Монетарна політика в Україні

Як наслідок, в Україні формується споживчо-інвестиційна модель економічного зростання, яка за умов експорто орієнтованої структури економіки недостатньо стимулює внутрішню пропозицію, активно заохочуючи імпорт. У 2003--2005 роках локомотивом економічного зростання значною мірою був експорт, відношення приросту якого до приросту ВВП у 2003-му становило 51,6%, в 2004-му -- 72,2 %, у 2005-му -- 83,9 %. Драматична зміна у структурі ВВП сталася в 2006 року, коли відношення приросту кінцевих споживчих витрат до приросту ВВП сягнуло майже 96 % (порівняно з 56,5 % у 2005-му), у 2007-му та 2008-му воно також залишається на високому рівні (відповідно 84,7 % і 80,4 %), дещо зменшившись за рахунок зростання інвестиційної складової приросту ВВП із 19,9 % у 2006 році до 35,9 % у 2007-му та 36,3 % у 2008 році.

Про структурні проблеми економічного зростання й характер фіскальної експансії свідчить аналіз структури приросту ВВП із боку пропозиції. У 2006 році сталося різке збільшення чистих податків: їх відношення до приросту ВВП зросло з 6,4 % у 2005 році до 21,6 % у 2006-му, майже досягнувши відповідного показника для приросту доданої вартості в переробній промисловості (яке у 2006 році становило 23,6%).

Відповідні тенденції 2008 року свідчать про загострення диспропорцій економічного розвитку: найбільшими темпами валова додана вартість зростала в торгівлі (за січень -- червень -- на 14,8 %), на другому місці -- чисті податки (9,2 %) та на третьому, з помітним відривом від торгівлі, -- переробна промисловість (8,9 %).Значною мірою експортно-орієнтована вітчизняна економіка не відреагувала належним чином на зростання попиту, й він дедалі більшою мірою почав задовольнятися за рахунок імпорту. Починаючи з 2006 року темпи зростання імпорту істотно перевищують відповідні показники для експорту(рис.2)

• Рис.2. Динаміка експорту й імпорту
• Як наслідок, у 2007-му вперше за роки економічного зростання спостерігалося від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу в розмірі 1,62 млрд дол. США, а у 2008 році воно зросло в 3,7 рази, сягнувши 5,9 млрд дол.(рис.3)

• Рис.3.Сальдо поточного рахунку та рахунок операцій із капіталом.
• Усі ці процеси не могли не призвести до зростання інфляції. З 2004 року збільшення індексу споживчих цін перевищує 10 % (2004-й -- 12,3 %; 2005-й
• -- 10,3 %; 2006-й -- 11,6 %; 2007-й - 16,6 %). За 2008 рік інфляція споживчих цін зросла з початку року на 15,5 %, а в річному вимірі цей показник досяг уже 29,4 %.
• Свій внесок у інфляційні процеси зробила і кредитна система. З 2002 року спостерігається перевищення темпів зростання кредитування фізичних осіб над кредитуванням суб'єктів господарювання (рис. 4).
• Рис.4.Динаміка кредитування бізнесу й населення.
• У структурі кредитів, виданих бізнесу у 2007 році, домінує торгівля (38 %), значна частка належить операціям із нерухомим майном і оренді (11 %), частка кредитів, наданих переробній промисловості, становить 24 %, будівництву -- 8 %, сільському господарству -- 6 % (рис. 5).

• Рис.5.Структура виданих у 2008 році кредитів за видами економічної діяльності.
• Нинішня інфляція в Україні є не лише проблемою зовнішніх шоків. Значною мірою це результат зниження дієздатності виконавчої влади, що зменшує ефективність точкових ацміністративних антиінфляційних заходів. Це також проблема домінування затяжної передвиборної фази в мотивації політичних сил. В Україні слід також вирішити важливе інституційне питання про цільовий показник інфляції, оскільки чинний механізм встановлення цього показника є недосконалим. До того ж урядом неодноразово оголошуються нереалістичні показники, які підривають довіру до офіційних прогнозів і стимулюють спекулятивну поведінку в суспільстві.
• РОЗДІЛ 3. Функціонування українських банківських установ в період кризи
• Банківська система є специфічною галуззю економіки країни, яка зараз потерпає від кризи. В цілому проблемна заборгованість по роздрібному портфелю українських банків становить 40 мільярдів гривень. Ще в грудні ця цифра була близько 25 мільярдів. Представники банків стверджують, що це тільки початок. В українських банках проблем зі зростанням прострочення по кредитах не приховують, однак кажуть, що масштаби перебільшені. За даними джерела в Нацбанку, у своїх звітах фінустанови вказують у середньому 30%-ве зростання "поганих" кредитів. Різницю в оцінках банків і коллеторскіх агенцій експерти пояснюють різними підходами до моніторингу кредитних портфелів. Якщо клієнт банку розплатився за своєю заборгованості, то про нього просто забувають, і він вже не вважається проблемним. При цьому колектори до проблемним відносять всіх клієнтів, хто більше двох разів затримував платежі.
• Окремі банки вже почали пропонувати переклад валютних кредитів у гривневі як "акцій". Наприклад, одна із схем пропонується тим, хто згоден достроково погасити 20% від загальної суми заборгованості по кредиту у валюті. У такому випадку процентна ставка буде незмінною протягом 2 років (у випадку погашення 10% вона буде на 2% вище), а з третього року складе 18% річних. Переказ суми кредиту відбувається за курсом банку на день переоформлення договору. При цьому в діє "спеціальний" курс конвертації валюти для погашення валютних кредитів, що нижче курсу інших фінустанов.
• В цілому, реструктуризація кредитів (у будь-якому вигляді - кредитні канікули, пролонгація, конверсія) потрібна банкам, так як на базі цього вони набувають можливість поліпшити свої активи (хоч і втрачають у вигоді). Однак самому позичальнику все одно потрібно враховувати, що змінилися внаслідок реструктуризації умови не стають по-справжньому легкими. Крім того, конверсія валютного кредиту в гривневий не рятує від валютного ризику. Динаміка валют останнім часом важко прогнозована, і ніхто не може передбачити вартість долара США, наприклад, через 6 місяців.
• В Україні загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у січні зменшився на 2,2% до 20,0 млрд доларів.
• Одночасно загальний обсяг депозитів у національній валюті в січні 2009 року зменшився на 7,4% до 185,4 млрд гривень, у т.ч. фізичних осіб - на 2,8% до 105,0 млрд гривень, юридичних осіб - на 12,9% до 80,4 млрд гривень.
• Обсяг готівки поза банками в січні також зменшився - на 3,0% до 150,2 млрд. гривень. Це відображає збільшення попиту на іноземну валюту на готівковому сегменті ринку.
• Крім того, банкіри припускають масові спекуляції з покупкою по "спецкурсу" не тільки з боку НБУ, але й з боку банків. Наприклад, коли Нацбанк каже, що для кого-то існує дешевий курс, то всі відразу стануть позичальниками з іпотеки, тоді я візьму іпотеку у своєму банку, куплю долари як для погашення, а потім продаю їх по другому курсу. А якщо до мене прийде VIP-клієнт з проханням зробити таку покупку, то я, звичайно, зроблю для нього все можливе. Адже Нацбанк не зможе проконтролювати платежі кожного клієнта, а тільки баланси портфелів.Проблема нестабільності курсів валют не була б такою значною, якби не численні валютні кредити, на які жила країна і її населення останні 3-4 роки. Якщо вже виникають навіть страйки з вимогами знищити "жадібні" банки, то проблема набула вже не просто локальний, а загальнонаціональний характер. Вже найближчим часом тенденція конвертації "погрожує" стати масової. Так, "Промінвестбанк" проконвертувати в гривню валютні кредити своїх позичальників на $ 104 млн. (населенню на $ 16 млн., компаніям - на $ 8 млн.) Не виключено, що найближчим часом і інші великі банки підуть цим прикладом.
• Найближчим часом вкладники зможуть обміняти свої депозити на майно, що знаходиться в заставі фінустанови. Схема виглядає приблизно так: з однієї сторони, є вкладник, який зможе повернути свої гроші не раніше серпня 2009р. (у банці введений 6-місячний мораторій на задоволення вимог кредиторів). В умовах нестабільності багато вкладників не схильні чекати і хочуть отримати замість "замороженого" депозиту хоч якийсь актив. З іншого боку, є ряд позичальників, які не можуть продовжувати обслуговувати кредит і готові віддати заставу, часто за півціни, щоб тільки розрахуватися з банком. Вкладник гасить своїм депозитом кредит боржника і отримує за це предмет застави. Учасники ринку вважають таку схему привабливою для проблемного банку.
• Банкіри будь-якими способами позбуваються від проблемної заборгованості. Користуючись прихильнішими неплатоспроможних позичальників, навіть видають позики під покупку їх авто. У цьому році на ринок будуть викинуті тисячі заставних машин. Виходячи з статистики виплат по кредитах та динаміки зростання проблемних автопозики можна прогнозувати, що в зоні ризику в цьому році може виявитися близько 150 тис. заставних машин . Якщо врахувати, що кількість проданих за останні три роки нових автомобілів склало близько 1,54 млн., при цьому в різні роки в кредит купувалося порядка 50-70% авто, своїх «залізних коней» можуть втратити 192-250 тис. позичальників. Схеми лояльності, пропоновані фінансистами (пролонгація позик, реструктуризація заборгованості, «штрафні амністії» і т.д.), допомагають лише частково. Якість портфелів автопозики продовжує падати. Все більше позичальників, не в змозі розрахуватися за кредитом, приймають рішення про продаж застави.
• А вже через три-чотири місяці ситуація може стати і зовсім плачевном. Можна очікувати, що більше всього машин буде пропонуватися в травні-серпні 2009 року. До цього часу стане більш-менш зрозуміло, чи зможе позичальник і далі розраховуватися по позиці, а також проясниться ситуація з курсом готівкових валют (доларів, євро). Це дозволить прийняти рішення, чи варто йому продовжувати виплачувати кредит або продати авто з втратою частини його вартості, яка може становити від 12-15 (для машин випуску 2008 року) до 40% (для авто 2004 року). Велика частина заставних автомобілів, які сьогодні продаються, випущені в 2006-2007 роках. Трохи рідше потрапляють на ринок зовсім нові машини (2008 року) та трирічні (2005 року). Зовсім незначну частину складають «Старички» від чотирьох і більше років.
• Поки банкіри без проблем розпродують заставні машини. З другої половини січня інтерес до заставного майна помітно активізувався. Люди забрали гроші з депозитів і доглядають об'єкти для вигідної покупки. Причому на відміну від нерухомості автомобілі розпродують досить активно - протягом місяця з того моменту, як виставляються на продаж. Однак фінансисти розуміють, що вже скоро депозитний резерв буде вичерпано і у них на руках (крім неповернень) залишаться тисячі застав, продати які буде дуже непросто.
• Ряд банків уже почав пропонувати програми кредитування на купівлю заставних авто. Зараз це один з небагатьох видів кредитів, які взагалі пропонуються на ринку. Існує дві схеми: видача нових гривневих позик (валютне кредитування було суворо обмежена НБУ) і переуступка боргу. При другому варіанті кредитний договір переоформлюється на покупця, якщо той зможе підтвердити свою платоспроможність. Причому для нового позичальника буде діяти та ж ставка, яка спочатку була зафіксована в кредитному договорі.
• Однак більшість банкірів воліють оформляти нові кредити. При цьому можуть застосовуватися різні схеми. Фінустанови, гостро потребують ресурсі, готові видавати позики в розмірі непогашеного залишку по позиці (тіло плюс відсотки), що може значно підвищити привабливість покупки заставних авто.
• Зрозуміло, така процедура може бути проведена тільки при згоді старого позичальника. Фінансисти ж, готові потерпіти, будуть пропонувати машини за ринковою ціною. Вони будуть надаватися в розмірі повної ринкової вартості автомобіля на момент покупки, оскільки це фактично видача нового позики. При цьому розмір власного внеску позичальника повинен складати не менше30%.
• Ставки по «заставних» кредитами також можуть суттєво відрізнятися. Все буде залежати від ситуації з ресурсом в кожному окремому банку. Ціни на гривню зараз високі. Ринкова ставка по автопозики в національній валюті становить близько 30%. Але деякі банки, щоб розчистити свій баланс від проблемних активів, будуть готові пропонувати кредити за собівартістю, тобто під 20-25% річних .
• Цікаво, що клієнти деяких банків вже організували справжню "торгівлю" депозитами, навіть відносно «здорових» фінустановах. Так, з минулим внеском в "Надра Банці" у розмірі $8,6 тис. наприклад вкладник готовий розлучитися за $8 тис., тобто з 7%-ним дисконтом. Депозит в "Родовід Банці" на 25 тис. грн. (термін закінчився) його власниця запропонувала продати з максимальним дисконтом в 15%. На пропозицію поступитися за 30% не погодилася. Менш активно торгуються депозити "здорових" банків. Отож і тут ціни (дисконт) коливаються в діапазоні 10-30% залежно від суми внеску і терміну його закінчення. Наприклад, учасники біржі депозит в Сведбанку готові купити з дисконтом в 10%, в Укрсиббанку -- в 15%, в Укрсоцбанку -- в 20%, в Приватбанку -- в 30%.
• 3.1 Що буде з вкладниками банків, що розорилися?
• Якщо тимчасовій адміністрації, призначеній НБУ, не вдається відновити платоспроможність банку, і приватні інвестори також не виявляють до нього цікавість, банк ліквідовують - відкликають ліцензію. Але банкрутство фінустанови зовсім не означає, що його вкладники залишаться без грошей.
• Якщо у момент відкриття депозиту банк був членом Фонду гарантування внесків фізичних осіб, ФГВ поверне вам гроші. ФГВ гарантує виплату внесків на суму до 150 000 гривень.
• У 2009 році банками-агентами Фонду гарантування внесків, через які постраждалим вкладникам повертають гроші, стали Сведбанк, Правэкс-банк, Приватбанк, Райффайзен Банк Аваль, Укрсоцбанк, банк "Хрещатик", Брокбізнесбанк і Ерстебанк.
• Якщо ж заощаджень опинилося більше, ніж 150 000 грн, процес повернення грошей затягнеться. А внески в дорогоцінних металах - золоті, платині і сріблі,- і зовсім не повертаються державою. Процес ліквідації банку триває близько 3 років.
• Також НБУ обіцяє найближчим часом надати на розгляд уряду список банків, що потребують державної підтримки. Якщо Кабмін підтримає пропозиції Нацбанку, проблемні банки отримають від держави гроші в обмін на свої акції.
• Входження держави в капітал деяких українських банків допоможе останнім розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями перед вкладниками. Український уряд згоден рекапіталізувати комерційні банки лише в обмін на контрольний пакет фінустанов.
• Оскільки одночасно з введенням в банці тимчасової адміністрації починає діяти піврічний мораторій на видачу депозитів, деякі вкладники побоюються, що після рекапіталізації вони можуть і зовсім не побачити свої гроші. Ці побоювання безпідставні. Зміни у складі акціонерів банку не впливають на зобов'язання банків. Навпаки, держава буде зацікавлена якнайскоріше повернути банки до нормальної роботи.
• Якщо ж ні держава, ні приватні інвестори не виявлять до проблемного банку цікавості, може бути почата процедура ліквідації.
• Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності врахував пропозиції асоціації щодо продовження до 2013 року мораторію на оподаткування доходів від депозитів, щодо удосконалення порядку формування банками страхових резервів в податковому обліку, спрощеного списання безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів. Про це
• Говорили в Асоціації українських банків.
• Окрім цього, враховані пропозиції АУБ щодо визначення мінімального розміру капіталу в національній валюті і збереження за банками дозволів НБУ на здійснення певних видів операцій за умови ведення ними беззбиткової діяльності і виконання нормативу адекватності капіталу.
• 3.2 Криза довіри, або Чому потрібна рекапіталізація ?
• Українські банки задихаються від браку грошових ресурсів. Попри всі маркетингові хитрощі депозитних корпорацій, стабільного припливу коштів на банківські рахунки не спостерігається. І річ не лише в тім, що помітно знизився рівень доходів жителів України. Зараз, за оцінками різних експертів за межами кредитно-ощадної системи, населення акумулювало близько 190 млрд. грн. готівки в національній та іноземній валютах. У кращі, докризові часи в домашніх «загашниках» зберігалося в 2--2,5 разу менше. А сьогоднішнє зростання неорганізованих заощаджень багато в чому зумовлене тією кризою довіри до фінансових структур, котра з кінця січня продовжує прогресувати на всьому українському просторі.

На жаль, нині рівень довіри до наших банків сягнув однієї з найгірших позначок за весь час існування Української держави. Якщо в серпні 2006 року, за даними соціологічних досліджень аналітичної групи «Центр», вітчизняним банкам не довіряли 40,8% наших співгромадян, а торік у вересні цей показник становив усього 21,0%, то наприкінці цього березня він сягнув 74,8%, зрісши більш як утричі.

Зрозуміло, що коли збереження наявних коштів стає однією з найбільш значущих проблем для значної частини населення країни (40,9%), а оцінка стійкості банківських установ неухильно наближається до нуля, архіскладно утримати заощадження громадян на депозитних рахунках. На кінець першого кварталу цього року сукупний індекс депозитної активності (ІДА), котрий і демонструє готовність людей зберігати свої заощадження в банках, становив усього 49,9 пункту з 200 можливих (див. довідку).

Такий показник багато в чому пояснюється впливом цілої низки чинників:

-- реальним погіршенням матеріального становища переважної частини населення (окремий індекс -- 43,1 п.);

-- відсутністю у більшості українців очікувань поліпшення свого фінансового становища в найближчі 12 місяців (96,5 п.);

-- невірою, що найближчим часом поліпшиться економічна ситуація в країні (73,8 п.);

-- негативною оцінкою сприятливості поточних умов для депозитних вкладів (23,8 п.);

-- низькою готовністю населення зберігати свої гроші на банківських депозитах (35,1 п.);

-- слабким рівнем довіри до банків (окремий індекс --26,8 п.)

Звісно, депозитна активність зростатиме при поліпшенні добробуту наших співгромадян і реальних позитивних зсувах в економіці. Але зараз дуже важко сказати, коли це справді відбудеться. Тому залишається інший шлях вирішення цього складного завдання. Шлях, що ґрунтується на зміцненні репутації українських банків як надійних кредитно-ощадних компаній.

Безумовно, той же рейтинг довіри багато в чому залежить від безпосередніх дій фінансових структур. Але під час світової кризи за різкого обмеження доступу до грошових ресурсів виконувати всі зобов'язання перед клієнтами досить проблематично для будь-якої фінансової установи. Особливо коли існує значний часовий розрив між погашенням кредитів і виплатою депозитів. Як правило, банки видавали позики на середньостроковий або довгостроковий період, а гроші населення залучали максимум на один-два роки. Ці «ножиці» і стали першопричиною головної проблеми нинішнього кризового становища: «Де взяти гроші для виплати депозитів?»

Для банків з іноземним капіталом таким джерелом можуть послужити материнські структури. Однак в умовах тотального дефіциту довіри до всієї банківської системи така підтримка може бути ефективною лише незначний час. За цей короткий строк потрібно встигнути повернути впевненість українського населення у стійкості більшості банків. Інакше відпливу коштів не зупинити.

Парадокс полягає в тому, що швидке і результативне розв'язання цієї проблеми можливе лише за умови, що фінансові інституції, особливо з вітчизняним капіталом, точно виконуватимуть усі зобов'язання перед клієнтами. Але в тім-то й заковика, що для таких установ єдиним ресурсним джерелом зараз залишається тільки держава. Звідси висновок: українським банкам як повітря потрібна оперативна, заснована на зрозумілих і прозорих для суспільства засадах рекапіталізація. Це чудово усвідомлюють і потенційні вкладники. За даними наших досліджень, якщо для 29,0% населення важливим елементом стабільності фінансової установи виступає її здатність виконувати свої зобов'язання, то для 24,7% таким репутаційним критерієм може слугувати підтримка українських банків із боку уряду. Дотримання ж кредитно-ощадними структурами своїх початкових зобов'язань (відмова від підвищення відсоткових ставок за кредитами і зниження їх за депозитами) може зміцнити довіру до них ще 17,5% населення. А готовність банків іти назустріч своїм клієнтам (насамперед у разі дочасної виплати депозитів і реструктуризації кредитної заборгованості) можуть додати ще 15,6% поваги до них.

Виходить, що виконання вимоги МВФ щодо здійснення рекапіталізації українських банків допоможе запустити механізм відновлення довіри національного вкладника до вітчизняних депозитних структур, отже, і залучити величезні внутрішні інвестиції не тільки в банківську сферу, а й у реальний сектор економіки. Що раніше цей план почне реалізовуватися, то швидше почне відроджуватися банківська система, то швидше відбудеться оздоровлення національної економіки.

Довідка

Індекс депозитної активності (ІДА) розраховується за результатами опитування громадської думки. Як основа використовується методика Центру обстеження споживачів Інституту соціальних досліджень Мічиганського університету. ІДА є агрегованим показником таких окремих індексів:

* змін особистого матеріального становища, що відбулися;

* очікуваних змін особистого матеріального становища;

* очікуваних змін економічної ситуації в Україні;

* сприятливості поточних умов для депозитних вкладів;

* очікуваної активності на депозитному ринку в короткостроковій перспективі;

* поточної довіри до банків України.

При розрахунку окремих індексів від частки позитивних відповідей (1) на кожне запитання віднімається частка негативних (3) і до цієї різниці додається 100 (щоб індекс не набував від'ємних значень). Таким чином, він може набувати значення від 0 до 200. Нульове значення можливе в тому разі, якщо всі респонденти дають лише негативні оцінки, 100 -- спостерігається рівновага між позитивними і негативними оцінками, 200 -- присутній загальний оптимізм.

Таке враження, що наші банківські установи, які самовідданою роздачею кредитів та щедрими обіцянками депозитів вирили яму собі та заманили до неї добру частину громадян, не збираються зупинятися на досягнутому й продовжують копати углиб.

Не зачіпаючи глобальних питань про ознаки корупційних дій у рефінансуванні банків чи спекуляції на валютному ринку, які у всіх на слуху та вустах, хочемо зупинитися на, так би мовити, «приватних» проблемах клієнтів банків, які здебільшого не афішуються сторонами через їхню нібито незначущість. Однак саме ці буденні та невеликі проблеми та незручності, власне, й формують ту ауру неспокою, яка відчувається сьогодні у суспільстві.

Здавалося б, що повинні робити поважні банківські установи в період кризи, одним із наслідків якої є вже практично масове невиконання клієнтами банків своїх зобов'язань згідно з кредитними договорами? Так, домовлятися, оскільки, здається, вже стало аксіомою: поганий мир кращий гарної війни.

Однак насправді все навпаки. Банки переважно не йдуть на якісь угоди з клієнтами щодо реструктуризації, пролонгації чи відстрочки виконання зобов'язання. А якщо таке пропонується, то лише під додаткову заставу, вартість якої багаторазово перевищує забезпечене нею зобов'язання.

У деяких прогресивних країнах раннього середньовіччя була державна гарантія того, що коли лихвар бере понад 13% річних, то лихваря зварять у маслі.Можливо, непогано б і нашій державі міцніше тримати руку на пульсі соціальної напруженості та вчасно реагувати на виклики часу та кризи? Бо надії на усвідомлення банками того, що вони самі повинні вчасно зупинитися, немає.

Ну як інакше можна розцінювати те, що, роздаючи вже в період кризи людям кредитні картки (на мінімальні суми від 250 до 500 грн.), один із банків «забиває» у договорі можливість щоквартального моніторингу картки, якщо вона не використовується клієнтом. А моніторинг у нас -- правильно, платний. По 20 грн. за «подивитися». Само собою, гроші списуються з тієї таки картки, а якщо ви їх не внесете, починають капати відсотки. Порахуйте, за скільки часу, маючи картку «на чорний день» і не користуючись нею, ви втратите 250 грн.?

За великим рахунком, усе наведене вище -- так, замальовка з натури. Захотілося на папері викласти кілька прикладів того, як через непродумані, непрофесійні дії та й просто жадібність і бажання «наварити» на всьому банки втрачають залишки довіри людей. Розумію, що заклик схаменутися не пройде: це -- протиприродно для української банківської системи. Вовк ніколи не стане вегетаріанцем, єдине, що він може, -- це здохнути з голоду.

Отже, скорочення економіки спочатку викличе дефляцію - падіння цін. Через деякий час політики та емісійні банки вичерпають можливості для маневру. Вплив кон'юнктурних програм залишиться слабким. Центральний банк потрапить в пастку ліквідності: банки більше не будуть реагувати на зниження процентних ставок і масивні вливання ліквідності. Вони будуть накопичувати гроші, замість того, щоб видавати їх як кредити реальної економіки. В екстремальних ситуаціях для ощадних вкладів загрожує повна втрата.

ВИСНОВОК

Кредитно-грошова політика відіграє важливу роль у політиці держави. Одним з найважливіших міністерств держави є Міністерство Фінансів, що проводить кредитно-грошову політику відповідно до завдань і цілей розвитку держави й суспільства. Не дивно, що Міністерству Фінансів підвладно досить багато різних структур, наприклад таких, як Центральний банк. Дуже багато органів (міністерства, відомства, комітети, відділи) проводять політику держави у різних областях, прямо або побічно пов'язаних з економікою.

З погляду економіки й грошового обігу контроль над кредитом покликаний орієнтувати емісію грошей на досягнення економічних і фінансових завдань уряду; у цілому державні органи покликані забезпечити розподіл кредитів на користь приватних осіб, підприємств і при необхідності держави в такому обсязі, під такий відсоток і на такі строки, які найбільше відповідають інтересам суспільства.

У ринковій системі держава - не чарівне джерело коштів, а лише механізм, призначений для того, щоб одні громадяни (з більше високим доходом) платили - через податки - іншим (тим, що отримують менший дохід). У нових умовах головними факторами благополуччя особистості стають її ініціатива, прагнення до персональної активності, готовність самої вибирати варіанти економічних рішень.

На сучасному ж етапі розвитку, в епоху бурхливих змін на світовій арені, особливої важливості набули питання, повязані з системами державного регулювання. Вважаю, що не треба доводити того, що від методів та інструментів державного регулювання залежить демократичний устрій в суспільстві. У цьому науковому дослідженні, я детально зупинилася на інструментах монетарної політики. Після розгляду питання можна сказати:

основними інструментами регулювання грошової маси в цей час в світовій економіці є операції на відкритому ринку. Шляхом купівлі та продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів, центральний банк може здійснити вливання резервів в кредитну систему держави або вилучити їх з обороту. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком спільно з групою дорідних банків та інших фінансово-кредитних закладів;

серед інструментів монетарної політики зміна Банковської облікової ставки займає друге місце за значенням після політики центрального банку на відкритому ринку;

третім інструментом монетарної політики є зміна норми обов'язкових резервів. Цей інструмент, на думку спеціалістів, які займаються цією проблемою, є найбільш потужним, але в той же час достатньо грубим, оскільки торкається основ усієї Банковської системи.

Навіть незначна зміна норми обов'язкових резервів може викликати значні зміни в обємі банківських депозитів та кредитів, тому вживається цей інструмент у виключних випадках.

Банківська система є специфічною галуззю економіки країни, яка зараз потерпає від кризи. В цілому проблемна заборгованість по роздрібному портфелю українських банків становить 40 мільярдів гривень. Ще в грудні ця цифра була близько 25 мільярдів. Представники банків стверджують, що це тільки початок. В українських банках проблем зі зростанням прострочення по кредитах не приховують, однак кажуть, що масштаби перебільшені. За даними джерела в Нацбанку, у своїх звітах фінустанови вказують у середньому 30%-ве зростання "поганих" кредитів. Різницю в оцінках банків і коллеторскіх агенцій експерти пояснюють різними підходами до моніторингу кредитних портфелів. Якщо клієнт банку розплатився за своєю заборгованості, то про нього просто забувають, і він вже не вважається проблемним. При цьому колектори до проблемним відносять всіх клієнтів, хто більше двох разів затримував платежі.

Українські банки задихаються від браку грошових ресурсів. Попри всі маркетингові хитрощі депозитних корпорацій, стабільного припливу коштів на банківські рахунки не спостерігається. І річ не лише в тім, що помітно знизився рівень доходів жителів України. Зараз, за оцінками різних експертів за межами кредитно-ощадної системи, населення акумулювало близько 190 млрд. грн. готівки в національній та іноземній валютах. У кращі, докризові часи в домашніх «загашниках» зберігалося в 2--2,5 разу менше. А сьогоднішнє зростання неорганізованих заощаджень багато в чому зумовлене тією кризою довіри до фінансових структур, котра з кінця січня продовжує прогресувати на всьому українському просторі.

Після розглядання поданої роботи стає явним, що подальший розвиток та процвітання нашої молодої держави на сучасному етапі у багатьох аспектах залежить від формування системи державного регулювання, та зокрема від монетарної політики України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кротюк В.Л. “Національний банк - центр банківської системи в Україні”. - Київ: Ін Юре, 2008. - 413с.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л.,Економікс., М., - 315с.

3. Стельмах В.С. “Грошово-кредитна політика в Україні”. - Київ: Знання, 2006. -421с.

4. Панчишин С. Макроекономіка:Навч. посібник. - К.: Либідь,2005. - 616с.

5. Берже П. Грошовий механізм. М. - Прогрес, 2007р.

6. Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. - К. “Основи”, 2006;

7. Грошово-кредитна політика в Україні. /Ред. В. І. Міщенка к.: ТОВ “Знання”, 2008р.

8. Стельмах В., Петрик О. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки//Вісник НБУ.-2007.-№9.-с.3-6

9. Стельмах В., Петрик О. Модель монетарного устрою “currency board” : “за” чи “проти” ?//Вісник НБУ.-2008.- №3.-с.2-8

10. Стельмах В. Стратегічна ціль - стабільність гривні//Вісник НБУ.-2007. - №12-с.2-6

11. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К.:Скарби,2008.-288 с.

12. Ющенко В. Ключові проблеми монетарної та валютно-курсової політики в Україні//Вісник НБУ.-2008.-№2.-с.3-5

13. Буковинський С.А., Фінансова стабілізація як основа фінансової політики // Фінанси України, № 4, 2007 р. - с. 3-19

14. Фінансово-кредитні важелі державного регулювання економіки: [Ред.кол. Л.І. Даниленко (відп. Ред) та ін.] - К - 2005 - 160 с, 92-95

15. Черняк В., Сколько “украинских” долларов осело за рубежом? Или как повысить эффективность внешней торговли? // Деловая Украина, 2007, № 31.

16. Юрій С.І., Бескид Й.М., Бюджетна система України: Навчальний посібник: К.: НІОС, 2000 - С. 46

17.www. bigmir. com. ua

18.www. edu. meta.ua

19.www. ets mate, org ua / ghg emis / 1 nat/ com

20.www/ Kmu. gov. ua / control. uk / publish / article? art - id

21.www. nau. com. Ua / ukr - web / ukrweek / hotline / Kp 031472 htm

22.www. niurr. gov. ua / ukr / econom / finans / vstup

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Таблиця 1. Грошова маса у 2008 році

ДОДАТОК 2

Таблиця 2. Доходи, витрати та заощадження населення України у 2008 році