Організація кредитування юридичних осіб

Наведені розрахунки показують, що очікується достатній обсяг грошових потоків підприємства - 594,80 тис.грн., що дозволить йому вчасно погасити основний борг за кредитом та суму нарахованих відсотків.

Але необхідно також враховувати, що гроші зманюють свою вартiсть у часi, як правило, у напрямку зменшення. Щоб врахувати можливі зміни вартості майбутніх грошових потоків через інфляцію, врахувати ризик, можливiсть переливу капіталу в іншу галузь тощо, необхiдно прогнозний рiвень потоку продисконтувати. Спецiалiсти Світового банку рекомендують для України дисконтну ставку на рiвнi 15-20%. Розрахунки матимуть такий вигляд: 594,80/(1+,02)¹ = 495,67 тис.грн., що у 3,3 (495,67/150) рази перевищує суму заборгованості за кредитом.

Отже, теперішня вартість майбутніх грошових потоків позичальника значно перевищує суму наданого кредиту, що говорить про наявність реальних можливостей у позичальника погасити вчасно борг за основною сумою кредиту та нарахованим відсоткам.

3.2 Роль кредитного моніторингу у підвищенні ефективності кредитування

В умовах нестабiльностi економiки, банкрутства пiдприємств, недосконалостi законодавчоп бази перед банками особливо гостро постає проблема надання якiсних кредитiв, якi б забезпечили пiдприємству рентабельну дiяльнiсть, а банку - одержання прибутку. В таких умовах важко дотримуватися одного з основних принципiв кредитування - поверненостi коштiв. Тому для зниження ймовiрностi втрати банком свого капiталу, кредитним працiвникам необхiдно здiйснювати супровiд кредитних проектiв - кредитний монiторинг.

Службовцi кредитного департаменту комерцiйного банку слiдкують за життєвим циклом кредиту. Основним завданням службовцiв є монiторинг (дослiдження) ризикiв i контроль за занесенням необхiдноп iнформацiп до кредитних справ.

Розглянемо основнi функцiп кредитного монiторингу на рiзних етапах кредитного процесу:

- На стадiп надання кредиту перевiрка його цiльового використання, тобто вiдповiднiсть платiжних документiв, наданих позичальником для сплати з позичкового рахунку, цiлям, зазначеним в кредитнiй угодi. Здiйснюється шляхом перегляду цих документiв. Пiсля надання кредиту проводиться випзна перевiрка з метою перегляду первинних документiв (термiни перевiрки повиннi вiдповiдати термiнам надходження прокредитованих цiнностей згiдно з договорами, технiко-економiчним обгрунтуванняи тощо. Працiвник банку перевiряє факт отримання прокредитованих цiнностей (на пiдставi данних складського облiку, журналiв-ордерiв, головноп книги тощо) та фактичне пх мiсцезнаходження. За результатами перевiрки необхiдно скласти довiдку, ознайомити з нею керiвництво банку та додати до кредитноп справи.

- Кредитний працiвник проводить щомiсячну або щоквартальну (залежно вiд термiну дiп кредитноп угоди) перевiрку наявностi та вартостi майна, переданого в заставу, про що складається вiдповiдний акт, який надається керiвництву банку i потiм додається до кредитноп справи.

- Кредитний працiвник забезпечує повноту кредитноп справи та вiдповiдає за пп збереження.

- Для уникнення можливих труднощiв при погашеннi кредиту та вiдсоткiв кредитний працiвник повинен вiдслiдковувати та фiксувати змiни фiнансового стану позичальника шляхом перiодичного проведення аналiзу бухгалтерськоп та фiнансовоп звiтностi, вiдслiдковування грошових потокiв по рахунках позичальника. У разi виявлення вiдхилень необхiдно вимагати вiд позичальника коригувань у запланованих показниках.

- Кредитний працiвник має вiдслiдковувати виникнення негативних сигналiв щодо можливостi погашення кредиту: порушення графiку погашення кредиту; затримка iз сплатою вiдсоткiв; зростання питомоп ваги бартерних угод; виникнення або зростання бюджетноп заборгованостi; наявнiсть негативноп iнформацiп, отриманоп вiд служби банкiвськоп безпеки, з преси чи вiд третiх осiб стосовно стану справ у клiєнта.

Не можна не помiтити, що на працiвникiв служби кредитного монiторингу банку покладається велика вiдповiдальнiсть. Тому всі перелiченi заходи не повинні носити суто формальний характер, а мають виконуватися фактично, забезпечуючи ефективність проведення кредитних операцій банками.

3.3 Шляхи зниження кредитних ризиків та нетрадиційні способи забезпечення кредитних зобов'язань

Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником кредитору основного боргу і процентів за його користування. Звідси, під кредитним ризиком слід розуміти ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Для кожної кредитної операції характерні свої особливості, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникати через погіршення фінансового стану позичальника, відсутність належних організаційних здібностей у його керівництва, недостатню підготовку працівника, який приймає рішення про кредитування, та інші обставини.

Найбільш загальні засоби страхування ризиків у банківській практиці зводяться до їх диверсифікації (тобто розподілу, регулювання структури і розмірів), а також до постійного контролю з боку банку за виконанням необхідних співвідношень і нормативів (наприклад, нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника, нормативу великих кредитних ризиків, що встановлюються центральним банком) та здійснення у разі необхідності заходів по їх коригуванню.

Істотну роль при цьому відіграє наявність у банку належної інформаційної бази і сучасних технологій, кваліфікованого персоналу, а також проведення постійних заходів з прогнозування економічної кон'юнктури. Однак здійснення подібних заходів потребує значних витрат і доступне лише досить великим банкам.

Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою таких заходів:

- лімітування кредитів;

- диверсифікації портфеля позичок банку;

- контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу;

- страхування кредитних операцій;

- достатнього та якісного забезпечення наданих кредитів;

- аналізу кредитоспроможності позичальника.

І спосіб - встановлення позичальникам лімітів кредитування. Як правило, банки встановлюють ліміт, який регламентує розмір обороту по видачах кредиту за певний період (ліміт видачі). У деяких випадках встановлюється ліміт заборгованості, який регламентує заборгованість за кредитом на певну дату.

Надання кредитів за допомогою ліміту видачі здійснюється, як правило, шляхом відкриття кредитної лінії (характеризує оборот по видачі кредиту). Вона відкривається клієнтам зі сталою репутацією, які мають стабільний фінансовий стан. Існують різні види кредитних ліній. Вони можуть бути поновлювальні, коли кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту, і непоновлювальні, коли після надання і погашення кредиту відносини між банком і клієнтом припиняються. У ряді випадків питання про видачу кредитів вирішується банком кожний раз індивідуально.

ІІ спосіб - диверсифікація кредитних вкладень. Це означає розподіл кредитів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо. В деяких випадках дотримання банком диверсифікації здійснюється за допомогою нормативів або вимог, які встановлюються НБУ.

Чим більшій кількості позичальників надається кредит, тим меншим буде ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, оскільки вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша, ніж кількох.

ІІІ спосіб - оперативність при стягненні боргу - передбачає необхідність підтримувати з позичальником тісні контакти протягом усього строку користування кредитом. Банк повинен слідкувати за станом справ у клієнта і у разі необхідності застосовувати упереджувальні дії щодо захисту своїх інтересів.

IV спосіб - страхування кредитних операцій. Він означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на макро-, так і мікро-рівнях, а також страхувати окремі кредитні угоди в спеціалізованих страхових компаніях.

V спосіб - забезпеченість кредиту.

У країнах з розвиненою ринковою економікою поширенішими є такі форми забезпечення кредитів:

- гарантія, або порука третьої сторони;

- переуступка контрактів, дебіторської заборгованості;

- застава товарних запасів;

- застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів, страхування.

Гарантія, або порука - це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформляється як самостійний обов'язок гаранта чи поручителя.

Переуступка контрактів практикується при кредитуванні будівельних компаній, що здійснюють регулярні поставки товарів або послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт кредитуючому банку, внаслідок чого надходження коштів від замовника зараховуються в погашення кредиту.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунку, що вимагає оплати за поставлені позичальником товари.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом застави можуть бути: сировина, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій. Заставою тут виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів. Такі документи називаються коносамент і накладні.

Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якому предмет застави залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане із землею, - будівлі споруди, квартири, земельні ділянки громадян, багаторічні насадження тощо.

Заставою по кредиту можуть бути такі види рухомого мийна: обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби, товари довгострокового вжитку.

Застава векселя чи іншого цінного папера здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного папера. Умовою використання цінних паперів як форми застави мас бути їх висока ліквідність.

Також зустрічаються й інші способи забезпечення кредитів. Зокрема, надання позичальнику кредиту за умови накопичення та зберігання останнім протягом встановленого терміну визначеної суми коштів на вкладі, при видачі позичок індивідуальним позичальникам за заставу приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні внески, вимоги на виплату заробітної плати; при кредитуванні підприємств добувних галузей - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів; при кредитуванні фермерських господарств - урожай (зібраний або у корінні за умови його страхування).

У практиці роботи українських комерційних банків найпоширенішими формами забезпечення зобов'язань позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредитів і ризику непогашення кредитів. Правові основи цих форм застави визначені Цивільним кодексом України.

VI спосіб - оцінка кредитоспроможності позичальника. У процесі роботи, що передує укладанню кредитної угоди, працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит, виявити фактори, які можуть спричинити непогашення позички. Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу. Отже, кредитоспроможність - це якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування і дозволяє передбачити ймовірність своєчасного поверненні позичок та їх ефективного використання.

Також комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяльності. Резерви формуються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.

З метою підвищення якості кредитного портфеля та вивільнення кредитних ресурсів для подальшого кредитування у практиці діяльності банків поряд з традиційними способами забезпечення кредитних зобов'язань можуть використовуватись і такі нетрадиційні способи, як уступка вимоги і перевід боргу, тобто переміна сторін у зобов'язанні.

Уступка вимоги полягає у передачі кредитором прав за зобов'язанням іншій особі. Особа, що набуває права вимоги, називається набувачем (цесіонарієм) або новим кредитором, в її ролі можуть виступати суб'єкти фінансової та господарської діяльності - юридичні особи або приватні підприємці. Особа, яка передає своє право вимоги, називається цедентом.

Предметом уступки права вимоги можуть бути будь-які прострочені борги за умови, що нові кредитори зобов'язуються і мають змогу погасити прострочену заборгованість банку за кредитним договором у повному обсязі. Деякі прострочені кредити можуть погашатися з дисконтом, тобто не повністю.

Уступку вимоги необхідно відрізняти від договору на користь третьої особи. Відмінність між ними полягає в тому, що:

- По-перше, при уступці вимоги колишній кредитор вибуває із зобов'язання;

- По-друге, при уступці вимоги договір укладається між колишнім та новим кредитором; згода боржника не потрібна, його лише своєчасно повідомляють про це; договір на користь третьої особи укладається між первісним кредитором і боржником, новий кредитор (третя особа) узагалі не бере участі в укладенні договору і може відмовитись від права, що надане йому за договором.

Перевід боргу - це перехід обов'язку від одного боржника до іншого. Перевід боргу проводиться згідно з угодою між первісним боржником, новим боржником і кредитором, який погоджується на заміну боржника. Тобто для укладення даного договору необхідною умовою має бути та обставина, що між кредитором і первісним боржником існують договірні зобов'язання.

Перевід боргу необхідно відрізняти від зобов'язань, що виконуються третіми особами. Відмінність полягає в тому, що:

- По-перше, виконання зобов'язання третьою особою проводиться на підставі двосторонніх угод між боржником і третьою особою, воно не стосується інтересів кредитора, і він зобов'язаний прийняти виконання зобов'язання від третьої особи, а перевід боргу здійснюється на підставі тристоронньої угоди і допускається тільки зі згоди кредитора;

- По-друге, при виконанні зобов'язання третьою особою жоден з учасників правовідносин не вибуває із зобов'язання, а при переводі боргу первісний боржник вибуває із зобов'язання і всі обов'язки покладаються на нового боржника.

ВИСНОВКИ

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити такі висновки.

Кредит є невід'ємною частиною ринкової економіки. Ринок забезпечує умову для цілеспрямованого руху кредиту в ці сфери економіки, де вони можуть бути використані найефективніше.

У економіці колишнього СРСР розподіл виділених кредитних ресурсів здійснювався централізовано через банки. У сучасній економіці України розміщення кредитних ресурсів відбувається за допомогою діяльності конкуруючих кредитних установ, які прямо залежать від кредитоспроможності позичальника.