Комерційна таємниця і проблеми її захисту в банках

14

Контрольна робота

з дисципліни:

«Безпека банків»

Комерційна таємниця і проблеми її захисту в банках

1. Комерційна таємниця

На даний час існує поділ таємниці на державну та комерційну.

Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які визначені у порядку, встановленому Законом "Про державну таємницю", та підлягають охороні з боку держави.

Законодавство України про державну таємницю базується на Законі України "Про інформацію" та інших актах законодавства, прийнятих відповідно до нього.

Дія законодавства України про державну таємницю не поширюється на відносини, пов'язані з охороною комерційної банківської таємниці, іншої конфіденційної та таємної інформації, якщо остання одночасно не є державною таємницею.

Чим відрізняється комерційна таємниця від державної? Відомості, які складають державну таємницю, встановлені відповідним законодавчим актом та підлягають захисту зі сторони держави. Комерційна таємниця законодавче не визначена, оскільки вона завжди різна залежно від фірм чи підприємств, до яких вона належить. Інша відмінність полягає в тому, що державну таємницю захищають силами держави в особі відповідних органів, тоді коли комерційну - службами безпеки фірми. При цьому слід мати на увазі, що комерційні секрети можуть бути і державними секретами, проте державні -- не можуть бути комерційною таємницею, оскільки в цьому випадку йшла б торгівля державними інтересами.

У повсякденному житті комерційна таємниця завжди виступає у формі комерційних секретів. Тому будь-яка таємниця є секретом, але не усякий секрет є таємницею. Виходячи з цього, спробуємо дати визначення комерційної таємниці і комерційного секрету.

Комерційна таємниця - це економічні інтереси, що приховуються з комерційних міркувань, та відомості про різні сторони і сфери фінансової, виробничо-господарської, управлінської, науково-технічної діяльності банківських установ, фірми, підприємства, компанії, корпорації (в подальшому фірми), охорона яких зумовлена інтересами конкуренції і можливою загрозою економічної безпеки фірми. Комерційна таємниця виникає тоді, коли вона становить інтерес для комерції.

Комерційні секрети - форма прояву комерційної таємниці. Вони є інформацією у вигляді документів, схем, виробів, що належать до комерційної таємниці фірми, і підлягають захисту з боку служби безпеки від можливого посягання шляхом викрадення, вивідування тощо витоку інформації.

Їх розрізняють за такими ознаками:

— природою комерційної таємниці (технологічні, виробничі,
організаційні, маркетингові, інтелектуальні, рекламні);

— належності власнику (власність фірми, групи підприємств,
окремої особи, групи осіб тощо);

— призначенням.

Документам, що містять комерційні секрети, надають гриф
"конфіденційно", "суворо конфіденційно", "конфіденційно лише
адресату" тощо).

Комерційною таємницею, на відміну від виробничої, вважають відомості, які стосуються торгових відносин фірм: організація і розміри обороту, стан ринків збуту, банківських операцій, інформація про постачальників і споживачів.

Розголошування комерційної таємниці може погіршити економічне становище банка, підприємства або фірми. Щоб цього уникнути, слід перевести таку інформацію в розряд "інформація, що охороняється". Це роблять наказом керівника фірми, в якому перераховують відомості, що належать до комерційної таємниці, оскільки вони мають свій, спеціальний режим охорони.

Методика віднесення тих чи інших відомостей до комерційної таємниці в нашій країні ще не розроблена, тому, спираючись на досвід зарубіжних країн, обмежимося лише деякими рекомендаціями.

1. При засекреченні інформації слід виходити з принципу економічної вигоди і безпеки фірми. Причому, оголошуючи ту чи іншу інформацію комерційною таємницею, важливо дотримуватися "золотої середини". Надмірне засекречення діяльності фірми може призвести до втрати прибутків, оскільки умови ринку вимагають широкої реклами вироблюваної продукції і надання послуг. Ті самі результати може викликати зневажливе ставлення до комерційної таємниці, оскільки ринок - це завжди конкуренція. Американські підприємці вважають, що втрата 20 відсотків інформації призводить до розорення фірми протягом місяця.

2. Інформація типу "ноу-хау", безумовно, має бути віднесена до розряду комерційної таємниці, її треба охороняти і від власного персоналу, бо завжди існує небезпека, що той чи інший співробітник звільниться і влаштується на роботу в конкуруючу фірму. Інформація ж, якою він володіє, не може бути у нього вилучена, і є ймовірність її розголошення чи продажу.

У деяких країнах існує практика підписання з співробітниками угоди, за якою йому після звільнення забороняється працювати в конкуруючій фірмі. Проте такого роду угоди діють лише протягом певного терміну після розірвання договору з найму. Зокрема, під час дії цього обмеження співробітнику слід виплачувати винагороду. У нашій практиці такі угоди поки що невідомі.

3. Інформація про раціоналізаторську пропозицію, винахід тощо, що знаходиться у стадії розробки, безсумнівно, належить до комерційної таємниці.

4. Особливу увагу слід приділити охороні договорів, що укладаються фірмою чи банком. Більшість, безумовно, належить до комерційної таємниці. Причому у певних випадках охороні підлягає не лише текст договору, але і сам факт його укладання.

Керівник банку чи фірми має встановити суворий порядок зберігання перших примірників договорів і роботи з ними, їх слід зберігати у певному місці у відповідальної особи і видавати лише під розписку з письмового дозволу керівника. На особи, відповідальні за зберігання договорів і роботу з ними, покладають персональну відповідальність за втрату договорів або витік інформації з них. Все це необхідно тому, що діяльність комерційних структур будують здебільшого на договірних засадах, і конкурент або партнер на переговорах, володіючи інформацією у цій сфері, може скласти досить повну картину виробничого і фінансового стану банку чи фірми. Пропажа (крадіжка) перших примірників договорів веде до значних ускладнень і навіть неможливості доведення тих або інших положень при виникненні суперечки і її вирішення в судовому порядку. При підписанні договору рекомендують, щоб представники сторін ставили підписи не лише в кінці договору, але і на кожному листі, щоб уникнути заміни одного тексту іншим.

Слід відмітити, що витрати зарубіжних банків і фірм на охорону своєї комерційної таємниці становлять 10-15 відсотків усіх витрат на процес основної діяльності.

Що повинен знати керівник, який починає створювати систему безпеки на своїй фірмі чи в банку? Передусім, знати, що це обійдеться недешево. Доручити створення системи безпеки професіоналам, і лише їм. Відразу ж слід подумати про безпеку найважливіших секретів, витік яких здатний нанести збиток, що значно перевищує витрати на їхній захист. При цьому треба встановити: яка інформація потребує захисту; кого вона може зацікавити; який "термін життя" цих секретів; у що обійдеться їхній захист.

Потім треба підготувати план з охорони комерційної таємниці. Як свідчить зарубіжний досвід, він повинен складатися з двох розділів: запобігання викраденню секретної інформації і запобігання витоку секретної інформації. Для цього потрібно:

— визначити, яка комерційна інформація є секретом банку чи фірми;

— встановити місця її нагромадження;

— виявити потенційні канали витоку інформації;

— отримати консультацію з перекриття цих каналів у фахівців;

— проаналізувати співвідношення витрат на використання різних систем, що забезпечують захист секретної інформації, і вибрати найприйнятнішу;

— призначити людей, відповідальних за кожну частину цієї системи;

— скласти графік перевірки стану справ на дільницях.

Система забезпечення безпеки банку і фірми охоплює такі організаційні заходи:

— контроль приміщень і обладнання (забезпечення безпеки виробничих і конторських приміщень, охорона фото- та іншого копіювального обладнання, контроль за відвідувачами);

робота з персоналом (бесіди при прийомі на роботу, інструктаж щойно прийнятих працівників з правилами захисту інформації, навчання збереженню комерційної таємниці, стимулювання дотримання комерційної таємниці, робота з співробітниками, що підозрюються в розкраданні секретної інформації, бесіди з тими, що звільняються);

— організація роботи з конфіденційними документами (встановлення порядку діловодства, контроль за походженням секретних документів, контроль за публікаціями, розсекречення і знищення конфіденційних документів, охорона секретів інших банків і фірм);

— робота з конфіденційною інформацією, нагромадженою в комп'ютерах банку чи фірми (створення системи захисту електронної інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення контролю за користуванням ЕОМ);

— захист комерційних таємниць фірми в процесі укладання контрактів (тут важливо чітко визначити коло осіб, що мають відношення до цієї роботи).

Викладений вище план є наближеним. Однак, у всіх випадках захисту комерційної таємниці слід звернути особливу увагу на документи, оскільки в нашій країні основні обсяги комерційної інформації зберігають в документах.

Керівник має впорядкувати процеси фіксації секретної інформації в ділових паперах і організувати їх рух так, щоб викрадення конфіденційних документів було ускладнено настільки, щоб воно ставало економічно невигідним для викрадача.

При роботі з документами, що містять комерційну таємницю, слід дотримуватися певних правил, а саме:

— суворого контролю (особисто або через службу безпеки) за допуском персоналу до секретних документів;

— призначення відповідальних осіб за контролем секретного діловодства і наділення їх відповідними повноваженнями;

— розроблення інструкції (пам'ятки) роботи з секретними документами, ознайомлення з нею відповідних співробітників банку чи фірми;

— контроль за прийняттям працівниками письмових зобов'язань про збереження комерційної таємниці банку чи фірми;

— особистий контроль з боку керівника за службами внутрішньої безпеки і секретного діловодства.

Існують різні способи ведення секретного діловодства, спрямовані на запобігання витоку комерційних секретів, що містяться в документах. Як вже було вказано, документи, що містять комерційну таємницю, поділяють у міру секретності інформації, що є в них, і забезпечують відповідним грифом секретності.

Для роботи з секретними документами відводять спеціальні приміщення з надійною звукоізоляцією. У ті приміщення не допускають не лише сторонніх осіб, але і співробітників, що не мають дозволу (допуску) на роботу з секретами банку чи фірми. Ці приміщення повинні мати капітальні стіни, надійні перекриття, міцні двері із замками та засувами, захист на вікнах від проникнення сторонніх осіб, а також надійно охоронятися, в тому числі системою охоронної сигналізації, електронно-механічними пристосуваннями із застосуванням кабельного телебачення тощо.

Чернетки секретних документів треба готувати в зошитах з пронумерованими аркушами. Після підготовки документів "начисто" чернетки знищують уповноважені на те співробітники. Слід вести облік кількості копій секретних документів і забезпечувати секретні машини лічильником копій і ключем, що запускає машини в дію.

Ймовірність витоку секретної інформації з документів особливо велика в процесі їх пересилання. Якщо немає можливості користуватися послугами воєнізованого фельдзв'язку, то доставку секретних документів і цінностей слід організувати своїми силами із залученням співробітників власної служби безпеки або ж звернутися в спеціалізовані фірми, які такі послуги надають за плату.

Працівники банку чи фірми, що відповідають за збереження, використання і своєчасне знищення секретних документів, мають бути захищені від спокуси торгівлі секретами банку чи фірми простим, але вельми надійним способом - високою зарплатою.

У процесі зберігання і пересилання секретних документів можуть застосовати засоби захисту і сигналізації при несанкціонованому доступі До них. Одна з новинок - світлочутливе покриття, нанесене на Документи, яке може проявитися під впливом світла, вказуючи тим самим на факт ознайомлення з документами або їх фотографування сторонніми особами.

З цією метою використовують і електроніку. Електронний пристрій величиною з сірникову коробку реагує на світло. Варто його включити і вмісити у сейфі, під паперами на робочому столі - і у вашому розпорядженні надійний сторож. Електронний пристрій спрацьовує при попаданні на нього світла і подає пронизливий звуковий сигнал. Цей пристрій, який коштує 10 доларів США, називають "Хоум детективом" (домашнім детективом). "Хоум детектив" забезпечують радіопередавачем, який включає на значній відстані інші захисні системи і зовнішню сигналізацію.

Фахівцям з питань комерційної інформації відомі й інші технології і системи охорони конфіденційних документів від несанкціонованого доступу або

2. Забезпечення захисту комерційної таємниці в банках

Крім прямого викрадення інформації в банку використовують витік інформації при цьому найбільш вірогідними джерелами є: персонал, що має доступ до інформації; документи, що містять цю інформацію; технічні засоби і системи обробки інформації, у тому числі лінії зв'язку, якими вона передається.

Отже, персонал - один з головних каналів витоку інформації. Знаючи це, керівнику банку треба ретельніше вивчати біографію особливо важливих співробітників. Варто звернути пильну увагу як на знову прийнятих на роботу, так і на тих, хто підлягає звільненню. Ці люди знаходяться в ситуаціях, найсприятливіших для витоку інформації.

Витік інформації охоплює широке коло різних дій. Це і втрата інформації з комп'ютера, і пропажа документів. Втратою вважають і таємне копіювання інформації конфіденційного характеру з дискети на дискету, знятої "особисто для себе" копія документа, що містить комерційну таємницю.

Важливу роль у захисті інформації грають морально-етичні норми, які не є обов'язковими, однак їх недотримання веде до втрати авторитету (престижу) людини, групи осіб або всієї організації.

При охороні інформації від прямого розкрадання або знищення нерідко вдаються до заходів фізичного захисту. Це - замки на дверях, грати на вікнах, різні механічні, електромеханічні і електронні пристрої охорони будівлі, лабораторії, інших приміщень банку чи фірми.

Фізичні заходи захисту, як правило, застосовують в сукупності з адміністративними заходами, до яких належать: організація відповідного режиму секретності, пропускного і внутрішнього режиму, створення служби безпеки, навчання й інструктаж персоналу.

Технічні системи охорони охоплюють електромеханічні, акустичні, ємнісні, радіотехнічні, магнітометричні засоби.

Об'єктивні потреби фірми, банку страхової компанії тощо в забезпеченні збереження комерційної таємниці визначаються рядом чинників, а саме: загостренням конкурентної боротьби на ринку товарів і послуг; важливістю збереження секретної інформації протягом деякого проміжку часу; можливістю перевірити кожний з вірогідних каналів витоку інформації і, насамперед, конкретних працівників.

Останні два чинники мають бути ретельно прораховані за витратами.

У промислове розвинених країнах основою захисту комерційної таємниці є законодавчі акти і контракти найму-звільнення, які укладає банку чи фірма з працівниками. Навіть при наявності відповідних законів більшість банків чи фірм йде на те, щоб підписувати контракти зі своїми працівниками про нерозголошування довірених їм секретів або з моменту встановлення трудових відносин, або коли співробітник отримує доступ до комерційних секретів.

В умовах, коли правове регулювання охорони комерційної таємниці вже існує, слід обумовити прийняття на себе працівником банку чи фірми, прийнятим за контрактом, зобов'язання про нерозголошування комерційних секретів. При цьому даний документ має прямо передбачати право роботодавця розірвати трудову угоду (контракт) із співробітником, що порушив назване зобов'язання, а також вживати інших заходів, передбачених законом.

У країнах, де норми права досить детально регламентують охорону комерційної таємниці, використовують загальновживані форми угод (контрактів) про її нерозголошування.

Звичайно, працівник банку чи фірми, підписуючи такого роду документ, повинен чітко уявляти, що конкретно з ділової інформації і технологічних розробок є таємницею банку чи фірми. Якраз з цієї причини і вважають обов'язковою вимогу про те, щоб вся секретна інформація була відособлена від інших відомостей, і документи, що її містять, носили відповідний гриф.

На практиці для охорони комерційної таємниці банку чи фірми її працівниками як під час роботи в ній, так і після звільнення використовують більш детально розроблені угоди. Важливо, щоб умови збереження комерційної таємниці колишнім співробітником банку чи фірми були реальними за часом, залишаючи йому можливість підшукати гідно оплачувану роботу.

Використання контрактів про збереження комерційної таємниці дає можливість забезпечити формальний юридичний захист комерційної інформації, до якої має або мав доступ персонал банку чи фірми.

Головне місце в організації надійного захисту секретної інформації відводять роботі з кадрами. Фахівці вважають, що збереження секретів на 80 відсотків залежить від правильного підбору, розміщення і виховання кадрів. І цю роботу слід починати від дня прийому людини на роботу.

Другим за важливістю заходом є обмеження доступу до секретної інформації. Робота має бути організована так, щоб кожний співробітник мав доступ лише до тієї інформації, яка необхідна йому в процесі виконання прямих службових обов'язків. Ця міра не зможе цілком захистити від можливого її витоку, але дасть змогу звести можливий збиток до мінімуму.

Третім напрямком у роботі з кадрами є проведення виховної роботи. Фахівці області протидії промисловому шпигунству дають такі рекомендації:

— використовувати будь-яку можливість для пропаганди програм забезпечення режиму секретності;

— різнобічно стимулювати зацікавленість робітників у виконанні режиму секретності;

— не забувати періодично винагороджувати співробітників за успіхи в захисті секретної інформації.

Слід мати на увазі, що самі заклики не дають позитивних результат, тому значне місце у виховній роботі відводять навчанню, цілями якого є:

— чітке знання співробітником обсягів інформації, що охороняється, за безпеку якої він несе особисту відповідальність;

— розуміння виконавцем секретних робіт, характеру і цінності Даних, з якими він працює;

— навчання правилам зберігання і захисту секретних даних. При цьому жодне правило або процедуру „е рекомендують вводити без роз'яснення їхньої суті, доцільності і необхідності. Кожний кершник, доводячи такі правила до відома своїх підлеглих, зобов'язаний підкреслити, що вони є невід'ємною частиною їхньої роботи.

Водночас не слід обмежуватися лише виховною роботою і навчанням. Співробітник, що порушив правила роботи з секретною інформадіею, має знати, що у нього будуть серйозні неприємності і він буде покараним керівництвом.

Такі підходи до роботи з кадрами дають непогані результати і можуть застосовуватися на фірмах різного профілю діяльності.

Важливим напрямком в організації роботи по захисту конфіденційної інформації є встановлення порядку поводження з її носіями, такими як документи, креслення, дискети, комп'ютерні програми тощо. При цьому слід враховувати, що:

— фахівці ставлять обов'язковою умовою наявність на носіях конфіденційної інформації відмітних поміток, що розрізняють залежно від рівня секретності, але вони мають відрізнятися від тих, що застосовуються в сфері захисту державних секретів;

— в умовах банку чи фірми забезпечити кожному виконавцеві роботу в спеціально виділеному приміщенні буває практично неможливо, тому слід дотримуватися "політики чистих столів", суть якої полягає в тому, що при відсутності працівника на робочому місці не має бути жодних документів.

Кінець XX століття відзначився тим, що завершується перехід від індустріального суспільства до суспільства інформатики. Наша цивілізація вступає в нову еру, де інформація є стержнем розвитку економіки. Вже сьогодні 75 відсотків працівників у Сполучених Штатах, а в Японії - близько 80 відсотків займаються обробкою інформації. Скоро ми, сидячи вдома за комп'ютером, зможемо отримати будь-яку інформацію з будь-якої точки планети. Але це - в майбутньому. А поки що банкам чи фірмам, зацікавленим в своїй конкурентоздатності, слід забезпечити ефективний захист своєї інформації і встановити контроль за її використанням. Тому урядові і комерційні організації ряду держав приступили до реалізації програм наукових досліджень і проектно-конструкторських робіт в області захисту інформації, створення з цією метою спеціальних технічних і програмних засобів.

Список использованной литературы

1. Методи захисту банківської інформації : Навчальний посібник / В.К.Задірака, та інш. - К: Вища школа, 1999, -261с.

2. Богуш В.М., Кудін A.M. Інформаційна безпека "від А до Я". 3000 термінів та понять. - К.: Техніка, 1999. - 300 с.

3. Врублевский Б.И. Основы предпринимательской деятельности. Гомель: Развитие, 1993.

4. Гавриш В.А. Практическое пособие по защите коммерческой тайны. Симферополь: Таврида, 1994.

5. Гайкович В., Першим А. Безопасность электронных банковских систем. М.: Единая Европа, 1994.

6. Деружинский В.А., Деружинский В.В. Основы коммерческой тайны (Практическое пособие для предпринимателя). Мн.: ООО «Полирек», 1994.