'язково передбачити ризик смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Як правило, договори страхування життя укладаються на довгостроковий термін. Страхувальниками за цими договорами можуть бути виключно фізичні особи. Особливістю страхування життя є те, що всі види, які входять до цієї підгалузі страхування, провадяться тільки в добровільній формі.

Найбільш поширені ті види страхування життя, які мають зберігальну функцію: змішане страхування, страхування дітей, страхування до одруження, страхування додаткових пенсій.

Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об'єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров'я від нещасного випадку. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Тому змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого -- смерть.

Страхові компанії при укладанні договорів із цього виду страхування враховують такі обставини: стан здоров'я страхувальника, його вік, професію, стать, місце проживання.

Звичайно, враховуються й інші фактори, зокрема умови праці, життєдіяльність, генетична спадковість. Все це в сукупності визначає рівень смертності страхувальників. Як правило, договори змішаного страхування є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки. В Україні договори змішаного страхування життя укладаються строком на З, 5, 10, 15 і 20 років. На страхування приймаються громадяни від 16 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя, страхування дітей -- без обмеження віку. Вік особи, на користь якої укладається договір змішаного страхування життя, не має значення.

Заява про страхування -- важливий юридичний документ, який, як правило, заповнюється страховим агентом (інспектором), але зі слів страхувальника. Не приймається заява про страхування, якщо вона підписана не тією особою, від імені якої подається, оскільки в такому випадку договір страхування визнається недійсним. Договір змішаного страхування життя не укладається лише з непрацюючими інвалідами першої групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження щодо інвалідів II групи, хворих на онкологічні та хронічні захворювання, СНІД тощо. Ці та інші хвороби включені в список тому, що вони можуть призвести до передчасної смерті страхувальника. За договором змішаного страхування життя розмір внесків встановлюється залежно від строку страхування, страхової суми і віку страхувальника, а за договорами страхування дітей розмір внесків залежить від віку дитини, страхової суми, строку страхування і протяжності сплати внесків. Страхувальник може сплачувати внески шляхом безготівкових розрахунків або готівкою.

Страхування на дожиття означає, що особа, яка платила страховий внесок і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100% страхової суми спадкоємцям. Тому страховик за таблицею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхувальник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує страхову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таблиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір та резерви премії.

Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов'язується при настанні смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.

Доцільність такого страхування стала обґрунтованою з появою таблиці смертності. Знаючи середню величину протяжності життя для кожного віку, можна визначити розмір премії за страхування, достатній для того, щоб у разі смерті сплатити певну суму.

Коли ж настала втрата страхувальником здоров'я від нещасного випадку, що трапився протягом періоду дії договору, то в такому разі виплачується частина чи повна страхова сума, що залежить від ступеня втрати здоров'я.

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески, а застрахованим є дитина у віці з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров'я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами -- підприємствами, установами, організаціями.

Страховими компаніями пропонується кілька варіантів страхування дітей:

Види довгострокового накопичувального страхування так чи інакше зв'язані з грошовими накопиченнями різноманітного цільового призначення (страхування вихованців дитячих будинків, страхування до весілля).

Види короткострокового страхування, які дають можливість компенсувати тимчасову чи постійну втрату здоров'я у зв'язку з настанням нещасного випадку.

Різні програми добровільного медичного страхування, які передбачають не тільки матеріальну підтримку у випадку настання надзвичайних ситуацій, а й визначену договором медичну послугу і допомогу.

За такими умовами страхувальник може вибрати, на які страхові випадки буде поширюватися відповідальність страховика при страхуванні дитини: травми, отримані в результаті нещасного випадку, отруєння рослинами, хімічними речовинами, лікарськими препаратами чи смерть дитини, що настала внаслідок отруєння, утоплення, самовбивства (у віці до 16 р.), інфекційних захворювань (в т.ч. СНІДу), отриманих в медичних закладах у результаті проведення медичних маніпуляцій.

За таких умов дитина може бути застрахована разом з дорослим -- основним застрахованим.

Страхування школярів від нещасних випадків зумовлено необхідністю гарантувати певну компенсацію через підвищений травматизм дітей у школі.

Страхування від нещасних випадків -- один із найпоширеніших видів особистого страхування, для якого характерний низький розмір тарифних ставок. Розмір внеску встановлюється у відсотках від страхової суми і диференціюється залежно від віку застрахованого.

Договори укладаються з батьками школярів чи юридичними особами (наприклад, школами) на користь учнів шкіл, гімназій, коледжів, ліцеїв. Страховими випадками є травми, отримані внаслідок нещасного випадку чи через неправильні дії медичних працівників, отруєння й інші захворювання (енцефаліт, поліомієліт, остеомієліт), отримання інвалідності І-Ш груп у зв'язку із нещасним випадком, а також смерть застрахованого в період дії договору. Договір укладається в навчальному закладі терміном на один рік.

Новим напрямом страхування від нещасних випадків дітей є страхування від'їжджаючих за кордон -- обмін учнями шкіл, стажування, екскурсії. Для отримання виїзної візи часто вимагають страховий поліс на випадок хвороби.

Тарифи з цього виду страхування залежать, як правило, від терміну поїздки і віку. Більшістю компаній пропонується поліс, на основі якого застрахованому надається безплатне медичне обслуговування медичною компанією ELVIA, яка забезпечує медичний сервіс в усьому світі.

Однією зі складових частин страхування від нещасних випадків є добровільне медичне страхування. Розвиток такого виду страхування зумовлений пропозицією полісів, які дають можливість оглянути дітей не тільки в поліклініках, але й прийняти їх на стаціонар у багатьох престижних медичних закладах, надати право на лікування чітко визначених хвороб в окремих галузях медицини, в тому числі й дорогих (психотерапія, стоматологія, хірургія).

Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми. В більшості випадків договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договір страхування передбачає виплату страхової суми у випадку смерті застрахованої дитини і при втраті нею здоров'я від нещасного випадку, який стався в період дії договору страхування. При укладанні договору за згодою сторін визначається розмір страхової суми.

Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування.

Страхування до одруження або весільне страхування. Страхувальниками за цим видом страхування виступають батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь дітей -- застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більш як 18-ти років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Не укладаються договори страхування з інвалідами І групи.

Страхова сума може бути встановлена за бажанням страхувальника і виплачується після закінчення терміну страхування у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Страхова компанія може встановити мінімальний розмір страхової суми.

Варто зазначити, що відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягнула повноліття, але виплата здійснюється лише через певний проміжок часу. Від моменту закінчення терміну дії договору і до моменту виплати страхового забезпечення з приводу реєстрації шлюбу застрахованої особи (або до досягнення нею 21 -го року) договір діє в повному обсязі в частині інших ризиків, включених до обсягу відповідальності страховика. А за цей вичікувальний період розмір страхової суми зростає на додатковий процентний дохід, який враховується у структурі тарифної ставки. Вичікувальний період починається після закінчення терміну страхування і закінчується реєстрацією шлюбу застрахованої особи або її дожиттям до 21 року.

Важливим є те, що договір страхування до одруження може передбачати і відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров'я у зв'язку із нещасним випадком.

Якщо в період дії договору страхування має місце смерть страхувальника, то дія договору продовжується без подальшої сплати страхових внесків і дає право застрахованій особі на отримання повної страхової суми при реєстрації шлюбу.

У випадку смерті страхувальника протягом певного періоду дії договору, наприклад у перші 6 місяців (від онкологічного захворювання, захворювання серцево-судинної системи тощо) застрахованій особі виплачується частина страхових платежів, або викупна сума, якщо це передбачено договором страхування.

При настанні смерті застрахованої особи страхувальнику повертаються всі сплачені внески, а дія договору страхування припиняється.

Страхові випадки, пов'язані з втратою здоров'я застрахованої особи, передбачають виплату страхового забезпечення при тимчасовій втраті працездатності у таких формах: грошову допомогу, розраховану за таблицями відповідно до ступеня втрати працездатності, або щомісячну грошову допомогу у відсотках від страхової суми за кожний день лікування.

Страхова премія визначається залежно від віку страхувальника і застрахованої особи, страхової суми, терміну страхування та інших умов договору. Страхова премія виплачується готівкою, шляхом безготівкового розрахунку, одноразово, щорічно, щоквартально, щомісячно або в інші терміни, передбачені договором страхування.

Згідно з чинним законодавством дія договору страхування припиняється при несплаті чергових страхових платежів. Договір може бути відновлений протягом року від дня його припинення в разі сплати прострочених внесків і внеску за наступний період оплати одноразово. Розмір внесків у період дії договору страхування може змінюватися одночасно із зміною розміру страхової суми.

Строк страхування обчислюється як різниця між 18 роками і віком дитини при укладенні на її користь договору страхування.

Страхування до одруження -- це гарантована виплата страхового забезпечення застрахованому навіть у тому випадку, якщо в період дії договору страхування сплата страхових внесків буде перервана у зв'язку зі смертю страхувальника. Тому найбільший інтерес до цього виду страхування проявляється у бабусь і дідусів, яких влаштовує виплата страхового забезпечення внукам при вступі в шлюб, незалежно від того, чи дожив страхувальник до закінчення строку страхування і не заплатив всі внески за договором у повному обсязі.

1.2 Страхування ренти і пенсій

Специфічною формою страхування на дожиття є страхування ренти і додаткової пенсії. Страхування ренти -- це сукупність видів страхування, за умовами яких страховик зобов'язується виплачувати застрахованій особі (особам) при дожитті до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. У випадку смерті застрахованої особи договором може бути передбачене повернення спадкоємцям застрахованої частини сплачених страхових внесків або виплата передбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих застрахованим.

Страхування ренти може передбачати виплату страхового забезпечення двом чи кільком особам (голові сім'ї та його утриманцям), а може і (у випадку смерті застрахованого) -- овдовілому чоловікові (дружині) або утриманцям.

Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування чи спадкоємці.

Виплата забезпечення зі страхування життя проводиться після дожиття застрахованого до закінчення строку страхування або у випадку його смерті в період дії договору, при цьому правовідносини сторін, які беруть участь у договорі, припиняються. Страхові ренти починають виплачуватись після дожиття застрахованого до встановленого договором строку, коли створений необхідний страховий фонд, призначений для виплати ренти, при цьому обов'язок страховика із регулярних виплат тільки починається. Специфіка страхування ренти полягає і в тому, що воно призначене для створення додаткового регулярного джерела особі, яка залишилася живою (наприклад, рента на випадок смерті годувальника). За цією специфікою розраховуються тарифні ставки, які вищі, ніж зі страхування життя.

Страхова сума визначається за розміром належних виплат рент за рік. Рента може виплачуватись з будь-якою періодичністю, яка встановлюється договором -- щомісячно, щоквартально, щорічно. Строк страхування поділяється на період сплати внесків і період виплати рент.

Існує кілька різновидів страхування ренти: довічне чи термінове (тимчасове); негайне чи відкладене. Все залежить від строків внесення внесків і строків виплати регулярного забезпечення.

Договір страхування ренти може бути укладений з відповідальністю за виплатою страхового забезпечення (ренти) у випадку смерті страхувальника. Найперспективнішим є страхування ренти, що має такий спеціальний напрям: створення джерела додаткового доходу престарілим громадянам, надання матеріальної допомоги дітям у випадку втрати батьків, інвалідам, які втратили можливість працевлаштування, особам працездатного віку, непрацюючим у зв'язку із доглядом за дітьми тощо.

Страхування пенсій -- це вид особистого страхування і водночас різновид ренти, при якому страховик бере на себе зобов'язання виплачувати застрахованому у певному розмірі і з певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник - сплачувати страхові внески.

У більшості країн пенсійне забезпечення здійснюється із трьох джерел: державними пенсійними системами (у межах соціального страхування), недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями. Останні займаються груповим і індивідуальним страхуванням пенсій.

Цей вид добровільного страхування дає змогу забезпечувати вищий рівень життя при виході на пенсію за віком всім категоріям громадян і є поширеним способом забезпечення похилих людей у багатьох країнах. Цей вид страхування протягом кількох десятиліть проводився в системі державного страхування, але після його відміни і дискредитації державних органів ні державні, ні комерційні страхові компанії багато років не працювали активно над розвитком страхування пенсій.

Найбільш ефективним шляхом вирішення проблеми пенсійного забезпечення є раціоналізація й оптимізація власне пенсійної системи, створення нових форм недержавного пенсійного забезпечення, перехід (повністю чи частково) на накопичувальний принцип формування пенсійної системи.

Накопичувальний принцип базується на тому, що працюючий сьогодні накопичує свою пенсію, а її розмір безпосередньо залежить від величини його пенсійних внесків, пропорційно заробітній платі і трудовому стажу. Це дозволить знизити навантаження на розподільчу пенсійну систему, оскільки частина доходу пенсіонера забезпечуватиметься із його відкладених заощаджень, які були зроблені під час трудової діяльності.

Суб'єктами накопичувального пенсійного страхування виступають фізичні особи та страхові компанії - державні та недержавні пенсійні фонди, а також інші суб'єкти підприємницької діяльності.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін. Так, додатково до умов договору додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Крім того, страхувальник на умовах, погоджених зі страховою компанією, може укласти договір страхування на користь іншої особи.

Строк страхування обчислюється як різниця між пенсійним віком (відповідно 55 і 60 роками) і віком страхувальника при укладанні договору. Пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю виплачений страховими внесками.

Договори страхування укладаються індивідуально, а також з групою осіб. Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров'я. Дієздатність - властивість своїми діями набувати права і породжувати для себе юридичні обов'язки. Для фізичних осіб дієздатність виникає по досягненню повноліття, коли громадяни може здійснювати самостійно різні угоди і нести майнову відповідальність за свої протиправні дії. Якщо громадянин внаслідок душевних хвороб або слабкості розуму не може усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, то суд має право визнати його недієздатним і встановити над ним опіку.

Час початку виплати додаткової пенсії може бути пов'язаний із настанням пенсійного віку, а також визначений за домовленістю сторін.

Страхова сума обумовлюється при укладання договору страхування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є наслідком участі страхувальника у прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку, статі страхувальника або застрахованої особи.

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або впродовж визначеного періоду. Можливі випадки, коли застрахований не дожив до моменту виплати пенсії або отримував її лише протягом дуже малого періоду. В цьому разі відповідно до умов страхування страхова компанія або виплачує вигодонабувачу (спадкоємцю) відповідну кількість пенсій, яка визначається під час укладання договору страхування, або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, що вже була сплачена застрахованому за його життя.

При укладанні договору страхування встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік тощо).

Умовами договору страхування може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а в разі його смерті

-- вигодонабувач, який визначений застрахованим, у повному обсязі додаткової пенсії, передбаченої для застрахованого, або в її частині довічно.

Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть передбачати надання пільг страхувальникам. Так, після визначеного терміну страховик може надати страхувальнику можливість отримати позику під заставу накопиченого до часу звертання за позикою резерву.

Пенсійний фонд зі страхування додаткової пенсії формується наполовину за рахунок внесків страхувальників і наполовину за рахунок коштів бюджету.

Основною проблемою страхування пенсій, як і страхування життя, є забезпечення захисту заощаджень громадян на випадок інфляції. Необхідний розрахунок додаткової суми пенсії, яку потрібно виплатити через певну кількість років. Завдання ускладнюється тим, що і за період сплати внесків, і за період виплати пенсії повинен нараховуватися розмір додаткової суми пенсії. При цьому розмір додаткової суми повинен бути різним залежно від періоду сплати внесків і періоду виплати пенсії, порядку і періодичності внесення внесків.

Соціально-економічна значимість довгострокового страхування життя і пенсій полягає, по-перше, в організації страхового захисту у вигляді фіксованих разових чи розстрочених виплат з дожиття до певного віку чи строку при втраті працездатності, настання інвалідності чи смерті, в доповнення до соціальних гарантій, які реалізуються державою в рамках соціального страхування і забезпечення, і, по-друге, у формуванні короткострокових і довгострокових кредитних ресурсів шляхом утворення страхових резервів.

Успішний розвиток довгострокового страхування життя і пенсій при наявності страхового інтересу і платоспроможності потенційних страховиків можливий за двома, як мінімум, умовами: стабільної політико-економічної ситуації в країні і відсутності гіперінфляції. Крім того, довгострокове страхування життя і пенсій може розвиватися тільки в тому випадку, якщо є довіра до інституту страхування.

Пенсійне страхування призначене для охорони матеріальних інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя. У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється приватними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Зацікавленість підприємств у розвитку приватного пенсійного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство, яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків. Приватні пенсійні фонди розвинені в тих країнах, де недостатньо розвинені державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно перевищувати розміри державних пенсій.

У розвинутих країнах створена трирівнева система пенсійного забезпечення. Перший рівень формується за рахунок відрахувань громадян по лінії державних пенсійних програм, другий - за рахунок відрахувань роботодавців у ті ж самі державні фонди. Третій рівень полягає в купівлі громадянами страхових полісів довгострокового страхування життя (пенсійного страхування) чи інших продуктів, які можуть гарантувати додаткове джерело доходів при виході на пенсію. Перші дві складові (обов'язкові відрахування працівників і роботодавців) домінують у країнах Західної Європи - Франції, Німеччині, Італії, а остання характерна для Англії, США та Японії.

Компанії зі страхування життя у всьому світі є фінансовими інститутами, які ефективно вирішують завдання окремих страхувальників з організації надійного страхового захисту і держави щодо виявлення насамперед внутрішніх резервів для залучення кредитних ресурсів. Спад ринку страхування життя призведе до необхідності переорієнтації на інші види чи вихід зі страхового ринку взагалі.

В Законі України "Про страхування" велику частину відведено страхуванню життя. Згідно з вимогами органу нагляду за страховою діяльністю, компанії, які займаються страхуванням життя, не мають права на інші види страхової діяльності і до того ж повинні мати солідні резерви, бути надійно перестраховані.

На сьогодні найбільш зацікавленим суб'єктом ринку особистого страхування в Україні є, на наш погляд, держава. По-перше, тому, що проблема вишукування коштів для вирішення загальнодержавних проблем є першочерговою. А страхування життя, як відомо, дає змогу залучити кошти, які є джерелом довгострокових кредитних ресурсів. По-друге, страхування життя компенсує недостатність державних соціальних гарантій. Таким чином, воно, будучи однією з форм організації страхового захисту населення, сприяє організації в країні комплексної, найповнішої системи забезпечення громадян при настанні різноманітних випадків, пов'язаних з їхнім життям, здоров'ям і працездатністю, що веде до зниження рівня життя і додаткових витрат. По-третє, розвиток страхування життя як однієї з найтрудомістких і наукомістких галузей страхування веде до утворення нових робочих місць. А це, з точки зору держави, сприяє послабленню соціальної напруги в країні.

2. Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків відноситься до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Страхування від нещасних випадків. Об'єктом страхування за цим видом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договір страхування. Договір страхування не укладається з онкологічно хворими, хворими на тяжкі форми захворювання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкірно-венерологічних диспансерах.

Передбачено кілька видів страхування від нещасних випадків: з оплатою внесків як за рахунок страхувальників (індивідуальний вид страхування від нещасних випадків), так і за рахунок підприємств і організацій (колективний вид). Колективний вид страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок організацій (де є робітники, пов'язані з небезпечними для здоров'я і життя умовами праці -- пожежники, пілоти, рятувальники тощо, які застраховані на випадок смерті чи втрати здоров'я при виконанні службових обов'язків), з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом, відносинах.

Страховою подією за цим видом страхування є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий, випадковий вплив на здоров'я застрахованого, який стався не з його вини та призвів до травми, інвалідності і смерті. Страховою подією вважається: гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), недоброякісними харчовими продуктами, ліками; травми; захворювання енцефалітом, поліомієлітом; поранення органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних маніпуляцій, або смерть застрахованої особи.

Страховими випадками, при настанні яких страховик повинен виконати зобов'язання, взяті при укладанні договору страхування від нещасних випадків є:

тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності (не менше ніж на сім днів);

постійна втрата загальної працездатності (встановлення групи інвалідності);

смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Крім цього, страхова компанія може взяти на себе при укладанні договору страхування і додаткову відповідальність перед страхувальником. Не вважається страховим випадком подія, яка відбулася внаслідок:

а) навмисних або неправомірних дій страхувальника, що призвели до настання страхового випадку;

б) дій страхувальника, який перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

в) самогубства або замаху на самогубство страхувальника за винятком тих випадків, коли страхувальник (застрахована особа) був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб;

г) навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом дій третіх осіб;

д) вчинення вигодонабувачем (спадкоємцем) навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника.

Згідно зі ст. 9 Закону страхова сума -- грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком і страхувальником при укладенні договору страхування. За кожну добу затримки виплати страхової суми страхувальнику виплачується недотримка (штраф, пеня), розмір якої визначається у договорі страхування. Вартість страхового поліса залежить від професії застрахованого, занять спортом, часу і місця договору страхування, географічної території дії договору страхування, кількості одночасно застрахованих осіб, порядку оплати.

Страхова сума виплачується страховиком у таких випадках:

загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу або спадкоємцю у розмірі 100% страхової суми;

отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадку і встановлення інвалідності І групи йому виплачується 100% страхової суми; II групи - 75% страхової суми; III групи - 50% страхової суми;

тимчасової втрати страхувальником працездатності йому виплачується за кожну добу 0,5% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

При настанні тимчасової втрати працездатності, розрахунок страхового відшкодування проводиться за таблицею витрат залежно від тяжкості пошкодження. Страхова компанія може виплачувати своєму клієнту відшкодування за кожен день перебування на лікарняному (0,5% страхової суми у випадку стаціонарного і 0,25% -- амбулаторного лікування).

За умови, що травму отримала застрахована дитина, страхова сума (її частина) виплачується її батькам або особі, яка визнана опікуном відповідно до чинного законодавства України, з розрахунку 0,5% страхової суми за кожну добу згідно з лікарняним листком або довідкою з медичної установи, але не більше 50% страхової суми.

Варто зазначити, що загальна сума страхових виплат зі страхових випадків не повинна перевищувати страхової суми за договором страхування. У разі неповної сплати страхового платежу страхувальником, відповідальність страховика буде пропорційною сплаченій частці страхового платежу.

Застрахований від нещасного випадку має право на такі види страхового відшкодування:

фіксована сума за кожен день тимчасової втрати працездатності;

визначений відсоток страхової суми при отриманні інвалідності;

повна страхова сума у випадку смерті.

Якщо страхувальник у період дії договору страхування збільшує розмір страхової суми, то тоді укладається додаткова угода до діючого договору страхування.

Порядок укладання договору страхування від нещасних випадків визначений ст. 18 Закону, але має деякі особливості:

договір страхування оформляється у двох екземплярах, які зберігаються у кожної зі сторін;

при укладанні договору про страхування третіх осіб (крім дітей у віці до 16 років) необхідна письмова згода застрахованої особи;

при поданні заяви на укладення договору страхувальник повинен надати інформацію, яку вимагає страховик щодо стану здоров'я кожної особи, на користь якої укладається договір (інколи страховик вимагає медичний висновок від особи, про страхування здоров'я якої укладається договір);

термін дії договору страхування встановлюється за згодою сторін від одного до дванадцяти місяців, якщо інше не передбачено договором страхування.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен:

повідомити страховика про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів з моменту його настання;

надати страховику необхідні документи, передбачені правилами та договором страхування;

надати страховику достовірні дані про стан здоров'я застрахованої особи, а також іншу необхідну інформацію на вимогу страховика.

Для отримання страхової суми страхувальник подає документи, які підтверджують настання страхового випадку (табл.4).

Таблиця 4. Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку

При встановленні інвалідності або при тимчасовій втраті працездатності страхувальник подає:	При загибелі або смерті страхувальника вигодонабувач (спадкоємець) подає:
письмову заяву на виплату страхової суми	письмову заяву на виплату страхової суми
оригінал договору страхування (страхового свідоцтва)	оригінал договору страхування (страхового свідоцтва)
документи з лікувальних закладів, а саме: лікарняний листок або довідку про непрацездатність (у разі непрацездатності), довідку щодо амбулаторного (стаціонарного) лікування для дітей і непрацюючих	виписний епікриз
акт форми Н-1, якщо страховий випадок стався на підприємстві	акт форми Н-1, якщо страховий випадок стався на підприємстві
документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, в т.ч. довідку з ДАІ, якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди	свідоцтво про смерть
довідки МСЕК про встановлення інвалідності	документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, в т.ч. довідку з Державтоінспекції (ДАГ), якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
документ, що посвідчує особу одержувача страхової суми	свідоцтво на спадщину, посвідчене нотаріально
інші документи за вимогою страховика	документ, що посвідчує особу одержувача страхової суми

Якщо для одержання страхового відшкодування необхідні документи, отримання яких у визначений термін неможливе (рішення господарського суду, свідоцтво про право на спадщину та ін.), то страхувальник зобов'язаний надати їх протягом терміну, передбаченого правилами та договором страхування, з дня отримання у відповідних органах.

Страхування від нещасних випадків поділяється на два види: добровільне й обов'язкове. Добровільне страхування від нещасних випадків передбачає більш широкі можливості для страхувальника щодо вибору видів страхування. Порядок укладання й обслуговування страхової угоди при добровільній формі в цілому аналогічний тому, який застосовується при обов'язковій формі. Існують певні особливості, притаманні добровільному страхуванню від нещасних випадків.

Так, для страхувальників -- фізичних осіб ставляться певні вимоги щодо віку, стану здоров'я. Для добровільного страхування не є страховим випадком інфікування СНІДом в результаті травми, а також хвороба. Умовами страхування передбачається можливість укладання договорів на певний строк (здебільшого від одного до п'яти років), який визначається за домовленістю сторін. Але протягом цього періоду договір страхування може бути припинений за вимогою однієї із сторін. Найпоширеніші договори страхування строком на один рік. Деякі страхові компанії при укладанні договору страхування пропонують страхувальникові певні пільги, які спрямовані, насамперед на залучення страхувальників.

До добровільних видів страхування від нещасних випадків належать індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків, страхування дітей і школярів від нещасних випадків, колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств тощо.

При настанні страхового випадку страхувальник або особи, які мають на це право, повинні звернутися до страхової компанії і повідомити про його настання, і якщо для цього є підстави, страхова компанія повинна здійснити страхову виплату, розмір якої залежить від наслідків страхового випадку для застрахованого.

Метою обов'язкової форми страхування, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема. Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників страхування, страхові організації, які здійснюють обов'язкове страхування.

Не можуть бути застрахованими за умовами такого договору громадяни:

у віці на момент закінчення строку договору понад 80 років;

визнані у встановленому порядку недієздатними;

хворі на тяжкі захворювання центральної нервової системи (пухли на головного, спинного мозків та хребта, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, гостре порушення мозкового кровообігу, гострий некротичний енцефаліт, СНІД, душевнохворі);

інваліди І групи.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків вміщує такі види страхування:

на транспорті;

працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добро вільних і пожежних дружин (команд);

життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

До обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті відносяться:

* пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

* працівники транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

водії автомобілів, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів;

машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники поїздів;

електромонтери поїздів;

кондуктори;

працівники вагонів-ресторанів та одиниць рухомого складу;

механіки рефрижераторних секцій;

працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії -- тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв -- юридичні особи або дієздатні громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності -- власники транспортних засобів, які уклали із страховиком договори страхування і страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Дія обов'язкового особистого страхування не поширюється на пасажирів:

морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ;

автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

За цим видом страхування страховими випадками вважається:

загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страховий платіж з цього виду страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення -- до 5 % вартості проїзду, та враховується у вартість квитка. Ці страхові платежі перераховуються транспортними організаціями страховикам, які отримали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування в Уповноваженому органі та уклали агентську угоду з цими організаціями. Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.

Транспортна організація кожному застрахованому видає страховий поліс, який міститися на зворотному боці квитка, або видається на окремому бланку. В страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Якщо квиток на проїзд повністю купується за валюту іншої держави, то страховий платіж включається у вартість квитка і утримується з пасажира у цій же валюті.

Вітчизняним законодавством передбачено, що пасажирам, які мають право на безплатний проїзд, обов'язкове особисте страхування проводиться без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.

До страхових випадків належать:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

б) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страхові суми виплачуються страховиками у таких випадках:

а) загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 % страхової суми;

б) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: І групи -- 90 % страхової суми; II групи - 75 % страхової суми; III групи - 50 % страхової суми;

в) тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу -- 0,2% страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н--1, передбачена Положенням про розслідування та облік нещасних ви падків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 623;

скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка;

видати довідку потерпілому (що мав право на безплатний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку -- копії свідоцтва про смерть і документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів -- документа, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня отримання необхідних документів. Згідно зі ст.10 Закону страхові виплати здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Метою страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) є захист їхнього життя та здоров'я під час виконання своїх обов'язків за рахунок коштів, передбачених у кошторисах на їх утримання, підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівників сільської пожежної охорони -- за рахунок юридичних осіб, які утримують підрозділи цієї охорони, або за рахунок місцевого бюджету.

Страховими випадками за цим видом страхування є:

загибель або смерть застрахованого під час виконання своїх обов'язків;

поранення, контузії, травми, каліцтва або захворювання, отримані під час ліквідації пожежі або наслідків аварії застрахованим, який виконував свої обов'язки згідно з наказом або дорученням.

Законодавство України передбачає, що страховиком є акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" або інша страхова організація, яка отримала відповідну ліцензію в Уповноваженому органі, а застрахованим - працівник відомчої та сільської пожежної охорони, член добровільної пожежної дружини (команди), який виконує згідно із чинним законодавством функції з гасіння пожеж і ліквідації наслідків аварії. Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його посадою на день страхування. Максимальний страховий тариф становить 2 % страхової суми за кожного застрахованого. Договір страхування укладається, як правило, на один рік.