Страхування фінансово-кредитних ризиків

27

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

САМОСТІЙНА РОБОТА

з дисципліни: «Страхові послуги»

на тему

« Страхування фінансово-кредитних ризиків»

Виконала: студентка 1 групи 2 курсу

магістерської програми

«Фінансовий менеджмент у сфері бізнесу»

Дяченко В.В.

Прийняла: Артюх Тетяна Михайлівна

Київ - 2009

ПЛАН

ПЛАН

Вступ

1. Поняття фінансово-кредитних ризиків, їх види

2. Страхування кредитних ризиків

3. Страхування депозитів

4. Організаційні схеми страхування фінансово-кредитних ризиків

5. Практичні аспекти страхування фінансово-кредитних ризиків

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Фінансова діяльність завжди супроводжується різного роду ризиками. Під фінансовими ризиками розуміють такі, що виникають при будь-яких видах фінансової діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Зазнавати втрати можна через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Окрім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

Комерційний ризик - це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Сюди відносять ризики, пов'язані з реалізацією товару (послуг) на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару (послуг) покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин.

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

Недостатній розвиток страхування фінансових ризиків в Україні, як вже зазначалося, зумовлений багатьма проблемами, які можна розділити на дві великі групи. До першої слід віднести фактори, що зумовлені нерозвиненістю українського страхового ринку в цілому, до другої - неготовність страховиків надати належний страховий захист від фінансових втрат.

Першочерговим завданням для врегулювання відносин в цій сфері є визначення конкретних меж поняття фінансового ризику як в страховому законодавстві так і науковій термінології. На думку фахівців, відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків робить його ідеальним інструментом для організації різного роду фінансових схем. Як наслідок страхування втрачає свій економічний сенс.

1. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ, ЇХ ВИДИ

Фінансово-кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово - кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових забов'язань, а підприємство чи банк не може досягти їх виконання засобами, передбаченими договором.

Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб'єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб'єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій (у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо).

Нині на українському страховому ринку пропонується комплекс страхових послуг, які дозволяють застрахувати бізнес від різноманітних фінансових ризиків.

Під фінансовим розуміють ризик фінансового підприємництва чи фінансових угод, коли в ролі товару виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. До фінансового ризику входить валютний, кредитний та інвестиційний ризики.

Валютний ризик -- це ймовірність фінансових втрат внаслідок зміни курсу валют, який може виникнути в період між укладанням контракту і фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють валютні ризики для імпортера (підвищення курсу валюти між датою підтвердження замовлення і днем платежу) й експортера (падіння курсу іноземної валюти з моменту отримання чи підтвердження замовлення до отримання платежу і під час переговорів).

Кредитний ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємницькою фірмою своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для її фінансування зовнішньої позики. Кредитний ризик виникає в результаті ділового спілкування підприємства з кредиторами, контрагентами, постачальниками, посередниками й акціонерами.

Кредитний ризик - це ризик неповернення позичальником банку основного боргу і несплати відсотків за позичками.

Різноманітність видів кредитних операцій обумовлює особливості і причини виникнення кредитного ризику - недобросовісність позичальника, який отримав кредит; погіршення конкурентного стану фірми, що отримала комерційний чи банківський кредит; несприятлива економічна кон'юнктура; некомпетентність керівництва фірми тощо.

Галузевий ризик концентрації кредитних вкладень відображає ступінь

схильності банку до несприятливих змін, пов'язаних із наданням кредитів (вкладенням коштів) у підприємства із загальними характеристиками, які роблять їх вразливими при дії одних і тих самих несприятливих факторів. Ризик концентрації вкладень може створити серйозну загрозу для доходів банку та його капіталу. Велика сума коштів, спрямована на кредитування однієї галузі економіки (концентрація вкладень в одну галузь), за несприятливих економічних умов може завдати значних збитків банку. Аналогічний ризик може виникнути при кредитуванні різними філіями банку одного позичальника.

Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення підприємцем грошових коштів у різноманітні проекти.

Страхування фінансових ризиків передбачає компенсацію підприємству втраченого доходу чи додаткових витрат, викликаних його функціонуванням, як учасника комерційної діяльності. Таке страхування проводиться на випадок невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань дебіторами, інвестицій, банкрутства контрагента і пов'язаних з цим судових витрат тощо.

Таким чином, до страхування фінансових ризиків відносять:

- страхування недоотримання прибутку (доходів);

- страхування ризиків впровадження нової техніки і технологій;

- страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

- страхування ризику засновника;

- страхування біржових ризиків.

Одним із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків є страхування від втрат прибутку (доходу). На відміну від багатьох інших видів страхування, де об'єктом захисту виступає майно, в страхуванні від втрат прибутку об'єктом є втрата очікуваного прибутку господарюючого суб'єкта.

Усі причини, що визначають втрату (недоотримання) прибутку, зумовлюються багатьма факторами, які умовно поділяють на: порушення процесів виробництва при настанні аварій, стихійних лих; зміну ринкової кон'юнктури, порушення контрактів з боку постачальників або споживачів продукції (послуг).

Страхування від втрат прибутку є комплексним страхуванням. Найпоширенішим видом страхування, до якого приєднують це страхування, є страхування від ризику вогню. Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить від терміну перерви у виробничій діяльності. Страхове відшкодування передбачає виплату, що замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування господарського процесу. В зв'язку з тим, що ризик втрати прибутку є вторинним від ризику настання майнових збитків, страховий тариф повинен враховувати ймовірність настання ризиків пошкодження (знищення) майна та зупинку виробничого процесу.

Крім втрат прибутку, що може статися через пошкодження майна, прибуток може бути втраченим, коли настане страховий випадок у кооперанта даного виробництва (наприклад, зрив домовленостей про постачання). Це може призвести до таких же негативних наслідків, як і перерва виробництва через пошкодження майна.

Страхова сума при проведенні даного страхування обчислюється на основі обсягу прибутку, що планується, та обсягу постійних витрат, які передбачаються у господарському році.

Слід відмітити, що законом України „Про страхування” ст. 7 передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків, а також страхування судових витрат, так як страхування зменшує витрати підприємства на судові процеси за рахунок прибутку.

Класифікація кредитних ризиків в країнах ЄС передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів - експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського.

Базовим документом, що регулює правовідносини у сфері страхування, є Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР (у редакції від 4 жовтня 2001 року № 2745-III; далі - Закон про страхування).

У статті 6 Закону про страхування наведено перелік видів добровільного страхування, серед яких названо страхування фінансових ризиків. У зв'язку з цим страхова компанія на підставі ліцензії та правил страхування фінансових ризиків (які встановлюються страховиком і визначають загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування) має право здійснювати такий вид страхування.

У загальному випадку договори добровільного майнового страхування фінансових ризиків передбачають надання страховиком (тобто страховою компанією) страхового захисту на випадок непередбачених збитків у результаті невиконання договірних зобов'язань контрагентами перед страхувальником (або, що буває рідше, невиконання зобов'язань страхувальника перед його контрагентами).

Об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з комерційними ризиками, що виникають при веденні господарської діяльності.

За такими договорами страховим випадком є невиконання контрагентом страхувальника (як правило, покупцем) зобов'язань за відповідними договорами (поставки, купівлі-продажу тощо) або виникнення збитків у зв'язку з невиконанням цих договорів.

2. СТРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

З найдавніших часів кредитні операції проводилися в умовах ризику неповернення кредиту. Ризик кредитної операції матеріально проявляється в неповерненні, несплаті заборгованості, а юридично - у невиконанні зобов'язань. В сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів: матеріальна та юридична. З одного боку, використання цих форм є трудомістким у кредитних операціях, а з іншого - позичальник не завжди має достатню можливість матеріального або юридичного забезпечення кредиту. Тому особливою формою захисту виступає страхування.

Управління кредитним ризиком здійснюється через:

а) формування резервів (Положення про використання резерву для відшкодування можливих втрат кредитоспроможності комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України);

б) підтримку оптимальної структури заборгованості з кредитів;

в) лімітування кредитних операцій, тобто встановлення лімітів на галузевий ризик концентрації та ризик концентрації кредитних вкладень за регіонами.

Отже, з метою захисту кредитно-фінансової сфери діяльності юридичних осіб проводиться страхування кредитних ризиків - ризику неплатежу і ризику настання відповідальності позичальника за неповернення кредиту (рис. 1).



Кредитне страхування - відносно новий вид страхування, який розвивається з розвитком споживчого кредиту в країнах з ринковою економікою, де населення купує в розстрочку будинки, автомашини, товари тривалого користування тощо.

У цьому виді об'єктом страхування виступають майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, що можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).

Історичний прообраз страхування кредитів полягає в комісійній операції, за умовами здійснення якої укладалася додаткова угода, названа делькредере. Виділяють такі види страхування кредитів: страхування делькредере (комерційні кредити, кредити під засоби виробництва і предмети споживання, експортні кредити); поручительства і гарантії; страхування збитків, які виникають через надмірне довір'я (рис. 2, 3, 4, 5, 6). Страховик, який займається кредитним страхуванням, працює у всіх галузях делькредере на основі однакових процедур: можливі страхові випадки попереджуються за допомогою поточного спостереження за кредитами; при настанні страхового випадку (втратах від неплатоспроможності отримувача) відшкодовує збиток; розмір збитку зменшують за рахунок участі страховика в судовому процесі щодо банкрутства отримувача.

Важливим моментом у страхуванні є визначення страхового випадку, розміру страхового платежу, страхової суми та страхового відшкодування. Необхідною умовою виникнення відповідальності є факт настання страхового випадку, а як результат - поява ризику неплатоспроможності.

Страховим випадком вважаються збитки страхувальника внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики).

Cюди відносять: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту (позики) у встановлені кредитним договором терміни, невиплата ним відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором терміни, невиконання інших обов'язків, передбачених кредитним договором.

Страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, що можуть стати забезпеченням прав регресних вимог страховика при настанні страхового випадку і визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов, передбачених кредитним договором.

Страхова сума вираховується з суми кредиту (позики) та відсотків за користування кредитом. Ці дані містяться у кредитному договорі між страхувальником і позичальником.

Варто зазначити, що межа відповідальності страховика становить від 50 до 90% суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених договором кредитування.

Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Для визначення ступеня страхового ризику страхувальник при укладанні договору страхування повинен надати страховику такі документи:

- копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника;

- копію статуту;

- балансовий звіт (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2); звіт про рух грошових коштів на останню звітну дату (форма 3);

- копію кредитного договору;

- техніко-економічне обґрунтування заходів, що кредитуються;

- довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника:

- договори, контракти, рахунки, накладні, що характеризують планове використання кредиту, кредитних коштів;

- договори купівлі-продажу або інші документи, що є підставок для надання кредиту;



- контракт на постачання і реалізацію продукції;

- розрахунок погашення кредиту;

- документ, що засвідчує зобов'язання за заставою;

- акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника. На основі цього страховик визначає кредитоспроможність та фінансову стабільність позичальника - страхувальника.

Для виплати страхового відшкодування страхувальник повинен подати страховику (страховій компанії) такі документи:

- письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

- офіційні документи, що підтверджують неповернення кредиту (позики) і/або відсотків з кредиту;

- оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);

- акт несплати позичальником кредиту та/або відсотків з нього страхувальнику;

- нотаріально завірену копію або оригінал кредитного договору (договору позики);

- акти аудиторських перевірок фінансового стану позичальника після факту несплати кредиту та/або відсотків з нього страхувальнику;

- довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника;

- копію рішення суду щодо цього страхового випадку;

- інші документи, зазначені у договорі страхування.

Існують випадки, коли кредитний договір пролонгований страхувальником. Тоді укладається додаткова угода до діючого договору страхування. Тільки після цього настає відповідальність страховика на термін пролонгації. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні діючого договору.

Варто зазначити, що до найбільш поширених організаційних форм страхування кредитів, які відрізняються за характером наданого кредиту, що забезпечується страховим захистом, відносять: страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиційні засоби, страхування споживчих кредитів, страхування матеріальних цінностей, що передаються під заставу, страхування експортних кредитів.

Із цих форм найбільшого поширення набуло страхування товарних кредитів, яке охоплює майже всі галузі господарства. Страховий захист у страхуванні товарних кредитів забезпечується як у внутрішньому, так і у зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, що здійснюється на кредитній основі.

Кредити під інвестиційні засоби можуть бути товарними і фінансовими. Найбільше застосовується страхування товарних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Ця форма страхування кредитів забезпечує захист як інвесторів, так і продавців від ризику неплатоспроможності їхніх клієнтів.

Страхування матеріальних цінностей, що передаються під заставу, забезпечує надійність у кредитних відносинах між кредитором і позичальником. Таке страхування має здійснюватися за рахунок коштів заставодавця (страхувальника) у повній вартості заставленого майна, але на користь заставоодержувача.

Сутність страхування експортних кредитів полягає в тому, що експортер, який надає відстрочення платежу, досить часто зазнає ризику непогашення, або несвоєчасного погашення заборгованості імпортера. Страхуванню експортних кредитів притаманні властивості, що відрізняють його від інших організаційних форм страхування кредитів. Так, страхування експортних кредитів здійснюється, як правило, спеціалізованими закладами, що належать державі, або держава в них має контрольний пакет акцій.

Різноманітність умов експортного кредитування і труднощі з ідентифікацією та оцінкою кредитних ризиків не дають можливості застосовувати єдині страхові тарифи, тому вони можуть істотно відрізнятися як у розрізі окремих країн, так і в розрізі окремих страхових організацій навіть у межах однієї країни.

3. СТРАХУВАННЯ ДЕПОЗИТІВ

Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучених на вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовую у своїй комерційній кредитній діяльності. Звичайно, ця діяльність пов'язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.

У багатьох країнах із розвинутою економікою створені та ефективно функціонують механізми, що захищають вкладників від інвестиційного ризику. До них належить і система депозитного страхування (СДС). Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає в попередженні банківської паніки і відтоку депозитів. У випадку втрати комерційним банком платоспроможності створені системи зобов'язані відшкодовувати втрати його вкладникам. Ще в 1994р. ЄС прийняв Директиву 94/19 ЄС відносно програм страхування депозитів. Цим документом визначено основні положення про гарантії з депозитів. Члени ЄС, а також ті, хто бажає вступити в спільноту, повинні передбачити в своєму законодавстві норми, що регулюють страхування депозитів.

Отже, таке страхування покликано вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності і масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон'юнктури і банківських банкрутств. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних вкладів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збільшує ефективність дії регулюючих рішень Центрального банку на функціонування грошово-кредитної системи.

Необхідність впровадження системи страхування банківських депозитів встановлюється такими чинниками: загальним спадом довіри банків; потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію; потребою стабілізації фінансових ресурсів банків - усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності; обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансовий стан банку, якому довіряє свої заощадження.

Страхування депозитних вкладів поділяється за формами проведення на обов'язкове і добровільне. Введення такого страхування повинно сприяти підвищенню інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади. Його головна мета - пом'якшення важких соціальних наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. У багатьох випадках ця система охоплює не тільки фізичних осіб, дрібний та середній бізнес, а й самі банки та інших фінансових посередників. Отже, основна функція страхування вкладів - регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.

Механізми відшкодування збитків дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства банку, в межах визначеної норми.

Найрозвинутіша система страхування депозитів діє у СИТА. Вартість федеральної програми страхування депозитів у США досить висока і неухильно зростає. Щорічні внески спочатку становили 0,083 % загальної суми депозитів, у 1990р. вони зросли до 0,12%, а у 1991р. -до 0,15%.

Швейцарська банківська асоціація надає клієнтам своїх банків-учасників гарантії щодо сплати вкладів з розрахункових та ощадних рахунків у розмірі до 30 тис. швейцарських франків. Ці кошти сплачуються негайно, коли розпочато процедуру банкрутства банку.

В Німеччині існує Фонд захисту депозитів під егідою Федеральної асоціації німецьких банків. Участь у Фонді добровільна. Банки-учасники повинні регулярно проходити аудиторські перевірки, зобов'язані дотримуватися ряду вимог щодо капіталу, прибутків та кваліфікації менеджерів. Щорічні відрахування у фонд дорівнюють 0,03% загальної суми зобов'язань банку щодо небанківського сектора.

Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів формується зі щорічних внесків учасників у розмірі 0,1 % від суми застрахованих депозитів. Максимальний рівень відшкодування становить 60 тис. канадських доларів (близько 50 тис. дол. США). Досвід діяльності цієї корпорації є корисним для України.

Канадська корпорація страхування депозитів страхує такі депозити: ощадні та чекові рахунки; строкові депозити, зокрема гарантовані інвестиційні сертифікати й боргові зобов'язання, видані іпотечними компаніями; грошові перекази та переказні векселі; акцептовані векселі та чеки; дорожні чеки, виписані на ім'я клієнтів.

В Україні спроба введення страхування депозитів була зроблена на початку 1996 p., коли всі комерційні банки отримали рішення Національного банку України про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб. Формування страхового фонду передбачало такі зобов'язання банків: усі комерційні банки мають бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб; повинні сплатити перший внесок у розмірі 1% від суми статутного фонду банку на 1 лютого 1996р., після першого внеску банки повинні перераховувати щоквартально 0,5 % від залишків вкладів фізичних осіб.

Але порядок формування і використання фонду страхування вкладів фізичних осіб мав ряд недоліків, тому запровадити у життя це рішення так і не вдалося. Натомість постановою від 4 квітня 1997 р. було передбачено створення комерційними банками резервів коштів за вкладами фізичних осіб через придбання державних цінних паперів з їх наступною передачею на зберігання НБУ.

Указом Президента України « Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України» від 10.09.98 р. № 996 було затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів. Відповідно до Указу Кабінет Міністрів України та Національний банк України спільною постановою затвердили Положення «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 21.01.99 р. № 70.

Згодом було прийнято Положення « Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації», затверджене постановою Правління НБУ від 11.01.2001 р. № 8, а також Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Ефективність депозитного страхування в Україні впирається в слабкість вітчизняних банків. Для успішного подолання ризиків, мінімізації перехресного субсидіювання слабких банків сильними потрібно удосконалити діючу схему регулювання і банківського нагляду. Потрібні інструменти ранньої діагностики банківських проблем і оперативного втручання наглядових органів, що дозволить суттєво скоротити втрати та ризики.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СХЕМИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

Організаційні схеми страхування фінансово - кредитних ризиків можуть бути двох - п'яти елементними. Так при страхуванні фінансових ризиків (неплатежу, інвестиційних операцій і втрат прибутку) схема двоелементна рис.7. Страхувальником і одночасно застрахованим виступає в цій схемі виробник або продавець (інвестор). Ця схема притаманна і для страхування ризику непогашеного кредиту (кредитне страхування), де одночасно страхувальником і застрахованим є банк який видає кредит позичальнику. Ця схема отримала назву делькредерного страхування рис. 8.



Якщо боржник виступає страхувальником, щодо ризику неповернення кредиту, а застрахованим є відповідно банк схема стає трьох елементною і отримала назву „заставного” страхування рис. 9. В даному випадку банк перекладає страхування ризику неповернення кредиту на дебітора (боржника).

Термін укладання договорів страхування фінансово-кредитних ризиків від декілька днів до одного року. Так договори страхування ризиків неплатежу можуть укладатись на одну конкретну операцію (5 - 10 діб) або усі операції постачальника (квартал, рік). Договори страхування інвестиційних та кредитних ризиків укладаються на період дії інвестиційних операцій або кредитних угод.

Розміри страхових тарифів на фінансово - кредитне страхування встановлюються компаніями і залежать від виду і характеру операцій, надійності боржника чи контрагента, тощо. Так, тарифи за страхування фінансово - кредитних ризиків коливаються в наступних межах страхової суми:

- Неплатежів - від 3 до 5 -6 %;

- Інвестиційних ризиків - від 1 до 3-4%;

- Ризику втрати прибутку - від 0,3 до 0,8 %;

- Ризику непогашення кредиту - від 2 -3% до 10 - 15 %.

Як правило, при страхуванні фінансово - кредитних ризиків застосовується безумовна франшиза розміром не менш як 10%. При настані страхового випадку розмір збитку визначається в розмірі несплачених платежів, неповернутого кредиту, неотриманого інвестиційного доходу або втраченого ( неотриманого) прибутку. Термін виплати відшкодування згідно договору страхування.

5. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ

Страхування фінансових ризиків в Україні є одним із складних та проблемних видів страхування.

Проблеми виникають вже на етапі з'ясування, які ж саме ризики належать до фінансових. Незважаючи на те, що цей вид послуг регламентується Законом «Про страхування», чіткого визначення і класифікації фінансових чи комерційних ризиків у чинному законодавстві немає.

Існує думка, що фінансові ризики є складовою поняття «комерційні», яке містить цілий комплекс різних ризиків: майнових, виробничих, торговельних тощо. Сьогодні найчастіше фінансові ризики трактуються як невиконання або неналежне виконання з певних причин страхувальником або його контрагентом договірних зобов'язань за укладеними між ними угодами. Це може бути, наприклад, несплата страхувальнику за поставлену продукцію, непостачання продукції, придбаної за передоплатою, невиконання договірних зобов'язань контрагентами страхувальника. Причиною невиконання угоди може також бути банкрутство контрагента страхувальника, неможливість своєчасно і повністю надати послуги, виконати роботу, аварії, катастрофи, пожежі тощо. При цьому необхідно мати на увазі, що в умовах відсутності в Україні законодавства, яке б чітко регулювало систему правових та фінансових відносин, а також незалежного контролю за діяльністю страхових компаній, уся робота з оцінки суб'єктивного ризику, пов'язана зі страховою компанією, лягає на зацікавлених осіб, в даному випадку - на банки.

Зараз за договором страхування фінансових ризиків можна застрахувати угоди купівлі-продажу, поставки, перевезення, лізингу, товарного кредиту, підряду, надання послуг, виконання робіт тощо.

При цьому об'єктом страхування може бути :

- невиконання зобов'язань за договором внаслідок форс-мажору;

- ризик невиконання фінансових зобов'язань страхувальником або його партнером.

Практика страхування кредитів в Україні переважно має три форми:

- страхування ризику непогашення кредиту;

- страхування позичальником відповідальності за неповернення кредиту;

- страхування позичальником предмета застави.

Зараз страхування фінансових ризиків у структурі галузевого ринку займає поки що незначну долю та дорівнює приблизно 14 відсоткам. При цьому перше місце займає страхування банківських кредитів та споживче кредитування. Як показує практика, страхові компанії з невеликим бажанням займаються страхуванням фінансових ризиків. Причиною цього є дуже великий ризик, а також дуже складний аналіз платоспроможності партнерів.

Проблемним є також встановлення тарифів. Зараз середній тариф встановлюється на рівні 5-7 відсотків та вище залежно від ризиковості, строку страхування, фінансового становища клієнта. Розмір франшизи при цьому також залежить від обраного ризику і становить від 8 до 15 відсотків страхової суми. Зрозуміло, що страхуються тільки прямі фінансові втрати. Реальної статистики зі страхування фінансових ризиків сьогодні немає. Однак, за офіційними даними, останні кілька років цей вид займає приблизно половину всього сегмента майнового страхування. Це приблизно третина загального обсягу платежів, які отримують українські страхові компанії. Але велика частина цього, це так звані «Фінансові схеми», а саме: переведення коштів у готівку, податкова оптимізація тощо.

Також негативом для цього виду страхування є те, що деякі підприємства використовують фінансові ризики як додатковий засіб фінансування, наприклад страхують проекти, які дорого коштують, перекладаючи весь ризик на страхову компанію. Страхові компанії ведуть боротьбу за допомогою встановлення високої франшизи, обумовлюють специфічні умови, проводять фінансовий аналіз контрагентів. Негативна репутація цього виду страхування стала однією з причин відмови багатьох страховиків від страхування фінансових ризиків.

Акціонерне страхове товариство «Вексель» активно впроваджує цей вид страхування. Досконало відпрацьовані умови проведення страхування фінансових ризиків дозволяють пропонувати клієнтам систему реального страхового захисту. Плідна співпраця з банківською системою та постійними клієнтами дозволяє усвідомити необхідність та позитивність впровадження цього виду. Довгострокова система співпраці з Промінвестбанком дозволила побудувати досконалу систему страхового захисту клієнтів банку, складовою якої є страхування фінансових ризиків на етапі отримання та повернення кредитів. Подальший розвиток цих взаємовигідних партнерських відносин дозволить розширити спектр послуг, які отримують клієнти, та захистити фінансові інтереси банку і клієнтів.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити наступні висновки. Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб'єктом, у котрого вони виникають. Фінансові ризики виникають у суб'єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій (у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо).

Фінансово-кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування.

У загальному випадку договори добровільного майнового страхування фінансових ризиків передбачають надання страховиком (тобто страховою компанією) страхового захисту на випадок непередбачених збитків у результаті невиконання договірних зобов'язань контрагентами перед страхувальником (або, що буває рідше, невиконання зобов'язань страхувальника перед його контрагентами).

Особливістю договорів страхування є можливість отримання страхувальником регресного права вимоги. Що стосується не відшкодованої страховиком частини збитків, то вона «лягає» на страхувальника і її він може стягти в загальному порядку з винної особи (свого контрагента-покупця) на підставі прямого позову.

Організаційні схеми страхування фінансово - кредитних ризиків можуть бути двох - п'яти елементними. Так при страхуванні фінансових ризиків (неплатежу, інвестиційних операцій і втрат прибутку) схема двоелементна рис.1. Страхувальником і одночасно застрахованим виступає в цій схемі виробник або продавець (інвестор). Ця схема притаманна і для страхування ризику непогашеного кредиту (кредитне страхування), де одночасно страхувальником і застрахованим є банк який видає кредит позичальнику.

Відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків багато в чому сприяє довільному встановленню сум і тарифів, так як єдиної методики розрахунку для цього виду немає.

Повне розуміння суттєвих сторін страхування кредитів також потребує врахування механізму реалізації страхових інтересів сторін-учасниць кредитних відносин у кожному конкретному випадку. Зокрема при делькредерній формі організації страхових відносин вірителі (чи кредитори) завжди є у ролі страхувальників, при іншій - страхувальниками виступають дебітори. Таким чином, принципова, хоч і несуттєва відмінність між названими видами страхування кредитів, полягає у тому, хто виконує роль страхувальника, хто виступає ініціатором укладення договору страхування. характерною рисою страхування фінансових (кредитних) ризиків є те, що воно відбувається як неодноразова дія, а як наскрізний процес: аналіз ризику здійснюється не тільки у попередньому режимі, а й після укладення страхової угоди. Страховик, по суті, виступає у ролі менеджера ризиками свого клієнта, його фінансовим консультантом. Сектор делькредерного страхування у багатьох країнах є провідним в галузі страхування кредитів. Значно простішим, а тому привабливішими стали відносини по страхуванню відповідальності позичальників та непогашення ними кредитів, оскільки страховий поліс розглядався як своєрідний вид гарантійного листа страхової організації, виданий банку по фінансових зобов'язаннях його клієнтів, які здебільшого не володіли ніяким майном.

Цікавим страховим продуктом є страхування кредитів, яке на сьогодні є досить популярним в Україні. Значний поштовх для розвитку цього напрямку дав банківський сектор, який високими темпами нарощує обсяги

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.-К.: КНЕУ, 2008.

2. Таркуляк А.О. Страхування: питання і відповіді: Навч. Посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2007.

3. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2007.

4. Страховий ринок України 2006. Альманах. - К.: Поліграфічні послуги, 2006.-330с.

5. Закон України” Про внесення змін до Закону України “Про страхування”// України-business.-2001.- 6-13 листопада, №44.

6. Слизький М. (начальник управління банківського страхування АСТ «Вексель») - 196 Газета АКБ Промінвестбанк, Центральної Ради профспілки працівників Промінвестбанку, Партії національно-економічного розвитку України №35 (196) 2 - 8 вересня 2004 :: Шеф-редактор Володимир Матвієнко.

7. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від12 липня 2001р.// України -business.-2001.- 4-11 вересня, №35.

8. “Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр.”- Постанова КМУ № 98 від 2. лютого.2001р.

9. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во «Знання», КОО,2006.-203с.

10. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О.Слюсаренко - К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2005-320с.