Страхові ризики

Поняття ризику пов'язують із розумінням небезпеки, загрози, ненадійності, азарту, невизначеності, непевності, збитку. Його необхідно розглядати як в історичному, так і економічному ракурсі. Як історична категорія, ризик - це усвідомлена людиною можлива небезпека, оскільки ризик історично пов'язаний з усім ходом суспільного розвитку. По мірі розвитку суспільства, коли з'явилися товарно-грошові відносини, ризик став категорією економічною. Ризик властивий будь-якому виду діяльності. В разі виникнення ризику, суб'єкти господарської діяльності можуть отримати три різновиди економічних результатів: негативний (збиток), нульовий, позитивний (прибуток). В сфері виробництва можна розглядати ризики підприємницькі, виробничі, торгівельні, маркетингові тощо.

Єдиної точки зору на питання про визначення змісту поняття ризику немає. В енциклопедичному словнику ризик визначається як випадок, про який невідомо, трапиться він чи ні; або випадок, точний час настання якого неможливо визначити. О.І. Ястремський відзначає, що ризик - це невизначеність в отриманні доходу, розмір якого залежить від загального стану економіки. В загальному розумінні, в країнах з розвинутою ринковою економікою, під ризиком розуміють - можливість матеріальних та інших витрат, які можуть виникнути в результаті будь-якого рішення. Так, за визначенням В. Хоера, ризик - це ймовірність завдання збитку внаслідок заняття будь-якою справою. С. Блітцес, Д. Лессард порівнюють ризик з можливістю отримання додаткового прибутку за позитивних для підприємця умов. Всі ці визначення, так чи інакше, поєднують ризик зі збитком, але між цими поняттями не можна ставити знак рівняння.

Американські автори тісно пов'язують ризик із невизначеністю результату кожної конкретної ситуації і пропонують розглядати ризик як можливість несприятливої події; комбінацію небезпек; непередбачуваність, тенденцію до того, що фактичні результати можуть відрізнятися від очікуваних; невизначеність втрат.

Історично страхування мало появу і розвиток у сферах, пов'язаних із виробництвом та розподілом продуктів землеробства. Періодичність засух, повеней, неврожаїв, інших стихійних лих наші предки відчували на власному житті. Це відображено у великих книгах минулого, зокрема християнській Біблії, де зазначалося, що після кількох урожайних років обов'язково буде неврожайний. Знищували запаси продовольства й урожаї напади ворогів. Давні люди розуміли, що необхідно створювати спільні запаси.

Система натурального продуктового страхування широко розвинулася на Сході, зокрема в Японії. Державні органи влади щорічно збирали з населення рис, просо й інші продукти, зберігали їх на складах і роздавали в роки голоду.

В Європі перше страхове товариство виникло в Ісландії в XII ст. Заможні селяни об'єднувалися у спільноту для взаємного захисту від втрат на випадок вогню, граду чи загибелі худоби. При страхуванні частина збитків відшкодовувалася грішми, а частина натурою, матеріалами або працею. Особливістю існуючого примітивного страхування в цей час є відсутність страхових платежів які би регулярно сплачували у загальну касу учасники страхового колективу.

Зародження страхування у Київській Русі відображено в „Руській правді". Наприклад, якщо вбито княжого мужа, а вбивцю не буде знайдено, то 80 гривень за нього платить та округа, на території котрої було знайдено вбитого. Найдавнішим особам страхового захисту в Україні в епоху Середньовіччя було взаємне страхування. Чумаки, які перевозили вантажі, спільно відшкодовували збитки потерпілому від нападу розбійників або від стихійного лиха, що призводило до втрати товарів або вола.

Існувало державне страхування і в Московській державі. Для викупу з рабства людей, був створений спеціальний фонд. Викуп фінансувався з казни, а затрачені кошти повертали через щорічний розподіл між населенням. Цей розподіл здійснювався на рівних засадах. Існувало три розміри платежів: найменший розмір - для стрільців, середній - для селян приватників і найвищий - для селян, котрі належали до церковної общини. З кінця XVII ст. почали розвиватися нові види страхування: страхування від вогню і сільськогосподарське страхування. Особливо виділилося останнє. Першою організацією такого виду страхування на території Російської імперії було Ліфляндське товариство взаємного страхування посівів від граду, організоване у Прибалтійському краї. Наприкінці XVIII ст. -- початку XIX ст. успішно розвивалося сільське господарство у Франції, Німеччині. Це зумовило появу акціонерних і взаємних товариств зі страхування від граду і страхування худоби.

Страховий ризик - певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки вірогідності та випадковості. Страховий ризик має бути теоретично можливим, його появу можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою математичних та статистичних методів, але його настання не може бути точно визначене ні в часі, ні в просторі і не залежить від волевиявлення жодної зацікавленої особи. Це означає, що страхуванню підлягає лише той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розміри збитків, ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Під страховим ризиком розуміють термін, який має такі основні значення:

1) імовірну подію чи сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування;

2) ступінь небезпеки виникнення тієї чи іншої події, на випадок якої проводиться страхування;

2) конкретний об'єкт страхування;

3) розподілення між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків при настанні страхового випадку.

Розглядаючи поняття ступеня ризику, необхідно з'ясувати два терміни: частота настання ризиків і тяжкість наслідків. Існує велика група ризиків, для яких характерна висока частота настання ризиків і малий ступень тяжкості наслідків. Багато ризикованих ситуацій відповідають цій формі залежності (наприклад, при страхуванні від пожежі слід очікувати великої кількості невеликих пожеж і порівняно малої кількості великих).

Цей вид залежності між частотою настання ризиків і тяжкістю наслідків характерний не тільки для ушкоджень від пожеж, а також для всього застрахованого майна, аваріях на виробництві та ін.

Другий тип залежності між частотою настання ризиків і тяжкістю наслідків характеризується малою частотою і великою тяжкістю. Загальна кількість таких подій нс на стільки велика, як при першому типі, однак, якщо вони з'являються, то тягнуть за собою дуже великі втрати (наприклад, аварії на кораблях та літаках).

За критерієм величини залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат ризики поділяються на катастрофічні, великі, середні, малі та незначні.

Зазначимо, то катастрофічні ризики складають значну групу, яка охоплює велику сукупність застрахованих об'єктів або страхувальників, нерідко спричиняючи значні збитки. Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачення та розрахунку. Причинами таких ризиків можуть бути природні катаклізми (землетруси, урагани, цунамі, повені та інші прояви стихійних сил природи) та різні види людської діяльності: винахідницька, політична чи економічна, що призводять до майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах. Згідно з оцінками експертів у XX ст. сталося понад 400 великих катастроф, переважно природного, стихійного походження.

Страховий випадок стосовно багатьох об'єктів страхування зумовлює акумуляції ризику, тобто може викликати катастрофічний ризик. Згідно з міжнародною класифікацією Організації економічного співробітництва та розвитку катастрофічні ризики поділяються на ендемічні (місцеві), що відбуваються під впливом метеорологічних факторів, та ризики, що відбуваються під впливом якості ґрунту (наприклад, ерозія ґрунту). Особливу групу цієї міжнародної класифікації утворюють ризики, зумовлені перетворювальною діяльністю людини в процесі створення матеріальних благ, які, в свою чергу, поділяються на політичні та воєнні ризики.

Поділ ризиків за критерієм величини має важливе практичне значення стосовно необхідності розробки та застосування єдиної методології обслуговування ризиків різних видів. 3 метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих та катастрофічних ризиків їх умовно поділяють на дві основні групи: великі та масові. До великих відносяться ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності: транспортні та повітряні, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах. Масові - це такі ризики, які немає підстави відносити до великих.

Нестраховий ризик - подія, яка супроводжується певними втратами, але не підлягає страхуванню, найчастіше у зв'язку із відсутністю тих, хто бажає взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цією подією. Як правило, нестраховими є ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розміри збитків та ціну страхової послуги. Такі непевні фактори, як зміни законодавства та економічні коливання, виходять за межі страхування. Іноді ризики, які не страхуються, стають такими, що страхуються, коли накопичується достатньо даних для точної оцінки майбутніх збитків. Спочатку страхові компанії неохоче страхували авіапасажирів, але згодом цей ризик став прогнозованим і ситуація змінилася. Нині компанії можуть скористатися страховкою від привласнення іноземною державою заводів, шахт та офісів, які перебувають на території цих держав.

Залежно від джерела небезпеки ризики поділяються на природні, зумовлені проявом стихійних сил природи, та антропогенні, що виникають у результаті діяльності людини. Природні ризики характеризуються цілковитою незалежністю причин - випадкових подій і стихійних явищ, антропогенні ризики є наслідком лише господарської та науково-технічної діяльності людей.

Ризики, кваліфіковані як ризикогенні об'єкти, поділяються на майнові та особисті. Майнові ризики незалежно від випадкової події виявляються на майнових об'єктах та майнових інтересах їхніх власників, а особисті - на особах людей. Особистими можуть бути ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.

Згідно з критерієм можливих наслідків ризики поділяються на чисті та спекулятивні. При чистих ризиках наслідком випадкової події завжди є альтернатива: збитки або їх відсутність. Спекулятивні ризики не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків. Чисті ризики вважають такими, що страхуються, а спекулятивні - такими, що не страхуються.

Деякі чисті ризики, такі як страйки та повені, також відносять до категорії нестрахових.

У загальному розмежуванні ризиків в економічній літературі виділяють декілька груп: екологічні, транспортні, політичні й спеціальні.

Екологічні ризики пов'язані із забрудненням довкілля і зумовлені перетворювальною діяльністю людини у процесі створення матеріальних благ.

Транспортними є ризики каско і карго. Транспортні ризики каско передбачають страхування повітряних, морських і річкових суден, автомобілів та рухомого залізничного складу під час пересування, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго передбачають страхування вантажів, що перевозяться повітряним, морським, річковим, залізничним та автомобільним транспортом.

Політичні (репресивні) ризики пов'язані з протиправними діями з точки зору норм міжнародного права, заходами чи акціями законодавчих або виконавчих органів влади іноземних держав щодо конкретної суверенної держави або її громадян.

Спеціальні ризики стосуються страхування перевезення особливо цінних вантажів, наприклад, виробів з коштовних металів та каміння, творів мистецтва, готівки тощо.

За обсягом відповідальності страховика ризики поділяються на індивідуальні й універсальні. Важливе значення має визначення об'єктивного й суб'єктивного ризиків. Об'єктивні ризики відображають шкідливу дію неконтрольованих сил природи чи інших випадковостей на об'єкти і не залежать від волевиявлення та свідомості людини. Суб'єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні об'єктивного підходу до дійсності, пов'язані з недостатнім пізнанням довкілля в об'єктивній реальності і залежать від дій та свідомості людини.

Технічні ризики проявляються у формі аварій через раптовий вихід з ладу машин та обладнання або збій у технології виробництва. Вони мають універсальний характер. Технічні ризики можуть завдати збитки майну, життю та здоров'ю людей та фінансовим інтересам підприємства внаслідок перерви у виробництві.

Оцінюючи ризики настання збитків, розрізняють допустимі й недопустимі ризики, технічний ризик страховика. У теоретичному плані страховик наражає себе на небезпеку лише специфічного ризику, пов'язаного із здійсненням страхової справи, який називається технічний ризик страховика. Наявність технічного ризику страховика спонукає його до активної участі у застережних заходах щодо боротьби з пожежами, аваріями на транспорті щодо тощо з метою зниження його ступеня.

Сукупність страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому вираженні оцінюється тарифною ставкою, що розраховується на 100 грошових одиниць (гривень) страхової суми або у відсотках до її абсолютної величини. Оцінка ризику полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику.

Показник ризику за своїм змістом - це ймовірність не лише появи непевної події, але й настання негативного результату. Залежно від наявних можливостей розрахункової бази та характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кількох типів: математична; статистична; експертна.

Комерційний ризик - це здатність підприємця використовувати організаційно-технологічний і юридичний потенціал фірми у сфері реалізації товарів власного виробництва та товарно-матеріального забезпечення підприємства з метою максимізації майбутніх доходів.

Одним із шляхів запобігання комерційних ризиків є страхування. При цьому об'єктом страхування виступає комерційна діяльність страхувальника, яка передбачає інвестування грошових та інших ресурсів у виробництво, роботи чи послуги та отримання доходу від цих вкладень. Відповідальність страхової організації полягає у відшкодуванні втрат страхувальнику, які виникнули внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни кон'юнктури ринку та погіршення умов здійснення комерційної діяльності.

Страхування тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, яка неможлива без ризику. При допомозі страхування створюються деякі фінансові гаранти стабільності й прибутковості виробництва. У випадку настання різного роду несприятливих ситуацій, в які рано чи пізно певною мірою потрапляє кожна підприємницька структура, страхування є не тільки спосіб захисту господарства від різного роду руйнівних стихійних чинників, а й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон'юнктурі.

Для підприємця виключного значення набуває страхування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв'язків між різними суб'єктами ринку.

Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку, особливо велике значення набуває страхування від можливої його втрати або неодержання передбачуваних доходів.

Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне сповнення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими, тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні й втрати, і страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в освоєнні ними досягнень науково-технічного прогресу.

Об'єктом добровільного страхування ризику втрати прибутку є втрата прибутку страхувальником внаслідок:

- падіння обсягів виробництва (товарообігу), спричиненого факторами, зазначеними в основному договорі;

- додаткових витрат, які спрямовані на уникнення чи зменшення темпів падіння виробництва (товарообігу) та його поновлення.

Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника, до якої додаються основний договір та фінансові розрахунки показників ефективності виробництва, комерційної або господарської діяльності. Договір Страхування може бути укладений від одного до 11 місяців і на рік. Договір страхування набуває чинності з дня надходження страхових платежів на рахунок страховика і припиняє дію в обумовлений договором термін.

Для страхувальника, який безпосередньо укладав договори страхування ризику втрати прибутку протягом одного, двох і трьох років, і за якими страхове відшкодування не сплачувалося, річна сума страхових платежів зменшується, відповідно, на 10, 15, 20%.

Якщо у період відшкодування страхувальник може продовжувати господарську діяльність на іншому об'єкті, підприємстві (поза місцем знаходження застрахованого майна) або встановити позмінний режим роботи, то розраховані прибутки від цієї діяльності враховуються при розрахунку збитків як показник, що зменшує суму збитку.

Сучасне страхування аграрних ризиків - це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ зв'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції у разі випадку певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів. Сільське господарство об'єктивно, внаслідок своїх особливостей, є галуззю із вищим ризиком порівняно з іншими галузями національної економіки. Ризик у сільському господарстві полягає у відсутності гарантій отримання запланованих виробничих результатів під впливом природних чинників. Визначаючи втрати і збитки викликані природними або стихійними чинниками, треба враховувати не лише втрати майна (будинки, машини, тощо), а й втрати урожаю, приплоду, продуктивності. Зменшення та розподіл ризиків аграрних товаровиробників здійснюється через механізм страхування. В економічно розвинутих країнах страхування розглядається як один із найважливіших інструментів управління ризиком і популярний не лише на великих аграрних підприємствах, але і у середовищі малого та середнього бізнесу. В Україні найризикованішим є вирощування сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Актуальність страхування зростає тому, що під ці культури відведено більше половини території. В механізмі страхування сільського господарства розрізняють два поняття: шкоди і втрати. Перші - це пошкодження чи знищення, зумовлені стихійним лихом або нещасним випадком. Коли знищення перевищують 10% вартості оцінки майна чи продукції, вони називаються надзвичайними шкодами. Другі - це зменшення очікуваної врожайності або продуктивності через повне або часткове знищення засобів виробництва, кошти на відновлення пошкодженого майна.

В Україні впродовж останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а у державних - обов'язковим. У більшості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування у рослинництві й тваринництві. Метою страхового ринку є накопичення страхових ресурсів у сприятливі роки і їх використання у несприятливі.

Ринок сільськогосподарського страхування на теренах Центральної та Східної Європи і надалі залишається слабко освоєним. Найбільш динамічний він у Польщі. Тут страхові фірми використовують найновіші фінансові технології, сучасний менеджмент і маркетинг. Дослідження польського економіста Е. Войцеховської-Ліпке засвідчують, що кожен поляк витрачає на страхування 105-110 доларів США. У Польщі власники приватних господарств, члени родин та наймані працівники, згідно з чинним законодавством підлягають обов'язковому особистому соціальному страхуванню у касі громадського сільськогосподарського страхування. Однак це не означає, що всі польські господарства укладають договори страхування. За ухилення від обов'язкового страхування польський рільник сплачує невеликі обов'язкові платежі: за відсутності страхового полісу цивільної відповідальності - 60 злотих, за страхування будівель -400 злотих. Обов'язковому страхуванню підлягають будівлі, що входять до складу господарства. Предметом страхування є врожай, багаторічні насадження в пору їх плодоношення або молоді насадження. Страхуванню підлягають худоба, хутрові звірі, свійські тварини, пасіка, тощо. Поширене страхування сільськогосподарських машин.

Ефективним для України може бути страхування застосування хімічних засобів захисту рослин. За такими страховими угодами частину витрат несуть дилери виробників цих препаратів.

У Російській Федерації тільки у 2001 р. було створено Федеральне агентство з державної підтримки страхування у сфері АПК. Однак сума страхової підтримки закладеної у державний бюджет 2001 р. була надзвичайно мала - близько 80 млн. рублів, або приблизно 3,5 млн. доларів. За російськими законами, якщо зібраний урожай з гектара менший середніх зборів за останні п'ять років, то страхова компанія, з якою сільгоспвиробник уклав угоду, виплачує страховку. Але у російських фермерів просто не вистачає грошей на власні внески, тому вони мають змогу покривати фінансовий захист лише 15% посівних площ.

Бурхливий розвиток світового аграрного страхового бізнесу зовсім не означає відсутності у цій сфері проблем. На думку представників Міжнародного банку реконструкції і розвитку у світі немає позитивного реального досвіду обов'язкового страхування, така система - це податок з найкращих господарств на користь найгірших. Існують багаточисельні випадки, коли навіть найкращі господарства намагаються отримати страхову компенсацію, працюючи за принципом: „Змушуєте мене купувати страховку, то будьте впевнені, що збитки у мене будуть". Як альтернативу Світовий банк пропонує використовувати індекс страхування, коли за основу беруться не реальні втрати, а індексні показники. Ним може бути, наприклад, дефіцит вологи на гектар у регіонах, які страждають від засухи. Таке страхування має і переваги, і недоліки. Перевага - це унеможливлення можливого шахрайства аграріїв. Проблема - необхідність розробки системи співвідношення погодних умов і урожайності, що надзвичайно складно; однак може виникнути парадокс, коли господарства, які потерпіли, не отримають компенсації, а ті, що не потерпіли, її отримають.

Вітчизняний ринок сільськогосподарського страхування перебуває на стадії формування. Законодавчою основою розвитку аграрного страхового бізнесу є Закон „Про страхування" від 7 березня 1996 р., Постанова Кабінету Міністрів України №1000 від 11 липня 2002 р. „Про порядок і правила проведення обов'язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, урожаю зернових культур і цукрового буряку сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності". Розширює страхову діяльність Постанова Кабінету Міністрів України №590 від 23 квітня 2003 р. „Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного вибою від хвороб, стихійних явищ і нестандартних випадків". Підтримує сільськогосподарське страхування Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр., наказ Міністерства фінансів і Мінагрополітики від 28 січня 2002 року „Про фінансову підтримку підприємств агропромислового комплексу". У 2003 р. із існуючих 341 страхових компаній 150 подали замовлення на видачу ліцензії для обов'язкового страхування у сільському господарстві. Це засвідчує про інтерес страховиків до аграрного ринку.

Короткострокові та довгострокові коливання курсів валют на фінансових ринках викликають валютний ризик, як можливість зазнати збитків від несприятливої зміни ціни на гроші (валюту). Він впливає на ефективність іноземних інвестицій, змінює співвідношення прибутків імпортерів і експортерів, стримує або стимулює інфляцію. В Україні, де рівень інфляції залежить від росту курсу долара, валютний ризик має особливе значення. Так при нерозвиненому валютному ринку курс гривні визначаються у більшості випадків не економічними, а політичними факторами (штучне утримування гривні). У подібних ситуаціях виникає ризик розриву між ринковим і офіційним курсами. Крім того, величина валютного ризику зумовлюється ще й обмеженим числом інструментів українського валютного ринку, що зменшує можливості диверсифікації ризику по різних валютах.

Валютний ризик значно залежить від поточних або майбутніх політичних та економічних умов у країні, що впливають на здатність і готовність країни, підприємств-резидентів відповідати за зобов'язаннями зовнішнього боргу. Наприклад, обмеження у конвертації національної грошової одиниці, обмеження на переказ грошей у країну партнера.

Страхування валютних ризиків, перш за все, призначене для відшкодування:

витрат, пов'язаних з виробництвом експортної продукції при відмові від неї зарубіжного імпортера з будь-яких причин;

збитків внаслідок неплатежу за поставлені товари та надані послуги у випадку погіршення фінансового стану банкрутства іноземного партнеру або внаслідок несприятливих політичних подій у відповідній країні;

збитків внаслідок зміни курсу валюти платежу за період від моменту укладання контракту до його виконання.

Страхування біржових ризиків може виступати як форма захисту інтересів як клієнтів, так і самої біржі. Зараз на біржах домінують контракти на купівлю певного товару з негайною його оплатою та поставкою.

Інший тип контрактів - форвардний. Це угоди за наявний товар (товар можна побачити, оцінити та отримати його повний документальний опис) з поставкою в обумовлений термін. Тут не передбачається негайна поставка товару, а тільки фіксується ціна або спосіб її розрахунку при отриманні товару.

Наступний тип біржових контрактів - ф'ючерсні угоди які укладаються на певний термін стосовно товарів, які ще не вироблені. їх призначення - захист продавця та покупця від втрат внаслідок несприятливої зміни цін; ці угоди також виконують функцію страхування від можливих збитків Оскільки ф'ючерсні угоди укладаються стосовно товарів які повинні бути вироблені та доставлені покупцю, тут є підстави для страхування від форс-мажорних обставин або інших перешкод для виконання угоди.

Можуть бути застраховані і збитки біржі в цілому від дезорганізації поставок біржових товарів через несприятливі природні умови, політичні та інші події.

В економічно розвинених країнах система наукових поглядів на природу страхового ризику і ризикових обставин знаходить практичне застосування у прикладній дисципліні ризик-менеджмент - управлінні ризиком. Як система ризик-менеджмент складається з низки послідовних етапів: ідентифікації ризику, його оцінки, аналізу та вибору стратегії діяльності. Засобами якісного аналізу мають бути виявлені негативні наслідки ризику в усіх сферах діяльності господарського суб'єкта.

За умов ризикового характеру суспільного виробництва, що визначається насамперед суперечностями між людиною та природоруйнівними силами, існує потреба попередження і відшкодування збитків. Відносини, що складаються в суспільстві з приводу забезпечення безперервності процесу виробництва матеріальних благ, підтримання належного рівня життя людей, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії страхового захисту, сутність якої полягає в урахуванні страхового ризику і в захисних заходах від нього.

Сумарний вплив ризиків не зменшується. Зростання ризику у сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність відповідних заходів держави й недержавних організацій з попередження або відшкодування втрат внаслідок негативних обставин, які можуть викликати значні матеріальні збитки, активно шукати шляхи послаблення негативного впливу ризиків на життя людей. Розвиток ринкових відносин пов'язаний із зростанням ступеня ризику, отже, підвищується потреба суспільства у засобах захисту та механізмах обмеження ризику. Інакше кажучи, потреба суспільства в страховому захисті посилюється в усьому світі. Це стосується, звичайно, і України, де відбуваються соціальні перетворення та трансформаційні зрушення, реформування всієї системи економічних відносин.

Оскільки в плановій централізованій економіці переважала державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсунули страхування на другий план. Склад і структура страхових фондів принципово змінюються у період поступового переходу до економіки ринкового типу. Роздержавлення власності вимагає в її страховому захисті відповідних змін. Можливості забезпечення страхового захисту за рахунок централізованого способу організації страхового фонду та самострахування дуже обмежені, таким чином, більше навантаження має надалі припадати саме на фонди, створені методом страхування. Зважаючи на переорієнтацію програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо) на страхові засади, як це відбувається у країнах з ринковою економікою, перспектива посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.

В умовах ринкової економіки страхування є невід'ємним елементом процесу відтворення. При самостійності господарських суб'єктів та ризиковому характері підприємницької діяльності страхування виступає важливим чинником стабільності суспільного виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Саме страхування найчастіше виявляється найбільш ефективним інструментом захисту при відносно невисоких витратах на нього та гарантії відшкодування збитків. В нових умовах страхування має великі можливості щодо вирішення проблем кожного власника та сприяння економічному і соціальному розвитку країни.