Реферат на тему:

Конвертованість валют. Механізм конвертованості валют

Конвертованість валют

Конвертованість - гарантована здатність національної грошової одиниці обертатися. Вже процес визначення вартості товару означає, що вона здатна вимірюватися грошима. Тобто товар конвертується (обмінюється) на гроші, а гроші, в свою чергу, конвертуються на товар. Гроші також здатні конвертуватися на інші валюти. Тоді й кажуть, що гроші мають властивість вільно конвертуватися на світовому ринку на інші валюти. Обмін однієї національної валюти на інші відбувається на валютних біржах, у банках, спеціальних міняльних лавках та в інших фінансово-кредитних закладах. Здатність тієї або іншої національної грошової одиниці вільно обертатися на інші валюти оцінюється висловом "вільна конвертованість".

Конвертованість з економічної точки зору означає свободу будь-якого підприємства чи особи брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, право вільно купувати, продавати або обмінювати національну валюту на іноземну за існуючими курсами без будь-яких обмежень чи прямого втручання держави. В даному розумінні конвертованість означає певний рівень розвитку продуктивних сил, такий стан економіки, який жодним декретом створити не можна. Це - цілий механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку із світовим, з відповідною відкритістю економіки та багатогранністю торгівлі.

Серйозною перевагою конвертованості для України стала б можливість здійснення міжнародних розрахунків у національній грошовій одиниці. Це зняло б дуже багато зовнішньоекономічних проблем, особливо тих, що пов'язані з нееквівалентним обміном української продукції за спекулятивно завищеним курсом долара і рубля. Реальною стала б також спеціалізація відповідних галузей народного господарства України на масштабному виробництві певних видів експертної продукції.

Конвертованість національної валюти становить також об'єктивну базу для повномасштабного входження національного господарства у світову економіку. Інвесторам вона дає змогу вільно обирати найприбутковіші проекти і створює сприятливі умови мобілізації та залучення коштів під них. Класичний золотий стандарт передбачав необмежене карбування повноцінних металевих монет, їх обіг у внутрішньому грошовому обороті і розмін паперових грошей на золото за твердим паритетом.

Згідно з правилами МВФ, що стосуються й України як члена цієї організації, рівень конвертованості може вважатися задовільним тоді, коли країна:

а) не прийняла ніяких валютних обмежень на платежі за поточними операціями;

б) не зберігає обмежень на короткострокові банківські й кредитні операції, платежі щодо погашення позик та відсотків по них;

в) не перешкоджає здійсненню переказів прибутків за інвестиції та інші види капіталовкладень;

г) вільно реалізує процес грошових переказів некомерційного характеру.

Основними критеріями конвертованості є:

по-перше, наявність всебічно розвиненого й динамічно зростаючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін;

по-друге, достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства в поєднанні з регулярними імпортними закупівлями.

Тут рівень цін і затрат не мають сильно відрізнятися від умов закордонних партнерів, тому що інакше імпорт стане пригнічувати, а не доповнювати внутрішнє виробництво;

по-третє, розширення виробничого потенціалу не лише має пов'язуватися з потребами власного ринку, а й узгоджуватися з можливостями зовнішнього ринку. Коли ж рівень експортного виробництва буде недостатнім, то це не забезпечить вільної рівноваги платіжного балансу;

по-четверте, наявність валютних резервів, які потрібні для підтримки стабільності міжнародних розрахунків за можливих тимчасових відхилень рівноваги платіжного балансу. Покриваючи розриви в платежах, країна отримує необхідні можливості прийняти відповідні дії для покращення. ситуації. Важливим критерієм конвертованості є наявність стабільної економіки й проведення антиінфляційної політики. Конвертованість можна ввести і в умовах інфляції, але тоді знецінення національної валюти не повинно випереджати падіння вартості інших грошових одиниць, особливо тих, якими користуються як міжнародним платіжним засобом. Окрім цього, номінальне зростання цін має компенсуватися номінальним зростанням доходів у країні.

Першими кроками до запровадження конвертованості гривні стали: рішення Національного банку України про заборону на території України обігу іноземних валют з 18 лютого 1994 р.; налагодження регулярних торгів на Українській міжбанківській валютній біржі та обов'язковість вільного продажу валютної виручки всіма експортерами за офіційним курсом; входження України до Світової торговельної організації, що виникла на основі діяльності ГАТТ, та ін.

Розрізняють повну й часткову конвертованість. Повна конвертованість означає відсутність будь-яких валютних обмежень у поточних і фінансових операціях, часткова - збереження тих чи інших обмежень.

Повна конвертованість означає відсутність будь-яких валютних обмежень у всіх поточних і фінансових операціях як для резидентів (фізичних і юридичних осіб даної країни), так і для нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб).

Повна оборотність означає, що кожна іноземна та і вітчизняна юридична і фізична особа має нічим не обмежене право міняти будь-яку кількість національної валюти на одну з головних міжнародних резервних валют, мати валютні кошти у вигляді депозитних рахунків у банках тощо. Вона спирається на високий рівень розвитку продуктивних сил і товарно-грошових відносин, на розвинений міжбанківський ринок та невисокі темпи інфляції і означає відсутність будь-яких валютних обмежень у поточних та фінансових операціях.

Відображаючи стан ефективності всієї економіки, повна конвертованість позитивно впливає на її розвиток. Вона означає вільне пересування товарів, капіталів і праці, укладання довготермінових багатосторонніх торговельних угод, переваги у зовнішньоекономічних розрахунках, пошук найвигідніших ринків збуту й закупівель необхідних товарів. Через конвертованість національної валюти здійснюється тиск на виробника з боку зовнішніх конкурентів. Це змушує товаровиробників діяти більш ефективно, бути завжди конкурентоспроможними і технологічно краще забезпеченими. Водночас конвертованість як ознака відкритості економіки здатна негативно впливати ззовні на її стабільність.

Історично категорія "конвертованість" означала свободу обміну національної валюти на золото. В такому розумінні після Другої світової війни лише США мали повну конвертованість долара. До обмеженої конвертованості провідні європейські країни перейшли лише в кінці 50-х років, а в 1991р. вже 17 країн-членів МВФ із 152 (США, ФРН, Англія, Японія, Канада, Нідерланди, Австрія, Нова Зеландія, Сінгапур, Гонконг, Малайзія, арабські нафтодобувні країни) повністю відмінили обмеження, понад 60 країн в основному ліквідували обмеження в поточних операціях, а решта членів МВФ зобов'язалися просуватися до цього.

Часткова оборотність передбачає збереження тих чи інших обмежень у деяких сферах зовнішньоекономічної діяльності. Обмеження можуть поширюватися також і на певні категорії власників. Здебільшого часткова конвертованість виражається в тому, що вільний обмін національної валюти дозволяється лише для здійснення поточних операцій; водночас не дозволяються угоди, пов'язані із закордонними інвестиціями. Можуть бути й інші обмеження, приміром щодо свободи міжнародного переміщення капіталів, яке й донині діє у Франції. Наявність різного роду обмежень зумовлюється насамперед економічними причинами. Ці обмеження закріплені у відповідних законодавчих актах. Часткова конвертованість, як правило, виникає при потребі запровадження конвертованості в поточних операціях і недоцільності (до досягнення певних економічних зрушень усередині країни) повної конвертованості. Вона може стосуватися обмежень, пов'язаних із забороною вітчизняним громадянам і підприємствам здійснювати інвестиції за кордоном, обмежень на вивіз валюти за кордон для цілей туризму тощо.

Механізм конвертованості як складова частина економічної системи включає:

· ринковий курс національної валюти, що регулює і відображає попит та пропонування;

· відсутність валютних обмежень у поточних і фінансових операціях;

· право резидентів володіти й розпоряджатися іноземною валютою;

· право нерезидентів здійснювати операції з національною валютою;

· регулювання зв'язків із світовим ринком, відповідну торгову, митну, а також валютну політику (режим валютного курсу й форми його підтримання, валютний контроль);

· регулювання ринкових відносин і участь держави в економіці, грошово-кредитну та бюджетну політику.

Отже, в економічному розумінні навіть часткова конвертованість передбачає пряме включення у світовий ринок, наявність внутрішнього ринку (товарів, послуг, капіталів, валюти), його відкритість і достатню збалансованість та відсутність обмежень у поточних операціях. Своєчасне введення часткової конвертованості було б значним кроком уперед і стимулювало б ефективність економіки. Різко контрастувала з таким підходом діяльність адміністративно-командної системи. Завдяки монополії зовнішньої торгівлі, забороні валютних операцій, одержавленню всіх сфер господарського життя в колишньому СРСР склався режим найбільш неконвертованої валюти в світі. Йому властиві були такі негативні риси, як валютна монополія, повна ізоляція сфери зовнішніх розрахунків від внутрішнього платіжного обороту, розподіл централізованих валютних ресурсів за цільовим призначенням згідно з детальними планами імпорту та зведеним валютним планом, надуманість, необґрунтованість офіційного курсу карбованця по відношенню до інших валют, що позбавляло цей курс будь-якого економічного сенсу.

Цілком очевидно, що купоно-карбованець як тимчасова і нестабільна валюта 1992-1996 рр. незалежної України, що переживала важкі часи державотворення і формування власної економіки, не міг стати конвертованим. Проте він мав більше ознак валюти, ніж навіть колишній рубль. Купоно-карбованець вільно котувався на валютній біржі, зростала і зміцнювалась його товарна база. Водночас за порівняно короткий період часу стався його "обвал" тобто курс українського карбованця катастрофічно покотився вниз і вичерпав себе як претендент на конвертованість.

Причини такого негативного процесу охоплюють всі сторони сучасного стану товарного виробництва в Україні. Низький рівень якості товарної продукції доповнився падінням продуктивності праці, що є основоположним чинником рівноваги валют, зростанням вартості енергоносіїв, посиленням нееквівалентного обміну на основі штучно заниженого курсу українського карбованця та ін. Це ще раз наголосило, що конвертованість означає не стільки обмінюваність купюр, скільки широкий фронт товарного обміну на фоні багатоаспектної експортно-імпортної взаємодії учасників цього обміну і їхніх валют. Тому серед причин, що зумовили спекулятивний, надлишковий (понад 5-6 разів) курс долара до українського карбованця, головною була частка продажу продукції України за кордон з урахуванням обов'язкової валютної оплати і можливою поправкою на якість. Немалої ваги у цьому набули й деструктивні дії комерційних банків на Українській міжбанківській валютній біржі, які стимулювали спекулятивне зростання курсу долара, тому що мали значні прибутки від цього, а також спекулятивні операції на чорному ринку.

Внутрішня й зовнішня конвертованість валют

Розрізняється конвертованість внутрішня й зовнішня. Внутрішня конвертованість як відсутність обмежень у використанні заробленої валюти означає: вільне використання її для поточних розрахунків та довготривалих угод, надання кредитів іншим учасникам угод, що пов'язані з рухом капіталів; проведення комплексу заходів, які включали б ліквідацію системи адміністративного розподілу валюти й перехід на ринкову її купівлю-продаж; свободу переведення вкладів, капіталів та товарів у національній валюті в будь-яку вільноконвертовану валюту; припинення централізованих асигнувань валюти для імпортерів (валютні кошти вони змогли б отримати, купуючи їх за ринковим курсом); введення в народне господарство елементів іноземної конкуренції; переборення замкнутості національної економіки й наближення структури внутрішніх цін до світових показників.

Величина співвідношення між товарами та грошима, а також між обмінюваними валютами залежить від маси грошей в обігу (Г), швидкості їх обертання (V) і маси товарів (Т), які пропонуються на продаж, помножену на їхню ціну (Ц), тобто Г V = Т * Ц. За умови, коли кількість грошей відповідає кількості товарів, внутрішня конвертованість досягнута. Але якщо товарів на ринку обмаль, немає і внутрішньої конвертованості. Не буде її також до повної ліквідації всіляких обмежень на вільне ціноутворення, коли ціни на товари не встановлюються на рівні рівноваги попиту й пропонування. Отже, в результаті автоматичного ринкового збалансування встановлюється внутрішня конвертованість валюти. Її досягнення означало б рішучу ломку бюрократичного апарату й формування відносин ринкової економіки.

Зовнішня конвертованість пов'язана з операціями, спрямованими на підтримку потоків капіталів та кредиту з допомогою вільного обертання національної валюти, й означає здатність вільно обмінювати кошти в будь-якій валюті на широкий асортимент товарів та майна. Зовнішня конвертованість означає також здатність національної грошової одиниці вільно обертатися за межами національної території і обмінюватися на інші валюти. Вона дає:

а) цілковиту свободу обміну заробленої у даній країні суми грошей для розрахунків із іноземними партнерами у будь-якій іноземній валюті;

б) право вільно переводити кошти у будь-якій валюті в широкий асортимент товарів і майна;

в) змогу проведення операцій, що спрямовані на підтримку руху потоків капіталів і кредиту за допомогою вільного обертання національної валюти.

Це і є найважливіша властивість вільноконвертованих валют. І, навпаки, неможливість здійснювати подібні операції зумовлює товарну та валютну неконвертованість. Скажімо, в колишньому СРСР до 90% товарів були неконкурентоспроможними на світовому ринку, а решта продавалися за демпінговими цінами. Звідси зрозуміло, якою далекою для нас була зовнішня конвертованість.

Зауважимо, що неконвертованими інколи стають навіть конвертовані валюти. Це буває тоді, коли попит на іноземну валюту перевищує її надходження від експорту, а також резерви, кредити та прибуток капіталу з інших джерел. Щоб погасити можливі негативні наслідки, держава вимушена вводити нормативний розподіл валюти до встановлення рівноваги попиту й пропонування. розрізняють три головні причини неконвертованості: завищений валютний курс, нераціональні внутрішні ціни, товарна неконвертованість. Звичайно, керівні структури колишнього Союзу добре обізнані зі станом виробництва й фінансів, але з ідеологічних мотивів приховували його від громадськості. Злочинним був також курс на розбудову експортних добувних галузей виробництва й ігнорування виробництва товарів народного споживання. Неконвертованість рубля підсилювала нераціональна система цін, яка була абсолютно відірвана від світового ринку, та неконвертована товарна маса.

Ці та інші чинники неконвертованості вимагають негайних радикальних змін у системі фінансів, господарства, політики та ідеології. Гривня здатна стати вільноконвертованою стабільно оберненою валютою за умов подолання відставання у продуктивності праці й технологічному рівні основних галузей виробництва та ін. Продуктивність праці становить основу всякої рівноваги. Якщо на світовому валютному ринку йдеться про підвищення курсу марки чи єни, то слід мати на увазі, що за стабільного співвідношення цін лише зростання виробництва внаслідок підвищення продуктивності праці є основою зміцнення цих валют.

Особливості формування конвертованості гривні

Проблема конвертованості української грошової одиниці нині з теоретичних дискусій переросла у практику її впровадження. Провідними економічними аргументами тут стали: потреба контролювати всю національну територію; формувати з колишнього імперського економічного простору власний народногосподарський комплекс; забезпечити нормальний процес відтворення; здійснити віковічні прагнення народу до добробуту й процвітання; розбудувати свою власну фінансово-кредитну систему, без якої економіка не може формально функціонувати. Є й політичні причини, що вказують на грошову повноцінну одиницю як на ознаку авторитетної держави. Ще й нині діють норми візантійського права, що визначають започаткування держави не з її проголошення, а з утворення власних грошей. За умов, коли ліквідована Бреттонвудська система й скасовано статус золота як засобу міждержавного регулювання, більшість валют світу забезпечена товарами й державними цінними паперами. Тому для забезпечення стабільності української валюти найважливішим е виробництво високоякісних і конкурентоспроможних товарів особистого й виробничого призначення.

Особливістю формування конвертованості гривні є насамперед той факт, що в усіх нинішніх країнах відновлення конвертованості пов'язане з тими чи іншими причинами, що позбавили національну валюту властивостей оберненості. Оскільки в Україні взагалі не було власної грошової одиниці, то потрібно спочатку побудувати абсолютно новий власний український валютно-економічний механізм, який не має нічого спільного з минулою системою унітарної радянської держави. Другою особливістю е той факт, що економіка України лише розпочала відхід від командно-адміністративної системи, проте ще не стала вільноринковою і демократичною. Третьою особливістю є проблема залежності України від енергоносіїв та економічних і політичних чинників Росії. Фактично всі негаразди економічної ситуації звідти нині вільно переливаються в Україну із значно більшим руйнівним коефіцієнтом, ніж це спостерігається в Росії.

Безпосередній процес становлення української валюти випливає з потреби впровадження гривні як складової частини міжнародної валютної системи, як системи валютного регулювання, контролю й підтримки резидентів на стадії, коли ще немає належної довіри до валютної стратегії держави. Щоб конвертованість дала позитивні наслідки, потрібно мати чотири найважливіші передумови: а) реальний валютний курс; б) достатній рівень міжнародних ліквідних засобів; в) здорову макроекономічну політику, що забезпечує ліквідацію грошових надлишків; г) економічну систему, яка б створила підприємцям можливість вільно реагувати на цінові зміни та усувати диспропорції.

Провідними складовими елементами проблеми впровадження конвертованої гривні є масштаб зміни курсу по відношенню до іноземних валют, зміни масштабу цін і вартостей, вибір економічних показників і забезпечення внутрішньої конвертованості. Скажімо, щоб курс гривні був реальним, необхідно встановити його на основі паритету купівельної здатності валют, який визначається комплексом таких факторів, як попит і пропонування даної валюти на ринку, співвідношення національних рівнів цін тощо. Реальність курсу гривні забезпечить достовірність вартісних вимірів і правильність вибору того чи іншого напрямку в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Насамперед у забезпечення конкурентоспроможності національного виробництва. Приміром, реальний курс вартості українського продовольчого кошика середнього громадянина зіставляється з таким же набором кошика іншої країни. Лише на основі цього співвідношення можна встановити реальний курс і підняти заробітну плату до світового рівня.

Проблему забезпечення достатнього рівня міжнародних ліквідних засобів потрібно вирішити шляхом створення наявних запасів валютних резервів та ліквідації від'ємного сальдо платіжного балансу. Нестачу міжнародних ліквідних засобів можна вирішити шляхом створення стабілізаційного фонду з коштів, що їх кредитують міжнародні фінансові заклади, укладення міжнародного платіжного союзу країн СНД тощо. Щоб не допустити негативного впливу короткотермінових коливань платіжного балансу в країні, потрібно мати резерви не менше, ніж тримісячного імпорту. Проте плаваючий курс валюти може зробити достатнім навіть менший валютний резерв. Найефективнішим засобом регулювання економіки є фінансово-кредитна система з національною валютою в основі формування стабільних і вільноконвертованих національних валют. Звичайно, це - тривалий процес, який переплітається з проблемами підвищення економічної ефективності виробництва, переборення інфляції й стабілізації внутрішнього ринку.

Тому друкування українських грошей - не політична гра, а шлях перебудови вкрай неефективної економіки. Будь-яка країна, що має власну валюту, має більше простору для вдосконалення своїх продуктивних сил, ефективніше регулює свою економіку і є розвинутішою, незважаючи навіть на те, що не має багатих природних ресурсів та володіє малою територією (наприклад, Японія, Сінгапур).

Упровадження українських грошей вимагає докорінної перебудови засад емісії, взаємозв'язків готівкового й безготівкового обігу, забезпечення купівельної спроможності національної валюти та визначення її курсу.

Співвідношення українських грошей та інших національних валют визначиться ринком у процесі вільного плавання курсів та конкуренції. Україні потрібна така система економічних відносин, за якої підприємства постійно прагнутимуть більше заробляти українських грошей, тому що вони матимуть вище забезпечення товарною масою, ніж інші валюти.

Звичайно, Україні насамперед слід розпочати диверсифікацію виробництва. Нав'язана їй спеціалізація й кооперація в масштабах Союзу розірвала виробничі й технологічні взаємозв'язки всередині країни, нав'язала численні неефективні поставки сировини, напівфабрикатів й комплектуючих деталей, абсолютну більшість яких здатні виробляти підприємства України. Диверсифікація може різко збільшити виробництво засобів виробництва та товарів народного споживання, акумулювати валютні надходження та встановити взаємовигідні зовнішньоекономічні зв'язки.

В таких умовах удосконалення виробництва й підвищення якості продукції за одночасного зниження затрат на її виготовлення порівняно з іншими країнами дасть можливість розраховувати на виробництво товарів, які або не виготовляються в світі, або ж їх випускається мало. Зовнішні їхні покупці для забезпечення угод будуть купувати українські гроші для розширення своїх зв'язків з Україною.

Розвиватиметься і кредит грошових коштів та інші угоди, що приведуть до вільного обертання українських грошей на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тобто через конвертованість товарів буде досягнута і конвертованість української валюти.

Безпідставними є домисли про дороговизну друкування національних валют Із світового досвіду відомо, що невигідно друкувати самим власні гроші лише тим країнам, в яких чисельність населення становить менше 4 млн. чоловік. Водночас збитково не друкувати власні гроші тим країнам, чисельність населення в яких становить понад 7 млн. чоловік. Лише через відсутність власної грошово-банківської системи Україна щорічно втрачала понад 20 млрд. крб., а відсутність дійової митниці додає ще 11 млрд. крб. Багато інших джерел безкоштовного відпливу національного капіталу можна назвати через те, що не існувало власної банківсько-грошової системи. Отже, Україна - надто велика держава і їй вигідно самій друкувати власні гроші та формувати національну базу друкування цінних паперів. Не обов'язкове нині також золоте забезпечення української грошової одиниці. Конференція країн - членів МВФ відмінила статус золота як засобу міждержавного валютного регулювання. З 1976 р. золото залишилося лише як резерв кредитних ресурсів банків для погашення міждержавних зобов'язань; воно виступає як страховий фонд при проведенні дефляційних заходів і резерв ліквідних грошових ресурсів для часткового забезпечення грошової одиниці. Тому більшість валют світу забезпечені державними паперами (облігаціями, векселями тощо). Головним стабілізатором української гривні стане жива праця її громадян. Економісти підрахували, що під сукупну живу працю Україні необхідно мати 25 млрд. гривень. Такої ж величини повинна бути й товарна маса. А резерви для її виробництва - колосальні. Поки що лише 22% економічного потенціалу працює на людину. За ефективного проведення конверсії та модернізації виробництва стабільність грошового обігу можна гарантувати абсолютно. Отже, незалежна Україна має достатні передумови для формування гарантованої оберненості своєї грошової одиниці, яка буде спиратися на вигідне використання міжнародного поділу праці, на формування таких виробничих відносин, які вигідно використають національні риси українців - бережливість, працьовитість тощо. А це дасть змогу досягти й достатньо забезпеченого рівня життя, бо всі надбання народу залишаться на національній території, стануть основою піднесення рівня життя нинішніх та прийдешніх поколінь.

Література

1. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. - Тернопіль, 2001. - С.311-338.

2. Галеева Г.А. Экологическое воспитание: проблемы, решения // Город, природа, человек. - М., 1982. - С.41-74.

3. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология. - К., 1990. - С.117-160.

4. Кочергин А.Н., Марков Ю.Г., Васильев Н.Г. Экологическое знание и сознание. - Новосибирск, 1987. - С. 176-200.

5. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.47-55.

6. Маркович Д. Социальная экология. - М., 1991. - С.154-161.

7. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990. - С.247-268.

8. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2001 році. - К., 2003. - С.158-161.

9. Платонов Г.В. Диалектика взаимодействия общества и природы. - М., 1989. - С.168-177.

10. Соціальна екологія: Навч. посіб. / За ред. Л.П.Царика. -Тернопіль, 2002. - С.166-172.

11. Социально-философские проблемы экологии / И.В.Огородник, Н.Н.Киселев, В.С.Крысаченко, И.Н.Стогний. Под. ред. И.В.Огородника. - К., 1989. - С.225-239.