Банки Великобританії

Підтримка вартості національної валюти, головним чином за допомогою операцій на ринку, погоджених з урядом, - іншими словами, здійснення грошової політики;

Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансових ринків Сіті і забезпечення стійкої й ефективної системи платежів;

Забезпечення і підвищення ефективності і конкурентноздатності фінансовоїсистеми усередині країни і зміцнення позицій Лондонського Сіті в якості ведучого міжнародного фінансового центра

Функції Банку Англії:

Банк Англії служить банком для комерційних банків

Банк Англії служить банком для інших центральних банків

Банк Англії служить банком для уряду

Здійснення монетарної політики. Банк Англії радить із приводу методів політики і відповідальний за її виконання.

Здійснення емісії банкнот

Здійснення валютних операцій і контролю, керування золотовалютними резервами країни від імені Казначейства.

Здійснення нагляду за кредитними установами, валютними і кредитними ринками- у цілому за банківською системою.

Банк Англії - член Європейського Валютного Інституту (EMI - European Monetary Institute).

Першою метою центрального банку є підтримка цінності національної валюти. Грошова політика здійснюється головним чином за допомогою регулювання Процентної ставки. Процентні ставки впливають на внутрішні грошові умови, такі як умови кредиту, споживчий попит, інвестиції, випуск продукції і ціни, а т.ж.на вартість фунта стерлінгів у перекладі на іншу іноземну валюту: чим вище процентні ставки, тим більше іноземних засобів залучається у фунт стерлінгів Валютний курс.. Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотий і валютний запаси країни. Резерви утримуються на спеціальному рахунку, що називається Валютний Зрівняльний Рахунок . Процес, відомий як валютна інтервенція, полягає в тому, що Банк Англії купує фунт стерлінга за іноземну валюту, коли необхідно стримати падіння курсу або продає них, намагаючись удержати ріст курсу. Резервна політика, заснована на зміну вимог центрального банку до обов'язкового (мінімальним) резервам комерційних банків і інших кредитних інститутів. Всі основні знаряддя грошово-кредитного контролю спрямовані в першу чергу на регулювання величини залишків на резервних рахунках кредитних установ у центральному банку або умов поповнення цих рахунків.

Найважливішою функцією Банку Англії є керування государственым боргом країни. Англійський уряд витрачає, як правило, більше, ніж воно одержує у виді податків. Банк контролює обсяг боргу уряду. Трьома основними формами урядових позик є казначейські векселі, урядові фондові папери (відомі як высоконадежные цінні папери) і позики на валютному ринку. Казначейські векселі - це короткострокові (звичайно терміном 3 або 6 місяців) цінні папери , що випускаються Банком Англії щотижня. Їхньою метою є вилучення готівки із системи. Высоконадежные цінні папери уряду - це довгострокові цінні папери ( від 5 до 40 років), що випускаються для фінансування дефіциту. Валютні позики включають облігації, виражені в інших валютах і середньострокові кредити, узяті в Міжнародному Валютному Фонді (у 1960-х і в 1970-х роках).

Банк Англії - єдиний емісійний інститут в Англії й Уельсу. (Монети випускаються Королівським монетним двором (Royal Mint) від імені Казначейства і їхній випуск не знаходиться в компетенції Банку Англії). Весь прибуток від випуску банкнот надходить урядові.

Банк Англії реалізує функції нагляду шляхом:

регулювання виходу організації на ринок банківських послуг (банківське законодавство). Наприклад, розмір первісного капіталу повинний складати не менш 5 млн ф.ст. для банків і не менш 1 млн ф ст. для інших кредитних інститутів;

установлення для банків економічних нормативів і норм діяльності і здійснення документарного нагляду за їхнім дотриманням;

проведення інспекційних перевірок на місцях ( зовнішні аудитори);

висування вимог до кредитних установ по усуненню виявлених недоліків і контролю за їхнім виконанням банками в строго визначений термін;

втручання в разі потреби в діяльність кредитних організацій.

Комерційні банки

Другим рівнем Британської банківської системи є комерційні банки і фінансові компанії. Система комерційних банків сильно диференційована. У ній діє принцип спеціальних банків. При цьому спостерігається 2 тенденції. З одного боку, спеціалізація є спробою пристосування банків до змін грошового попиту та пропозиції. З іншого боку, існує тенденція до розширення операцій найбільших комерційних банків і ощадних кас за рубежем. Згрупувати британські банки не так просто. Банк Англії поділяє комерційні банки, що оперують в Англії, на 3 групи:

депозитні банки (роздрібні ) або "банки головної вулиці ;

облікові будинки;

акцептні будинки, іноземні банки, інші банки.

Депозитні банки

До найважливіших депозитних банок Англії відносяться клірингові банки. Це найбільші акціонерні банки, що зв'язані кліринговими зобов'язаннями. На чолі всіх клірингових банків коштує “велика четвірка”: Barclays, National Westminster, Midland, і Lloyds. До цих гігантів варто додати з невеликим застереженням ще 2 банки - "Уильямс энд Глайнс" і "Каутс" . Основні операції клірингових банків - прийняття внесків і видача кредитів. Клірингові банки здійснюють платежі для великих, середніх і дрібних промислових підприємств, а також для населення. Платіжний оборот між цими банками відбувається в рамках клірингової угоди, що означає залік взаємних вимог і переклад сальдо. У клірингових банків сильно виявляється тенденція до універсалізації, і вони усе більше роблять небанківські послуги: підготовку індивідуального будівництва, обслуговування фінансових операцій промисловості, підготовку і фінансування експорту, здачу в оренду підприємствам комп'ютерів для нарахування заробітної плати, посередництво в страхуванні життя й організації подорожей. Висока конкуренція ж у сфері банківських послуг підсунула банки до об'єднання з іншими фінансовими інститутами.

До депозитних банок відносяться так називані фінансові будинки, до яких належать, насамперед, спеціальні банки споживчого кредиту. Близько 2/3 їхніх активних операцій приходиться на споживчі кредити на виплат, у свою чергу більш 60% цих кредитів складає фінансування покупок автомобілів. Усе більшого значення набувають лізингові операції. Фінансові будинки є, як правило, дочірніми підприємствами найбільших банків або страхових компаній, що підтримують кредит цих банків своїми засобами. Найбільші фінансові будинки намагаються максимально розширити банківські операції, щоб мати можливість залучати ощадні вклади і розвиватися в універсальні банки. До фінансових будинків варто віднести і спеціальні банківські крапки в торгових центрах (MoneyShops).

Наступною групою депозитних банків є торговельні банки (Merchant Banks). Вони виникли на торговельних підприємствах, що поступово освоїли банківські операції. Деякі сучасні торговельні банки поряд з банківськими операціями виконують ще промислові і торговельні функції. Торговельні банки " Н. М. Ротшильд і сини", "Дж. Генрі Шредер Вагг энд ДО", "Бэрринг Бразерз", "С. Г. Варбург энд ДО", або "Лазард Бразерз энд ДО" існують уже більш 100 років. Відмінністю торговельних банків від клірингових і одночасно їхнім привілеєм є те, що вони не зобов'язані публікувати докладні зведення про фінансовий стан і про свої операції. Завдяки цьому привілеєві торговельні банки могли протягом багатьох років вільно розвиватися. Торговельні банки зайняті головним чином у 3-х основних областях:

Істинно банківські операції ( акцептні-кредитні операції , прийом і видача позик у фунтах стерлінгів, фінансування експорту.

Надання послуг підприємцям (ради при злитті підприємств, виявлення для них найбільш сприятливих можливостей фінансування; про доцільність придбання акцій, виведення нових форм на ринок цінних паперів.

Керування цінними паперами (збереження цінних паперів, контроль акціонерних товариств промисловості і торгівлі, інвестиційні компанії, приватних фондів. Щоб зберігати винятковість у керуванні засобами, найбільші торговельні банки не приймають у свої портфелі цінності вартістю нижче 100 тис. ф. ст.

Торговельні банки беруть участь у цих трьох областях бізнесу в неоднаковому ступені. Між найбільшими банками існує спеціалізація.

Облікові будинки

Наступним типом банків в Англії є облікові будинки. В даний час у Лондоні оперують 8 облікових будинків і окремі малі спеціалізовані фірми-маклери, що усі разом утворять обліковий ринок Лондона.Облікові будинки забезпечують вигідний збут для банків ліквідних фондів шляхом гарантованих депозитів за вимогою. Ці фонди використовуються для покупки різних активів, включаючи короткострокові казначейські облігації , комерційні векселі і першокласні фондові папери . Крім того, облікові будинки - це ринок реалізації і покупки векселів.Вони діють як буфер між Банком Англії й іншою банківською системою, за допомогою У.Д. Банк Англії постачає банківську систему фінансовими ресурсами, вилучає них. Для британських компаній головними функціями облікових будинків є надання позикових засобів через дисконтирование (переоблік) векселів, а також пропозиція різних форм короткострокового вкладення в портфельні інвестиції.

Інші банки

Іноземні банки (Foreign Banks) в Англії по балансовій сумі відносяться до великих банківських груп. У Лондоні сконцентровано в 2 рази більше іноземних філій, чим у Нью-Йорку. До іноземних банок у Лондоні відноситься Московський Народний Банк (Moscow Narodny Bank).

Наступною банківською групою в Англії є консорциальные банки . Це інститути, де беруть участь банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Оскільки вони створювалися на основі пайової участі банками ведучих капіталістичних країн, вони в стані мобілізувати на євроринку величезні засоби і на самі тривалі терміни, що недоступно ніякому іншому типові банків . Виникнення консорциальных банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу . До найбільших консорциальным банкам відносяться "Мидленд энд інтернешнл бэнк лтд" із британськими, канадськими й австралійськими партнерами, "Вестерн Америкен бэнк юроп лтд." с британськими, американськими і японськими партнерами, "Индастриел коммершиэл бэрл" з партнерами зі США, Японії і Великобританії.

B Великобританії мається безліч банкоподобных спеціальних кредитно-фінансових інститутів. Серед них:

? Ощадні інститути

? Довірчі ощадні банки - у минулому в основному відігравали роль місцевих ощадкас. Потім вони були реорганізовані і 16 великих регіональних установ, але їхній правовий статус залишився неясним. Наприкінці 1986 року вони перетворилися в єдиний акціонерний Довірчий-ощадний банк, що по масштабах діяльності і капіталові уступає лише "великійчетвірці" і виконує всі основні функції комерційних банків.

? Національний ощадний банк (колишній поштово-ощадний банк) акумулює заощадження населення через мережу поштових відділення, число яких перевищує 20 тисяч. Обсяг внесків у Національному ощадному банку наприкінці 1986 року складав близько 8 млрд. фунтів стерлінгів.

? Будівельні суспільства - існують понад 200 років, нині акумулюють найбільшу частину заощаджень населення. Їхні сумарні активи в 80-х роках збільшилися і перевищили 130 млрд. ф. ст. Найбільші - Галифакс, Эбби Нэшнл, Нэйшнвайд і інші.

Всі ощадні інститути поєднує те, що основне джерело їхніх ресурсів - дрібні внески населення.

? Страхові компанії і пенсійні фонди направляють акумульований позичковий капітал у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинною стосовно їхньої професійної спеціалізації - страховій справі і частці пенсійному забезпеченню. Мобилизуемые ними засоби вкладаються в операції на термін 20-25 років (в основному в акції й інші цінні папери). Сумарні активи страхових компаній і пенсійних фондів наприкінці 1968 року складали по 150-160 млрд. ф. ст. Англійські страхові монополії (Ройал, Коммершл юнион і ін.) входять у число найбільших у світі.

? Інвестиційні трести займаються винятково операціями з цінними паперами. Шляхом емісії власних акцій і облігацій вони залучають капітал, що вкладають у цінні папери інших компаній. Особливість цих установ, що не мають регулярних джерел надходжень (депозитів, страхових внесків і т.п.), складається в сильній залежності від ринкової кон'юнктури. При падінні курсів цінних паперів вони стикаються з фінансовими труднощами і збитками.

? Довірчі пайові фонди по своїй спеціалізації подібні з інвестиційними трестами; вони акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Але оскільки пайовик у будь-який час може продати свій пай керуючої компанії, то капітал цих фондів являє собою неодмінну величину: він залежить від переваги продажів або покупок паїв. Структура активів фондіваналогічна активам інвестиційних трестів: близько 80% складають акції приватних компаній, багато довірчих пайових фондів зв'язані з банками і страховими компаніями.

? Фінансові корпорації спеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, що не мають доступу до звичайних джерел позичкового капіталу. Найбільші - фінансова корпорація промисловості, сільськогосподарська іпотечна корпорація і т.д.

? Фірми венчурного фінансування спеціалізовані установи, що виникли переважно в 80-х роках. Займаються головним чином придбанням участий і кредитуванням нових і компаній, що розширюються, у передових галузях, що зв'язано з підвищеним ризиком.

ВИСНОВОК

Найважливішою тенденцією розвитку банківської системи Великобританії є розмивання границь між окремими видами кредитних інститутів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ