Страхування

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічна категорія страхування, його необхідність, функції та роль в сучасному суспільстві

2. Загальні принципи організації фінансів страхувальника. Прибутки, витрати, фінансові результати. Джерела фінансування прибутку

3. Задача 1

4. Задача 3

5. Задача 5

6. Задача 6

Висновок

Література

ВСТУП

Страхування - найважливіший елемент системи суспільних, головним чином, економічних відносин, що властивий будь-якій історично сформованій формі спільної діяльності людей. Як поняття, страхування сусідить із такими «вічними» категоріями як товар, вартість, праця, гроші, обмін і ін. Страхування з моменту його зародження поступово оформилося в ефективний спосіб відшкодування збитку, нанесеного власникові матеріальних цінностей у результаті надзвичайних подій, які були за всіх часів, при всіх системах пристрою людського суспільства. Природно, що власник матеріальних цінностей або виробник, будь-яка людина не хоче бути підданим ризику втратити майно або здоров'я й зацікавлене в існуванні джерела засобів, для компенсації втрат при настанні страхового випадку. Виражаючись мовою науки, можна сказати, що кожна людина, власник майна, має страховий інтерес, і хотів би бути захищеним на випадок настання надзвичайної події, тобто бути застрахованим.

Страхування - це спосіб відшкодування збитків, які потерпіло фізичну або юридичну особу, за допомогою їхнього розподілу між багатьма особами (страховою сукупністю). Відшкодування збитків виробляється із засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації (страховика). Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлює тим, що збитки часом виникають у наслідок руйнівних факторів, взагалі не підконтрольних людині, як, наприклад, стихійні лиха. У подібній ситуації неможливо стягувати збитки з кого-небудь і заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку.

1. ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ СТРАХУВАННЯ, ЙОГО НЕОБХІДНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Як економічна категорія страхування представляє систему економічних відносин, що включає сукупність форм і методів формування цільових фондів коштів і їхнє використання на відшкодування збитку при різних ризиках, а також на надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті. Воно виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого боку - видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів в об'єкти виробничої й невиробничої сфер діяльності, акції підприємств, банківські депозити й т.д.

Економічна сутність страхування може бути показана через найважливіші поняття - економічні категорії, що відбивають в абстрактному виді якісь сукупності однорідних специфічних економічних відносин. Виділимо три такі категорії, що представляють інтерес у практиці й пізнанні страхування: економічна категорія страхового захисту суспільного виробництва; економічна категорія страхового захисту власності й доходів населення; економічна категорія страхування.

Людське суспільство може існувати тільки роблячи матеріальні блага. У процесі виробництва на всіх етапах руху суспільного продукту від виробництва до споживання люди активно вступають у відносини із силами природи й у відносини між собою. Інакше кажучи, суспільне виробництво має дві сторони: продуктивні сили (відносини людей із природою) і виробничі відносини (відносини людей між собою в процесі виробництва). Тому що страхування є елемент виробничих відносин, те суперечливий характер суспільного виробництва, незалежно від волі людей, породжує умови для виникнення надзвичайних обставин, настання випадкових подій, що мають негативні наслідки, а сам процес суспільного виробництва об'єктивно здобуває ризикований характер.

Ризикований характер суспільного виробництва й необхідність компенсації можливого збитку є передумовою виникнення страхових відносин. У страховому ризику порушення безперервності суспільного виробництва й у відповідних захисних мірах їхньої сукупності й складається сутність економічної категорії страхового захисту суспільного виробництва.

Сутність економічної категорії страхового захисту власності й доходів населення полягає в страховому ризику втрати власності, здоров'я й доходів населення, а також у відповідних захисних мірах і в їхній сукупності.

Економічна категорія страхування - це теоретичне вираження реально існуючих суспільно-виробничих відносин між людьми із приводу попередження, локалізації й подолання негативних наслідків надзвичайних подій природного й соціального характеру, а також по безумовному відшкодуванню нанесеного ними збитку.

Економічні відносини страхування складні й різноманітні.
Одна з особливостей економічних відносин, що представляють економічну категорію страхування, полягає в тім, що категорія страхування володіє рядом аналогічних ознак з категорією фінансів. Як і фінанси, страхування обумовлене рухом грошової форми вартості при формуванні й використанні відповідних цільових фондів коштів у процесі розподілу й перерозподілу доходів і нагромаджень. Однак фінанси в цілому пов'язані з перерозподілом доходів і нагромаджень для відшкодування збитку, пов'язаного з настанням надзвичайних подій. Тим самим страхування відрізняється імовірнісним рухом грошової форми вартості.

Економічні відносини страхування характерні замкнутістю перерозподільних відносин між зацікавленими сторонами із приводу солідарної розкладки збитку, нанесеного надзвичайною подією. Замкнута розкладка збитку заснована на ймовірності того, що число постраждалих сторін, як правило, менше числа учасників страхування, особливо якщо число учасників велике. Для забезпечення замкнутої розкладки збитку створюється грошовий страховий фонд цільового призначення, формований з фіксованих внесків застрахованих. Наявність страхового фонду як матеріальний носій - чорта категорії страхування, що зближає її з категорією «фінанси».

Характерною рисою розглянутої категорії є також те, що страхування передбачає перерозподіл збитку як між територіальними одиницями, так і в часі. При цьому для ефективного територіального перерозподілу страхового фонду в плині року між застрахованими організаціями потрібно досить більша територія й значне число підлягаючому страхуванню об'єктів. Справа в тому, що випадковий характер виникнення надзвичайних подій виходить за рамки одного господарського року. У зв'язку із цим виникає необхідність резервування в сприятливі періоди частини страхових платежів для їхнього використання як джерело засобів відшкодування збитку в несприятливому році.

Замкнуті відносини застрахованих, пов'язані із солідарною розкладкою суми збитку, спричиняються зворотність зібраних у страховий фонд страхових платежів. Страхові платежі кожного застрахованого, внесені в страховий фонд, мають тільки одне призначення - відшкодування ймовірної суми збитку в масштабі певної території (області, краю, республіки) і протягом певного періоду. У випадку настання надзвичайної події вся сума страхових платежів повернеться у формі компенсації збитку протягом прийнятого в розрахунок тимчасового періоду в тім же територіальному масштабі. Ознака зворотності засобів зближає економічну категорію страхування з категорією кредиту. Саме кредитні відносини забезпечують зворотність отриманих грошових позичок. Відзначаючи таку зворотність як характерну рису страхування, варто мати на увазі, що вона ставиться насамперед до страхування життя.

Таким чином, загальними рисами, що поєднують страхування з фінансами й кредитом, можна вважати, по-перше, їхній об'єктивний характер і, по-друге, єдність грошової форми вираження.

Підсумовуючи наведені характерні риси й ознаки страхування, можна дати йому як економічної категорії наступне визначення:

Страхування як економічна категорія являє собою систему економічних відносин, що включають сукупність перерозподільних відносин замкнутого кола його учасників із приводу формування за рахунок їхніх грошових внесків цільового страхового фонду й витрати засобів для відшкодування можливого збитку підприємствам і організаціям при настанні надзвичайних подій, а також на матеріальне забезпечення громадян при настанні деяких подій у їхньому житті.

Економічна сутність страхування знаходить своє втілення у функціях, що відбивають у реальності суспільне призначення даної категорії. Функції є зовнішніми формами, що дозволяють виявити особливості страхування як частини (підсистеми) фінансової системи країни.

Фінансова система, як відомо, об'єктивно являє собою інструмент вартісного розподілу. Страхування як частина фінансової системи також виражає свою економічну сутність насамперед через розподільну функцію. Розподільна функція страхування у свою чергу знаходить конкретне втілення в реалізації специфічних функцій, властивих тільки страхуванню: ризикової, попереджувальної й ощадної.

Головної з названих функцій безумовно є ризикова функція, оскільки саме наявність ризику стимулює виникнення страхування. Є ризик - є потенціал для страхування з усіма його атрибутами, його проявами. У цьому випадку ризик - це конкретне явище або сукупність явищ, потенційна можливість заподіяння збитку об'єкту страхування.1 За своїм характером ризики підрозділяються на наступні групи: об'єктивні й суб'єктивні, універсальні й індивідуальні, катастрофічні, екологічні, транспортні, політичні, військові, технічні й ряд інших. Різноманіття форм ризиків, вага наносимого збитку, неможливість точного прогнозування їхнього настання об'єктивно викликають необхідність проведення страхування. Саме в рамках здійснення ризикової функції й відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками надзвичайної страхової події.

Попереджувальна функція страхування реалізується в зменшенні ступеня ризику й руйнівних наслідків страхової події. Здійснюється попереджувальна функція через фінансування за рахунок засобів страхового фонду різних заходів щодо попередження, локалізації й обмеженню негативних наслідків катастроф, аварій, нещасних випадків. Заходу щодо попередження надзвичайних подій і мінімізації страхового збитку носять у страхуванні назва превенції. З метою реалізації попереджувальної функції утвориться особливий грошовий фонд.

Істота ощадної функції проявляє себе в потребі в страховому захисту грошових нагромаджень населення, акумульованих у комерційних банках. Крім названих специфічних функцій страхування виконує контрольні, кредитну й інвестиційну функції. Зміст контрольної функції полягає в строго цільовому формуванні й використанні засобів страхового фонду. Здійснення контрольної функції виробляється через фінансовий контроль за законним проведенням страхових операцій. Відзначаючи вище таку характерну рису страхування як зворотність страхових внесків, було зазначено на спільність категорії страхування й категорії кредиту. У цьому змісті можна говорити про кредитну функцію страхування. Можливість участі тимчасово вільних засобів страхового фонду в інвестиційній діяльності страхових організацій, у поповненні за рахунок частини прибутку від страхових і інших господарських операцій доходів державного бюджету говорить про інвестиційну функцію страхування.

Розглянувши функції економічної категорії страхування, можна затверджувати, що вони виражають економічну сутність страхування, указують на суспільне призначення страхування як самостійної економічної категорії, що грає особливу роль у системі економічних відносин, очевидних у світлі вже відбулися й відбуваються сьогодні змін в економічному житті країни.

2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ СТРАХУВАЛЬНИКА. ПРИБУТКИ, ВИТРАТИ, ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ПРИБУТКУ

Для забезпечення діяльності страховика по наданню страхового захисту він повинен формувати й використовувати кошти страхового фонду з метою покриття збитків страхувальників, компенсації власних затрат по веденню страхових операцій, а також одержання прибутку. В умовах розвинутих ринкових відносин страхова компанія, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність. Тому рух готівкових, та безготівкових коштів страховика досить складний і включає в себе два відносно самостійних грошових потоки: оборот засобів, що є джерелом страхового захисту, і оборот ресурсів, пов'язаних з веденням страхових операцій. Певні особливості властиві й руху частини засобів страхового фонду, що інвестуються з метою одержання прибутку. Все це зумовлює специфіку фінансових форм страхової організації.

Найважливішою особливістю грошового обороту, пов'язаного з наданням страхового захисту, є ризиковий, ймовірний характер руху коштів. Якщо в основі формування страхового фонду лежить ймовірність збитку, що вимагає вивчення статистичних даних й застосування відповідних розділів теорії ймовірності, то використання коштів з страхового фонду залежить від фактичним збитків страхувальників в певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами у виплаті страхового відшкодування також породжує специфічні особливості організації фінансів страхової організації.

Можлива невідповідність між очікуваним й фактичним збитком зумовлює певні вимоги, насамперед, до величини й структури тарифу. В її основну частину (нетто-ставку) повинна включатись ризикова надбавка, що відображає вірогідну ймовірність відхилення величини фактичного збитку від очікуваного як в часі, так і в просторі.

Чим вища ймовірність того», що сформований страховою організацією фонд буде достатнім для повного відшкодування збитків страхувальників, тим вища її фінансова стійкість.

Як і для будь-якої підприємницької структури, діяльність страхової компанії спрямована не тільки на відшкодування витрат, а й на одержання прибутку. Разом з тим, страховик не повинен намагатись отримати надвисокий прибуток від страхових операцій, бо така практика порушує принцип еквівалентності його відносин зі страхувальником. Взагалі, у страхуванні застосування поняття "прибуток" досить умовне, бо тут не створюється національний доход, а лише відбувається його перерозподіл. Для страховика прибутком є такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення його доходів над витратами.

До доходів від страхової діяльності відносяться:

1) страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування та перестрахування;

2) комісійні винагороди за перестрахування;

3) частка від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками;

4) повернуті суми спеціальних страхових резервів попередніх періодів;

5) інші доходи від страхової діяльності.

Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування, є виплата страхових сум і страхового відшкодування, відрахування в страхові резерви і на запобіжні засоби.

Об'єктом оподаткування страховиків є прибуток, одержаний від страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може здійснюватись згідно законодавства.

Прибуток страховика, що залишається після сплати податків (чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання встановлюється страховиком самостійно.

Важлива сфера руху коштів страхової організації пов'язана з формуванням страхових резервів. Вони передбачені для забезпечення майбутніх виплат страхових сум та страхового відшкодування. Резерви утворюються окремо по договорах страхування життя, медичного страхування та по ризикових видах страхування.

Резерви створюються страховиками шляхом відповідних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) , а також від доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.

До складу резервів входять:

а) технічні резерви - страхові резерви, які створюються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань по підписаних договорах страхування;

б) вільні резерви - страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків, і не зв'язані конкретними зобов'язаннями по підписаних договорах страхування.

У випадку недостатніх резервів для здійснення страхових виплат, вони повинні поповнюватись за рахунок прибутку.

Звертаємо увагу на те, що забороняється здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів страхування життя і медичного страхування. Не дозволяється використання (зменшення) обсягів резервів для будь-яких цілей, крім страховик виплат.

Встановлені певні зобов'язання для страховиків. Вони повинні створювати такі технічні резерви з ринкових видів страхування:

- резерви премій (резерви незароблених премій) по договорах, термін дії яких ще не минув;

- резерви збитків (зарезервовані сплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страхувальників).

Страховики можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.

Для страховиків встановлені зобов'язання створювати такі технічні резерви по страхуванню життя і медичному страхуванню:

- резерви довгострокових зобов'язань;

- резерви належних виплат страховим сум.

Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо по кожному договору. З обов'язкових видів страхування технічні резерви створюються окремо від інших видів страхування. Не рідше, ніж один раз на місяць, страховики зобов'язані самостійно здійснювати необхідний перерозподіл створених резервів відповідно до страхових подій, що настали.

При здійсненні операції перестрахування ризиків у страховика (цедента) обсяг страхових резервів не зменшується після передачі ризику перестраховику. При цьому в активі балансу суми, передані в перестрахування, відображаються по статті активу "Участь перестраховиків у технічних резервах". При здійсненні страхових виплат по ризиках, що передані в перестрахування, відповідні резерви зменшуються на суму виплат.

При реформації балансу на звітну дату страховики зобов'язані здійснити поповнення відповідних резервів та відобразити їх використання для страхових виплат.

Умовами забезпечення виконання своїх зобов'язань страховою організацією є наявність у неї сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також система перестрахування.

Мінімальний розмір статутного фонду, згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", установлюється в сумі, еквівалентній 5 тисяч доларів США за курсом Національного банку України.

Страховики зобов'язані дотримуватись нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду і страхових резервів та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

Страхові зобов'язання залежно від страхування (пе-рестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутного фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати:

- з особистого страхування, крім страхування життя, - 40-кратної її величини;

- з страхування всіх видів відповідальності - 20-кратної й величини;

- з перестрахування - 10-кратної її величини.

Вказані співвідношення можуть змінюватися Кабінетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

Звертаємо увагу на те, що максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.

Для забезпечення страхових зобов'язань а страхування життя страховики повинні утворювати окремі резерви за методикою, встановленою Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Страховики, що «прийняли» на себе страхові зобов'язання в обсягах, які перевищують, можливість їх виконання за рахунок власних засобів, повинні застрахувати ризик виконання власних зобов'язань у перестраховиків.

Резервні фонди утворюються страховим товариством з метою забезпечення майбутніх виплат і необхідного страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та інших доходів. Страхові фонди утворюються у ті й валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формуються окремо від резервів з ризикових видів страхування.

Страхові організації мають право утворювати резервні фонди для фінансування заходів щодо запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна, також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, встановлених нормативними актами.

Обов'язком страховиків є розміщення страхових резервів, інших тимчасово вільних коштів з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.

Для забезпечення вимог безпечності,, прибутковості та ліквідності активів страхової компанії, достатніх для виконання прийнятих зобов'язань, сума її наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного» фонду повинна бути представлена (покрита) активами таких категорій (допустимими активами):

- грошові кошти на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- нерухоме майно;

- цінні папери і права участі, що передбачають одержання доходів;

- державні цінні папери;

- іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України;

- грошові позики за договорами боргу юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам;

- готівка;

- права вимоги до перестраховиків (участь перестраховиків. у технічних резервах).

Резерви не можуть бути розміщені (інвестовані) в цінні папери та права участі інших страховиків.

Видані позики фізичним особам-страхувальникам, які заключили договори страхування життя, повинні бути в межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій по цих договорах.

При визначенні рівня покриття до заліку приймаються (в обмежених обсягах) такі активи у відсотках до суми, рівній величині наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного фонду:

- банківські вклади (депозити) - не більше 30 в одному банку;

- нерухоме майно - не більше 10;

- іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів - не більше 5;

- цінні папери (крім державних цінних паперів) і права участі не більше 40, в тому числі:

а) акції, які не котируються на фондовій біржі,- не більше 15, з них акцій одного емітента - не більше 2;

б) акції, які котируються на фондовій біржі,- не більше 5 одного емітента;

в) облігацій - не більше 5;

- грошові позики юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам - не більше 30, в тому числі:

а) позики юридичним особам, не забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків,- не більше 5, з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати 1 відсотка;

б) позики юридичним особам, які забезпечені банківськими або страховими гарантіями, не повинні перевищувати 5 відсотків окремому позикоодержувачу;

- права-вимоги до перестраховиків (участь перестраховиків у технічних резервах) - не більше 50 відсотків обсягів страхових зобов'язань, переданих в перестрахування.

Не менше 90 відсотків резервів повинні бути розміщені (інвестовані) на території України, якщо інше не передбачене чинним законодавством та міжнародними угодами, що підписані Україною.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю» може дозволити страховикам іншу структуру покриття створених обов'язкових резервів та сформованого статутного фонду. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне обґрунтування доцільності запропонованої структури такого покриття» в якому підтверджується підвищення безпечності й ліквідності допустимих активів.

Прибуток від страхових операцій є різницею між ціною наданих страхових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом формування прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифі, який під ас калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Частка прибутку в тарифі встановлюється у відсотках або в абсолютному розмірі.

Як елемент тарифу прибуток відіграє важливу роль у регулюванні попиту та пропозиції з окремих видів страхування, оскільки всі інші елементи тарифу мають суто об'єктивну основу.

Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватись (під впливом обставин) за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно з нетто-ставкою. З метою виключення цієї можливості і для забезпечення формування запасних фондів у достатньому обсязі використовують такий порядок розподілу фонду поточних платежів, згідно з яким за кожним видом страхування в запасний фонд перераховується різниця між нормативним і фактичним обсягами виплат.

Таким чином, фактичний прибуток від страхових операцій включає:

· прибуток у тарифах;

· економію з витрат на ведення справи;

· економію на управлінських витратах, яка є тоді, коли їхні темпи зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.

Прибуток від діяльності із страхування житня визначається сумою надлишку резерву довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяг страхових зобов'язань.

Прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів не включає доходів від інвестування та розміщення коштів резервів із страхування життя і медичного страхування у разі використання їх на поповнення резервів із страхування життя відповідно до методики формування резервів із страхування життя, зазначеної у ст. 31 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001 p.), або на поповнення резервів з медичного страхування у випадках, передбачених чинним законодавством.

Показник рівня дохідності за операціями або за будь-яким видом страхування називають рентабельністю

Задача 1

Розрахувати суму страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системою пропорційної відповідальності якщо вартісна оцінка автомобіля 14370 грн., страхова сума за угодою страхування 13700 грн., фактична сума збитків внаслідок аварії 13260 грн.

Рішення:

Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Рівень відповідальності страховика у відшкодуванні збитків застрахованого на стільки вищий, наскільки менша різниця між вартісною оцінкою об'єкту страхування і страховою сумою:

Q = T*S/W

де Q - страхове відшкодування;

S - страхова сума за угодою;

W - вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т - фактична сума збитків.

Q = 13260* 13700/14370 = 12641,75грн.

Сума страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системою пропорційної відповідальності буде дорівнювати 12641грн. 75коп.

Задача З

В результаті пожежі повністю згоріло виробниче підприємство. Його первісна вартість 85634 грн. Знос на 01.01 2000 р. складає 43 %. Після пожежі залишились будівельні матеріали на суму 2467 грн., їх уцінення складає 55 %. Витрати на рятування будівлі склали 5342 грн. Визначити збиток і суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства при наступі страхового випадку, якщо страхова сума за угодою складає 78 % від балансової на 01.01.2000 р. Обґрунтувати вибір системи страхового забезпечення. Розробіть пропозиції для страхової компанії щодо покращення страхового забезпечення виробничого підприємства. Дата страхового випадку 26.11.2000р.

Рішення:

Сума зносу на 01.01.2000р. складає 85634*43/100 = 36822,62грн. Отже

балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на 01.01.2000р. складає 85634 - 36822,62 = 48811,38грн.

Збиток виробничого підприємства при наступі страхового випадку визначається по формулі:

З = БВ + С - Т x К

де З - збиток виробничого підприємства при наступі страхового випадку, грн;

БВ - балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку, грн.;

С - витрати на рятування виробничого підприємства, грн.;

Т - вартість будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку і гідних для подальшого використання, грн.;

К - знецінення будівельних матеріалів, які залишились після страхового випадку, грн.

Сума зносу на 26.11.2000р. складає 85634*(43/12*10)/100 = 30685,52 грн., отже балансова (залишкова) вартість виробничого підприємства на момент страхового випадку 26.11.2000р. складатиме: 85634 - 30685,52 = 54948,48 грн.

З = 54948,48 +5342 - 1110,15 = 59180,33 грн.

При пропорційній системі сума страхового відшкодування визначається за формулою:

Q = T*S/W

де Q - страхове відшкодування;

W - вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т - фактична сума збитків;

S - страхова сума за угодою: 48811,38 * 78/100 = 38072,88грн.

Q = 59180,33 * 38072,88/48811,38 = 46160,66 грн.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але у межах страхової суми. Під "першим ризиком" у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються у певному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

Отже, при пропорційній системі страхового відшкодування підприємство отримає 46160,66 грн. При системі першого ризику не отримає нічого, бо сума збитків перевищує страхову суму.

Такім чином ми бачимо, що страхування свого майна при пропорційній системі більш вигідне для підприємства.

Задача 5

Розглянути умови використання умовної франшизи, якщо страхова сума складає 120 тис. грн., умовна франшиза становить 20% , збитки страхувальника дорівнюють: А =15 тис. грн., Б = 23 тис. грн., В = 29 тис. грн., Г = 45 тис. грн.

Рішення:

Сума франшизи дорівнює:

20*120000/100 = 24000грн.

При умовній франшизі не відшкодовується сума збитків у межах суми грошових коштів, які становлять франшизу. Якщо ж сума збитків перевищує франшизу, то вони відшкодовуються у повному обсязі.

Отже, збитки страхувальників А і Б не відшкодовуються, бо сума франшизи не перебільшує суму збитків цих осіб.

Збитки страхувальників В і Г відшкодовуються в повному обсязі, бо сума франшизи перебільшує суму збитків цих клієнтів.

Задача 6

Розглянути умови використання безумовної франшизи, якщо страхова сума складає 155тис.грн., безумовна франшиза становить 23%, збитки страхувальника дорівнюють: А = 16 тис. грн., Б = 19 тис. грн., В = 31 тис. грн., Г = 42 тис. грн.

Рішення:

Сума франшизи дорівнює:

155000*23/100 = 35650грн.

Для безумовної франшизи з будь-якої суми збитків вираховується франшиза. Отже, збитки страхувальників А, Б і В не відшкодовуються, бо сума франшизи більша за суму збитків цих осіб.

Збитки страхувальника Г дорівнюватиму:

42000 - 35650 = 6350грн.

ВИСНОВОК

Важлива роль страхування в системі суспільного відтворення припускає наявність сфери страхових послуг, що відповідає типу економічного розвитку держави. В умовах ринкового господарства поряд із традиційним використанням можливостей страхування по захисту від надзвичайних явищ природного характеру й техногенних ризиків різко зростає потреба в підприємців у страховому покритті збитку, що виникає при порушенні фінансових і кредитних зобов'язань і інших економічних факторів, що ведуть до втрати прибутку й доходів. Страховий захист життя, здоров'я, працездатності й матеріального добробуту громадян також нерозривно пов'язана з їхніми економічними інтересами й реалізуються за допомогою послуг майнового, особистого й соціального страхування, у цьому ми змогли переконатися, розглянувши галузі страхування у своїй роботі.

Також ми розглянули страхування як самостійну економічну категорію, а також значення, сутність, функції й види страхування. Найбільш проблемною частиною в чисто теоретичних питаннях є відношення страхування до економічної категорії фінансів або виділення її як самостійної категорії. Існують численні точки зору із приводу рішення даного питання, і все-таки я дійшла висновку що, незважаючи на загальні функції з категоріями фінансів і кредитів страхування є самостійною економічною категорією.

ЛІТЕРАТУРА:

1. М.И.Басаков “Страховое дело в вопросах и ответах” // Учебное пособие для студентов экономических вузов и колледжей. Серия «Учебники, учебные пособия» Р-н-Д.,: “Феникс” 1999.

2. Шахов В.В Введение в страхование: зкономический аспект.- М.: Финанси и статистика, 1992.

3. Страхування в Україні (збірник нормативних актів, методичних та інформаційний матеріалів). - К.: Правові джерела, 1996.

4. Манэс А. Основы страхового дела. - М.: Анкил, 1992.

5. К.Г.Воблый “Основы экономического страхования” // М.,Издательский центр “АНКИЛ” 1995.

6. Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів. Затверджено наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю №12 від 12 березня І994 р. // Україна - бізнес.- l994.

7. Страховое дело. Учебник. / Под ред. Рейтмана Л.И.- М.: Банковский и биржевой научно-консультативный центр.- 1998.