Аналітичні можливості балансу комерційного банку

Київський Національний Економічний Університет

Обліково-економічний факультет

Кафедра обліку та аудиту в кредитних і бюджетних організаціях

Реферат на тему:

«Аналітичні можливості балансу комерційного банку»

Підготував студент 5-го курсу

ОЕФ магістерської програми «Облік і

аудит в управлінні комерційними банками»

групи № 8106/2-5

Павленко Роман Володимирович

Київ. 1998 р.

1. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Комерційна діяльність любого банку є складною, багатоаспектною і багаторівневою. Для забезпечення реальної картини кінцевого результату діяльності комерційного банку необхідно використовувати оптимальну систему показників.

Функціонуючі комерційні банки створені або на акціонерній основі або на основі паювання. Акціонери і пайщики зацікавленні в інформації про діяльність свого банку. Для цього необхідні певні оціночні показники, тобто володарям /акціонерам / банку необхідно отримувати дані про доцільність покупки володіння чи продажу акцій. Вкладникам /кредиторам/ необхідно оцінити ступінь ризику при розміщенні грошей в банк. Потенційні інвестори тобто громадяни хочуть знати, що являє даний банк, щоб визначити на майбутнє можливість ділових контактів з ним.

Аналіз операцій банків є одним із найважливіших напрямків економічної роботи, причому чим більший банк, тим більше значення має правильна організація роботи на цій ділянці для його нормального і ефективного функціонування. Не менш важливим є проведення аналізу банківської діяльності на макрорівні, без здійснення якого Національному банку важко визначити:

- основні установки грошово-кредитної політики;

- вивчити і спрогнозувати ситуацію на кредитних ринках країни;

- зробити висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому;

- контролювати виконання банками встановлених стандартів і нормативів.

Основним об'єктом аналізу виступає комерційна діяльність кожного окремого банку, в той же час суб'єктами аналізу можуть виступати і комерційні банки, і їх контрагенти, включаючи центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні і потенційні клієнти і кореспонденти, інші фізичні та юридичні особи.

Кожним із суб'єктів в процесі аналізу переслідуються власні користі, тому різні напрямки і критерії аналізу. Проте методика читання і аналізу балансу повинна бути єдиною для співставлення отриманих в результаті аналізу даних.

Так, комерційні банки на основі аналізу балансів прагнуть досягти оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою максимілізації прибутку.

Банківські клієнти і кореспонденти на основі аналізу звітності визначають фінансову стійкість і надійність банку, доцільність і перспективи подальших із ним взаємовідносин.

Перед аудиторами стоїть завдання перевірити достовірність обліку і звітності, а також підтвердити результати їх діяльності.

Проведення аналітичної роботи в банку включає такі етапи:

1. Аналіз стану обліку і звітності:

- аналіз даних синтетичного обліку /балансу, оборотних відомостей, бухгалтерських книг/;

- аналіз даних аналітичного обліку /лицьових рахунків, журналів, картотек/.

2. Аналіз банківського балансу і інших форм звітності:

- аналіз балансових статей;

- аналіз позабалансових статей;

- аналіз даних інших форм звітності.

3. Аналіз стану договорів:

- операційних;

- господарських.

Основним інформаційним джерелом для проведення аналізу служить баланс банку. Баланс - це основний інструмент для проведення аналізу. Він складається із активів і пасивів. Активи включають все майно реальне і фінансове, яким володіє банк, в тому числі грошову готівку, цінні папери, комп'ютерне обладнання, тощо. Позички, надані банком, вважаються теж його активами, оскільки вони представляють зобов'язання перед банком про майбутні платежі згідно договору.

Пасиви складаються із всіх вимог банку, крім вимог його власників. Пасиви включають перш за все банківські депозити, короткострокові кредити, кредити під заклад і інші вимоги.

Основні етапи проведення аналізу банківського балансу:

1. Попередній етап, який включає:

-а/ попереднє групування статей активу і пасиву, зокрема в активі виділяють наступні статті:

- каса;

- кошти на резервному рахунку в НБУ;

- кореспондентські рахунки в банках;

- кредити, видані банком - всього, в тому числі короткострокові і довгострокові;

- депозити в інших банках;

- вкладення в цінні папери;

- операції по факторингу;

- основні засоби;

- інші активи.

В пасиві виділяють такі статті:

- статутний фонд;

- резервний фонд;

- інші фонди;

- кореспондентські рахунки банків;

- розрахункові і інші рахунки клієнтів;

- депозитні рахунки клієнтів;

- інші кредитори;

- прибуток.

б/ перевірка відповідності окремих груп статей активу і пасиву по різних критеріях /строках, видах витрат, джерелах, контрагентах/;

в/ розрахунок оціночних та нормативних абсолютних і відносних показників;

г/ складення таблиць;

д/ підготовка матеріалів для ілюстрацій.

2. Аналітичний етап - це описання одержаних розрахункових показників.

3. Заключний етап - це викладення результатів аналітичного етапу, розробка рекомендацій.

В процесі аналізу балансу банку притіняють наступні методи:

1. Метод порівнянь, який позволяє визначити причини і ступінь дії динамічних змін і відхилень по статтях на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також визначити резерви підвищення доходності останніх.

2. Метод групування дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратись в суті явищ і процесів, що аналізуються.

Так, з точки зору формування джерел і їх вкладень рахунки балансу поділяються на активні, пасивні і активно-пасивні. Проводяться також групування рахунків балансу з точки зору виділення власних і залучених коштів, довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, видів доходів, витрат і прибутку. Статті можуть бути згруповані по ступеню ліквідності, рівню доходності, рівню вартості.

3. Метод коефіцієнтів дозволяє виявити кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.

Таким чином визначається:

- питома вага певної статті чи груп статей в загальному об'ємі активу /пасиву/ чи в відповідному розділі;

- активні балансові рахунки можуть співставлятися із аналогічними рахунками балансів за попередній період;

- співвідношення активних і пасивних статей з єдиними строками операцій являють собою коефіцієнти ліквідності.

Метод коефіцієнтів використовується для контролю над рівнем ліквідності зі сторони НБУ.

2. КРИТЕРІЇ І ВИДИ АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОГО БАЛАНСУ

Виходячи із періодичності проведення аналіз балансу класифікується наступним чином:

- щоденний;

- щотижневий;

- місячний;

- квартальний;

- річний.

В залежності від спектру питань, які вивчаються, аналіз поділяється на:

- повний тобто коли вивчаються всі сторони діяльності банку, як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки;

- тематичний, тобто коли вивчається лише вузьке коло питань, які дозволяють виявити можливості покращення окремих сторін діяльності комерційного банку.

Виходячи із мети і характеру досліджень розрізняють:

- попередній аналіз, який приціняється при оцінці стану рахунків для виявлення можливостей здійснення комерційним банком будь-яких операцій;

- оперативний аналіз проводиться по ходу поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності і інших показників, прийняття термінових мір, які забезпечують їх виконання а також отримання достатнього прибутку;

- кінцевий /послідуючий/ аналіз приціняється для визначення ефективності діяльності комерційного банку за період, який розглядається і для виявлення резервів підвищення доходності;

- перспективний - приціняється для прогнозування очікуваних результатів в майбутньому періоді, а також визначення інших направлень грошово-кредитної політики.

В залежності від об'єкта дослідження аналіз балансу поділяється на:

-функціональний, тобто який дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі взаємовідносин банків, можливості, форми і перспективи взаємодії із іншими контрагентами системи, а також провести оцінку ефективності і доцільності виконуваних банком функцій.

Дослідження проводиться на основі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також долі міжбанківських операцій в загальному об'ємі ресурсів і їх вкладень. Питома вага тієї чи іншої операції, яка проводиться банком, в загальній сумі балансу характеризує її значимість для банку.

В результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних і пошуку більш прогресивних способів виконання необхідних операцій.

- структурний аналіз проводиться по видах банківських операцій. За допомогою даного аналізу визначають склад і питому вагу економічних контрагентів по активних і пасивних операціях, а також структуру доходів, витрат і прибутку банку.

- операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження доходності банку і дає уяву про вартість і рентабельність /чи збитковість/ конкретних операцій. Він позволяє оцінити значення кожного виду операцій в формуванні прибутку банку і виробити основні направлення депозитно-позичкової політики по відношенню до конкретних контрагентів з метою максимілізації доходу.

Народногосподарський аналіз балансу позволяє визначити масштабність активно-пасивних операцій і банківського прибутку, а також ступінь участі комерційного банку чи групи банків в формуванні грошової маси і кредитного фонду країни.

Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться шляхом співставлення масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем чи абсолютними значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з трьох основних частин:

1. Аналізу балансу.

2. Аналізу форм звітності.

3. Порівняльного аналізу.

Основними завданнями аналізу діяльності комерційного банку є:

визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;

дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи. Аналіз фінансової звітності - це процес, який має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і основних результатів його діяльності. При цьому першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку. При аналізі застосовуються квартальні або річні дані щодо прибутків та збитків, підраховуються середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та обчислюються:

Стан надходжень - через прибуток на середні активи та на капітал.

Коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу) персоналу.

Продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через доход на працівника та окупності витрат на утримання персоналу.

Середні процентні ставки, отримані та сплачені.

Вартість посередництва.

Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку і, таким чином, можуть прямо співставлятися з іншими банками та між собою впродовж певного періоду часу. Оскільки доходи та видатки аналізуються стосовно середніх активів та зобов'язань за період звіту про фінансові результати, то можуть порівнюватися періоди часу із різною тривалістю. Звісно, таке порівняння може бути зроблене лише в тому разі, якщо установа не зазнає сезонних змін, як це відбувається з банками, які обслуговують сільськогосподарські підприємства.

Таблиця №1.

Основні показники для аналізу діяльності комерційного банку

Стан надходжень:	Дохід на середні активи. Дохід на капітал.
Номінальний коефіцієнт приросту:	Позик та лізингу. Клієнтських депозитів. Капіталу. Персоналу
Реальні ставки приросту:	Індексу споживчих цін. Ставки інфляції. Позик та лізінгу. Клієнтських депозитів. Капіталу.
Продуктивність роботи персоналу:	Надходження / середня чисельність персоналу (*100). Окупність витрат на утримання персоналу.
Номінальні процентні ставки:	Середня отримана ставка. Ліквідні активи. Позики кредитним установам. Клієнтські позики. Ринкові боргові цінні папери. Середня сплачена ставка. Суми сплачені кредитним установам. Депозити термінові та до запитання. Ощадні депозити. Спред.
Реальні процентні ставки:	Середні отримані ставки. Середні сплачені ставки.
Вартість посередництва (% активів):	Витрати на утримання персоналу. Витрати на утримання приміщення. Податки та ліцензування. Знос та амортизація. Інші управлінські витрати. Забезпечення під збитки за позиками та списання.
Загальна вартість посередництва	Податки на доходи. Створення капіталу.

Усі управлінські рішення та зовнішні обмеження мають вплив на коефіцієнти доходу на активи та доходу на капітал (визначених вище), що є двома найважливішими вимірами здатності банку генерувати власний капітал для забезпечення зростання та подолання економічних труднощів.

Аналіз балансового звіту.

Основою для аналізу діяльності банку є балансовий звіт, в якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язання та капітал (пасиви) - праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Таблиця №2 наводить приклад балансового звіту за згрупованими статтями.

Таблиця 2

Балансовий звіт комерційного банку

Активи	Зобов'язання
Валюта, монети та банківські метали	Коррахунки банків
Дорожні чеки	Депозити та кредити банків
Кошти на корахунках в НБУ	Кредити, отримані від НБУ
Інші кошти в НБУ	Кошти до запитання клієнтів
Кошти на коррахунках в інших банках	Строкові депозити клієнтів
Депозити та кредити в інших банках	Цінні папери власного боргу
Резерв під депозити та кредити в Інших банках	Кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій
Нетто: депозитів та кредитів в інших банках	Субординована заборгованість
Цінні папери в портфелі банку на продаж	Інші зобов'язання
Резерв під знецінення ЦП на продаж	_Сукупні зобов'язання
Нетто: ЦП в портфелі банку на продаж	_Капітал
Цінні папери в портфелі банку на Інвестиції	Статутний капітал
Резерв під знецінення ЦП на інвестиції	Сплачений статутний капітал банку
Нетто: ЦП на інвестиції	Несплачений статутний капітал банку
Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам	Недорозподілені прибутки та резерви
Резерв під кредити та фінансовий лізинг клієнтам	_Сукупний капітал
Нетто: кредитів та фінансового лізингу клієнтам
Інвестиції капіталу в асоційовані Компанії
Інвестиції капіталу в дочірні компанії
Нематеріальні активи Зношення нематеріальних активів
Нетто: нематеріальних активів
Матеріальні активи
Зношення матеріальних активів
Нетто: матеріальних активів
Інші активи
Резерв під можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю банку
Нетто: інші активи
_Сукупні активи	_Сукупні зобов'язання і капітал

Форма балансу концентрує увагу на типах активів та пасивів. Підхід до аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що депозити до запитання пов'язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до процентної ставки. Термінові депозити переважно складаються з чутливих до процентної ставки "придбаних" депозитів корпорацій та фізичних осіб. Ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження загальної громадськості. Тенденція сплачувати проценти за рахунками до запитання руйнує традиційні кордони між цими типами рахунків, їх відносною ціною та стабільністю. Позики та депозити класифікуються не тільки за строком погашення, яка у балансі у будь-якому випадку викривлена, оскільки ті строки погашення, які показані у балансі щодо кредитів та депозитів, взагалі відображають первинну, початкову тривалість, а не період часу, що залишилися до погашення. Однак деякі системи звітності не вимагають таких додаткових підпорядкованих звітів і приходять до компромісу, показуючи активи та пасиви за строками, що залишилися до їх погашення, втрачаючи інформацію про інструменти та їх цілі.

Позабалансові статті - зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, що можуть змусити банк виділити кошти (можливо, видати позику у разі відсутності грошей у клієнта), становлять собою кредитний ризик установи і через це додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

Основними видами аналізу балансу банку є:

Аналіз структури - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з такими установами. Такий формат, крім того, відображає ті банківські операції, які банк або не проводить, або звітує про них неадекватно.

Коефіцієнтний аналіз балансового звіту проводиться з використанням трьох основних коефіцієнтів:

1)Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.

2)Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів . Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до <запитання >, термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запозичень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та уразливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. "Нормальний" рівень залежить від країни, однак 70-80% може складати помір співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіцієнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100% , тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від резерву під збитки.

3) Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає "реальний " капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощам. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку. Повний підрахунок достатності капіталу включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов'язань до зважених на ризик активів.

Існують також інші коефіцієнти, що використовуються в різних випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення віддачі. Такими коефіцієнтами є:

Дохідні активи до загальних активів. Складаються з доходних активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики , авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак деяке "непродуктивне" використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.

Таблиця 3

Коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку

Ліквідні активи
Робочі активи
Загальні активи. Коефіцієнт співвідношення ліквідних і робочих активів (%).
Коефіцієнт співвідношення ліквідних і загальних активів (%).
Позики та лізинг клієнтам.
Депозити клієнтів.
Коефіцієнт позик до депозитів (%).
Активи, зважені на ризик.
Відкоригований капітал.
Коефіцієнт достатності капіталу (%).

Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик . Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.

Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату, що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння між такими установами за один і той самий місяць, за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають використовувати деякі міркування з приводу того, що є прийнятим для кожної конкретної країни. У наведеному прикладі підраховано кілька варіацій перших двох показників, але останні два проігноровано через їх обмежене використання в країнах, що розглядаються. Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Таблиця показує найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у відсотковому виразі, протягом одного року, що може висвітлювати поточні тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно.

Коефіцієнти в межах одного року можуть бути перекручені сезонними змінами, особливо тоді, коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських робіт або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи на півроку. Таким чином, найкориснішим буде аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.

Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від тих ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінансову політику, розумні законодавчі акти та стандарти ведення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу. Коефіцієнтний аналіз може бути ускладнений змінами економічного циклу чи ринкових процентних ставок. У ринковій економіці собівартість кредитування, звичайно, випливає із собівартості фінансування. Це означає, що якщо ринкова ліквідність підтримується (переважно внаслідок зусиль центрального банку знизити інфляцію), то депозитна ставка зростатиме, спричиняючи зростання витрат банку на залучення коштів. Якщо прибутковість падає, то банк відповідає на це піднесенням ставки кредитування, з тим, щоб відновити ту процентну маржу, що існувала до початку циклу. Із стабілізацією ліквідності на ринку процентні ставки підуть вниз, причому депозитна ставка першою, а за нею - кредитна ставка, за встановленою тенденцією зниження. Надходження банку від різниці процентних ставок зменшуватимуться впродовж періоду зростання ставок та збільшуватимуться впродовж періоду зниження.

Порівняльний аналіз . діяльності банку має за мету за допомогою порівняння великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків між собою скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу дають змогу відстежувати діяльність банку у динаміці , а також робити прогнози щодо фінансового стану банку у майбутньому.

При порівняльному аналізі засовуються 3 види вихідних даних, які використовуються при проведенні аналізу фінансового стану банків, а саме:

індивідуальні показники діяльності банку; середні показники по групі банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середньої по групі);

місце банку серед банків цієї групи за кожним показником. Такий вид порівняльного аналізу дає можливість банку:

порівнювати свої показники із середніми показниками своєї групи банків;

бачити своє місце серед банків своєї групи;

робити висновки щодо своєї діяльності в тій чи іншій галузі на ринку банківських послуг;

прогнозувати фінансовий стан банку в залежності від тих чи інших економічних обставин і своє місце серед інших банків.

Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз повинен проводитись за такими часовими вимірами:

за 5 робочих днів - тижневий аналіз;

за 4 (5) тижнів - місячний аналіз;

за 3 місяці - квартальний аналіз;

за 6 місяців - піврічний аналіз;

за 12 місяців - річний аналіз;

за кілька років - аналіз розвитку банку.

У залежності від часового тренду така система дає змогу робити прогнозні розрахунки щодо діяльності банку у майбутньому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Банковское дело. Справочное пособие/ под ред. Ю. А. Бабичевой / М:Економика. 1994, с. 233-257.

2. Івасів. Б.С. Операції комерційних банків. Київ.НМК ВО. 1992р.

3. Ковбасюк М. Р. Анализ финансовой устойчивости коммерческого банка.

4. Кадиров А. К. Деканов Р. С. Об оценке результатов деятельности коммерческого банка. Деньги и кредит, 1993.

5. Черкасов В. Е. Анализ деятельности коммерческих банков по публикуемим балансам.