Банківське право

Слід також зазначити, що відкриття кореспондентських рахунків у іноземній валюті банків-резидентів і нерезидентів як в іноземній валюті, так і в гривнях, та порядок здійснення розрахунків за ними регулюється окремим нормативним документом -- Положенням про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженим постановою Правління Національного банку України за № 118 від 20 березня 1998 р. з наступними змінами і доповненнями. Проте це вже питання сфери валютного регулювання і вони докладно розглядаються в окремому розділі.

Практичне завдання:

1. Які відомості не можуть становити комерційної таємниці?

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» за № 611 від 9 серпня 1993 р. Відповідно до цієї постанови комерційної таємниці не становлять:

-- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

-- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

-- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати Податків та інших обов'язкових платежів;

-- відомості про кількість і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

-- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

-- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

-- документи про платоспроможність;

-- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

-- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Варто зауважити, що вимагати та одержувати зазначену інформацію може не будь-яка особа, а лише органи державної виконавчої влади, контролюючі і правоохоронні органи та інші особи відповідно до чинного законодавства України. Умови для одержання такої інформації мають бути прямо передбачені у певних нормативних актах.

2. До якої інформації щодо діяльності банків клієнт має право доступу?

Згідно статті 56. ЗУ «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.

Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;

6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують п'ять відсотків. { Статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року }

3. У яких випадках банк забов'язаний розкрити інформацію, що містить банківську таємницю?

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; ( Пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 )

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу; ( Частину першу статті 62 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 249-IV ( 249-15 ) від 28.11.2002; в редакції Закону N 3163-IV ( 3163-15 ) від 01.12.2005 )

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. ( Частину першу статті 62 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 835-IV ( 835-15 ) від 22.05.2003 )

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.{ Частина п'ята статті 62 в редакції Закону N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

Національний банк України (тимчасовий адміністратор) має право надавати Міністерству фінансів України інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.{ Статтю 62 доповнено частиною згідно із Законом N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.{ Частина статті 62 в редакції Законів N 3163-IV ( 3163-15 ) від 01.12.2005, N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 }

Положення цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом.{ Частина статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 249-IV ( 249-15 ) від 28.11.2002; в редакції Закону N 3163-IV ( 3163-15 ) від 01.12.2005 }

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Література

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність»

2. Банковское право / Под общ. ред. С. И. Кумок: В 4-х т. -- М., 1994.

3. Белов В. Н. Финансовне договори. -- М., 1967.

4. Гарантии и акредитиви в современной банковской практике / Под ред. А. Д. Голубовича. -- М., 1994.

5. Олейник О. М. Основи банковского права: Курс лекций. -- М., 1997.

6. Правовьіе аспекти межбанковских расчетов: Сб. ст. по банковскому праву. - К., 1994.

7. Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна: Банківське право України. Навчальний посібник.-- К,2007.