Облік цінних паперів

Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України

Дрогобицький коледж статистики

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Облік цінних паперів"

Дрогобич

2009

План

Вступ

1. Теоретичні основи обліку цінних паперів та їх класифікація

1.1 Поняття та сутність цінних паперів

1.2 Основи організацій обліку операцій з цінними паперами

2. Організація і методика обліку цінних паперів на підприємстві

2.1. блік операцій з акціями, їх оцінка

2.2 Облік облігацій власної і невласної емісії

3. Вдосконалення обліку операцій з цінними паперами

Висновок

Використана література

Вступ

Поняття цінних паперів до 1 січня 2007 року наводилося у ст. 1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, який набрав чинності з 1 січня 1992 року. Згідно цього визначення “цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам”. Не важко помітити, наскільки не точним є дане визначення.

У господарській діяльності економічних суб'єктів відбувається значне число угод з різного роду майном, майновими правами, виконанням робіт і наданням послуг, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, нематеріальними благами, об'єктами цивільних прав і т.п. З розвитком ринкових відносин операції із цінними паперами (фінансові вкладення) одержали масове поширення поряд з операціями по реалізації товарів (робіт, послуг), кредитуванням й іншими. Цінні папери існують у різних видах і служать зручним інструментом організації й функціонування підприємств (організацій) в умовах ринкової економіки. Специфіка діяльності на ринку цінних паперів обумовила виникнення такої категорії юридичних осіб, як професійні учасники ринку цінних паперів. Для них дані операції є основним видом діяльності.

Підприємства й організації, що не є кредитними організаціями й професійними учасниками ринку цінних паперів, також є активними учасниками ринку цінних паперів. Вкладаючи кошти в державні цінні папери (облігації й інші боргові зобов'язання), у цінні папери корпорацій і статутні капітали інших організацій; а також надаючи іншим організаціям позики на території України й за її межами, підприємства здійснюють фінансові вкладення.

З огляду на виняткову важливість цієї галузі для розвитку й стабілізації української економіки, ринок цінних паперів на сьогоднішній день розглядається як галузь інтенсивного контролю й регулювання з боку державних органів. Однією з форм контролю й виступає бухгалтерський облік, а стосовно до даної курсової роботи - облік цінних паперів.

Основною метою даної курсової роботи є вивчення теорії й практики бухгалтерського обліку цінних паперів на підприємствах різних форм власності з урахуванням останніх змін в українському законодавстві.

Головні завдання курсової роботи - вивчення теоретичної бази обліку цінних паперів, аналіз особливостей обліку різних цінних паперів, формування фінансових результатів від операцій із цінними паперами, оподатковування операцій і доходів по конкретних видах інвестицій підприємств.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

акції;

облігації підприємств;

облігації місцевих позик;

державні облігації України;

іпотечні сертифікати;

іпотечні облігації;

сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);

інвестиційні сертифікати;

казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні.

Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Права, посвідчені цінним папером, належать:

пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);

особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифікати ФОН;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Із внесенням змін до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу " Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.

Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.

Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.

Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. На Міністерство фінансів України не поширюються вимоги, встановлені статтями 24 і 25 цього Закону.

Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Міністерство фінансів України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.

Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу. Залежно від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові. Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери, або акції, вказують на безпосередню частку власника в реальній власності й забезпечують одержання дивіденду необмежений час. Інші види цінних паперів є похідні від акцій і боргових зобов'язань.

Акції засвідчують право власника на частку у власних коштах Акціонерного Товариства. Емісія акцій - спосіб створення акціонерного товариства, викупу державного підприємства, збільшення статутного капіталу компанії.

Боргові зобов'язання підтверджують відносини позики між інвестором (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником). До боргових зобов'язань відносяться:

1) облігації

2) державні позики

3) депозитні й ощадні сертифікати банків

4) векселі.

Емітент облігацій й інших боргових зобов'язань повинен у певний строк виплатити й позичку й відсотки, які залишаються незмінними або варіюються незначно. Відсотки виплачуються рівними порціями протягом усього строку позики (по облігаціях) або одноразово при погашенні паперу (сертифіката).

Похідні цінні папери закріплюють право їхнього власника на покупку або продаж акцій і боргових зобов'язань. Це опціони й ф'ючерсні контракти.

Опціон - цінний папір, що підтверджує право власника на покупку або продаж певного базисного активу за фіксованою ціною через якийсь час.

Фінансовий ф'ючерс - контракт на покупку або продаж певного базисного активу в майбутньому за фіксованою ціною. На відміну від опціону ф'ючерсний контракт не право, як опціон, а зобов'язання: від опціонної покупки або продажу можна відмовитися, контракт розірвати не можна.

Процес поміщення грошей в акції, облігації, інші цінні папери, а також участі на паях в інших підприємствах називаються фінансовим вкладенням, або інвестицією. В активах підприємства виділяють короткострокові (до року) і довгострокові (строком більше року) фінансові вкладення. Особи, що вкладають кошти в зазначені активи, - інвестори, а особи, що випускають цінні папери, - емітенти.

1.2 ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:

* по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому-передачі цінного папера; "документарною" формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, а "бездокументарною" формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах". Слід звернути увагу на те, що з правової точки зору відкриття рахунків не зберігачами (в тому числі спеціальних “рахунків у цінних паперах” депозитаріями) призводять до того, що цінних папір не існує у “бездокументарній” формі, а оформлення тимчасових свідоцтв, виписок з реєстру власників іменних цінних паперів, письмових зобов'язань замість сертифікатів цінних паперів призводить до відсутності цінного папера у “документарній” формі.

* по бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку; На практиці у "бездокументарній" формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються “випусками” - сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку. При цьому такий “випуск цінних паперів” (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. [№7, с 142]

* при придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи.

Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів, що виглядає в такий спосіб:

Наймену-	Номіналь-
вання	на ціна	Покупна	Номер,	Загальна	Дата	Дата
емітента	цінного вної	вартість	серія	кількість	покупки	продажу
	паперу

Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.

Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із вказівкою дати внесення виправлень.

У випадку ведення Книги обліку цінних паперів за допомогою обчислювальної техніки результатна інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на інформаційних носіях. Роздруківка інформації з таких носіїв здійснюється в міру необхідності або вимозі органів, що здійснюють контроль відповідно до законодавства України, суду і прокуратури, але не рідше одного разу в рік.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З АКЦІЯМИ, ЇХ ОЦІНКА

Акція - це цінний папір без визначення строку обігу, який посвідчує внесення визначеного паю до Статутного фонду акціонерного товариства (компанії), дає право на участь в управлінні ним і на одержання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства (компанії).

Облік ведеться по наступних напрямках:

1) статутного капіталу акціонерного товариства в момент реєстрації суспільства

2) оплати статутного капіталу акціонерами

3) зменшення й збільшення статутного капіталу

4) операцій із частковими активами.

При обліку операцій із цінними паперами необхідно виділяти:

а) емісійний доход

б) викуп власних акцій з метою їхнього перепродажу

в) покупку чужих акцій

г) перепродаж чужих акцій

д) виплату дивідендів акціонерам

е) одержання дивідендів по фінансових вкладеннях.

Емісійний доход утвориться в емітента цінних паперів як різниця між ціною продажу й номінальною ціною акції.

Облік розрахунків з акціонерами, що працюють на підприємстві та володіють акціями, потрібно вести за новим Планом рахунків на рахунку № 67 "Розрахунки з учасниками", який призначений для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з поділом прибутку (дивіденди тощо).

На кредиті рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками" відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, на дебеті - її зменшення (погашення, в тому числі реінвестування доходів тощо).

Рахунок № 67 "Розрахунки з учасниками" має такі субрахунки:

№ 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами"

№ 672 "Розрахунки за іншими виплатами".

На субрахунку № 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у Статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших передбачених установчими документами джерел.

На субрахунку № 672 "Розрахунки за іншими виплатами" підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учасникові (засновникові) частини активів підприємства.

Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат.

1. По завершенні підписки на акції - на номінальну вартість акцій, що належать учасникам підписки, по яких не було здійснено розрахунок:

Дебет рахунка № 46 "Неоплачений капітал"

Кредит рахунка № 40 "Статутний капітал".

Аналогічний запис робиться на суму перевищення оцінкової вартості акцій (розмір заборгованості збільшується).

2. На суму коштів, перерахованих передплатниками до банку на спеціальний рахунок акціонерного товариства, тобто на суму коштів, що надійшли від продажу акцій:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках" Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал"

3. У міру надходження (заліку) належних з учасників платежів:

Дебет рахунка № 30 "Каса"

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал".

Нараховану суму дивідендів по акціях підприємства відображають проводкою:

Дебет рахунка № 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", субрах. № 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

Кредит рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками".

Довгострокові фінансові вкладення в акції інших підприємств гублять свою первісну вартість, якщо їхня ціна на фондових біржах знижується. Падіння курсу акцій означає для інвестора потенційний збиток. Якщо ринкові ціни на часткові активи ростуть, довгострокові фінансові вкладення перевищують первісну балансову вартість цінних паперів, що для інвестора обертається потенційним прибутком.

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку потенційні збитки від знецінювання довгострокових фінансових вкладень в акції інших підприємств повинні бути відбиті в тім звітному періоді, у якому вони виявлені. Для цього акції переоцінюють відповідно до їхнього поточного котирування на ринку цінних паперів (береться ціна останнього робочого дня біржі у звітному періоді).

Потенційний прибуток у поточному бухгалтерському обліку не відображається. Вона буде показана по факті після реалізації акцій або опосередкована в сумі підвищених дивідендів.

2.2 ОБЛІК ОБЛІГАЦІЙ ВЛАСНОЇ І НЕВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ

Цінні папери, які засвідчують внесення певних коштів і підтверджують зобов'язання емітента відшкодувати пред'явнику номінальну вартість цього паперу в указаний в ньому термін із виплатою фіксованого процента, називаються облігаціями.

Облігації можуть випускатися державою (державна позика), підприємствами, організаціями, установами або їх об'єднаннями з метою залучення коштів. Облігації є однією з форм кредитування емітентів покупцями цінних паперів.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суми, що не повинна перевищувати 25% статутного капіталу.

Операції щодо обліку облігацій власної емісії в бухгалтерському обліку відображаються так:

Господарські операції з обліку облігацій власної емісії.

№ п/п	Зміст господарських операцій (фактів, подій)	Проводка
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1. Довгострокові (термін обігу - більше 1-го року)
1.	Випущені облігації з дисконтом: на продажну вартість випущених облігацій (/ номінальна вартість - дисконт / помножити на кількість облігацій); на загальну вартість дисконту (розмір дисконту, помножений на кількість облігацій)	301,311 523	521 521
2.	Нараховані проценти на облігації з дисконтом	952	684
3.	Відображено списання (амортизація) дисконту (одночасно з нарахуванням процентів)	952	523
4.	Сплачені проценти за облігаціями з дисконтом	684	301,311
5.	Випущені облігації з премією: на номінальну вартість випущених облігацій (номінальна вартість, помножена на їх кількість); на загальну вартість премії (розмір премії, помножений на кількість облігацій)	301,311 301,311	521 522
6.	Нараховані проценти на облігації з премією: за рахунок амортизації премії; за рахунок фінансових витрат періоду	522 952	684 684
7.	Сплачені проценти за облігаціями з премією	684	301,311
8.	Погашені облігації за номінальною вартістю (після повної амортизації премії або дисконту)	521	301,311
2. Короткострокові (термін обігу - менше року)
1.	Випущені облігації з премією: на номінальну вартість облігацій; на вартість премії	301,311 301,311	685 733
2.	Нараховані проценти на облігації з премією	952	684
3.	Погашено проценти за облігаціями	684	301,311
4.	Погашено короткострокові облігації з премією	685	301,311
5.	Випущено облігації з дисконтом: на продажну вартість облігацій; на суму дисконту.	301,311 952	685 685
6.	Погашено облігації з дисконтом	685	301,311

Зручною формою зберігання вільних коштів є депонування грошей на ощадних сертифікатах, які не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Доход виплачується власнику ощадного сертифіката після пред'явлення банку-емітенту. Якщо власник вимагає повернення коштів раніше за вказаний в ощадному сертифікаті термін, то йому виплачується нижчий процент, ніж той, що визначений під час оформлення депозиту.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку-емітента про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника чи його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і процентів за ним.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити:

найменування цінного паперу - «ощадний сертифікат»;

найменування банку, що випустив сертифікат та його місцезнаходження;

порядковий номер сертифіката;

дата випуску;

сума депозиту;

строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката);

найменування або ім'я тримача сертифіката (для іменного сертифіката);

підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи;

печатку банку.

Доход за ощадними сертифікатами виплачується при пред'явленні їх до оплати в банк, що їх випустив.

У бухгалтерському обліку ощадний сертифікат::

Д 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

К 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

К 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

При вилученні сум, депонованих у банку:

Д 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Д 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

К 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».

Одержані доходи за ощадними сертифікатами:

Д 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Д 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

К 732 «Проценти отримані».

Доходи від іменних сертифікатів звільняється від оподаткування, а з доходів від неіменних сертифікатів відділенням банку утримується прибутковий податок у розмірі 20 % і перераховується до бюджету.

З метою виконання державної програми приватизації майна державних підприємств, ЗУ «Про приватизаційні папери» та забезпечення участі громадян України в приватизації з використанням приватизаційних чеків підприємства залучають до роботи посередників, які виконують свої функції на основі затвердженої Інструкції про умови та правила здійснення посередницької діяльності з приватизаційних паперів.

Посередницька діяльність із приватизаційними паперами здійснюється тільки за наявності ліцензії Фонду державного майна України.

Посередницька діяльність із приватизаційними паперами мають право здійснювати фізичні та юридичні особи, у майні котрих державна частка не перевищує 25%. Посередники-громадяни для такої діяльності повинні відкрити особовий рахунок в установі комерційного банку і скласти з ним договір на відкриття за балансових рахунків для посередника та обслуговування операцій з приватизаційними паперами.

Посередники-юридичні особи мають право займатися відповідною діяльністю при наявності договору з комерційним банком на обслуговування операцій з приватизаційними паперами. При цьому вони здійснюють посередницьку діяльність у розмірі, що не перевищує розміру їх зареєстрованого статутного фонду, й одержують не менше 50% прибутку від діяльності з цінними паперами.

Посередники-громадяни здійснюють посередництво щодо приватизаційних паперів у розмірі особового рахунка в установі банку. Посередницькі операції з приватизаційними паперами здійснюються виключно за наявності з клієнтом договору, який повинен містити положення про предмет договору, реквізити сторін.

За балансові рахунки в комерційному банку на обслуговування власників приватизаційних паперів відкриваються за наявності відповідної ліцензії Фонду державного майна України.

Контроль за додержанням посередниками умов та правил здійснення посередницької діяльності з приватизаційними паперами здійснюється Фондом державного майна України та Антимонопольним комітетом України.

Вексельний обіг в Україні здійснювався до кредитної реформи 1930-1932 років, а після незначної перерви було затверджено положення про переказний та звичайний вексель від 7 серпня 1937 року № 104/1341, проте у внутрішньому обороті він практично не використовувався. Відновлення вексельного обороту в Україні почалося в 1992 р., коли було прийнято постанову Верховної ради України «Про використання векселів у господарському обігу України» від 17 червня 1992 року., ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1992 р., лист Міністерства фінансів України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» №18 - 4116 від 12 серпня 1992 року.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку платежу певну суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Особливостями векселя є: відсутність в ньому причин виникнення боргу; безперечність оплати у визначений строк.

Векселі бувають прості і переказні. Звичайний (простий) вексель виписує і підписує боржник, а переказний (тратту) - кредитор (трасант). Век5сель є наказом боржникові (трасату) оплатити у визначений строк певну суму третій особі. Для того, щоб наказ кредитора-трасанта мав силу, боржник-трасант повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у певний строк. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець звичайного, є головним вексельним боржником, або «боржником першого порядку».

Вексельний бланк має розмір 105*297 мм і виготовляється методом офсетного або високого друку; скріпляється у блоки по 25 або 50 примірників. Після виписки векселя він засвідчується керівником і головним бухгалтером юридичної особи і завіряється печаткою. На відміну від звичайного векселя переказний обов'язково акцептується.

Будь-який вексель можна передати шляхом передавального напису - індосаменту на зворотному боці векселя. Наприклад: «замість мене заплатіть комерційному банку.., що розміщений за адресою…,» «замість мене заплатіть пред'явникові цього векселя» та ін.

Платіж за переказним векселем можна гарантувати за допомогою аваля. «Аваль» - це вексельна запорука, на підставі якої аваліст (як правило-банк) гарантує оплату в строк методом запису на векселі. Вексель може видаватися на різні строки: до пред'явлення, на конкретний день після пред'явлення, на відповідний день після виписки, на конкретну дату. При відмові заплатити в обумовлений строк векселетримач повинен заявити протест, що означає офіційне засвідчення факту відмови від оплати.

Превага вексельної форми розрахунків перед іншими полягає в тому, що посилюється мобільність і гнучкість грошового обороту, розширюється можливість кредитування шляхом комерційного кредиту.

При отриманні векселів на відвантажену продукцію (товари), виконані роботи послуги в обліку робляться такі записи:

Д 34 «Короткострокові векселі одержані»;

К 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

Одночасно списується фактична собівартість реалізації готової продукції, товарів, робіт чи послуг:

Д 90 «Собівартість реалізації»;

К 28 «Товари»;

К 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво» (на вартість робіт чи послуг та ін.).

Сума процентів за відстрочку продавцем платежу відображається записом:

Д 34 «Короткострокові векселі одержані»;

К 69 «Доходи майбутніх періодів».

При погашенні заборгованості забезпеченої векселями, робиться запис:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 34 «Короткострокові векселі одержані»;

При отриманні позики банку під заставу векселя робиться запис:

Д 31 «Рахунки в банках»;

К 60 «Короткострокові позики банку».

На сплачені проценти за позику:

Д 951 «Процент за кредит» (сума дисконту);

К 60 «Короткострокові позики банку».

Заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядниками та ін. кредиторами відображається на рах. 62 «Короткострокові векселі видані».

Видача векселів на суму отриманої продукції товарів і послуг відображається:

Д 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

Д 68 «Розрахунки за іншими операціями»;

К 62 «Короткострокові векселі видані».

Сума процентів за відстрочку платежів векселедавець відображає так:

Д 951 «Проценти за кредит»;

К 62 «Короткострокові векселі видані».

Оплата банку комісійних за послуги зі збереження та індексації векселів:

Д 949 «Інші витрати операційної діяльності»;

К 31 «Рахунки в банках».

При погашенні виданих векселів складається проводка:

Д 62 «Короткострокові векселі видані»;

К 31 «Рахунки в банках»

Якщо виданий вексель індексується (передається) на користь векселедавця або платника в оплату за відвантажену продукцію, роботи або послуги, то в бухгалтерському обліку сторін заборгованість списується.

У векселедавця:

Д 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»;

К 62 «Короткострокові векселі видані»;

У платнику:

Д 62 «Короткострокові векселі видані»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»;

К 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Показники, які отримує векселетримач у комерційних банках під гарантією векселів, відображаються в загальноприйнятому порядку, витрати, пов'язані з протестом за векселями, відносяться на фінансові результати.

При здійсненні дисконтних операцій (продаж векселів банку) записи на суму проданих векселів відображаються записами:

Д 31 «Рахунки в банках» (на суму, отриману від обліку векселя):

К 60 «Короткострокові позики банку» (на суму дисконту).

На суму процентів банку:

Д 951 «Процент за кредит»;

К 60 «Короткострокові позики банку» (на суму дисконту).

Векселі зберігаються в касі або передаються на зберігання в банк. На векселі, що зберігається на підприємстві скл. описи в яких вказуються найменування платника, сума і строк погашення. При заборгованості робиться відмітка в опису (дата виписки банку). Якщо векселі зберігаються в банку, то на них також складається опис. Оплата векселів банком відображається:

Д 60 «Короткострокові позики банку» (на суму дисконту);

К 34 «Короткострокові векселі одержані».

Списання векселів, за якими минули строки, оформляється:

Д 943 «Інші витрати операційної діяльності»;

К 34 «Короткострокові векселі одержані».

Оперативний контроль ведеться окремо за одержаними і виданими векселями з допомогою картотеки, упорядкованої за строками погашення заборгованості.

Синтетичний облік за рахунками 34 «Короткострокові векселі одержані» та 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться в журналі 3, аналітичний - у відомості 3.4 аналітичного обліку векселів у вигляді оборотної відомості. Записи за дебетом і кредитом робляться відповідно до вексельних номерів (векселедавців і векселетримачів).

3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Облік цінних паперів відіграє важливу роль в системі перерозподілу фінансових ресурсів держави, а також необхідний для нормального функціонування ринкової економіки. Тому відновлення і регулювання розвитку фондового ринку є однією з першочергових задач, що стоять перед урядом, для рішення якої необхідне прийняття довгострокової державної програми розвитку і регулювання фондового ринку і суворий контроль за її виконанням.

Незважаючи на всі негативні характеристики, сучасний український фондовий ринок - це динамічний ринок, що розвивається на основі: масштабної приватизації і пов'язаного з нею масового випуску цінних паперів; випуску, що розширяється підприємствами і регіонами, облігаційних позик; швидкого поліпшення технологічної бази ринку; доступу, що відкрився на міжнародні ринки капіталу; швидкого становлення масштабної мережі інститутів - професійних учасників ринку цінних паперів і інших чинників.

Сучасні соціально-економічні процеси, які проходять у нашому суспільстві, потребують переосмислення деяких “постулатів” суспільствознавства. Відносини власності, на відміну від домінуючих у вітчизняній літературі уявлень, не тільки не є ядром, основою виробничих відносин, але й взагалі не можуть бути віднесеними до останніх, бо вони являють собою юридичні, надбудовні відносини.

Спосіб виробництва детермінує відносини власності, а не навпаки.

У ринковій економіці підприємство - акціонерне товариство - самостійно приймає рішення; самостійно формує цілі й задачі, розробляє стратегію і політику свого розвитку, вишукує необхідні для реалізації своїх планів кошти, набирає працівників; здобуває устаткування і матеріали; вирішує безліч структурних питань, у тому числі і таких, як створення, ліквідація, злиття, поділ підрозділів і філій, входження до складу асоціацій та інших об'єднань; реорганізація виробничої і перебудова організаційної структури керування і багато що інше.

Акціонерні товариства здобувають усі риси самостійності, характерні для роботи в умовах ринку. Це вимагає значного розширення сфери керування та самоврядування, збільшення обсягу й ускладнення характеру робіт, що виконуються менеджерами АТ. Істотно зростає і відповідальність за своєчасність і якість прийнятих рішень. Підвищується роль маркетингових досліджень, які дозволяють вивчати динаміку потреб на ринку товарів і послуг.

Науково-технічний прогрес в Україні перетворюється в одне зі знарядь управлінських нововведень, спрямованих на створення умов для ефективної роботи. Все більшого значення набуває і вирішення питань, пов'язаних з керуванням персоналом, що займає в нових умовах ключове положення в ресурсному потенціалі. Якість функціонування й ефективність акціонерного товариства залежать від характеру впливу на нього як складових елементів, так і систем, у які воно входить. Тому необхідна умова ефективного корпоративного керування полягає насамперед у максимальному досягненні погодженості дій усіх працівників підприємства.

За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні надзвичайно актуальними для акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищити свою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управління підприємством. Саме компетентність у справах корпоративного управління та глибоке розуміння його найважливіших принципів є одним із головних питань для вітчизняних акціонерних товариств та економіки в цілому.

ВИСНОВКИ

У цей час у нашій країні все більший розвиток одержує ринок цінних паперів. Практично всі суб'єкти економічних відносин, що ведуть бухгалтерський облік безпосередньо зіштовхуються з обліком операцій із цінними паперами.

Сьогодні перед українським ринком цінних паперів стоїть ряд проблем, швидке й ефективне рішення яких послужить поштовхом до його подальшого розвитку.

Це такі завдання, як:

- контроль за діями учасників ринку цінних паперів з метою обмеження монополістичної діяльності;

- комп'ютеризація фондового ринку й створення єдиного інформаційного простору для підвищення інформованості суб'єктів ринку;

- захист інтересів інвесторів і зокрема необхідність удосконалювання процедури реєстрації цінних паперів і захисту їх від підробки;

- установлення чітких мір відповідальності державних і комерційних структур за порушення процедури випуску й обігу цінних паперів.

У даній роботі були показані основні проводки по основних операціях із цінними паперами, які періодично доводиться відображати на рахунках бухгалтерського обліку як суб'єктам економічних відносин, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами, так і іншим підприємствам й організаціям.

З удосконалюванням обігу цінних паперів всіх видів повинна й удосконалюватися й система їхнього обліку на підприємствах.

Список використаної літератури

1. Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”

2. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України”

3. Банківське право. Підручник. - Харків, 2006 р.

4. Хабарина В.М. «Операції з векселями». - 2005 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського звіту 12 "Фінансові інвестиції"

6. Закону України "Про податок на прибуток підприємств"

7. Постанова КМУ та НБУ від10.09.2003 р.№528 “Про правила виготовлення та використання вексельних бланків"

8. Основні засади грошово-кредитної політики на 2004 рік, схвалені Рішенням Ради НБУ від 17.09.2003 року №21.

9. Господарський кодекс України.

10. Цивільний кодекс України.

11. Цивільний Процесуальний кодекс України.

12. Основні тези Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2003 - 2005 роки.//Прес-служба Національного банку України, адреса статті -http://www.bank.gov.ua/Inf_mat/Pres_rel/2003/03-02-03.htm

13. 10. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

14. 11. Патрікац Л,. Крохмалюк Д. Проблеми та перспективи розвитку Цінних паперів України.// Вісник . -2004. -№1.