Нові технології організації видачі кредитів, вдосконалення структури підрозділів, що приймають участь в процесі кредитування, наявність інформаційних систем, впровадження нових методів обробки даних, організація процесу кредитування ризиками через активну участь кредитного комітету та комітету по управлінню активами ат пасивами Банку.

Розглянувши рисунок 2.1 можна з впевненість говорити про конкурентоспроможність кредитного продукту з яким ВАТ ”Банк Універсальний” виходить на ринок банківських послуг і про правильність обраної стратегії та спрямованості кредитної політики Банку протягом останніх років.

Аналізуючи цифри, які подані в таблиці 2.1 бачимо, що в порівнянні з 01.01.2003 року відбулося зростання кредитного портфеля в 1,4 раза станом на 01.01.2004, а якщо порівняти 01.01.2004 та 01.01.2005 то знову маємо значне зростання розміщених коштів Банку на 50002 тис. грн. Порівнюючи 01.01.2003 та 01.01.2005 роки маємо різницю в 1,9 раза, що в цифровому вираженні становить 93916 тис. грн. Зростання на 01.01.2006 року становить 1,4 раза від поредеднього року.

Якщо дослідити динаміку формування кредитного портфеля в розрізі видів кредитівто тут маємо таку ситуацію.З таблиці добре видно ріст споживчого кредитування з 49683,00тис.,грн станом на 01.01.2003року до 80173,12 ти.,грн. станом на 01.01.2006року.Також ріст є і в інших сферах, так видатки на кредитування поточної діяльності збільшились на 105707,50 тис.грн. за період з 01.01.2003року по 01.01.2006року.Кредити в зовнішньо економічну діяльність також зросли на 5442,87тис.грн. Постійний ріст спостерігаєтьсятакож і в овердрафному кредитуванні з 2297,00тис.грн в 2003 році це показник зріс до 2505,41тис. грн.в 2005році. Маленька нестабільність в зростанні суми кредитів спостерігається в проектному кредитуванні в 2003р.сума кредитів булла на рівні 10278,00 тис.грн., а в 2004році цей показник дещо знизився до 7342,00 тис, грн, але в наступні роки знову спостерігаємо ріст проектного кредитування до 25054,10 ти. грн.

В загальному аналізуючи дану таблицю бачимо постійний ріст з року в рік, як загального кредитного портфеля Банку.так і в розрізі кредитування окремих сфер господарської діяльності, в залежності від кредитних відсоткових ставок клієнти вибирають той, чи інший вид кредитування І відповідно тоді маємо приріст по сферах кредитних послуг.[ 11, ст.10].



Рис. 2.1. Динаміка кредитного портфеля ВАТ "Банк Універсальний" з 01.01.2003р. по 01.01.2006р.(тис. грн.)

На задоволення потреб клієнтів у довгострокових ресурсах, Банк приділяв особливу увагу розвитку середньо- та довгострокового кредитування.

Станом на 01.01.2005 року 56,75% склали кредити видані на термін більше 12 місяців (рис. 2.2), а вже станом на 01.01.2006 рку дана цифра зросла до 65% кредитного портфеля Банку (рис.2.3), що також сівдчить про відмінність розробленої стратегії розвитку банківського продукту та прогесу в сфері надання кредитних послуг на довгостроковій основі.

2005 рік продовжив тенденцію загальної економічної стабілізації, зниження відсоткових ставок та посилення конкурентної боротьби в банківському секторі. Це зумовило необхідність змін підходів до кредитування. Завдяки створенню нових та вдосконаленню існуючих кредитних продуктів, Банк забезпечив прибутковість кредитного бізнесу. Суттєво збільшилась клієнтська база. Так за 2004 ірк кількіст клієнтів- позичальників зросла майже в 7 разів та становила станом на 01.01.2005року 9464 клієнти. Динаміка росту бази клієнтів Банку зросла і в 2005 році на 8003 клієнти і станом на 01.01.2006 року становила 17 467 споживача кредитного портфеля ВАТ "Банк Універсальний" [ 11, ст. 11]

Рис.2.2. Структура кредитного портфеля за видами валют станом на 01.01.2005року(%).

Рис.2.3. Структура кредитного портфеля за видами валют станом на 01.01.2006року(%)

Як бачимо з рисунка 2.4, та 2.5 особливо зростання кредитів відбулося в іноземній валюті, якщо станом на 01.01.05 року валютні редити становили 33% то станом на 01.01.06 року ця цифра сросла на 10% і склала 43% від загального кредитного портфеля Банку. Відповідно відбулося зменшення загальної кількості гривневих крдитів по відношенні до валютних з 67% до 57% за звітні періоди. Але якщо розглядати ситуацію в цілому, то це принесло банку додатковий прибуток, адже валютний кредит (в переводі на гривневий еквівалент за курсом

Рис.2.4. Структура кредитного портфеля за видами валют станом на 01.01.2005року (%).

Як бачимо з рисунків 2.4 та 2.5 особливо зростання кредитів відбулося в іноземній валюті, якщо станом на 01.01.05 року валютні редити становили 33% то станом на 01.01.06 року ця цифра сросла на 10% і склала 43% від загального кредитного портфеля Банку. Відповідно відбулося зменшення загальної кількості гривневих крдитів по відношенні до валютних з 67% до 57% за звітні періоди. Але якщо розглядати ситуацію в цілому, то це принесло банку додатковий прибуток, адже валютний кредит (в переводі на гривневий еквівалент за курсом діючим на момент погашення) в більшості випадків є дорожчим ніж кредит виданий в національній валюті. Великий вплив на дохідність валютних кредитів має ціна валюти на валютному ринку і відповідно до того, чи падає ціна долара, чи навпаки зростає банк доотримує чи втрачає свій дохід.



Рис.2.5. Структура кредитного портфеля за видами валют станом на 01.01.2006року (%).

У Банку визначено основні стратегічні напрямки кредитування, які виділені виходячи з існуючих потреб клієнтів та структуровані для максимального їх задоволення.

- проектне кредитування;

- кредитування поточної діяльності підприємств;

- споживче кредитування.

Рис 2.6. Формування кредитного портфеля за стратегічними напрямками станом на 01.01.2005р (%).



Рис.2.7. Формування кредитного портфеля за стратегічними напрямками станом на 01.01.2006р (%).

Спостерігаємо ріст частки споживчого кредитування з 24,07 % станом на 01.01.2005 рік до 32% станом на 01.01.2006року, також відбулося збільшення по лінії овердрафного кредитування на 0,5%, відповідно відбулося зменшення частки кредитів в ЗЕД 2,18%, кредитування поточної діяльності зменшилось на 3,2% та на 3,4% зменшилась кількість кредитв проектного кредитування.[11, ст.27].



Рис. 2.8. Кредитний портфель за стратегічними напрямками на 01.01.2005р(%)

Велику частку кредитного портфеля банку складають кредит видані фізичним особам, тому Банк проводить активну політику і в сфері кредитування фізичних осіб. Для фізичних осіб, приватних підприємців існують наступні кредитні програми:

- кредити на купівлю автомобілів;

- кредити на купівлю товарів тривалого користування;

- іпотечні кредити:

- кредити під поруку:

- кредити під заставу депозитного вкладу.

Протягом 2005 року особливо успішно розвивалось в Банку автокредитування. Так, за допомогою кредитів від ВАТ "Банк Універсальний" близько тисячі осіб стали власниками нових авто. Гнучкий підхід до потреб клієнті, індивідуальне ставлення до кожного клієнта дозволило Банку стати одним із лідерів з продажу кредитних продуктів для фізичних осіб.

Дана ситуація добре прослідковується з рисунків поданих вище, як бачимо автокредитування зросло з 49% до 52% станом на 01.01.2006року. Також великим попитом серед населення користуються товари тривалого користування придбані у кредит у цій сфері маємо ріст з 24% до 25%, на 1% зменшилась кількість виданих кредитів під поруку, хоча даний вид кредитування також досить подобається клієнтам Банку.[11,ст.13]

Розглядаючи в динаміці кількість кредитних договорів фізичних осіб то відповідно до аналізу зробленого у даному розділі, вона також зросла. Станом на 01.01.2004 року Банк мав трошки більше як 10000тис. кредитних угод, то вже станом на 01.01.2006р року ця цифра зросла до 70000тис. договорів. [11,ст.15]

Реалізація нових програм по формування кредитного портфеля ВАТ "Банк Універсальний" дозволила, як показав аналіз значно наростити кредитний портфель, як по юридичних так і по фізичних особах та мінімізувати кредитні ризики, про що свідчить відсутність проблемної заборгованості по кредитному портфелю Банку.

Рис.2.9. Кредитний портфель за стратегічними напрямками на 01.01.2006 р (%).

2.2 Аналіз кредитоспроможності та доходності кредитних операцій

Здавна так повелося, що у когось більше грошей, а у когось менше. Якоюсь мірою це природно. Гроші перетікають з кишені в кишеню: буває річками, а інколи крапають по краплині...

Одним із таких потоків є кредит.

Кредит неодмінно передбачає плату у вигляді процентів за користування чужими грошима протягом певного часу. В Тернопільській філії ВАТ "Банк Універсальний", як і в інших банках, для зручності клієнтів, та ефективності кредитних операцій ця плата є двох систем: відсоток на залишок( коли клієнт сплачує відсотки у зменшуваному порядку) та ануїтет (щомісячна плата одної і тої ж суми грошей протягом всього періоду користування ресурсами банку).

При проведенні кредитної політики ВАТ "Банк Універсальний", як і інші комерційні банки виходить із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників і позичальників із врахуванням загальнодержавних інтересів.

Кредитна політика Банку протягом 2005 року, як і в попередні роки, була спрямована на інтенсифікацію темпів росту кредитних операцій, як одного з основних джерел формування прибутку Банку, так і на мінімізацію ризику кредитних операцій.

Правильність обраних шляхів реалізації клієнтської політики свідчить стрімке зростання клієнтів Банку у більше ніж 9 разів. Висока довіра до Банку потребує постійного моніторингу та вдосконалення існуючої сегментації клієнтів, враховуючи зміни їх потреб, та можливостей.

Щоб забезпечити найкращу дохідність кредитних операцій Банком розробляється індивідуальний підхід до кожного клієнта.

Беручи за основу аналіз формування кредитного портфеля ВАТ "Банк Універсальний" проведемо аналіз кредитоспроможності та доходності кредитних операцій Банку.

Так, як маємо зростання кредитного портфеля з 93316 тис. грн. у 2003 році (див.таб.2 1 ) до 250541 тис. грн., у 2005 році, то можна з впевненістю стверджувати про кредитоспроможність кредитного продукту ВАТ "Банк Універсальний".

Відсутність суттєвої заборгованості по кредитному портфелі на протязі 3-ох років свідчить про те, що дані кредитні операції є досить дохідними для банку. Підтвердження доходності кредитних операцій знаходимо у рості дистого доходу, комісійних доходів та процентних доходів. Так чистого доходу у 2004 рці було отримано 2896 тис. грн (прибуток після оподаткування), що у 2,4 рази більше ніж за попередній рік. А вже у 2005 році чистий прибуток після оподаткування становив 7082 тис. грн.(рис.2.1)[11ст,33ї

Про дохідність кредитних операцій свідчать і активи Банку. Розглядаючи показник активів в динаміці приходимо до висновку про зростання ресурсів банку, якими користуються його клієнти, а саме суб'єкти господарювання та фізичні особи. Цю ситуацію простежуємо з рисунків 2.2 та 2.3 структура активів Банку.

Активи ВАТ "Банк Універсальний" у 2004 році зросли на 40,47% і станом на 01.01.2005 року склали 236522 тис. грн., а на 01.01.2006 року вони зросли до 281676 тис. грн. [11,ст. 17]

Головними критеріями акимвів були кредити в національній та іноземній валюті, міжбанківські кредити та депозити та кошти в інших банках. Зростання активів стало результатом збільшення практично усіх позицій активної частини балансу. Найдинамічнішими з них були кредити на дані в реальний сектор економіки, які зросли у 2004 році на 43,40% або на 52357,00 тис грн.,а їх частка у загальному обсязі активів становила 73,13%. У 2005 році відбулося зростання кредитів в економіку на 15,76%, або на 29075,00тис. грн., частка в загальному обсязі 74,00%.[11.ст.34]



Рис.2.1. Фінансовий результат Ват Банк Угіверсальний за період з 01.01.2003року по 01.01.2006року (тис. грн.)

Аналізувати дохідність кредитних операцій ВАТ “Банк Універсальний” можна також вихоячи з динаміки змін кредитних та процентних доходів отриманих Банком за відповідний період.(рис 2.6)

Процентні доходи, в загальних доходах Банку, у 2004 році склали 82,29%. При цьому 97,5% з них доходи за кредитами наданими суб'єктам господарської діяльності (22453,46 тис. грн.) та фізичним особам (93267,98 тис. грн.).

У 2005 році показник процентних доходів становив 78,59%. При цьому 97,1%- доходи за кредитами які отримали суб'єкти господарської діяльності 27288,99 тис. грн. та фізичні особи 9587,3 тис. грн.

Рис.2.4. Структура активів Банку станом на 01.01.2004р (%).

Комісійні доходи у 2004 році зросли на 70% до 4542,96 тис.грн, з них 4484,39 тис. грн. - комісійні доходи за операціями з клієнтами банку(у минулому році цей показник був на рівні 2620,70 тис.грн.).Питома вага комісійних доходів у доходах Банку склала 14,18%, що на 4,18% більше, в порівнянні з минулим роком

Комісійні доходи у 2005 році у порівнянні з 2004 роком зросла,що також відображає зростання дохідної частини Банку. У 2005р показник комісійних доходів зріс на 70,14% до 7729 тис. грн., а з них 7644,6 тис.грн.- комісійні доходи за операціями з клієнтською базою Банку. Питома вага комісійних доходів у доходах банку у 2005 році склала 15,99%, що на 1,81% більше в порівнянні з 2004 роком.[11,ст.19].

Рис 2.5. Структура активів Банку станом на 01.01.2005р (%).

Рис.2.6. Структура доходіів Банку за 2004 рік (%).

Підводячи підсумки даних аналізу можна говорити, про те, що Банк протягом останніх років дотримувався встановлених нормативів всіх ризиків (нормативу максимального розміру кредитного ризику, нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам).

Рис.2.7. Структура доходіів Банку за 2005 рік (%).

Банк дотримувався виваженого підходу до активних операцій, що дало змогу створити оптимальну структуру активів та ефективно управляти процесами кредитування та мінімізувати кредитні ризики.

2.3. Методи та способи управління кредитними ризиками та можливості їх мінімізації

При проведення кредитної політики банку слід здійснювати аналіз банківських можливостей по оцінці, адмініструванню, спостереженню, контролю, здійсненню і поверненню кредитів, авансів, гарантій і інших кредитних інструментів. Даний аналіз повинний також визначити адекватність фінансової інформації, отриманої від позичальника, що була використана банком при ухваленні рішення про надання кредиту. Ризики по кожнім кредиті повинні періодично переоцінюватися, тому що їм властиво змінюватися.

Керування кредитними ризиками тоді буде вироблятися за наступним планом:

Ш керування кредитним портфелем;

Ш кредитна функція й операції;

Ш якість кредитного портфеля;

Ш непрацюючий кредитний портфель;

Ш політика керування кредитними ризиками;

Ш політика по обмеженню кредитних ризиків;

Ш класифікація активів;

Ш політика по резервуванню для компенсації кредитних утрат.

Кредитна політика повинна визначати вимоги до фінансової звітності організацій і приватних осіб -- позичальників усіх категорій. Необхідні директиви по фінансовій звітності, що має аудиторський висновок, що не має аудиторського висновку, проміжної фінансової звітності, по звіті про рух коштів і інших звітних документів. Ці директиви повинні встановлювати процедури аналізу кредитів зовнішніми, що перевіряють для періодичного коректування даних. Якщо термін погашення кредиту більше року, потрібно підготувати фінансові прогнози на цей термін, щоб упевнитися, що позичка може бути погашена позичальником.

Цілісність і вірогідність кредитного процесу, як вже зазначалось у попередніх розділах, залежать від об'єктивних кредитних рішень, що забезпечують прийнятний рівень ризику стосовно передбачуваного доходу. Тому кредитний процес повинний включати аналіз кредитних посібників і інших письмових методик, застосовуваних різними відділами банку, а також аналіз можливостей і реальної продуктивності усіх відділів банку, задіяних у цьому процесі. Він також повинний охоплювати процедури по створенню, оцінці, твердженню, видачі, відстеженню, інкасації й обробці різних кредитних інструментів, наданих банком, зокрема, структурно в кредитний процес повинно входити наступне:

• докладна методика кредитного аналізу і процес затвердження кредиту з прикладами форм кредитних заявок, внутрішніх форм із коротким викладом інформації з кредиту, внутрішніх кредитних посібників і кредитних справ;

• критерії для затвердження кредитів, визначення політики процентних ставок і кредитних лімітів на всіх рівнях управління банком, а також критерії для прийняття розпоряджень по видачі кредитів через мережу філій;

• заставна політика для усіх видів кредитів, що діють методи і практика у відношенні переоцінки застави, а також документація по заставах;

• адміністрування і відстеження процедур,

• включаючи відповідальних осіб, критерії відповідності і методи контролю;

• методика обробки виключень.

Аналіз повинний включати інтерв'ю з менеджерами середньої ланки усіх відділів, що виконують кредитну функцію. Він також повинний включати огляди окремих кредитних справ. Відношення оцінених кредитних заявок до загального обсягу схвалених за останні шість чи дванадцять місяців (загальна чисельність і загальна сума) є одним з показників якості процесу оцінки.[17, ст.41].

Тому що кредитна функція звичайно розосереджена по всій організації, банк повинний мати ефективні системи моніторингу за дотриманням установлених директив. Дана умова може бути щонайкраще виконана шляхом внутрішнього аналізу і створення системи звітності, що могла б інформувати

правління і менеджерів вищої ланки про те, яким чином виконуються директиви, і забезпечувати їх достатньою інформацією для оцінки діяльності службовців нижчої ланки і стану кредитного портфеля. Оскільки інформація є основним елементом процесу кредитного управління, повинні бути проаналізовані її приступність, якість і ефективність з погляду витрат. Крім того, варто приділяти увагу інформаційним потокам між різними частинами банку, і зокрема - чи отримується повна інформація, своєчасна й ефективна. Даний аналіз тісно зв'язаний з аналізом персоналу, структури контролю, організаційної структури чи інформаційних технологій.

Кредитний ризик кількісно буде оцінений як відношення обсягу невиконаних зобов'язань по поверненню наданих банком на тих чи інших умовах позикових засобів (чи несплачених клієнтами відсотків по них) до загального обсягу зобов'язань клієнтів (чи належних до сплати відсотків) і розраховується на основі кредитної історії банку.[17,ст..42]

Тому що момент виникнення зобов'язань і момент невиконання клієнтом своїх зобов'язань звичайно розділені в часі, то величина реалізованого кредитного ризику і потенційного кредитного ризику по знову укладеним чи не закритих договорам відрізняються. Тому аналіз кредитних ризиків слід проводи в два етапи: задачею першого етапу є виявлення загального обсягу не виконаних клієнтами зобов'язань, угруповання їх у відповідності зі специфічними характеристиками цих клієнтів і виданих їм позичок і узагальнення тенденцій реалізації кредитних ризиків; на другому етапі аналізу необхідно використовувати ці висновки для класифікації позичок кредитного портфеля й оцінки реальної ринкової вартості активів банку. Аналіз реалізованих кредитних ризиків слід проводити по окремих групах активів і позичок. Усередині кожної групи потрібно виділити позички, по яких клієнти порушують договірні зобов'язання, визначити, як раніше дані позички класифікувалися і які фактори вплинули на якість кредиту

Аналіз реалізованих кредитних ризиків, як і будь-який етап аналізу, повинний підсумовуватися виділенням сильних і слабких сторін банку на різних сегментах ринків активних операцій. Отримані результати можна також використовувати для

уточнення методики класифікації кредитів, яку слід застосувати на наступному етапі.

В основі аналізу потенційних кредитних ризиків лежить класифікація позичок кредитного портфеля банку і його інших активів, здійснювана або по рекомендаціях НБУ або за власною методикою банку, що враховує не тільки фактори вже реалізованих кредитних ризиків.

Після аналізу реалізованих кредитних ризиків треба здійснити нову процедуру класифікації кредитного портфеля і портфелів активів, що припускає індивідуальну оцінку рівня ризику всіх активних операцій банку й одержання на цій основі узагальнених характеристик банківських активів.

Крім класифікації портфелів активів по групах ризику при аналізі кредитного ризику необхідно оцінити рівень диверсифікованості банківських вкладень у регіональному і галузевому аспектах, тому що високий рівень однотипних вкладів також підвищує рівень кредитних ризиків, у даному випадку системних: неблагополучна ситуація в регіоні, наростання економічних проблем в одній з галузей може спричинити серйозні проблеми для банк, що не має альтернативних вкладень.

При проведенні ситуаційного аналізу і здійсненні моніторингу кредитного портфеля необхідно виявити клієнтів, що мають порівнянний з капіталом банку обсяг зобов'язань (наприклад, більш 5% капіталу для своєчасного виявлення потенційного кредитного ризику.

Завершальним етапом оцінки кредитного ризику може бути оцінка реальної ринкової вартості кредитів і цінних паперів банку. У залежності від класу кредитів на основі проведеного аналізу реалізації кредитних ризиків визначається можлива частка витрат по них (з урахуванням реалізації наявних застав). Вартість портфелів цінних паперів визначається на основі існуючих ринкових котирувань і їхніх прогнозів. Далі цю оцінка,слід, використовуватися при визначенні достатності капіталу банку і його реального розміру.[17,ст. 43].

Характеристики і якість кредитного портфеля банку також слід оцінювати за допомогою структурного аналізу. Кредитний портфель відображає ринкову позицію банку, бізнес-стратегію, стратегію ризиків і можливості банку по наданню кредитів. Якщо це доступно, потрібно вибірково проаналізувати кредити, що покривали б близько 70% загальної суми і 30% загальної кількості кредитів. Аналізу повинні бути піддані принаймні 75% (по сумі) і 50% (по кількості) кредитів в іноземній валюті і всі позички з терміном погашення більш року. Крім того, детальний аналіз кредитного портфеля повинний охоплювати:

- усі кредити позичальникам, сума яких складає більш 5% загального капіталу банку; усі кредити акціонерам і зв'язаним з банком особам;

- усі кредити, процентні ставки чи умови погашення змінені з моменту надання кредиту;

- усі кредити, по яких виплата відсотків і основної суми прострочена більш ніж на 30 днів, включаючи ті кредити, відсотки по який були капіталізовані чи пролонговані, а також усі кредити, віднесені до нестандартним, сумнівним чи збиткової.

По кожному з розглянутих кредитів повинна бути отримана наступна інформація:

- назва позичальника і вид його діяльності;

- використання доходів;

- дата надання кредиту;

- дата закінчення кредиту, його сума, валюта і процентна ставка;

- основне джерело погашення;

- характер і вартість застави/цінних паперів (метод оцінки, якщо це основні засоби);

- непогашені зобов'язання, включаючи основну суму, відсотки до оплати і всі інші реальні і потенційні зобов'язання в тих випадках, коли банк несе кредитні ризики;

- прострочення платежів чи невиплати, якщо такі є;

- опис заходів для нагляду за кредитом;

- фінансова інформація, включаючи поточні фінансові звіти й ін.;

- спеціальні резерви -- необхідні і фактично створені.

Кредитна політика повинна містити в собі план по розміщенню кредитних ресурсів банку, а також методологію, відповідно до якої кредитний портфель повинний керуватися, тобто визначати, яким образом кредити виникають, обслуговуються, контролюються і повертаються. Гарна кредитна політика не повинна бути занадто обмежуючої. Якщо службовці вважають, що деякі пропозиції по кредитуванню можуть бути розглянуті, хоча і не відповідають письмовим директивам, кредитна політика повинна дозволяти виносити такі пропозиції на обговорення Ради директорів.[25,ст.83]

Управління власним кредитним ризиком надає банку ряд конкурентних переваг економічного і ринкового характеру і має стратегічне значення як для внутрішньої діяльності банку, так і для клієнтів і контрагентів.

Таким чином, можна зробити наступні рекомендації щодо керування кредитними ризиками комерційного банку, а саме ТФ ВАТ "Банк Універсальний".

Кредитна політика повинна бути достатньо гнучкою, для того щоб банк мав можливість швидко реагувати і пристосовуватися до нових ринкових умов і зміну структурі своїх доходних активів.

Як основа для надійної кредитної політики повинні розглядатися фактори надійності кредитної діяльності:

· ліміт на загальну суму виданих кредитів,

· географічні ліміти,

· коцентрація кредитів,

· перерозподіл по категоріях,

· обмеження по про процентному співвідношенні кредитів, виданих комерційному сектору, сектору нерухомості, комерційному сектору, фізичним чи юридичним особам.

3. Кредитна політика повинна стимулювати диверсифікованість кредитного портфеля і сприяти перебудові балансу між максимальним доходом і мінімальним ризиком. Обмеження по концентрації звичайно відноситься до максимального розміру кредитів, виданих одному клієнту, зв'язаній групі чи сектору економічної діяльності (наприклад, сільському господарству, текстильної промисловості).

4. Кредитна політика повинна описувати види кредитів і інших кредитних інструментів, що банк має намір надавати клієнтам, і містити директиви по спеціальних кредитах. Вибір видів кредитних інструментів повинен ґрунтуватися на досвіді службовців кредитного відділу, структурі депозитів банку й очікуваному кредитному попиті.

5. Кредитна політика повинна встановлювати максимальний термін для кожного виду кредитів, а кредити повинні видаватися з реальним графіком погашення. Планування терміну погашення повинне залежати від очікуваного джерела погашення, від призначення кредиту і від корисного терміну дії застави. При цьому повинно враховуватися оптимальне співвідношення активних і пасивних операцій банку.

Кредитна політика повинна описувати розподіл відповідальності за прийняті оцінні рішення і містити офіційні, стандартні процедури оцінки, включаючи процедури по переоцінці, зв'язані з відновлюванням чи пролонгацією позичок. Допустимі види переоцінок і ліміти по них повинні бути обговорені для кожного виду кредитного інструменту. Також повинні бути визначені обставини, при яких необхідна участь кваліфікованих незалежних оцінювачів. Повинні бути детально описані допустимі співвідношення суми кредиту з оціненою вартістю як проекту, так і застави, а також методи оцінки по різних видах кредитних інструментів Кредитна політика також повинна дотримуватися вимоги до авансових платежів, де це можливо.

Кредитна політика повинна визначати несплачені зобов'язання усіх видів і описувати, які звіти представляються правлінню по цих несплатах. Дані звіти повинні містити досить інформації для того, щоб визначити фактор ризику, потенційні збитки й альтернативні шляхи вирішення проблем. Потрібно встановити додаткові заходи по збиранню платежів, які повинні бути систематичними. Необхідно також прийняти відповідні директиви, що забезпечують надання керівництву інформації з усіх випадків неотримання засобів.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення ефективності формування кредитного портфеля банку та методи мінімізації негативних наслідків кредитних ризиків

Проаналізувавши роботу зробити такі пропозицій та рекомендацій щодо управління кредитним ризиком та покращення структури кредитного портфеля. При проведення кредитної політики банку слід здійснювати аналіз банківських можливостей по оцінці, адмініструванню, спостереженню, контролю, здійсненню і поверненню кредитів, авансів, гарантій і інших кредитних інструментів. Даний аналіз повинний також визначити адекватність фінансової інформації, отриманої від позичальника, що була використана банком при ухваленні рішення про надання кредиту. Ризики по кожнім кредиті повинні періодично переоцінюватися, тому що їм властиво змінюватися.

Керування кредитними ризиками тоді буде вироблятися за наступним планом:

· керування кредитним портфелем;

· кредитна функція й операції;

· якість кредитного портфеля;

· непрацюючий кредитний портфель;

· політика керування кредитними ризиками;

· політика по обмеженню кредитних ризиків;

· класифікація активів;

· політика по резервуванню для компенсації кредитних утрат.

Кредитна політика повинна визначати вимоги до фінансової звітності організацій і приватних осіб позичальників усіх категорій. Необхідні директиви по фінансовій звітності, що має аудиторський висновок, що не має аудиторського висновку, проміжної фінансової звітності, по звіті про рух коштів і інших звітних документів. Ці директиви повинні встановлювати процедури аналізу кредитів зовнішніми, що перевіряють для періодичного коректування даних. Якщо термін погашення кредиту більше року, потрібно підготувати фінансові прогнози на цей термін, щоб упевнитися, що позичка може бути погашена позичальником. [34,ст.119]

Цілісність і вірогідність кредитного процесу, як вже зазначалось у попередніх розділах, залежать від об'єктивних кредитних рішень, що забезпечують прийнятний рівень ризику стосовно передбачуваного доходу. Тому кредитний процес повинний включати аналіз кредитних посібників і інших письмових методик, застосовуваних різними відділами банку, а також аналіз можливостей і реальної продуктивності усіх відділів банку, задіяних у цьому процесі. Він також повинний охоплювати процедури по створенню, оцінці, твердженню, видачі, відстеженню, інкасації й обробці різних кредитних інструментів, наданих банком, зокрема, структурно в кредитний процес повинно входити наступне:

- докладна методика кредитного аналізу і процес затвердження кредиту з прикладами форм кредитних заявок, внутрішніх форм із коротким викладом інформації з кредиту, внутрішніх кредитних посібників і кредитних справ;

- критерії для затвердження кредитів, визначення політики процентних ставок і кредитних лімітів на всіх рівнях управління банком, а також критерії для прийняття розпоряджень по видачі кредитів через мережу філій;

- заставна політика для усіх видів кредитів, що діють методи і практика у відношенні переоцінки застави, а також документація по заставах;

* адміністрування і відстеження процедур,

включаючи відповідальних осіб, критерії відповідності і методи контролю;

* методика обробки виключень.

Аналіз повинний включати інтерв'ю з менеджерами середньої ланки усіх відділів, що виконують кредитну функцію. Він також повинний включати огляди окремих кредитних справ. Відношення оцінених кредитних заявок до загального обсягу схвалених за останні шість чи дванадцять місяців (загальна чисельність і загальна сума) є одним з показників якості процесу оцінки.[40 ст.37]

Тому що кредитна функція звичайно розосереджена по всій організації, банк повинний мати ефективні системи моніторингу за дотриманням установлених директив. Дана умова може бути щонайкраще виконана шляхом внутрішнього аналізу і створення системи звітності, що могла б інформувати

правління і менеджерів вищої ланки про те, яким чином виконуються директиви, і забезпечувати їх достатньою інформацією для оцінки діяльності службовців нижчої ланки і стану кредитного портфеля. Оскільки інформація є основним елементом процесу кредитного управління, повинні бути проаналізовані її приступність, якість і ефективність з погляду витрат. Крім того, варто приділяти увагу інформаційним потокам між різними частинами банку, і зокрема - чи отримується повна інформація, своєчасна й ефективна. Даний аналіз тісно зв'язаний з аналізом персоналу, структури контролю, організаційної структури і/чи інформаційних технологій.

Кредитний ризик кількісно буде оцінений як відношення обсягу невиконаних зобов'язань по поверненню наданих банком на тих чи інших умовах позикових засобів (чи несплачених клієнтами відсотків по них) до загального обсягу зобов'язань клієнтів (чи належних до сплати відсотків) і розраховується на основі кредитної історії банку.

Тому що момент виникнення зобов'язань і момент невиконання клієнтом своїх зобов'язань звичайно рознесені в часі, то величина реалізованого кредитного ризику і потенційного кредитного ризику по знову укладеним чи не закрилися договорам розрізняються. Тому аналіз кредитних ризиків слід проводи в два етапи: задачею першого етапу є виявлення загального обсягу не виконаних клієнтами зобов'язань, угруповання їх у відповідності зі специфічними характеристиками цих клієнтів і виданих їм позичок і узагальнення тенденцій реалізації кредитних ризиків; на другому етапі аналізу необхідно використовувати ці висновки для класифікації позичок кредитного портфеля й оцінки реальної ринкової вартості активів банку. Аналіз реалізованих кредитних ризиків слід проводити по окремих групах активів і позичок. Усередині кожної групи потрібно виділити позички, по яких клієнти порушують договірні зобов'язання, визначити, як раніше дані позички класифікувалися і які фактори вплинули на якість кредиту [15ст.47]

Аналіз реалізованих кредитних ризиків, як і будь-який етап аналізу, повинний підсумовуватися виділенням сильних і слабких сторін банку на різних сегментах ринків активних операцій. Отримані результати можна також використовувати для уточнення методики класифікації кредитів, яку слід застосувати на наступному етапі.

В основі аналізу потенційних кредитних ризиків лежить класифікація позичок кредитного портфеля банку і його інших активів, здійснювана або по рекомендаціях НБУ або за власною методикою банку, що враховує не тільки фактори вже реалізованих кредитних ризиків.

Після аналізу реалізованих кредитних ризиків треба здійснити нову процедуру класифікації кредитного портфеля і портфелів активів, що припускає індивідуальну оцінку рівня ризику всіх активних операцій банку й одержання на цій основі узагальнених характеристик банківських активів [15.ст.48]

Крім класифікації портфелів активів по групах ризику при аналізі кредитного ризику необхідно оцінити рівень диверсифікованості банківських вкладень у регіональному і галузевому аспектах, тому що високий рівень однотипних вкладів також підвищує рівень кредитних ризиків, у даному випадку системних: неблагополучна ситуація в регіоні, наростання економічних проблем в одній з галузей може спричинити серйозні проблеми для банк, що не має альтернативних вкладень.

При проведенні ситуаційного аналізу і здійсненні моніторингу кредитного портфеля необхідно виявити клієнтів, що мають порівнянний з капіталом банку обсяг зобов'язань (наприклад, більш 5% капіталу для своєчасного виявлення потенційного кредитного ризику.)

Завершальним етапом оцінки кредитного ризику може бути оцінка реальної ринкової вартості кредитів і цінних паперів банку. У залежності від класу кредитів на основі проведеного аналізу реалізації кредитних ризиків визначається можлива частка витрат по них (з урахуванням реалізації наявних застав). Вартість портфелів цінних паперів визначається на основі існуючих ринкових котирувань і їхніх прогнозів. Далі цю оцінка,слід, використовуватися при визначенні достатності капіталу банку і його реального розміру.[15ст.49]

Характеристики і якість кредитного портфеля банку також слід оцінювати за допомогою структурного аналізу. Кредитний портфель відображає ринкову позицію банку, бізнес-стратегію, стратегію ризиків і можливості банку по наданню кредитів. Якщо це доступно, потрібно вибірково проаналізувати кредити, що покривали б близько 70% загальної суми і 30% загальної кількості кредитів. Аналізу повинні бути піддані принаймні 75% (по сумі) і 50% (по кількості) кредитів в іноземній валюті і всі позички з терміном погашення більш року. Крім того, детальний аналіз кредитного портфеля повинний охоплювати:

- усі кредити позичальникам, сума яких складає більш 5% загального капіталу банку; усі кредити акціонерам і зв'язаним з банком особам;

- усі кредити, процентні ставки чи умови погашення змінені з моменту надання кредиту; усі кредити, по яких виплата відсотків і основної суми прострочена більш ніж на 30 днів, включаючи ті кредити, відсотки по який були капіталізовані чи пролонговані, а також усі кредити, віднесені до нестандартним, сумнівним чи збиткової.

По кожному з розглянутих кредитів повинна бути отримана наступна інформація:

- назва позичальника і вид його діяльності;

- використання доходів;

- дата надання кредиту;

- дата закінчення кредиту, його сума, валюта і процентна ставка;

- основне джерело погашення;

- характер і вартість застави/цінних паперів (метод оцінки, якщо це основні засоби);

- непогашені зобов'язання, включаючи основну суму, відсотки до оплати і всі інші реальні і потенційні зобов'язання в тих випадках, коли банк несе кредитні ризики;

- прострочення платежів чи невиплати, якщо такі є;

- опис заходів для нагляду за кредитом;

- фінансова інформація, включаючи поточні фінансові звіти й ін.;

- спеціальні резерви необхідні і фактично створені.

Кредитна політика повинна містити в собі план по розміщенню кредитних ресурсів банку, а також методологію, відповідно до якої кредитний портфель повинний керуватися, тобто визначати, яким образом кредити виникають, обслуговуються, контролюються і повертаються. Гарна кредитна політика не повинна бути занадто обмежуючої. Якщо службовці вважають, що деякі пропозиції по кредитуванню можуть бути розглянуті, хоча і не відповідають письмовим директивам, кредитна політика повинна дозволяти виносити такі пропозиції на обговорення Ради директорів.[14 ст. 414].

Управління власним кредитним ризиком надає банку ряд конкурентних переваг економічного і ринкового характеру і має стратегічне значення як для внутрішньої діяльності банку, так і для клієнтів і контрагентів.

Таким чином, можна зробити наступні рекомендації щодо керування кредитними ризиками комерційного банку,а саме ТФ ВАТ "Банк Універсальний".

1. Кредитна політика повинна бути достатньо гнучкою, для того щоб банк мав можливість швидко реагувати і пристосовуватися до нових ринкових умов і змін у структурі своїх доходних активів.

2. Як основа для надійної кредитної політики повинні розглядатися:

- фактори: ліміт на загальну суму виданих кредитів;

- географічні ліміти,

- концентрація кредитів,

- перерозподіл по категоріях

- обмеження по пропроцентному співвідношенні кредитів, виданих комерційному сектору, сектору нерухомості, комерційному сектору, фізичним чи юридичним особам

3. Кредитна політика повинна стимулювати диверсифікованість кредитного портфеля і сприяти перебудові балансу між максимальним доходом і мінімальним ризиком. Обмеження по концентрації звичайно відноситься до максимального розміру кредитів, виданих одному клієнту, зв'язаній групі і/чи сектору економічної діяльності (наприклад, сільському господарству, текстильної промисловості).

4. Кредитна політика повинна описувати види кредитів і інших кредитних інструментів, що банк має намір надавати клієнтам, і містити директиви по спеціальних кредитах. Вибір видів кредитних інструментів повинен ґрунтуватися на досвіді службовців кредитного відділу, структурі депозитів банку й очікуваному кредитному попиті.

5. Кредитна політика повинна встановлювати максимальний термін для кожного виду кредитів, а кредити повинні видаватися з реальним графіком
погашення. Планування терміну погашення повинне залежати від очікуваного джерела погашення, від призначення кредиту і від корисного терміну дії застави. При цьому повинно враховуватися оптимальне співвідношення активних і пасивних операцій банку.

6. Кредитна політика повинна описувати розподіл відповідальності за прийняті оцінні рішення і містити офіційні, стандартні процедури оцінки, включаючи процедури по переоцінці, зв'язані з відновлюванням
чи пролонгацією позичок. Допустимі види переоцінок і ліміти по них повинні бути обговорені для кожного виду кредитного інструменту. Також повинні бути визначені обставини, при яких необхідна участь кваліфікованих незалежних оцінювачів. Повинні бути детально описані допустимі співвідношення суми кредиту з оціненою вартістю як проекти, так і застави, а також методи оцінки по різних видах кредитних інструментів. Кредитна політика також повинна дотримуватися вимоги до авансових платежів, де це можливо.

7. Кредитна політика повинна визначати несплачені зобов'язання усіх видів і описувати, які звіти представляються правлінню по цих несплатах. Дані звіти повинні містити досить інформації для того, щоб визначити фактор ризику, потенційні збитки й альтернативні шляхи вирішення проблем. Потрібно встановити додаткові заходи по збиранню платежів, які повинні бути систематичними. Необхідно також прийняти відповідні директиви, що забезпечують надання керівництву інформації з усіх випадків неотримання засобів.

Висновок

Результати проведеного дипломного дослідження дали змогу сформулювати наступні висновки:

1. В демократичній, незалежній та суверенній Україні за короткий період сформовано нову банківську систему, створено понад 170 самостійних комерційних банків різних форм власності з багаточисельними філіями, відділеннями, представництвами (2500). Утворилася нова, досить розгалужена двохрівнева банківська система.

Проте було б передчасним стверджувати, що у нинішньому стані вона повністю відповідає вимогам ринкової економіки. І головним чином через те, що нові банки ще малопотужні, вони не стали економічною ланкою, яка б забезпечувала перехід до економічного зростання виробництва в Україні.

2. Через ряд організаційних, об`єктивних і суб`єктивних причин, такі сприятливі чинники, як глибока грошова реформа в Україні, створення нових українських грошей, макроекономічна та монетарна стабілізація, суттєве зниження облікової ставки НБУ, не стали основою якісного поліпшення кредитного механізму, зростання довгострокового кредитування виробництва та випуску конкурентно-здатної продукції в Україні.

У конкуренції між банками за клієнта, не останню роль відіграють різноманітність, своєчасність та якість надання банківських послуг.

3. Важлива роль у вирішенні проблем, пов'язаних з формуванням ринку і ринкової інфраструктури, належить банківській системі. Нові задачі й умови роботи визначають важливість вивчення банками зовнішніх, внутрішніх, комерційних ризиків своїх операцій.

Кредитний ризик - це вартісне вираження можливості ситуації яка веде до витрат, що виникають при неповерненні кредиту.

Комплексна оцінка кредитного ризику можлива на основі багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку і кредитного портфеля банку. Якщо ця оцінка буде проведена якісно, то банк без особливих проблем може видати кредит.

4. Мінімізувати кредитний ризик банку можливо лише при використанні перерахованих методів, розглянутих в розділі 1. Усі ці методи дозволяють створити надійну базу даних для оцінки ризику конкретного позичальника. Оцінка кредитоспроможності на основі фінансових коефіцієнтів і грошового потоку дозволяє з різних сторін підійти до визначення надійності позичальника. У той же час ці методи взаємно доповнюють один одного. Якщо перший дозволяє оцінити фінансову стійкість і надійність клієнта на основі балансових даних і на цій основі прогнозувати стійкість клієнта на майбутній період - це особливо важливо при оцінці кредитоспроможності підприємств незалежно від розміру його капіталу і виду власності, то другий дає можливість скласти повну картину про приплив (надходженні) і відтоку (витраті) коштів даного клієнта, виявити слабкі місця в роботі позичальника і границі видачі нових позичок. Оцінка ділового ризику позичальника дозволяє спрогнозувати ризики кожної конкретної угоди і прийняти необхідні по їх запобіганню міри. Система оцінки показників кредитоспроможності повинна бути диференційована по великих і малих клієнтах, а також у залежності від форми власності. Підхід до оцінки ділового ризику диференціюється в залежності від характеру кредитних операцій.

5. Кредитний ризик банку в цілому оцінюється на основі аналізу кредитного портфеля.

Кредитний портфель - це сукупність укладених контрактів по угодах кредитного характеру. Сюди відносять, крім безпосередньо позичок, також факторингові операції, лізинг, облік векселів, виконання зобов'язання по виданих банківських гарантіях і поручительствам.

У процесі кредитування клієнтів комерційні банки завжди стикаються з суперечностями між дохідністю кредитних операцій, ризиком і ліквідністю вкладених в позички коштів.

У зв'язку з цим в кредитній діяльності комерційні банки повинні прагнути до пошуку оптимального співвідношення між рівнями дохідності, ризику і ліквідності, тобто "золотої" серединки.

6. Дослідження формування кредитного портфеля та методів уникнення кредитного ризику проводилось на базі ВАТ "Банк Універсальний".

"Банк Універсальний" діє на теренах Тернопільщини досить давно першоосновою його був АБ "Оазис" в 1997 році відбулося об'єднання з ВАТ "Євро-центр" в результаті було створено єдиний банк який отримав назву останнього. Загальними зборами акціонерів у 2001році було прийняте рішення щодо зміни назви на ВАТ "Банк Універсальний".

7. Аналіз кредитної діяльності Банку показав що тут добре розвинута система кредитування, проводиться робота щодо покращення структури кредитного портфеля, при наданні кредиту здійснюється робота по ознайомлення з клієнтом та визначення показників його кредитоспроможності.

8. З метою активізації роботи по формуванню кредитного портфеля необхідно провести ряд заходів макро- та мікроекономічного характеру а саме:

Заходи макроекономічного характеру:

v невелике зниження ставки рефінансування і прибутковості державних цінних паперів, із прийняттям правила зміни ставки не частіше чим один раз у визначений період (наприклад - квартал) на законодавчому рівні;

v більш м'яка грошово-кредитна політика ;

v зниження податку на прибуток банків до загального рівня обкладання прибутку юридичних осіб;

v дозвіл банкам, принаймні стійким, приймати внески громадян у сумі, що перевищує величину власного капіталу.

v зниження кількості обов'язкових економічних нормативів до рівня при який банки змогли б ефективно оперувати ними.

v далі, варто мінімізувати оподатковування сум резервів, сформованих під неповернення позичок, а саме: виключити, принаймні частково, з оподаткованого прибутку і ті резерви, що створюються під позички перших двох груп ризику;

v скасування непоясненої умови, відповідно до якого з оподатковуваного прибутку позичальників віднімаються лише процентні платежі, рівні дисконтній ставці Центрального банку плюс три відсотки.

2. Заходи мікроекономічного характеру:

v банки які мають невеликий ресурсний потенціал повинні проводити політику збільшення своєї ресурсної бази.

v необхідно посилити роботу з залучення дрібних вкладників;

v особлива увага варто звернути на лізинг. Сьогодні багато підприємств не мають засобів для закупівлі устаткування по повній вартості, особливо імпортного, але в них цілком вистачить засобів для виплати лізингових платежів. Лізинг особливо необхідний вітчизняним підприємствам оскільки за останні 7 років спостерігалося постійне зниження рівня капіталовкладень в основний капітал

v банкам, для ефективного використання кредитних ресурсів, потрібно продовжувати вводити у використання нові технології, зокрема пластикові картки і торгівлю через шилінгові системи. Проведення торгів у мережі Інтернет являється серйозним технологічним проривом і дає можливість створення частки дилінгу.

9. Кредитна політика повинна містити план по розміщенню кредитних ресурсів, а також методологію, відповідно до якої здійснюється управління кредитним портфелем. Управління кредитним ризиком надає банку ряд переваг економічного та ринкового характеру.

10. Пропозиції щодо покращення здійснення кредитної політики в ВАТ "Банк Універсальний":

n кредитна політика має бути досить гнучкою, щоб краще реагувати на зміни в економіці.

n Врахування факторів надійності, а саме; ліміт на загальну суму виданих кредитів, географічні ліміти, концентрація кредитів, обмеження по процентному співвідношенні кредитів.

n Кредитна політика має стимулювати диверсифікованість кредитного портфеля і сприяти перебудові балансу між максимальним доходом і мінімальним ризиком.

n Кредитна політика повинна встановлювати максимальний термін для кожного виду кредитів.

n Кредитна політика повинна описувати розподіл відповідальності за прийняті оцінні рішення і містити офіційні стандартні процедури оцінки.

n Кредитна політика повинна визначати несплачені зобов'язання усіх видів.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про господарські товариства".

2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу".

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність".

4. Інструкція "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" Затверджена Постановою правління НБУ від 14 квітня 2002р №141.

5. Положення про кредитування у ВАТ "Банк Універсальний" протокол №38 від 27.09.2004р.

6. Положення про порядок створення і реєстрації комерційного банку. Затверджено постановою Правління НБУ від 21.07.1998р, №281.

7. Положення НБУ "Про кредитування" №246 від 28.09.1995 р.

8. Положення Банку Росії "Про порядок формування кредитними організаціями резерву на можливі втрати по кредитних вимогах".

9. Положення про кредитування у ВАТ “Банк Універсальний”(Кредитний комітет Банку) від 27.09.2005р., №38.

10. Посібник по кредитуванню ВАТ "Банк Універсальний" (Кредитний комітет Банку.

11. Річний звіт по ВАТ "Банк Універсальний" 2003р.

12. Річний звіт по ВАТ "Банк Універсальний" 2004р.

13. Річний звіт по ВАТ "Банк Універсальний" 2005р

14. Александрова М.М., Маслова С.О., Гроші Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник.-2-е видання перероблене і доповнене. - К.: КНЕУ,2004.-598с.

15. Банківська система // Бюллетень НБУ. 2005. №3,ст..25- 43.

16. Боришкевич О., Банківське кредитування міжнародної торгівлі//Вісник НБУ.-2003.-№4.-с47-49.

17. Берегова Г. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможності позичальника. // Регіональна економіка.-2005-№4.-ст.113- 122.

18. Башуєв І., Ніколаєнко А. Структура і основні напрямки управління банківським ризиками // Финансовая консультация. - 2000,- №43- 44.-с.39- 51.

19. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. -К.: Видавничий центр "Академія", 2004.-с.156.

20. Возможности и риски финансовой интеграции // Єршов М.В. Зубов // Вопросы економики.-2005.-№12.с.-4-7.

21. Вишняков І. В. Методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників : Посібник. - К.:КНЕУ,2003р.-с.144.