Роль страхування в період переходу до ринкової економіки

Реферат на тему:

«РОЛЬ СТРАХУВАННЯ В ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ»

Під економікою розуміється господарська система, що забезпечує задоволення індивідуальних і суспільних потреб людей життєвими благами.

Економіка -- це безперервний процес відтворення товарів і послуг. Серед розмаїття продуктів економіки значне місце посідають страхові послуги. У попередніх підрозділах було показано, що страхування як форма захисту має багатовікову історію, але найінтенсивнішого розвитку набуває воно в умовах ринкової економіки.

Україна у складі колишнього СРСР зазнала дії майже 70-річ-ного «експерименту» господарювання в умовах централізованої економіки. Він у цілому виявив значно менші порівняно з ринковою економікою можливості для ефективного функціонування господарської системи. Розпочата понад 10 років тому переорієнтація на поступовий перехід нашої країни до економіки ринкового типу зумовила потребу здійснення глибоких реформ. У їх основі -- серйозні структурні зміни форм власності, розвиток ринкового середовища.

В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, в якій опинилася держава на момент визнання її політичне незалежною. Звідси закономірна поява особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Великої перебудови поряд з державними фінансами, банківською

справою зазнало страхування. Воно стало налаштовуватися на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації.

У чому ж полягає роль страхування в ринковій економіці? Розглянемо головні напрямки прояву позитивного впливу страхування.

Перспективним є якомога ширше застосування зарубіжного досвіду страхування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених страховими випадками об'єктів. .

Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна -- держава в центрі Європи. Тут перетинаються транспортні артерії, що сполучають Схід і Захід. Зростає товарообмін інших країн з нашою державою, збільшуються транзитні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних відносин.

Цивілізований бізнес не можна уявити без страхування відповідальності партнерів за виконання контрактів, відповідальності товаровиробника за якість продукції та послуг, відповідальності роботодавця перед своїми працівниками, професійної відповідальності працівників за шкоду, завдану споживачам товарів та послуг. У підвищенні комерційної дисципліни велика роль належить страхуванню юридичних витрат.

Отже, страхування майнових ризиків так само, як і розширення страхування відповідальності, спрямовані на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної частини бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовувані на організацію економічної безпеки. Раніше вже йшлося про те, що страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10 % страхового поля, регулівна роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну, наприклад, від більшості країн Європейського союзу, США, Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства й громадяни.

Важко уявити на Заході підприємця, який ризикнув би зайнятись тим чи іншим бізнесом, зігнорувавши страхування. Такі дії суперечили б здоровому економічному глузду.

Це особливо важливо; для підприємств малого і середнього бізнесу, які мають великі можливості для розвитку і в Україні.

Проілюструємо сказане таким прикладом. Нова фірма має на мір здійснювати виїзну торгівлю спортивним одягом та взуттям Підприємець для організації цього бізнесу має у своєму розпорядженні 60 тис. грн. При цьому 20 тис. грн потрібно авансувати н; придбання спеціального автомобіля, а решту коштів спрямувати на закупівлю товару та інші витрати. Припустимо, що за тако структури розміщення капіталу підприємець отримуватиме сере дньоденний прибуток у 500 грн протягом 250 днів на рік. Прот< автомобільний транспорт характеризується як найбільш небезпе чний.

Перед підприємцем постає проблема: що вигідніше -- створи ти власний резерв коштів на випадок термінової необхідності за міни автомобіля чи вдатися до послуг страхової компанії? Уявім* ситуацію, що власник не застрахував автомобіль. У такому раз він матиме економію на страховій премії (наприклад, 8 % вї, вартості автомобіля, тобто 1600 грн на рік).

Водночас утриматися від придбання страхового полісу озна чає для підприємця необхідність зарезервувати з метою само страхування транспортного засобу, а отже, значною мірою і без пеки свого бізнесу, не менш як третину всього капітал; (20 тис. грн). Це суттєво зменшує фінансові результати діяльнос ті. У даному випадку на авансований капітал буде отримано при бутку не 125000, а лише 83330 грн. Крім того, зберігаючи резері на депозитному рахунку, підприємець може розраховувати ще н; отримання приблизно 5 тис. грн процентів. Отже, втрачений при буток буде більшим за страхові платежі на 35070 грн, або І 22 рази. Хоч приклад і умовний, але він добре відбиває ті перева ги, які надає страхування.

Можливості страхування зростають із розширенням кола; страхувальників, а це, у свою чергу, підвищує фінансовий потенціал страховиків. На посилення саме цих тенденцій слід очікувати в найближчій перспективі.

Чим вищий коефіцієнт освоєння страхового поля та чіу більша концентрація страхових фондів, тим більші можливості для зниження ціни страхування.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі, інші соціальні заходи.

Перевага страхового методу формування й використання коштів соціального спрямування полягає ось у чому. Він усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнялівку в їх розподілі, коли однакові за розміром пенсії одержують головні конструктори та прибиральниці, підвищує відповідальність за якість медичних та інших соціальних послуг.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

Останнім часом в Україні йде підготовча робота до проведення реформи соціального страхування. З деяких питань (страхування на випадок безробіття, страхування працівників від нещасних випадків та ризикованої професійної діяльності) уже прийняті відповідні законодавчі акти й розпочалася організація спеціальних фондів. У стадії завершення знаходяться умови проведення пенсійної реформи.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб'єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки -- дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку країни, задовольняти інтереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також витрати, здійснені з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Тому страхування від втрат прибутку не є самостійним, а так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування, в першу чергу - страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки цілого виробництва, до цілковитої втрати прибутку. Крім базового ризику (пошкодження або знищення майна) та ризику сповільнення або зупинення виробничого процесу, страхування від втрат прибутку повинно враховувати ризики, пов'язані із сезонністю виробництва, тривалістю терміну відшкодування, характером конкуренції в даній галузі, дольову участь у фінансуванні ризику втрати прибутку самого страхувальника. Обсяг страхової суми як межа відповідальності за договорами такого характеру встановлюється за заявою страхувальника та за погодженням із страховиком. При цьому можливі два підходи до визначення величини страхової суми. Згідно з першим, її величина встановлюється, не виходячи за межі капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в страхову суму не лише капітальних витрат, а також і певного прибутку (в межах нормативної величини), який очікується від вкладених коштів.

.Таким чином, при першому підході йдеться, фактично, про страхування інвестицій. Застосування другого підходу можна визначити як страхування доходу.

Враховуючи, що змістом страхування є захист від можливих втрат інвестиційних вкладень, строк дії договору страхування визначається переважно періодом окупності капітальних витрат, оскільки конкретні строки окупності дуже різняться за видами діяльності (напрямами вкладень) навіть в одній галузі. Це залежить від часу функціонування підприємства, рівня його технічної оснащеності, якості організації та управління, ступеня включення в інфраструктуру тощо. Тому строки дії та умови договорів мають переважно індивідуальний характер, хоча й можлива певна їх уніфікація. При визначенні строку дії договору такого страхування страховик повинен враховувати те, що інтереси сторін проявляються інакше, ніж в будь-якому виді страхування майна. Зазвичай страхувальник зацікавлений у швидкій окупності коштів, вкладених у підприємницьку діяльність, а тому об'єктивно прагне скоротити строк дії договору, а для страхової компанії ризик підвищується через імовірність невиправданої виплати відшкодування.

Даний вид страхування має ту особливість, що виплата відшкодування відбувається переважно після закінчення строку дії договору, коли буде підведено підсумки здійснення застрахованих комерційних операцій. Встановлення строку можливих виплату страхуванні фінансових ризиків дозволяє страховику використовувати суми, одержані у вигляді страхових внесків, для інвестиційних цілей і вчасно в повному обсязі створювати на визначену дату резерви.

Страхування фінансових, як і комерційних ризиків передбачає деякі обов'язкові умови щодо укладання договорів. Страхувальнику належить мати дозвіл, ліцензію або патент на ведення комерційної діяльності та інші необхідні документи. У своїй письмовій заяві він повинен інформувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику.

У свою чергу страхова компанія зобов'язана збирати та аналізувати інформацію про різноманітні сторони діяльності страхувальника, зокрема, про рівень рентабельності, про кредиторську й дебіторську заборгованість тощо.

При страхуванні фінансових ризиків застосовуються такі ж обмеження щодо обсягу страхової відповідальності як і при страхуванні комерційних ризиків, зокрема, з нього вилучаються ризики посередницької діяльності, вкладення коштів в організацію казино, тоталізаторів, можливі збитки внаслідок військових дій, змін політичного курсу, негативної динаміки курсів валют тощо.

Тарифні ставки із страхування фінансових ризиків визначаються аналогічно як при страхуванні комерційних ризиків, тобто при їх визначенні враховуються: рівень стабільності ринкових відносин та прогноз перспектив їхньої динаміки; строк страхування; вид діяльності тощо. Для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, які визначаються, насамперед, галузевою спрямованістю.

Тому страхові тарифи диференціюються як за видом ризику, так і за галузями.

Розмір збитку визначається шляхом додавання суми втрат прибутку, пов'язаної зі спадом виробництва (реалізації) і суми додаткових витрат, спрямованих на уникнення або зменшення темпу падіння виробництва та його відновлення. При цьому втрати прибутку, що пов'язані зі спадом виробництва (реалізації")

Якщо страхувальник після страхового випадку може продовжувати господарську діяльність на іншому об'єкті чи підприємстві (поза місцем знаходження застрахованого майна) або встановити позмінний режим роботи, то розраховані прибутки від цієї діяльності враховуються при розрахунку збитків як показник, що зменшує суму збитку.

Отже, страхування від втрат прибутку передбачає виплату відшкодування, яке замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування підприємницької діяльності, зберігання фінансової рівноваги на такому рівні, яка була б досягнута при ненастанні страхових випадків.

Страховий платіж: залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, що можуть стати забезпеченням прав регресних вимог страховика при настанні страхового випадку. Він визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов, передбачених кредитним договором.

Страхова сума вираховується з суми кредиту (позики) та відсотків за користування кредитом. Ці дані містяться у кредитному договорі, укладеним між страхувальником і позичальником.

Варто зазначити, що межа відповідальності страховика становить від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених договором кредитування.

Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Для визначення ступеня страхового ризику кредитоспроможності та фінансової стійкості страхувальник при укладанні договору страхування повинен надати страховику такі документи:

копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника;

копію статуту;

балансовий звіт (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2);
звіт про рух грошових коштів (форма 3) на останню звітну дату;

копію кредитного договору;

техніко-економічне обґрунтування заходів, що кредитуються;

довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника;

договори, контракти, рахунки, накладні, що характеризують цільове використання кредиту, кредитних коштів;

договори купівлі-продажу або інші документи, що є підставою для надання кредиту;

контракт на постачання і реалізацію продукції;

розрахунок погашення кредиту;

документ, що засвідчує зобов'язання за заставою;

акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника.