Світові фінансово-кредитні установи

1. Світові фінансово-кредитні установи

Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого - надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у п'ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається "вага" голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота України на кінець 1992р. становила 0,7%.

Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено у розмірі 911 млн. дол. США. Згідно з існуючим положенням з визначеної суми лише 22,7% виплачується у вільно конвертованій валюті (ВКВ), а решта - у національній грошовій одиниці. Враховуючи гостру нестачу ВКВ, Україна скористалася так званим Фондом запозичення при МВФ для країн-членів, що зазнають фінансових труднощів. Необхідний внесок оформлено як борг, під який Україні надано безпроцентний і безстроковий кредит, що по можливості буде погашено.

Рішенням Ради керуючих МВФ від 22 січня 1999 р. передбачено зростання сумарного капіталу МВФ до 210943,0 млн. СДР проти 145321,0 млн. СДР. Унаслідок цього квота України в МВФ зросла з 997,3млн СДР до 1372,0млн, що дає змогу помітно розширити обсяг її можливих запозичень у МВФ.

Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури Світового банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд. дол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 млн. дол. США внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави у цій банківській структурі.

На початку своєї діяльності, в кінці 40-х років, практично не було розвинутої системи міжнародних фінансових приватних ринків. Тому МВФ був джерелом коштів як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Протягом останніх 40-50-ти років одним з найцікавіших аспектів економічного розвитку у світі стала дуже швидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І сьогодні більшість розвинутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступ до приватних фінансових ринків. Тому МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключився на підтримку країн, що розвиваються, тобто тих країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відбулась переорієнтація МВФ від статусу, так би мовити, міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

У рамках такої еволюції можна зрозуміти відносини МВФ і з Україною. По-перше, Україна як держава поки що фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел. А головне офіційне джерело - це МВФ. І навіть можливе однобічне фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане з домовленостями з Фондом. По-друге, політика Фонду, яка проводиться в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні.

Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо. Держави-члени, які користуються загальними ресурсами МВФ, "купують" (тобто позичають) валюту інших держав-членів або СДР в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті. МВФ стягує плату за такі позики та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеного терміну "викупили" свою валюту у МВФ (тобто погасили заборгованість), використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР. Пільгове фінансування надається у вигляді кредитів під низькі проценти.

Відносини МВФ з країнами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країн Східної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою у своїх вимогах. Виконання такої програми не потребує складного інвестиційного апарату в країні. Це первісна програма - програма системної трансформації економіки (Systemic Transformation Fasility - STF), реалізація якої дає змогу країні і Фонду співпрацювати.

Наступний крок - це досить стандартна програма, яка має назву "стенд-бай" (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (Extanded Fund Facility - EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай". Одночасно значно більше уваги приділяється структурним змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

Відзначимо, що з жовтня 1994 p., коли Україна отримала перший транш кредиту Міжнародного валютного фонду, по жовтень 1996р. до Національного банку України надійшло кредитів від МВФ на загальну суму 2075 млн. дол. США (кредит STF, перший "стенд-бай" та 6 траншів другого "стенд-бай"). Загальний розмір очікуваних надходжень від МВФ за цими двома програмами мав становити 1573,3 млн. СДР.

У вересні 1998р. з МВФ узгоджено виділення Україні позички в межах Програми розширеного фінансування ("EFF") на підтримку широкомасштабної макроекономічної та структурної стабілізації на період 1998-2001 pp. на загальну суму 2,3 млрд. дол. США, з яких протягом 1998р. отримано 345 млн. дол. США. Крім того, у 1998 р. отримано 51 млн. дол. США в межах кредиту "стенд-бай", на фінансування програми макроекономічної стабілізації та структурних, перетворень, реалізацію якої розпочато в 1997 р.

Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початок оплати - через три роки, процентні ставки за кредит - від 5,75% до 6,29%. На 1 січня 2000 р. державний борг України перед МВФ становить 2,8 млрд. дол. США, або 22,4% усього зовнішнього державного боргу України.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.

Світовий банк

Світовий банк (The World Bank) створено у 1944 році як Міжнародний банк реконструкції та розвитку (International Bank for Reconstruction and Development). У червні 1944 р. У містечку Бреттон-Вудз(штат НьюХемшир, США) зібралися делегати від сорока чотирьох країн з метою визначити організаційну структуру післявоєнної міжнародної економіки і закласти підвалини Світового банку та Міжнародного валютного фонду.

Делегати Бреттон-Вудзької конференції прагнули створити у майбутньому глобальну організацію, мета якої - надавати допомогу у відбудові та розвитку країн-членів організації, спонукати розвиток продуктивних сил і ресурсів у менш розвинених країнах і тим самим сприяти підвищенню продуктивності, рівня життя і добробуту у цих країнах.

Група Світового банку (The World Bank Group) -- це сукупність багатосторонніх організацій розвитку, які належать і підзвітні урядам країн-членів організацій. Група Банку має неполітичне спрямування. Статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування або втручатися у політичні справи країн-членів організацій.

Коли Світовий банк розпочинав свою діяльність, спрямовану на прискорення ліквідації наслідків Другої Світової війни, до його складу входило 38 країн. З того часу їх кількість зросла до 184 -- зараз це майже усі країни світу.

Світовий банк не є "банком" у загальному розумінні цього слова, це міжнародне співтовариство країн або "акціонерів", які мають своїх представників у Раді виконавчих директорів. Ці представники визначають політику Банку і здійснюють нагляд за його діяльністю.

Світовий банк має представництва у 100 країнах, і кількість його штатних працівників налічує приблизно 10 600 в усьому світі. Потужним джерелом енергії Банку є багатий міжнародний досвід його працівників.

Чим займається Світовий банк

Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля.

Світовий банк надає консультації, технічну допомогу і позики для впровадження конкретних проектів. Щорічно Банк надає своїм країнам-членам допомогу у сумі близький до $20 млрд. для фінансування десятків і сотень проектів.

П'ять агенцій -- одна група

В міру зростання кількості країн-членів і зміни їх потреб зростав і Світовий банк. Нині до його складу входять п'ять різних організацій, які разом утворюють Групу Світового банку:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку - МБРР (The International Bank for Reconstruction and Development -- IBRD). Створений у 1944 p. Надає допомогу країнам з середнім рівнем доходу. Більшість своїх коштів МБРР одержує шляхом продажу облігацій на міжнародних ринках капіталу.

Міжнародна асоціація розвитку -- MAP (The International Development Association -- IDA). Створена у 1960 p. Підтримує 81 найбіднішу країну з доходом на душу населення не більше, ніж $865, яким вона надає безвідсоткові кредити, технічну допомогу та консультації, www.worldbank.org/ida

Міжнародна фінансова корпорація - МФК (The International Finance Corporation - IFC). Створена у 1956 p. Сприяє розвитку країн-клієнтів шляхом фінансування інвестицій у приватний сектор, www.ifc.org

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій -- БАТІ (The Multilateral Investment Guarantee Agency -- MIGA). Створене у 1988 p. Заохочує іноземні інвестиції шляхом надання гарантій іноземним інвесторам на покриття збитків, спричинених некомерційними ризиками у країнах, що розвиваються, www.miga.org

Міжнародний центр врегулювання спірних питань щодо інвестицій -- МЦВСПІ (The International Centre for Settlement of Investment Disputes - ICSID). Створений у 1966 p. Забезпечує інструменти для врегулювання шляхом погоджувальних або арбітражних процедур спірних питань щодо інвестицій між іноземними інвесторами та країнами-одержувачами інвестицій, www.worldbank.org/icsid

Членство у Групі Світового банку

Щоби стати членом МБРР країна повинна вступити у Міжнародний валютний фонд. Вступ до МАР, МФК та БАП передбачає попереднє членство у МБРР.

Країни-члени отримують акції установи, таким чином беручи участь у формування її капіталу. Країни-члени також підписують установчий документ кожної установи: Статті Угоди МБРР, МАР, МФК та Конвенцію БАП. Членство у МЦВСПІ передбачає підписання та ратифікацію його Конвенції.

За станом на початок 2005 р. до МБРР входило 184 країни, до МАР - 165, до МФК - 176, до БАЛ - 164, до МЦВСПІ - 140.

Операційна діяльність

Чому економічно вигідно позичати кошти у Світового банку

Світовий банк надає позики, ставки відсотку по яких значно менші, ніж ставки відсотку за кредитами комерційних банків. Через Міжнародну асоціацію розвитку Банк також надає безвідсоткові позики найбіднішим країнам, які часто не можуть знайти інші джерела дешевого фінансування.

Крім того, Світовий банк встановлює для своїх країн-позичальників набагато більший термін погашення позик порівняно з комерційними банками -- 15-20 років, включаючи 3-5-річний пільговий період до початку погашення основної суми. Для України такий термін складає 20 років, включаючи 5-річний пільговий період. Безвідсоткові кредити МАР мають 35-40-річний термін погашення, включаючи 10-річний пільговий період.

Звідки Світовий банк бере гроші для позик

Банк здебільшого позичає кошти, які згодом кредитує. Він має високу репутацію завдяки великим, належним чином керованим фінансовим резервам. Це дає змогу позичати кошти з низькими відсотками на ринках капіталу в усьому світі, які він згодом кредитує країнам, що розвиваються, на дуже сприятливих умовах.

Фінансові резерви Банку формуються з декількох джерел -- прибутків від інвестицій, зборів, сплачуваних країнами-членами, внесків країн-членів, і, власне, погашення позик країнами-позичальниками.

Як формується позика Світового банку

Існує два види позик:

Інвестиційні позики (Investment Loans) для товарів, робіт і послуг з метою підтримки проектів економічного і соціального розвитку у широкому діапазоні секторів. Реалізація таких проектів розрахована на тривалий час -- зазвичай від п'яти до десяти років.

Позики стратегічного розвитку (Development Policy Loans) для підтримки політики та інституційних реформ. Вони розраховані на коротший термін -- один-три роки. Раніше такий тип позик носив назву Системні позики.

Світовий банк також надає незначну кількість грантів, призначених для підтримки інновацій та партнерства. Це гранти Ринку ідей розвитку (Development Marketplace - www.developmentmarketplace.org. Глобального екологічного фонду (Global Environmental Facility -- www.worldbank.org/gef), Програми "Інформація для розвитку" (The Information for Development Program -- www.infodev.org).

Нарешті, Світовий банк пропонує кілька типів гарантійних інструментів з тим, щоб захистити інвесторів та тих, хто надає комерційні позики від ризиків, пов'язаних з інвестуванням у країни, що розвиваються.

Цикл проектів Світового банку

Щороку Світовий банк надає позики в обсязі від 15 до 20 млрд. дол. США на виконання проектів у понад 100 країнах, з якими він співпрацює. Тематика проектів покриває весь спектр соціально-економічних проблем у цих країнах -- від інфраструктури до освіти, охорони здоров'я, управління державними фінансами. Ті проекти, що їх фінансує Банк, започатковуються, втілюються та контролюються відповідно до належним чином задокументованого життєвого циклу проекту.

Цикл проекту починається, коли будь-яка країна визначає потребу, розробляє проект і звертається до Банку з проханням надати позику. Експерти країни-позичальника та Світового банку уважно вивчають план. Банк здійснює оцінку проекту з урахуванням відповідей на запитання, як-от: Чи сприятиме проект розвитку економіки країни? Чи принесе він користь населенню, яке потребує допомоги в більшому обсязі та збільшення своїх економічних можливостей? Який вплив проекту на довкілля? Чи існують інші джерела фінансування? Чи здатна країна підтримувати проект після його завершення?

Під час переговорів вирішується питання щодо якнайкращого впровадження схеми проекту. Після досягнення згоди здійснюється ухвала позики Радою директорів, ратифікація Угоди про позику парламентом -- і робота починається. Банк здійснює ретельний моніторинг ходу виконання проекту і поступову виплату позики.

Після завершення проекту здійснюється його оцінка для того, щоб визначити наскільки він був успішним і яку користь він приніс-приноситиме-економіці країни та її населенню. Цикл проекту часто складний і може тривати багато років.

Кожен проект офіційно проходить такі стадії:

1. Визначення

Визначаються ті проекти, що підтримують стратегічні завдання і які мають цінність з фінансової, економічної, соціальної та екологічної точок зору.

2. Підготовка

Банк разом з фінансовою допомогою пропонує політику виконання проекту і надає відповідні консультації. Країни-клієнти проводять дослідження і готують остаточну документацію проектів.

3. Експертиза

Банк оцінює економічні, технічні, інституційні, фінансові, екологічні та соціальні аспекти конкретного проекту. Готуються довідка про результати експертизи та проекти юридичних документів.

4. Переговори і затвердження Радою директорів

Банк та країна-позичальник погоджуються на укладення угоди про позику або кредит, і відповідний проект подається до Ради директорів на затвердження.

5. Виконання і нагляд

Позичальник виконує затверджений проект. Світовий банк забезпечує, щоб надходження в рамках позики використовувались для її цілей з належною увагою до економії, дієвості та ефективності.

6. Впровадження і завершення

Готується Звіт про завершення впровадження проекту з метою оцінювання результатів діяльності як Світового банку, так і позичальника.

7. Оцінювання

Незалежний Департамент Світового банку з оцінювання операцій готує Звіт про аудиторську перевірку та оцінює відповідний проект. Результати аналізу використовуються для планування майбутніх проектів.

Не усі проекти, фінансовані Світовим банком, оцінюються як успішні, але більшість з них саме такі. Досвід проекту застосовується до інших проектів для досягнення ними успішних результатів.

Світовий банк опікується не лише питаннями кредитування

База даних Банку про розвиток завжди була важливим елементом його допомоги країнам-клієнтам.

Група економічного розвитку Банку, очолювана одним з віце-президентів, здійснює дослідження з різних економічних та соціальних питань, проблем розвитку окремих країн та секторів. www.worldbank.org/research

У кожній країні працівники Банку також виконують різного роду дослідження, на основі яких здійснюється більша частина роботи Банку.

Отже, Світовий банк не лише надає фінансову підтримку, а являє собою джерело інформації про питання розвитку. Розповсюдження цієї інформації серед країн-клієнтів є одним з основних принципів місії Банку.

Розбудова кадрового та інституційного потенціалу

Для забезпечення сталих результатів у країнах Світовий банк також зміцнює внутрішню спроможність країн підтримувати життєздатність програм економічного розвитку. Ця робота головним чином здійснюються через Інститут Світового банку (World Bank Institute -- WBI), який впроваджує програми підвищення кваліфікації і забезпечення розвитку своїх клієнтів, працівників та партнерівю -- www.worldbank.org/wbi

Ці програми реалізуються у формі курсів, консультацій з питань політики, партнерства з навчальними та дослідними інститутами в усьому світі та у формі підтримки мереж навчальних закладів, пов'язаних з міжнародним розвитком. Інститут Світового банку має одну з найбільших Мереж дистанційного навчання.

Хто є партнерами Світового банку

Основні партнери Світового банку - це уряди і населення його країн-членів. Разом з тим Банк -- це єдина організація в світі, що допомагає країнам з перехідною економікою та країнам, що розвиваються, шляхом надання позик або грантів. Наприклад, у різних частинах світу -- в Африці, Азії, у Карибському басейні, Європі та Південній Америці -- існують банки регіонального розвитку. Деякі комерційні банки також позичають кошти країнам, що розвиваються.

ООН та інші організації - такі як ВООЗ, ПРООН та ЮНЕСКО - також допомагають країнам, що розвиваються. Багато приватних неприбуткових організацій-та релігійних фундацій-фінансують проекти розвитку в усьому світі. Світовий банк співпрацює з більшістю цих організацій, і деякі свої проекти фінансує спільно з ними.

Яка різниця між Світовим банком та Міжнародним Валютним Фондом

Світовий банк не слід плутати з Міжнародним Валютним Фондом (МВФ), який також було засновано під час Бреттон-Вудської конференції в 1944 році. Попри те, що функції МВФ доповнюють функції Групи Світового банку, в організаційному та операційному плані це абсолютно автономна організація. Якщо Світовий банк надає допомогу країнам, що розвиваються, у вирішенні довгострокових проблем, прискоренні економічного зростання та боротьбі з бідністю, МВФ спрямовує свою діяльність на вирішення короткострокових економічних проблем: загальну підтримку платіжного балансу країн і стабілізацію монетарної системи.

2. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі - це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування - переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам.

Поява цих інституцій пов'язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім відносять Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР).

Міжамериканський банк розвитку (МаБР) був заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція для фінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належить США та іншим західним країнам. Штаб-квартира банку міститься у Вашингтоні. Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свого представника.

Ресурси банку формуються з внесків країн-членів та позичених коштів, що мобілізовані на ринках позичкових капіталів. Банк надає кредити урядам та під їх гарантію приватним підприємствам на звичайних і пільгових умовах, а також гарантії по урядових кредитах. Найбільший обсяг кредитів банк надав країнам "великої трійки" - Аргентині, Бразилії та Мексиці. Ці країни займають три перші місця за обсягом паїв, а їх середній дохід на душу населення на 20% вищий від загального показника по континенту. Але голосування відбувається відповідно до участі у статутному капіталі. Сума голосів представника кожної країни дорівнює 135 + 1 голос за кожну акцію вартістю 10 тис. дол. Згідно зі статутом, рада може приймати рішення лише у тому разі, якщо присутні представники мають не менше ніж 75% загальної суми голосів. США мають у цьому банку понад 25% голосів, тому без їх представника рада взагалі не може приймати рішень. Частка західних держав становить майже 45% суми голосів, що дає змогу їм фактично користуватися правом вето, бо за статутом для прийняття важливих рішень необхідно 2/3 мандатів. Тому можна вважати, що МаБР практично перебуває під контролем промислове розвинутих країн.

Банк організований у формі акціонерного товариства з капіталом 850 млн. дол. Поряд із акціонерним капіталом він має у своєму розпорядженні групу фондів, що входять до нього. Ці установи перебувають під технічним керівництвом банку

Кредити, що надає МаБР, поділяються на звичайні та пільгові. Звичайні кредити надають для фінансування рентабельних проектів, тому їх умови більш жорсткі, ніж у пільгових позик. Строк погашення звичайних позик - від 7 до 20 років. Джерелом пільгових кредитів є спецфонди, за рахунок яких фінансуються проекти, що є особливо важливими з соціальної точки зору, але нерентабельні або малорентабельні з фінансового погляду. За цими позиками беруться знижені відсотки (2-4% річних). Строк погашення позик- 15-40 років.

Африканський банк розвитку (АфБР) почав операції 1 липня 1966р., хоча Угоду про його заснування було підписано міністрами фінансів 23 незалежних африканських країн-співзасновників ще у 1963 р. До 1983 р. банк існував виключно як панафриканська організація. Це відрізняло його від аналогічних інституцій інших регіонів, що розвиваються. У 1978 р. на сесії ради керуючих АфБР було прийнято рішення про залучення до банку неафриканських країн з метою збільшення статутного капіталу, але за умови, що їм належатиме не більше як 1/3 загальної суми статутного капіталу, керівництво залишатиметься в руках регіональних членів, а кредити надаватимуться тільки країнам африканського континенту. Ці умови ставилися з метою збереження африканського характеру банку

Членами АфБР є 50 незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Ресурси АфБР складаються із внесків країн-членів та позичених коштів.

Статутний капітал банку визначений у розрахункових одиницях банку (РОБ), які за курсом еквівалентні СДР. Це дає змогу не перераховувати вартість акцій після чергової зміни курсу долара. Кредити надаються за бажанням боржників у вільно конвертованій або в національній валюті. Вони використовуються на оплату інвалютної вартості проекту та звичайно покривають від 40 до 80% його загальної вартості. Інша частина фінансується урядом, приватними або міжнародними організаціями. АфБР може надавати кредити як урядовим організаціям, так і приватним фірмам країн-членів. При цьому банк не потребує попередніх гарантій уряду країни-позичальника.

Строки погашення та рівень процента залежать від рентабельності проекту, його важливості для розвитку африканської економіки та ін. Строки надання кредитів - від 5 до 25 років, у тому числі пільговий період становить від 1 до 6 років. Банк використовує два рівні процентних ставок. Один, вищий - за кредитами, що надаються для промислових об'єктів та інших підприємств зі швидкою окупністю. Процентна ставка у цьому разі збігається з ринковою. Інша, нижча, стягується за кредитами на здійснення проектів розвитку сільськогосподарського виробництва, зв'язку, електроенергетики та ін. Крім процентів, банк утримує комісійні: установлену комісію в розмірі 1% річних та комісію 0,75% річних з невикористаної частини позики

Головна проблема банку - нестача фінансових ресурсів. З метою їх поповнення у 1972р. було створено Африканський фонд розвитку (АФР). Незважаючи на те, що частка капіталу АфБР у фонді становить лише 2,8%, йому належить 50% голосів. Голоси між іншими членами розподіляються пропорційно їх частці у капіталі Фонду

Азіатський банк розвитку (АзБР) розпочав свої операції з 1968 р. після ратифікації Угоди про створення АзБР 15 країнами-співзасновницями. Його членами є країни азіатсько-тихоокеанського регіону, а також США, Канада та 13 західноєвропейських країн. У 1986 р. до членів АзБР вступила КНР. Згідно зі статутом регіональним членам має належати провідне місце у капіталі та у керівництві цією інституцією. Можливість пайовиків впливати на діяльність банку визначається їх участю у статутному капіталі. Згідно зі статутом питома вага будь-якої країни-члена у капіталі банку не повинна перевищувати 0,5% її ВНП

АзБР так само, як і інші банки розвитку, кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантії за позиками з інших джерел або залучає кредиторів шляхом укладання угоди про співфінансування. Проценти за позиками встановлюються, як правило, на рівні ставок приватних ринків капіталів. Для деяких країн надаються пільги. Строк погашення кредитів від 10 до 30 років, за пільговими - до 40 років. Граціонний період триває 2- 7 років, за пільговими - до 10 років. Більшу частку позик (понад 60%) банк надає на розвиток інфраструктури, що створює умови для припливу приватного іноземного капіталу. Найбільший обсяг кредитів АзБР надав п'яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану, Таїланду.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) було засновано у 1958 р. країнами - членами ЄС. Цілями створення Банку проголошувалося довгострокове (20-25 років) фінансування слабо розвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн-учасниць та ін. Банк очолює рада керуючих, до складу якої входять міністри фінансів країн-учасниць та Директорат. Німеччина, Франція, Англія та Італія мають найбільшу питому вагу у статутному капіталі банку, який становить приблизно 15 млрд. євро

ЄІБ може залучати кошти на європейському та міжнародному ринках капіталів за рахунок емісії облігацій. Основні напрями вкладення коштів - розвиток енергетики, транспорту, телекомунікацій. Як правило, кошти ЄІБ доповнюють кошти, що вкладені позичальниками у проект. Кредит може покривати не більш як 50% вартості проекту

Для сприяння країнам Центральної та Східної Європи у становленні ринкової економіки європейськими країнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою - сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд євро.

Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора. У 1997 р. зобов'язання у цьому секторі становили 76% за обсягами і 86% за кількістю від загального обсягу фінансування ЄБРР.

Надаючи кредити, Банк керується трьома основними умовами: окупність проекту у твердо конвертованій валюті, інвестиційна перевага приватного сектора та фінансування тільки 35% вартості проекту. Звичайно, важливо мати хорошу заставу - майно, акції тощо, які завжди оцінюються за світовими цінами

Банк діє у країнах-операціях, число яких становить 26. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах-операціях, за винятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесі розроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи з місцевими організаціями. У сучасних умовах організаційна структура Банку дещо трансформується, що виявляється в посиленні діяльності на місцях. Така децентралізація, на думку керівництва Банку, дасть змогу ефективніше реагувати на зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень. Представництва поєднуються у територіальні відділи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

- сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання

- підтримка приватної підприємницької ініціативи;

- заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори

- мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу

- допомога в діяльності інших інституцій

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із Групою Світового банку (СБ)

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

Пряме - це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди)

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом

2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.