2

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни:

«Міжнародні розрахунки і валютні операції»

Зміст

1.Сутність міжнародного банківського кредиту. Принципи та функції міжнародного банківського кредиту.

2.Типи операцій інкасо: документарне та чисте інкасо. Засоби зниження ризиків при здійсненні операцій інкасо.

Список літератури

1.Сутність міжнародного банківського кредиту. Принципи та функції міжнародного банківського кредиту

Однією з основних тенденцій розвитку сучасних світогосподарських зв'язків є значне поширення міжнародних розрахунків у кредит. Причому ця тенденція значно посилилась останніми десятиріччями. Так, якщо в 1937 р. на умовах розрахунків у кредит експортувалося лише 1,5% машинно-технічних товарів, то на початку 60-х -- 50, а на початку 90-х років -- 75% експорту цієї продукції в світі. Надання кредитів імпортерам є сьогодні досить звичним засобом реалізації продуктів на світовому ринку, однією із найпоширеніших форм сучасних світогосподарських зв'язків. Тому не випадково на світовому ринку експортні кредити є нерідко більш дійовим засобом боротьби за ринки збуту, ніж ціна, якість товару чи терміни поставок.

Міжнародний кредит -- це надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим. На практиці він здійснюється через надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності та виплати відсотків, переважно у вигляді позик.

Залежно від об'єктів кредитування міжнародні кредити поділяють на комерційні та фінансові.

Комерційний кредит -- це первинна форма кредиту, в тому числі в зовнішній торгівлі, що називається також фірмовим кредитом або кредитом постачальним, де позикова операція поєднана з купівлею-продажем товару, а рух позикового капіталу -- з рухом товарного капіталу. Саме тому комерційний кредит, який є найбільш "зв'язаною" формою кредиту, все ще досить широко використовується в міжнародній торгівлі, проте внаслідок обмеження фінансових можливостей ця форма кредитування практично не використовується при взаємних поставках інвестиційних товарів, які призначаються в основному для модернізації та реконструкції виробництва, оновлення його технологічної структури.

Фінансовий кредит -- це надання коштів у грошово-валютній формі: облігаційні позики, що розміщуються на міжнародному та національному ринках позикового капіталу за допомогою банків, можуть надаватись у валютах країни-кре-дитора та країни-боржника, а також у третіх валютах.

Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, перетворення міжнародного ринку позикових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відносин. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить значного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.

Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продовжує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х р. у зв'язку з енергетичною кризою різко зросла роль деяких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно ослабло. Криза платоспроможності переважної більшості країн, що розвиваються, призвела до практичного витіснення їх з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. У зв'язку з цим з'явилися тенденції до сек'юритизації -- переважання на ринку позикових капіталів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, оскільки останні є менш привабливими для представників промислово розвинутих країн.

Залежно від того, хто виступає кредитором, розрізняють кредити приватні, урядові та кредити міжнародних і регіональних організацій, а також змішані.

Приватні кредити надаються приватними фірмами та банками і, в свою чергу, поділяються на фірмові та банківські.

Урядові кредити (міжурядові, державні позики) надають урядові кредитні установи.

Кредити міжнародних і регіональних організацій можуть бути надані переважно через Міжнародний валютний фонд, структури Світового банку, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), регіональні банки розвитку країн "третього світу" та інші кредитно-фінансові інститути. Причому МВФ та СБ виступають не лише як великі кредитори, а й як координатори міжнародного кредиту.

Змішані кредити -- це кредити, в яких беруть участь приватні підприємства, компанії і відповідні державні органи.

Транснаціональні корпорації використовують приватні форми кредиту для розширення ринків збуту своїх товарів та послуг, як важливий фактор успішного ведення конкурентної боротьби з іншими країнами -- експортерами капіталу. В останні десятиліття різко зросла "прив'язаність" кредитів до експортних поставок із країни-кредитора. Нерідко вся позика має бути використана для придбання товарів виключно в країні, що надає кредит.

Державна форма міжнародних кредитів, як правило, готує грунт для приватних інвестицій, оскільки надання кредиту тій чи іншій країні часто пов'язується з питанням надання пільг національним корпораціям країни-кредитора, концесій на розробку природних багатств в країні-позичальнику.

За своїм цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на виробничі і невиробничі.

До виробничих кредитів належать кредити, призначені для розвитку економіки країни, що їх одержує: для закупівлі промислового обладнання, матеріалів, ліценцій, ноу-хау, оплати виробничих послуг, забезпечення внутрішньоторговельних операцій та інших господарських потреб.

Невиробничі кредити використовують на утримання державного апарату, армії, закупівлі зброї, погашення зовнішньої заборгованості за раніше одержаними кредитами тощо.

Залежно від строків кредити поділяють на короткострокові (до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (понад 5 років). У ряді випадків середньостроковими вважаються кредити до 7 років, а довгостроковими -- понад 7 років.

Можливі і інші варіанти розподілу кредиту за строками. При цьому термін кредиту може бути повний, коли він розраховується від моменту його надання до повного погашення цієї позики, і середній, коли визначається період, на який в середньому припадає вся сума кредиту.

За умовами використання кредити бувають разові, які надаються на певну суму і погашаються у визначений строк, і поновлювальні, коли визначається ліміт кредиту і загальний термін користування ним, а погашена частина автоматично поновлюється.

За способом погашення кредити поділяються на пропорційні (погашення кредиту здійснюється рівними частками протягом певного терміну), прогресивні (суми погашення наростають) і одночасні (погашення кредиту здійснюється в один визначений строк.

Залежно від способу забезпечення кредити бувають забезпечені і бланкові.

Забезпечені кредити -- кредити, коли формою їх забезпечення є товари, товарно-розпорядчі документи, акредитиви, виставлені на користь експортерів, акцептовані імпортерами тратти чи векселі, гарантовані третіми особами, гарантії промислових і торговельних компаній, банків та ін.

Бланкові кредити не мають забезпечення, а надаються під зобов'язання імпортера погасити кредит або у визначений термін, або при настанні певних умов. Такі кредити експортери надають імпортерам при поставках товарів з розрахунком по відкритому рахунку.

Залежно від умов реалізації кредити бувають готівкові, коли позика зараховується на рахунок імпортера, й акцептні, коли позика одержується експортером або імпортером через передачу банку своїх векселів, виставлених на даний банк.

Міжнародний кредит виконує ряд важливих функцій: стимулює експорт товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, служить важливим знаряддям одержання прибутку у вигляді відсотків від країн-боржників, сприяє розвитку міждержавних господарських зв'язків та поглибленню процесів міжнародної економічної інтеграції.

Новим явищем у повоєнний період стало подовження термінів надання кредитів, а також створення спеціальної системи довгострокового кредитування експорту машин і обладнання, включаючи кредит за лізингом (оренда з подальшим викупом обладнання). Значно зросли суми кредитів на фінансування міжнародної торгівлі, врегулювання платіжних балансів і підтримку основних валют світу.

Щодо обсягу міжнародних лізингових операцій, то тут перше місце належить США, що викликано, насамперед, значними податковими пільгами. У США лізинговими операціями мають право займатися банки і їх відділення, лізингові фірми, спеціалізовані відділення по лізингу фірм -- виробників обладнання, а також страхові, інвестиційні, брокерські та інші фірми. Найбільшими лізинговими фірмами є "Бенк Амерілейз Груп", "Сек'юриті Пасифік Консіде Корпорейшн" тощо.

Більш як половина всіх лізингових операцій припадає на автотранспортні засоби, а частка лізингу в нових інвестиціях в машини і обладнання в США і Великій Британії сягає однієї третини, а в ряді інших країн Заходу становить одну п'яту. У загальному обсязі інвестицій частка лізингу оцінюється: у Німеччині -- 16%, Великій Британії -- 36, Ірландії -- 46%.

Загальний обсяг лізингових операцій 25 країн -- членів "Асоціації європейських лізингових компаній -- Лізюроп" у другій половині 90-х років перевищила 85 млрд. ЕКЮ.

Якщо в одних країнах існують спеціальні закони, які регулюють лізингові операції (наприклад, у Франції і Бельгії), то в інших діють або спеціальні законодавчі акти (Велика Британія і Австралія), або повністю відсутні як спеціальні закони, так і підзаконні акти (США, ФРН).

Лізинг -- це особлива форма руху позикового капіталу, який надається насамперед у формі кредиту з наступним правом купівлі товару.

Серед інших форм лізингу найбільш поширеним є фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. При цьому обладнання здається на термін, який близький або дорівнює строку амортизації.

Фінансовий лізинг здійснюється, як правило, при придбанні дорогих машин і обладнання. Основна частина вартості машин і обладнання, які здаються в оренду, береться у третьої сторони (звичайно у банка) в кредит. У цій операції беруть учать ряд осіб на боці лізингоодержувача, лізингодавця і позикодавця. Термін оренди тут значний і, як правило, амортизується вся вартість майна.

При здійсненні міжнародних лізингових операцій важливою проблемою є їхні валютні умови. Це викликано тривалістю лізингових контрактів, особливостями валютного законодавства, необхідністю страхування валютних ризиків і можливими ускладненнями, які можуть виникнути в майбутньому в разі відсутності необхідної валюти. Широко використовується практика виплати орендних платежів у двох валютах. Практикується і передача податкових пільг від лізингодавця до орендатора, які одержані в країні лізингодавця і у відповідній валюті. Учасники міжнародного лізингу широко використовують податкові пільги тих держав, фірми яких беруть активну участь у лізингових операціях.

У розвинутих країнах Заходу лізингові операції монополізовані великими банками і сильними компаніями-орендаторами. Наприклад, у Великій Британії на частку "Асоціації з лізингу обладнання", куди входять сильні банки і великі орендатори, припадає до 90% операцій на ринку лізингу.

У міру поглиблення інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків, у тому числі і кредитних, об'єктивно розвиваються і посилюються різні форми регулювання міжнародного кредиту на міжурядовому та наддержавному міжнародному рівнях. Розробляються уніфіковані системи збору інформації про міжнародні кредити, спільні умови надання кредитів, режими кредитування тощо.

Закордонні кредити, що надаються Україні, реалізуються через мережу банків, у тому числі і комерційних. Однак кредитори пред'являють до суб'єктів валютного ринку досить жорсткі умови. Так, кредитна лінія, що надана Україні Європейським банком реконструкції і розвитку, реалізується через мережу комерційних банків. У ній можуть брати участь будь-які банки, що відповідають вимогам ЕБРР. Однією із головних умов приєднання до кредитної лінії є проходження українським банком аудиторської перевірки за міжнародними стандартами обліку. МБРР проводить жорстку перевірку всіх учасників кредитної лінії. Якщо рейтинг якогось із них перебуває на рівні міжнародних норм, МБРР має право надати такому банку кредити без будь-яких гарантій.

Міжнародну аудиторську перевірку здійснюють спеціалізовані аудиторські фірми, однією з яких, що працює на українському валютному ринку, є фірма "Делойт і Туш". Це міжнародна аудиторська компанія, що працює у 123 країнах світу. Фірма обслуговує транснаціональні корпорації, що посідають важливе місце на валютних ринках. Серед них "Дженерал моторе", "Міцубісі", "Сумітомо", "Дойче Бундесбанк", банк "Креді Ліоне" та ін. Фірма виступає аудитором 55 із 200 найбільших банків світу і 27% банків, величина активів яких перевищує 1 млрд. дол. США.

Звичайно, досягти рівня таких найвідоміших суб'єктів світових валютних ринків -- справа не проста. Однак, як показують результати аудиторських перевірок, українські банки поступово досягають його. Першою установою в Україні, в якій фірма "Делойт і Туш" виконала аудиторську перевірку за результатами роботи у 1999 р. відповідно до міжнародних стандартів, був "Градобанк", який успішно її пройшов. Крім "Градобанку" міжнародний аудит успішно пройшли "Вабанк", "Приватбанк", "Укрінбанк" та банк "Аваль".

Отже, за останні роки все більше суб'єктів валютного ринку України наближаються до рівня провідних учасників міжнародних валютних відносин.

2.Типи операцій інкасо: документарне та чисте інкасо. Засоби зниження ризиків при здійсненні операцій інкасо

Однією з форм міжнародних розрахунків є інкасо, що визначено як «одержання, передача і пред'явлення до оплати векселя, чека або іншого документа банком, що інкасує, для клієнта з наступним переказом коштів на його рахунок». Інкасо - банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або зроблені послуги і зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто інкасо - це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк, зазначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у встановлений термін.

В основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі своїм банком, що передбачає його зобов'язання передати товарно-супровідну документацію імпортеру тільки за умовами виплати останнім вартості відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні імпортера.

Розрізняють два види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами; комерційні документи, не супроводжувані фінансовими документами і являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку (коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений йому товар) .

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.

Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо. Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і «акцепт із платежем проти документів».

Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є більш дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму більш вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар не може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатить відвантажений товар..

Тому інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома боками діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

Інкасо - доручення експортера своєму банку, одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк, суму належну йому за відвантажену продукцію імпортеру на підставі розрахунково-грошових документів.

Документарне інкасо - це засіб, шляхом якого банк інкасує суму, що повинен покупець, проти пред'явлення відповідних документів. При документарному інкасо одержання належних клієнту коштів, виробляється на підставі комерційних документів: транспортних, страхових і інших документів, що підтверджують відвантаження товару.

При чистому інкасо - одержання засобів здійснюється по різних грошових зобов'язаннях (чеки, векселі).

Банк виконує функції агента по грошових розрахунках між експортером і імпортером. Він пред'являє імпортеру, за вказівкою експортера або його банку, документи про відвантаження товару або наданні послуги й інкасує проти цих документів належну суму або одержує акцептований вексель.

Операції по документарному інкасо здійснюється відповідно до «Єдиних правил інкасо», опублікованими Міжнародною торговельною палатою в Парижі і ратифікованими більшістю банків. Ці Правила фіксують основні зобов'язання і права партнерів, що прибігають до способу документарного інкасо. Однак правила, так само як і визначення, що містяться в них, є обов'язковими тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать національному, регіональному або місцевому законодавству або інструкціям, що партнери не можуть обійти.

Відповідальність банків обмежується передачею й оформленням документів проти оплати або акцептування векселя. На відміну від документарного акредитива, де банки самі несуть зобов'язання, тут вони ніяким чином не зобов'язані платити самі, якщо покупець не виконує або не в змозі виконати свої зобов'язання по оплаті. У Правилах говориться, що «банки повинні діяти сумлінно і розумно»; вони не несуть відповідальності за наслідки, що можуть виникнути в результаті обставин невизначеної сили, за затримку або втрату повідомлень або документів при їхньому пересиланні, за винятком тих випадків, коли вони самі допустили серйозне порушення.

На відміну від документарного акредитива, документарне інкасо передбачає, що продавець виконує свої зобов'язання шляхом виробництва і відвантаження товару або надання послуг, причому оплата за це не гарантується. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли продавець і покупець підтримують відносини взаємної довіри; готовність до оплати і кредитоспроможність покупця не викликають сумніву; політична, економічна і правова обстановка в країні імпортера є стабільною; міжнародні платіжні операції країни імпортера не обмежуються, не перебувають під загрозою контролю або інших аналогічних обмежень.

Переваги документарного інкасо полягають у простоті і низькій вартості виконання операцій і в більш швидкій оплаті, у передачі безпосередньо покупцю документів і, у визначених випадках, товару після попередньої домовленості проти оплати належної суми або акцептування векселя (при необхідності, з поручительством або банківською гарантією).

Однак, якщо покупець відмовляється прийняти документи, пошуки нового покупця або повернення товару можуть викликати значні витрати.

У даній операції (документарне інкасо), як правило, беруть участь чотири сторони: продавець/експортер, що дає доручення, або ремітент, що передає документи своєму банку і дає йому доручення про інкасування; банк-ремітент, що передає документи банку, якому доручене інкасування в країні покупця відповідно до інструкцій доручення про інкасування; банк - якому доручене інкасування, або банк-пред'явник, який здійснює інкасування сам або запитує акцептування у трасата, керуючись при цьому інструкціями, отриманими від банку-ремітента; трасат (покупець/імпортер), якому представляються документи інкасування.

Комерційні банки, виконуючи інкасові доручення іноземних банків, видають організаціям, що імпортують через границю товари й одержує послуги, комерційні документи проти одержання від них акцепту або платежу, а також одержують від цих організацій акцепт або платіж по фінансових документах.

Інкасові доручення разом з товарними й іншими документами надходять у Головний офіс або безпосередньо у відділення КБ.

Співробітник уповноваженого відділу ретельно перевіряє інкасове доручення, повноту і точність інструкцій, що містяться в ньому, а також наявність товарних і ін. документів (оригінали, дублікати), зазначених в інкасовому дорученні. Документи, що надійшли, на інкасо враховуються на позабалансовому рахунку 9830.

Дт - 9830 Кт - 9910

9830 - «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

9910 - «Контрахунок для рахунків розділу 96 -98»

При одержанні документів для оплати співробітник уповноваженого відділу закриває позабалансовий рахунок 9830.

Дт - 9910 Кт - 9830

Кошти списуються з поточного рахунка клієнта і перераховуються в Головний банк для подальшого здійснення платежу.

А) Дт - 2600 Кт - 2909

Після одержання підтвердження від Головного банку про депонування коштів складається наступна проводка.

Б) Дт - 2909 Кт - 3900

У Головному банку кошти депонуються на рахунку 2602.

В) Дт - 3901 Кт - 2602

За здійснення інкасової операції банк із клієнта стягує комісію відповідно до діючих тарифів .

Дт - 2600 Кт - 3800

Одночасно провадиться дооцінка валютної позиції за допомогою контррахунка 3801.

Дт - 3801 Кт - 6110

Бухгалтерський облік по імпортному інкасо відділення КБ

Дебет	Кредит	Короткий зміст операції
9830	9910	Документи, що надійшли, на інкасо враховуються на рахунку 9830.
9910	9830	Надходження документів до оплати.
2600	2909	Перерахування в Головний банк для депонування суми інкасо.
2909	3900	Одержання підтвердження про депонування коштів від Головного банку.
3901	2602	Депонування коштів для подальшої виплати одержувачу коштів.
2600	3800	Списання комісії в інвалюті.
3801	6110	Дооцінка валютної позиції.

Перший екземпляр інкасового доручення залишається в КБ для контролю за оплатою (акцептом) інкасо. Другий екземпляр разом із прикладеними до нього документами видається представнику платника під розписку на першому екземплярі інкасового доручення.

При одержанні трьох екземплярів інкасового доручення третій екземпляр після відповідного оформлення повертається банку-ремітентові як підтвердження про одержання КБ інкасових документів.

Документи по інкасо до їхнього акцепту або повної оплати знаходяться в КБ.

Відділення КБ здійснює контроль за своєчасною оплатою (акцептом) українськими організаціями по інкасових дорученнях, а також за своєчасним поверненням документів у випадку повного або часткового відмовлення від оплати (акцепту) інкасо. У цих цілях відділення КБ регулярно перевіряє термінові інкасо.

При оплаті інкасового доручення організація-платник представляє у відділення КБ заяви на переказ за установленою формою. Співробітник уповноваженого відділу перевіряє правильність оформлення представленого організацією заяви на переказ на відповідність найменування іноземного банку, номери і суми інкасо й інших даних, зазначених у заяві на переказ, з даними, що містяться в інкасовому дорученні.

Оплата інкасо повинна вироблятися в повній відповідності з вказівками іноземного банку, що містяться в інкасовому дорученні.

На підставі належним чином оформленої заяви на переказ відділення КБ складає платіжне доручення для відправлення його по електронній пошті на виконання в Головний банк.

Після повної або часткової оплати (акцепту) інкасо відділення КБ проставляє дату оплати (акцепту) у реєстраційному журналі; при частковій оплаті в журналі проставляється також сума платежу (акцепту).

За виконання інкасових доручень КБ стягує комісію відповідно до діючого Тарифу комісійної винагороди КБ. Стягування комісії провадиться одночасно з переказом платежу в оплату інкасо або при поверненні неоплачених неакцептованих документів.

Комісії і витрати по інкасо відносяться за рахунок іноземного банку, якщо в інкасовому дорученні не обговорене інше.

Відділенням КБ здійснюється валютний контроль за надходженням товару або наданням послуг протягом 90 днів з моменту здійснення платежу в оплату інкасо.

При здійсненні операцій по інкасо відділення КБ повинне керуватися «Уніфікованими правилами по інкасо», а також наступним порядком:

1. Документи, що підлягають інкасуванню, приймаються від клієнтів при інкасовому дорученні , що заповнюються в шести екземплярах:

- перший екземпляр - інкасове доручення КБ іноземному банку, підписане двома уповноваженими особами направляється останньому разом з документами;

- другий екземпляр - лист-запит іноземному банку про причини затримки платежу. Зазначений екземпляр відділення КБ разом з четвертим і з додатком копії рахунків направляють у Головний банк. Лист - запит використовується Головним банком у разі потреби звертання до іноземного банку;

- третій екземпляр - лист, з яким іноземному банку відсилається другий екземпляр коносамента;

- четвертий екземпляр є дорученням клієнта КБ;

- п'ятий екземпляр залишається у відділенні КБ;

- шостий екземпляр повертається клієнту з оцінкою банку про прийняття.

2. Всі інкасові доручення повинні містити відповідні реквізити: номер і дата доручення, найменування інобанку і його адреса, найменування платника і його поштова адреса, найменування української організації продавця, перелік прикладених до інкасового доручення документів, найменування і сума іноземної валюти.

3. Документи, прикладені до інкасового доручення, перевіряються з погляду відповідності їхніх реквізитів даним інкасового доручення і між собою.

4. Після перевірки й оформлення інкасового доручення і прикладених документів перший і четвертий екземпляри інкасового доручення підписуються двома уповноваженими особами відділення КБ.

Перший екземпляр інкасового доручення разом із документами що відносяться до нього , у день прийняття документів відсилаються в інобанк.

Другий і четвертий екземпляри інкасового доручення з додатками копій рахунків направляються Головному банку при повідомленні, що повертається відділенню з оцінкою про прийняття.

5. Інкасові доручення повинні бути виписані на банки-кореспонденти КБ.

6. За виконання інкасових доручень відділення КБ стягує комісії відповідно до діючого Тарифом комісійної винагороди.

7. Контроль за надходженням експортного виторгу здійснює Головний банк.

8. Усі прохання клієнта, що стосуються конкретного інкасо повинні прийматися від клієнтів у письмовому виді і передаватися в Головний банк по електронній пошті.

Документи прийняті на інкасо попередньо враховуються на рахунку 9831.

Дт - 9831 Кт - 9910

9831 - «Документи і цінності, відіслані на інкасо».

При здійсненні експортного інкасо співробітник уповноваженого відділу робить списання комісії з поточного рахунку клієнта відповідно до тарифів, установленими банком.

Дт - 2600 Кт - 3800

Одночасно з цією проводкою провадиться дооцінка валютної позиції з використанням контррахунка 3801.

Дт - 3801 Кт - 6110

Кошти приходять на рахунок одержувача у виді звичайного переказу (експортної виручки: 50 % із коштів, що надійшли, підлягають зарахуванню на поточний рахунок клієнта, а 50 % - обов'язковий продаж).

Дт - 3900 Кт - 2603

Бухгалтерський облік показаний у вигляді таблиці.

Дебет	Кредит	Короткий зміст операції
9831	9910	Документи відправлені на інкасо.
2600	3800	Списання комісії за відкриття інкасо.
3801	6110	Дооцінка валютної позиції.
9831	9910	Документи прийняті на інкасо.
3900	2603	Надходження експортного виторгу на рахунок одержувача.
9910	9831	Списання з позабалансового обліку документів після одержання клієнтом експортного виторгу.

Розрахунки в формі інкасо дають певні привілеї імпортеру, основне зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обігу. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві коносамента для прискорення одержання товару.

Разом із тим інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера. По-перше, експортер несе ризик, зв'язаний з можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути пов'язане із погіршенням кон'юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. По-друге, існує чималий розрив в часі між надходженням валютної виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.

Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови:

1) імпортер проводить оплату проти телеграми банка експортера про прийом і відправку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо). Цей вид інкасо не одержав широкого розповсюдження;

2) по дорученню імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов'язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовує при розрахунках по комерційному кредиту, бо при відстрочці оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв'язку з можливою зміною в фінансовому положенні платника. Інколи банк імпортера авалює вексель. Аваль (гарантія платежу) - вексельне поручительство. Банк-аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважає, що аваль виданий за векселедавця переказного векселя (експортера );

3) експортер використовує банківський кредит для покриття іммобілізованих ресурсів.

Ризики при розрахунках на умовах документарного інкасо такі ж, що і для відкритого рахунку, а саме, ризик покупця, ризик країни і транзитний ризик. Як і по всім умовам оплати буде мати місце валютний ризик, якщо експортер виставляє рахунок в іноземній валюті.

Для зменшення ризиків титульні документи посилаються по такому маршруту :

1) Експортер відвантажує товар і одержує титульні документи;

2) Експортер посилає титульні документи в свій банк з відповідними інструкціями;

3) Банк експортера посилає титульні документи в банк імпортера з інструкцією, що документи можуть бути передані тільки:

а) проти оплати;

б) проти акцепту переказного векселя (тратти) (законно прийняте зобов'язання оплатити експортерові проти комплекту документів чи на певну дату в майбутньому).

в) проти оплати чи акцепту переказного векселя, банк імпортера передає титульні документи так, що імпортер може одержати товар по прибутті в його країну.

При цьому експортер зберігає контроль над товаром до тих пір, поки не буде зроблена оплата, чи не видано законно прийняте зобов'язання оплатити (вексель).

По документарному інкасо експортери зберігають міру контролю над товаром до тих пір, поки вони не оплачені або поки імпортер не акцептує переказний вексель. Коли використовується інкасо на умовах "документи проти платежу", імпортери можуть відмовитися від будь-якої робити з інкасо, залишивши експортера з його проблемою організації альтернативного продажу, і змушеного при цьому оплачувати вартість зберігання і страхування товару. По інкасо "документи проти акцепту", імпортери можуть не зробити платіж по акцептованому переказному векселю на належну дату, залишаючи експортера без платежу і без контролю над товаром. Проте в разі документарного акредитива, експортери знають, що вони мають банківську гарантію платежу, за умови, що вони виконають терміни і умови акредитива. Отже, по одержанні повідомлення про документарний акредитив, експортери можуть впевнено починати підготовку і відвантаження товару, знаючи, що вони мають банківську гарантію платежу.

Список літератури

1. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. - 2007. - N 2. - C.67-73

2. Банковское дело [Текст] : учебник / Финансовая академия при правительстве РФ ; ред. О. И. Лаврушин. - Изд. 4-е, стер. - М. : КНОРУС, 2006. - 768 с.

3. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

4. Валютне регулювання [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон : Олді-плюс, 2004. - 272 с.

5. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції [Текст] : навчальний посібник / Л. А. Віднійчук-Вірван. - Львів : Магнолія 2006, 2007. - 214 с.

6. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків [Текст] : навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. - 523 с.

7. Михайлів, З.В. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції [Текст] : навчальний посібник / З. В. Михайлів, З. П. Гаталяк, Н. І. Горбаль ; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів : Львівська політехніка, 2004. - 244 с.

8. Про систему валютного регулювання і валютного контролю [Текст] : декрет / Україна. Кабінет Міністрів. - [Б. м. : б. и.], 1993. - Б. ц.

9. Резнікова, О. О. Удосконалення чинної системи валютного регулювання [Текст] / О. О. Резнікова // Фінанси України. - 2001. - N 7. - C.16-22

10. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [Текст] : підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : ЦУЛ, 2007. - 632 с.

11. Хомутенко, В.П. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності [Text] : навчальний посібник / В. П. Хомутенко, В. В. Немченко, І. С. Луценко. - К. : ЦУЛ, 2009. - 474 с.