Юридичний відділ, відділ безпеки та кредитування після отримання повідомлення про виникнення простроченої заборгованість надають необхідні консультації у межах своєї компетенції щодо заходів по погашенню боргу.

Відділ координації діяльності банку на підставі повідомлення про наявність застави по простроченому боргу визначає ринок збуту предметів застави, веде пошук можливих покупців та вирішує інші питання щодо реалізації предмету застави.

У разі виникнення тимчасових труднощів з своєчасним погашенням заборгованості строк погашення може бути пролонгованим по заяві боржника. У заяві викладаються причини, що обумовили порушення строків погашення кредиту, розрахунок джерел погашення боргу та строки, у які таке погашення планується.

Сектор по комерційній діяльності та відділ безпеки у обов'язковому порядку проводять перевірку цільового використання кредиту і причин, які обумовили несвоєчасне погашення боргу, відповідність наданих боржником розрахунків, щодо джерел та строків погашення дійсному економічному стану позичальника, можливість більш надійного забезпечення зобов'язань. Результати перевірки викладаються у висновках про доцільність пролонгації кредиту, які розглядаються кредитним комітетом відповідно до його повноважень. Уразі позитивного рішення кредитного комітету, пролонгація оформлюється додатковою угодою до кредитного договору та відповідними змінами до документів, які стосуються забезпечення кредиту (договір застави, поручительство, гарантія, договір страхування).

Зазначені вище документи, що стосуються позитивного або негативного рішення про пролонгацію, залучаються до кредитної справи.

При неможливості погашення або його частини власними силами, боржник за його заявою до банку, може отримати згоду на передачу боргу новому боржникові по двосторонній угоді між ними.

Договір до переводу боргу та дозвіл ТОВ „КласикБанк” оформляється у чотирьох примірниках кожний, два з яких передаються старому та новому боржникам, а два інших залучаються до кредитних справ старого та нового боржників. Передавати документи з кредитної справи старого боржника новому боржнику забороняється.

При виникненні сумнівів у своєчасності погашення боргу позичальником банк може здійснити уступку своїх вимог у повному обсязі або у її частині іншому кредитору. Уступка вимог оформляється відповідною угодою між банком і новим кредитором. Після виконання новим кредитором зобов'язань перед банком, йому передаються по акту документи, які підтверджують право вимоги до боржника, поручителів і гарантів (кредитний договір, договір застави, гарантії, поручительства). Боржник письмово під розписку сповіщається про уступку вимог новому кредитору. Уразі, якщо новий кредитор отримав право вимоги тільки на частину вимог банку до боржника, то йому передається нотаріально посвідчені копії зазначених вище документів.

Договір уступки вимоги, акт передачі документів та повідомлення боржнику про уступку вимоги залучається до кредитної справи боржника. Після погашення кредиту у повному обсязі (переводу боргу, уступки вимог) кредитний інспектор складає довідку за підсумками виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, де зазначає недоліки, які мали місце, доцільність та умови подальшого кредитування клієнта [48].



Розділ 3. Кредитна політика як основний інструмент досягнення стратегічних цілей комерційного банку

3.1 Аналіз прибутків комерційного банку від кредитної діяльності, шляхи збільшення доходів банку та зниження втрат

Попит на позички прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позичками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове правило. Вони можуть не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки за кредитами дадуть змогу залучити більшу кількість клієнтів і завоювати конкурентні переваги.

Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою може бути процентна ставка за позичкою. Це пов'язано з тим, що якісніша застава зменшує ризик втрат у разі примусового погашення позички за рахунок її реалізації.

На рівень процентної ставки впливає зміст заходів, що кредитуються. Так, кредити, що опосередковують витрати, висока рентабельність яких є результатом спекулятивних дій позичальника, коштують звичайно дорожче тих, котрі забезпечують ефект, пов'язаний з виробництвом продукції, особливо сільського господарства.

Витрати на оформлення позички і контроль прямо впливають на рівень позичкового процента. Чим ці витрати більші, тим, за інших рівних умов вища норма процента за позичкою. Іноді витрати, пов'язані з кредитним процесом, не включаються у процентну ставку, а компенсуються шляхом стягнення з позичальника комісійних платежів.

Ставка банку-конкурента враховується при встановленні рівня позичкового процента залежно від характеру процентної політики, яку проводить даний банк. Прагнення додаткового прибутку спонукає встановлювати вищі проценти порівняно з іншими кредиторами. Якщо проводиться політика розширення ринку кредитних послуг, позичковий процент встановлюється на нижчому рівні, ніж у конкурентів.

Норма прибутку від інших активних операцій банку слугує одним з орієнтирів при встановленні норми позичкового процента. Якщо, наприклад, інвестиційні операції забезпечують банку відносно вищий прибуток (на одиницю вкладеного капіталу), ніж позичкові, то банку необхідно переглянути свою процентну політику в бік підвищення рівня позичкового процента.

При врахуванні означених факторів треба не забувати про підсумковий результат, який полягає в тому, що визначена в кредитній угоді процентна ставка має бути джерелом отримання прибутку від позичкових операцій.

Дуже важливе значення має визначення вартості кредиту, в основу якого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повинні враховуватись вартість залучених банком ресурсів,, категорія надійності позичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики та контролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності

МНД=(%В+М_пр)•n/360=(Д-В)/К₃ (3.1)

де %В -- процентні витрати за залученими ресурсами, %;

Мпр -- мінімальна норма прибутку від кредитної операції, %',

Д -- мінімально припустимий доход за позикою як сума процентних та комісійних платежів, гр. од.;

В -- операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту, гр. од.;

n -- термін кредитування, дні;

К3 -- основна сума кредиту + відповідна сума обов'язкового резерву на коррахунку банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом розраховується так:

R₀=Д360/(K•n) (3.2)

де Д -- мінімально припустимий доход;

К -- основна сума кредиту;

n -- термін кредитування у днях.

У сфері процентної політики головним завданням залишається зниження рівня процентних ставок банків, що передбачає застосування нових механізмів впливу на процеси їх формування. Зокрема, зменшенню ризику, який закладається банками у рівень ставок, має сприяти зміна законодавчих умов, які регулюють банківську діяльність.

Вживатимуться заходи приведення у відповідну залежність депозитних та кредитних ставок у банківській системі. Забезпечуватиметься дотримання позитивного рівня облікової ставки Національного банку щодо рівня інфляції. Через відповідні активні та пасивні операції здійснюватиметься підтримування ліквідності банківської системи на рівні, який давав би змогу ефективно залучати кредитні ресурси та розміщувати їх надалі в реальний сектор економіки.

Національний банк спільно з Урядом стимулюватиме інвестиційне спрямування діяльності банків, зокрема, збільшення обсягів довгострокового кредитування через сприяння залученню депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб на довготерміновій основі та створення механізмів кредитної підтримки інноваційного розвитку.

За станом на 1 жовтня 2008 року 152 банки мали ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 135 банків - акціонерні товариства (з них: 94 - відкриті акціонерні товариства (2 банки - державні), 41- закриті акціонерні товариства), 17 банків - товариства з обмеженою відповідальністю.

Позитивним в діяльності банків є зростання випереджаючими темпами кредитного портфеля порівняно з активами і довгострокового кредитування у порівнянні з кредитним портфелем. Кредитний портфель збільшився на 29.4 %, а довгострокові кредити - на 48.3 %, кредити в інвестиційну діяльність - на 43.2 %.

Кредитний портфель банків України має таку структуру. Кредити, надані суб'єктам господарської діяльності, складають 33979.1 млн. грн. (82.4 % від загального обсягу кредитного портфеля), кредити надані іншим банкам 4538.8 млн. грн. або 11.0 %, кредити, надані фізичним особам - 2417.1 млн. грн. або 5.9 %, кредити, надані органам державного управління - 297.4 млн. грн. або 0.7 %.

Слід звернути увагу на покращення якості кредитного портфеля. Частка проблемних кредитів (прострочених та сумнівних) зменшилась порівняно з початком року з 5.6 % до 5.2 %.

Одним з важливих завдань для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності. За 9 місяців ц.р. банки отримали прибуток у розмірі 492.2 млн. грн. (за вересень - 101.5 млн. грн.).

Стабільність чистих процентних доходів банківської системи не є доказом її успішного розвитку. Ефективність процентних операцій характеризується співвідношенням отримуваних результатів і ресурсних джерел -- обсягів операцій, які мають сталу тенденцію до зростання. Показником ефективної діяльності банківської системи на ресурсному ринку може бути процентна маржа, розрахована за даними зведеного балансу банківських установ області. За результатами їх діяльності вона в 2005 році становила 8.6%, у 2006 р. - 7.9%, у 2007 р. -5.5%. За підсумками першого півріччя 2008 року процентна маржа зменшилася до 3.8%. Тобто незважаючи на зростання протягом останніх років загальних масштабів операцій, у регіоні спостерігається тенденція до зниження ефективності банківського процентного продукту [15].

Позитивним явищем, поза сумнівом, є стабільно зростаючі обсяги кредитних операцій у національній валюті, які на кінець минулого року сягнули 52%. Така тенденція зберігалася і впродовж першого півріччя нинішнього року. Однак рівень середньої процентної ставки за кредитами у національній валюті ще зависокий -- він становить близько 26%.

Проблемна частка кредитного портфеля, яка, звісно, не забезпечує процентних доходів, має вилучатися із загальної чистої процентної позиції банків. На рівні зведеного балансу банківської системи регіону строкові та пролонговані позички доцільно відносити до так званих під процентних, робочих кредитів; прострочені й сумнівні -- до проблемних. Питома вага проблемних кредитів зведеного балансу банківських установ нині має тенденцію до зменшення. На початку 1997 р. вона становила 15.2, на кінець 2007 р. -- 12.5%.

Нині проблема зниження процентних ставок за кредитами стала загально економічною, оскільки за умови високих ставок ефективні підприємства втрачають стимули для залучення кредитів і чимала частка кредитних ресурсів системи спрямовується до більш ризикових програм та фінансове нестійких позичальників. Унаслідок утворюється зачароване коло: високі ставки призводять до проблемних позик, які в свою чергу спричиняють зменшення чистого процентного доходу й банківської маржі.

Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит. Така залежність обумовлена двома причинами. По-перше, при тривалішому терміні позички більшим є ризик втрат від неповернення боргу і від знецінення коштів, переданих у позичку у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По-друге, вкладення коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ціна сформованих банком ресурсів безпосередньо впливає на рівень процентної ставки за кредитами. Вона складається з депозитного процента й інших видів плати за куплені кредитні ресурси. Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента [64].

3.2 Основні етапи процесу аналізу кредиту: збір даних, джерел інформація, оформлення заявки, аналіз галузі у яких працює фірма

Отже, як же реагує банк на прохання клієнта про видачу кредиту? Після спілкування з керівництвом банку, клієнт попадає в поле зору трьох його служб: служби безпеки, кредитного і юридичного відділів. Задача в цих служб банку одна - переконатися, що намір клієнта одержати кредит обґрунтовано, законно, економічно перелічене і виважено, що буде забезпечена зворотність коштів. І нарешті, що кредит і відсотки по ньому забезпечені законною, реальною, ліквідною заставою (який покриває суму кредиту вдвічі) і належить позичальникові або його поручителеві.

По оцінках вітчизняних і закордонних фахівців, 30-40% прострочених позичок виникають у результаті недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії вивчення, що, як правило, є наслідком або низьким професійним рівнем, або безвідповідальності і недбалості співробітників.

Аналіз фінансового стану і кредитоспроможності Позичальника повинний виявити наступні основні моменти:

Здатність і готовність Позичальника погасити заборгованість по кредиту Банку в повному обсязі й у строго встановлений термін.

Відповідність проекту кредитній політиці Банку й інвестиційного фонду MONEY FOR NOTHING.

Адекватність цінових параметрів кредитної угоди прийнятому на себе Банком, кредитному ризикові.

Оптимальну для даного проекту схему й умови кредитування.

Склад інформації, яку необхідно відбити у висновку по фінансовому стані Позичальника:

- аналіз загальної інформації про Позичальника, виявлення сильних і слабких сторін, факторів, що мають потенційний вплив на кредитоспроможність Позичальника. Кредитний працівник повинний чітко представляти динамікові зовнішнього середовища (зміна потреб контрагентів (споживачів) продукції Позичальника, поводження конкурентів і постачальників) і стан внутрішніх ресурсів самого Позичальника (стійкість фінансового становища, стан виробничих потужностей і т.д.), оскільки з взаємодії цих факторів складається реальна динаміка здатності клієнта повернути кредит до моменту закінчення терміну дії кредитного договору.

- кредитна історія Позичальника (КБ “Банк»ТОВ, інші банки), дотримання Позичальником кредитної дисципліни. Якщо Позичальник є клієнтом Банку - кількісні параметри операцій Банку з даним клієнтом по усіх видах продуктів (суми і терміни кредитів, гарантій і ін., суми оборотів по рахунках, суми депозитів і ін.);

- якість керування. Менеджмент Позичальника повинний мати досить високу компетенцію і досвід, а також ставити реалістичні фінансові мети і задачі;

- аналіз виробничої діяльності підприємства: продукція, обсяги випуску, ціноутворення, витрати, положення на ринку, конкуренти і т.п.;

- фінансовий аналіз Позичальника (на підставі бухгалтерської й аналітичної звітності, у динаміку):

а) структура балансу (активів і пасивів), структура дебіторської і кредиторської заборгованості;

б) аналіз ліквідності (коефіцієнти поточної ліквідності, “швидкої” ліквідності, чистий оборотний капітал);

в) структура власних і позикових засобів (коефіцієнт автономії, debt-to-equity ratio);

г) аналіз прибутковості компанії (валовий, операційний, чистий прибуток, прибутковість, рентабельність діяльності підприємства, показники ефективності - прибутковість активів, капіталу, генерируємий потік наявних коштів).

- аналіз поточного проекту (характеристика кредиту, що проситься, мети, умови; прогноз діяльності підприємства на період кредитування, аналіз здатності Позичальника здійснювати виплати по кредиту);

- аналіз кредитних ризиків;

- додаткові суб'єктивні фактори оцінки. У даному питанні аналізуються фактори, що впливають на кредитні ризики в залежності від різних особливостей функціонування підприємства-позичальника;

- висновки і рекомендації.

Джерелом інформації для підготовки висновку про фінансовий стан Позичальника є: заповнена Позичальником Заявка на одержання кредиту, заповнений позичальником бізнес-план, первинні документи Позичальника, що входять у пакет документів для кредитування, консультації з Позичальником, зовнішня інформація [54].

Перелік і методика розрахунку фінансових показників.

Розрахунок необхідних для цілей даного аналізу фінансових показників виробляється за допомогою програми в редакторі Excel.

Показники ліквідності.

Група показників, найбільш цікавих для кредиторів і позикодавців. Захищеність кредитора деякою мірою визначається розміром ліквідних засобів, необхідних підприємству для фінансування його операцій. До ліквідних засобів відносяться: з боку активів - оборотні кошти (оборотний капітал), з боку пасивів - короткострокові зобов'язання.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Current Ratio) По термінології - Загальний коефіцієнт покриття.

CR=CA/CD, (3.3)



де: CA - (Current Assets) Оборотний капітал

CD - (Current Debt) Короткострокові зобов'язання

Коефіцієнт відбиває здатність підприємства платити по короткострокових зобов'язаннях з оборотного капіталу. У західній практиці незадовільним вважається значення коефіцієнта, менше 2. В українській практиці задовільним вважається значення коефіцієнта поточної ліквідності, більше 1. Занадто велике значення коефіцієнта поточної ліквідності означає, що компанія зберігає надмірний обсяг ресурсів у формі ліквідних активів, а отже не використовує них для розвитку компанії, здійснення нових розробок і інвестицій. Це вже недолік менеджменту. Звичайно фінансові установи мають відносно більш високу частку ліквідних активів у порівнянні з промисловими підприємствами.

Оптимальне значення 1,0 (CR) 3,0.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Quick Ratio).

QR=(CA-Inv)/CD, (3.4)

де: Inv (Inventory) - Товарно-матеріальні запаси.

Іноді даний коефіцієнт називають коефіцієнтом “лакмусового папірця”. Він аналогічний коефіцієнтові поточної ліквідності і встановлює здатність компанії виконувати свої короткострокові зобов'язання подібно тому, як лакмусовий папірець у хімії дозволяє визначити, чи є дане з'єднання кислотою або лугом. При розрахунку коефіцієнта швидкої ліквідності з величини оборотних коштів виключаються товарно-матеріальні витрати і витрати майбутніх періодів, оскільки вони мають найменшу серед оборотних коштів ліквідність.

Оптимальне значення 0,2 (QR) 0,6.

Чистий оборотний (працюючий) капітал (Net Working Capital)

WC=CA-CD, (3.5)

де: CA - (Current Assets) Оборотний капітал

CD - (Current Debt) Короткострокові зобов'язання

Даний показник відповідає принципам GAAP (у відмінності від російського стандарту, де існує поняття власного оборотного капіталу, що має іншу формулу). Нульове або позитивне значення чистого оборотного капіталу є задовільним і означає, що компанія працює ефективно. Однак нульове значення NWC означає, що компанія не має “буфера»на випадок виникнення непередбаченого попиту на ресурси. Керівництво підприємства також зацікавлено в наявності позитивного оборотного капіталу, що дозволяє використовувати вивільнювані засоби для подальшого розвитку компанії.

2.Структура власних і позикових засобів.

Коефіцієнт автономії (Autonomy Ratio) - розраховується як відношення величини джерела власних засобів (капіталу) до підсумку (валюті) балансу:

Au = E/TA, (3.6)

де: E (Equity) - власний капітал

TA (Total Assets) - загальні активи або валюта балансу

Нормальне обмеження (оптимальна величина) цього коефіцієнта оцінюється на рівні 0,5, тобто ДО, > 0,5. Коефіцієнт показує частку власних засобів у загальному обсязі ресурсів підприємства. Чим вище ця частка, тим вище фінансова незалежність (автономія) підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності (Dependence Ratio) показує частку позикових засобів у загальному обсязі ресурсів підприємства.

Dep=1-Au, (3.7)

Задовільною величиною цього коефіцієнта вважаються значення нижче 0,5. Коефіцієнт показує частку позикових засобів у загальному обсязі ресурсів підприємства. Чим менше ця частка, тим вище фінансова незалежність (автономія) підприємства.

Співвідношення позичкових і власних засобів (Debt to Equity Ratio) розраховується як відношення позичкових і власних засобів:

DER = TD/E (3.8)

де: TD (Total Debt) - Зобов'язання усього

E (Equity) - Власний капітал

Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок позикових джерел засобів. Нормальне обмеження DER < 1 (для промислових підприємств). Для фінансових компаній і підприємств сервісу дане співвідношення, більше 1 також вважається задовільним.

Коефіцієнт покриття платежів (Coverage Ratio).

CR = EBIT - AE - IE - OTP (3.9)

де: EBIT (Earning before Interest and Taxes) - прибуток до податків і відсотків

AE (Amortization Expenses) - Амортизаційні відрахування

IE (Interest Expenses) - Витрати на виплату відсотків

OTP (Other Payments) - Інші обов'язкові платежі (лізингові платежі, виплати основної суми боргу і т.д.)

У знаменнику даного коефіцієнта знаходяться всі регулярні платежі підприємства, що можуть уплинути на його кредитоспроможність - відсотки по усіх видах позик, виплати по довгострокових позиках, лізингові платежі.

Значення коефіцієнта покриття більше 1, вважається задовільним. Оптимальним вважається значення показника більше 2.

3.Аналіз прибутковості компанії

Коефіцієнт прибутковості (Operating Profit Margin).

OPM = OP/NS, (3.10)

де: - OP (Operation Profit)-прибуток від виробничої діяльності до сплати податків, дивідендів і відсотків

OP = NS - CGS - SAE, (3.11)

де: NS (Net Sales) - виторг від реалізації

CGS (Cost of Goods Sold)-собівартість продукції

SAE -торговельні й управлінські витрати

Характеризує прибутковість самого продукту, тобто ефективність оперативної діяльності підприємства.

Використання тільки цього показника недостатньо. Розглядається разом з коефіцієнтом рентабельності (див. 3.13).

Коефіцієнт експлуатаційних витрат (Operating Cost Margin).

OCM = (NS - OP)/NS (3.12)

Коефіцієнт характеризує частку експлуатаційних витрат у чистих продажах підприємства.

Коефіцієнти прибутковості й експлуатаційних витрат у сумі завжди складають 1.

Коефіцієнт рентабельності (Net Profit Margin).

NPM = NP/NS, (3.13)

де: NP (Net Profit) - чистий прибуток (прибуток після сплати відсотків і податків).

Чистий прибуток на одиницю продажів відбиває розмір чистого прибутку від виробничої діяльності підприємства (після сплати відсотків і податків) на одиницю продажів.

У практиці при обчисленні коефіцієнта рентабельності для промислових підприємств чистий прибуток звичайно відносять до собівартості зробленої продукції. У такому випадку даний коефіцієнт характеризує величину чистого прибутку, зроблену одиницею витрат.

Рентабельність активів або Зворотність на активи (Return on Assets)

ROA = NP / TA (3.14)

TA - Average Total Assets - Середнє за період значення загальних активів.

Цей коефіцієнт служить оцінкою прибутковості бізнесу стосовно його активів. Чим більше рентабельність активів, тим більше менеджмент використовує ресурси компанії. Важливо, щоб для розрахунку використовувалася середня за період величина активів, а не їхній розмір на кінець року, тому що прибуток запрацьовується в плані всього року, а не тільки в окремий момент часу. Це співвідношення найбільш корисне для аналізу підприємств у рамках однієї галузі, але не при зіставленні між різними галузями.

Рентабельність власного капіталу (інвестицій) або Зворотність на власний капітал (інвестиції)

ROE (ROI)= NP/E (3.15)

де: E - Average Value of Equity - Середня за періоду величина власного капіталу підприємства.

Цей коефіцієнт показує, який доход приносять інвесторам інвестиції в даний бізнес. У його росту зацікавлені в першу чергу ті, хто уклав свої засоби на тривалий термін, тому що він характеризує, наскільки ефективно використовується власний капітал. Подібно рентабельності активів, цей коефіцієнт доцільніше розраховувати, використовуючи середню за період величину власного капіталу, оскільки деяка частина прибутку реінвестується протягом усього року [45].

3.3 Методика визначення групи кредитного ризику

Поняття “група кредитного ризику” трактується як класифікаційна ознака кредитного продукту, що визначає імовірність невиконання Позичальників своїх зобов'язань перед Банком. На підставі групи ризику визначається необхідна величина резерву, що Банк повинний створити по представлений їм кредитний продукт.

Зобов'язання клієнта оцінюються по наступних групах факторів:

– якість забезпечення;

– обороти клієнта по р/р і касі;

– фінансовий стан клієнта;

– власні засоби клієнта у фінансованому проекті;

– витрати клієнта на виплату % і основного боргу і їхнє відношення до оборотів клієнтам;

– рентабельність діяльності клієнта;

– прострочення виплати % і основного боргу;

– особливості розрахунку кількісних значень по кожнім показнику.

Якість забезпечення - оцінюється як відношення суми забезпечення до суми заборгованості.

При наявності високоліквідного забезпечення частина кредиту, покрита таким забезпеченням, відноситься до 1 групи ризику (низький ризик) незалежно від значень інших показників.

У відповідність з вимогами Фонду, від Позичальника потрібне персональне поручительство по кредиту. Особиста гарантія надається у формі поручительства. При розрахунку показника “якість забезпечення” особисте поручительство враховується в сумі не більш 10% від суми кредиту тільки за умови забезпечення даного поручительства особистим майном засновника.

Обороти клієнта по р/р і касі - розраховується як відношення середньомісячних оборотів клієнта по рахунках до суми заборгованості в Банку.

K = середньомісячний оборот по рахунках / поточна заборгованість тобто по розрахунковим і поточним (карбованцевих і валютним) рахунках аналізованого клієнта (у перерахуванні на одну валюту за середньомісячним курсом) за останні 3 повних календарних місяці, що передують даті аналізу, без обліку зарахування на зазначені рахунки:

Кредитів КБ “ -Банк»ТОВ (далі - Банк) і інших банків;

Коштів, повернутих з депозитів Банку, або отриманих від продажу цінних паперів Банку (векселів, депозитних сертифікатів і ін.);

Конвертації з поточних і розрахункових (карбованцевих і валютних) рахунків у Банку й інших Банках із зарахуванням засобів на такі ж рахунки в Банку (конвертація коштів із транзитного рахунка з їхнім наступним зарахуванням на розрахункові рахунки враховується в сумі оборотів);

Грошових переказів між рахунками клієнта в різних банках;

Надходжень від операцій, зв'язаних з оптимізацією залишків на розрахункових (поточних) рахунках клієнта.

Значення показника (середньомісячний оборот по рахунках / поточна заборгованість):

0,7 і більш - низький ризик, група I

від 0,2 до 0,7 - прийнятний ризик, група II-III

нижче 0,2 - високий ризик, групи IV-V

Оборот по рахунках в інших банках приймається тільки на підставі повного комплекту виписок або офіційних банківських довідок.

Фінансовий стан клієнта. Група ризику надається експертним шляхом, на основі даних, отриманих у результаті проведення фінансового аналізу.

За коефіцієнтами, що має чіткі числові критерії, може бути рекомендований наступний розподіл по групах ризику (Табл. 3.1).

Власні засоби клієнта у фінансованому проекті - відношення суми засобів, що направляються на фінансування проекту власне клієнтом до загальної вартості проекту. Під фінансуванням проекту розуміється вся сукупність витрат, вироблених на підставі бізнес-плану, що відносяться до даного конкретного проекту. Значення показника:

більш 35% - низький ризик, група I;

від 10% до 35% - прийнятний ризик, група II, III;

нижче 10% - високий ризик, група IV, V.

Таблиця 3.1

Групи ризику

Найменування показника	I група Низький	II-III група Прийнятний	IV-V група Високий
Коефіцієнт поточної ліквідності	Більш 2	Від 1 до 2	Менш 1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Більш 0,6	Від 0,2 до 0,6	Менш 0,2
Коефіцієнт автономії	Більш 50%	Від 20% до 50%	Менш 20%
Коефіцієнт покриття платежів	Більш 2	Від 1 до 2	Менш 1

Витрати клієнта на виплату % і основного боргу і їхнє відношення до оборотів клієнта.

Відношення суми виплачуваних % по кредиту і частині основного боргу до фактичних оборотів (виторгові без ПДВ) клієнта, розрахованим на дату початку виплати основного боргу, або на поточну дату, виходячи з фактичних і прогнозованих грошових потоків.

Значення показника (Відношення суми виплачуваних % по кредиту):

менш 10% - низький ризик, група I;

від 10 до 50% - прийнятний ризик, група II, III;

вище 50% - високий ризик, група IV, V.

Рентабельність діяльності клієнта - відношення чистого прибутку клієнта до виторгу. При розрахунку використовуються сукупні дані прибутки і виторги по усіх видах діяльності підприємства.

Прибуток і виторг клієнта розраховуються по реальних фактичних фінансових показниках, розрахованим кредитним інспектором і представником Фонду.

Значення показника (Рентабельності діяльності клієнта):

більш 10% - низький ризик, група I;

від 0 до 10% - прийнятний ризик, група II, III;

збиток - високий ризик, група IV, V.

Прострочення виплати відсотків і основного боргу по поточному кредиті.

Показник розраховується в процесі моніторингу кредиту.

Кількість днів між терміном фактичної сплати % і часткового погашення основного боргу і графіком даних виплат відповідно до умов кредитного договору.

Місце порушення графіка перестає враховуватися при повному входженні клієнта в графік з виплатою всіх штрафних санкцій.

Значення показника (Прострочення виплати відсотків і основного боргу по поточному кредиті):

менш 5 днів - низький ризик, група I;

5-30 днів - прийнятний ризик, група II, III;

понад 30 днів - високий ризик, група IV, V.

Відповідно до вимог Фонду, у випадку затримки платежів по кредиту більш ніж на 90 днів, представники Кредитних комітетів Банку і Фонду відслідковують стан Позичальника і складають звіт кожні два тижні [64].

Підсумкова група ризику визначається як гірша оцінка по кожному з показників. Зведена таблиця (Додаток О).

Остаточні висновки повинні містити наступні короткі зведення:

оцінку динаміки активів і пасивів підприємства (указати як напрямок змін, так і їхній обсяги в числовому і процентному вираженні);

вказівка основних статей активу і пасиву, по яких відбулися істотні зміни;

оцінку динаміки структури балансу підприємства, у якому ступені вона може вплинути на ліквідність балансу і кредитоспроможність потенційного позичальника;

наявність власних оборотних коштів і їхньому динамікові;

оцінку фінансових результатів підприємства (їхнього динаміка, джерела формування доходів і витрат);

оцінку основних фінансових коефіцієнтів (у тому числі їхньому динамікові), що найбільше повно характеризують стан конкретного підприємства;

На закінчення аналітиком обов'язково повинний бути зроблений висновок про те, є фінансовий стан потенційного позичальника задовільної або незадовільним з погляду його кредитоспроможності.

Позичальник:

є юридичною особою, більшість часток статутного фонду якої належить юридичним особам недержавної форми власності або фізичним особам;

повинен бути платоспроможним та життєздатним з комерційної точки зору;

повинен мати постійних працівників;

повинен створювати погоджену з Міністерством фінансів кількість робочих місць;

не може бути дочірньою компанією Банка-учасника (БУ), який надає позику;

не може вносити суттєвих змін до своїх установчих документів (щодо структури акціонерів, виду діяльності тощо) без згоди БУ;

повинен обмежувати розмір дивідендів у відповідності із зобов`язаннями щодо обслуговування боргу;

активи підприємства до впровадження проекту повинні становити не більше 2.5 млн. дол. США (на основі залишкової вартості, без урахування вартості землі та будівель);

співвідношення „Борг/Капітал» (з урахуванням потенційної позики) не повинне перевищувати 75:25 (крім мікропідприємств, до проектні активи яких не перевищують 100 тис. дол. США);

значення коефіцієнта обслуговування боргу повинно бути не меншим за 1.3 (крім мікропідприємств, до проектні активи яких не перевищують 100 тис. дол. США); (Коефіцієнт обслуговування боргу розраховується на річній основі за фінансовим планом як „(чистий прибуток + амортизація + відсотки) / (відсотки + основна сума кредиту, належні до сплати протягом року)”.

Позика:

Фінансування у доларах США надаватиметься для:

– довгострокового фінансування засобів виробництва (закупівлі вітчизняного або імпортного устаткування);

– короткострокового фінансування матеріально-технічних витрат на виробництво;

– фінансування лізингу;

– фінансування постійного обігового капіталу (на термін до одного року).

Позики не надаватимуться для покриття існуючих зобов`язань приватних підприємств перед БУ і для фінансування інвестицій у статутний капітал.

Надані у заставу активи (за оцінкою БУ) повинні покрити щонайменше 120% від початкового розміру позики; вони не можуть передаватися у заставу третім особам до повного повернення позики.

Мінімальний розмір позики - 15 тис. дол. США;

Максимальний розмір позики - найменша сума із нижчезазначених:

2.250 млн. дол. США; при цьому загальна сума позик одному позичальнику (або групі позичальників чи учасників, пов`язаних між собою) не повинна перевищувати 5 млн. дол. США;

20% капіталу БУ;

75% загальної вартості проекту (окрім мікропідприємств);

будь-яка інша менша сума, встановлена згідно з обґрунтованими вимогами НБУ.

Період повернення позики залежить від майбутніх грошових потоків за проектом, але в будь-якому випадку період погашення не може бути більшим за 5 років, включаючи пільговий період щонайбільше у 2 роки;

Проценти, що підлягають сплаті за позикою, визначаються в залежності від розміру до проектних активів підприємства:

Для мікропідприємств, до проектні активи яких не більше 100 тис. дол. США, процентна ставка складає не більше Ставки Світового банку + 13.25% на рік.

Для малих підприємств, до проектні активи яких не більше 500 тис. дол. США, процентна ставка складає не більше Ставки Світового банку + 10.25% на рік.

Для середніх підприємств, до проектні активи яких не більше 2.5 млн. дол. США, процентна ставка складає не більше Ставки Світового банку + 7.25 % на рік (Ставка Світового банку є змінною, останніми роками вона коливалась на рівні 3-6%, а станом на 15.10.08 дорівнювала 1.99%).

Плата за кредит також включає в себе:

одноразову комісію за надання кредиту, яка становить 0.125% від затвердженої суми кредиту (може бути включена до суми кредиту, і таким чином реально сплачуватись протягом всього строку погашення кредиту);

плату за зобов'язання у розмірі 0.75% річних від суми будь-якої затвердженої.

На основі оцінки фінансового стану підприємства, його кредитоспроможності та здатності реалізації проекту Кредитний комітет банку-учасника приймає рішення про надання кредиту, після чого готує та надає ГУП заявку на отримання кредиту та пакет документів, що включає:

– виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку з інформацією про схвалення кредиту;

– резюме кредитної оцінки проекту банком-учасником, включаючи розрахунок чистої теперішньої вартості, внутрішньої норми доходності, прогнозний звіт про доходи та витрати і прогноз руху грошових коштів, інформацію щодо виконання вимог охорони навколишнього середовища;

– фінансові звіти за декілька останніх звітних періодів (баланс, звіт про прибутки та збитки).

Банк-учасник перераховує кредитні кошти безпосередньо на рахунки постачальників товарів, послуг згідно із затвердженими у проекті контрактами. Виплати кредитних коштів на поточний рахунок підприємства-позичальника дозволяються лише у випадку рефінансування контрактів або у разі проведення конвертації для подальшого перерахування вітчизняним постачальникам.

Інформація, в отриманої ході роботи з клієнтом, дозволяє визначити позицію у відношенні конкретного потенційного позичальника з погляду захисту інтересів банку і мінімізації банківських ризиків. Це дасть можливість розробити і провести спеціальні заходи щодо попередній перевірці клієнта, якщо речення дуже привабливе, але багато невідомого і досить великий ризик.

Перевірка ж заявника дозволить:

– виявити наявність основних і оборотних коштів, що можуть бути прийняті як заставу під забезпечення кредиту (ліквідність цих засобів);

– визначити щирі наміри заявника у відношенні використання кредитних засобів і їхнього повернення;

– перевірити, чи не коштують за заявником злочинні угруповання і чи не знаходиться він під їхнім впливом;

– виявити наявність у заявника боргів перед іншими кредиторами, тобто чи не береться ц кредит з метою погашення старих боргів;

– оцінити обґрунтованість, продуманість угоди, під якою береться кредит, правильність розрахунків прибутку і ступені ризику.

Усі ці питання розглядають і кредитний, і юридичний відділи. Але в служби безпеки свій специфічний погляд на ці проблеми - чи не принесе угода збиток фінансовому становищу банку, чи не підірве його імідж, чи не є кредит одним з ланок якого-небудь шахрайства фірми, побудованої за схемою холдингу або офшорного представництва і т.д. Адже в такий спосіб банк і його керівництво можуть обвинуватити в співучасті з усіма сумними наслідками, що випливають звідси. За прикладами далеко ходити не треба - банк „Україна” (Україна), „Чара-банк” (Росія) і ін. [62].



Розділ 4. Інформаційні технології та їх застосування в сфері кредитних операцій банку

4.1 Використання комп'ютерної техніки в рішенні задачі оцінки кредитоспроможності позичальника

Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника полягає у визначенні показників, що характеризують акуратність останнього щодо розрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, а також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів, що надійшли від клієнта, нормативно-довідкових БД і БД поточної інформації, що містяться на АРМ кредитного відділу. Від клієнта надходять такі документи: заява на кредит, статут підприємства, установчий договір, реєстраційне посвідчення, баланс підприємства, звіт про фінансові результати. На підставі цих документів створюються масиви «Баланс підприємства»і «Фінансові результати», в яких фіксуються всі потрібні для обчислень показники. Нормативно-довідкову інформацію для встановлення кредитоспроможності беруть із довідника клієнтів, довідника статей балансу, довідника статей фінансового звіту, довідника нормативних показників і методичних рекомендацій НБУ з визначення кредитоспроможності, а також архівних файлів, де містяться відомості про всі видані банком кредити.

Використовуючи інформацію зі згаданих щойно БД, на АРМ кредитного відділу за допомогою спеціального пакета програм обчислюють показники кредитоспроможності позичальника. Згідно з діючими нормативними актами кредитоспроможність позичальника встановлюється за такими показниками, як прострочена заборгованість за позикою; непогашені борги та коефіцієнти -- незалежності, фінансової стабільності, маневрування, інвестування, покриття балансу; ефективність використання власних засобів, використання фінансових ресурсів, платоспроможність, ліквідність, рентабельність. Перелік показників задається через меню. Розглянемо як обчислюють деякі показники.

Коефіцієнт фінансової стабільності р-го підприємства на дату h:

(4.1)

де Z_pr -- пасив балансу, що відображає джерела власних та прирівняних до них коштів підприємства; Zⁿ_pk -- довгострокові позичені кошти; Z^h_pa -- підсумок активу балансу.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів р-м підприємством на дату h:

КВФ^h_p = Z^h_pp /Z^h_pa; (4.2)

де Z^h _pp -- балансовий прибуток підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності р-го підприємства на дату h:

КП^h _p = (Z^h _рв + Z ^h _pr) / Z^h _pa; (4.3)

де Z^h _pв -- запаси та витрати підприємства показані в 2-му розділі активу балансу на дату h; Z^h_pr -- сума 3-го розділу активу балансу; Z^h_pa -- загальна сума активу балансу.

Коефіцієнт абсолютної миттєвої ліквідності для р-го підприємства на дату h:

KП^h _p = (Z^h _pc + Z^h _pl + Z^h _pv + Z^h _pi) / (Z^h _pr + Z^h _po); (4.4)

де Z^h _pc -- значення рядка балансу «Каса»; Z^h _pl -- розрахунковий рахунок;

Z^h _pv -- валютний рахунок; Z^h _pi -- інші грошові кошти; Z^h_pr -- сума за 1-м розділом пасиву балансу; Z^h _po -- сума за 2-м розділом пасиву балансу.

Рентабельність власної продукції:

K^h _p = Z^h _pf / Z^h _pw; (4.5)

Де Z^h_pf -- балансовий прибуток, вибирається з масиву фінансових

результатів; Z^h _pw -- виручка від реалізації продукції (фінансові результати).

Результати обчислень видаються на екран в разі потреби до друку за формами таких вихідних повідомлень: показники взаємостосунків позичальника з банком, показники для аналізу кредитоспроможності позичальника, проранжований перелік клієнтів. Показники взаємодії з банком формуються на базі масивів балансу та кредитних операцій. З масиву балансу вибираються значення рядків останнього, що характеризують непогашені в строк кредити, а з масиву кредитних операцій -- інформація про виконання договірних зобов'язань клієнта за попередній період.

Для аналізу кредитоспроможності позичальника до відповідного вихідного документа заносяться такі відомості: назва та код клієнта-позичальника; назва та фактичне (розраховане) і нормативне значення показників кредитоспроможності; абсолютне та відносне відхилення розрахункового показника, від нормативного (або того, що характеризує попередній період); дата, на яку складається документ. У разі потреби може бути обчислена рейтингова оцінка фінансового становища кожного з позичальників, котрі зробили заявку на кредит. Цей показник видається за формою документа «Проранжований перелік клієнтів». Вихідні документи використовують фахівці кредитного відділу та керівництво банку для аналізу кредитоспроможності та прийняття рішення щодо укладення угоди на видачу кредиту [14].

Автоматизація розрахунків під час оцінювання ризику банку у процесі кредитування здійснюється за допомогою спеціального пакета програм АРМ статистичної звітності, який передано Національним банком України до всіх комерційних банків. Цей пакет містить методику розрахунку нормативів ризику, передбачених для визначення Інструкцією про порядок регулювання й аналізу діяльності комерційних банків (максимальний розмір кредиту на одного позичальника; норматив великих кредитних ризиків, норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру; норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам; норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик; норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик). Через меню задається перелік нормативів для розрахунків (виконуються на задану дату).

Норматив ризику визначається за наведеними далі алгоритмами.

Норматив максимального розміру ризику на одного позичальника, значення якого має не перевищувати 25 %:

НП = (3_С:К)-100, (4.6)

де З_с -- сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника (за 100% узято суму позабалансових зобов'язань, виданих щодо цього позичальника); К -- капітал банку.

Норматив «великі кредитні ризики», максимальне значення якого не має перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку:

НВ = С_к / К, (4.7)

де С_к -- сукупний розмір великих кредитів, наданих комерційним банком.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру, що має не перевищувати 5 %:

МО = (Р_К1/К)-100(4.8)

де р_К1 -- сукупний розмір наданих банком позик, поручительств, урахованих векселів.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів гарантій і поручительств, наданих інсайдером, значення якого має не перевищувати 40 %:

ММ = (РК:К)-100, (4.9)

де РК -- сума розмірів наданих банком позик (у тому числі міжбанківських), поручительств, урахованих векселів.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик, що не має перевищувати 200 %:

МНП = (МБн: К)-100, (4.10)

де МБн -- загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.

Працівники кредитного відділу використовують вихідні повідомлення для аналізу ступеня ризику та прийняття з приводу видачі кредиту остаточного рішення.

Крім нормативів ризику, які розраховуються згідно з методикою НБУ, банки в разі оформлення кредиту можуть глибше досліджувати ризик. Для автоматизації розрахунку розширених показників у кредитному відділі має бути сформований спеціальний Пакет програм [51].



4.2 Автоматизація ведення кредитних угод

Список угод оглядають через екранну форму документа, куди викликаються записи з файлу угод із заданими користувачем ознаками (номер угоди, реєстраційний номер та назва клієнта і т. ін.). Для огляду можуть викликатись окремі записи або інші масиви. Під час огляду не можна вносити зміни до полів. Для цього використовується спеціальна процедура «редагування».

Редагування виконується за типовою схемою обробки даних файлу угод. Коригувати поля можна лише тих записів угод, для яких зафіксований статус чернетки. Для коригування угод, що мають інший статус, використовуються спеціальні процедури, наприклад пролонгація, вилучення.

Процедура «пролонгації» можлива лише щодо тих угод, в яких наступає закінчення терміну дії. Вибір цієї процедури дозволяє вивести на екран інформацію про дату погашення останньої частини кредиту, дату виплати нарахованих процентів, дату останнього платежу за угодою. Користувачем вводиться дата пролонгації, дата, до якої продовжено термін дії угоди, після чого угода набуває статусу виконуваної.

Оформлюючи міжбанківські кредитні угоди, у відповідних полях фіксують вид депозиту чи міжбанківського кредиту, код і назву вкладника чи номер МФО та назву банку. Решту полів файлу угод лишають без змістових змін для всіх типів угод. Кожна угода характеризується статичними і динамічними параметрами. До статичних параметрів належать сума угоди, термін дії угоди, клієнт, джерела фінансування, група ризику, санкції в разі заборгованості. Динамічними параметрами, що визначають поточний стан угоди на задану дату, є процентна ставка, характеристика стану угоди, рахунок угоди, періодичність нарахування процентів та кореспондентські рахунки під час нарахування останніх. У процесі «життя» угоди може змінюватись її стан.

Завершується перша стадія технології автоматизованого управління кредитами (прогнозування й планування) складанням планів-графіків кредитування, планів-графіків виплати процентів за кредитами, а також графіків погашення кредитів.

На другій стадії комп'ютерних технологій управління кредитами виконують комплекси завдань з відкриття кредитних рахунків; обліку банківських операцій, що фіксуються на них; обчислення процентів за кредитними; контролю за виконанням договірних відносин між банком і клієнтом.

Після укладання угоди, тобто оформлення всіх необхідних документів, здійснюють організаційні й технологічні процедури з відкриття рахунку. Для виконання технологічних процедур такого типу у програмному комплексі є спеціальна підпрограма «Особові рахунки за угодою». Технологія її виконання така сама, як і в разі відкриття розрахункового рахунку.

Автоматизація обліку операції на кредитних рахунках виконується за типовою схемою обробки вхідних документів. Вхідними документами під час відображення на рахунках кредитних операцій слугують розпорядження чи меморіальні ордери на зарахування коштів на рахунок, а також прибуткові і видаткові документи.

Першою операцією в технології обробки вхідних повідомлень є ручне введення документів операціоністом через екранні шаблони. Під час такого введення здійснюється логічний (програмний) контроль інформації, записуваної в поля вхідного файлу. В окремих пакетах ОДБ передбачене повторне введення документів уже іншим виконавцем у режимі «Контрольний ввід». Коли на екрані з'являється повідомлення «Документ знайдено»(воно означає, що вхідне повідомлення записане в базу даних без помилок), інформація передається на наступну операцію -- оплату документа, тобто запис (або їх сукупність) заноситься до файлу платіжних документів дня -- господарська операція відображується на бухгалтерських рахунках. Основну БД організовано так, що можна на задану дату визначити рух коштів і використати відповідні показники для обчислення процентів за депозитами та кредитами.

Нарахування процентів за кредитами здійснюється спеціальним програмним модулем щодо всіх клієнтів або за вказаними рахунками. Програма дає змогу на початку розрахунку змінити через екранну заставку процентну ставку. Результати обчислень записуються у спеціальний файл, з якого інформація після огляду на екрані записується в основну БД або видається на друк для оформлення відповідних документів.

Контроль виконання угод за кредитами здійснюють спеціальними програмними засобами і запускають за допомогою екранного меню, де зазначаються функції персонального і групового контролю за угодами.

Персональний контроль означає, що на екран після вказаних типу та номера угоди видаються зміст угоди (перелік необхідних фахівцеві реквізитів) і дані з кредитних рахунків: суми залишку та руху коштів, відомості щодо нарахування та виплати сум за процентами [57].