Мінімізація кредитного ризику в сучасній банківській практиці

Мінімізація кредитного ризику в сучасній банківській практиці

Сучасна система кредитування базується на ресурсах банку. Обсяг надаваних кредитiв повнiстю залежить вiд власних та залучених засобiв. Це зачiпає обсяги кредитних операцiй та пiдвищує вимоги до них, а, отже, й розмiр прибутку, на який може сподiватися банк.

У перiод становлення та розвитку банкiвської системи України зазнали суттєвих змiн принципи та методи кредитування, значно зрiс перелiк кредитних послуг банкiв. Разом iз тим економiчна сфера, в якiй банки займають мiсце фiнансових посередникiв, знаходиться на етапi переходу до ринкових вiдносин. Зважаючи на цi обставини, для банкiв як суб'єктiв економiки є вельми важливим визначення ризикового середовища в їх активнiй дiяльностi. Головним тут є кредитний ризик, позаяк кредитування є основною активною операцiєю комерцiйних банкiв.

Як ми розглянули у данiй статті, кредитний ризик визначається як ризик неповернення позичальником основного боргу та процентiв за кредитом. Вiн може виникнути як внаслiдок неправильних чи некомпетентних дiй банку, неналежного або безвiдповiдального виконання боргових зобов'язань позичальника, так i змiни зовнiшнiх умов або в силу дiї непередбачуваних обставин. Все це може спричинити неповернення наданих банком кредитiв, нанесення йому збиткiв та загрозу фiнасовiй стабiльностi. Тому захист вiд кредитних ризикiв є одним з найважливiших питань та завдань, котрi повсякденно повинен вирiшувати банк для забезпечення надiйного функцiонування.

Система управління кредитним ризиком комерційного банку повинна містити: а) визначенння методу оцінки кредитного ризику (як у процесі попереднього аналізу кредитоспроможності позичальника, так і під час користування ним позикою); б) аналіз поточної наявної структури кредитного портфеля банку, опираючись на прийняті банком методи його оцінки; в) використання різноманітних методів регулювання кредитного ризику.

При цьому особливу увагу в процесі управління кредитним ризиком банки повинні звертати на визначення методів оцінки ризику кредитування за кожною окремою позикою/позичальником та на рівні банку (кредитного портфеля) в цілому.

Для українських банків у даний час є найбільш актуальною проблема контролю якості кредитного портфеля, що визначає необхідність першочергового вирішення наступних питань:

- аналіз кредитного ринку і розробка заходів із залучення та відбору найбільш вигідних для банку кредитних заявок;

- аналіз фінансового стану позичальників;

- аналіз застав та інших видів забезпечення повернення позик, організація роботи з управління та ліквідації предметів застави і засобів забезпечення;

- дотримання принципів кредитування (цільової спрямованості, забезпеченості, строковості, платності та повернення);

- періодичне тестування наданого у користування кредиту на предмет його повернення: моніторинг стану позичальника, цільових ринків, економічної ситуації і т.д.;

- аналіз структури кредитного портфеля, розрахунок та інтерпретація результатів, показників, розробка та виконання заходів з реструктуризації кредитного портфеля;

- виявлення проблемних кредитів і вжиття заходів щодо ліквідації заборгованості;

- кредитування в умовах ризику, пов'язаного з економічною кризою.

Для зменшення кредитних ризикiв Нацiональним банком України введенi нормативи ризикiв та показникiв кредитної дiяльностi комерцiйних банкiв, лiмiтування та страхове резервування кредитiв. Враховуючи данi обмеження, а також керуючись мiркуваннями незалежностi вiд непередбачуваної поведiнки клiєнтiв, банки у полiтицi кредитних вкладень застосовують метод диверсифiкацiї, тобто надання позик бiльшiй кiлькостi позичальникiв з одночасним можливим зменшенням обсягiв надаваних позик. Такий метод дозволяє банкам знизити степiнь ризику втрати позичкового капiталу з вини неплатоспроможного клiєнта.

Все ж основним способом захисту банкiв вiд кредитних ризикiв постає аналiз кредитоспроможностi та фiнансового стану потенцiйного позичальника. Тiльки ретельна та виважена оцiнка бiзнесової дiяльностi клiєнта, обсягiв запитуваної позики та термiнiв користування нею, реальностi кредитованого проекту, репутацiї позичальника у дiловому свiтi нададуть змогу банковi прийняти правильне рiшення щодо спiвпрацi з прохачем кредиту. Також дуже велике значення з точки зору повернення кредитних коштiв та отримання плати за їх використання має наявнiсть та форма забезпечення надаваних позик. Пiд забезпечення кредитiв банки повиннi приймати високолiквiднi форми, що не втрачають своєї вартостi протягом всього строку дiї кредитного договору. Це може бути застава лiквiдного майна, нерухомостi та прав на них, цiнних паперiв, депозитiв позичальника тощо. Позичальник може надати банковi гарантiї та поручительства третiх осiб як запоруку повернення отриманих кредитних коштiв, а також застрахувати свою вiдповiдальнiсть за виконання зобов'язань щодо кредитного договору.

За неналежне виконання узятих клiєнтом зобов'язань щодо погашення позики та процентiв за нею банки мають право стягувати неустойку (пенi та штрафи) та у разi неплатоспроможностi позичальника звертати стягнення на предмет забезпечення з метою захисту своїх iнтересiв та вiдшкодування можливих втрат та збиткiв. Отже, проблема кредитних ризикiв та шляхiв зниження їх рiвнiв у процесi активної дiяльностi комерцiйних банкiв, рацiонального та безпечного управлiння кредитним портфелем є найголовнiшою для банкiв, особливо на сучасному етапi економiчного реформування в Українi. Успiшне її вирiшення сприятиме надiйному функцiонуванню, фiнансовiй стiйкостi не тiльки самого комерцiйного банку, але й тiєї сфери, в котрiй вiн провадить свою дiяльнiсть.