Умови і методи кредитування фізичних осіб

5- у разі якщо попит на майно значно менше від пропозиції (майно важко реалізувати в термін менше ніж за місяць).

Коефіцієнт платоспроможності позичальника (К пп) та його сім”ї (К пс) визначається відповідно до “Методики розрахунку платоспроможності позичальника - фізичної особи “ Положення “ Про кредитування фізичних осіб”

Дохідність бізнесу (ДБ) характеризує ефективність підприємницької діяльності приватного підприємця на ринку товарів, робіт та послуг. Показник ДБ розраховується за такою формулою :

Чд

ДБ = ---------- * 100%, (2.5)

Св

де Ч д - сума чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності ;

С в - сума одержаного валового доходу.

Нормативно - теоретичне значення показника ДБ становить 15%.

Ретельний аналіз кредитоспроможності, платоспроможності та фінансового стану позичальника, і на його базі - розрахунок ступення кредитного ризику, є ефективним засобом мінімізації втрат і скорочення трудових витрат.

Такий підхід особливо актуальний тепер, коли вартість грошей буде визначатися попитом на них з боку позичальників, їх пропозицією з боку кредиторів і коректуватися жорсткою банківською конкуренцією.

Ринковий механізм визначить також радикальні зміни відносин “банк - клієнт “, які підвищать відповідальність і позичальника і кредитора за взяте на себе зобов”язання і результативність кредитної операції.

2.3 Форми забезпечення кредитів

Забезпечення - це спосіб страхування банками ризику від неповернення кредитів, наданих населенню.

Основною умовою видачі кредиту населенню, згідно “Положення про кредитування “ та Закону України “Про заставу”, є наявність застави, завдяки чому банк страхує себе від кредитного ризику. Тобто, якщо позичальник невзмозі повернути кредит, банк має повне право реалізувати заставлене майно або вимагати повернення кредиту у поручителя чи гаранта, в результаті чого банк не зазнає збитків.

По формі забезпечення кредити є: 1) забезпечені, 2) бланкові.

Забезпечені кредити становлять основну масу банківських кредитів і гарантують комерційним банкам повернення позичок у встановлений термін із сплатою встановлених відсотків.

Незабезпечені кредити(бланкові), або як їх називають у банківській практиці - довірливі кредити, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позичку, тому дуже ризикові і вимагають більш ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника, надаються під більш високий процент і достатньо фінансово стійким позичальникам.

Забезпечені кредити в свою чергу поділяються на матеріально і нематеріально забезпечені.

Матеріально забезпечені кредити :

1) застава майна позичальника (рухоме і нерухоме майно, товарні запаси, векселі) ;

2) переуступка на користь банку контрактів, вимог, розрахунків до третьої особи;

3) інші грошові вимоги позичальника до третьої особи;

4) дорожні товарні документи;

5) цінні папери;

6) коштовні метали.

Нематеріально забезпечені кредити:

1) гарантія;

2) пайове страхування майна;

3) договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості за позикою.

Найбільш розповсюдженими кредитами, які надаються комерційними банками, є кредити з матеріальним забезпеченням.

Застава - спосіб забезпечення позичальником - заставодавцем своїх зобов'язань перед банком за одержаними позичками. У банківській практиці існують вимоги до заставодавця та до предметів застави.

Вимоги до заставодавця:

Предмет застави може бути відчуджено та звернено до відшкодування.

Предмет застави не є національною, культурною або історичною цінністю, що перебуває у державній власності.

Повинен бути правильно оформлений як застава.

Повинен мати визначену ціну, підтверджену документально (для нерухомості - довідка бюро технічної інвентаризації та документ про право власності).

Повинен мати цінність та попит при його реалізації.

Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передане під заставу тільки за згодою всіх співвласників(ст.6 Закону України “Про заставу”).

Предмет застави в необхідних випадках повинен бути застрахований (нерухомість,транспортні засоби).

Право застави виникає з моменту укладення договору і вступає в силу, коли закінчується строк погашення кредиту.

Заставне право припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язань :у разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно, у разі примусового продажу заставленого майна, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, у разі загибелі заставленого майна.

При заставі необхідно пред'явити такі документи:

Довідка відповідного органу державної влади про те, що предмет застави не занесено у державний реєстр національного культурного надбання.

Документ про вартісну оцінку предмета застави.

Копія документа, що підтверджує право власності заставодавця на заставлене майно.

Довідка нотаріальної контори про те, що предмет застави не знаходиться під арештом.

5. Опис майна, що передається у заставу.

Предмет застави обов'язково реєструється в книзі запису застав.

Забезпечення рухомим майном, як правило, застосовується при короткостроковому кредитування і поділяється на :

1.Забезпечення рухомим майном (обладнання, машини, інвентар, товари довгострокового користування).

2.Забезпечення товарними запасами. При цій формі, як застава, виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага надається товарам, торгівля якими ведеться на біржі, тобто на які легко визначити ринкову ціну. Умовою використання товарних запасів, як застави, є їх застрахованість. Існує два способи оформлення цього забезпечення: під складські квитанції і під зберігальні розписки. При першому способі заставлені товари передаються позичальником на зберігання складській компанії. Складські квитанції служать забезпеченням кредиту. Після погашення позики банк виписує ордер на видачу товарів позичальнику. При другому способі товари знаходяться на відповідальному зберіганні у позичальника, однак контроль за ними доручається представникам банку - кредитора або третім особам. В цьому випадку забезпеченням служать зберігальні розписки. Переважним способом зберігання застави для позичальника виявляється другий, бо перший відбивається на ціні позики. Другий спосіб дозволяє знизити видатки по зберіганню застави, однак збільшує ризик банку. Тому видача позики під зберігальні розписки потребує високої надійності позичальника.

Як елемент забезпечення кредиту товарними запасами може виступати вексель позичальника. Цей спосіб оформлення забезпечення застосовується при кредитуванні підприємств оптової та роздрібної торгівлі, і здійснюється так:

Банк - кредитор сплачує за товари фірмі - постачальнику позичальнику. Позичальник отримавши товар, що юридично належать банку, зобов'язується зберігати його до моменту повернення позики. Зобов'язання позичальника засвідчується векселем, що належить до сплати на першу вимогу банка - кредитора. Якщо партія заставлених товарів продана, то позичальник має право розпоряджатися виручкою тільки за дорученням банку - кредитора. Без доручення виручка зараховується в рахунок погашення позики.

3.Переуступка контрактів. Ця форма забезпечення практикується при наданні позик будівельним організаціям, що здійснюють регулярні поставки товарів(надають послуги) по контракту. Позичальник переуступає контракт банку, що надає кредит, в результаті чого надходження від замовника (покупця) передаються банку в рахунок погашення заборгованості по позичці. Переуступка дебіторської заборгованості складається з передачі банку рахунків, що підлягають сплаті за поставлені позичальником товари (виконані роботи, надані послуги)

Є дві форми переуступки:

1) без повідомлення дебіторів. В цьому випадку грошові надходження від дебіторів передаються позичальником банку,

2) з повідомленням дебіторів, коли дебітори здійснюють платежі безпосередньо банку.

4.Забезпечення дорожніми документами використовуються при кредитуванні експортно-імпортних операціях. В цьому випадку, як застава, виступають документи, що засвідчують відвантаження товарів(коносаменти і накладні)Коносаменти застосовуються при оформленні відвантажень товарно-матеріальних цінностей морським та річковим транспортом, накладні - іншим видом транспорту. Цей спосіб забезпечення кредиту оформляється шляхом індосування названих документів її власникам на користь банку - кредитора. Умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами стає страхування вантажу.

5.Забезпечення цінними паперами. В заставу приймаються державні цінні папери та папери корпорацій.

Обов'язковою умовою є висока ліквідність цінних паперів. Запозичені кошти не повинні використовуватись на придбання цінних паперів.

6.Забезпечення дорогоцінними металами. Як застава по позиках, приймається монети, злитки, вироби із золота, срібла, платини, дорогоцінні камені тощо. Цей спосіб в практиці використовується дуже рідко.

В практиці роботи банків зустрічаються й інші види забезпечення. Так при видачі позик індивідуальним позичальникам, як застава, приймаються поліси страхування життя, свідоцтва про ощадний вклад, вимоги на сплату заробітної плати; при кредитуванні фермерських господарств - урожай тощо.

Розглянемо нематеріальні форми забезпечення.

Гарантія - зобов'язання 3-ої особи погасити борг позичальника у разі його неплатоспроможності, або це договір, що укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа та прийняття до виконання банком. У ролі гаранта можуть виступати фінансово стійкі банки та особи.

Гарант повинен бути юридичною особою, мати підтверджене статутом (дорученням) право на надання гарантії; повинен бути платоспроможним ;мати рахунок в банку України (або в банку іншої країни, з якою встановлені кореспондентські відносини або укладені відповідні угоди).

Строк дії гарантії на 10-15 днів більше строку погашення кредиту, повернення якого забезпечується гарантією. Гарантійний лист складається у двох примірниках. Другий примірник гарантійного листа з поміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії передається у банк позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію. Якщо позичальник по закінченню терміну користування позикою не має коштів на розрахунковому рахунку, неповернутий кредит стягується в безспірному порядку з рахунку гаранта.

Порука - це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у разі його неплатоспроможності.

Поручителем при оформленні поруки повинна бути працездатна(часто фізична) особа, яка має джерело фінансування, є громадянином України та проживає у місці, де з нею можна встановити контакт.

Страхування позичок - це вид страхування, суть якого полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. По договору страхування позичок(укладається за рахунок позичальника) погашення наданої позички, якщо її не повертає боржник, бере на себе страхова організація.

Договір страхування повинен:

1) містити всі умови страхування;

2) страхувати ризик непогашення кредиту та відсотків за ним;

3) бути тристороннім(страховик - банк -клієнт);

4) передбачати відповідальність перед банком;

5) враховувати можливості контролю за своєчасним перерахуванням клієнтом страхового платежу;

6) враховувати відповідальність страхувальника за несвоєчасне відшкодування банку страхової суми при виникненні страхового випадку.

Розглянемо форми забезпечення, які використовує Відділення Ощадного банку №2972, на основі даних 2000 та 2001 року(табл.2.9.).

Таблиця 2.9

Аналіз форм забезпечення.

З наведених даних видно, що загальна сума забезпечення, отримана Ощадним банком в 2001 році збільшилися на + 212,4 тис.грн. Таке зростання відбулося за рахунок збільшення обсягів кредитування населення.

Аналізуючи дані таблиці 2.9 бачимо, що Відділення Ощадбанку в основному видає населенню кредити під заставу рухомого і нерухомого майна, що на + 196,1 тис.грн більше в 2001 року ніж в 2000 році. Видача кредитів під заставу майна переважає, тому що населенню мало відомі інші форми забезпечення, переваг і недоліків яких вони не знають. Тому дуже важливо, щоб працівники банку повідомляли про наявність інших форм забезпечення та про їхні переваги як для позичальника, так і для банку.

Також можна спостерігати за збільшенням видачі кредиту під цінні папери. В банку видача кредиту під цінні папери майже не використовуються, так як населення міста або не володіє цінними паперами або вони недостатньо ліквідні.

Особливу увагу потрібно приділити збільшенню питомої ваги страхуванню кредитів на +10,0 тис.грн., що свідчить про розвиток кредитування і впровадження нових послуг, вигідних як і для банку, так і для позичальника.

Як видно, існує досить багато форм забезпечення кредиту, кожна з яких має свої переваги і недоліки, тому кредитному працівникові необхідно правильно обрати форму забезпечення кредиту, щоб зменшити кредитний ризик до мінімуму.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Отже, проаналізувавши кредитування населення Ощадним банком №2972 м. Монастирища, можна з упевнінестю стверджувати, що на сьогоднішній день кредитування набуло швидкого розвитку, що є позитивним не лише до індивідуального позичальника і банку, а й для економіки в цілому.

Кредитування населення в Україні з кожним роком зростає, що для банків є позитивним, оскільки із збільшенням суми виданих кредитів підвищує доходність банку.

Нажаль, більшість населення, які б хотіли отримати кредит, не мають можливості : або процентна ставка занадто велика, або немає достатнього забезпечення. Це є серйозною проблемою. Якби банки знизили процентну ставку або надавали більше пільгових кредитів(для студентів, пенсіонерів, молодого подружжя тощо), то населення, що потребує грошових коштів, значно частіше зверталося б за допомогою до банків. В результаті чого, банки отримували б більше прибутків.

Також проблемою банків є забезпечення кредиту. Тому працівнику кредитного відділу необхідно досконало знати переваги і недоліки кожної форми забезпечення, щоб зменшити кредитний ризик до мінімуму.

В кредитній діяльності банку є ще інші недоліки. Щоб їх усунути необхідно насамперед:

1) вжити відповідні заходи для підвищення довіри всіх верств суспільства до влади і банківської системи, що дасть змогу збільшити залучення вільних коштів у банківський обіг;

2) підготувати легальне середовище, яке забезпечує захист вкладів та прав кредитора;

3) знизити ставки Національного банку України з резервування залучених банками коштів, що дасть змогу отримувати більший прибуток від наданих кредитів;

4) встановити кваліфікаційні вимоги до суб'єктів кредитних відносин, у тому числі в аспекті кредитоздатності позичальника;

5) більше уваги приділяти страхуванню та забезпеченню кредитів, що значно знизить кредитний ризик;

6) відлагодити механізм неухильної відповідальності за кредитами;

7) більше уваги приділяти стану кредитного портфеля.