Фондова біржа та біржові операції

Реферат на тему:

«Фондова біржа та біржові операції»

Історія розвитку бірж та основи їх організації у країнах з розвинутими ринковими відносинами

Біржова торгівля товарами - механізм досить давній, що. прийшов на зміну первісним формам продажу товарів великими партіями -- караванній та ярмарковій торгівлі.

Історія розвитку біржової торгівлі налічує близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти, що досліджують питання фондового ринку вважають, що прообрази біржової форми торгівлі були започатковані ще в Стародавній Греції та Римі, де законодавче встановлювались дати загальних зібрань торгівців -- „коллегіа меркаторум", а також в Японії в І столітті до н. е. Щодо походження самого терміну „біржа", то його корені слід шукати в латинській мові від слова „Ьиг5е"(гаманець), за історичними джерелами в місті Брюгге існував заїзд - своєрідний середньовічний готель під назвою „Буреє", що належав купецькій династії Ван дер Бурсів, що також займалися і обміном монет, готель прикрашав герб власників на якому були зображені три гаманці. В ньому зупинялися купці, що приїжджали в місто для укладання торгівель-них угод з усіх кінців Європи, тут також проводилась торгівля векселями. Вираз „йти до Буреє" поступово став звичним, увійшов у вжиток торгівців, ним стали називати місця звичних зустрічей торгівців і в інших європейських країнах, лише британці не прийняли цей термін, вони й понині місце біржових операцій називають „ехсhaing", що означає „обмін, місце обміну". Розвиток фондових бірж був пов'язаний спочатку із зростанням державного боргу, тому що вкладені в облігаційні позики капітали могли перетворюватися на гроші, та розвитком акціонерних товариств.

А, Перша фондова (та що торгувала грошовими коштами -- фондами) біржа з'явилася в Антверпені (15.'} 1 р.), у середні віки товарні біржі успішно функціонували в багатьох містах Європи: Ліоні (1549 р.), Тулузі (1549 р.), Лондоні (1556 р.), Амстердамі (1608 р.) Перші фондові біржі, як правило, виникали в містах, що були найбільшими портами Європи, куди походили торгівельні кораблі з усього світу, в тому числі із колоній. Ці кораблі були

власністю акціонерних компаній. До того часу поки корабелі) не прийшов в порт жоден акціонер не знав збільшив він свій капітал чи навпаки -- втратив, перебував у невизначеності, біржа ж дозволяла акціонеру-песимісту, продати свою частку в кораблі та його вантажі тим, хто був більш оптимістичним та схильним до ризику.

Природно, що покупці-оптимісти були людьми поміркованими і згоджувалися придбати долю в кораблі із незавершеним рейсом лише за частину її фактичної вартості (частка торгівця в вартості корабля та його вантажу у випадку успішно завершеного рейсу). Так виник курс частки у вартості корабля та його вантажу - прообраз курсу сучасної акції. Цей курс постійно коливався залежно від того, які вісті приходили в порт від команд суден, що вже завершили свої рейси і повернулися. При отриманні поганих вістей (корабель загинув під час бурі чи потрапив до рук піратів) власники намагалися як можна швидше продати свою частку за найменшу ціну, міркуючи, що краще мати „ хоча б синицю в руках", при отриманні гарних вістей, все відбувалося в протилежному порядку, учасники торгів намагалися викупити не лише продану свою частку, але й чужу і навіть за більш високу ціну, розраховуючи, що дохід від успішного рейсу покриє всі витрати і забезпечить прибуток („журавель в небі"). Так і починала своє життя фондова біржа -- місце торгівлі між людьми, що намагалися зазирнути в майбутнє і збільшити свій капітал за рахунок більш точного передбачення подій.

На середньовічних біржах нерідко угоди укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти. В момент укладання угоди на біржі визначалась і погоджувалася ціна товару, що дозволяло уникати можливих цінових змін на момент реальної поставки. Згодом на біржах була проведена стандартизація товарів, тобто впроваджено середні норми їх якості, що дало змогу не поставляти товарів на самі торги і сприяло запровадженню ф'ючерсних угод. Велику роль в розвитку світової біржової торгівлі відіграла Амстердамська біржа, яка надовго стала найважливішою біржею світу, головним носієм прогресу в галузі біржової торгівлі. Важливим фактом в історії Амстердамської біржі було те, що вона першою ввела в свій обіг акції. В XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувались цінні папери 44 найменувань серед яких значне місце займали акції та облігації державних позик. Амстердамська біржа мала характер універсальної біржі фондової, товарної, і зберегла свій характер до наших днів. В Англії, США, та інших країнах фондові біржі відділилися від товарних.

Становлення Лондонської біржі має тісний зв'язок з іменем російського царя Івана IV Грозного та капітана Річарда Ченселлора, „нещаслива" подорож якого до Китаю закінчилась посольством до Москви та грамотою російського царя про надання англійським кораблям повної свободи, що було приводом до заснування великої торгівельно-мореходної компанії в Лондоні що затвердила систему акціонування капіталу та започаткувала відкриття Лондонської фондової біржі.

В самій же Російській імперії біржі з'явилися лише за часів Петра І Романова, в XVIII ст. Перша біржа була організована -- в Санкт-Петербурзі в 1703 році і проіснувала майже 100 років. Згодом виникли Одеська (1796 р.) і Кременчуцька (1834 р.) біржі, а наприкінці XIX ст. в Росії налічувалося вже 114 бірж.

Спочатку на Петербурзькій біржі котирувались іноземні векселі та облігації державних позик, а з 1827 р. почали котируватися акції, але відігравати значну роль в економічному житті країни вона стала лише в XIX ст. Стабільна робота біржі з щоденним котируванням цінних паперів почалась після затвердження її статуту в 1870 р. У 1900 р. на Петербурзькій фондовій біржі було створено фондовий відділ, що започаткував створення в країні єдиної централізованої фондової біржі, яка отримала право здійснювати котирування цінних паперів у масштабах всієї імперії. Положенням Міністерства фінансів Російської імперії „Про утворення на Санкт-Петербурзькій біржі Фондового відділу" передбачалося, що бюлетень Фондового відділу є офіційним документом, а наведені в ньому курси й ціни є обов'язковими при укладанні угод на всій території країни.

На території України фондові біржі почали діяти значно пізніше, ніж у Росії, оскільки після створення біржі в Санкт-Петербурзі рівень товарного виробництва і торгівлі в Росії були ще тривалий час недостатніми для широкого розвитку біржової торгівлі. Протягом майже цілого століття Санкт-Петербурзька інформацію про випуск цінних паперів; зразок цінного паперу, якщо випуск в документарній формі; фінансові звіти емітента.

Біржа має право вимагати надання інших документів та організувати аудит незалежними аудиторами. Основними критеріями при прийнятті рішення про включення акцій певної компанії до списку та допуску до котирування на біржі є ступінь інтересу інвесторів до цієї компанії, місце компанії в галузі та її стабільність, належність компанії до галузі, що розвивається, перспективи, які дають змогу і надалі зберігати свої позиції на ринку. Включення цінних паперів до лістингу підвищує престиж корпорації та ступінь ліквідності її цінних паперів, допомагає корпорації зберігати на ринку достойну конкурентну позицію та сприяє встановленню справедливого ціноутворення в результаті котирування. За правилами встановленими на УФБ, у випадку відсутності угод купівлі - продажу на протязі 12 торгів підряд по акціям якогось емітента або якщо компанія-емітент на протязі трьох років підряд не виплачує дивідендів, то по таким ціннім паперам проводять процедуру делістингу -- виключення із котирувального списку.

Котирування полягає у визначенні курсів цінних паперів через зосередження попиту та пропозиції, зіставлення лімітів ціп замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановленні оптимальної ціни, при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів.

Розрізняють фіксингове котирування, або простий аукціон, та безперервне котирування, або безперервний аукціон. При фіксинговому котируванні замовлення на купівлю-продаж цінних паперів збираються брокерами і подаються на біржу перед проведенням котирування. У визначений час відбувається зіставлення реального попиту та пропозиції цінних паперів. У результаті котирування встановлюється єдина ціна, за якою виконуються всі заявки і яку називають ціною дня. Як правило, протягом одного біржового дня відбувається одне котирування. Момент встановлення єдиної ціни називають фіксингом.

Безперервне котирування, або мультифіксинг, полягає в постійному зіставленні попиту і пропозиції цінних паперів. Учасники торгів можуть виставляти заявки на купівлю та продаж

коригування ціни та оосягу заявок, а також їхнє зняття з торгів до моменту укладення угоди. Курсом цінного напер;¹, на ІІеиІшіі момент часу є ціна, за якою були виконані останні замовлення, а протягом дня Існує безліч курсів. Мри безперервному котируванні протягом дня фіксуються максимальна, мінімальна ціни та ціна угоди „на закриття", або ціна цінного папера за угодою, що укладається перед закриттям біржі. На наступний день саме ця ціна буде вважатись ціною дня при оприлюдненні результатів торгів та розрахунку цінозмін на ринку.

Переважна більшість угод на біржах здійснюється з повними лотами, де лот характеризує мінімальний стандартний обсяг біржового активу, який може бути куплений чи проданий на біржі. Лот може визначати мінімальну кількість цінних паперів, які можуть бути куплені (продані) на торгах, або мінімальний обсяг угоди в грошових коштах. У біржовій торгівлі допускаються операції з неповними лотами, проте вони, як правило, здійснюються через спеціалістів. Спеціалісти діють при цьому як дилери, виконуючи операцію від свого імені і за свій рахунок та беручи за надану послугу комісійні (12,5 цента за акцію на К'УЗЕ).

Порядок проведення операцій на фондовій біржі полягає в подачі заявки, укладенні угоди, перевірці параметрів угоди (якщо угода укладається усно або по телефону), здійсненні взаєморозрахуиків, виконанні угоди. Угоди, укладені на біржі, обов'язково реєструються біржею або професійним учасником біржової торгівлі, який має на це право.

При проведенні торгів одні заявки брокерів виконуються безпосередньо, інші з тих чи інших причин можуть бути передані спеціалістам для виконання. Основні строки укладання угод наведено на рис. 9.1

Переважна більшість біржових операцій має невиробничий характер і орієнтована на отримання спекулятивного прибутку від використання постійних коливань курсів цінних паперів. Існує тільки одна біржова операція, яку можна вважати виробничою, -- це розміщення нових цінних паперів. Через біржу може бути проведений також продаж акцій з контрольної позиції або продаж акцій, випущених раніше, у вигляді контрольного пакета

в кількості, достатній для зміни контролю над компанією. Допускається закрите розміщення акцій, які випускаються додатково до випущених раніше і вже включених до біржового списку. Якщо кількість додаткових акцій становить більш як 25% акцій, що вже перебувають в обігу, біржа може вимагати згоди акціонерів компанії на закрите розміщення акцій. Біржа може також вимагати від покупців акцій зобов'язання не перепродавати акції протягом певного періоду часу.

Широке впровадження комп'ютерних технологій у біржовій торгівлі привело до того, що певна кількість біржових операцій виконується в автоматичному режимі. Зручна і швидкодіюча система комп'ютерного укладення угод, що в цілому сприяє підвищенню ефективності біржового ринку, іноді відіграє негативну роль в моменти втрати біржею рівноваги в результаті спекулятивних операцій.

Крім стандартних послуг по операціях з цінними паперами, фондові біржі забезпечують учасників операцій на фондовому ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан фондового ринку та тенденції його розвитку. До 30% доходів бірж становлять доходи від надання інформаційних послуг.

За останні роки різко зріс обсяг біржових операцій. Однією з причин різкого збільшення кількості трансакцій на біржі стали зміни в складі інвесторів. Якщо раніше більшість угод укладалась на користь малих інвесторів, то сьогодні близько 70% щоденних угод пов'язані з великими інституційними інвесторами -- інвестиційними та страховими компаніями, пенсійними фондами тощо. Подальший розвиток біржової торгівлі приводить до розмивання принципів визначеності місця, часу та публічності.

Комп'ютеризація і телекомунікації фондового ринку сприяють глобалізації ринку і його дії практично безперервно. Збільшується кількість учасників, зникає відмінність між біржовим та позабіржовим ринком.

Початок біржовому фондовому ринку України покладено організацією Української фондової біржі (УФБ). Перша фондова біржа України, заснована у формі акціонерного товариства Як і інші фондові біржі, вона не має на меті одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів між учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені. Засновниками біржі, її акціонерами є провідні комерційні банки. Кожна з акцій, придбаних засновниками, дає їм право на володіння одним брокерським місцем на біржі. Однак володіння більше ніж однією акцією можливе тільки за рішенням Біржової ради. Зміна власника акції та обіг акцій біржі також регулюються рішенням Біржової ради.

Брокерське місце на УФБ дає право на здійснення операцій з цінними паперами на біржі, яке, однак, не дає права на членство в біржі. Засновники володіють брокерськими місцями відповідно до кількості акцій, що їм належать. Особи, які не є засновниками УФБ, можуть купити або взяти в оренду брокерське місце, але при цьому вони не можуть мати більше одного брокерського місця на біржі.

Для допуску цінних паперів до котирування на біржі емітент подає на біржу певні документи. За поданими документами спеціалісти біржі проводять економічну експертизу, що ґрунтується на аналізі фінансової звітності та основних показників діяльності емітента за останні три роки (якщо підприємство не є новоствореним). У разі, коли емітент пройшов процедуру допуску, пін сплачує біржі платіж за допуск у розмірі 0,02% емісії та укладає договір про підтримання лістингу. Цінні папери емітента вносяться до біржового реєстру.

У більшості країн світу вже давно розроблені й успішно використовуються фондові індекси -- індикатори, що дають інформацію про поточні зміни в певних групах акцій.

Найвідомішим і найдавнішим індексом у світі є "Доу-Джонс Индастріал аверіджНа відміну від більшості інших відомих фондових індексів, цей є найелементарнішим, це просто середньоарифметичне цін ЗО найбільших та найвідоміших компаній, акції яких котируються на Нью-Йоркській біржі. Проте це найпопулярніший із багатьох індексів, що відображають ситуацію на цій біржі. І навіть ситуацію на фондовому ринку США в цілому.

На думку декого з економістів, список індексу Доу-Джонса повинен відбивати галузеву структуру економіки "пропорційно-представницьким" чином. Так, до списку висувається претензія тому, що в ньому надмірно представлені корпорації, які займаються виробництвом засобів виробництва, енергетикою і галузями новітніх технологій, але не представлені фінансові корпорації і зовсім не представлена сфера послуг. Менш переконливі пропозиції вилучити зі списку індексу Доу-Джонса компанії галузей із яскраво вираженою циклічністю виробництва, а також компанії з особливо стійкими курсами акцій. Однак в інтересах повноти представництва доцільна присутність у списку компаній, рух акцій яких виявляє ті або інші типові особливості.

Проте своп-контракти мають деякі недоліки і серед них існування кредитного ризику, хоча й невеликого. Якщо угода укладається за умови реального обміну сумами, ризик значно збільшується. Оскільки свопи -- це довгострокові похідні фінансові інструменти, то рівень ризику протягом дії контракту безперервно змінюється і потребує постійного контролю. З метою зниження кредитного ризику використовуються гарантії третьої сторони, резервні акредитиви, застава або інші види забезпечення. З цією самою метою угоди своп можуть укладатися за допомогою посередників, котрі діють як клірингова палата і гарантують виконання всіх умов контракту.

Новою формою своп-контрактів є свопціони, які надають право одному чи обом учасникам вносити до контракту деякі зміни або нові умови протягом періоду його дії. В цілому ринок своп-контрактів у даний час розвивається найбільш стрімко і протягом останніх десяти років посідає провідні позиції в структурі ринку фінансових деривативів. Цьому значною мірою сприяє гнучкість даних деривативів і практично необмежені можливості щодо конструювання нових інструментів на основі свопів.