Розвиток ринку електронних грошей

Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку. Організація грошових розрахунків як одна із функцій комерційних банків. Регулювання грошового обігу чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.07.2009
Размер файла 24,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2

Державний вищий навчальний заклад

"Українська академія банківської справи

Національного банку України"

Кафедра економічної кібернетики

Контрольна робота

З дисципліни: “Платіжні системи"

План

  • 1. Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку
    • 2. Розвиток ринку електронних грошей
    • Список літератури

1. Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку

Організація грошових розрахунків - одна із функцій комерційних банків.

Грошовий обіг - це сукупність платежів (розрахунків), які здійснюються між суб'єктами господарювання готівкою або шляхом безготівкових перерахувань. Відповідно грошовий обіг поділяється на готівковий та безготівковий.

Готівковий обіг включає платежі, які здійснюються готівкою, і нерозривно пов'язаний з доходами та витратами населення. Існують певні обмеження щодо застосування розрахунків готівкою між суб'єктами господарської діяльності (підприємствами).

Під безготівковим обігом розуміють систему грошових розрахунків, які провадять без участі готівки. У промислове розвинутих країнах безготівковий грошовий обіг становить 80-90% усього грошового обігу. В Україні у зв'язку з кризовими явищами у сфері економіки і платежів його частка зменшилася. Станом на початок 1998 р. частка готівкового обігу становила приблизно 40-50%.

Грошовий обіг регулюється чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. В основу його організації покладені такі принципи:

1) усі підприємства незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності зобов'язані зберігати грошові кошти на рахунках у банку. У касі підприємства можуть перебувати кошти готівкою в межах ліміту, які встановлені банком і погоджені з підприємством;

2) грошові розрахунки необхідно здійснювати через банки шляхом безготівкових розрахунків;

3) платежі проводяться банком за згодою або за дорученням платника і відповідно з наданими підприємством грошово-розрахунковими документами, які не обертаються поза банками. Стягнення коштів з рахунка клієнта банку здійснюється лише у випадках, передбачених законодавством та "Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою Національним банком України.

Ці основні принципи визначають головну роль банків в організації грошового обігу і передусім стосуються суб'єктів господарської діяльності, крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без юридичного статусу, що мають право не відкривати рахунка в банку для зберігання коштів і здійснення розрахунків.

Клієнти мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за всіма видами операцій можуть користуватися послугами одного або кількох комерційних банків. Наявність рахунка в банку - це основа контрактних взаємовідносин між банком і клієнтом.

Поточний рахунок - це основний рахунок суб'єкта господарської діяльності. Без відкриття поточного рахунка підприємство не має права вести будь-який вид господарської діяльності. Новостворене підприємство для формування статутного капіталу має відкрити лише один поточний рахунок, на який засновники перераховують внески до статутного фонду. Після перерахування засновниками 30% від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі документів, необхідних для здійснення реєстрації.

Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, які може вести підприємство, перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.

Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які пов'язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.

Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунка виконує бюджетний поточний рахунок. За наявності у таких підприємств інших джерел фінансування поряд із бюджетним поточним рахунком їм відкривається поточний рахунок.

За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або, інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто, обслуговуючи такий депозит, банк зобов'язаний у будь-який момент забезпечити зняття коштів на основі розпорядження свого клієнта. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають транзакційними (платіжними) депозитами. Термін "платіжні рахунки" (депозити) досить чітко відображає сутність поточних рахунків. За цими рахунками банки нараховують проценти залежно від середнього залишку, або від дотриманого клієнтом установленого компенсаційного залишку.

Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедури залежить від категорії клієнта - суб'єкт господарської діяльності чи фізична особа.

Для відкриття рахунка підприємство надає банку такі документи:

1) заявку на відкриття поточного рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства (додаток 3);

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

3) копію у належний спосіб зареєстрованого Статуту (положення), засвідченого нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

6) копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України та фонду соціального страхування;

7) паспорти керівника та головного бухгалтера підприємства та їх ідентифікаційні коди.

Розглянемо призначення цих документів. Свідоцтво про державну реєстрацію свідчить про законність діяльності підприємства і підтверджує його право на відкриття поточного рахунка. Статут дає змогу банку отримати інформацію про засновників підприємства і відносини між ними, напрями і види діяльності підприємства, його юридичну адресу. До Статуту додається протокол зборів засновників, де містяться дані щодо осіб, призначених на посаду керівника і головного бухгалтера. У разі зміни керівних осіб підприємства до банку подається копія наказу підприємства про цей факт. Паспортні дані дають змогу ідентифікувати цих осіб. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право на розпорядження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунка або про відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунка разом з усіма необхідними документами.

Між банком і підприємством (власником рахунка) укладається угода (додаток 4) на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунка, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунка, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі-виписок з рахунка та ін. Обов'язковою умовою договірних зобов'язань є встановлення між банком і клієнтом тарифів комісійної винагороди за банківські операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунка, закриття рахунка, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо), також розмір плати за залишки коштів на поточному рахунку.

Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок у національній та іноземній валюті в необмеженій кількості банків. Кількість рахунків клієнта залежить від його виробничих потреб.

Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити його номер податковому органу.

Документальне оформлення відкриття поточного рахунка господарським товариствам, договірним об'єднанням, товарним біржам, довірчим товариствам, друкованим засобам масової інформації, колективним сільськогосподарським підприємствам, товариствам споживчої кооперації, орендним підприємствам, профспілковим організаціям, політичним партіям, громадським та релігійним організаціям, а також відокремленим підрозділам підприємств має деякі особливості.

До підприємств, для яких законом не передбачена наявність статуту, належать повні товариства, командитні товариства, селянські (фермерські) господарства, підприємці (без створення юридичної особи).

Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім'я.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство веде зовнішньоекономічну діяльність, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає у процесі надходження доходів приватної особи та їх використання. Для відкриття рахунка приватна особа подає:

1) заяву на відкриття рахунка;

2) картку зі зразком підпису;

3) паспорт або документ, що його замінює;

4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.

Паспорт і довідка дають можливість банку ідентифікувати фізичну особу.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану рахунків банку "Операції з клієнтами". Кожному суб'єкту господарської діяльності в рамках рахунка четвертого порядку 2600 "Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності" відкривається аналітичний поточний рахунок. До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Поточний рахунок клієнта може мати до 14 знаків та може будуватись у такий спосіб:

2600 КЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

де К - ключовий розряд;

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ - аналітичний сегмент, що формується банком самостійно і може нести таку інформацію:

Е - характеристика контрагента (резидент, нерезидент) - 1 цифра;

ЕЕ - порядковий номер клієнта в книзі реєстрації відкритих рахунків (2 цифри);

ЕЕЕЕЕЕ - код контрагента (6 цифр).

Для небанківських фінансових установ аналітичні рахунки відкриваються в межах рахунка 2650 "Поточні рахунки небанківських фінансових установ".

Номер рахунка, до якого бюджетним установам відкриваються аналітичні бюджетні поточні рахунки, залежить від рівня бюджету, з якого відбувається фінансування:

2520 "Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України";

2543 "Кошти бюджету Автономної Республіки Крим цільового характеру";

2544 "Кошти обласних бюджетів цільового характеру";

2545 "Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів цільового характеру".

Аналітичні поточні рахунки для обліку коштів із спеціального фонду бюджетним установам відкривають до таких рахунків:

2530 "Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України";

2551 "Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим";

2553 "Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціальних фондів обласних бюджетів";

2555 "Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів".

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунка 2620 "Поточні рахунки фізичних осіб".

Під час виконання операцій за поточними рахунками, що пов'язані з вилученням і наданням готівки, банк і підприємства повинні дотримуватися правил здійснення касових операцій.

Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки - це розрахунки, які проводить банк шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів. Для здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками, пластиковими картками. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України. Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення; "розрахункові чеки;

акредитиви;

платіжні вимоги.

Форма безготівкових розрахунків складається з двох основних елементів: вид розрахункового документа і схема документообігу. * При здійсненні розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Розрахункові документи приймаються банком до виконання за наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Прийняття документів від підприємств здійснюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі в той самий день. Списання коштів з рахунка платника провадиться тільки за першим примірником розрахункового документа.

Кожна форма має особливий документообіг, який включає етапи проходження документів між учасниками розрахункової операції (платник, банки, одержувач) і визначає порядок списання коштів з поточного рахунка платника та їх рух до зарахування на рахунок одержувача.

У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу у цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку "Кошти в розрахунках". Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються на таких аналітичних рахунках:

"Розрахунки чеками";

"Розрахунки акредитивами".

При розрахунках платіжними картками використовуються пластикові картки. Кошти, що передбачені для розрахунків за платіжними картками, депонуються на балансових рахунках:

2605 "Кошти суб'єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками";

2625 "Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками".

Усі рахунки, що належать до групи рахунків "Кошти в розрахунках", - пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і залишки за цими рахунками використовуються як безкоштовні банківські ресурси.

Залишки на рахунках до запитання формують залучені банком ресурси. Ці рахунки пасивні і завжди мають кредитове сальдо. За поточними рахунками розрахункові операції виконуються банком тільки в межах наявності коштів, тобто в межах кредитового залишку.

За поточними рахунками виконуються операції, які виникають у процесі поточної (основної), інвестиційної, фінансової діяльності підприємства. Основні операції за поточним рахунком: зарахування виручки за відвантажену продукцію, надані послуги і виконані роботи; платежі за одержані сировину, товарно-матеріальні цінності й послуги; отримання готівки на виплату заробітної плати та відрядження; податкові та обов'язкові платежі до бюджету; зарахування сум отриманих кредитів і сплата процентів за кредит; розміщення коштів у депозити, вкладення в цінні папери та ін.

В угоді на розрахунково-касове обслуговування або в розпорядженні на відкриття рахунка строки банк надає підприємству виписку з поточного рахунка. До виписки долучаються відповідні документи, що підтверджують операції, проведені банком за рахунком.

У банківській практиці використовуються такі умовні цифрові позначення (шифри) виду операцій, що проставляються в особовому рахунку підприємства:

1. Платіжне доручення

2. Платіжна вимога-доручення

4. Акредитиви

5. Вексель

6. Меморіальний ордер

7. Платіжна вимога

12. Чеки, видані фізичним особам

13. Розрахунковий чек

14. Платіжна картка

На підставі цих документів і записів за рахунком підприємство відображає банківські операції у своєму бухгалтерському обліку. Поточний рахунок може бути закритий за таких умов:

заява власника рахунка;

рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунка.

У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 "Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками". З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.

2. Розвиток ринку електронних грошей

Нові платіжні засоби не з'являються випадково, за бажанням розробників, їх поява - об'єктивний процес, викликаний новими потребами та підвищеними вимогами до ефективності і надійності платежів. Важливим є висвітлення поняття „електронні гроші" європейськими міжнародними установами, аналіз реального стану ринку електронних грошей, його динаміки, можливих перспектив розвитку і перешкод, які заважають розповсюдженню електронних грошей.

За висновками визнаних європейських міжнародних інституцій, широке використання електронних грошей може вплинути на роботу державних органів регулювання у таких сферах, як грошова політика, пруденційний нагляд за кредитними установами, оверсайт за платіжними установами тощо, а також на стабільність фінансової системи країни в цілому.

Електронні гроші вперше з'явилися в Японії у другій половині 1980-х років. У той час наперед оплачені чіпові картки деяких телефонних, транспортних і торговельних компаній почали приймати інші фірми. В Європі перші наперед оплачені електронні платіжні продукти було запроваджено на початку 1990-х років. Вони давали змогу користувачам зберігати електронні гроші на картках Danmont, Mondex, Proton i Primeur Card.

Європейський центральний банк і міністерства фінансів європейських країн пильно стежили за розвитком подій. Враховуючи, що новий платіжний засіб потенційно міг вплинути на монетарну політику, було висунуто пропозиції щодо регулювання емісії електронних грошей і нагляду за емітентами. Європейська Комісія, в свою чергу, прагнула, по-перше, щоб регуляторний і наглядовий підходи до електронних грошей розвивалися однаково в усіх країнах-членах ЄС, і по-друге, щоб національне законодавство не стримувало інновацій у платіжному секторі і не послаблювало внутрішній ринок. Електронні гроші розглядалися Європейською Комісією як важливий інструмент підтримки електронної комерції та сфери новітніх технологій, у якій Європа прагнула бути лідером. [6, с.30]

Загалом ринок електронних грошей у Європейському Союзі розвивається повільніше, ніж очікувалося, і сьогодні ще не використав свого повного потенціалу. Серед головних причин такого стану називають недостатню чіткість бізнес-правил та відсутність привабливих пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей.

До перешкод, що постають на шляху розвитку систем електронних грошей, слід також віднести психологічну непідготовленість органів регулювання, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.

Порівняно з іншими безготівковими платіжними інструментами рівень приймання електронних грошей, які зберігаються на карткових носіях, у країнах ЄС невисокий. Тільки в країнах Бенілюкс локальні схеми електронних гаманців досягли критичної маси. Найбільшу кількість карток з електронними грошима емітовано в Нідерландах, Люксембурзі, Бельгії, Австрії та Німеччині. Але кількість розрахунків ними в Австрії та Німеччині значно нижча, ніж у трьох вище згаданих країнах.

За даними Європейського центрального банку, загальна кількість номінованих у євро електронних грошей на карткових носіях, що перебувають в обігу, протягом останніх трьох років щорічно збільшувалася приблизно на 20% і на початок 2006 року сягнула 480млн. євро. [6, с.32]

У країнах, де рівень використання електронних грошей відносно високий, електронні гроші на карткових носіях приймаються здебільшого автоматичними пристроями: телефонними і торговими автоматами, лічильниками на автостоянках. Вони не отримали широкого розповсюдження серед торговців і користувачів, тож сьогодні немає ознак того, що в найближчому майбутньому електронні гаманці замінять монети і банкноти як найкращий засіб платежу при щоденних операціях.

Найвідомішими проектами електронних грошей на карткових носіях у Європі є Proton, Chipknip, Geldkarte та Moneo.

Згідно з даними Європейського центрального банку в 2003 році Proton (Бельгія) була найуживанішою системою електронних грошей у Європі. Її оператором є BankSys, а учасниками - 34 банки Бельгії, які доповнили свої дебетові картки додатком Proton, і здійснюють емісію електронних грошей. Було випущено приблизно 10 млн. карток із додатком Proton, близько 20% із них сьогодні активно використовуються. Основні сфери застосування системи - їдальні й торгові автомати у великих компаніях, телефонні і торгові автомати загального використання, а також лічильники на автостоянках. [6, с.32]

Сучасна схема системи Chipknip (Нідерланди) є результатом її злиття у 2000 році із системою Chipper. Сьогодні існують два варіанти Chipknip: додаток, інтегрований на 80% нідерландських дебетових картках, який можна перезавантажити, а також одноразові картки - Prepaid Chipknip. Обидва типи у 90% випадків використовуються для розрахунку на автостоянках, із торговими автоматами та підприємствами харчування.

За кількістю випущених карток найбільшою в Європі є Geldkarte (Німеччина): у 2005 році в обігу перебувало 63 млн. карток цієї системи. Чіпи, які можуть зберігати електронні гроші, вміщено на банківських дебетових картках ("EC-Karten"), проте, на практиці, використовують електронні гроші менше 5% держателів. Сьогодні налічується понад 300 тис. пунктів приймання таких електронних грошей. Як правило, це торгові автомати і лічильники на автостоянках.

Французьку систему Moneo очолює кредитна установа SFPMEI, яка здійснює емісію електронних грошей від імені банків-учасників. На сьогодні випущено 30 млн. банківських карток із відповідним додатком, проте тільки 300 тис. із них дійсно використовується держателями. Кількість торговців, які приймають електронні гроші Moneo, становить - 100 тис. Серед перешкод, що заважають подальшому поширенню системи, - транзакційні витрати, які розподіляються між користувачами і торговцями, а також висока вартість терміналів.

Нещодавня поява безконтактних карток може надати новий імпульс розвитку електронних грошей на карткових носіях. Сьогодні подібні картки в Європі випускаються майже виключно провайдерами громадського транспорту.

Зауважимо, що технології, котрі забезпечують безконтактні платежі, розвиваються дедалі інтенсивніше, вони надійні та економічно вигідні. Тому цими технологіями прагнуть оволодіти не тільки провайдери транспортних послуг, а й компанії з інших секторів ринку: постачальники фінансових, телекомунікаційних і комунальних послуг, торговці, каси спортивних стадіонів тощо. [6, с.33]

Те, що операція платежу електронними грошима не відображається на рахунку в банку, принципово відрізняє електронні гроші від засобів доступу до банківського рахунку, зокрема дебетових і кредитних карток. Завдяки цій характеристиці обігу електронних грошей вартість трансакції є низькою, а отже електронні гроші здатні ефективно обслуговувати мікроплатежі, з якими не можуть впоратися традиційні банківські інструменти, засновані на технологіях, пов'язаних з ідентифікацією клієнта.

Крім ефективності, вагомими перевагами електронних грошей є можливість миттєвого здійснення віддаленого платежу, високій рівень приватності та безпечності платежу. Ці характеристики вигідно відрізняють електронні гроші від інших платіжних засобів і свідчать про те, що електронні гроші можуть мати широке застосування. [7, с.5]

Електронні гроші забезпечують можливості для ефективного прибутку в сфері роздрібних платежів, проте їх розвиток не повинен наражати на небезпеку ні безперервне функціонування платіжних систем, ні стабільність фінансової системи країни. Більше того, ефективний прибуток може бути реалізований тільки за умови запровадження достатнього захисту електронних грошей для підтримки довіри до них суспільства. Необхідно чітко визначити можливі ризики та вжити заходів для їх запобігання; з них найбільшим є ризик неплатоспроможності емітентів, нерозуміння цього може призвести до негативних наслідків, що вплине на довіру користувачів до різних видів електронних платежів і, можливо, навіть на довіру до грошей взагалі. [7, с.17]

Вважаємо, що основним принципом регуляторного підходу до питань пов'язаних з електронними грошима, має стати поєднання законодавчого регулювання із саморегулюванням, що здійснюється представниками приватного капіталу, які вкладають кошти у забезпечення функціонування систем електронних грошей.

Важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. У сфері платіжних систем і розрахунків питання стандартизації є вкрай важливими не тільки в технічній сфері, але й у галузі методології та регулювання. Серйозні відмінності у підходах до регулювання роблять привабливими використання електронних грошей у кримінальних цілях: шахрайські операції, відмивання грошей, уникнення сплати податків. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам і провайдерам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. В цих умовах регуляторам різних країн важливо знайти компроміс шляхом узгодження та спільних дій у сфері створення подібних правил регулювання електронних грошей. [7,c.18]

Список літератури

1. Банківське законодавство України. Загальні положення, рахункові операції, платіжні системи, валютне регулювання [Текст] // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2006. - N 9

2. Бекетов Н.В. Организационно-техническое обеспечение оценки эффективности управления платежными системами [Текст] / Н.В. Бекетов // Финансы и кредит. - 2008. - N 13. - C.29-34

3. Вовчак О.Д. Платіжні системи [Text]: навчальний посібник / О.Д. Вовчак, Г. Є. Шпаргало, Т.Я. Андрейків. - К.: Знання, 2008. - 341 с.

4. Електронні гроші в Україні [Текст] // Инвестгазета. - 2008. - N 32

5. Карчевский С.П. Платежные системы: понятие, структура, типология и принципы построения [Текст] / С.П. Карчевский // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке. - 2007. - N 4. - C.23-35

6. Махаєва О. Електронні гроші: стан європейського ринку та його регулювання // Вісник НБУ, 2006. №8 (126)

7. Міщенко В., Махаєва О. Електронні гроші: поняття, стан українського ринку та перспективи розвитку. // Банківська справа, 2007. №3 (75)

8. Пиріг С.О. Платіжні системи [Текст]: навчальний посібник / С.О. Пиріг; Мін-во освіти і науки України, Луцький держ. техн. ун-т. - К.: ЦУЛ, 2008. - 240 с.

9. Полищук С.А. Эффективная и безопасная национальная платежная система [Текст] / С.А. Полищук // Банковское дело. - 2006. - N 11. - C.13-16

10. Попов Р. Рынок платежных систем. "Электронные деньги" [Текст] / Р. Попов, М. Веремеенко // Банковское дело. - 2007. - N 7. - C.33-36

11. Про внесення змін до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [Текст]: закон України / Україна. Закон. - [Б. м.: б. и.], 2004. - Б. ц.

12. Федорусенко А.В. Совершенствование платежной системы банка [Текст] / А.В. Федорусенко // Банковское дело. - 2006. - N 8. - C.60-64.


Подобные документы

  • Загальнотеоретична характеристика комерційних банків та їх функцій. Залучення коштів населення та юридичних осіб. Кредитна політика Державного ощадного банку України. Організація грошового обігу, безготівкових розрахунків, касових операцій та інкасацій.

    курсовая работа [60,2 K], добавлен 03.05.2011

  • Основні умови грошового обігу. Національний банк України. Купівля-продаж конвертованих валют за гривню. Контроль Національного банку України за веденням касових операцій. Правила касових операцій для бухгалтерій. Ліміт залишку касової готівки.

    реферат [21,8 K], добавлен 22.01.2009

  • Члени Ради Національного банку, аналіз їх функцій та призначення. Керівні органи та напрямки їх професійної діяльності. Генеральний департамент грошово-кредитної політики, регулювання грошового обігу, банківського нагляду, контролю, валютних операцій.

    презентация [6,3 M], добавлен 17.10.2014

  • Основні функції Національного банку України (НБУ). Інструменти здійснення функцій та завдань НБУ. Процентна політика НБУ, рефінансування банків. Динаміка монетарної бази та грошової маси, основних показників грошового ринку. Реальний обмінний курс.

    реферат [229,3 K], добавлен 07.10.2010

  • Роль державного регулювання в сучасній економіці. Методика впливу Центрального банку на ринкову економіку. Регулювання грошового обігу Центральним банком. Впровадження в практику сучасних методів і інструментів безготівкових розрахунків.

    реферат [16,9 K], добавлен 27.09.2002

  • Відкриття поточних рахунків фізичним особам. Режим функціонування рахунків типу Н", типу "П". Переоформлення та закриття рахунка. Характеристика грошового обігу та платіжних інструментів клієнтів банку. Облік операцій при розрахунках з клієнтами.

    реферат [2,8 M], добавлен 22.04.2009

  • Поняття грошової системи та грошового обігу. Структура і функції грошово-кредитної системи. Кейнсіанська та монетаристська концепції. Ефективність функціонування Національного банку України. Правові основи створення та діяльності комерційних банків.

    курсовая работа [98,3 K], добавлен 14.05.2009

  • Сутність і класифікація платіжних карток. Тенденції розвитку банківського ринку платіжних карток в Україні, регулювання діяльності банків. Динаміка доходів й ризиків по операціям банку з платіжними картками. Методика оцінки конкурентоспроможності банку.

    дипломная работа [4,5 M], добавлен 02.07.2015

  • Ресурси комерційного банку, їх формування і прогнозування. Операції комерційних банків з обслуговування платіжного обороту та організації розрахунків суб’єктів господарювання. Послуги комерційних банків в умовах ринку. Фінансові звіти та їх оцінка.

    курсовая работа [76,5 K], добавлен 26.08.2013

  • Призначення, статус, структура і керівні органи Національного банку України, його функції; роль та значення як організатора грошового обігу в країні. Аналіз діяльності НБУ в період 2005-2009 рр. Шляхи вдосконалення проведення грошово-кредитної політики.

    курсовая работа [117,8 K], добавлен 12.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.