Служби банківського нагляду: визначення ризику та фінансовий моніторинг

19

ЗМІСТ

1. Структура служби банківського нагляду України

2. Класифікація ризиків банківської діяльності

3. Внутрішній фінансовий моніторинг, як складова системи контролю за легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом

Задачі

Список використаних джерел

1 Структура служби банківського нагляду України

Структура банківського нагляду визначається концепцією банківського нагляду, якої дотримується відповідна держава, а також специфікою структури банківської системи.

Важливими параметрами структури банківської системи з точки зору організації банківського нагляду є:

· загальна кількість банківських установ різних форм власності;

· концентрація активів за банківськими установами;

· концентрація активів за регіонами;

· співвідношення банків резидентів і нерезидентів та їх активів

Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції у діяльності комерційних банків з метою їх нормалізації, укріплення фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи у цілому.

Терміни "регулювання банківської діяльності" та "нагляд за діяльністю банків" інколи вживаються у значенні синонімів, хоча відносяться вони до різних видів діяльності. Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед розробку та видання уповноваженими закладами конкретних правил та інструкцій, що базуються на діючому законодавстві і визначають структуру та способи здійснення банківської справи. Такі закони та інструкції формують певні рамки поведінки комерційних банків, що сприяють підтримці надійної та ефективної банківської системи. Нагляд за діяльністю банків здійснюється з метою забезпечення надійності та стійкості окремих банків та передбачає цілісний та неперервний нагляд за здійсненням банками своєї діяльності відповідно до діючого законодавства та інструкцій.

Банківський нагляд є невід'ємною частиною контролю, який здійснює НБУ за діяльністю комерційних банків. Цей процес організовується і координується службою банківського нагляду, яка функціонує як єдина система в складі центрального апарату і регіональних управлінь НБУ. Система скоординована за вертикаллю і діє від імені Національного банку і його регіональних управлінь, здійснюючи контрольно-ревізійні функції за діяльність банків і банківських установ згідно з діючим законодавством України. На рівні центрального апарату Національного банку України структура служби банківського нагляду формується, виходячи з таких основних напрямків:

1) ліцензування банківської діяльності;

2) методологія і координація банківського нагляду та банківського аудиту;

3) економічний аналіз, розробка нормативів і регулювання діяльності банків;

4) інспектування діяльності банків і банківських установ.

На рівні регіонального управління НБУ служба банківського нагляду є самостійним підрозділом (відділом). Основні напрямки його діяльності:

1) реєстрація банківських установ;

2) координація процесу нагляду;

3) інспектування банківських установ.

Стратегічну політику служби визначають її контрольно-ревізійні функції, які можна сконцентрувати за такими формами:

1) Вступний контроль. Здійснюється з метою чіткого і повного визначення вимог для отримання ліцензії на проведення банківських операцій;

2) Попередній контроль. Здійснюється з метою дотримання вимог зваженого (з оптимальним ризиком) ведення справ, заборони або обмеження окремих видів діяльності, відрахувань до резервів страхування активних операцій банків, які гарантують безпеку і стабільність банку, захист інтересів його вкладників та кредиторів.

3) Поточний контроль. Здійснюється шляхом інспектування, проведення комплексних і тематичних перевірок поточної діяльності комерційних банків і їхніх установ, а також розробки та заходів щодо їхнього організаційного зміцнення і фінансового оздоровлення.

Загальною функцією банківського нагляду НБУ є підтримка довіри суспільства до надійної та здорової фінансової системи. Кінцева мета служби банківського нагляду - це гарантування впевненості у тому, що всі комерційні банки, які здійснюють свою діяльність на основі ліцензії, мають:

1) компетентний контрольний орган і керівні органи, що усвідомлюють свою діяльність та планують на довгостроковий період безпеку і прибуткове (рентабельне) функціонування установи;

2) ефективну практику управління, зокрема системи фінансового і внутрішнього контролю, підкріплені відповідними аудиторськими функціями;

3) відповідну стабільну практику оцінки активів і ведення бухгалтерського обліку. Особливо щодо визначення доходів;

4) відповідні доречні стандарти визначення достатності капіталу і достатньої ліквідності;

5) відповідальну та життєздатну конкурентну позицію на ринку, що базується на підтримці високої прибутковості для компенсації непередбачених збитків.

НБУ цікавить в першу чергу стан і стійкість банківської системи. Він аналізує дотримання банками економічних нормативів, відрахувань в централізовані фонди і визначає ефективність регулювання державою банківської діяльності. Важливо відзначити, що НБУ, маючи всю необхідну для аналізу інформацію, складає свої рейтинги, але не публікує їх. НБУ широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу стійкості комерційних банків. НБУ може переводити комерційні банки на режим фінансового оздоровлення. Підставою для чого може бути невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених нормативів ведення банківської справи, в обов'язковому порядку визначених НБУ. Невиконанням норм і нормативів слід вважати:

1) неякісну оцінку капіталу;

2) збиткову діяльність, яка характеризується наявністю збитків минулого та поточного років і неможливістю їх реального погашення протягом трьох місяців;

3) порушення встановлених НБУ економічних нормативів та оціночних показників діяльності банку;

4) неякісну структуру активів, в тому числі кредитного портфеля.

Тоді приймається рішення про надання стабілізаційної позики - це позика, яка надається Нацбанком комерційному банку для оперативного забезпечення його платоспроможності і ліквідності та підтримки виконання заходів фінансового оздоровлення. НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими законом України "Про банки і банківську діяльність". Система нагляду спрямована на скорочення внутрішніх і зовнішніх ризиків. Серед зовнішніх виділяють ризик ліквідності, валютний ризик, ризик облікової ставки та ризик по цінних паперах. До внутрішніх відносять "комерційні ризики", пов'язані з людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові якості керівників, виконавська дисципліна та якість аудиторської служби), а також "операційно-технічні ризики", які відображають ступінь працездатності систем, які забезпечують зовнішню роботу банку: системи безпеки, бух обліку, матеріально-технічних засобів, засобів зв'язку та інші. На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування, внутрішніх перевірок, інспекції діяльності комерційних банків Нацбанком.

Реєстрація і ліцензування банків - найважливіші функції банківського нагляду. Вони покликані обмежувати або розширювати банківську діяльність згідно з вимогами чинного законодавства та нормативних актів НБУ. Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулюється "Положенням про порядок створення і реєстрацію комерційних банків", затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 року. Комерційні банки різних форм і видів діяльності і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємництво", "Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", інших законодавчих актів України та нормативних актів НБУ. Ліцензування банківської діяльності полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. НБУ визначає порядок надання ліцензій банкам відповідно до статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", "Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій", затвердженого Постановою Правління НБУ від 6 травня 1998 року. Під час ліцензування враховується обсяг капіталу банку (статутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком установлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту. Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських установ, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. Нацбанк надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних операцій з валютними цінностями та іншими. Закон повинен забороняти здійснення банківських операцій тими економічними суб'єктами, які не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження органів нагляду щодо проведення розслідування стосовно суб'єктів, які підозрюються в тому, що вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права.

Політика ліцензування повинна передбачати низку критеріїв, які застосовуються під час розгляду заявок на видачу банківської ліцензії. Основні критерії такі:

1) мінімальний розмір статутного капіталу. Цей критерій має найбільше значення під час розгляду заявок на видачу ліцензій;

2) фінансовий стан засновників банку та їхня репутація;

3) перспективи діяльності нового банку, що визначаються на підставі висновків незалежного аудиту;

4) професійна придатність керівництва тощо.

У разі змін обсягу капіталу банку, його фінансового стану та інших умов Національний банк України може переглянути перелік пунктів ліцензії на здійснення банківських операцій за встановленою процедурою. Чим конкретнішими будуть критерії ліцензування, тим легше буде органам нагляду визначити, можлива чи ні видача ліцензії. НБУ видає новоствореним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій за умови, що вони мають:

1) професійно придатних перших керівних осіб банку (голову правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з Національним банком України;

2) підрозділ, який виконуватиме відповідні банківські операції, підрозділ внутрішнього аудиту, укомплектовані професійно придатними, кваліфікованими кадрами;

3) відповідні внутрішні документи банку, що регламентують здійснення банком діяльності, яка ліцензується НБУ;

4) необхідне банківське обладнання, комп'ютерну техніку. Програмні продукти та засоби зв'язку, що відповідають вимогам НБУ;

5) приміщення банку, що відповідає вимогам, установленим НБУ, або укладену угоду на оренду приміщення на строк не менше п'яти років, чи свідоцтво на право власності на приміщення.

У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на всі види банківських операцій Правління Національного банку України зобов'язує засновників, акціонерів (учасників) банку вирішити в двотижневий термін питання щодо форм подальшого функціонування банку або припинення його діяльності через реорганізацію чи ліквідацію. Якщо зазначені вимоги не виконані, Правління НБУ на підставі пропозиції комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків приймає рішення про ліквідацію банку. Рішення правління НБУ про відкликання ліцензії повідомляється всім банкам України, а також оповіщається у центральній пресі.

2 Класифікація ризиків банківської діяльності

Банківська діяльність за своєю природою пов'язана з ризиками, що викликаються різними обставинами. Ось чому розуміння суті цих ризиків, правильне оцінювання й управління ними дає змогу уникнути або значно зменшити неминучі втрати, які виникають у банківській діяльності.

Ризик означає невизначеність, пов'язану з настанням будь-якої події або її наслідками. Невизначеність -- це результат неочікуваних змін. Для банку взагалі невизначеність -- це результат неочікуваних змін процентної ставки, потоків депозитів, платоспроможності позичальників, валютних курсів тощо. Відсутність точної інформації або прогнозу про них породжує різні ризики (процентний, валютний, ризик ліквідності, кредитний). Отже, ризик -- це результат невизначеності майбутнього.

Оскільки рішення менеджерів враховують очікувані зміни, то виходить, що джерелом ризику є тільки непередбачувані зміни. Хоч очікувані зміни не піддаються безпосередньому спостереженню, їх можна виміряти за допомогою статистичних досліджень, використовуючи таку формулу:

Дійсна зміна = Очікувана зміна + Непередбачувана зміна.

Отже, дійсну зміну можна розкласти на очікуваний і непередбачуваний компоненти. У випадку абсолютного передбачення або визначеності непередбачуваний компонент та очікувана зміна збігаються. Цей випадок підкреслює роль непередбачуваної зміни як джерела ризику.

Таким чином, управління ризиками можна спростити, якщо навчитися точніше формулювати очікування і виявляти джерела непередбачуваних змін. Для оцінки таких непередбачуваних змін використовуються різні методи, що базуються на оцінці мікроекономічних та макроекономічних факторів на основі математичних моделей і статистичних методів.

Ризик фінансового інструменту, чи це актив, чи пасив, можна оцінити двома способами:

1) як окремий ризик, коли актив або пасив розглядаються окремо від інших активів чи пасивів;

2) як ризик портфеля активів чи пасивів, коли актив або пасив розглядаються як складова сукупності вимог чи зобов'язань, що входять до портфеля.

Імовірність будь-якої події визначається можливістю того, що ця подія здійсниться. Така імовірність виражається в процентах або частках одиниці. З погляду ризику оцінюється розділ імовірності, наприклад, ставок дохідності за цінними паперами, що інвестуються. При цьому розглядаються три стани економіки (бум, нормальний стан і спад), кожному з яких відповідає своя ставка дохідності і своя імовірність початку цього стану. За цими даними розраховується очікувана ставка дохідності за формулою:

(2.1)

де Pi -- імовірність z-го стану;

К і -- ставка дохідності в і-му стані.

У реальному житті кількість станів економіки необмежена.

Ризик можна також розглядати як шанс одержати прибуток або збиток від інвестування в певний проект. Можливість одержати прибуток або збиток може бути високою або низькою залежно від рівня ризику (непостійності очікуваних доходів).

Простіше за все аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії -- рівень ризику і рівень часу. Рівень ризику можна визначити порівнянням ризикованості тих або інших інвестицій. Так, наприклад, шанси повернути інвестиції, вкладені в компанію UTEL, значно вищі, ніж ті, що були вкладені в невідомі корпорації. Звичайно, значно легше прогнозувати доходи від менш ризикових компаній, ніж від компаній з високим ризиком.

Ризик дуже часто називають зростаючою функцією часу. Якщо ресурси розміщуються на тривалий строк, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Отже, ризик визначається базовою або безризиковою ставкою і премією за ризик, пов'язаний з фактором часу.

Усі банківські операції відрізняються різним ступенем ризику. На практиці заведено оцінювати значну кількість ризиків, які можуть охарактеризувати ситуацію і ймовірність здійснення подій.

Рис. 2.1. Класифікація ризиків

Основними заведено вважати й оцінювати кредитний, валютний, інвестиційний, процентний ризик та ризик ліквідності, хоч усі інші в певні моменти часу і за різних обставин можуть мати і більш істотне значення, ніж вищеназвані. Контроль за банківськими ризиками, їх аналіз та управління ними являє собою один із найважливіших факторів, що визначають прибутковість банку на перспективу. Тому розглянемо принципи методики аналізу основних їх видів.

3 Внутрішній фінансовий моніторинг, як складова системи контролю за легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом

З метою забезпечення безперервного процесу фінансового моніторингу, ефективного внутрішнього контролю щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у банку створено управління фінансового моніторингу, основним завданням якого є забезпечення координації діяльності Банку, як суб`єкту первинного фінансового моніторингу, щодо організації фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Основними обов`язками Управління фінансового моніторингу банку є:

· організація проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

· проведення аналізу фінансових операцій, виявлення операцій, які відповідно до Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» підлягають фінансовому моніторингу та надання Уповноваженому органу інформації про такі фінансові операції;

· виявлення та блокування фінансових операцій, щодо яких в працівників банку є мотивовані підозри, що вони можуть бути пов»язані, мати відношення або призначаються для фінансування терористичної діяльності.

Одним із головних завдань економічної безпеки банків є боротьба з відмиванням грошей. Організація роботи банків з питань попередження, протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, передусім спрямована на недопущення дій, пов'язаних із приховуванням чи маскуванням незаконного походження коштів, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, а також володіння чи їх використання. При цьому банки, керуючись вимогами діючого законодавства України і міжнародними правовими нормами щодо цих питань, здійснюють такі дії:

* у встановленому законом порядку проводять ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію і підлягає фінансовому моніторингу або відкриває рахунок (в тому числі депозитний);

* забезпечують виявлення і реєстрацію фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;

* надають спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (далі - Уповноважений орган) інформацію про фінансову операцію, яка підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу;

* співпрацюють з працівниками Уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

* надають у відповідності із законодавством додаткову інформацію на запит уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями, які стали об'єктом фінансового моніторингу;

* сприяють суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;

* проводять заходи щодо попередження розголошенню (в тому числі осіб, відносно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт надання такої інформації);

* забезпечують зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу і всю документацію про проведення такої операції протягом п'яти років після проведення операції.

Надання такої інформації банками уповноваженому органу в установленому законодавством порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.

Згідно ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані розробляти, впроваджувати і постійно обновляти правила внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення з врахуванням вимог діючого законодавства. Згідно з Законом України “Про недопущення і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” під внутрішнім фінансовим моніторингом розуміють діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу, в тому числі і банків, щодо виявлення фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу та інших фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) грошей. В свою чергу, під обов'язковим фінансовим моніторингом розуміють сукупність заходів уповноваженого органу по аналізу інформації щодо фінансових операцій, яка надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, в тому числі і банками, а також заходів по перевірці такої інформації у відповідності з законодавством України.

Правила внутрішнього фінансового моніторингу визначають порядок і умови проведення заходів, які спрямовані на попередження і протидію використання банку для легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом. Програми здійснення внутрішнього фінансового моніторингу розробляються з врахуванням організації основних напрямків діяльності банку, його клієнтської бази і рівня ризиків, пов'язаних з клієнтами та їх операціями. Ці програми містять ознаки фінансових операцій, які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, питання ідентифікації і вивчення своїх клієнтів, навчання і підвищення кваліфікації працівників банків.

Реалізація заходів економічної безпеки в банках здійснюється всіма працівниками, які мають відношення до матеріальних цінностей чи банківських операцій. Спеціальні заходи по забезпеченню економічної безпеки покладаються, як правило, на підрозділи безпеки банків.

Основними завданнями таких підрозділів по забезпеченню економічної безпеки є:

* розробка рекомендацій по удосконаленню заходів економічної безпеки;

* взаємодія з правоохоронними органами з питань протидії посягань на власність і діяльність банків;

* інформаційно-аналітичне дослідження позичальників на стадії звернення їх до банку для отримання кредиту;

* контроль ділової активності позичальників після укладання банком з ними кредитних договорів;

* участь в проведенні моніторингу кредитних операцій, виявлення ознак, які вказують на можливість невиконання зобов'язань по кредитних договорах;

* робота з боржниками банку по пошуку скритих коштів, майна та інших джерел для погашення кредитної заборгованості, визначення можливості відшкодування нанесених банку збитків;

* надання консультацій працівникам банку з питань економічної безпеки.

Таким чином, слід відмітити, що економічна безпека банків є інструментом для досягнення їх комерційної мети - збільшення прибутку, накопичення капіталу, захисту їх різноманітних інтересів, а також укріплення позицій на ринку банківських послуг.

Нормативно-правові документи акти:

· Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»;

· Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст.63,64);

· Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України від 24.04.03 N40 «Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму»;

· Постанова Правління НБУ від 14.05.03 N189 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу».

Задачі.

1. Вступний контроль передбачає:

б) Реєстрацію банківських установ

2. Основний капітал містить:

б) Статутний капітал + Розкриті резерви

3. Ринковий ризик випливає з:

а) маркетмейкерства; б) дилінгу; г) прийняття позицій цінних паперів, валют валют та інше.

4. Нормативне значення показника адекватності регулятивного капіталу банку становить:

б) не нижче 8 %

5. На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте відкриту валютну позицію банку (довгу чи коротку) за кожною валютою і загальну відкриту валютну позицію:

Код валюти	За балансовими рахунками	За позабалансовими рахунками	Курс НБУ (грн. за один. валюти)
	Активи в ін. валюті (тис.)	Зобов”язання в ін. валюті (тис.)	Активи в ін. валюті (тис.)	Зобов”язання в ін. валюті (тис.)
840 USD	1200	700	-	100	5.43
124 CAD	700	950	-	-	3.68
756 CHF	1250	400	50	-	3.32

Оцінити дотримання банком нормативу загальної відкритої валютної позиції за умови, що регулятивний капітал банку складає 21 млн. грн.

Розв”язок:

Визначаємо валютну позицію по кожній валюті окремо:

840 USD (1200+0) - (700+100) = 400 (Валютна позиція відкрита довга)

124 CAD (700+0) - (950+0) = -250 (Валютна позиція відкрита коротка)

756 CHF (1250+50) - (400+0) = 900 (Валютна позиція відкрита довга)

Визначаємо загальну величину відкритої валютної позиції:

((1200*5,43+700*3,68+1250*3,32) + 50*3,32) -

- ((700*5,43+950*3,68+400*3,32) + 100*5,43) = 4240 тис. грн.

Т.я. результат з „плюсом”, то відкрита валютна позиція довга.

Визначаємо норматив загальної відкритої валютної позиції:

Н15 = 21000 / 4240 * 100 % = 20,19 %

Нормативне значення з 15.01.99 не повинно перевищувати 35%.

Нормативна банком дотримано.

Список використаних джерел

1. Васюренко О.В. Банківські операції . -К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - С.63.

2. Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д. Аналіз банківської діяльності: Підручник -- К.: КНЕУ, 2003. -- 600 с.

3. Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Банківський нагляд Навч. посіб. К.: Знання, 2004. -- 406 с.

4. Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 174 с.

5. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 316 с.

6. Раєвський К. Є., Конопатська Л. В., Домрачев В. М. Банківський нагляд:

7. Стойко О.Я. Банківські операції. -К.: Лібра, 2000. - 258 с.

8. Шелудько Н. М. Проблемні кредити і фінансова стійкість банківської сфери // Фінанси України. - 2007. - № 1. - С. 25-28.

9. http://www.uab.com.ua