Фінансовий менеджмент в комерційному банку

1. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У БАНКУ

1.1 Сутність та функції фінансового менеджменту

1.1.1 Функції фінансового менеджменту у банку

Об'єктом управління у фінансовому менеджменті в комерційному банку є:

1 операції комерційного банку, формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції;

2 ліквідність та фінансові ризики -- відсотковий, валютний кредитний, ризик ліквідності, ризик країни тощо;

3 фінансові результати -- доходи, видатки, прибуток;

4 оподаткування тощо.

Суб'єктом управління фінансового менеджменту є комплекс підрозділів, які за допомогою різноманітних форм управлінського впливу забезпечують ефективне управління фінансами в комерційному банку. До них належать: аналітичні служби, служби планування, казначейство, служби контролю. Очолює ці служби в банку, як правило, головний фінансовий менеджер.

Основні функції фінансового менеджменту накладають відбиток на його організаційну структуру, яка повинна сприяти послідовній реалізації функції фінансового планування, фінансового аналізу, регулювання та фінансового контролю в комерційному банку. Крім того, організаційна структура фінансового менеджменту має враховувати особливості об'єкта управління: необхідність управління ліквідністю, ризиками та прибутковістю.

Фінансовий менеджмент є однією з підсистем менеджменту комерційного банку і об'єднує в собі низку взаємозв'язаних функцій: фінансового планування, фінансового аналізу, регулювання, фінансового контролю. Тут і далі аналіз, планування, регулювання та контроль будуть розглядатися стосовно управління фінансами.

Функціонування фінансового механізму управління в комерційному банку передбачає постійну взаємодію функцій планування, аналізу, регулювання і контролю в процесі прийняття оптимальних управлінських рішень керівництвом та структурними підрозділами банку для досягнення цілей і виконання поставлених завдань.

Фінансове планування ґрунтується на стратегічному плані розвитку банку щодо визначення концепції його розвитку, формування стратегічних цілей банку і на тактичному плані (бізнес-плані) на майбутній період (як правило, рік) щодо визначення заходів та встановлення конкретних завдань з досягнення стратегічних цілей, розроблення тактики виконання поставлених завдань (стратегії розвитку бізнесу) тощо. Фінансовий план містить:

· розроблення та узгодження фінансової моделі банку;

· формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розроблення і впровадження нових банківських продуктів та послуг;

· формування бюджету банку на рік у його дохідній та витратній частинах;

· встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мінімальної, достатньої маржі та дохідної частини бюджету, розрахунок податкових платежів та обов'язкових відрахувань;

· розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Фінансовий аналіз у комерційному банку містить:

· визначення значень показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулятивними органами;

· визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління активами і зобов'язаннями банку в цілому та управління окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них коштів;

· визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління комісійними і торговельними операціями банку;

· визначення значень внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (в тому числі ризику ліквідності) банківських операцій;

· визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку та ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку:

· визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку та окремих видів операцій, аналіз чинників, що впливають на показники ефективності.

Особливістю фінансового аналізу діяльності банку є те, що дані аналізу використовуються як база для всіх інших функцій.

Так, результати попереднього аналізу використовуються в процесі фінансового планування, результати оперативного аналізу -- в процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій, результати подальшого і перспективного аналізу використовуються при виконанні контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку.

Регулювання містить:

· оперативне управління прибутковістю банку;

· оперативне управління фінансовими ризиками банку;

· оперативне управління коштами з метою підтримання необхідної ліквідності банку.

Управління прибутковістю банку є кінцевою метою управління фінансами банку. Під управлінням прибутковістю розуміється як ефективність роботи банку в цілому, так і ефективність окремих видів операцій. При цьому слід враховувати, що, по-перше, фінансові операції банку практично завжди пов'язані з ризиком. Ризик означає, що може бути отриманий прибуток від очікуваного, або операція призведе до збитків. Отже, заходи, вжиті для зменшення або повного виключення ризику при проведенні тієї чи іншої операції, будуть сприяти збільшенню можливого прибутку.

У структурі коштів банку, основну частину складають залучені кошти (зобов'язання), депозити до запитання, строкові депозити юридичних та фізичних осіб, позикові кошти, взяті в інших банках або інвесторів (у тому числі шляхом випуску боргових зобов'язань). Ця обставина при управлінні фінансами банку зумовлює важливість проблеми ліквідності вкладених у банк коштів або, інакше кажучи, здатність банку вчасно виконувати зобов'язання щодо повернення вкладених у нього коштів і виплати відповідного доходу. Таким чином, невід'ємною частиною управління фінансовими операціями з метою забезпечення їх прибутковості є вживання заходів, що знижують ступінь пов'язаного з ними ризику, і заходів щодо забезпечення ліквідності банку.

Розкриття сутності всіх складових системи фінансового менеджменту дає можливість розкрити його сутність і дати визначення.

Фінансовий менеджмент у комерційному банку -- це підсистема менеджменту, яка передбачає цілеспрямований вплив на банківські операції шляхом використання таких інструментів, як аналіз, планування, регулювання і контроль. Під цілеспрямованим впливом розуміється вплив у рамках визначених, заздалегідь передбачених параметрів ліквідності, ризику і прибутковості.

Звідси роль фінансового менеджменту полягає в науковій обґрунтованості процесу управління фінансовими потоками в комерційному банку на основі таких дисциплін, як фінансовий та економічний аналіз, бухгалтерський облік, фінансова математика, економіко-математичне моделювання. Наукова основа дає можливість систематизувати потоки фінансової інформації в банку в єдиний інформаційно-аналітичний простір, опрацювати її за допомогою економіко-математичних та інших методів, розробити шляхи прийняття оптимальних управлінських рішень у сфері фінансів.

1.1.2 Принципи та особливості фінансового менеджменту у банку

Фахівці з менеджменту вважають управління сучасним банком однією з найбільш складних сфер людської діяльності, оскільки в умовах становлення ринкових відносин банки опинилися в центрі суперечливих і важкопрогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці та соціальній сфері. Кризові явища в банківському бізнесі, з одного боку, пов'язані з макроекономічними проблемами, що ззовні впливають на діяльність банків, а з іншого - зі значним впливом внутрішніх чинників, серед яких, крім проблем фінансового характеру, значне місце посідають труднощі в галузі управління, технологій та організації власної діяльності.

Для банків України характерними є:

відсутність власної обґрунтованої концепції розвитку та управління;

недосконалість кадрової політики, тобто системи підбору, навчання та розміщення персоналу;

недосконала система інформаційного забезпечення процесу управління;

недосконала система аналізу, планування та прогнозування;

слабкі горизонтальні зв'язки між структурними підрозділами, і, як наслідок, неузгодженість роботи банку та прийняття неефективних рішень;

відсутність цілісного комплексу внутрішньобанківської документації, що регламентує всі аспекти діяльності, робить прозорими для клієнтів та працівників процедури підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень.

Основним наслідком зазначеного вище є неефективна робота банку з клієнтами. Будь-який бізнес, особливо банківський, має бути націлений на надання клієнту найкращих послуг у мінімальні строки. Від того наскільки швидко управлінські органи кредитних установ відреагують на зміни в зовнішньому середовищі та здійснять реорганізацію системи управління, залежатиме їх майбутнє. Можна впевнено прогнозувати, що банки, які бажають не тільки вижити, але й вийти на якісно новий рівень розвитку, визнають необхідність значних змін, насамперед, у технології надання послуг, підходах до реалізації основних завдань діяльності банку, організаційній структурі та системі фінансового управління.

Поняття «фінансового менеджменту» в банку можна розглядати з одного боку, як напрямок діяльності і як орган управління (практичний аспект), а з іншого - як науковий напрямок (теоретичний аспект).

При цьому фінансовий менеджмент банку має свої особливості, пов'язані зі специфікою банківської діяльності. На відміну від підприємств, основна діяльність яких виробництво товарів, послуг, і торгівля, банки є фінансово-кредитними інститутами, основна діяльність яких сконцентрована на фінансових ринках. Якщо на підприємстві фінансові операції необхідна складова ефективного ведення основної виробничої діяльності, то для банків фінансові операції складають зміст діяльності, і суть управління фактично полягає в управлінні фінансами.

Крім зазначених вище, можна виділити такі галузеві особливості фінансового менеджменту банку:

· об'єктивна необхідність управління залученими фінансовими ресурсами;

· більш жорсткий рівень державного регулювання діяльності банків;

· широка номенклатура операцій, що визначаються функціонуванням банків на декількох фінансових ринках;

· пряма залежність не тільки від кон'юнктури або стану ринку банківських послуг, але й від стану національної, а в окремих випадках і світової, економіки;

· більш високий рівень потенційних ризиків у процесі діяльності.

Отже, поняття «фінансовий менеджмент банку» значно ширше, ніж «фінансовий менеджмент на підприємстві». Можна сказати, що, з одного боку, управління фінансами банку є, по суті, управлінням його операціями, а з іншого - це частина взаємозалежного процесу, в якому можна виокремити управління ліквідністю банку, управління фінансовими ризиками банку, управління прибутковістю банку та ефективністю виконання окремих видів банківських операцій.

Як орган управління фінансовий менеджмент являє собою комплекс структурних підрозділів, на які покладені функції управління фінансами. Керівники таких структур є фінансовими менеджерами. Для ефективного здійснення своїх функцій фінансовий менеджер зобов'язаний:

· знати суть і зміст різноманітних фінансових відносин і операцій банку;

· уміти здійснювати аналіз впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників на результати фінансової діяльності;

· уміти «читати» й аналізувати фінансову та управлінську звітність;

· уміти проводити необхідні фінансово-економічні розрахунки;

· знати світовий і вітчизняний досвід управління фінансами та відомі методи і прийоми управління фінансами в різних типових ситуаціях.

Як науковий напрямок або система економічного управління фінансовий менеджмент містить теоретичні питання управління фінансами та організації фінансової діяльності в банку.

При управлінні фінансами банку слід дотримуватися таких принципів:

· комплексний характер управління;

· урахування специфіки функціонування конкретного банку і стану розвитку кредитної системи;

· раціональне ранжування прикладних управлінських завдань з урахуванням стратегічних цілей і поточних завдань діяльності банку;

· чітке_: визначення і формалізоване закріплення функціональних обов'язків, прав, і відповідальності всіх учасників процесу управління;

· виконання нормативних вимог до діяльності банків з боку держави і недопущення застосування до банку фінансових і адміністративних штрафів;

· забезпечення необхідного зв'язку з іншими напрямками банківського менеджменту.

Ключовою складовою фінансового менеджменту банку є цільові підсистеми, оскільки для ефективного функціонування будь-якої системи необхідно, щоб процеси, що відбуваються в ній, були цілеспрямованими, тобто необхідно мати певну систему цілей, на досягнення яких орієнтується управління.

В економічній літературі цілі класифікують на загальні абоглобальні, які розробляються для банку в цілому, та специфічні, що розробляються за основними видами та напрямками діяльності структурних підрозділів на основі загальних цілей або орієнтирів.

Загальні цілі відбивають концепцію розвитку банку, і, як правило, розробляються на довгострокову перспективу. Вони визначають основні напрямки розвитку банку, що потребує точного формулювання цілей та їх узгодження з ресурсами.

Розподіл ресурсів в економічній системі з урахуванням численних зовнішніх та внутрішніх обмежень зумовлює необхідність порівняльного аналізу цілей за ступенем їх пріоритетності та врахування їх взаємозв'язку, тому одночасно з формулюванням цілей відбувається їх ранжування за принципом пріоритетності.

Іншу групу цілей складають специфічні цілі, що розробляються в рамках загальних цілей за основними напрямками діяльності в кожному структурному підрозділі банку, та можуть виражатися в кількісних та якісних показниках.

1.1.3 Сутність, роль і функції фінансового менеджменту

Сутність фінансового менеджменту виражається в обміні фінансових (грошових) ресурсів на фінансових ринках між продавцями й покупцями .

Питання банківського, і особливо фінансового, менеджменту в Україні належать до числа найменш розроблених і тому процес дослідження найкраще починати з визначення місця й ролі управління фінансами в системі менеджменту в комерційному банку. Це пов'язано з тим, що в Україні раніше не було ринкової економіки. Окремі розробки у сфері фінансового менеджменту були розрізненими і мали сугубо теоретичний характер. Сьогодні, в умовах бурхливого входження в ринкову економіку, зародження і роботи ринкових механізмів, керівники підприємств, банків і інших фінансових структур змушені використовувати в роботі принципи й методи фінансового менеджменту. У світовій практиці існують різноманітні універсальні принципи, методи і практичні посібники з фінансового менеджменту. Механічне копіювання і використання закордонних моделей в умовах України через специфіку його розвитку не тільки неприйнятне, але й неможливе. Виникає необхідність у такій теоретичній базі, що була б адаптована до умов розвитку ринкової економіки в нашій країні.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент являє собою комплекс взаємозалежних елементів і містить керовану підсистему (об'єкт управління), функціональну підсистему (інструменти управління) і керівну підсистему (суб'єкт управління), а також інформаційне забезпечення (інформаційна база), для того щоб розкрити сутність фінансового менеджменту в комерційному банку, необхідно визначити суть і значення кожного елемента.

У світовій практиці існують різноманітні універсальні принципи, методи, а також практичні посібники з фінансового менеджменту. Але механічне копіювання та використання закордонних моделей в умовах України через специфіку її розвитку не тільки не прийнятне, але й не можливе. Виникає необхідність у такій теоретичній базі, яка була б адаптована до умов розвитку ринкової економіки в нашій країні і закріплювала б практичні навики управління фінансами з урахуванням інфляції, падіння виробництва, кризових явищ та інших можливих труднощів.

Фінансовий менеджмент є однією з підсистем менеджменту в комерційному банку і об'єднує в собі низку взаємозв'язаних функцій: фінансового планування, фінансового аналізу, регулювання, фінансового контролю. Тут і далі аналіз, планування, регулювання і контроль будуть розглядатися стосовно управління фінансами, тому:

· з усієї системи економічного аналізу відокремлюється тільки фінансовий аналіз;

· у системі планування розглядається тільки фінансове, а стратегічне й тактичне -- лише як підґрунтя для формування фінансових планів;

· регулювання розглядається як комплекс казначейських функцій;

· у системі контролю виокремлюється сфера фінансового контролю.

Інформаційною базою фінансового менеджменту є внутрішня і зовнішня інформація, необхідна для прийняття фінансових рішень у комерційному банку. До інформаційної бази належать:

1) внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного характеру); внутрішньобанківські правова і нормативна бази;

2) зовнішня економічна інформація (фінансового, макроекономічного, статистичного характеру); правова та нормативна бази законодавчих і регулятивних органів.

Розкриття сутності всіх складових системи фінансового менеджменту дає можливість розкрити його сутність і дати визначення.

1.2 Основні ланки фінансового менеджменту

У цілому можна надати інформацію про основні ланки фінансового менеджменту у вигляді такої функціонально-організаційної схеми, у якій відображені всі необхідні елементи з урахуванням взаємозв'язку і взаємозалежності між ними:

· об'єкти фінансового менеджменту;

· суб'єкти фінансового менеджменту;

· функції фінансового менеджменту та основні блоки цих функцій;

· інформаційна база фінансового менеджменту.

У функціонально-організаційній моделі фінансового менеджменту подані основні фінансові служби і їх взаємозв'язок.

Такі підрозділи, як аналітична служба, служба планування, казначейство і відділ контролю покликані охопити повною мірою всі функції фінансового менеджменту. Завданням фінансових служб є організація скоординованого процесу ефективного управління банківськими операціями за допомогою планових завдань, лімітів, пропорцій, меж і параметрів для окремих видів операцій, виконання яких для всіх підрозділів обов'язкове. Очолює ці служби фінансовий директор. Концентрація всіх фінансових служб банку в одних руках дає можливість налагодити як вертикальний, так і горизонтальний зв'язок між співробітниками цих служб, що значно підвищує ефективність їх роботи.

До роботи фінансових служб ставляться такі вимоги:

· охоплення всіх банківських операцій;

· охоплення питань ліквідності, фінансових ризиків, прибутковості;

· охоплення питань оподаткування.

Робота цих служб побудована таким чином.

Аналітична служба. Діяльність аналітичної служби в комерційному банку через специфіку його діяльності зосереджена на фінансовому аналізі. Аналітична служба зображена на схемі дещо відособлено, оскільки виконує двояке завдання. З одного боку, аналітична служба як самостійний підрозділ забезпечує керівництво банку необхідною аналітичною інформацією. З іншого боку, результати її діяльності забезпечують нормальну роботу всіх інших фінансових служб. На стадії планування аналітична інформація необхідна для проходження оцінної фази, суть якої полягає в комплексній оцінці діяльності банку та його потенційних можливостей. На стадії регулювання оперативна аналітична інформація необхідна для оцінки поточної ситуації в процесі прийняття рішень. На стадії контролю необхідна оцінка діяльності банку за минулий період. Саме тому організація фінансового менеджменту в комерційних банках починається зі створення відділу аналізу.

Служба планування. Особливість роботи цієї служби полягає в тому, що її діяльність виходить далеко за межі фінансового менеджменту. Ця служба бере участь у розробленні стратегічного плану розвитку банку, а до її безпосередніх функцій належить створення тактичного плану. На основі стратегічного і тактичного планів служба планування формує фінансовий план. Фінансове планування -- це частина фінансового менеджменту. Показники фінансового плану є критерієм для виконання функцій регулювання і фінансового контролю. При виконанні регулятивних функцій казначейство відштовхується від тих орієнтирів на майбутній період, які містить фінансовий план банку. При виконанні контрольних функцій відділ контролю тільки зіставляє фактичні дані з плановими показниками фінансового плану.

Казначейство. Діяльність казначейства сконцентрована виключно на функціях фінансового менеджменту в банку. Ця служба встановлює такі внутрішні нормативи, ліміти, пропорції та межі, які забезпечують досягнення запланованих результатів діяльності за підтримки нормальної ліквідності банку та мінімізації ризиків і втрат.

У великих банках зі значним обсягом операцій виникає необхідність у створенні колегіального органу -- комітету з управління активами і пасивами, тому що активи і пасиви у першу чергу пов'язані з ліквідністю та фінансовими ризиками. До повноважень комітету входить прийняття рішень у сфері управління активами і пасивами банку на найближче майбутнє. У такому випадку казначейство висуває пропозицію щодо лімітів на всі види фінансових ризиків, пов'язаних з виконанням активно-пасивних операцій. Після прийняття рішень комітетом з управління активами і пасивами казначейство виконує відповідно до них свої щоденні функції з управління потоками коштів.

Відділ фінансового контролю. Функції відділу фінансового контролю сконцентровані на контролюванні фінансів банку. Крім того, в кожному банку їх конкретний перелік залежить від наданих відділу повноважень. Діяльність відділу може бути звужена тільки до функцій контролю за поточною ліквідністю на всіх кореспондентських рахунках банку і функцій контролю за дотриманням нормативів НБУ та інших регулятивних органів. Якщо відділу надані великі повноваження, то його функціями є:

· контроль за поточною ліквідністю на всіх кореспондентських рахунках банку;

· контроль за дотриманням нормативів зовнішніх органів;

· контроль за дотриманням показників фінансового плану банку;

· контроль за дотриманням лімітів, меж і параметрів, встановлених казначейством та комітетом з управління активами і пасивами банку (якщо такий є);

· контроль правильності ведення фінансового, управлінського і податкового обліків;

· контроль достовірності, повноти і своєчасності фінансової інформації, яка використовується для прийняття рішень, тощо.

Втім, застосування комплексного підходу до управління фінансами в комерційному банку можливе лише за умови чіткої взаємодії всіх згаданих вище підрозділів у процесі поетапної реалізації всіх функцій фінансового менеджменту, найпершою з яких є, звичайно, планування.

1.3 Системи та методи фінансового планування

1.3.1 Фінансова політика та бюджетування

Основою функціональної системи управління банком є планування його діяльності з подальшим контролем за реалізацієюрозроблених планів.

Насамперед, необхідно визначитися із самим поняттям «планування в банку». Згідно з логікою прийняття рішень планування являє собою визначення пріоритетів подальшого розвитку банку на основі аналітичної обробки отриманої інформації про стан і динаміку умов ринкового середовища. Для того, щоб план не залишився тільки набором цифр, він повинен передбачати засоби досягнення (інструментальний набір) поставлених орієнтирів (показників), тобто визначати значною мірою етапи контролю і регулювання.

Для банку, на відміну від інших суб'єктів господарської діяльності, основу механізму планування діяльності складає фінансове планування, що є, по суті, процесом розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку банку необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Слід зазначити, що фінансове планування - це основна та найбільш відповідальна складова фінансового менеджменту в банку. Воно дає початок процесу фінансового управління банком, визначає його мету, перспективу, певну послідовність дій, вибір методів та засобів діяльності, їх необхідні пропорції.

Фінансове планування в банку передбачає розроблення системи планів і внутрішніх показників фінансової установи, що забезпечує економічний розвиток банку, підвищення ефективності активів, збільшення доходів і зростання ринкової вартості акцій.

Фінансове планування має забезпечити відповідність між рішеннями, що приймаються в даний період, і прогнозами розвитку в майбутньому.

Фінансове планування ґрунтується на:

- стратегічному плані розвитку банку в частині визначення концепції його розвитку, формування стратегічних цілей банку;

- тактичному плані на майбутній період (як правило, рік) у частині визначення заходів і встановлення конкретних завдань щодо досягнення стратегічних цілей, розроблення тактики виконання поставлених завдань (стратегії розвитку бізнесу) тощо.

Фінансове планування в банку передбачає:

розроблення і узгодження фінансової моделі банку;

формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розроблення та впровадження нових банківських продуктів і послуг;

- формування бюджетів банку;

- встановлення лімітів витрат на утримання банку, визначення мінімальної, достатньої маржі та дохідної частини бюджету, розрахунок податкових платежів і обов'язкових відрахувань;

- розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Чинники, які впливають на специфіку планування в різнихбанках:

· розмір банку;

· фінансовий стан;

· організаційна структура і механізм прийняття рішень;

· розгалуженість мережі філій;

· участь у банківському консорціумі;

· перспективи структурних змін

· гострота конкурентної боротьби;

· рівень складності операцій банку;

· необхідність виконання нормативних вимог;

· бажання і потреби клієнта.

Систему фінансового планування в банку можна подати як сукупність стратегічного, тактичного та оперативного фінансового планування .

Усі системи фінансового планування банку є взаємозв'язаними і реалізуються в певній послідовності.

Вихідний етап планування - стратегічне фінансове планування, що передбачає визначення основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності банку шляхом вибору загальної фінансової політики банку, яка, у свою чергу, визначає завдання і параметри тактичного фінансового планування - процесу, що забезпечує перетворення цілей, завдань банку і заходів щодо їх виконання в конкретні абсолютні і відносні показники та нормативи, відповідно до яких необхідно здійснювати управління філіями банку в плановому періоді.

Тактичне фінансове планування складає основу розроблення та доведення до безпосередніх виконавців бюджетів за всіма аспектами діяльності банку. Оперативне фінансове планування діяльності банку пов'язане з визначенням оптимальних фінансових операцій та перерозподілом фінансових ресурсів між підрозділами банку.

Початковим етапом фінансового планування є розроблення основних напрямків і цільових параметрів розвитку банку, у рамках яких у подальшому визначаються завдання та параметри тактичного й оперативного фінансового планування.

Основою фінансового планування в банку є фінансова політика - складова загальної політики банку, зміст якої визначається прийнятою банком концепцією розвитку фінансів, стратегічними цілями, що розкривають основні напрямки формування, розподілу й використання фінансових ресурсів та сукупністю заходів, що здійснюються органами управління для досягнення поставлених цілей.

Фінансова політика являє собою систему довгострокових цілей фінансової діяльності та найефективніших шляхів їх досягнення.

Як частина загальної політики розвитку банку фінансова політика має бути підпорядкована і узгоджена з основними цілями та напрямками. Разом з тим фінансова політика сама справляє значний вплив на формування загальної політики економічного розвитку банку.

Тактичне фінансове планування діяльності банку - це процес пошуку оптимального розв'язання фінансових завдань банку в межах стратегічних фінансових цілей банку.

Метою даного виду планування є оцінка поточних перспектив банківського бізнесу і відповідне планування його діяльності, щоб найраціональніше і з максимальним прибутком використати наявні ресурси з урахуванням потенційних можливостей ринку.

Необхідність тактичного планування визначається важливістю розроблення фінансових планів, що дають змогу визначити джерела фінансування банку на майбутній період, сформувати структуру доходів та витрат, передбачити побудову його активів та пасивів на кінець запланованого періоду.

Як правило, формуються два види фінансових планів банку: балансовий та план доходів і витрат. Основним недоліком фінансових планів діяльності банку є їх необґрунтованість і неточність через невирішеність фундаментальних питань: які саме ресурси і як потрібно використати для досягнення поставлених цілей.

Бюджет - це фінансовий план, що охоплює всі напрямки діяльності організації та дає змогу порівнювати всі понесені витрати й отримані результати у фінансових термінах на майбутній період часу в цілому і за окремими під періодами. Характеризуючи функції бюджетів, необхідно зазначити, що вони виступають як:

· економічний прогноз -- основні планові рішення приймаються під час розроблення стратегічного фінансового плану, процес формування бюджету, власне кажучи, є переробкою цих прогнозів;

· основа, для контролю - у міру реалізації закладених у бюджеті планів реєструються фактичні результати діяльності банку. Порівнюючи фактичні показники з запланованими, можна здійснювати так званий бюджетний контроль;

· засіб координації - бюджет являє собою виражений у вартісних показниках план діяльності банку;

· основа для постановки завдання - розробляючи бюджет на наступний період, необхідно приймати рішення завчасно, до початку діяльності в цей період.

Існує безліч класифікацій бюджетів банку.

Як бачимо існує велика кількість різних підходів до бюджетування в банку, що істотно розрізняються за різними критеріями. Кожен з них має певні переваги та недоліки порівняно з іншими, тому неможливо назвати той чи інший тип бюджетування найкращим.

Бюджет банку представлений, насамперед, бюджетом активів і пасивів, бюджетом доходів і витрат, бюджетом руху грошових коштів і кошторисом капітальних вкладень.

Бюджетування - це технологія складання, коригування, контролю й оцінки виконання бюджетів, а тому бюджетування перетворюється в основу основ усіх технологій внутрішньобанківського управління.

Розрізняють два основних методи бюджетування - зверху вниз і знизу вверх.

Під час бюджетування «зверху вниз» бюджет будується, виходячи з цілей і обмежень, поставлених керівництвом банку, на основі яких відбувається розподіл ресурсів. Технологічно це відбувається в такий спосіб: спочатку формуються бюджетні цілі для банку в цілому, потім на їх основі формуються бюджети великих підрозділів банку, які, у свою чергу, також поділяються на менш великі бюджети і т.п.

Недоліком даного методу є значні витрати на дослідження ринкових тенденцій, розроблення стратегії банку і, нарешті, на побудову реалістичного прогнозу.

Крім того, централізоване планування діяльності підрозділів викликає негативну реакцію з боку співробітників різних бізнес-центрів, незадоволених втручанням у їх роботу, оскільки централізоване складання бюджету в багатофіліальному банку не може врахувати всіх особливостей кожного окремого регіону. На сьогодні цей метод бюджетування є популярним серед великих банків у розвинених країнах, адже він забезпечує широкі можливості у сфері стратегічного планування.

Бюджетування «знизу вверх», навпаки, передбачає облік і оформлення бюджетних планів окремих підрозділів, які після затвердження складають основу бюджетів більш великих структур і, в остаточному підсумку, усього банку. Технологічно це відбувається шляхом збору й обробки бюджетної інформації від виконавців і керівників нижнього рівня до керівників більш великих підрозділів, а потім до керівництва банку. Основна перевага цього методу - урахування особливостей реальної роботи на місцях» порівняно менша конфліктність, а також зниження управлінських витрат. З іншого боку, відсутність стратегічного централізованого планування залишає банк без чітко поставлених цілей і змушує жити сьогоднішнім днем. Крім того, створюються умови для штучного завищення планових витрат і заниження доходів з боку бізнес-центрів з метою створити собі більш комфортні умови роботи. Таким чином, короткочасний позитивний ефект від впровадження даного методу надалі може обернутися відставанням, від конкурентів і невмінням пристосуватися до мінливих умов зовнішнього середовища.

Таким чином, можна дійти висновку, що обидва методи мають певні переваги й недоліки, і жоден з них не можна назвати оптимальним. Найперспективнішими є комплексні методики, що дають змогу організації поєднати обидва методи бюджетування. Наприклад, побудова первинних бюджетів за методикою «вверх» з подальшим коригуванням даних бюджетів відповідно до цілей стратегічного планування за методикою «вниз». При цьому основним завданням системи бюджетування є узгодження цілей організації, обумовлених топ-менеджментом, і реальних детальних знань про шляхи досягнення цих цілей, які є в персоналу бізнес-центрів.

Вибір найбільш зручної та якісної системи бюджетування залежить, насамперед, від самого банку - його величини, структури, спеціалізації тощо. Тільки ретельний аналіз діяльності кредитної організації в поєднанні зі знанням особливостей різних типів бюджетування дасть змогу зробити правильний вибір і розробити оптимальну технологію банківського бюджетування.

1.3.2 Фінансове й бюджетне планування

Фінансове планування - це процес, що забезпечує перетворення цілей, задач банку і заходів щодо їхнього виконання в конкретні абсолютні і відносні показники й нормативи, відповідно яких необхідно здійснювати управління банком у планованому періоді. Продуктами фінансового планування є:

· фінансова модель і план банківських операцій;

· бюджет банку й бюджети структурних підрозділів;

· розрахунок прогнозованих показників.

Фінансове й бюджетне планування є частиною планування, що створює представлення про банк і перспективи його розвитку. Як уже було зазначено, планування має три рівні:

1 стратегічне планування - ідеї, цілі, концепції, підходи;

2 тактичне планування - визначення конкретних заходів і задач по виконанню стратегії і досягненню поставлених цілей;

3 фінансове планування й розроблення бюджетів - кількісне вираження цілей, задач, заходів, тобто розрахунок абсолютних і відносних показників і нормативів.

При фінансовому плануванні здійснюється деталізація довгострокового плану, що у границях загальної стратегії й тактики визначає задача на менш короткі терміни в кількісному вираженні.

Фінансовому плануванню передує заглиблений внутрішній аналіз фінансового стану банку, фінансових результатів його діяльності й ефективність операцій і заходів.

Система фінансового планування повинна спиратися на задачах, поставлених перед банком, стратегії й тактиці їхнього виконання. Таким чином, фінансове планування забезпечує:

· визначення конкретних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей і тактичних задач банку;

· чітке бачення проблем і перешкод, що виникають у міру перетворення в життя стратегії й тактики банку;

· виявлення нових тактичних напрямків для досягнення стратегічних цілей;

· ефективне оперативне планування.

Фінансові плани є інформаційною базою для оперативного планування й управління діяльністю банку. Порівняння фактичних результатів із запланованими дає можливість визначити ефективність діяльності банку, прийняти оптимальні управлінські рішення щодо його подальшого розвитку.

Основною відмінністю фінансової моделі від бюджету є те, що призначення фінансової моделі й плану банківських операцій - найбільш повно відобразити джерела й обсяги планових доходів банку у той час як задачі бюджету - детально відображати витрати і капітальні витрати банку.

У фінансове планування входить:

· баланс ресурсів і вкладень банку з розбивкою за збільшеними видами;

· маржа від активно-пасивних операцій;

· прибутковість комісійно-посередницьких операцій;

· витрати на утримання банку;

· загальний фінансовий результат.

Фінансова модель також може містити план руху капіталу банку. Як правило, план руху капіталу є окремим документом, що узгоджується з інвесторами банку.

План руху "капіталу”:

· зростання/зниження акціонерного капіталу;

· формування й витрата фондів з урахуванням даних банківського бюджету.

План банківських операцій містить:

· розподіл активних і пасивних операцій за детальними видами;

· розгляд маржі за видами активно-пасивних операцій;

· обсяги комісійно-посередницьких операцій з розподілом за видами;

· прибутковість окремих видів комісійно-посередницьких операцій.

План банківських операцій передбачає також перерозподіл груп ресурсів і вкладень, визначення пріоритетів у наданні послуг з урахуванням найвищої ефективності з розподілом за підрозділами банку.

Розробці фінансових планів передує поглиблений внутрішній аналіз фінансового стану банку, фінансових результатів його діяльності та ефективності операцій і заходів, що проводяться.

Іншими словами, за допомогою фінансового планування забезпечується перетворення цілей, завдань банку і заходів щодо їх досягнення в конкретні абсолютні та відносні показники і нормативи, відповідно до яких необхідно здійснювати управління банком у плановому періоді.

У загальному вигляді фінансове планування орієнтоване на складання альтернативних бюджетів, що враховують необхідні витрати капіталу на нові програми або проекти, і планових балансів банку, які мають забезпечити реалізацію цих програм і одночасне дотримання затверджених лімітів.

Що ж стосується головного інструменту тактичної реалізації стратегії банку -- бюджету банку (budget), то він, власне кажучи, є вираженим у вартісному вимірі планом майбутніх операцій комерційного банку, що формується із використанням особливої технології планування, обліку і контролю грошей та фінансових результатів. Ця технологія отримала назву «бюджетування» і є, на відміну від традиційного фінансового планування, Інструментом управління (тобто планування, обліку і контролю), що поєднує методологію планування з послідовністю кроків на організаційному рівні.

Таким чином, процедура фінансового планування і бюджетування діяльності комерційного банку забезпечує:

· визначення конкретних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей і тактичних завдань банку;

· чітке бачення проблем і перешкод, що виникають в міру перетворення в життя стратегії і тактики банку;

· вироблення нових тактичних шляхів для досягнення стратегічних цілей;

· ефективне оперативне планування. Фінансові плани є інформаційною базою для оперативного планування й управління діяльністю банку. Порівняння фактичних результатів із запланованими дає змогу визначити ефективність діяльності банку, прийняти оптимальні управлінські рішення щодо його подальшого розвитку;

· координацію, кооперацію і комунікації. Якщо різні підрозділи або менеджери будуть діяти розрізнено, то шансів на досягнення загальних цілей буде дуже мало. Фінансове планування дає можливість уникнути анархії, узгодити інтереси і дії різних підрозділів та працівників банку;

· створення основ для оцінки і контролю виконання. Оскільки фінансові плани відображають майбутню діяльність банку, то в міру здійснення цієї діяльності вони стають базою для оцінювання діяльності менеджерів;

· усвідомлення витрат на діяльність банку. Дуже важливим аспектом бюджетування є те, що воно змушує менеджерів кількісно обґрунтовувати свої плани і дає змогу усвідомити витрати, пов'язані з їх виконанням. Менеджери не завжди усвідомлюють вартість своїх рішень. Бюджет допомагає їм краще зрозуміти, чого коштують ті чи інші дії, і знайти спільну мову при оцінюванні запропонованих проектів;

· кількісне обґрунтування планів менеджерів. У процесі складання бюджетів менеджер має можливість порівняти витрати і переваги альтернативних напрямів, визначити найефективніші способи використання ресурсів;

· мотивацію діяльності працівників через орієнтацію на досягнення цілей банку. Фінансове планування стимулює працівників банку на досягнення поставлених цілей за умови, що вони брали участь у розроблення бюджетів і зацікавлені в досягненні встановлених показників. Планові і фактичні результати їх роботи можна також використати як основу для розроблення плану матеріального і морального заохочення;

· виконання вимог нормативних документів і контрактів. У деяких випадках складання бюджетів передбачене законодавством або умовами контрактів. Наприклад, установи, що фінансуються з держбюджету або за рахунок коштів спецфондів, мають складати бюджети в межах наданих коштів.

Продуктами фінансового планування і бюджетування є:

· фінансова модель і план банківських операцій;

· бюджет банку і бюджети структурних підрозділів;

· розрахунок прогнозних показників.

У фінансовій моделі та плані банківських операцій задаються планові обсяги операцій, доходи і видатки за ними, що в остаточному підсумку дає можливість побудувати планові показники для балансу, звіту про прибутки і збитки, які є надійним засобом контролю за показниками діяльності банку в наступному році.

Складання балансу ресурсів і вкладень, а також обсягів комісійно-посередницьких операцій нерозривно пов'язане з аналізом їх прибутковості та видатності. Після розроблення цілісної картини операцій банку на прогнозований період необхідно розглянути його на предмет виконання норми прибутку, закладеної в бюджеті. У разі недостачі використовується можливість нарощування обсягів операцій, перерозподілу груп ресурсів і вкладень для досягнення максимальної ефективності, розвиток найприбутковіших видів послуг.

План банківських операцій також може містити в собі план розроблення та впровадження нових програм і проектів, але, як правило, нові програми і проекти є окремим документом, показники якого входять як до бюджету банку, так і, в разі потреби, в план банківських операцій.

Розрахунок прогнозних показників необхідний для оцінки дотримання банком нормативних вимог регулятивних органів і внутрішніх управлінських нормативів.

У бюджеті передбачаються витрати капіталу, нові програми або проекти, заплановані видатки і фінансові результати діяльності на наступний фінансовий рік як у цілому для банку, так і для окремих підрозділів. Основною відмінністю фінансової моделі від бюджету є те, що фінансова модель і план банківських операцій повинні докладно відображати джерела й обсяги планових доходів банку, в той час як завдання бюджету -- детально відображати видатки і капітальні затрати банку.

За допомогою бюджету досягається відповідність видатків банку обсягам та ефективності проведених операцій, рівномірно розподіляються видатки і затрати з метою безперебійної роботи банку на всіх дільницях, визначаються оптимальні розміри видатків і затрат. Для досягнення найкращих фінансових результатів досягається мінімізація податкових платежів та обов'язкових відрахувань, розраховується мінімальна операційна маржа на майбутній період.

Для регламентації процедури бюджетування в комерційному банку має бути створений спеціальний регламент, який визначає склад, структуру, цілі та завдання даного документу, а також порядок його розроблення, затвердження та виконання і включає:

· порядок складання і розгляду проекту бюджету;

· порядок затвердження і виконання бюджету;

· порядок коригування і внесення змін;

· порядок розгляду й аналізу звіту про фактичне виконання бюджету.

Бюджети складаються, як правило, на рік, квартал і щомісячно. Виходячи із загальноприйнятих правил бюджетування діяльності підприємства, бюджет складається терміном на один рік з поквартальною розбивкою. Однак наразі, за умов нестабільності фінансової, економічної політичної ситуації, коли перед банками особливо гостро постають питання підтримки ліквідності і відновлення платоспроможності, інструмент бюджетування доцільно використовувати і для вирішення короткострокових завдань. У зв'язку з цим оптимальний термін для складання поточного бюджету -- один місяць. Крім того, інструмент бюджетування може бути покладений в основу розроблення і реалізації плану фінансового оздоровлення банку.

Таким чином, технологія бюджетування може використовуватися як для розроблення статичного бюджету, так і для формування гнучкого, оперативного, який дозволяє робити прогноз на короткий проміжок часу і виробляти стратегію дій залежно від зміни зовнішніх ринкових умов функціонування банку. При побудові системи бюджетування необхідно регулярно здійснювати аналіз минулих та поточних тенденцій і умов функціонування на ринку, що можуть вплинути на реальність прогнозу. Необхідно створювати різні сценарії прогнозів на основі змінюваних показників (відсоткові ставки і курси валют, ціни акцій, рівень інфляції, рівень ризику та ін.), а також аналізувати їх вплив на стратегічні цілі і завдання банку.

У той самий час, незалежно від горизонту планування, для кожного терміну існує два типи бюджетів.

Перший -- це прогнозний, або плановий бюджет, що є основним фінансовим орієнтиром при здійсненні оперативного управління.

Другий -- це реальний бюджет, що будується вже за результатами діяльності після завершення певного часового періоду.

Планові бюджети будуються за такою схемою. На підставі річного бюджету розробляються більш детальні квартальні, на підставі яких формуються щомісячні бюджети, що є ще більше деталізованими. Реальні бюджети формуються у зворотному порядку. Природно, що завдання фінансового менеджменту в комерційному банку -- максимально наблизити ці два типи бюджетів.

Необхідною вимогою до структури бюджетів є їх постатейна деталізація. Це може бути індивідуально розроблена з метою бюджетного планування система ознак надходжень і витрат або статей. Часто для бюджетного планування використовують статті управлінського обліку. Однак у будь-якому випадку статті мають бути грамотно агреговані з економічної точки зору. Система ознак має бути наочна і зрозуміла, тому вона не повинна будуватися із застосуванням стандартних ознак бухгалтерського обліку. Кількість ознак повинна бути строго обмеженою, оскільки зайва деталізація буде ускладнювати розуміння і заважати наочному оформленню бюджетів.

Як правило, бюджет комерційного банку складається з двох частин: витратна частина являє собою комплекс лімітів з усіх статей бюджету, дохідна -- величину мінімальної операційної і достатньої маржі. Для того, щоб краще зрозуміти механізм складання консолідованого бюджету, потрібно детальніше розглянути схему формування кожної з цих частин.

Так, витратна частина містить ліміти з таких груп статей:

· неопераційних витрат -- витрат на утримання установи і персоналу банку, а також експлуатаційних та інших витрат, пов'язаних з поточною діяльністю банку;

· витрат капіталу -- витрат із фондів, необхідних для придбання, введення в експлуатацію, ремонту та обслуговування основних засобів нематеріальних активів з метою подальшого розвитку банку;

· податкових платежів і обов'язкових відрахувань.

У свою чергу неопераційні витрати, або витрати на утримання банку, для визначення лімітів за якими використовуються дані кошторисів, скоригованих з урахуванням реальних фінансових можливостей банку, за ступенем контролю поділяються на такі агреговані підгрупи:

· умовно-постійні витрати;

· умовно-змінні витрати;

· додаткові витрати.

Умовно-постійні витрати включають витрати, що не мають прямого взаємозв'язку з обсягами операцій і ефективністю їх проведення. Ці витрати протягом тривалого часу не підвладні значним коливанням, проте в процесі розвитку банку їм властивий незначний приріст.

Ліміти за умовно-постійними витратами розраховуються на рівні витрат з усіх статей за попередній період з коригуванням на зміни у штатному розпису, розмірі і складі основних засобів банку, розмірі і складі орендованого майна банку, а також у тарифах на послуги НБУ, МВС тощо.

Друга підгрупа -- умовно-змінні витрати, включають витрати, величина яких знаходиться в прямій залежності від обсягів здійснюваних операцій банку. При зниженні обсягів і ефективності операцій сума таких витрат може бути зведена до мінімуму. Ця група витрат виділяється з метою додаткового контролю за ними.

Для встановлення лімітів зі статей умовно-змінних витрат, з одного боку, розраховуються середньомісячні значення з усіх статей у поточному році та їх відношення до середньомісячних активів, з іншого боку, розглядаються щомісячні кошториси витрат усіх підрозділів банку. У результаті, планові умовно-змінні витрати розраховуються, виходячи з мінімальних потреб усіх підрозділів банку, але не повинні перевищувати фіксованого відсотка всіх статей умовно-змінних витрат до поточних активів банку.

Додаткові витрати включають усі перелічені вище види, але передбачаються в бюджеті тільки у разі наявності стійкого приросту прибутку банку. При розгляді цих витрат варто наголошувати на вкладених у трудові й матеріальні ресурси, необхідні для підтримки ефективної роботи банку в довгостроковій перспективі. Ця підгрупа розглядається за підсумками роботи за період після встановлення пріоритетних напрямів розвитку банку на майбутній період.

Наступною великою групою статей витрат є капітальні витрати банку, що включають витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів, модернізацію та ремонтні роботи.

З метою акумуляції необхідного рівня капіталу банку статті і розміри капітальних витрат банку мають бути зведені до мінімуму. Витрати капіталу за ступенем контролю також можна умовно поділити на підгрупи:

· витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів;

· витрати на обслуговування основних засобів і нематеріальних активів;

· додаткові витрати.

Витрати на придбання основних коштів і нематеріальних активів -- це витрати на придбання основних засобів виробничого призначення і нематеріальних активів, що використовуються при здійсненні банківських операцій.

При плануванні розмірів витрат за переліченими статтями враховуються зміни в штаті і розміщенні служб банку, а також напрями розвитку і технічного переозброєння банку згідно стратегії і тактики на найближчу перспективу.

Витрати на обслуговування основних засобів і нематеріальних активів -- це витрати на підтримку основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані. Вони включають витрати на будівництво, ремонт і модернізацію основних засобів і нематеріальних активів, а також на встановлення техніки. Планування їх розмірів пов'язане з плануванням витрат на придбання основних засобів і нематеріальних активів, але у зв'язку з тим, що витрати на обслуговування основних засобів і нематеріальних активів, як правило, призводять до додаткових витрат капіталу, їх розмір має бути скорочений до мінімуму.

Останньою складовою видаткової частини бюджету виступають планові обсяги податкових відрахувань банку, що включають три умовні підгрупи: