Касове обслуговування клієнтів банку

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МЕХАНІЗМ РОЗРАХУНКОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

1.1 Організація розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку

1.2 Форми та особливості механізмів здійснення розрахунків

1.3 Порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків в іноземній валюті та грошовій одиниці України

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З РОЗРАХУНКОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ

2.1 Загальні принципи обліку коштів клієнтів банку

2.2 Основні правила обліку безготівкових розрахунків між клієнтами банківських установ

2.3 Облік розрахунків при використанні різних форм платіжних інструментів

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ

3.1 Сучасні проблеми та перспективи розвитку розрахункового обслуговування клієнтів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах.Для досягнення Україною бажаного рівня розвитку економіки необхідне створення ефективно діючого банківського сектору. Тому закономірним було проведення в Україні масштабної реформи у галузі бухгалтерського обліку в цілому та банківському секторі зокрема.

У цьому звязку дослідження питань з механізму розрахункового обслуговування клієнтів набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Обєктом дослідження є організація розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку.

Предмет дослідження -організація обліку операцій з розрахункового обслуговування клієнтів банку.

Методом дослідження є обліковий підхід розрахункового обслуговування.

-Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкритті діючої практики з механізму розрахункового обслуговування клієнтів, а також пошуку напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- досліджено та обгрунтовано роль організації розрахунково-касового обслуговування клієнтів;

- розглянуто процес обліку коштів клієнтів банку, обліку безготівкових розрахунків між клієнтами банківських установ;

- наведено сучасний стан та перспективи розвитку розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку;

- запропоновано шляхи вдосконалення розрахункової системи банків в Україні.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у законах «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банки», порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Правління Національний Банк України від 02.02.1995 №334//Все про бухгалтерський облік, Інструкція „Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”, затверджена постановою Правління Національний Банк України від 19.02.01 №69, Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить вдосконалити механізм розрахунково-касового обслуговування, ознайомитись з проблемами та перспективами розвитку розрахункового обслуговування клієнтів.

Це надасть можливість організувати діяльність банківських установ у відповідності з цілісною системою управління касового обслуговування клієнтів банку.

РОЗДІЛ 1

МЕХАНІЗМ РОЗРАХУНКОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

1.1 Організація розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження відносно перерахування грошових коштів з рахунків.

Розрахунково-касове обслуговування -- специфічний вид банківської послуги, який поєднує в собі особливості процентних і комісійних послуг.

Взагалі, розрахунково-касове обслуговування включає наступні банківські операції:

- відкриття і ведення рахунків клієнтів;

- безготівкові розрахунки;

- готівкові грошові розрахунки (касові операції).

Розрахункові операції здійснюються комерційними банками України запринципами організації розрахунків:

- правовий режим здійснення розрахунків і платежів;

- проведення розрахунків за банківськими рахунками;

- підтримання ліквідності за банківськими рахунками;

- наявність акцепту платника на платіж;

- терміновість платежів;

- контроль всіх учасників за правильністю проведення розрахунків, дотримання встановлених положень про порядок їх проведення;

- принцип майнової відповідальності учасників розрахунків.

Комерційні банки відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій, за вибором клієнта і за згодою банку, зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам -- суб'єктам підприємницької діяльності.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України, нормативними актами Національного Банку України та Інструкцією про відкриттябанками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національний Банк України від 18.12.98 р. № 527. Операції на рахунках здійснюються напідставі розрахункових документів установлених форм.

У разі відкриття (закриття) рахунків установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку.

Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) рахунків надсилається також до Національного Банку України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку визначає один з рахунків як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що сплачується у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунку податковому органу.

Комерційні банки можуть відкривати наступні рахунки:

- поточні (розрахункові) рахунки;

- поточні рахунки з обмеженим колом операцій;

- субрахунки;

- бюджетні рахунки;

- позичкові рахунки;

- депозитні рахунки.

Поточні (розрахункові) рахунки відкриваються підприємствам, які здійснюють науково-дослідну, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою отримання прибутку, мають самостійний баланс. За цими рахунками банк проводе такі операції:

- розрахунки з постачальниками і покупцями за товари (послуги);

- отримання заробітної плати і уплата обов'язкових платежів;

- уплати до бюджету та державні фонди;

- операції із забезпечення своїх потреб та інші.

Поточні розрахунки з обмеженим колом операцій відкриваються для організацій, які находяться на державному бюджеті або постійним уповноваженим представництвам будь-яких юридичних осіб. За цими рахунками проводяться операції із забезпечення власних потреб, видачі зарплати і відрахування,соціально-побутових витрат та інші.

Для відкриття поточних рахунків підприємств подають установам банків такі документи:

- заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписанукерівником та головним бухгалтером;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади,засвідчену нотаріально;

- копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідченунотаріально або органом, який реєструє;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковийоблік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівникомбанку;

- картку із зразками підписів, а також зразок відбитка печаткипідприємства;

- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Субрахунки відкриваються для філій, представництв, відділень, які знаходяться на окремому балансі та є самостійними платниками податків за клопотанням власника основного рахунку та за місцем знаходження цих підрозділів. За цими рахунками проводяться операції із здійснення поточних витрат за забезпеченням власних потреб у відповідності з кошторисом,затвердженим юридичною особою.

1.2 Форми та особливості механізмів здійснення розрахунків

При розрахунках по документарному інкасо забезпечення платежу досягається завдяки самій технології розрахунків. В цьому випадку банк діє як довірена особа і посередник між експортером та імпортером. За дорученням експортера він пред'являє імпортеру документи, які свідчать про відправлення товару або про надання послуг, і проти них інкасує належну суму або отримує акцепт по векселю. Без оплати чи акцепту покупець не може отримати вказані документи, а отже - одержати відвантажені йому товари.

Базою для проведення операцій документарного інкасо є "Уніфіковані правила по інкасо" (УПІ), розроблені Міжнародною Торговою Палатою і визнані банками. Вони регулюють найважливіші права та обов'язки сторін, що беруть участь в цій операції. Відповідальність банків при виконанні доручень документарного інкасо обмежується в основному пересиланням та врученням документів проти сплати або акцепту.

Документи, з якими проводяться операції по інкасо, Правила "Уніфіковані правила по інкасо" поділяють на дві групи:

- фінансові документи - це перевідні і прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші інструменти отримання платежу;

- комерційні документи - це рахунки-фактури, завантажувальні документи, дркументи на право власності, інші документи, які не є фінансовими.

Інкасо - це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк.

- інкасо означає інкасацію документів, а не інкасацію боргів;

- банки відповідають за правильну інкасацію документів, але не торкаються комерційних операцій імпортера та експортера.

Види інкасо.

- чисте (інкасо фінансових документів);

- зовнішнє (банк вимагає платіж у особи яка знаходиться за межами країни);

- внутрішне (банк допомагає зарубіжному банку в отриманні платежу);

- документарне (інкасо комерційних документів, які супроводжують фінансові).

Учасниками розрахунків є:

- довіритель - експортер;

- банк-ремітент (банк експортера);

- представляючий банк (доручає платіж, представляє документи платнику);

- інкасуючий банк (не є банком-ремітентом, бере участь у виконанні доручення);

- платник.

Акредитив - це грошове зобов'язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера, або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив. Розрізняють такі їх види:

Відзивні і безвідзивні.

- відзивні - ануляція або зміна умов без повідомлення експерта. Експортери повинні уникати відзивних акредитивів усіма можливими засобами.

- безвідзивні - ануляція або зміна умов з повідомлення експерта.

Покриті і непокриті.

- покриті - резервуються валютні кошти шляхом відкриття депозиту у виконуючому банку.

- непокриті - валютні кошти не резервуються.

Підтверджені і непідтвержені.

- підтверджені - гарантія платежу двома банками.

-непідтверджені - відповідальність за оплату несе тільки банк емітент.

Трансферабельний, компенсаційний і револьверний.

- трансферабельний - операція через посередника, є два експерти.

- компенсаційний - передбачає врозрахунках два акредитиви (один - за доручення імпортера, другий - за дорученням посередника.

- Револьверний - постійне постачання товарів, можливість поповнення.

- Резервний і з червоною смугою.

- Резервний - повна гарантія оплати банком-емітентом.

З червоною смугою - видача авансів експортеру для відправлення товарів.

Доля акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно скромніша у порівнянні з банківським переказом та інкасо, однак саме документарний акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, тобто максимально відповідає інтересам експортерів.

Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом "Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів" (УПЗДА), який розроблений Міжнародною Торговою Палатою (МТП). Ці правила час від часу (раз у вісім-десять років) переглядаються, доповнюються і змінюються з урахуванням тенденції міжнародної торгівлі і розрахунків, прискорення перевезення вантажів тощо.

Уніфіковані правила визначають поняття і види акредитивів, способи та порядок їх виконання і передачі, обов'язки і відповідальність банків, вимоги до документів, які надаються до оплати по акредитивах, порядку їх надавання, інші питання, які виникають у практиці розрахунків по акредитивах, дають тлумачення різних термінів. Правила є обов'язковими для банків, що приєдналися до них, і їх клієнтів, які здійснюють розрахунки по акредитивах. Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, згідно з якою банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта, повинен зробити платіж "третій особі або за його наказом або повинен сплатити чи акцептувати, чи негоціювати (тобто купити чи взяти на облік) тратти проти передбачених документів, якщо було додержатю всіх умов акредитива.

Банк, який видає зобов'язання, повинен здійснити платіж експортеру (акцептувати його тратти) або забезпечити здійснення платежу (акцепту тратт) іншим банком. Це зобов'язання є обумовленим, оскільки його реалізація пов'язана з виконанням експортером відповідних вимог (перш за все з наданням банку передбачених акредитивом документів, які підтверждують виконання всіх його умов).

Коли банк виставляє акредитив, він надає гарантію платежу від імені свого клієнта. Тому банк повинен погодитись на виставляння акредитива тільки у тому випадку, коли він довіряє своєму клієнту, і не повинен цього робити у протилежному випадку.

При наявності непідтвердженого безвідзивного акредитива тільки банк, який відкрив акредитив (банк покупця), дає своє беззастережне зобов'язання умовну гарантію платежу цим банком. Гарантія є умовною в частині виконання експортером відповідних вимог (наприклад, щодо дати відвантаження товарів і достатньої поставки), які банк перевірятиме згідно з документами.

Експортер, за умови виконання ним всіх строків і умов акредитива, тепер покладається на чесність банку, який виставив акредитив, а не на чесність покупця.

Потенційні проблеми, пов'язані з цим акредитивом, полягають в тому, що він може підлягати оплаті в невідомому експортеру закордонному банку. Додатковим міркуванням є час пересилання, який знадобиться для пред'явлення документації в банк покупця перед здійсненням платежу.

В деяких регіонах світу зростає тенденція виставляти акредитиви з обумовленнями, або так звані "м'які" безвідзивні акредитиви. Вони передбачають оплату тільки в місцевій валюті (тобто валюті банку, що виставляє акредитив) і вказують, що кінцеві розрахунки будуть з'язані із затримками, які часто обумовлюються валютним регулюванням, тому немає гарантії щодо того, коли будуть отримані грошові кошти.

Якщо експортер має сумнів щодо надійності гарантій банку покупця, непідтверджений акредитив не забезпечує йому гарантію платежу, яку він хотів би мати.

Експортер може передбачати додаткову гарантію у формі підтвердження акредитива банком у власній країні експортера. Бажано, щоб це був першокласний банк.

Коли банк, який авізує в країні експортера, також підтверджує акредитив і стає банком, що підтверджує, акредитив у свою чергу стає підтвердженим безвідзивним акредитивом. При підтвердженому акредитиві постачальник практично впевнений в платежі за умови, що він буде додержуватись строків і умов акредитива.

Оскільки платіж з підтвердженого акредитива гарантується двома банками, це -- найбільш безпечний метод платежу.

Банківський переказ - розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому.

Види розрахунків банківськими переказами:

- поштові перекази (поштові платіжні доручення) - пересилаються одним банком іншому.

- телеграфні перекази (телеграфне платіжне доручення).

- міжнародні грошові перекази (система SWIFT) - міжнародні господарські експрес-перекази.

- міжнародні грошові доручення - перекази через поштові агенції або міжнародний банк.

Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Дана форма розрахунків застосовується при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.

1.3 Порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків в іноземній валюті та грошовій одиниці України

У сучасних умовах українські банки, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій (уповноважені банки), можуть відкривати своїм клієнтам рахунки в іноземній валюті:

- поточні;

- депозитні (вкладні).

Поточний валютний рахунок відкривається суб'єкту господарювання (юридичній або фізичній особі-підприємцю) для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій формах при здійсненні поточних валютних операцій і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є розрахунки:

- між юридичними особами-резидентами та юридичнимиособами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

- між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національний Банк України;

- між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів-посередників відповідно до договорів, укладених згідно з чинним законодавством України;

- операції на міжбанківському валютному ринку;

- оплата товарів, робіт, послуг з використанням чеків та пластикових карток.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття гривнєвих поточних рахунків. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, то надання пакета документів не обов'язкове (крім заяви про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів та відбитком печатки).

На поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:

через розподільчі рахунки:

- що надійшли у готівковій формі від нерезидента до каси уповноваженого банку згідно з експортним контрактом у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- що ввезені у готівковій формі уповноваженими особами на територію України на транспортних засобах, які надають послуги за межами України та зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;

- що одержані у готівковій формі як сплата за державне мито, митні платежі та інші збори відповідно до чинного законодавства;

- невикористаний залишок готівкової іноземної валюти та іноземна валюта за платіжними документами: раніше отримані в уповноважених банках України чи за кордоном для оплати витрат на відрядження та експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницьких витрат за кордоном;

- що внесені у готівковій формі нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента як благодійний внесок;

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунка в порядку, встановленому чинним законоавством;

- перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньо-економічними контрактами;

- повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

- перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам - суб'єктам підприємницької діяльності на підставі договорів комісії, доручення, консигнації;

- перераховані як благодійний внесок юридичними особами-нерезидентами;

- перерахована з-за кордону нерезидентами гуманітарна допомога за наявності відповідного рішення Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ;

- перераховані з-за кордону нерезидентами у вигляді кредитів (позик, фінансової допомоги);

- інші надходження на користь резидента-власника рахунка, що не суперечать чинному законодавству;

безпосередньо на поточні рахунки:

- куплені за дорученням власника рахунка уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства;

- перераховані з кредитного рахунка як кредит відповідно до кредитної угоди;

- перераховані з власного депозитного рахунка в уповноваженому банку відповідно до депозитної угоди;

- перераховані з рахунка отримувача гуманітарної допомоги на рахунок набувача гуманітарної допомоги;

- у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів, що надійшли на рахунок як гуманітарна допомога;

- у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та депозитному рахунках;

- перераховані з власного поточного рахунка.

З поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунка проводяться такі операції:

- виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом;

- виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон;

- виплата готівкою фізичним особам-резидентам за використання їхніх творів за кордоном;

- виплата готівкою для сплати державного мита згідно з чинним законодавством України;

- перерахування з рахунка резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів --суб'єктів господарської діяльності, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж нерезиденту товарів (робіт, послуг);

- перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами;

- перерахування з рахунків отримувача гуманітарної допомоги на рахунки набувачів гуманітарної допомоги;

- перерахування за кордон на навчання, за участь у конференціях, виставках за умови наявності відповідних підтверджувальних документів;

- перерахування на кредитний рахунок для погашення заборгованості за отриманим кредитом та відсотків за ним;

- продаж валюти уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства;

- продаж на міжбанківському валютному ринку України коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, для зарахування на поточні рахунки в гривнях набувачів гуманітарної допомоги;

- перерахування на власний депозитний рахунок в іноземній валюті;

- перерахування благодійних внесків на рахунок іншої юридичної особи-резидента за умови отримання індивідуальної ліцензії Національний Банк України;

- перерахування за сплату державного мита згідно з чинним законодавством;

- перерахування на власний поточний рахунок;

- перерахування нерезидентам погашення заборгованості за кредитами, позиками, повернення повторної фінансової допомоги;

- інші перерахування, що не суперечать чинному законодавству України.

Фізичні особи можуть відкривати в уповноважених банках як поточні, так і депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті.

Фізичній особі-резиденту поточний валютний рахунок відкривається на підставі: заяви; документа, що засвідчує особу; договору на відкриття та обслуговування рахунка; картки зі зразком підпису, який надається у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником. Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній осо6і-нерезиденту відкривається на підставі договору за умови пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу, та подання до уповноваженого банку:

- заяви встановленої форми;

- картки із зразком підпису,що надається у присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником;

- нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної держави на відкриття рахунка в разі, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховується:

- готівкова валюта;

- валюта за платіжними документами, надісланими з-за кордону на ім'я власника рахунка, згідно з чинним законодавством України.

- валюта за іноземними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

- валюта, переказана з-за кордону на ім'я власника рахунка через уповноважені банки У країни;

- валюта, одержана з-за кордону від юридичної особи-нерезидента як оплата праці, премії, призи авторські гонорари;

- валюта за іменними платіжними документами, надісланими з-за кордону на ім'я власника рахунка;

- валюта за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунка і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну;

- валюта, перерахована власникові рахунка за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод, якими передбачено отримання резидентами України гонорарів, премій та інших виплат від нерезидентів з-за кордону згідно з чинним законодавством України;

- валюта, перерахована з рахунка отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги;

- валюта, перерахована в межах України іншою фізичною особою з власного поточного рахунка в іноземній валюті;

- іноземна валюта, куплена уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичної особи, яка виїжджає на постійне місце проживання за кордон, за кошти з рахунка в національній валюті.

З вкладного поточного рахунка за розпорядженням фізичної особи-нерезидента проводяться такі операції (при закритті рахунка):

- перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

- виплата готівкою;

- виплата платіжними документами;

- перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку.

Банки, що мають ліцензію Національного Банку України на здійснення операцій з ведення рахунків та залучення депозитів фізичних осіб, можуть відкривати кодовані поточні та кодовані вкладні (депозитні) рахунки фізичним особам.

Кодований рахунок -- це рахунок, що відкривається в іноземній або національній валюті України фізичній особі (резиденту чи нерезиденту) не як суб'єкту підприємницької діяльності, а операції за цим рахунком здійснюються із застосуванням електронного підпису-коду (набору цифр та (або) літер), встановленого самим власником рахунка при його відкритті.

Відкриття та ведення кодованих рахунків здійснюється спеціальним підрозділом банку (уповноваженим працівником). Умови обслуговування таких рахунків і виконання операцій за ними визначаються внутрішнім нормативним актом банку відповідно до його статуту.

Банк зобов'язаний забезпечити банківську таємницю при укладанні договорів на ведення кодованих рахунків та при їх обслуговуванні.

Кодований рахунок відкривається на певний строк (вкладний) чи безстрокове (поточний) на підставі письмової заяви фізичної особи та інших документів у порядку, визначеному для звичайних поточних та вкладних рахунків (за винятком картки із зразком підпису). Підпис фізичної особи при здійсненні операцій за кодованим рахунком замінюється електронним підпи-сом-кодом, встановленим самим власником рахунка при його відкритті.

Заява та інші документи, за якими може бути ідентифікована фізична особа - власник рахунка, зберігаються в сейфі керівника спеціального підрозділу (уповноваженого працівника). Доступ до сейфа можуть мати тільки уповноважені працівники банку, визначені наказом. Операції за кодованим рахунком можуть здійснюватись як шляхом безпосереднього звернення власника рахунка до уповноваженого банку, так і через телекомунікаційні системи.

У разі здійснення операцій за кодованими рахунками в банківських документах не вказуються дані про особу - власника рахунка (паспортні дані або дані іншого документа, що засвідчує цю особу), а замість них проставляється лише номер цього рахунка з обов'язковим застосуванням параметрів аналітичного бухгалтерського обліку, за якими ідентифікується вид рахунка (поточний чи вкладний (депозитний)), а також тип власника (резидент чи нерезидент).

Довідки за кодованими рахунками фізичних осіб видаються безпосередньо клієнтам та їхнім представникам, а також за письмовою вимогою - органам дізнання та попереднього слідства, судам у кримінальних справах, що знаходяться в їх провадженні.

Довідки за кодованим рахунком у разі смерті його власника видаються особам, зазначеним банку власником рахунка в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам у справах спадщини, які знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.

Кодований рахунок фізичної особи закривається на підставі її письмової заяви або в разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством України.

Режим кодованих поточних та вкладних рахунків в іноземній і національній валюті для фізичних осіб-резидентів чи нерезидентів визначається відповідно до наведених вище вимог, а також згідно з Інструкцією Національний Банк України про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З РОЗРАХУНКОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ БАНКУ

2.1 Загальні принципи обліку коштів клієнтів банку

Депозит (вклад) -- це гроші або інші кошти в готівковій чи безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (юридичною або фізичною особою) чи третьою особою за дорученням і за рахунок власника до банку для зберігання на встановлених договором умовах і з умовою обов'язкового повернення вкладнику.

Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, відрізняються залежно від строку, категорії депонента, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків та інших характеристик.

За строками використання коштів депозити клієнтів банку поділяються:

- на депозити до запитання;

- депозити на визначений строк (строкові).

До депозитів до запитання належать залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на поточних рахунках.

У складі строкових депозитів виділяють власне строкові депозити й ощадні депозити. Власне строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам. Ощадні депозити відкриваються тільки фізичним особам.

Депозитні операції впливають на фундаментальну облікову модель таким чином:

Активи = Зобов'язання + Капітал (Доходи - Витрати)

Порядок обліку установами банків операцій за депозитами регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 20.08.1999 № 418.

Депозити обліковуються на всю суму номіналу на депозитному рахунку до часу погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами -- за період або на період (авансом) змінюється сума, що надходить від депонента. У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігаються.

Облік депозитів клієнтів банку ведеться за рахунками 2-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України:

2 Операції з клієнтами

25Кошти бюджету та позабюджетних фондів України

26Кошти клієнтів банку

В аналітичному обліку ведуться особові рахунки з кожного депозита.

Бухгалтерські проводки

1. Залучення депозиту (за умови виплати процентів за період):

Д-т Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

К-т Депозитний рахунок

2. Погашення депозиту:

Д-т Депозитний рахунок -- на суму номіналу (у разі капіталізації з урахуванням суми процентів)

К-т Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.

Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення строку дії депозитного договору не змінюється.

Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. При залученні депозитів за плаваючою процентною ставкою банк може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом строку депозитного договору.

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки "Нарахованих витрат", на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Проценти за депозитом можуть сплачуватися:

- при погашенні депозиту;

- періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року);

- авансом.

Нараховані витрати за процентами обліковуються за рахунками 2-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

2 Операції з клієнтами

25Кошти бюджету та позабюджетних фондів України

26Кошти клієнтів банку

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком 3-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України:

3 Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання 35 Інші активи банку

Сплачені витрати за процентами обліковуються за рахунками 7-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України:

7 Витрати

70 Процентні витрати.

Бухгалтерські проводки

1. Нарахування процентів за депозитами:

Д-т Процентні витрати

К-т Нараховані витрати

2.Сплата нарахованих процентів:

Д-т Нараховані витрати

К-т Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Касса

Депозитний рахунок

Внутрішній контроль за депозитами має здійснюватися відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, таким чином, щоб гарантувати:

- залучення та розміщення депозитів у межах термінів і лімітів, щовстановлені Правлінням банку;

- приймання та розміщення усіх депозитів за процентною ставкою, що застосовується у банку згідно з запровадженою ним політикою;

своєчасне та правильне відображення в бухгалтерському обліку депозитних операцій.

Система бухгалтерського контролю за депозитними операціями включає систему реєстрації депозитів. Система обліку операцій із депозитами має гарантувати правильне та своєчасне відображення таких даних: номера договору; назви контрагента; типу договору (за строком використання); бази нарахування процентів; номіналу депозиту; валюти депозиту; процентної ставки; дати нарахування процентів; умов сплати процентів; дати погашення депозиту.

Банки мають визначити процедури перевірки тотожності цих систем аналітичного обліку операцій із депозитами з оборотами і залишками за рахунками синтетичного обліку.

Нарахування процентів і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку має періодично перевірятися особою, яка не бере участі у виконанні операцій з нарахування. Проценти, які відображені на окремих аналітичних рахунках процентних витрат (доходів), мають бути звірені із сумою процентів, що сплачені депоненту або отримані від банку. У разі сплати процентів безпосередньо із рахунків витрат необхідно забезпечитидодатковий контроль та звірку списаних із рахунків витрат та зарахованих на рахунки вкладника сум процентів.

Система внутрішнього контролю банку має забезпечувати особливий контроль за рахунками, за якими тривалий час не здійснювалися операції, крім нарахування процентів, а також за рахунками співробітників. Для цього необхідно:

- розробити належні заходи постійного контролю за сплатою сум та перерахуванням їх на інші рахунки;

- періодично перевіряти стан та рух коштів за неактивними рахунками і рахунками співробітників;

- періодично та обов'язково наприкінці року надавати юридичним особам повідомлення та виписки з їх депозитних рахунків про залишки коштів та операції, які здійснювалися за цими рахунками;

- щоб форма та періодичність надання клієнтам виписок та повідомлень з їх депозитних рахунків про залишки коштів та операції, які здійснювалися за цими рахунками, встановлювалися банком згідно з умовами договору між депонентом та банком,

При автоматизованому нарахуванні процентів та відображенні їх за відповідними рахунками бухгалтерського обліку необхідно регулярно переглядати відповідні процедури внутрішнього контролю і перевіряти розрахунок процентів і записи за цими рахунками.

Поточні та депозитні рахунки суб'єктам господарської діяльності відкриваються згідно з Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 № 527.

Поточний рахунок -- це основний рахунок суб'єкта господарської діяльності. Без відкриття поточного рахунка підприємство не має права займатися господарською діяльністю. Поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів операцій за цим рахунком відповідно до чинного законодавства України.

Банки здійснюють комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнтів відповідно до Правил організації розрахунково-касового обслуговування банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями Національного банку України та банками в національній валюті, затверджених постановою Правління Національного банку України від 25.02.2001 № 44.

Між банком і підприємством (власником рахунка) укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування. Розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством.

За коштами на поточних рахунках банки нараховують проценти та зараховують їх на поточні рахунки клієнтів банку.

За розрахунково-касове обслуговування клієнти сплачують комісійну винагороду банку.

Операції за поточними рахунками суб'єктів господарської діяльності обліковуються в розділі 26 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

260 Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності

2600АП Поточні рахунки управителя з довірчого управління

Інші кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності обліковуються на рахунках:

2061 П Кошти за довірчими операціями суб'єктів господарської діяльності

2602 П Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності

2603 П Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності

2604 П Цільові кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності

2605 АП Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками

Нараховані витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунком:

2608 П Нараховані витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності

Процентні витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунком:

7020 А Процентні витрати за коштами до запитання суб'єктів господарської діяльності

Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів обліковуються за рахунком:

6110 П Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Строкові депозити -- це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, дають власнику процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і мають бути повернуті клієнту в визначений строк.

Депозитні рахунки суб'єктам господарської діяльності відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Датою відкриття депозитного рахунка є дата надходження грошей на депозит.

Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки. Дострокове закриття депозитного рахунка можливе на підставі заяви або клопотання клієнта. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

За коштами на депозитних рахунках банки нараховують та сплачують проценти. Проценти підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше ніж в останній робочий день місяця. Проценти можуть виплачуватися: при погашенні депозиту, періодично, авансом. Проценти за депозитними рахунками перераховуються на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуються на депозитний рахунок.

Строкові депозити суб'єктів господарської діяльності обліковуються в розділі 26 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України:

261 Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності

2610 П Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності 2615 П Довгострокові депозити суб'єктів господарської діяльності

Нараховані витрати за строковими депозитами суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунком:

2618 П Нараховані витрати за строковими коштами суб'єктів господарської діяльності

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком:

3500 А Витрати майбутніх періодів

Процентні витрати за строковими депозитами суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунком:

7021 А Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від суб'єктів господарської діяльності

В установах банків фізичним особам відкриваються поточні, депозитні та депозитні ощадні рахунки згідно з Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 № 527.

Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються ними для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами. За довіреністю власника рахунка, засвідченою нотаріально, операції за рахунком може здійснювати інша особа-резидент. Банки нараховують проценти за коштами на поточних рахунках та зараховують їх на поточні рахунки фізичних осіб. За розрахунково-касове обслуговування фізичні особи сплачують банку комісійну винагороду.

Кошти фізичних осіб до запитання обліковуються за видами в розділі 26 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України:

262 Кошти до запитання фізичних осіб

2620 П Поточні рахунки фізичних осіб

2621 П Кошти за довірчими операціями фізичних осіб

2622 П Кошти в розрахунках фізичних осіб

2625 АП Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками.

Нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб обліковуються за рахунком:

2628 П Нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб

Процентні витрати за коштами до запитання фізичних осіб обліковуються за рахунком:

7040 А Процентні витрати за коштами до запитання фізичних осіб

Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування фізичних осіб обліковуються за рахунком:

6110 П Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Депозитні рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених фізичною особою. Кошти на депозитні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного депозитного рахунка в іншому банку чи з поточного рахунка. Депозити фізичних осіб можуть бути власне строковими та ощадними депозитами (вкладами).

Особливості власне строкових депозитів:

- мають чітко фіксований строк зберігання;

- оформляються депозитною угодою;

- при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції.

Ощадні депозити (вклади) мають такі особливості:

- оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

- для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу вкладник подає в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;

- вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання;

- можливе часткове вилучення коштів з вкладу.

За коштами на строкових депозитах банки нараховують та сплачують проценти. Проценти нараховуються щомісячно та виплачуються при погашенні депозиту, періодично, авансом. Строкові кошти фізичних осіб обліковуються за видами в розділі 26 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України:

263 Строкові кошти фізичних осіб

2630 П Короткострокові депозити фізичних осіб

2635 П Довгострокові депозити фізичних осіб

Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком 2638 П Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осібВитрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком

3500 А Витрати майбутніх періодів

Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком:

7041 А Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб.

2.2. Основні правила обліку безготівкових розрахунків між клієнтами банківських установ

Безготівкові розрахунки -- це перерахування банками певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Загальні правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 № 135.

Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків поточні рахунки, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі ненаявності чи недостатності коштів на цих рахунках. Списання коштів з рахунка платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконуються ними частково в межах наявного залишку коштів, а розпорядження на суму, яка залишається несплаченою, повертаються стягувачам.

У разі відсутності чи недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій в межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами.

Банк, який не може виконати операції за розрахунковим документом на списання або примусове списання (стягнення) коштів з рахунка клієнта банку в установлений чинним законодавством термін через відсутність чи недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

- взяти розрахунковий документ платника/стягувача на облік за відповідним позабалансовим рахунком;

- надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання операції за його розрахунковим документом із зазначенням причини: "Відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку";

- вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

При безготівкових розрахунках можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

При здійсненні розрахункових операцій використовуються платіжні інструменти у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива;

- платіжної картки;

- векселя.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обираютьплатіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Банк на підставі інформації, що міститься в розрахункових документах на паперових носіях та в електронному вигляді, складає регістри аналітичного обліку (особові рахунки клієнтів), в яких відображаються у вигляді дебетових і кредитових оборотів суми за кожним виконаним документом. Вимоги до форми та потрібних реквізитів особових рахунків визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, та передбачаються в договорах про розрахунково-касове обслуговування банками клієнтів.

Безготівкові розрахунки здійснюються з використанням платіжних рахунків, шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

Для обліку коштів на поточних рахунках суб'єктів господарської діяльності використовується балансовий рахунок 2600. Для обліку коштів на поточних бюджетних рахунках клієнтів, які утримуються з бюджетів використовуються балансові рахунки: 2520, 2540, 2541, 2542. Облік коштів на поточних рахунках фізичних осіб ведеться на балансовому рахунку 2620. Облік коштів у розрахунках ведеться на балансових рахунках: 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622. Облік коштів для розрахунків платіжними картками ведеться на балансових рахунках: 2605, 2625.

Для обліку розрахункових документів у випадках, коли не можливе здійснення розрахунків, використовуються позабалансові рахунки:

9803 А Розрахункові документи клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів

9804 А Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку

За умов закриття рахунка згідно з законодавчими актами України та нормативними актами Національного Банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 П "Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками". З цього рахунка здійснюється погашення заборгованості клієнтів або суми перераховуються за напрямками, визначеними чинним законодавством.

2.3 Облік розрахунків при використанні різних форм платіжних інструментів

Платіжне доручення -- це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.