Ризики у системі фінансового моніторингу операцій банківської установи

Ризики у системі фінансового моніторингу операцій банківської установи

У багатьох галузях проводиться оцінка ризику. Залежно від обставин, оцінка ризику може бути ретроспективною або перспективною, кількісною або якісною, або змішаною. Кількісна оцінка ризику, використовуючи достовірні відомості, може бути більш об'єктивною та кориснішою з часом ніж якісна оцінка ризику, проведена на припущеннях та довільному вивченні справ.

Ретроспективна оцінка ризику має перевагу отримання інформації про минулі події, щоб допомогти передбачити майбутні проблеми. Хоча минуле не завжди надійний показник майбутнього, послідовні моделі можуть виявитись у відомостях та відомості про злочини не є винятком.

Перспективна оцінка ризику намагається зазирнути у майбутнє за відсутності переваг історичних відомостей. Процес оцінки ризику за замалої кількості або відсутності інформації допускає використання інформації, яка могла би бути відома для передбачення реальних або потенційних наслідків. Даний підхід більше спирається на якісні, ніж кількісні показники.

Найкраща методологія оцінки ризику використовує комбінацію підходів для охоплення того, що відомо, та якомога більше того, що невідомо.

Вірогідно, що існують методи незаконного фінансування, які використовувались, але не були виявлені фінансовими установами або правоохоронними органами, тому не будуть виявлені у відомостях отриманих під час кримінального розслідування або звітування фінансової установи щодо грошового обороту або операцій. Можуть бути й інші можливості незаконного фінансування, які навіть злочинці ще не виявили. За відсутності відомостей або конкретних (учбових) прикладів, що визначають ці методи, фінансові установи та компетентні органи мають покладатись на творчу інтуїцію та ретельний аналіз потенційних слабостей системи.

У міжнародній банківській практиці процес управління ризиками розглядається як ключовий напрямок, банківського менеджменту. Значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів контролю, оцінювання та моніторингу ризиків, а також створенню відповідних систем управління.

У цілому банківська сфера характеризується вищою ризиковістю порівняно з іншими видами діяльності. Ця особливість зумовлена специфікою тих функцій, які виконує кожний комерційний банк. Банки мають багато партнерів, клієнтів, позичальників, фінансовий стан котрих безпосередньо впливає на їхнє становище. Діяльність банку дуже різноманітна і включає операції залучення коштів, випуск та купівлю цінних паперів, видачу кредитів, факторинг, лізинг, забезпечення клієнтів готівкою тощо. Здійснення кожної банківської операції пов'язане з можливістю реалізації кількох ризиків. Через те, що банк одночасно здійснює і активні, і пасивні операції, виникають додаткові ризики, такі як ризик незбалансованої ліквідності, ризик розриву тощо. Це спонукає до пошуку особливих підходів до обмеження їх впливу, які одержали назву «управління активами і пасивами банку». Діяльність операційних підрозділів, обов'язковість застосування високотехнологічних інформаційних та телекомунікаційних систем, необхідність постійного контролю, реалізація функцій маркетингової служби супроводжуються рядом функціональних банківських ризиків, яких можуть уникнути інші суб'єкти підприємницької діяльності. Нарешті, саме банківська система в більшості країн світу підлягає жорсткому регулюванню з боку держави та спеціальних органів нагляду. Банк наражається на ряд зовнішніх щодо нього ризиків, причому деякі з них, такі як ризик невідповідності умовам державного регулювання, мають першочергове значення в діяльності банку.

Незважаючи на те, що банківська діяльність супроводжується численними ризиками, саме банки покликані обособлювати надійність та безпеку. Оскільки банкіри працюють здебільшого з чужими грошима, то мають намагатися знизити ризиковість своєї діяльності навіть більше, ніж інші підприємці. Отже, управління ризиками розглядається як один із головних напрямків банківського менеджменту.

Проблемам банківських ризиків присвячено багато наукових праць і досліджень, в яких наведено різноманітні класифікації ризиків взагалі та, зокрема, ризиків, що притаманні банківській діяльності.

Загальновідомим є той факт, що особи, які через свої банківські рахунки намагаються відмивати злочинні доходи, прагнуть представити свої операції як звичайні та буденні речі, тому перед банківськими працівниками стоїть надзвичайно важке завдання - відрізнити законні операції від злочинних. Відповідно банк не може застрахувати себе від того, що певна трансакція буде упущена з поля зору відповідального працівника. Проте, запровадивши дієвий механізм фінансового моніторингу, що буде заснований на оцінці ризику, банк може значно підвищити ефективність виявлення незаконних фінансових операцій та вберегти себе від збитків.

Зважаючи на те, що дослідження у сфері управління ризиками, які пов'язані з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, розпочались досить недавно, ще немає достатньої кількості праць такого спрямування вітчизняних та зарубіжних вчених. Вітчизняні банки приділяють невелику увагу даному питанню, проте є достатня кількість рекомендацій та посібників міжнародних організацій, що протидіють легалізації «брудних» грошей. Саме тому метою написання даної статті є дослідження суті ризиків, які пов'язані з легалізацією «брудних» грошей через банківські установи, їхньої ролі та місця у механізмі внутрішнього фінансового моніторингу банків України.

Враховуючи визначення ризику як імовірності настання чи ненастання певної події, фінансовий моніторинг операцій банківської установи розглядає підхід, що заснований на оцінці ризику, як імовірність виявлення чи упущення фінансової операції, що потенційно може бути пов'язана з відмиванням злочинних доходів. З метою законодавчого впровадження даної ідеї в банківські системи світу, в червні 2007 р. на Пленарному засіданні FATF (Financial Action Task Force - Міжнародна організація з боротьби з відмиванням брудних грошей) був затверджений Посібник з питань підходу, заснованого на оцінці ризику, в боротьбі з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Важливість даного документа доводить той факт, що Посібник вперше в історії FATF було розроблено за участю як державного, так і приватного секторів.

Варто також зазначити, що на сьогоднішній день не існує законодавчо затвердженої єдиної моделі для застосування ризикорієнтованого підходу в банківських установах, оскільки FATF вважає, що кожна фінансова установа повинна сама для себе розробити індивідуальний механізм використання оцінки ризиків при здійсненні фінансового моніторингу, проте даною організацією було надано суттєві рекомендації у цій сфері. На наш погляд, ця думка є абсолютно правильною, оскільки кожна фінансова установа має свої регіональні особливості, свою специфіку стосунків з клієнтами та різні масштаби діяльності, а тому урядові організації можуть створити лише певні рамки, в яких діятиме організація, чи надати свої рекомендації, які сприятимуть ефективному процесу фінансового моніторингу.

Національна оцінка ризиків відмивання коштів та/або фінансування тероризму являє собою організовану систематичну діяльність по виявленню та оцінці джерел та методів відмивання коштів та фінансування тероризму, та слабких місць у системах боротьби з відмиванням коштів та/або фінансування тероризму, та інші вразливості, які прямо або опосередковано впливають на країну, що здійснює оцінювання. Така оцінка може здійснюватись кількома органами публічного сектору разом або без участі приватного сектору, або може здійснюватись одним або більше окремими незалежними органами з оцінки специфічних аспектів ситуації щодо відмивання коштів та/або фінансування тероризму у країни.

Ризики відмивання коштів та фінансування тероризму можуть бути визначені за допомогою різних ознак, які можливо класифікувати за категоріями. Найбільш розповсюдженими категоріями ознак ризику є: загрози країн, тип клієнта, вид продуктів (товарів, фінансових операцій чи послуг). Важливість, яку вiдiграють ці ознаки ризику (окремо чи разом) в загальній оцiнцi ризику, може відрізнятися залежно вiд сфери діяльності СПФМ та обставин при яких здійснюються фінансові операції. Таким чином, СПФМ має самостійно приймати рішення щодо важливості тієї чи іншої ознаки ризику.

Оцінка ризику повинна здійснюватись за критеріями, до складу яких можуть входити як окремі ознаки категорій, так і їх сукупність.

Результатом загальної оцінки СПФМ ризику, (що базується на аналізі кожного клієнта за визначеними критеріями на підставі ознак ризику за їх категоріями), є визначення ступеню ризику.

Графічне зображення оцінки ризику може виглядати наступним чином:

Хоча глибина охоплення може бути різною, національна оцінка ризиків відмивання коштів та/або фінансування тероризму є процесом, який типово відображає інформацію про:

- природу та масштаб відмивання коштів та/або фінансування тероризму та пов'язаних предикатних злочинів (загроз);

- слабкі місця у системах боротьби з відмивання коштів та/або фінансуванням тероризму, елементів управління ними та інших особливостей юрисдикції, що робить їх привабливими для осіб, які займаються відмиванням коштів та/або фінансування тероризму (вразливість).

Метою національної оцінки ризиків відмивання коштів та/або фінансування тероризму є виявлення методів відмивання коштів та/або фінансування тероризму крізь юрисдикції та наскільки часто такі методи використовуються, наскільки ефективними вони є у переміщенні незаконних коштів, та наявність прогалин у системах боротьби з відмивання коштів та/або фінансуванням тероризму, елементах управління ними.

Національна оцінка ризиків відмивання коштів та/або фінансування тероризму має розглядатись як «фундаментальна базова інформація» для допомоги контролерам, правоохоронним органам, підрозділу фінансової розвідки та фінансовим установам.6 Це положення вимагає від компетентних органів періодичного поновлення їхньої обізнаності про поточні методи відмивання коштів та фінансування тероризму та здійснення переоцінки ефективності встановлених заходів безпеки.

Процес оцінки ризиків відмивання коштів та/або фінансування тероризму має надавати уявлення чи відповідає чинне законодавство новим загрозам та чи поточні методи контролю та застосування права є адекватними. Там, де закон неадекватний, там існує вразливість. Там, де закон адекватний, але контроль та перевірка слабкі, правозастосування буде переважати. Там, де правозастосування слабке, закон має малий превентивний ефект.

Запровадження оцінки ризиків має бути корисним для розробників політики при визначенні пріоритетів протидії відмиванню коштів та/або фінансуванню тероризму. «Принципово, щоб ресурси були спрямовані відповідно до пріоритетів, так щоб найбільшому ризику приділялось якнайбільше уваги». Оцінка має бути пов'язаною зі стратегічним плануванням та спеціальними діями.

Зокрема законодавство України визначає, що підвищений ризик становлять контрагенти - резиденти тих країн, що:

- не дотримуються загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією

доходів, отриманих злочинним шляхом;

- не передбачають розкриття чи надання інформації щодо фінансових операцій;

- не виконують рекомендацій FATF;

- є країнами, в яких відбуваються воєнні дії;

- є офшорними територіями.

Визначення потенційного ризику відмивання кримінальних доходів стосовно клієнта є найважливішою частиною. Кожна установа має на основі своїх внутрішніх критеріїв провести оцінку, що визначить, який рівень ризику притаманний тому чи іншому клієнту та які фактори свідчать про це. З цього приводу, вважаємо, що етап оцінки ризиковості клієнта повинен відбуватися на етапі проведення його ідентифікації.

Не існує універсальної думки стосовно того, які клієнти становлять вищий чи нижчий ризик, однак FATF пропонує характеристики клієнтів з потенційно більш високим ризиком відмивання кримінальних доходів:

- виробники зброї, дилери та посередники;

- підприємницька діяльність, що передбачає інтенсивне використання готівки (чи її еквівалента), включаючи підприємницьку діяльність із обслуговування готівкового обороту (установи, що здійснюють грошові перекази; пункти обміну валют), казино, букмекерів та іншу діяльність, пов'язану з азартними іграми, підприємницьку діяльність, яка може не бути пов'язаною з інтенсивним використанням готівки, але генерує значні обсяги готівки для певних фінансових операцій;

- нерегульовані благодійні та інші нерегульовані («неприбуткові») організації (варто звернути особливу увагу на ті, які діють на транскордонній основі);

- торговці коштовними речами та товарами високої вартості (наприклад, коштовностями, торговці прикрасами та дорогоцінними металами, торговці предметами мистецтва та античними творами а також аукціони, агенти та брокери з нерухомості);

- рахунки таких професіоналів, як бухгалтери, юристи та ін., які діють в інтересах своїх клієнтів, коли особа представленого клієнта не розкривається фінансовій установі;

- клієнти, що залучають до відносин з фінансовою установою посередників;

? клієнти, які є політично вразливими особами (особи, які обіймають (обіймали) посаду, відповідно до якої мають (мали) широкі владні повноваження (керівний склад центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, осередків політичних партій) або є членом сім'ї таких осіб.

Визначення ризиків відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, має включати розгляд послуг, що визначені регуляторами та урядовими органами, які заслуговують на довіру як такі, що мають високий ризик відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, наприклад:

- міжнародні кореспондентські стосунки банків;

- міжнародні приватні банківські послуги (послуги для VIP-клієнтів);

- послуги із залученням банківських гарантійних розписок, а також пов'язані із торгівлею і постачанням дорогоцінних металів .

Підхід на основі ризиків є важливим для ефективності та дійовості боротьби з відмиванням злочинних доходів. Він сприяє пріоритизації зусиль та діяльності з урахуванням вірогідності відмивання злочинних доходів і відображає досвід та адекватність зусиль стосовно ризику.

Якщо говорити про останній етап оцінки ризиків, то варто зазначити, що стратегії для управління та зменшення ідентифікованих ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму у фінансових установах повинні бути націлені на запобігання проходженню їхньої діяльності через суміш перепон (наприклад, відповідний принцип належної обачності щодо клієнта), виявлення (наприклад, моніторинг та звітування щодо підозрілих операцій), та збереження даних таким чином, щоб полегшити розслідування.

Внаслідок проведення банком належної оцінки ризиків, пов'язаних з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, установа зможе застосовувати належні методи обачності як при започаткуванні стосунків з клієнтом, так і в подальшому - в процесі моніторингу трансакцій клієнта упродовж всього часу його обслуговування. Ефективно розроблена система виявлення можливих ризиків допоможе банківській установі сфокусувати свою увагу на тих клієнтах та трансакціях, які потенційно позиціюються як найбільш ризикові з точки зору відмивання коштів. 

Методи відмивання коштів та фінансування тероризму не є статичними явищами; вони еволюціонують у відповідь на правоохоронні заходи, зміни законодавства, запровадження нових технологій та національних суспільних обставин. Таким чином, бажано повсякчасно здійснювати моніторинг розвитку загроз відмивання коштів та/або фінансування тероризму. Це може вимагати перегляду висновків, зроблених у попередніх оцінках, та дослідження більш давніх статистичних даних з метою виявлення наявності помітних змін.

При дотриманні послідовного підходу до процесу оцінки, використовуючи однакові кількісні та якісні показники, важливим є постійне порівняння отриманих відомостей. Однак, бажання порівняння результатів з року в рік не повинно переважати потребу виправлення методологічних недоліків або додавання нових джерел відомостей як належних.

Низка респондентів огляду проекту показали, що вони порівнювали висновки у своїх національних оцінках з результатами інших країн та міжнаціональних організацій. Через різноманітність методологій, включаючи різні кількісні та якісні відомості та аналітичні підходи, оцінки ризиків не можуть бути порівняні між собою без відповідної адаптації.

Література

1. Директива ЄС “Про запобігання використанню фінансових систем з метою відмивання грошей” від 10.06.1991 №91\308\ЕЕС.

2. Римарук О., Лисенков Ю., Капустін В., Cинянський С.

Отмывание грязных денег: Підручник. - К.: Юстиниан. - 2003. - С. 544.

3. Романченко О. Роль сучасного банку в боротьбі з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник НБУ. - 2004 р. - №1. - C. 55-57.

4. Жвалюк В. Фінансова злочинність становить велику небезпеку для цивілізованого розвитку економіки держави// Консультант. - 2000. - 28 лист. - № 48. - С. 1.

5. Посібник з питань підходу, заснованого на оцінці ризику, в боротьбі з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму // Веб-сторінка “The Financial Action Task Force (FATF)”. - www.fatf-gafi.org.