Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності

38

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ФІНАНСИ”

Тема: Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності

КИЇВ - КНЕУ - 2008

План

Вступ

Економічний зміст фондової та валютної бірж. Розвиток їх в Україні.

Види біржових угод і операцій.

Діяльність фондової та валютної бірж в Україні 2005-2007рр.

Проблеми у фінансовій діяльності фондової та валютної бірж України та шляхи їх вирішення.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Перехід до ринкової економіки спричиняє докорінні зміни в економічних відносинах у народному господарстві. Перш за все змінюються функції держави, її організаційну роль значною мірою беруть на себе вільні ринкові інститути. Виникає необхідність у формуванні повноцінних гуртових ринків продовольства, сировини для підприємств, цінних паперів і конвертованого грошового капіталу.

Такими ринковими інститутами є торговельні доми, ярмарки, аукціони та біржові структури. Саме останні за попередні роки досягли великих результатів у купівлі-продажу великих партій товарів, грошових капіталів та цінних паперів.

За класичним визначенням фондова і валютна біржа розглядається як ринок, на якому через біржових посередників здійснюється торгівля валютою та цінними паперами у вигляді торговельних угод або купівлі-продажу. Біржі займають провідне місце у формуванні ринково-біржових цін (курсів) на товари та ресурси на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Сьогодні в Україні основи біржової діяльності вже закладено. В міру нормалізації загальної економічної ситуації та нагромадження досвіду біржі мають усі шанси стати реальними індикаторами ринкових цін. Саме тому я вважаю, що дана тема актуальна для України, адже не рідко ціни встановлюють монополісти чи спекулятивно, а для розвитку ринкових відносин просто необхідно, щоб вони формувались на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Значимість даної теми полягає в тому, що аналітична робота біржі спрямована на те, щоб обґрунтовано, спираючись на попит ринку визначати конкретну поточну і, головним чином, довготермінову мету, напрямки та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток. Біржа виконує важливу роль у збиранні, узагальненні й поширенні інформації про фінансовий стан членів біржі, щоб відвернути фінансове розорення учасників торгів, брокерських фірм унаслідок махінацій неплатоспроможних клієнтів, вона створює умови “прозорого” ринку.

Метою даної курсової роботи є поглибити знання про фондову і валютну біржі, їх діяльність з фінансової точки зору. Завданням даної роботи є вивчення сутності фондових і валютних бірж, їх значення для економіки України, особливості розвитку і діяльності, проблеми та шляхи їх вирішення.

Для виконання даного завдання необхідно вивчити та дослідити такі питання в курсовій роботі, як економічний зміст фондової та валютної бірж, їх розвиток в Україні, види біржових угод та операцій, дослідити діяльність фондової та валютної бірж в Україні за останні три роки з використанням статистичних даних Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, визначити проблеми у фінансовій діяльності фондової та валютної бірж України та шляхи їх вирішення.

1. Економічний зміст фондової та валютної бірж. Розвиток їх Україні

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991р. визначає фондову біржу як організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно до Закону фондова біржа є акціонерним товариством, що в ньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, власного статуту і правил.

Фондову біржу можуть створити не менше ніж 20 засновників -- торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду 10000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа -- організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та з доручення клієнтів, а також виконувати функції депозитарію [1,ст. 33 згаданого Закону, доповнена частиною 4 згідно із Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р.].

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються: її найменування і місцезнаходження; найменування і місцезнаходження її засновників; розмір статутного фонду; умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права і обов'язки членів; організаційна структура; компетенція і порядок створення керівних органів; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею; порядок припинення діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі регламентують: види угод, що укладаються; порядок торгівлі; умови допуску цінних паперів; умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі; порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі; обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності; систему інформаційного забезпечення; види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них; правила ведення розрахунків; інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала 10 чи менше, у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі може також бути припиненою відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств. [1]

Ознаки класичної фондової біржі:

1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражене коливання цін і та ін.);

3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6) встановлення офіційних (біржових) котувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку). [7, ст. 36]

Також фондова біржа виконує ряд функцій, які можна поділити на основні і допоміжні. Так до основних функцій відносять функції:

а) створення постійно діючого ринку;

б) визначення цін;

Біржа бере участь у формуванні і регулюванні цін на всі види біржових товарів. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну, роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі.

в) інформаційне забезпечення учасників товарних ринків передбачає надання максимальної за обсягами інформації для учасників біржового та позабіржового ринку про стан попиту, пропозиції, ціни, конкуренції на товари;

г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку;

є) боротьба з монополізмом на товарному ринку виявляється через залучення до біржової торгівлі широкого кола продавців і покупців, що сприяє створенню умов для активізації різноманітних форм конкуренції;

ж) досягнення мінімізації комерційного і фінансового ризику, оскільки біржа через хеджування та опціони відпрацьовує свій власний механізм страхування цінового ризику;

з) регулювання оптового товарообігу, оскільки, спираючись на ринкові закони, існує можливість його упорядкування, найбільш ефективними шляхами здійснювати просування товарів від виробника до споживача при мінімізації пов'язаних з цим витрат;

і) прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці;

ї) концентрація попиту і пропозиції в одному місці, шляхом залучення до біржових угод максимальної кількості учасників, що сприяє збалансованості біржових товарів, формує реальний інформаційний простір, який регулює оптимальні обсяги як виробництва, так і споживання. Одним із важливих моментів у цьому зв'язку є формування мережі регіональних бірж. [2, ст. 50-51]

До допоміжних функцій:

* стандартизація біржового товару, для спрощення процесу торгів;

* арбітраж між учасниками біржових угод, який забезпечує захист майнових прав та законних інтересів учасників;

* розрахункові операції через створення на біржах Розрахункових палат, які здійснюють розрахунки за укладеними угодами, стягнення грошових застав, проведення клірингових операцій;

* різноманітні послуги інформаційного та консалтингового характеру, які пов'язані з укладенням угод і прискорюють процес їх формування;

* формування прибутку державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків, мита та інших обов'язкових платежів, що формують доходи відповідних бюджетів. [12, ст. 53]

В окремої фондовій операції задіяні три сторони - продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель дуже проста - один посередник зводить продавця з покупцем. При зростанні масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одного, продавець - до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один. [16, ст. 150]

Валютна біржа це організаційно оформлений, регулярно діючий ринок, на якому відбувається торгівля валютою.

Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами.

Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом. [11, ст. 66-67]

Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до страхового фонду біржі. Для прийому в члени біржі потрібно мати рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов'язково мати кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу. Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості голосів членів біржового комітету.

Члени біржі укладають угоди на біржі лише від свого імені за власний рахунок або за рахунок клієнтів та за їх дорученням. Вони здійснюють операції на біржі через своїх представників -- дилерів, які не можуть проводити операції на біржі від свого імені та за свій рахунок. Кожен із членів біржі має право для участі в торгах акредитувати не більше чотирьох представників-дилерів. За кожну укладену угоду з купівлі-продажу валюти учасники торгів сплачують комісійні в гривнях при продажу валюти та у валюті при її купівлі. [2, ст. 132-134]

Члени валютної біржі зобов'язані своєчасно виконувати вимоги за угодами, укладеними на біржових торгах, а також надавати необхідну інформацію про свою діяльність на вимогу дирекції біржі. Проведення торгів і визначення поточних курсів валют до гривні здійснює уповноважений співробітник біржі, якого називають курсовим маклером.

Біржові торги проводяться в формі аукціону. Початковий курс на торгах встановлюється на рівні, зафіксованому на попередніх торгах. Заявки на купівлю формують попит, заявки на продаж -- пропозицію. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курс знижують, у противному разі -- курс валюти підвищують. При цьому можуть прийматись додаткові заявки на купівлю-продаж валюти. Момент, коли досягається рівновага між обсягами заявок на купівлю і на продаж, називається фіксингом. Курс іноземної валюти, який встановлюється при цьому, стає єдиним курсом укладання угод і здійснення розрахунків за угодами на цих торгах. [17, ст. 203-205]

Коливання курсу української грошової одиниці обмежуються валютним коридором і операціями Національного банку України, який з метою стабілізації курсу гривні може проводити валютні інтервенції -- пропонувати валюту для продажу або купувати її в учасників торгів. Офіційний курс гривні до долара щодня визначається за результатами торгів на УМВБ. [10, ст. 195]

В Україні перша велика біржа виникла в Одесі у 1796 р. Потім подібні установи були створені в Харкові, Києві, Миколаєві та інших містах. Про те, що в Україні колись добре вміли торгувати, свідчить розвиток ярмаркової і біржової торгівлі у Києві, який став у другій половині XIX ст. одним із найбільших центрів по продажу зерна, хутра, скла й металовиробів. 17 бірж виникли і активно діяли у найбільш розвинених центрах України.

Біржова діяльність у тогочасній Україні здійснювалася на основі статуту, що затверджувався загальними зборами учасників біржі, відповідного дозволу місцевих властей і принципу самоврядування. Члени біржі, що могли бути представниками усіх соціальних станів, обирали голову управи й біржовий комітет.

Відповідно до діючих тоді біржових правил вони мали право здійснювати торговельні операції й щорічно вносили до біржового комітету пайові внески, брали участь у колективній розробці планів діяльності на майбутнє і у вирішенні поточних питань фінансово-господарської діяльності біржі. Проте після жовтня 1917 р. угоди з цінними паперами були заборонені, а біржа як важливий інструмент функціонування економіки ліквідована. Лише з переходом до політики непу вона спочатку відродилася з ініціативи органів споживчої кооперації, а потім за активної участі державних органів знову посіла чільне місце в нагромадженні коштів для відбудови й розвитку економіки. Швидкому поширенню біржової торгівлі сприяли також ряд декретів Ради Народних Комісарів та Ради з праці й оборони, якими надавалося право створювати фондові біржі та фондові відділи при товарних біржах для торгівлі іноземною валютою і траттами (переказними векселями, чеками), банкнотами, цінними паперами держави та акціонерних і кооперативних товариств, благородними металами в злитках. [9, ст. 9-13]

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 - спеціалізовані, 8 - фондові й товарно-фондові, 5 - агропромислові, 2 - цукрові, 1 - нерухомості і 1 - міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 - 1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.

В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992--1995рр. обслужила понад 21 млн. торгових операцій за середнього річного приросту 200--300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Перші торги на УФБ відбулися 6 лютого 1992 р. В даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філій по всієї Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ "Про Українську міжбанківську валютну біржу" вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).[15, ст. 163-169]

Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування. [19, ст. 56]

2. Види біржових угод і операцій

Залежно від предмета біржові угоди поділяються на валютні, дисконтні, ломбардні (у тому числі й репортні операції з акціями через посередництво брокера), фондові, товарні, страхові, фрахтові.

З іншої точки зору, існують три категорії біржових угод: реальні, ф'ючерсні і арбітражні. [10, ст. 267]

При класифікації біржових операцій на види слід виходити з декількох критеріїв. Найбільш значущим критерієм є термін виконання операції. При цьому розрізнюють два основних типи: касові, при яких сплата за біржову операцію відбувається відразу або в найближчі 2-3 дні, і строкові.

Касові угоди, або угоди з готівкою, - угоди, що мають на меті дійсне придбання або відчуження товарів чи цінних паперів, що передбачає негайне виконання. За своєю юридичною природою касова угода - типовий договір купівлі-продажу.

Поняття "негайне виконання" для біржової угоди у зв'язку з відсутністю на біржі предмета угоди носить умовний характер. Виконання відбувається поза біржею і вимагає відповідно певного часу. Правила біржової торгівлі, що діють на тій чи іншій біржі, завжди чітко визначають зміст поняття "негайне виконання", встановлюючи короткий строк, який необхідний для здійснення виконання: через день, на третій день, до сьомого біржового дня і т.д. [19, ст. 115-116]

Строкові угоди на відміну від касових передбачають досить великий проміжок часу між укладенням угоди і її виконанням. Юридична природа строкової біржової угоди - договір про поставку. При укладенні строкової угоди постачальник, як правило, не має на руках товару або цінних паперів, які він продає на строк, він діє з розрахунку на певні умови, що склалися на момент виконання договору.

При строковій біржовій угоді предмет (товар або контракт) і права на нього повинні бути передані в момент її укладення, а гроші сплачуються через певний строк.

Для строкових угод правилами біржової торгівлі встановлюється певний період виконання: традиційно - на кінець місяця (per ultiom) або на середину місяця (per medio), рідше - до двох місяців. У встановлені терміни проводиться загальна ліквідація всіх укладених до даного терміну угод, через ліквідаційне бюро (розрахункову палату). Як правило, предметом строкових угод виступають цінні папери, значно рідше - товари (сировина, зокрема, зерно тощо). [18, ст. 229-231]

Угоди на різницю (або так звані умовні) - різновид строкових угод, що мають на меті не дійсне придбання або відчуження предмета угоди, а тільки отримання різниці в ціні: між ціною, встановленою при укладенні угоди, і ціною, яка склалася на біржовому ринку до моменту виконання угоди. Угода на різницю виконується простим розрахунком різниці.

Різновиди угод на різницю, що укладаються виключно з цінними паперами - репорт і депорт або так звані пролонгаційні угоди.

Репорт - це угода, що поєднує купівлю за готівку і продаж в кредит з обов'язком передати папери такого ж виду до певного терміну. При репорті одна особа купує за готівку цінні папери і одночасно продає їх тій же особі до певного терміну за підвищеною ціною. Різниця в ціні становить винагороду за користування кредитом. Мета угоди - продовжити можливість біржової гри на підвищення.

Депорт - це продаж паперів за готівку купівлею їх на термін. Депорт дуже близький до репорту. Різниця лише в тому, що кредитор і позичальник міняються місцями. Мета репорту - продовжити гру на зниження курсу. Головними учасниками пролонгаційних угод, як правило, є банки й інші кредитні установи.

Арбітражні угоди - це різновид строкових біржових угод з цінними паперами, сторони яких мають у своєму розпорядженні відомості про умови торгів на інших біржах і прагнуть використати різницю в ціні. Від звичайних строкових угод арбітражні відрізняються тим, що розрахунок базується на різниці курсу не в часі, а в просторі. Результат арбітражних угод - вирівнювання курсу цінних паперів на різних біржах і, зрештою, створення загальносвітового валютно-фондового ринку. Розрізняють:

1)вексельні, або девізні арбітражні угоди, їх суть полягає в скуповуванні певної валюти на одних біржах, де її курс нижчий, з метою реалізації на інших, де курс значно вищий. Цей процес призводить до вирівнювання валютних курсів, встановлення курсового паритету. При цьому можуть мати місце:

а) прямі угоди, якщо на куплену на одній біржі валюту на іншій безпосередньо купується інша;

б) непрямі арбітражні операції у тих випадках, коли вигідно перейти через валюту третьої і навіть четвертої країни;

2) фондові арбітражні угоди. Вони пов'язані з реалізацією брокерами за наказом арбітражерів акцій та інших цінних паперів в одному місці і купівлею їх в іншому. Як і при вексельному арбітражі клієнтам доводиться враховувати суму витрат, пов'язану з обома угодами. Коли операція здійснюється між містами двох країн, фондовий арбітраж пов'язаний з вексельним.

Чільне місце посідають ф'ючерсні контракти, які відкривають можливості за продавцем зберігати право вибору -- доставити продукцію чи відкупити терміновий контракт до настання терміну постачання товару; покупець - прийняти товар чи перепродувати терміновий контракт до настання терміну постачання.

Серед переваг, що представляють ф'ючерсні контракти, можна виділити: поліпшення планування; вигода; надійність; конфіденційність; швидкість; гнучкість; ліквідність; можливість арбітражу. [16, ст. 205-210]

Форвардні угоди (чи термінові угоди) -- це взаємна передача прав і обов'язків у відношенні реального товару з відстроченим терміном постачання. Відмінною рисою цих угод є те, що момент висновку зобов'язань угод не збігається з моментом їхнього виконання. Об'єктом таких угод може виступати як номінальний товар, так і товар, що буде зроблений до встановленого терміну.

Різновидом форвардних угод є:

Угоди з заставою - це договір, у якому один контрагент виплачує іншому контрагенту в момент висновку договору суму, взаємовизначувану договором між ними як гарантію виконання своїх зобов'язань. Застава має на меті забезпечити інтереси продавця і покупця. При угоді з заставою на покупку його платником є покупець, у цьому випадку інтерес відбивається продавця. Розмір застави: від 1 до 100%.

Угоди з премією - це договір, при якому один з контрагентів на основі особливої заяви до визначеного дня за установлену винагороду одержує право зажадати від свого контрагента або виконання зобов'язань за договором, або відмовитися від угоди.

Прості угоди з премією. При цих угодах сторона (платник) одержує право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання договору. Цей вид угод у залежності від того, хто платник премії двох видів: угоди з умовним продажем і угоди з умовною покупкою.

Подвійні угоди з премією. Договори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця і позицією продавця, а також право, якщо є угода контрагентів, відступити від угоди. Якщо права платника премії збільшуються при таких угодах, то величина збільшується вдвічі. Ця премія може враховуватися як величина окрема від суми угоди, чи включатися в суму угоди.

Складні угоди з премією. Це договори, що являють собою з'єднання двох протилежних угод із преміями, укладені однієї і тією же брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі.

Кратні угоди з премією. Договори, при яких один з контрагентів одержує право за визначену премію на користь іншої сторони збільшити в скільки-то разів у товару, що належить відповідно до суті угоди до чи передачі прийому товару: угоди з вибором покупця й угоди з вибором продавця. [5, ст. 187-193]

Форвардні угоди мають ще один різновид:

Угоди з кредитом - це угода між брокером і клієнтом, по якому брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому цікавлячий клієнта товар. Брокер з цією угодою звертається в банк, де одержує кредит на здійсненні угоди. Як правило, здобувається дефіцитний товар. Брокер самостійно продає товар на біржі і повертає кредит баку.

Угоди з умовою - це угода, при закінченні якої брокер повинний виконати доручення клієнта. Брокер має право відмовитися. [14, ст. 87]

Різновидом ф'ючерсних угод є опціонні угоди. Особливість: об'єктом угод ставати зобов'язання чи купити продати деяке число ф'ючерсних угод, але за заданою ціною. Тут менше ризик.

Під опціонами розуміють особливий вид біржових угод з обмеженими в порівнянні зі звичайними ф'ючерсними операціями ризиком. Це договірне зобов'язання купити чи продати визначений вид чи цінностей фінансових прав по заздалегідь установленій ціні в межах погодженого періоду. В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує його продавцю визначену суму ( премію ). У минулому опціони називалися угодами з премією, привілеями, гарантіями від збитків, гарантіями від підвищення і від зниження цін.

По техніці здійснення розрізняють три основних типи опціону: опціон із правом чи покупки на покупку, використовуваний при грі на підвищення; опціон із правом чи продажу на продаж, застосовуваний торговцями, коли вони розраховують на зниження цін; і подвійний опціон, що представляє собою комбінацію опціону на покупку і на продаж. [9, ст. 202-206]

Ф'ючерсні угоди звичайно використовуються для страхування -- хеджування від можливих втрат у випадку зміни ринкових цін при висновку угод на реальний товар. Принцип страхування тут побудований на тім, що якщо в угоді одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. Механізм хеджування заснований на тім, що зміна ринкових цін на ф'ючерси однакові по своїх розмірах і напрямку. Насправді ці ціни не завжди однакові, однак межі їхніх коливань приблизно ті самі. Різниця між ціною на контракт реального товару і ціною на ф'ючерсний контракт називається базисом.

По техніці здійснення хеджування розрізняють два основних типи: хеджування продажем (чи коротке), коли фірма продає ф'ючерсні контракти, і хеджування покупкою (його часто називають довгим), коли фірма здобуває ф'ючерсні контракти. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій - опціону.

Хоча обсяг операцій хеджування неухильно росте і вони продовжують складати економічну основу ф'ючерсної біржової торгівлі, в останні роки більш високими темпами збільшується обсяг спекулятивних угод. Хоча на угоди, що завершуються постачанням товару, приходиться надзвичайно мала частина біржового обороту, можливість постачання товару і саме постачання виконують важливу економічну функцію - забезпечують зв'язок ф'ючерсного ринку з ринком реального товару. [8, ст. 269-276]

Ще одну операцію, що здійснюють біржі це котирування цін - це реєстрація біржових цін згідно біржових правил з їх наступною публікацією. Крім того, цим терміном позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери (акції, векселі, облігації) обертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Котирування цінних паперів відбувається:

а) методом реєстрації;

б) методом встановлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі. У результаті аналізу виявляються найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон'юнктури. Предметом реєстрації є граничні ціни -- за верхнім і нижнім рівнем щоденного біржового курсу цінних паперів. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця цінних паперів даного виду і найнижчим курсом продавця. Фіксується також ціна в перші хвилини біржового дня і ціна, що складається в кінці дня. У світі накопичено вже величезний досвід публікацій біржових курсів облігацій у котирувальних бюлетенях, де вказуються не тільки максимальні й мінімальні рівні цін, а й середній рівень ціни на даний день.

Котирувальний аналіз реєстраційним методом дуже швидко виконується з використанням сучасних біржових автоматизованих систем. Такі самі системи застосовуються і за здійснення іншого методу котирування -- встановлення єдиного курсу. [19, ст. 354-358]

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець. Але ще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котрі пропонує покупець. На підставі порівнювання цих відомостей складається певний баланс, який розглянемо на прикладі.

Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни на цінні папери зумовлює міру заінтересованості продавця й покупця у здійсненні купівлі-продажу. За зростання ціни заінтересованість продавця збільшується, а покупця -- навпаки. Існують рівні ціни, коли заінтересованість і продавця і покупця дорівнює нулю: це -- межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець -- купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П < Ц < І.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування цінних паперів.

а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні -- на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів);

б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково. [6, ст. 136-138]

3.Діяльність фондової та валютної бірж в Україні 2005-2007рр.

Сьогодні біржовий фондовий ринок України є системою, що складається з п'яти зареєстрованих українських фондових бірж і їх філій:

· Українська фондова біржа (УФБ);

· Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

· Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

· Донецька фондова біржа (ДФБ);

· Придніпровська фондова біржа (ПФБ). (див. додаток 1)

Протягом 2005 року на біржах було укладено угод з купівлі продажу цінних паперів на суму 19,16 млрд. грн., а в 2006 році на суму 10,49 млрд. грн. і найбільше в 2007 році --19,81 млрд. грн.. Провідні позиції за обсягами виконаних угод займала УФБ -- 40,73% в 2005 році, КМФБ -- 41,91% в 2006 році, Фондова біржа ІННЕКС -- 62,78% в 2007 році. (рис. 3.1 -- 3.3) [21]

Найбільші обсяги виконаних угод в 2005р. по всіх біржах були в травні місяці (27% від загального обсягу укладених угод серед бірж), в 2006 році в червні (35,08%), і в вересні 2007 (34,57%) (таблиці 3.1-3.3).[21-24]

Таблиця 3.1

Обсяг торгів на організаторах торгівлі протягом 2005 року млн. грн.

Період	Організатор торгівлі
	КМФБ	ДФБ	ПФБ	УМВБ	УМФБ	УФБ	КФБ	ЛФБ	Усього біржі
Січень	1,20	0,02	0,13	9,45	0,03	179,06	0,002	12,65	202,54
Лютий	0,82	1,37	86,42	18,15	0,03	28,99	0,002	0,12	135,90
Березень	0,49	5,06	24,94	13,16	0,03	46,95	0,010	9,86	100,50
Квітень	0,83	0,02	153,41	16,38	0,03	2,46	1,880	2,04	177,05
Травень	0,60	1,87	0,19	8,36	5,15	475,27	0,700	25,45	517,59
Червень	6,30	242,38	0,22	14,18	0,08	1,50	0,000	125,55	390,21
Липень	5,90	0,04	0,22	6,49	0,09	0,61	0,740	0,45	14,54
Серпень	2,38	0,43	3,86	16,09	0,08	0,04	0,000	0,21	23,09
Вересень	3,74	0,04	0,32	6,45	0,22	25,96	0,800	9,98	47,51
Жовтень	3,17	0,08	0,29	15,70	0,08	2,53	0,001	0,28	22,13
Листопад	2,37	0,05	0,25	16,45	0,09	12,91	7,800	1,78	41,70
Грудень	211,23	4,39	0,31	20,76	0,05	4,34	2,370	0,29	243,74
Всього	239,03	255,75	270,56	161,62	5,96	780,62	14,310	188,66	1916,51

Таблиця 3.2

Обсяг торгів на організаторах торгівлі протягом 2006 року млн. грн.

Період	Організатор торгівлі
	КМФБ	ІННЕКС	ПФБ	УМВБ	УМФБ	УФБ	КФБ	ЛФБ	Всього біржі
Січень	1,58	0,02	0,21	4,22	0,06	3,37	0,01	0,13	9,60
Лютий	13,83	0,04	0,25	9,82	0,06	0,24	0,00	0,11	24,35
Березень	2,83	0,07	0,39	7,85	1,67	24,34	0,00	0,14	37,29
Квітень	5,30	0,05	1,39	8,31	0,43	4,04	0,00	3,19	22,71
Травень	0,56	0,04	0,23	8,73	0,43	11,26	0,12	0,10	21,47
Червень	306,16	0,59	1,49	57,63	2,33	0,00	0,03	0,00	368,23
Липень	50,34	0,10	3,86	6,47	0,04	10,01	0,02	0,00	70,84
Серпень	8,44	0,11	0,26	5,03	0,05	65,40	0,01	0,00	79,30
Вересень	9,47	2,55	0,35	3,13	0,70	3,41	0,88	0,00	20,49
Жовтень	4,69	4,97	0,23	3,43	11,80	0,96	0,00	0,00	26,08
Листопад	26,05	1,24	0,36	79,23	11,71	2,44	0,00	0,00	121,03
Грудень	10,63	66,31	25,45	26,28	5,66	113,93	0,00	0,00	248,26
Всього	439,88	76,09	34,47	220,13	34,94	239,4	1,07	3,67	1049,70

Таблиця 3.3

Обсяг торгів на організаторах торгівлі протягом 2007 року млн. грн.

Період	Організатор торгівлі	Всього біржі
	КМФБ	ІННЕКС	ПФБ	УМВБ	УМФБ	УФБ	КФБ
Січень	1,23	0,49	0,24	2,20	0,09	2,91	0,00	7,16
Лютий	5,62	6,84	0,32	5,77	0,06	0,00	0,00	18,61
Березень	22,20	108,44	15,58	5,09	1,06	45,94	0,00	198,31
Квітень	25,07	0,37	0,35	1,75	0,08	0,07	0,00	27,69
Травень	4,85	0,02	0,88	4,02	98,97	4,64	0,00	113,38
Червень	2,35	106,73	5,42	4,21	0,08	0,00	0,00	118,79
Липень	22,61	192,95	0,41	7,92	1,23	4,54	0,00	229,66
Серпень	2,57	202,78	0,34	4,03	0,05	4,51	0,00	214,28
Вересень	188,57	483,75	5,03	7,28	0,06	0,49	0,00	685,18
Жовтень	90,78	53,97	1,36	4,49	0,04	5,88	0,00	156,52
Листопад	0,80	50,68	3,40	7,38	15,08	9,09	0,00	86,43
Грудень	77,25	37,09	1,93	2,14	2,59	4,61	0,00	125,61
Всього	443,90	1244,10	35,26	56,28	119,40	82,68	0,00	1981,62

Обсяг торгів на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 97,06% до загального обсягу торгів зафіксованому протягом 2007 року, дещо більше в 2006 році -- 98,42% і найменше в 2005 -- 96,09%. Найбільше в 2007 році на первинному ринку були виконані угоди серед фінансових інструментів таких як акції 907,44 млн. грн., тоді як на вторинному -- з облігаціями підприємств (17880,29 млн. грн.). Дані про обсяг торгів на організаторах торгівлі за фінансовими інструментами протягом 2007 року представлені в таблиці 3.4.

В 2006 році за обсягами виконаних угод на організаторах торгівлі серед фінансових інструментів на первинному ринку лідирували операції з акціями і становив 304,82 млн. грн., причому найбільший обсяг було зафіксовано на біржах УФБ та УМВБ. На 244,98 млн. грн. цей показник менший за 2005 рік коли він становив 549,8 млн. грн., де знову на УФБ мала найвищий обсяг операцій з акції (див. рис. 3.4, 3.5). [22, 23]

Таблиця 3.4

Організатор торгівлі	Обсяг торгів	Обсяг торгів	Загальний обсяг торгів на первинному та вторинному ринку
	на первинному ринку	на вторинному ринку
	Акції	Облігації підприємств	Деривативи	Облігації місцевих позик	Загальний обсяг торгів на первинному ринку	Акції	Облігації державної позики	Інвестиційні сертифікати	Облігації підприємств	Облігації місцевих позик	Деривативи	Загальний обсяг торгів на вторинному ринку
УФБ	57,07	12,44	9,34	0,00	78,85	0,17	0,00	0 ,00	0,00	0,00	3,66	3,83	82,67
КМФБ	92,42	0,00	0,00	0,00	92,42	345,83	0,00	4,34	1,32	0,00	0 ,00	351,48	443,90
ІННЕКС	361,93	0,00	0,00	0,00	361,93	882,15	0,00	0 ,00	0,03	0,00	0 ,00	882,18	1244,11
ПФБ	0 ,00	0,00	0,00	0,00	0 ,00	34,73	0,00	0,42	0,11	0,00	0 ,00	35,26	35,26
УМВБ	0 ,00	0,00	0,42	0,00	0,42	15,97	0,00	0 ,00	0,00	0,00	39,90	55,87	56,29
УМФБ	117,58	0,00	0,00	0,00	117,58	1,58	0,00	0,01	0,22	0,00	0 ,00	1,81	119,39
КФБ	0 ,00	0,00	0,00	0,00	0 ,00	0	0,00	0 ,00	0,00	0,00	0 ,00	0 ,00	0 ,00
ПФТС	0 ,00	0,00	0,00	0,00	0 ,00	10227,87	2959,87	427,98	17878,29	752,70	0 ,00	32246,71	32246,71
ПТІС	0 ,00	0,00	0,00	0,00	0 ,00	2237,03	0,00	0 ,00	0,00	0 ,00	0 ,00	2237,03	2237,03
ТІС Перс-пектива	278,43	125,97	0,00	29,3	433,69	2,53	0,00	0 ,00	0,33	0,00	0 ,00	2,85	436,55
Всього	907,44	138,40	9,76	29,3	1084,9	13747,86	2959,87	432,75	17880,29	752,70	43,56	35817,02	36901,92

Обсяг торгів на організаторах торгівлі (за фінансовими інструментами) протягом 2007 року

На вторинному ринку на організаторах торгівлі за обсягами виконаних угод операції з облігаціями підприємств становили 6,5 млрд. грн. в 2005 році та в 2006 році майже в два рази більше і становили 11,99 млрд. грн., при цьому майже весь обсяг торгів було здійснено на ПФТС (“Позабіржова фондова торговельна система”). Серед бірж лідирувала ПФБ (обсяг виконаних угод на ринках за 2005-2007 рр. див. додаток 2 [24]) по операціям з диревативами в 2005 році, та КМФБ в 2006 році по операціям з акціями (див. рис. 3.6, 3.7) . [21]

Рис. 3.6 Обсяги виконаних договорів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку у 2005 році, млн. грн.



Рис. 3.7 Обсяги виконаних договорів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку у 2006 році, млн. грн.

На фондовому ринку України за кількістю проданих цінних паперів провідну роль відіграє УФБ.

За підсумками діяльності УФБ протягом 2007 року біржовий обсяг торгів склав 84,79 млн. грн. (відповідний показник 2006 року - 239,4 млн. грн., а в 2005р. він становив 780,6 млн. грн.). Зниження обсягів торгівлі в звітному році пояснюється суттєвим падінням активності на ринку корпоративних облігацій та зниженням більш ніж вдвічі обсягів торгівлі на ринку акцій.

Протягом 2007 року на УФБ та її філіях відбулося 32 торгівельні сесії (за аналогічний період 2006 року їх було 43, а в 2005р. -- 64). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 7,06 млн. грн. (відповідний показник 2006 року склав майже 20 млн. грн. та 65 млн. грн. в 2005р.), за торгівельну сесію -- 2,65 млн. грн. (в 2006 році було 5,56 млн. грн., а в2005р.-- 12,2 млн. грн. ).

За звітний період на УФБ та її філіях укладено 816 угод (в середньому 25 угод за торговельну сесію), з них 803 угоди укладено на УФБ, решта на філіях біржі. Це значно перевищило показники 2005 та 2006рр. коли їх було лише 170 і 71 відповідно. Причому, в розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод було укладено з похідними цінними паперами в 2007 та 2005 роках (776 та 143) тоді як в 2006р. найбільшу кількість угод було укладено з акціями (36).

Найбільша біржова активність спостерігалася у березні звітного року. Обсяг торгів у березні склав 45,94 млн. гривень, що становить майже 54,2% від загального обсягу торгівлі за звітний період. Різке зростання обсягу торгів обумовлено продажем у секторі приватизації 0,17%-го пакету акцій ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», вартість якого склала 45,38 млн. гривень.

Операції з купівлі-продажу цінних паперів, які здійснені на Українській фондовій біржі за 2005-2007 рр. та динаміка угод з купівлі-продажу фінансових інструментів укладених УФБ див. в додатку 3 та 4 відповідно.

В структурному розрізі 67,51% сукупного обсягу торгівлі припадає на ринок акцій, з них 67,30% на ринок приватизації і лише 0,21% займає вторинний ринок. Корпоративні облігації займають 17,08%, а частка ринку похідних цінних паперів становить 15,41%. Порівнюючи структуру біржових торгів за звітний період із 2006 роком, необхідно зазначити, що суттєво зросла питома вага обсягу укладених угод на ринку похідних цінних паперів, а саме із 0,05% у 2006 році до 15,41% у 2007 році. Також, за рахунок зниження обсягів укладених угод щодо купівлі-продажу облігацій підприємств, зменшилась їх частка в сукупному біржовому обороті і зросла частка ринку акцій. У 2006 році суттєво підвищилась питома вага корпоративних облігацій у структурі торгів УФБ : якщо у 2005 році частка облігацій підприємств складала 4,45% річного обсягу торгівлі, то у 2006 році - майже 53%. В той же час, питома вага похідних цінних паперів знизилась з 33,1% у 2005 році до 0,05% - у 2006 році (див. додаток 5).

Зберігається тенденція низької біржової активності на вторинному ринку акцій, на якому відбулось 6 торговельних сесій, під час яких укладено 6 угод з купівлі-продажу 5,4 млн. акцій на суму 35 тис. гривень. В 2006р. відбулось 5 торговельних сесій, під час яких укладено 9 угод з купівлі-продажу 8,4 млн. акцій на суму 1,2 млн. гривень, а в 2007р. відбулось 5 торгівельних сесій, під час яких укладено 15 угод з купівлі-продажу 1,62 млн. акцій на суму 171,87 тис. гривень. На сектор облігацій підприємств припадає 4,5% від загального обсягу торгівлі, 53% та 17,08% відповідних років. [22]

4. Проблеми у фінансовій діяльності фондової та валютної бірж України та шляхи їх вирішення

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої залежності від формування ефективної моделі фондового ринку. Операції, здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар. Лише в цьому випадку можна сподіватися на створення умов для ринкового середовища, переміщення капіталу від інвестора до виробника, переливу його з однієї галузі до іншої. [13, ст. 73-77]

Проблемами у фінансовій діяльності фондової та валютної бірж України є:

* створення умов для залучення ліквідних цінних паперів і концентрації угод з цінними паперами на фондових біржах;

* створення чіткої і стабільної системи гарантій прав інвесторів і власників;

* створення цілісної та оптимально структурованої системи обліку прав власності.

Пропозиції для розв'язання названих вузлових проблем дає ЗАТ “Фондова біржа “ІННЕКС”. Центральним завданням для розв'язання першої проблеми є створення умов для виведення в постійний обіг на організованому ринку цінних паперів привабливих для інвесторів фінансових інструментів, здатних забезпечити ліквідність ринку. У свою чергу, вирішення цього завдання вимагає прийняття системи заходів щодо забезпечення:

* докорінного технічного й технологічного переозброєння фондових бірж на сучасній основі, бажано за допомогою й участю розвинених закордонних фондових площадок;

* скорочення кількості існуючих фондових бірж, створення цілісного біржового торгово-інформаційного простору на ринку цінних паперів відповідно до «Концепції Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007р. № 976-р. Якщо ця Концепція буде виконуватися, одним із варіантів її реалізації може стати створення Єдиної біржової фондової системи України. Функціональним ядром якої має стати Інформаційний центр загальноукраїнського біржового ринку цінних паперів, який створюється об'єднанням фондових бірж і забезпечує концентрацію, обробку й маршрутизацію всієї необхідної для укладання угод інформації, яка надходить від них.

* вироблення й прийняття законодавчих і нормативно-правових заходів економічного та адміністративного порядку, які спонукатимуть емітентів і власників великих пакетів акцій інвестиційно-привабливих підприємств до виходу на фондові біржі;

* вироблення і прийняття нормативно-регуляторних заходів щодо забезпечення фактичної, а не декларативної інформаційної прозорості угод з цінними паперами, що укладаються на фондових біржах. У цих цілях фондова біржа повинна систематично публікувати дані про всі укладені на ній угоди із зазначенням інформації щодо їх виконання, щодо впливу невиконаних і частково виконаних угод з цінними паперами на індикатори ринку;

* створення цілісної законодавчої і нормативно-правової бази для організації на фондових біржах Інтернет-трейдінга фізичних осіб за посередництвом акредитованих на них торговців цінними паперами, строкового ринку та торгівлі високоліквідними іноземними цінними паперами; для введення на організованому ринку цінних паперів системи електронного документообігу між учасниками ринку із застосуванням відповідних електронних цифрових технологій персональної ідентифікації та захисту інформації.

Вирішення другої з перелічених проблем потребує, насамперед, стабільної, не схильної до політичної та економічної кон'юнктури, спадкоємної політики держави відносно прав власності, у тому числі:

* забезпечення системності, виваженості, стабільності приватизаційного законодавства та неухильного його дотримання;

* вироблення і прийняття законодавства про акціонерні товариства, яке детально й системно регулює весь комплекс правових питань корпоративного управління;

* прийняття нового закону про власність, який детально й системно регулює всі правові аспекти придбання, збереження і захисту власності, включаючи гарантії для інвесторів і власників.

Третя із зазначених вище проблем пов'язана з тим, що існуюча депозитарна система, яка базується на Законі України «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів», не є цілісною і структурно не завершена.

* Україні фактично відсутня передбачена Законом центральна ланка депозитарної системи - Центральний депозитарій, який повинен консолідувати всі інші її ланки. * Депозитарна система в цілому не здатна здійснювати кліринг по масових угодах із цінними паперами, які укладаються на фондових біржах України. Положення ускладнюється ще й тим, що в законодавчих і нормативно-правових актах відсутні чітко й досить повно розроблені порядок і процедури проведення розрахунків за принципом «поставка проти платежу». [20]

Вирішення перелічених проблем потребує корінного перегляду концепції побудови депозитарної системи України і розробки на цій основі нових відповідних законодавчих і нормативно-правових актів. Переглянута концепція побудови депозитарної системи повинна включати наступні базові положення:

* Депозитарна система України повинна бути побудована аналогічно банківській системі країни і включати Центральний депозитарій і розгалужену мережу організаційно, методично і технологічно пов'язаних з ним локальних депозитарних установ.

* Депозитарна система України повинна, поряд зі здійсненням функцій обліку прав власності на цінні папери, виконувати розрахунки в цінних паперах і кліринг по масових угодах з дотриманням принципу «поставка проти платежу» у строк «Т+0», що є обов'язковою умовою для повноцінного функціонування вторинного біржового ринку цінних паперів.

* Поєднуючи всі локальні депозитарні установи, Центральний депозитарій має бути організуючою й контролюючою ланкою депозитарної системи і виконувати функції: ведення реєстрів власників цінних паперів; ведення рахунків у цінних паперах, відкритих у Центральному депозитарії локальними депозитарними установами; проведення розрахунків у цінних паперах на підставі інформації про угоди, що надається фондовою біржею; клірингу по масових угодах з цінними паперами, укладених на фондовій біржі, на підставі інформації, що надається фондовою біржею; надання інформації щодо нетто-зобов'язання в коштах для сторін біржових угод у розрахунковий банк і платіжних доручень на списання/зарахування коштів; надання інформації фондовій біржі та локальним депозитарним установам про проведені розрахунки по угодах із цінними паперами.

* Локальні депозитарні установи повинні: здійснювати зв'язок з емітентами і власниками цінних паперів, первинну обробку відповідної інформації й передачу її в Центральний депозитарій, а також надавати своїм клієнтам необхідні відомості про поточний стан їх прав власності; виконувати функції ведення рахунків у цінних паперах і брати участь у розрахунках по цінних паперах відповідно до існуючого законодавства для зберігачів. [19, ст. 514-521]

Заслуговують на увагу і пропозиції по коректуванню ринку капіталів в Україні, що містяться в Концепції, розробленою Українською фондовою біржею. Вона також вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банку, єдиного Центрального депозитарію.

Єдина національна фондова біржа - є місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод. Вона сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери і це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Центральний депозитарій (створений при УФБ) займається збереженням, обліком і переміщенням цінних паперів. Така структура сприяє введенню єдиної наскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій по проведенню платежів і доставці цінних паперів.

УФБ вважає, що до котування й обліку (збереженню) у Центральному депозитарії цінні папери можуть прийматися лише в дематеріалізованій формі на пред'явника. Така форма буде спрощувати укладання угод, а також корпоративні дії й облік паперів. [22]

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску цих паперів. Лістингування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів на фондовому ринку. [4, ст. 321-324]