Інвестицiйнi операцiї комерцiйних банкiв України
Місце комерційних банків на фондовому ринку, характерні його риси. Діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів. Характеристика інвестиційних операцій. Проблеми та перспективи розвитку інвестиційних операцій комерційних банків України.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.05.2009 |
| Размер файла | 193,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
- види цінних паперів;
- механізм корегування складу портфеля;
- розрахунок можливих прибутків і збитків від операцій з цінними паперами;
- порядок організаційного забезпечення інвестиційної діяльності-умови переміщення і зберігання цінних паперів, ведення архівних матеріалів, розробка програмного забезпечення, визначення відповідальних за проведення інвестиційних операцій.
В цілому розробка інвестиційної політики передбачає вибір шляхів вкладення грошових ресурсів на певний період для забезпечення відповідного рівня дохідності і розширення операцій банку. Оскільки така розробка е організаційно оформленим процесом, для його нормального здійснення банк повинен забезпечити такі передумови: наявність необхідної інформації та надійних джерел її отримання;
відпрацьований процес затвердження інвестиційної політики та її оперативного перегляду;
аналітичний апарат для оцінки затрат і результатів різних інвестиційних проектів та їх впливу на діяльність банку в цілому.
В основі інвестиційної політики кожного банку лежить той чи інший вид стратегії, що застосовується при вкладенні коштів у цінні папери. Як правило, комерційні банки, вкладаючи капітали, орієнтуються на проведення пасивних або активних інвестицій. Пасивна стратегія орієнтована на тривалі строки зберігання цінних паперів з метою отримання доходів від процентів за ними при мінімальному ризику. Активні інвестиційні операції навпаки, спрямовані на швидке отримання максимального прибутку у відносно короткі строки, але це пов'язано із значно більшим ризиком. У результаті переваги тієї чи іншої стратегії в інвестиційній діяльності визначаються цільовими пріоритетами, яких дотримується банк.
За останні роки було розроблено ряд альтернативних стратегій відносно розподілу строків інвестування, кожна з яких має свої переваги та недоліки.
Політика рівномірного розподілу е одним із найпопулярніших підходів до проблеми інвестиційного горизонту, особливо серед невеликих фінансових інститутів. Воно полягає у виборі деякого максимально допустимого строку: наступним інвестуванням у цінні папери в рівній пропорції на кожному з декількох інтервалів в межах цього строку. Припустимо, що керівництво банком прийняло рішення не купувати облігацій або нот з строками дії більше 5 років. Потім банк може вкласти 20 % свого інвестиційного портфеля в цінні папери, до погашення яких залишається рік або менше року, інші 20 % - в цінні папери, які будуть .гасити в інтервалі від 1 року до 2 років, інші 20 % - з інтервалом від 2 до 3 років і т.д. в межах п'ятирічного терміну (див. дод.)
Ця стратегія не максимізує дохід від інвестицій, але ц перевагою е зменшення відхилень доходу в ту чи іншу сторону, а також для її проведення не потрібно значних управлінських талантів. Більше того, цей підхід, як правило, приносить інвестиційну гнучкість, тому цінні папери весь час погашаються і забезпечують постійно надходження грошових коштів, якими банк скористатися при появі багатообіцяючих можливостей.
Інша розповсюджена стратегія-політика короткострокового акценту - передбачає купівлю тільки короткострокових цінних паперів і розміщення всіх інвестицій в межах короткого проміжку часу. Наприклад, банківський інвестиційний менеджер може прийняти рішення-інвестувати 100 %- фондів банку, які не задіяні в кредитних операціях і готівкових резервах, в цінні папери, які погашаються через 2 роки або раніше. Цей підхід розглядає інвестиційний портфель перш за все, як джерело ліквідності, а не доходу (дод. 2) Протилежний підхід підкреслює роль інвестиційного портфеля як джерело доходу. Банк може дотримуватись так званої стратегії довгострокового акценту, інвестуючи кошти в облігації з діапазоном строків погашення від 5 до 10 років. Для забезпечення вимог, пов'язаних з ліквідністю, цей банк, можливо, буде в значній мірі користуватися позиками на грошовому ринку (дод. 2)
Об'єднання короткострокового і довгострокового підходів до інвестицій складає стратегію "штанги", у відповідності з якою банк, з однієї сторони, вкладає більшу частину своїх засобів в портфель короткострокових високоліквідних цінних паперів, а з іншої сторони - в довгостроковий портфель облігацій при мінімальних або нульових вкладеннях на проміжні строки. Короткостроковий портфель забезпечує ліквідність, а довгостроковий - дохідність [16,37]
Найбільш агресивною із всіх стратегій визначення інвестиційного горизонту е підхід процентних очікувань. Він передбачає постійне оновлення цінних паперів, що зберігаються у банку, у відповідності з поточними прогнозами процентних ставок і економічної кон'юнктури. Цей підхід сукупної якості портфеля або процентних очікувань, передбачає скорочення строків погашення цінних паперів, коли очікується ріст процентних ставок, і навпаки, збільшення строків, коли очікується падіння процентних ставок. Подібний підхід збільшує можливість значних капітальних приростів, але і можливість значних капітальних збитків. Він потребує глибоких знань риночних процесів, пов'язаний з великим ризиком, якщо очікування виявляться помилковими, і пов'язаний з великими витратами, так як потребує частого виходу на ринок цінних паперів (дод.2)
Якщо е перспектива суттєвого виграшу на очікуваній віддачі або е можливість зниження ризику без значних втрат очікуваної дохідності, банки без вагання торгують своїми не заставленими цінними паперами. Вони особливо агресивно настроєні, коли надходження по кредитам малі і продаж цінних паперів, ринкова вартість яких зросла, збільшить чистий дохід і прибуток акціонерів. Але оскільки втрати в результаті торгівлі цінними паперами знижують чистий дохід до сплати податків, портфельні менеджери не люблять йти на подібні втрати, якщо не можуть довести раді директорів, що збитки будуть компенсовані більш високими доходами по новим активам, купленим за рахунок надходжень від продажу цінних паперів. Взагалі, банки торгують цінними паперами, якщо:
а) очікуваний дохід після сплати податків може бути підвищений за допомогою ефективних стратегій податкового управління;.
б) можна зафіксувати більш високу норму доходу на віддаленому кінці кривої доходності, коли планується падіння процентних ставок;
в) ці операції будуть сприяти загальному покращенню якості активів;
г) інвестиційний портфель може бути оновленим на користь цінних паперів більш високої якості без відчутних втрат очікуваного доходу, особливо якщо загострюються проблеми, пов'язані з кредитним портфелем.
2.2 Формування інвестиційного портфеля банку
Після визначення мети , якої банк хоче досягти, проводячи інвестиційну діяльність, починається формування портфеля інвестицій. При визначенні переваги тих чи інших типів цінних паперів, у які інвестуються кошти банків, враховуються два основні моменти:
рівень дохідності і рівень ризику. Як правило, дохідність цінних паперів е прямо пропорційною до рівня ризику, якого зазнає інвестор, вкладаючи капітал: чим більший обсяг доходів приносить певний цінний папір, тим більший ризик пов'язаний з такими інвестиціями, що підтверджується даними табл. З
Таблиця З. - Співвідношення рівнів дохідності та ризику за деякими типами цінних паперів
|
Тип цінних паперів |
Рівень дохідності |
Рівень ризику |
|
1. Прості акції2. Привілейовані акції3. Облігації корпорацій4. Облігації держави |
потенційно високийсереднійнизькийнизький |
високийсереднійнизькийдуже низький |
Наведені у таблиці 3 оцінки дохідності і ризику інвестицій у цінні папери можуть відрізнятися між собою у різних країнах, що пов'язано з національними особливостями функціонування фондового ринку. Наприклад, у розвинутих країнах придбання боргових зобов'язань держави вважається одним із найбільш надійним видів інвестицій, безпека яких гарантується державою. У нашій крайні довіра до держави ще не набула рівня, який дозволяв би з упевненістю віднести зобов'язання держава до низькоризикових інвестицій
Однак в цілому справедливість таких оцінок стосовно ризикованості і дохідності інвестицій не підлягає сумніву у переважній більшості країн з розвинутою ринковою економікою з урахуванням цього комерційні банки можуть формувати свої портфелі цінних паперів, дотримуючись певного балансу між існуючим ризиком і очікуваною віддачею, на кожен конкретний період часу. При однаковому рівні ризику банки намагаються придбати ті цінні папери, які приносять найбільший дохід. Разом з тим, оскільки дохідність цінних паперів, як правило, е похідною від рівня ризику, то лише незначна кількість банків надає перевагу вкладенням значних коштів у цінні папери з високим рівнем доходу та із значним ступенем ризику. Загалом кожен комерційний банк сам визначає співвідношення ризику і віддачі при інвестиціях, виходячи із власних можливостей здійснення операцій на фондовому ринку [16, 39]
З метою зниження ризику і забезпечення збалансованості інвестиційної діяльності портфель комерційного банку повинен включати різні типи цінних паперів - облігації, прості та привілейовані акції. Для оптимального поєднання можливостей досягнення дохідності, безпеки, зростання капіталу і ліквідності, як основних інвестиційних завдань банку, диверсифікації вкладень лише за типами цінних паперів недостатньо. Не менше важливим е розподіл інвестицій за якістю кожного типу цінних паперів, що визначається особливостями діяльності їх емітентів. Даний критерій диверсифікації інвестиційного портфеля е найбільш важливим для комерційних банків, так як безпосередні можливості реалізації тих чи інших цілей інвестицій залежать від надійності певного конкретного емітента та успішності його діяльності.
Безпосередньою основою для прийняття рішення про вкладення коштів у той чи інший вид цінних паперів, служить фундаментальний аналіз цінних паперів, інвестиційної ситуації, на основі якого портфелі інвестицій диверсифікуються за емітентами цінних паперів. Такий аналіз е детальним вивченням суті процесів, що відбуваються на фондовому ринку, з'ясуванням причин, які визначають економічну ситуацію на ньому, та вибором напрямків вкладень, які е найбільш ефективними з точки зору інвестиційних цілей.
Інвестиційний аналіз може здійснюватись комерційним банком у три основні етапи. На першому здійснюється аналіз загальноекономічної ситуації в країні та фондового ринку в цілому, на другому вибір галузей і підгалузей економіки, які найбільше підходять для інвествання; третій полягає у вивченні стану окремих фірм і компаній з точки зору перспективності вкладення коштів у їх цінні папери [21, 14]
На першому етапі аналізу при вивченні загальноекономічної ситуації розглядаються показники, які характеризують основні тенденції розвитку макроекономічних процесів: обсяги валового національного продукту (ВНП) за останні періоди, рівень інфляції, динаміка виробництва, стан ділової активності, загальні обсяги споживання і нагромадження, дефіцитність державного бюджету, ситуація на кредитному ринку і рівень позичкових процентних ставок та інші. При цьому аналізується поточна ситуація, а також робляться прогнози на перспективу щодо впливу зазначених показників на стан фондового ринку з точки зору наявності певних сприятливих або несприятливих умов, за яких комерційному банку доведеться проводити інвестиційні операції.
Оцінка макроекономічних показників дає уявлення про стан справ у переважній більшості галузей економіки. Однак для кожної з них, окрім загальноекономічних, притаманні внутрішні закономірності і особливості розвитку. Тому на другому етапі аналітичної роботи комерційним банкам необхідно оцінити стан окремих галузей і підгалузей економіки, представлених на фондовому ринку які за конкретних загальноекономічних умов е найбільш привабливими для розміщення капіталів.
На даному етапі інвестиційного аналізу комерційні банки намагаються виявити галузі, що знаходяться на підйомі і в рамках визначених інвестиційних пріоритетів надають кращі, порівняно з іншими, можливості розміщення коштів. Тому при здійсненні фундаментального аналізу діяльності галузей слід враховувати специфіку їх виробництва, інформацію про досягнення науково - технічного прогресу та передові технології, що надає глибокі уявлення про потенційні об'єкти інвестування та перспективи їх розвитку. Вибір галузевих напрямків інвестицій здійснюється на основі співставлення показників, що відображають динаміку виробництва, обсяги реалізації, величину товарних і сировинних запасів, рівень цін, заробітної плати, прибутку, нагромаджень як в розрізі різних галузей, так і у порівнянні з аналогічними показниками в економіці країни в цілому. Оптимальність такого вибору значною мірою визначає ефективність інвестиційної діяльності банку.
Оцінка найбільш прийнятних напрямків розміщення коштів серед різних галузей створює основу для вибору в їх рамках конкретних видів цінних паперів, вкладання в які забезпечували в найбільш повне вирішення інвестиційних завдань. Тому на третьому етапі інвестиційного аналізу комерційні банки проводять детальну оцінку стану окремих підприємств, у цінні папери яких можуть бути інвестовані кошти.
Даний етап інвестиційного аналізу відзначається найбільшою складністю і трудомісткістю, оскільки вимагає від банку всебічного вивчення усіх аспектів діяльності того чи іншого підприємства.
У загальному вигляді структура такої аналітичної роботи складається з двох частин. Одна включає оцінку поточного фінансово-господарського стану підприємства, ефективності його діяльності та перспективи розвитку . [10, 40] Такий аналіз дозволяє найбільш повно вивчити стан справ у емітента, що може слугувати одним із ключових моментів для прийняття рішення про інвестування коштів.
При аналізі фінансового стану підприємства використовується ряд коефіцієнтів та. співвідношень. Такий аналіз допомагає інвесторам визначити, чи не загрожує підприємству банкрутство, а також порівняти його з іншими підприємствами тієї ж галузі або з конкурентами. Інвестори користуються цими коефіцієнтами та співвідношеннями для оцінки діяльності компанії і динаміки її розвитку.
Незважаючи на велику кількість показників, які використовуються при аналізі фінансове - господарського стану фірми їх можна розбити на чотири основні категорії, відповідно до того, що вони показують:
1) коефіцієнти та показники ліквідності;
2) коефіцієнти та показники активності;
3) коефіцієнти та показники заборгованості;
4) коефіцієнти та показники прибутковості
Ліквідність активів залежить від того, як швидко і без значних втрат їх можна реалізувати. Головне завдання полягає в тому, щоб визначити чи достатньо коштів надходить на фірму, щоб вона могла розраховуватись із своїми постачальниками і кредиторами. Для виміру ліквідності фірми використовується два основних коефіцієнти - це поточний коефіцієнт та коефіцієнт "кислотного тесту" (миттєвий показник)
Поточний коефіцієнт - це співвідношення між поточними активами та поточними зобов'язаннями:
Поточний коефіцієнт = Поточні активи
Поточні зобов'язання
Поточний коефіцієнт приблизно визначає межу безпечності фірми за її можливістю покривати короткострокові зобов'язання. Він не відображає мобільність капіталу фірми. Очевидно, що фірма, у якої е значні кошти на рахунках та багато цінних паперів, що швидко реалізуються буде більш ліквідна ніж фірма, у якої накопичені великі товарно-матеріальні запаси. Тому досконалішим показником ліквідності е миттєвий коефіцієнт ліквідності, який не враховує товарно - матеріальних запасів, а має справу з легко конвертованими у гроші активами. Коефіцієнт життєвої ліквідності визначає, чи спроможна фірма у разі падіння її товарообороту покрити свої зобов'язання перед кредиторами.
Коефіцієнт =Поточні активи - матеріальні запаси
“кислотного тесту” Поточні зобов'язання
Показники активності визначають здатність фірми в разі необхідності мобілізувати живі гроші на рахунок. Очевидно, чим швидше фірма спроможна реалізувати товарно-матеріальні запаси та одержати гроші від дебіторів, тим кращий її фінансовий стан.
Середній період = Заборгованість покупців
погашення Сума товару : 360 днів
Визначений середній період погашення заборгованості покупцями показує термін, за який рахунки дебіторів перетворюються в "живі гроші".
Оборотність тов.-мат. запасів = Собівартість проданої пропусти
Середня величина запасів
Оборотність товарно-матеріальних запасів важлива для фірми, бо запаси найменш ліквідні серед поточних активів. Фірма змушена тримати запаси, і це зв'язує її кошти, отже, їй вигідно реалізувати запаси якомога швидше, щоб вивільняти кошти для інших потреб. Загалом висока оборотність товарних запасів вважається ознакою ефективного використання цих активів.
Фірма може позичити гроші на короткотермінові цілі, головним чином, щоб фінансувати робочий капітал, або ж довгострокові цілі, головним чином, щоб купити приміщення та обладнання. Коли фірма бере в борг надовго, вона зобов'язується періодично сплачувати проценти та погасити борг, коли настане термін погашення. Вона повинна мати достатнього доходу, щоб погасити борги.
Одним із шляхів визначення кредитоспроможності фірми е аналіз коефіцієнтів та показників заборгованості. [12, 358]
1. Коефіцієнт = Всього боргових зобов'язань заборгованості Всього активів
Коефіцієнт заборгованості показує, який відсоток активів фінансується за рахунок боргу. Чим нижче значення цього коефіцієнта, тим нижчий фінансовий ліверідж.
Більш відомим показником заборгованості е співвідношення довгострокової заборгованості та власного капіталу.2. Довгострокова заборгованість
Власний капітал
заборгованості і капіталу
3. Довгострокова заборгованість довгострокової заборгованості. Цей показник порівнює довгострокову заборгованість із сумою активів фірми та може надати корисні дані про те, якою мірою фірма фінансує свої активи за рахунок довгострокового боргу.
4. Коефіцієнт кратності процентів
К = ДВПП
Сума процентів за рік
де ДВПП - дохід до вирахування процентів за позику та податків Даний показник показує, чи достатньо операційний дохід фірми (ДВПП) покриває проценти та борги фірми. Цей показник має певні недоліки:
по - перше, не лише ДВПП може бути джерелом покриття процен-тів. Кошти фірми надходять також за рахунок амортизації. Їх мож-на використати на покриття процентів;
по - друге, показник не враховує інші фіксовані платежі, такі, як сплата основного боргу, орендні платежі та дивіденди на привілей-овані акції.
Недоліки показника кратності процентів частково враховує коефіцієнт загального покриття
В США важливим джерелом даних, пов'язаних з коефіцієнтами покриття процентів та загального покриття, в обробній, гірничій промисловості, торгівлі е квартальні фінансові звіти, які друкує комісія з цінних паперів та бірж [12, 429]
Інвестиційні менеджери банку повинні приділяти значну увагу показникам прибутковості фірми. Коли прибутковість певної фірми падає нижче допустимого рівня, то показник співвідношення ціни акцій та ДНА (дохід на акцію), а також ціна акцій фірми знижуються - саме тому показник прибутковості е вирішальним для будь-якої фірми.
Коефіцієнт валового прибутку показує, як ефективно менеджери фірми використовують матеріальні ресурси та робочу силу у виробничому процесі:
Виручка від Собівартість
K = продажу товарів - проданих товарів
Виручка від продажу товарів
Коефіцієнт операційного прибутку К = ДВПП
Виручка від продажу товарів показує, як успішно працюють менеджери фірми, щоб фірма одержувала доходи від своїх операцій у бізнесі. Він означає, який ДВПП на одну грошову одиницю виручки має фірма. Коефіцієнт чистого прибутку
К = Чистий прибуток після утримання податків
Виручка від продажу товарів
порівнює чистий дохід з виручкою.
Коефіцієнт окупності власного капіталу (КОВК):
КОВК = Чистий прибуток після утримання податків
Власний капітал
показує акціонерам прибутковість їх капіталу.
Інвестиційному менеджеру банку необхідно звернути особливу увагу на цей коефіцієнт, що е одним із інструментів оцінки прибутковості та доходу фірми порівняно з іншими фірмами.
Коефіцієнт окупності інвестицій був запроваджений компанією "Дю Пон" для своїх власних потреб, але нині він використовується багатьма основними компаніями як зручний показник для порівняння чистого доходу із загальною сумою активів.
КОІ = Чистий дохід
Активи
Якщо активи використовуються ефективно, доходи та КОІ будуть високими, якщо ні, то доходи то КОІ будуть низькими.
Кожен показник, про який згадувалось вище, певним чином характеризує діяльність фірми. Проте фінансовий аналіз важить найбільше тоді, коли е певні стандарти, за якими можна порівнювати показники фірми. Інвестиційному менеджеру банку потрібно знати не лише прибутковість фірми, її ліквідність, заборгованість та показники активності - покращуються вони чи погіршуються, але й необхідно визначити, як працює фірма порівняно з конкурентами, компаніями галузі або найкращою фірмою в галузі. Для цього існують спеціальні видання, які публікують всі необхідні дані. Ці видання публікують показники для різних галузей і навіть окремих компаній. Їх можна використовувати для порівняння. Видання компанії "Роберт Морріс 'Ассосіайтс" "Стандартні показники" навіть розбиває ці показники в залежності від величини фірм. Такі показники галузі та компаній потрібно порівнювати з показниками фірми, діяльність якої аналізується, щоб виявити різницю або схожість [19, 259]
Іншою важливою складовою частиною третього етапу інвестиційного аналізу е безпосередня оцінка інвестиційних якостей цінних паперів різних емітентів, тобто потенціалу акцій і облігацій підприємств з точки зору можливостей найбільш повного задоволення інтересів інвестора. З цією метою використовуються система показників, що відображають якість різноманітних цінних паперів. У банківській та інвестиційній практиці в країнах з розвинутою економікою застосовуються ряд коефіцієнтів, індексів, абсолютних показників, які дозволяють всебічно охарактеризувати ефективність вкладення коштів інвесторів у цінні папери.
Для характеристики інвестиційних якостей акцій можуть використовуватись такі показники
1. Доход на одну акцію, який розраховується як співвідношення між сукупним чистим доходом корпорації і загальною кількістю акцій, випущених в обіг:
Дохід на одну акцію = Сума чистого доходу
Кількість акцій
Чим вище значення цього показника за останні періоди, тим кращі інвестиційні властивості акцій у забезпеченні достатнього рівня дохідності.
2. Коефіцієнт ціна - дохід, який встановлює зв'язок між ціною акцій тобто її вартістю на ринку і величиною чистого доходу корпорації, що припадає на одну акцію:
Коефіцієнт ціна - дохід = Дохід на одну акцію
Ринкова ціна акції
Чим більше величина даного коефіцієнта, тим вища оцінка акцій тієї чи іншої корпорації.
3. Дивідендна віддача акцій, яка встановлює зв'язок між величиною дивіденду і ціною акції:
Дивідендна віддача акцій = Дивіденд на одну акцію * 100%
Ціна акцій
Даний коефіцієнт е основним статистичним показником, що дозволяє співставити рівень дохідності акцій різних корпорацій, а також акцій з іншими альтернативними видами вкладень коштів.
4. Коефіцієнт виплачуванності, що виражає у процентах, яка частка чистого доходу, отриманого корпорацією, виплачується у вигляді дивідендів акціонером:
Коефіцієнт виплат = Дивіденд на одну акцію 100%
Дохід на одну акцію
Чим вище значення даного коефіцієнта, тим кращу дохідність забезпечують інвестиції в акції тієї чи іншої корпорації.
5. Коефіцієнт дивідендного покриття являє собою показник обернений до коефіцієнта виплат:
Коефіцієнт дивідендного покриття = Дохід на одну акцію . 100 %
Дивіденд на одну акцію
Даний показник відображає, у скільки разів чистий дохід корпорації перевищує суму виплачуваних нею дивідендів, тобто показує, яка частина доходів корпорації використовується на цілі розвитку.
6. Показник капіталізованої вартості акцій, який визначає ринкову вартість усіх акцій корпорації:
Капіталізована вартість акцій = Кількість х Курс однієї
акцій акції
7. Показник повного доходу від інвестованого капіталу, який узагальнює рівень дохідності (або збитковості) коштів, вкладених в акції:
Дивіденд Ціна акції Ціна акції
на одну на початок на кінець
Коефіцієнт повного доходу = акцію + року - року
Ціна акції на початок року
Даний показник відображає загальний рівень ефективності інвестованого в акції капіталу як за рахунок отримання дивідендів.
Для характеристики облігацій в процесі інвестиційного аналізу можуть використовуватись такі показники.
1. Прямий дохід за облігацією, який встановлюється у процентному вираженні, в залежності від величини доходу від облігації і її ціною:
Норма Номінальна вартість
Прямий дохід за облігацією = процента х облігації____
Ринкова ціна облігації Якщо ціна облігації вища за її номінальну вартість, то величина прямого доходу буде нижчою за норму процента.
Якщо ж ціна нижче за номінальну вартість, то прямий дохід вищий за процентну ставку.
2. Дохід за облігацією на дату погашення, що визначає величину фактичного процентного доходу інвестора на момент погашення придбаних ним облігацій:
СП-РЦ
Дп = НП + П -100% РЦ + СП
2 де Дп - дохід за облігацією на момент погашення;
НП - норма процента, що виплачується по облігації;
СП - сума погашення облігації, тобто її номінальна вартість- у даній формулі вона приймається за 100 % РЦ - ринкова ціна облігації на момент її придбання - вона виражається в процентах до номінальної вартості;
П - період від моменту придбання облігацій до моменту її погашення в роках [20, 120]
У процесі інвестиційного аналізу можуть використовуватись також інші показники для оцінки якостей акцій і облігацій. Розраховані показники можуть співставлятись з даними інших фірм, середньогалузевими величинами, включаючи розрахунки за останні роки, що передують поточному аналізу.
Розглянуті етапи аналітичної роботи відображають усю складність і трудомісткість операції, пов'язаних з оцінкою характеристик різних фондових інструментів. Зрозуміло, що деяким комерційним банкам, особливо тим, у яких відносно невеликі обсяги активних операцій, досить важко проводити подібні фундаментальні дослідження. У розвинутих країнах таку роботу виконують, як правило, спеціалізовані аналітичні фірми, що добре інформовані про ситуацію на фондовому ринку і надають консультаційні послуги з питань інвестиційних операцій.
Результати інвестиційного аналізу дозволяють банку обрати оптимальні напрями вкладення коштів серед багатьох видів цінних паперів різних емітентів відповідно з пріоритетними цілями інвестицій. Маючи за результатами аналізу повну інформацію про ситуацію на ринку цінних паперів та стан окремих емітентів, банк може ефективно диверсифікувати власний інвестиційний портфель, розподіливши його між багатьма видами цінних паперів, емітованих різними суб'єктами ринку.
У зв'язку з тим, що ситуація на фондовому ринку постійно змінюється, комерційні банки повинні регулярно переглядати вміст свого інвестиційного портфеля і оновлювати його склад відповідно із змінами економічної ситуації, інвестиційних цілей банку та якостей окремих цінних паперів. Ті фондові інструменти, які за своїми характеристиками вступають у протиріччя із цільовими пріоритетами банку у сфері інвестицій, продаються і замінюються іншими, які відповідають поточним потребам банку.
2.3 Інвестиційні операції комерційних банків України
Фондовий ринок України перебуває у стадії формування. Це дуже рухливий інститут, який чутливо реагує на регулюючі заходи з боку держави, на бурхливий розвиток ринкових відносин у країні. Банки відіграють важливу роль на фондовому ринку, і хоча цей феномен ще остаточно не сформувався, вже нині можна визначити риси діяльності банків у цьому перспективному просторі.
Передусім треба зазначити, що однією з найважливіших особливостей формування банківської системи України е універсальний характер комерційних банків. Система універсальних банків, на відміну від системи спеціалізованих кредитних установ, несе в собі потенційно більші вигоди для економіки в цілому. Це природно випливає зі спектра тих функцій, які виконують універсальні банки Окреме місце посідає діяльність на ринку цінних паперів.
Широке коло виконуваних операцій дозволяє універсальному банку зберегти високу стабільність при кон'юнктурних коливаннях, високу життєздатність відносно загальноекономічних функцій. Водночас, зважаючи на принцип симетричності ризику, універсальний характер банків диктує і більшу небезпеку, адже в цих банках сконцентровано владу. Звідси - жорстокі обмежуючі заходи з боку центрального банку та уряду, які не завжди відповідають інтересам економічного розвитку країни. Відповідна закономірність простежується і у функціонуванні фондового ринку України, що підтверджує аналіз його сучасного стану.
Потенціал фондового ринку України, тобто спектр і обсяг послуг, які можуть бути реалізовані тут, уже тепер досить великий. В операціях, які виконуються банками для задоволення потреб суб'єктів фондового ринку, представлені всі стадії обігу цінного папера - від його випуску і обслуговування до погашення. Розвиток ринку диктує свої правила: збільшується кількість його учасників, визначаються і коригуються їхні функції, відпрацьовується принцип ефективної взаємодії. З іншого боку, відбувається насичення ринку цінними паперами різних видів.
Один із головних об'єктів сучасного українського фондового ринку - акції вітчизняних корпорацій. Відносно ринку акцій банки відіграють подвійну роль: як емітенти і як інвестори. На кінець 1999 року загальна річна емісія банківських акцій сягнула 419,7 мільйона Грн., що становить 27,7 відсотка всього обсягу емісії за відповідний період. Щоправда, цей показник знизився порівняно з попередніми роками. Так, на 1.01.98 року ця цифра становила 88 відсотків, а на 1.01.1999 року - 74 відсотки [10, с.50]
Зниження відбувається із двох причин. Перша. Банки сформували свій статутний фонд в основному до 1994 року, емісії останніх трьох років були емісіями другого і вище порядків. Друга. У зв'язку з розвитком процесу приватизації підвищилася частка приватизованих підприємств у загальному обсязі емісії. Крім емісійної діяльності на ринку корпоративних цінних паперів, банки здійснюють спекулятивні операції від свого імені і від імені клієнтів. Насичення фондового ринку акціями емітентів, які розрізняються за сферами діяльності (фінансові установи, промислові корпорації, сільськогосподарські виробники, торгівельні підприємства і підприємства сфери побуту та інші), дає реальну можливість створити наближений до ефективного банківський фондовий портфель.
Проаналізуємо динаміку росту інвестиційного портфеля комерційних банків на базі таких даних (таб. 4)
Таблиця 4. Динаміка частки інвестиційного портфеля, в чистих активах комерційних банків України
|
Показники |
1,01,98 |
1,04,98 |
1,01,99 |
1,04,99 |
|||||
|
Значення |
Відхилення, % |
Значення |
Відхилення, % |
Значення |
Відхилення, % |
Значення |
Відхилення, % |
||
|
1. Чисті активи млрд.грн. 2. Кредитно-інвестиційний портфель млрд. Грн. 3. Частка кредитно-інвестиційного портфеля в чистих активах, % 4. Інвестиційний портфель млрд. Грн. 5. Частка інвестиційного портфелю в кредитно-інвестиційному, % 6. Частка інвестиційного портфелю в чистих активах, % 7. Частка ОВДП в інвестиційному портфелі, % |
2,449 1,386 56,62 0,1033 7,45 4,22 67,0 |
* * * * * * * |
2,778 1,654 59,54 0,1884 11,39 6,78 69,2 |
19,4 19,3 5,2 82,3 52,9 60,7 3,3 |
4,652 2,794 60,07 0,5485 19,63 11,79 77,9 |
67,5 68,9 0,8 191,0 72,3 73,9 12,8 |
5,834 3,859 66,15 0,9798 25,39 16,79 81,8 |
25,4 38,0 10,1 48,6 29,3 42,4 5,0 |
* Наведено дані по 109 комерційним банках України
Як видно з таблиці 4 інвестиційний портфель комерційних банків за період з 1.01.1998 року по 1.04.99 року збільшився в 9,5 рази, і становить 979,8 млн. грн. Його частка в чистих активах банків зросла за даний період майже в 4 рази і становить 16,79 %. Зростання вкладень банків у цінні папери е наслідком зменшення дохідності від кредитних операцій, що змушує банки шукати нових шляхів розміщення капіталів. Доказом цього е збільшення частки інвестицій в кредитно-інвестиційному портфелі банків в 3,4 рази.
Незважаючи на те, що 1.02.96 року Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону " Про банки і банківську діяльність." були зняті всі обмеження на участь комерційних банків в статутних фондах підприємств і організацій, значну частину інвестиційного портфеля банків складають облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) - 81,8 % 3 моменту появи цих облігацій на ринку їхня частка в інвестиційному портфелі банків постійно зростає. Це чітко відображено на рисунку 2.
Рис. 2. Графік зміни частки ОВДП в інвестиційному портфелі банків.
Така ситуація пояснюється високою інвестиційною привабливістю ОВДП (висока дохідність, низький ризик, ліквідність), особливостями оподаткування доходів від ОВДП, високим рівнем автоматизації операцій на ринку ОВДП, можливістю підтримати ліквідність банку за допомогою одержання кредиту НБУ під заставу ОВДП, а також операцій РЕПО.
Так, процентний дохід від купонних облігацій, а також дисконті по без купонним облігаціям згідно законодавства України не оподатковуються [22, 7]
Для обслуговування ринку ОВДП департаментами НБУ - інформатизації і емісійне - кредитним створено автоматизовану систему. Вона виконує три завдання: первинне розміщення, обслуговування операцій на біржовому та позабіржовому ринках, депозитарний облік. Для практичного втілення цих завдань застосовується уже перевірена схема: розробляється автоматизоване робоче місце, яке встановлюється в головному офісі комерційного банку (АРМ КБ), і програмне забезпечення, що е функціональною основою для роботи центральній точці (проведення аукціонів, депозитарний облік, торгівельний майданчик тощо). Комерційний банк виконує всі операції безпосередньо зі свого офісу, використовуючи засоби електронної почти НБУ.
На сьогодні в режимі дослідно-промислової експлуатації працює автоматизована система комплексного обслуговування суб'єктів ринку державних цінних паперів у банківській системі, об'єднуючи Національний і комерційні банки, біржові та потенційно позабіржові торгівельні майданчики.
Автоматизована система складається з програмних комплексів "Ліго", "ВТОРИН", "ДЕПО - ОБЛІК", "ДЕПО - ЗАПИТ".
Електронний депозитарій Національного банку забезпечує не лише формальне ведення обліку за депозитарними рахунками депонентів (банків) при розміщенні та обігу державних цінних паперів на біржовому та позабіржовому ринках, але й контроль за відповідністю між обсягом емісії державних цінних паперів та їхньою кількістю в обігу. Кожна депозитарна операція починається з перевірки наявності у власника відповідної кількості цінних паперів зазначеного виду.
Технологічно схема взаємодії різних суб'єктів та функціонуючих завдань відповідає діючому "Положенню про порядок бухгалтерського та депозитарного обліку, розміщення, обігу, сплати відсотків та погашення облігацій внутрішньої державної позики в банківських установах" і чинними законодавчими актами.
Депозитарний облік на рівні НБУ здійснюється в електронному депозитарії НБУ програмним комплексом "ДЕПО - ОБЛІК". Депозитарний облік на рівні комерційного банку здійснюється програмою "Депозитарний операційний день", що забезпечить виконання банком функцій зберігача (депозитарна діяльність). Для взаємодії між ними створено АРМ - КБ. "ДЕПО-ОБЛІК", який у даний час дає змогу комерційним банкам формувати депо-документи та направляти їх для обробки в електронний депозитарій НБУ.
АРМ - КБ "ДЕПО-ОБЛІК" забезпечує отримання комерційним банком інформації про стан своїх особових рахунків у депозитарії НБУ та про роботу банку на біржовому та позабіржовому ринках із відображенням кожної депо-операції в електронному депозитарії. Можливі операції: купівля-продаж, блокування на торги, застава, репо, ломбард, формування фонду страхування фізичних осіб. Цінні папери, що знаходяться у власності банку та його клієнтів, обліковуються на різних депо-рахунках.
Банк працює з двома типами депо-документів: розпорядженнями та повідомленнями. Для проведення позабіржової операції необхідно отримати від комерційних банків-учасників обидва документи, що утворюють в депозитарії узгоджувальну пару документів, на підставі яких виконується перереєстрація прав власника цінних паперів.
При проведенні операцій між банком та його клієнтом також необхідно сформувати два депо-документи.
АРМ-КБ "ДЕПО-ОБЛІК" надсилає розпорядження та повідомлення у депозитарій НБУ. Поточний стан депо-документів видається за формою "Стан депо-документів". Депо-документ може мати стан: "Відправлено", "Виконано", "Очікує пари", "Невиконане - код помилки". У комерційного банку е можливість відстежувати протягом робочого дня стан депо-документів, власних рахунків у динаміці роботи депозитарію.
Бажаючий продати цінні папери на торгівельному майданчику повинен вказати у розпорядженні вид цінного папера, кількість, ідентифікатор майданчика. Депозитарій перевіряє можливість проведення такої операції, виконує блокування на відповідному торгівельному рахунку комерційного банку. Формуються технологічні цикли. Інформація про стан торгівельних рахунків направляється на відповідний торгівельний майданчик. [22, 11]
При проведенні голосових торгів ці дані на торгівельному майданчику роздруковуються в розрізі комерційних банків та кодів випуску цінних паперів. У випадку електронних торгів забезпечується технологічний інтерфейс із діючою торгівельною системою. Після виконання цих робіт реєстр укладених угод формується торговою системою і передається в електронний депозитарій.
Після проведення оплати в електронний депозитарій від торговельного майданчика або розрахунково-клірингового банку надходить реєстр оплат. Усі реєстри (угод, оплат) надсилаються електронним способом. Після цього виконується остаточне перереєстрація прав власності на цінні папери. Ця технологія забезпечує дотримання принципу "поставки проти платежу" в біржових електронних торговельних системах "ВТОРИН", "КОНТРАКТ", системі голосових торгів тощо.
На початку дня електронний депозитарій аналізує дати виплат. По кожному виду цінних паперів визначається необхідність формування бухгалтерських документів для нарахування відсотків та остаточного погашення. За наявності таких документів автоматично формується файл платежів, де вказано суми по кожному банку, він направляється в ОПЕРУ НБУ для подальшої обробки програмним комплексом "Операційний день банку" та передачі засобами системи електронних платежів у комерційні банки.
Таким чином, підставами для проведення операцій у електронному депозитарії е:
- затверджений аукціонним комітетом реєстр розміщених облігацій
- розпорядження банків під час продажу державних цінних паперів на біржовому ринку;
- реєстри угод та оплат, сформовані на торгівельних майданчиках;
- розпорядження комерційних банків щодо блокування державних цінних паперів для формування фонду страхування фізичних осіб;
- розпорядження та повідомлення про перерахування коштів учасникам угод на позабіржовому ринку;
- календарна дата для проведення блокування (розблокування) цінних паперів щодо нарахування коштів для сплати відсотків;
- погашення державних цінних паперів;
- письмові рішення Правління НБУ або правоохоронних органів щодо накладання арешту на державні цінні папери.
Основна нормативна-довідкова інформація (НДІ) формується при оголошенні та проведення чергових аукціонів із розміщення цінних паперів і містить: код випуску державних цінних паперів, номінал, дату проведення аукціону, Дату оплати, дату погашення, ставку прибутковості, дати виплат відсотків, суму виплат.
НДІ надходить у комерційні банки, електронний депозитарій, на торгівельні майданчики та використовуються усіма програмними комплексами обслуговування ринку ОВДП. Вона містить також список діючих депозитарних рахунків, коди операцій, ідентифікатори торговельних майданчиків, МФО комерційних банків. При оголошенні чергового аукціону засобами АРМ-НБУ "ЛІГА" у Національному банку формується НДІ про випуск цінних папе-рів АРМ-КБ "ЛІГА" забезпечує прийом ДДІ, огляд, формування конкурентних та неконкурентних заявок за рахунок власних кош-тів або за дорученням клієнта на участь в аукціоні з первинного розміщення ОВДП.
Під час аукціону АРМ-НБУ "ЛІГА" роздруковує таблицю можливих результатів.. Після затвердження результатів аукціонною комісією інформація про результат участі комерційних банків в аукціоні надсилається в комерційні банки. АРМ-КБ "ЛІГА" надає можливість роздрукувати отримане повідомлення про результат участі комерційного банку в аукціоні. За правилами аукціону комерційний банк зобов'язується виконати необхідні платежі на адресу ОПЕРУ НБУ у встановлений час. ОПЕРУ НБУ контролює надходження платежів від усіх комерційних банків. Інформацію щодо проданих на аукціоні облігацій АРМ-НБУ "ЛІГА" направляє в електронний депозитарій Національного банку.
Програмний комплекс "ВТОРИН" забезпечує проведення торгів в електронному режимі. При цьому всі заявки купівлі-продажу формуються та модифікуються безпосередньо в комерційному банку і передаються на торговельний майданчик засобами електронної пошти.
АРМ-КБ "ВТОРИН" формує заявки купівлі та продажу по видах цінних паперів за дорученням банку або клієнта. Існує механізм, за допомогою якого задана кількість цінних паперів розбивається на лоти.
Заявки на продаж цінних паперів надсилаються на торговельний майданчик у день після виконання АРМ-КБ "ДЕЛО-ОБЛІК" депо-розпорядження на продаж відповідних цінних паперів. Успішне виконання електронним депозитарієм депо-розпорядження е необхідною умовою подальшої участі даних цінних паперів у торговій сесії.
Після кожного технологічного сеансу АРМ торговельного майданчика "ВТОРИН" передає у комерційний банк зображення електронного біржового табло, яке подає інформацію про угоди, укладені на торгах, у розрізі видів цінних паперів із зазначенням їхніх кількісних і вартісних параметрів. Табло містить блок, що відображає попит і пропозицію, та прес-реліз із інтегрованою інформацією про кількість продавців, покупців, заявок, угод тощо.
Протягом торгового дня комерційний банк має можливість модифікувати відіслані раніше заявки, причому програмою дозволена модифікація вартісних умов лише в напрямку зближення цін купівлі та продажу.
Після закінчення торгової сесії (робочого дня) комерційний банк отримує файл "Біржових контрактів" та узагальнений прес-реліз торгів. Програмний комплекс "ДЕПО-ЗАПИТ" працює в підрозділах Національного банку (емісійно-кредитний департамент) і дає змогу оперативно контролювати стан депозитарного обліку в розрізі регіонів, комерційних банків, видів цінних паперів, депозитарних рахунків. [22,15]
Розглянуті чотири програмних комплекси об'єднано в єдину технологічну систему (див. дод. 4), яка е кроком у напрямку автоматизації робіт із державними цінними паперами на фондовому ринку, та підвищує загальний рівень функціонування банківської системи України.
Перевагою облігацій над іншими цінними паперами е те, що маючи їх у своєму портфелі, комерційні банки можуть приймати участь в операціях РЕПО-операцій, за допомогою яких можна підтримати ліквідність комерційного банку.
Операція РЕПО- це операція з цінними паперами, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (Національним банком України та комерційними банками) про продаж (купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою ціною.
Суть операції проста. Уявімо собі двох учасників ринку - Національний банк України і комерційний банк "Н". Обидва учасники е власниками державних цінних паперів (необхідна умова). Комерційний банк передбачає, що через деякий період у нього виникнуть проблеми з ліквідністю. Він звертається з пропозицією продати Національному банку необхідну кількість своїх цінних паперів за певною ціною, що може бути прив'язана до середньозваженої ціни аукціону, на якому вони куплені. Особливість операції РЕПО полягає у тому, що вона передбачає обов'язковий зворотній викуп, але вже за іншою ціною. Різниця між цінами і е тим процентним доходом, який одержує сторона, що виступає покупцем у першій частині операції РЕПО. Операції репо мають подвійне навантаження. По-перше, вони дають змогу комерційному банку в потрібний момент підтримати свою ліквідність. По-друге, можуть застосовуватися центральним банком як інструмент регулювання грошової маси в обігу. Державні цінні папери, що е у його портфелі і призначені для операцій РЕПО, Національний банк України використовує через пряме і зворотне РЕПО.
У ситуації,коли в межах визначених основних монетарних параметрів банківська система потребує підвищення ліквідності, НБУ через комерційні банки здійснює операції прямого РЕПО - на підставі генеральної угоди він купує у комерційного банку (або банків) державні цінні папери на відповідний період з умовою зворотного їх викупу комерційним банком в установлений термін. У разі здійснення цієї операції НБУ випускає в обіг додатковий обсяг платіжних засобів і таким чином підтримує ліквідність банківської системи.
У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, Національний банк України може продати комерційним банкам через механізм зворотного репо державні цінні папери, які знаходяться у його портфелі, на відповідний період за умови викупу їх у комерційного банку в установлений термін. У разі здійснення такої операції НБУ вилучає з обігу надлишкову грошову масу через регулювання ліквідності банківської системи, а банк може одержати додатковий дохід, який визначається за формулою:
Кількість днів до погашення інвестованих за РЕПО
ПД = Сума цінних паперів х Ставка х 365 днів х 100 угодою РЕПО
ПД - процентний дохід
Національний банк України може здійснювати операції РЕПО-купівлі- продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і шляхом проведення тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО.
Отже, із всього сказаного можна зробити висновок, що облігації внутрішньої державної позики мають значні переваги над іншими цінними паперами, тому зростання їхньої частки у інвестиційних портфелях банків е закономірним.
РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
З розвитком фондового ринку України - нарощуванням обсягів емісії цінних паперів, впровадженням приватизації, випуском державних боргових зобов'язань, комерційні банки стали приймати активну участь в його функціонуванні. Станом на 1.01.1999 р. Міністерством фінансів України було видано 141 дозвіл комерційним банкам на здійснення посередницької діяльності по випуску та обі-гу цінних паперів, а Фондом державного майна України було ви-дано 22 ліцензії комерційним банком на здійснення посередницької діяльності з приватизаційними паперами [12, с.42]
Проте здійснення інвестиційних операцій комерційними банками в Україні було вкрай ускладнено деякими законодавчими актами, а також загальною ситуацією, яка склалась на фондовому ринку. Так згідно з доповненнями до закону "Про банки і банківську діяльність" загальна сума внесків комерційних банків до статутних фондів інших підприємств і організацій не могла перевищувати 10% його власного статутного фонду. При цьому частка комерційних банків у статутному фонді одного підприємства чи організації не повинна була бути вищою за 15 % . Значно гальмує розвиток інвестиційних операцій комерційних банків недосконалість фондо-вого ринку України, який на даний період характеризується такими ознаками:
1) невизначеність моделі, нормативно-правова незабезпеченість з точки зору його ефективного функціонування, роздрібнена система державного регулювання;
2) невеликі обсяги і неліквідність цінних паперів, високий ступень ризиків, пов'язаних з цінними паперами;
3) нерозвиненість матеріальної бази, технології торгівлі цінними паперами, інфраструктури
4) відсутність відкритого доступу до макро- та мікроекономічної інформації про стан фондового ринку. У результаті загальні обсяги банківських інвестицій залишались порівняно незначними (таб. 5)
Таблиця 5. Динаміка обсягу і структури банківських інвестицій в Україні(млн. грн.)1
|
Види вкладень |
1.01.96 |
1.01.97 |
1.01.98 |
1.01.99 |
|||||
|
сума |
Питома вага, % |
Сума |
Питома вага, % |
сума |
Питома вага, % |
сума |
Питома вага, % |
||
Усього вкладень в цінні папери, в тому числі:1) вкладення в акції акціонерних товариств2) вкладення в акції підприємств3) вкладення в недержавні боргові зобов'язання4) вкладення в державні боргові зобов'язання5) враховані векселі |
291810,01,00,0 |
10062,13,4-34,5- |
924339145 |
1004,43,242,41,148,9 |
141,41681116,84123,87 |
1000,50,082,60,016,9 |
316,3610,46517,49207,5580,81 |
1003,30,05,565,725,5 |
Як видно із таблиці на початок 1999 року загальні інвестиції комерційних банків у цінні папери склали 315,36 млн. грн., основна частина яких припадала на державні облігації - 207,55 млн. грн., і зовсім незначна частка - на акції господарських організацій - 10 млн. грн.,. Така велика частина державних боргових зобов'язань у інвестиційному портфелі комерційних банків пояснюється їх значними перевагами над іншими цінними паперами. Державні облігації, як ніякі інші цінні папери, можуть забезпечити досягнення всіх інвестиційних цілей (низький ризик, висока дохідність, ліквідність).
У 1999 рік багато комерційних банків увійшли із неповерненими позичками, що змусило їх різко скоротити кредитну діяльність і спрямувати вільні кошти в інше русло. І тут з'явилися безпечні облігації Міністерства фінансів України, які забезпечували такі доходи, яких не приносить навіть високоризикові позичкові операції. Інвестиційні операції комерційних банків звелись на даному етапі до простих дій: купівля облігацій внутрішньої державної позики на первинному ринку: зберігання їх до погашення [ЗО, 14]
Але така ситуація тривала недовго. Період "бурі і натиску" на ринку ОВДП минув. Позаду фантастичні проценти доходності первинного розміщення ОВДП. Перед банками постали проблеми ефективного формування інвестиційного портфеля, який би забезпечував максимальний дохід і гарантовані надходження для виплат за майбутніми зобов'язаннями.
Подобные документы
Ринок цінних паперів в системі ринкових відносин комерційних банків. Операції комерційних банків по емісії власних цінних паперів. Оцінка інвестиційної якості портфелю цінних паперів, формування резервів для покриття можливих збитків від операцій з ним.
курсовая работа [212,1 K], добавлен 12.04.2010Розгляд діяльності комерційних банків на світовому ринку цінних паперів та в Україні. Аналіз їх емісійної та інвестиційної діяльності на фінансовому ринку. Визначення основних причин, які стимулюють банки до проведення операцій з цінними паперами.
статья [19,6 K], добавлен 21.09.2017Сутність та класифікація учасників фондового ринку України. Стратегія і питома вага операцій з цінними паперами в діяльності банків України. Цінні папери в якості платіжних інструментів. Емісійна та інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів.
отчет по практике [3,0 M], добавлен 19.09.2010Види активних операцій комерційного банку. Кредитна діяльність банків України. Досвід зарубіжних банків щодо активних операцій. Процес кредитування. Формування відсоткової ставки за позиками. Перспективи розвитку активних операцій вітчизняних банків.
курсовая работа [328,6 K], добавлен 24.02.2009Теоретичні основи, суть, значення та види інвестиційних операцій комерційних банків та основні фактори ризику. Інвестиційна діяльність як гарант стабільності функціонування банківської системи, аналіз її оцінки та основні проблеми і шляхи вдосконалення.
курсовая работа [633,5 K], добавлен 13.10.2010Особливості організації банківської справи та основних функцій комерційних банків. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків. Походження та розвиток комерційних банків. Функції комерційних банків. Операції комерційних банків.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 10.04.2007Загальнотеоретична характеристика комерційних банків та їх функцій. Залучення коштів населення та юридичних осіб. Кредитна політика Державного ощадного банку України. Організація грошового обігу, безготівкових розрахунків, касових операцій та інкасацій.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 03.05.2011Дослідження проблем розвитку комерційних банків як складової фінансової банківської системи України. Оцінка їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки. Характеристика кредитної системи, операцій та функцій Національного банку.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.03.2015Фондовий ринок, як частина фінансового ринку. Характеристика сучасного фондового ринку України. Організаційно-економічна та правова характеристика діяльності. Аналіз структури і динаміки портфеля цінних паперів. Диверсифікація, як метод управління.
дипломная работа [429,7 K], добавлен 26.08.2010Сутність, зміст та порядок здійснення операцій комерційних банків щодо залучення вкладів населення. Порядок нарахування та сплати відсотків по депозитним вкладам фізичних осіб. Аналіз ефективності проведення операцій комерційних банків з депозитами.
курсовая работа [48,5 K], добавлен 14.01.2010
