18

Кафедра світової економіки

Контрольна робота

з дисципліни:

«Операції з фінансовими деривативами»

на тему:

“Форвардні операції”

Зміст контрольної роботи

1.Поняття форвардних операцій

2.Мета і умови укладення форвардних контрактів

3.Особливості розрахунку форвардних курсів

4.Форвардні угоди на нестандартні терміни

5.Нові форми форвардних угод

6.Використання форвардних угод на українському ринку

Список літератури

1.Поняття форвардних операцій

Протягом останніх 10--15 років широкого розвитку набув терміновий сегмент валютного fогех-ринку, представлений форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами та їх різновидами і комбінаціями.

Форвардними операціями називають угоди з обміну валют за раніше узгодженим курсом, які укладаються сьогодні, проте дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на визначений термін у майбутньому.

Ринок форвардних валютних контрактів є невід'ємною складовою світового валютного ринку від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами. У серпні 1985 р. Асоціація британських банків (ВВА) вже видала правила щодо, регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRАВВА terms), якими дотепер керуються банки при укладенні форвардних контрактів.

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладення угоди. Форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані та, як правило, не перевищують 12 міс.; найбільш поширеними є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. На практиці ці періоди позначаються 1М, 2М, 3М та ін.

Останнім часом форвардні операції широко використовуються для неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріації прибутків тощо.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Умови форвардного контракту полягають у тому, що:

-- валютний курс фіксується на момент укладення форвардної угоди;

-- реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений стандартний проміжок часу;

-- під час підписання угоди ніякі попередні платежі не здійснюються;

-- обсяги контрактів не стандартизовані.

Фінансовий зміст форвардної операції полягає в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою одержання прибутку чи запобігання збиткам.

Форвардні валютні курси на відміну від інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Показники курсів "спот" і "форвард" називають форвардною маржею (спред, пункти, піпи) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту).

На практиці з метою розрізнення премії або знижки їх часто записують відповідно із знаком "плюс" чи "мінус", однак дилер завжди безпомилково визначить премію або знижку, якщо знак і не буде вказано. Це пояснюється тим, що курс покупця завжди нижчий за курс продавця. Тому якщо показники форвардної маржі (спред) наведеш в порядку збільшення, наприклад 150--200 або (-100) -- (-20)], то йдеться про форвардну премію. У разі, якщо спред наведено в порядку зниження, наприклад 220--100 або (-50) -- (-180)], то дилер має враховувати цей спред як форвардну знижку (дисконт).

Крім того, слід мати на увазі, що курси "форвард" відрізняються від курсів "спот" значно більшим абсолютним значенням показника маржі -- різниці між курсом продажу та курсом купівлі. Це пояснюється специфікою банківської операції "форвард", яка одночасно є також формою страхування валютних ризиків. Чим триваліший форвардний період, тим вищим буде рівень валютного ризику, а отже, більшим буде і розмір форвардної маржі.

Головним чинником, який формує динаміку та рівень форвардного курсу, є, як було показано в наведеному вище прикладі, різниця відсоткових ставок за міжбанківськими кредитами й депозитами у відповідних валютах. Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу: форвардний курс перевищує спот-курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки з валюти, котирування якої здійснюється, нижчі, ніж із контрагентної валюти.

Валюта з вищою відсотковою ставкою на форвардному ринку продаватиметься з дисконтом відносно валюти з нижчою відсотковою ставкою, а з нижчою -- з премією відносно валюти з вищою відсотковою ставкою.

Отже, форвардний курс відрізняється від поточного на величину форвардної маржі (премія чи дисконт). У професійній термінології для визначення форвардного курсу використовують курс "аутрайт". Це означає, що покупець хоче у майбутньому купити певну суму валюти (або продавець -- продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод. Цей термін застосовують з метою уникнення плутанини в розумінні умов форвардної операції, якщо йдеться про одну просту форвардну операцію на відміну від складнішої комбінації, пов'язаної з одночасним здійсненням строкової та поточної операцій (операції "своп").

Показник розміру форвардної премії (П) чи дисконту (Д) можна подати у вигляді формули. Для розрахунку премії чн дисконту за визначення курсу "аутрайт" на купівлю валюти вона буде такою:

де П(Д)_куп-- премія (або дисконт) для форвардного курсу купівлі певної валюти;

К_с.куп -- спот-курс купівлі певної валюти;

С _Д.в. -- відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для валюти котирування;

С _кр.б. -- відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюти (база котирування);

Т -- термін у днях, на який розраховується форвардний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за формулою

де П(Д)_пр. -- премія (дисконт) для форвардного курсу на продаж певної валюти;

К_с.пр.-- спот-курс продажу валюти;

С _кр.в. -- відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти;

С_Д.б. -- відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти.

Тоді курс "аутрайт" на купівлю чи продаж валюти можна визначити так:

К_ф.куп. = К_с.куп + П(-Д),

К_с.куп -- спот-курс на купівлю валюти;

П -- премія;

Д -- дисконт;

К_ф.прод. = К_с.прод. + П(-Д),

К_с.прод. -- спот-курс на продаж валюти.

Інформація про форвардні курси регулярно публікується у фінансових виданнях.

Останнім часом з'явилися нові форми та модифікації форвардних угод, зокрема:

-- продовження терміну форвардної угоди;

--використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

-- використання форвардних опціонів із перехресними датами;

-- використання валютних контокорентів;

-- укладення непрямих форвардних угод;

-- забезпечення валютного покриття;

-- самостійне створення "форварду";

-- використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FОХ);

— використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.

2.Мета і умови укладення форвардних контрактів

Форвардні угоди є найбільш поширеним методом хеджування валютних ризиків, який дозволяє здійснити обмінну валютну операцію на даний момент часу з постачанням валюти в майбутньому.

Оскільки форвардний ринок є міжбанківським, останнім часом банки, крім стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати -- short dates (до одного місяця) та ламані дати -- broken dates (понад місяць), що не збігаються зі стандартними термінами. Одначе ринок таких дат вважається менш ліквідним, ніж ринок зі стандартизованими термінами, а тому угоди мають разовий характер за домовленістю сторін.

Основне призначення форвардних валютних угод -- забезпечити надійне страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельними контрактами. Наприклад, металургійне підприємство, експортуючи свою продукцію, розрахунки веде в доларах США, а обладнання та устаткування закуповує за євро. Якщо відомий чіткий графік постачання товарів, надходжень і платежів, то підприємство може застрахувати свій валютний ризик від зміни курсу американського долара до євро, уклавши угоду про купівлю євро за американські долари в майбутньому, враховуючи дату купівлі обладнання чи устаткування. За таких умов менеджери підприємства мають чітку інформацію щодо майбутніх витрат і можуть формувати відповідну стратегію фінансового менеджменту. Використання форвардних угод дає змогу визначити вартість і ефективність експортних чи імпортних операцій, нейтралізуючи можливі коливання валютних курсів.

3.Особливості розрахунку форвардних курсів

Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси на відміну від інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери та професійні дилери оперують показниками, вираженими у вигляді десятитисячної частини валютного курсу, що відображають різницю ;між курсом "спот" і курсом "форвард". Ці показники називають форвардною маржею (спред, пункти) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту). Якщо форвардний курс валюти вищий від поточного, для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. Якщо форвардний курс нижчий від поточного, він визначається відніманням від значення спот-курсу форвардної знижки (дисконту).

Головні причини котирування премій та знижок, а не форвардних курсів, є такими:

1) форвардні спреди можуть тривалий час залишатися незмінними, тоді як курси «спот» постійно змінюються, а тому в розрахунки форвардних курсів треба вносити значно більше змін;

2) форвардні угоди укладаються на різні терміни, а тому значно простіше користуватися спре-дами, ніж постійно визначати форвардні курси;

3) нетто-позиції банку щодо строкових валютних операцій ведуться різними торговцями, на відміну від нетто-позиції банку за умовами «спот»;

4) форвардні пункти є наслідком різниці у відсоткових ставках, але оскільки відсоткові ставки визначаються не так швидко, як спот-курси, доцільніше проводити котирування саме форвардних пунктів.

У світовій практиці для визначення показників форвардної маржі найчастіше використовують ставки ЛІБОР і ЛІБІД для відповідних валют або відсоткові ставки за євровалютами.

Використовуючи відсоткові ставки внутрішнього ринку, слід мати на увазі, що вони можуть суттєво відрізнитися од відповідних ставок євроринку. Внутрішні ставки залежать від багатьох чинників, серед яких слід назвати й систему валютного регулювання. В умовах значного притоку іноземних капіталів відсоткові ставки на національних грошово-кредитних ринках можуть штучно занижуватися, а в умовах відтоку капіталів, окрім уведення обмежень на вивіз капіталу, відсоткові ставки можуть бути значно завищені.

Слід також зазначити, що різниця у відсоткових ставках, використовувана для розрахунків форвардного курсу, є хоч і найголовнішим чинником курсоутворення, та все ж не єдиним. За наших умов, особливо на розрахунки курсу «аутрайт» на період 6--12 місяців, можуть суттєво впливати й інші чинники, зокрема ті, що формують рівень і динаміку спот-курсу.

У світовій практиці форвардні курси періодично публікуються у фінансових виданнях, зокрема у «Financial Times» та на сторінках агентства REUTERS. Ці дані використовуються валютними дилерами для котирування відповідних валютних курсів.

Важливе значення для укладення і здійснення форвардних угод має чітке визначення тривалості угод у робочих днях. Якщо вважати датою укладення угоди 5 квітня, то датою розрахунків для о двомісячної угоди буде: 06.04. + 30 днів + 2 робочі дні (тобто 30днів + термін виконання угоди «спот»).

4.Форвардні угоди на нестандартні терміни

На практиці часто виникає потреба в укладенні форвардних угод на дату поставки, відмінну від стандартних термінів, наприклад на 50, 80, 140 днів тощо. Такі періоди, як уже зазначалося, називають ламаними датами (Ьго-Ьеп сіаіез). У разі виникнення потреби у визначенні таких форвардних курсів можна скористатися наведеними формулами, поставивши відповідне значення тривалості форвардного періоду. Форвардний курс можна визначити, користуючись показниками двох найближчих стандартних періодів. Різниця значень форвардної маржі між двома найближчими стандартними періодами ділиться на число днів між наступною й попередньою стандартними датами поставки, тобто визначається одноденне значення форвардної маржі.

Потім цей показник перемножують на кількість днів понад перший стандартний період і одержаний результат додають до показників форвардної маржі першого стандартного періоду. Це й буде форвардна маржа для нестандартного періоду.

У вигляді формули розрахунок форвардної маржі для ламаної дати можна записати:

М_Л -- М₁ +(М₂ -- М₁)/(D₂ -- D₁) х (D_Л х D₁),

де М_Л -- значення форвардної маржі для ламаної дати, пунктів;

М₁-- значення форвардної маржі для першого форвардного періоду;

М₂ -- значення форвардної маржі для другого форвардного періоду;

D_Л -- тривалість форвардного періоду ламаної дати, днів;

D₁ -- тривалість першого форвардного періоду;

D₂ -- тривалість другого форвардного періоду.

5.Нові форми форвардних угод

Як ми могли переконатися, використання форвардних угод для хеджування страхування валютних ризиків має багато переваг. Проте існують і недоліки такої схеми страхування. Головний із них полягає в тому, що угоди укладаються на міжбанківському ринку, а не на біржовому, як ф'ючерсні контракти, а тому відповідальність за виконання таких угод повністю лягає на учасників конкретної угоди. І якщо один з учасників угоди не зможе виконати її умов у повному обсязі, то інший зазнає значних збитків. З метою запобігання таким ситуаціям або їх уникнення використовують додаткові методи страхування, які останнім часом набувають дедалі більшого поширення. Це, зокрема:

-- продовження терміну форвардної угоди;

-- використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

-- використання форвардних опціонів із перехресними датами;

-- використання валютних контокорентів;

-- укладення непрямих форвардних угод;

-- забезпечення валютного покриття;

-- самостійне створення «форварду»;

-- використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FОХ);

-- використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.

Продовження терміну форвардної угоди здійснюють тоді, коли з певних причин один із учасників угоди не може виконати своїх зобов'язань.

Форвардні опціони з відкритим терміном виконання використовують у тих випадках, коли нема впевненості у термінах надходження валюти. Форвардний опціон дає клієнтові право обирати дату виконання угоди протягом певного, заздалегідь обумовленого, відтинку часу, тоді як звичайний форвардний контракт необхідно виконати в стандартні терміни.

За наявності значних та інтенсивних валютних потоків підприємство може скористатися валютним контокорентом. Якщо власникові форвардної угоди на купівлю валюти вона знадобиться пізніше, ніж передбачалося, то валюта, куплена за форвардним контрактом, розміщується на контокорент. Якщо потреба у валюті виникає до настання терміну виконання форвардного контракту, то клієнт із метою здійснення розрахунків в іноземній валюті може скористатися овердрафтом, який потім покривається надходженнями валюти за форвардною угодою.

Непрямі форвардні контракти використовуються в тих випадках, коли для певної валюти А форвардні курси не розраховуються, але вона тісно пов'язана з валютою Б, для якої форвардні котирування здійснюються постійно. Тому клієнтові банку вигідніше буде укласти форвардну угоду на валюту Б, а потім здійснити необхідні розрахунки у валюті А. Прикладом непрямих форвардів може бути використання країнами, що не належать до Європейського валютного союзу, валют країн -- членів ЄВС.

Специфічним методом запобігання валютним ризикам є самостійне створення банком форвардного контракту. Розглянемо схему такого створення «форварду» через одержання банком позички і видання кредиту в різних валютах.

Новою формою форвардного валютного контракту, тісно пов'язаного з різновидом опціонної угоди, є форвардний контракт з опціоном анулювання. За економічним змістом це форвардний контракт, який дає право одній із сторін угоди відмовитися від виконання зобов'язань, якщо цей контракт з якихось причин стає невигідним. За відмову від виконання зобов'язань один контрагент після закінчення дії контракту сплачує іншому контрагентові комісійні, розмір яких відповідає опціонній премії. При цьому за контрактом FОХ форвардний валютний курс буде менш сприятливим, ніж за звичайним форвардним контрактом.

Важливе практичне значення для реалізації форвардних угод мають установлення й підтримка паритету відсоткових ставок завдяки механізмові відсоткового арбітражу. Фактично угоди про форвардну відсоткову ставку --їх ще називають угодами про майбутню відсоткову ставку (угоди FRA)-- є своєрідною формою валютних форвардних контрактів.

Фінансовий зміст хеджування валютного ризику з допомогою угод FRA полягає в укладенні умовної угоди про надання певної суми кредиту або позички у відповідній валюті з поставкою грошових сум у майбутньому за відсотковою ставкою, визначеною на дату укладення угоди. Такі відсоткові ставки покупця і продавця регулярно публікуються у фінансових виданнях. Вони встановлюються з урахуванням ринкових відсоткових ставок за кредитами і депозитами на міжбанківському ринку Лондона Комітетом Асоціації британських банкірів/ До складу Асоціації входять 12 провідних банків. Фіксинг відсоткових ставок із окремих валют здійснюється Комітетом щоденно об 11-й годині ранку на основі відповідних котирувань 8 банків, що входять до ВВА. Необхідна відсоткова ставка визначається як середня арифметична величина з 4 котирувань, що знаходяться в середині листка котирувань. На практиці розрахована в такий спосіб ставка угод FRA наблизиться до ставок ЛІБОР чи ЛІБІД; на відміну від останніх вона записується не дробами, а в десятковій системі.

6.Використання форвардних угод на українському ринку

Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій в практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку України № 216 від 07.07.1997 р. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.

Згідно з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют і відсоткових ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць од дати укладення угоди).

Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют, визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ІLIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-кур-сом валюти на дату розрахунків за цим контрактом. Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.

Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.

Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.

За умови первинного продажу форвардного валютного контракту підлягають заповненню такі реквізити:

-- номер контракту;

-- місце й дата укладення;

-- офіційні назви та реквізити сторін;

-- вид і сума валюти, що є предметом укладення контракту;

-- відсоткові ставки та курс валюти контракту;

-- дати платежу й поставки валюти;

-- інші реквізити, що визначають права та відповідальність сторін.

Зміни й доповнення до форвардного валютного контракту оформлюються у письмовій формі та від моменту підписання е невід'ємною частиною цього форвардного контракту.

Продаж або передача зобов'язань за форвардним валютним контрактом іншим особам здійснюється продавцем лише за згоди покупця форвардного валютного контракту будь-коли до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту.

Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи продавцем контракту в разі погодження обох сторін контракту. У змінах до форвардного валютного контракту вказуються:

-- номер і дата укладення контракту, до якого вносяться зміни;

-- порядковий номер і дата внесення змін до контракту;

-- реквізити і назва попереднього покупця (продавця) форвардного валютного контракту та особи, якій переходять його повноваження;

-- ціна продажу форвардного валютного контракту;

-- умови реалізації форвардного валютного контракту;

-- дата поставки, строк здійснення платежу.

Згідно з Правилами розірвання угоди за форвардним валютним контрактом може бути здійснене в разі відмови від означеної угоди однієї зі сторін і згоди іншої сторони або в разі, передбаченому чинним законодавством України. Претензії щодо виконання форвардного валютного контракту можуть бути пред'явлені лише емітентові цього форвардного валютного контракту.

Особливістю обліку форвардних валютних контрактів є врахування трьох типів бухгалтерських подій:

-- бухгалтерський облік на дату, обумовлену контрактом (день угоди);

-- бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець періоду оцінки, як що кошти за операцією не сплачені);

-- бухгалтерський облік на дату розрахунків.

Номінальна вартість контракту обліковується за позабалансовими рахунками, а переоцінка форвардного валютного контракту здійснюється на кожну звітну дату з використанням форвардного курсу на період до дати виконання контракту. Результат переоцінки форвардного валютного контракту, придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом переоцінки фінансового інструменту, котрий хеджується.

Список літератури

1. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. - 2007. - N 2. - C.67-73

2. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

3. Бойко, К. В. Особливості використання інструментів хеджування ризиків господарської діяльності [Текст] / К. В. Бойко // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - N 6. - C.203-213

4. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

5. Дубовик, В. В. Понятие и классификация кредитных деривативов [Текст] / В. В. Дубовик // Финансы и кредит. - 2009. - N 1. - С. 39-50

6. Иванова, Е. В. Биржевые деривативные сделки в международной банковской практике [Текст] / Е. В. Иванова // Международные банковские операции. - 2008. - N 4. - С. 33-42

7. Іванов, М. Деривативи та криза: міфи і реальність [Текст] / М. Іванов // Фінансовий ринок України. - 2009. - N 2. - С. 13-15

8. Іващук, Н. Л. Методологія оцінювання еластичних опціонів [Текст] / Н. Л. Іващук // Регіональна економіка. - 2007. - N 1. - C.237-245

9. Іващук, Н. Л. Особливості застосування одинарних опціонів [Текст] / Н. Л. Іващук // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - N 4. - C.86-97

10. Кальченко, І. Історичний розвиток деривативів [Текст] / І. Кальченко // Юридична Україна. - 2007. - N 7. - C.69-74

11. Киселев, М. В. Функции деривативов [Текст] / М. В. Киселев // Финансы и кредит. - 2008. - N 3. - C.45-50

12. Плахіна, І. В. Правове положення валютних бірж у системі юридичних осіб приватного права України [Текст] / І. В. Плахіна // Держава і право. - 2006. - N 3. - C.294-301

13. Поєдинок, В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності [Текст] : навчальний посібник / В. В. Поєдинок ; Мін-во освіти і науки України. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 288 с.

14. Покровская, О. С. Дериватив: рисковый инструмент передачи риска [Текст] / О. С. Покровская // Финансы и кредит. - 2008. - N 23. - C.36-47

15. Ринок фінансових послуг [Текст] : навчально-методичний посібник / Держ. вищий навчальний заклад "УАБС НБУ", Каф-ра фінансів ; сост. В. Л. Пластун. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 166 с.

16. Сухарський, В.С. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: теорія, методологія, практика [Текст] : навчальний посібник / В. С. Сухарський, В. В. Сухарський, В. І. Охота. - Тернопiль : Астон, 2005. - 464 с.

17. Шахунян, М. Г. Хеджирование кредитных рисков [Текст] / М. Г. Шахунян // Финансы. - 2007. - N 1. - C.12-16

18. Шевцова, О. Й. Моделювання процесу формування портфеля деривативів на фінансовому ринку [Текст] / О. Й. Шевцова, Є. О. Яковенко // Вісник Української академії банківської справи. - 2007. - N 2. - C.41-46

19. Шевцова, О. Й. Моделювання процесу формування портфеля деривативів на фінансовому ринку [Текст] / О. Й. Шевцова, Є. О. Яковенко // Вісник Української академії банківської справи. - 2007. - N 2. - C.41-46