Главная Коллекция "Otherreferats" Банковское, биржевое дело и страхование Філії та представництва комерційних банків. Рейтинг банку

Філії та представництва комерційних банків. Рейтинг банку

Поняття та правове положення філій і представництв комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ. Порядок відкриття філій і представництв комерційних банків. Оцінювання діяльності кожного банку. Рейтингова оцінка надійності комерційних банків.

Рубрика	Банковское, биржевое дело и страхование
Вид	контрольная работа
Язык	украинский
Дата добавления	15.04.2009
Размер файла	25,2 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра: „ Фінанси і Банківська справа ”

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:

„ Центральні банки та грошово-кредитна політика ”

Варіант № 25

Виконав: ст. гр. ФЕУз-113

Чередниченко Ю.О.

Перевірив: ст. викладач

Тимошик Валерія Юріївна

Запоріжжя, 2009

ПЛАН

1. Процедура відкриття філій та безбалансових підрозділів банку на території України

1.1. Поняття та правове положення філій і представництв комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ

1.2. Відкриття філій і представництв комерційних банків

2. Визначення рейтингової оцінки банків.

3. Задача

ВАРІАНТ № 25

1. Процедура відкриття філій та безбалансових підрозділів банку на території України

Комерційні банки можуть відкривати філії, представництва та територіальні відокремлені безбалансові відділення, які мають бути зареєстровані в НБУ.

Філія банку - це банківська установа, яка не є юридичною особою. Вона діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО, здійснює банківські операції на основі довіреності головного банку і дозволу, виданого регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження філії.

Представництво банку - це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується, не має права здійснювати банківські операції. Відкриває поточний рахунок у НБУ.

Територіальне відокремлене безбалансове відділення банку здійснює лише розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.

1.1. Поняття та правове положення філій і представництв комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ

Законодавство про банки передбачає право комерційних банків відкривати свої філії та представництва, які не є юридичними особами.

Філією комерційного банку є його відокремлений підрозділ, розміщений поза місцем знаходження банку і який здійснює від його імені банківські операції згідно з отриманою на них ліцензією Національного банку України. Філії мають право здійснювати банківські операції в межах, зазначених в положенні про філію, але в рамках спеціальної правоздатності банку. Керівник філії може укладати угоди від імені банку на підставі довіреності.

В деяких країнах, зокрема у Франції, керівники філій та агентств банку діють від імені останнього на підставі його довіреності з правом передовіри своїм співробітникам. Список останніх, які мають право підпису, пред'являється клієнтам банку.

Представництвом комерційного банку є відокремлений підрозділ банку, розміщений поза місцем його знаходження, який не має права здійснювати банківські операції. Воно створюється для захисту інтересів комерційного банку. Як правило, представництва комерційних банків пропагують послуги своїх банків серед потенційних клієнтів.

Відповідно до банківського законодавства окремі банківські операції можуть виконувати юридичні особи, які володіють певним мінімальним розміром статутного капіталу,

встановленим законодавством, але не є банками. їх називають іншими фінансово-кредитними установами. Це, зокрема:

фінансові компанії;

фінансові групи;

страхові компанії;

кредитні спілки;

лізингові компанії;

інвестиційні компанії;

ломбарди;

пенсійні фонди тощо.

На сьогодні діяльність переважної більшості з них, а також їх правове положення закріплені у відповідних законах і підзаконних актах, таких як закони України «Про страхування», «Про лізинг», «Про інвестиційну діяльність» «Про заставу», Декрет Кабінету Міністрів України «Про кредитування» тощо.

1.2. Відкриття філій і представництв комерційних банків

Законодавство визначає, що комерційні банки, зареєстровані Національним банком України, можуть відкривати свої філії та представництва за погодженням з НБУ.

Комерційні банки можуть відкривати філії за таких умов:

розмір капіталу банку повинен бути не меншим за встановлений Національним банком України і повинен перевищувати розмір зареєстрованого і фактично сплаченого статутного капіталу;

формування резервного фонду банку повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, статуту банку;

формування резерву на покриття можливих втрат за позиками повинно здійснюватися згідно з вимогами чинного законодавства, нормативних актів НБУ;

-- формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб має здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ;

дотримання банком економічних нормативів та мінімальних обов'язкових резервів протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України щодо відкриття філій;

стабільна беззбиткова діяльність банку протягом півріччя, що передує його зверненню до регіонального управління НБУ;

відсутність письмового підтвердження Національного банку України чи регіонального управління НБУ порушень банком вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ і внутрішніх документів банку протягом півріччя, що передує зверненню банку до Національного банку України щодо відкриття філій. Комерційні банки відкривають свої філії на підставі згоди регіонального управління НБУ за місцезнаходженням головного банку за погодженням з регіональним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням філії.

До регіонального управління НБУ за місцезнаходженням комерційний банк подає такі документи: і) клопотання про відкриття філії;

рішення загальних зборів акціонерів (учасників) банку про створення філії (протокол або витяг з протоколу, засвідчені печаткою банку);

затверджене в установленому порядку положення про філію у чотирьох примірниках.

Згода регіонального управління НБУ за місцезнаходженням головного банку на відкриття філії надається за дотримання умов, про які йшла мова вище, за наявності в банку сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу в розмірі 1 млн. євро -- у разі відкриття філії на території області, де ] розташовано банк, 3 млн. євро -- у разі відкриття філії у межах України (за офіційним курсом НБУ на 31 березня кожного року), строку роботи не менше одного року, а також у разі відповідності положення про філію чинному законодавству України, нормативним актам Національного банку України та внутрішнім документам банку, що регламентують! діяльність філії. Строк дії згоди регіонального управління! НБУ обмежується трьома місяцями з дати надання.

Протягом двотижневого терміну з дня отримання усіх необхідних документів регіональне управління НБУ за місцезнаходженням головного банку подає регіональному управлінню НБУ за місцем розміщення філії такі документи:

висновок про згоду на відкриття комерційним банком філії в іншій області;

чотири примірники положення про філію.

Титульна сторінка положення з грифом «Узгоджено» засвідчується підписом начальника і печаткою регіонального І управління НБУ. Положення про філію прошивається і засвідчується на звороті печаткою загального відділу регіонального управління.

Інформація про надання згоди на відкриття філії регіональним управлінням НБУ за місцезнаходженням головного банку повідомляється банку листом.

Комерційний банк після отримання повідомлення подає регіональному управлінню НБУ за місцезнаходженням філії такий пакет документів:

клопотання про відкриття філії;

договір оренди на приміщення, в якому буде розташована філія, на строк не менше п'яти років або документальне підтвердження права власності банку на це приміщення (свідоцтво про власність, цивільно-правові угоди, що підтверджують право власності або користування);

інформацію про керівника і головного бухгалтера філії (прізвище, ім'я та по батькові, освіта, стаж роботи в банківській системі, в тому числі на керівних посадах) та анкету, заповнену керівником і головним бухгалтером;

довіреність головного банку, яка надана керівнику;

дозвіл на здійснення філією певних банківських операцій.

У разі відкриття комерційним банком філії на території області, в якій розташований головний банк, документи, зазначені в пп. 4.5 і 4.8 Положення, подаються до регіонального управління НБУ за місцезнаходженням головного банку, яке приймає рішення про погодження відкриття філії.

Регіональне управління НБУ за місцезнаходженням філії перевіряє на місці:

відповідність приміщення технічним вимогам та готовність касового вузла до проведення банківських операцій, зокрема відповідність касового вузла технічним вимогам, викладеним у Відомчих будівельних нормах «Проектування банків та банківських сховищ», затверджених постановою Правління НБУ від 29 серпня 1995 р. № 216;

для філії з щоденними обсягами зберігання цінностей понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -- відповідність організації охорони філії вимогам Інструкції з охорони установ банків України підрозділами міліції при органах внутрішніх справ, затвердженої спільним наказом МВС України та Національного банку України від 12 червня 1991 р. № 372/32 ДСК.

У разі відповідності приміщення банку і касового вузла встановленим вимогам регіональне управління НБУ за місцезнаходженням філії протягом двох тижнів від дня отримання всіх необхідних документів погоджує відкриття філії і повідомляє про прийняте рішення комерційний банк, регіональне управління НБУ за місцезнаходженням головного банку та Національний банк України та надсилає їм положення про філію.

У повідомленні про погодження відкриття філії зазначаються:

повна і скорочена назва філії банку;

дані про субкореспондентський рахунок (за самостійної участі філії в системі міжбанківських електронних рахунків);

поштова адреса і телефони;

прізвища керівника і головного бухгалтера;

перелік банківських операцій, які філія може здійснювати згідно з дозволом головного банку.

Регіональне управління НБУ за місцезнаходженням філії може відмовити комерційному банку в погодженні відкриття! філії у разі невідповідності приміщення філії з касовим вузлом встановленим вимогам.

Представництво комерційного банку відкривається за погодженням із регіональним управлінням НБУ за місцезнаходженням представництва на підставі:

клопотання комерційного банку про відкриття представництва;

засвідченої в нотаріальному порядку копії статуту банку та змін і доповнень до нього, зареєстрованих Національним банком України;

згоди регіонального управління НБУ за місцезнаходженням головного банку на відкриття представництва;

рішення загальних зборів акціонерів або зборів учасників банку (протокол, засвідчений печаткою банку) про створення представництва банку;

положення про представництво в чотирьох примірниках;

довіреності керівнику представництва на здійснення представницьких функцій від імені банку.

Для здійснення розрахунків представництву відкривається поточний рахунок у регіональному управлінні НБУ, яке 1 здійснює нагляд за його діяльністю.

Рішення про погодження відкриття представництва приймається у десятиденний строк від дня отримання регіональним управлінням НБУ за місцезнаходженням представництва всіх необхідних документів. Про погодження відкриття представництва комерційний банк повідомляють листом. Національному банку України, а також регіональному управлінню НБУ за місцезнаходженням банку -- юридичної особи надсилається положення про представництво і повідомляється:

назва представництва;

відомості про поточний рахунок;

поштова адреса і телефони;

прізвище керівника представництва.

Комерційні банки можуть також відкривати філії та представництва на території інших держав на підставі згоди регіонального управління НБУ і наявності ліцензії на здійснення інвестицій за кордоном у зв'язку зі створенням філії і представництва на території іншої держави.

Для відкриття філії та представництва на території іншої держави комерційний банк подає до регіонального управління НБУ такі документи:

клопотання про відкриття філії або представництва;

рішення зборів акціонерів (учасників) про створення філії або представництва (протокол або витяг з протоколу, (засвідчений печаткою банку); затверджене в установленому порядку положення про філію або представництво за підписом голови правління, засвідченим печаткою банку;

основні відомості із законодавчих актів, що регламентують банківську діяльність держави, в якій передбачається відкрити філію або представництво банку.

У тижневий строк регіональне управління НБУ подає Національному банку України пакет вищезазначених документів, а також оформлену відповідним чином згоду на відкриття філії або представництва на території іншої держави.

Згода регіонального управління НБУ за місцезнаходженням банку на відкриття філії або представництва на території інших держав надається банку за умови дотримання вимог, що перелічені в п. 44 Положення, наявності зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу в розмірі, еквівалентному 5 млн. євро за офіційним курсом НБУ на Зі березня кожного року, а також якщо строк роботи банку становить не менше трьох років. Документи для відкриття] філій та представництв комерційних банків на території інших держав розглядають Департамент реєстрації та ліцензування банків, Департамент валютного регулювання, Юридичний департамент і Департамент безвиїзного нагляду Національного банку України. Дозвіл на відкриття комерційним банком філії або представництва на території іншої держави надається у вигляді листа за підписом заступника Голови Правління НБУ і діє протягом трьох місяців.

Слід звернути увагу на той факт, що філія і представництво, які створюються комерційним банком на території] іншої держави, реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

В термін не пізніше одного місяця після реєстрації філії] чи представництва контрольним органом держави, на території якої вони створюються, комерційний банк подає до Національного банку України та регіонального управління НБУ за місцезнаходженням банку легалізовані в установленому і порядку (якщо інше не передбачено міжнародними договорами) документи про реєстрацію філії чи представництва на території іншої держави і положення про філію або представництво або дозвіл контрольного органу держави на здійснення певної банківської діяльності.

2. Визначення рейтингової оцінки банків

Діяльність банку завжди спрямована на досягнення конкретних цілей. Оцінювання діяльності кожного банку починається з визначення того, чи досяг банк тих цілей, що поставили перед ним його менеджери й акціонери. Деякі організації (установи) прагнуть забезпечити більш швидкий ріст, інші віддають перевагу спокійному життю, мінімізуючи ризик і підтримуючи імідж надійного банку (при невисокому рівні виплат своїм акціонерам). Крім того, що існують поточні цілі, які визначають щоденну діяльність банку, банки все частіше приходять до висновку, що вони повинні приділяти особливу увагу вартості їхнього акціонерного капіталу. Збільшення ціни акції і є найкращою характеристикою банку, тому що відображає ринкову оцінку його діяльності. Однак цей показник недостатньо точно її характеризує. Причина цього в тому, що з великою кількістю банківських акцій здійснюється недостатня кількість операцій. Ця обставина змушує фінансових аналітиків звертатися по допомогу до індикаторів, які замінюють показник ринкової вартості акції, наприклад до різних відносних показників прибутку.

До загальноприйнятих методів оцінювання діяльності банків можна віднести такий метод банківського аналізу, як метод системного комплексного вивчення діяльності банку (на базі спеціальних методик) та рейтингові оцінки.

Рейтинг банку -- це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В основі рейтингу лежить узагальнена характеристика за певною ознакою, що дозволяє групувати банки у певній послідовності за ступенем убування даної ознаки.

Ознака (критерій) класифікації банків може відображати окремі сторони діяльності банків (прибутковість, ліквідність, платоспроможність) чи діяльність банку в цілому (обсяг операцій, надійність, імідж).

В усіх випадках у назві таблиці, що ілюструє рейтинг банків, має бути зазначена ознака оцінки діяльності банків. Банк, що має високий рейтинг прибутковості, може мати низький рейтинг щодо ліквідності і навпаки. Тому поряд з визначенням рейтингу за окремими сторонами діяльності, важливо мати узагальнену рейтингову оцінку діяльності банків. У цьому зв'язку особливо важливе місце належить рейтингу надійності банків. Цей рейтинг може призначати як відомство нагляду за діяльністю банків (в Україні -- Національний банк України), так і окремі рейтингові агентства.

Найбільшими рейтинговими агентствами світу є американські компанії Moody's Investor Service (дочірня компанія американської корпорації Dun&Bradstreet) і Standard&Poor's Rating Services (входить до холдингу McGrow Hill). Крім того, у світі діє ще кілька відомих міжнародних рейтингових компаній, зокрема ІВСА Ltd і Thomson BankWatch, що спеціалізуються на оцінюванні фінансових інститутів. Крім них у кожній країні функціонують і власні рейтингові агентства.

Характер формування і призначення рейтингів різний. Рейтинг надійності банків, сформований відомством банківського нагляду, ґрунтується не тільки на глибокому аналізі даних синтетичного обліку, але й супроводжується перевірками на місцях.

Дані рейтингу не публікуються у відкритій пресі і використовуються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків та забезпечення стабільності всієї банківської системи. Рейтинги незалежних рейтингових агентств ґрунтуються на вивченні публічної звітності банків, як правило балансів. Реальність таких рейтингів певною мірою залежить від вірогідності звітних даних і системи показників, що використовуються для характеристики надійності банків.

Рейтинги банків, визначені незалежними агентствами, публікуються у відкритій пресі і дозволяють громадськості орієнтуватися при прийнятті рішень на грошовому ринку. Такими рейтингами користуються як професіонали (фахівці банків, бірж, асоціацій банків, аудиторських фірм), так і непрофесіонали (вкладники, акціонери). Рейтинги дають можливість вкладникам і кредиторам свідомо розміщувати свої тимчасово вільні фінансові ресурси, інвесторам -- раціонально вибирати об'єкт вкладання капіталу, керівництву і власникам банку -- оцінювати результати своєї діяльності і визначати подальшу стратегію розвитку банку.

Міжнародна практика знає різні типи оцінок діяльності комерційних банків відповідно до цілей, що перед ними ставляться.

Найбільш розповсюдженими є два типи: оцінка кількісних, (об'ємних) показників і оцінка якісних показників, що характеризують надійність комерційних банків. Обидва різновиди оцінок правомірні, вони виконують властиві їм функції, а в їх основі лежать різні критерії і показники.

Оцінка кількісних, об'ємних показників має на меті визначити масштаби розвитку діяльності окремих банків, а також ступінь розвитку всієї банківської системи.

Якісні ж показники покликані висвітлити, в першу чергу, професійність менеджменту комерційного банку.

Значна питома вага якісних показників міститься у визначенні надійності банку.

Взагалі надійність комерційного банку -- це певний його стан, що формується під впливом численних і суперечливих факторів. Ця характеристика може бути встановлена лише на основі аналізу тенденцій і факторів, що вплинули на формування таких показників діяльності банку, як ліквідність, прибутковість, достатність капіталу, ступінь ризикованості активів, рівень менеджменту. Стан кожного з цих показників у свою чергу обумовлюється комплексом різних факторів.

У вітчизняній банківській системі використовують різні методичні підходи до рейтингової оцінки надійності комерційних банків.

Найбільш відомими є методика Кредитімпексбанку, методика B.C. Кромонова, методика О. Шматова, методика А.В. Головача, рейтингова система РА «Прозора Україна» та багато інших.

Національний банк України для оцінювання діяльності й надійності комерційних банків використовує американську систему CAMEL, що являє собою стандартизовану рейтингову систему. Спостереження і контроль за діяльністю банків, засновані на оцінці ризиків, інакше кажучи, рейтингова система CAMEL полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, що охоплюють усі сторони діяльності банку. Така єдина система рейтингу дозволяє визначити банки, у яких фінансове становище, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства і вимагають особливої уваги з боку органів спостереження і, якщо необхідно, втручання Національного банку України для вирішення найбільш гострих проблем.

Окрім того, єдина система рейтингу дає можливість скласти загальне уявлення про стан і стабільність банківської системи, а також визначити пріоритети подальшого розвитку, методи спостереження і потребу в ресурсах для здійснення належного контролю над банківською системою.

Відповідно до цієї системи діяльність комерційного банку оцінюється за п'ятибальною системою. Найбільш надійні банки одержують оцінку -- 1, а банки, близькі до банкрутства -- 5. Критерії надійності комерційного банку:

С -- (capital adequacy) достатність капіталу, система дає оцінку розміру капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників.

А -- (asset quality) якість активів, система визначає можливість повернення активів і забалансових статей, а також вплив проблемних кредитів на загальне фінансове положення банку;

М -- (management) менеджмент, система дає оцінку методам управління банком з урахуванням ефективності його діяльності, встановленого порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законом правил;

Е -- (earnings) прибутковість -- надходження або рентабельність; система оцінює рентабельність банку з погляду достатності його прибутків для перспектив розширення банківської діяльності;

L -- (liquidity) ліквідність, система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

У ході інспекційних перевірок банків експерти оцінюють кожний з п'яти параметрів за п'ятибальною системою, після чого виводиться результативний рейтинг. При цьому аналізовані показники розглядаються в динаміці й порівнюються з показниками кращих банків у відповідній групі.

Достатність капіталу. Перший критерій, що використовується при аналізі надійності комерційного банку -- достатність його капіталу. Власний капітал банку розглядається як головне джерело захисту внесків юридичних і фізичних осіб.

Мінімальна норма достатності сукупного капіталу (за міжнародними стандартами) встановлена в межах 8 % . При оцінюванні достатності капіталу враховується також динаміка сукупного ризику активів, тобто аналізуються фактори, що впливають на рівень показників, що характеризують достатність капіталу.

Якість активів. Другий критерій оцінки надійності комерційного банку -- якість активів. Завдання такої оцінки -- визначення індивідуального ризику активів конкретного банку.

Аналізу піддається основна частина балансових і забалансових статей банку. Особлива увага приділяється аналізу його кредитного портфеля. За системою CAMEL, всі активи за ступенем ризику поділяються на чотири групи. І група -- особливо згадані активи (ступінь ризику 1 %), II -- нестандартні активи (ступінь ризику 20 %), III -- сумнівні активи (ступінь ризику 50 % ) і IV -- втрати (ступінь ризику 100 %). Віднесення активів банку до вказаних груп ризику на основі проведеного аналізу дозволяє визначати рівень сукупного ризику активів банку.

Менеджмент. Для визначення рейтингу менеджменту потрібно враховувати такі фактори:

* розуміння ризиків, які викликані діяльністю банку й економічним середовищем;

* результати фінансової діяльності банку: стан якості активів, достатності капіталу, надходжень і ліквідності;

* підготовка і впровадження планів, положень, методів роботи і заходів контролю з усіх основних напрямків діяльності банку;

* функціонування внутрішнього і зовнішнього аудиту і відповідність аудиторської діяльності вимогам банку;

* виконання вимог діючого законодавства і нормативних актів Національного банку України;

* ставлення до самокредитування і кредитування інсайдерів;

* роль і взаємодія правління банку і ради банку;

* адміністративна структура і розподіл повноважень керівництва;

* кадровий потенціал банку (розглядається компетентність співробітників, маючи на увазі наявність базової фінансової освіти та досвід роботи в банку);

* система навчання персоналу (зміст програм навчання, ступінь охоплення співробітників, системність навчання);

* реагування на вказівки і рекомендації НБУ.

Прибутковість. Наступний критерій оцінки надійності комерційних банків -- його прибутковість з позиції достатності для подальшого зростання банку.

Щоб полегшити процес визначення рейтингової оцінки, часто використовуються коефіцієнти прибутковості. Ці коефіцієнти розроблені як узагальнення результатів діяльності банку, що мають подібні характеристики. Наприклад, значення коефіцієнтів прибутковості банку може бути великим, однак джерелом надходжень може бути одноразова подія або нетрадиційна операція, пов'язана з підвищеним ризиком. Крім того, навіть за умови високого значення коефіцієнта прибутковості рівень нерозподіленого прибутку може бути недостатнім для того, щоб темп збільшення власних коштів відповідав темпу збільшення активів.

Остаточна оцінка прибутковості банку робиться після пофакторного аналізу відповідних коефіцієнтів.

Ліквідність. На ліквідність впливає ряд факторів -- структура активів і пасивів, стан депозитної бази, якість управління та ін.

Для визначення рівня ліквідності необхідно враховувати такі фактори:

* обсяг і джерела ліквідних коштів (активи, легко переведені в готівку), що можуть бути використані для виконання поточних зобов'язань банку;

* співвідношення обсягів кредитних ресурсів і попиту на кредити (позики);

* відсоткові ставки і терміни повернення залучених і розміщених коштів;

* залучення міжбанківських кредитів для підтримки ліквідності банку;

* процеси планування, заходи контролю і спостереження за станом ліквідності банку (інформаційні системи керування).

Одним з основних обов'язків керівництва банку є підтримка обсягу ліквідних активів на рівні, достатньому для виконання щоденних зобов'язань банку за умови максимального збільшення надходжень і зменшення ризику. Виконання даних зобов'язань вимагає від керівництва глибокого розуміння балансу банку, його клієнтури (позик і внесків), ситуації в економіці. Банк, що підтримує ліквідні активи на високому рівні (каса і коррахунки, цінні папери уряду, власна валюта), зазвичай не йде на великий ризик, здійснюючи операції банку, але й обсяг надходжень у такій ситуації буде менший. Якщо ж банк підтримує обсяг ліквідних активів на низькому рівні, прибуток буде більшим, але активні операції будуть пов'язані з підвищеним ризиком. Керівництво банку, що підтримує ліквідність банку за допомогою залучення міжбанківських кредитів чи за допомогою об'єднання міжбанківських кредитів з ліквідними активами, повинне розуміти, що за таких умов процес управління активами і зобов'язаннями стає дуже складним, і це вимагає від нього особливої уваги і кваліфікації.

У світовій практиці при оцінюванні ліквідності банку велике значення надають показнику, що характеризує якість депозитної бази банку -- це ступінь сталості депозитів. Чим вище частка стійкої частини депозитів, тим менше можна отримати високоліквідних активів, оскільки значна частина залучених коштів не залишається банку. У зв'язку з цим у залишках коштів на розрахункових, поточних рахунках у строкових вкладах і депозитах виділяють стійку і мінливу частини. Стійку частину депозитів ще називають основною. Як показує аналіз, частка основних депозитів вища за вклади до запитання. Це пояснюється тим, що даний вид внесків не піддається впливу змін відсоткової ставки. У клієнта завжди повинен бути резерв поточних платіжних коштів. У той же час обсяг і тривалість термінових і ощадних вкладів залежать від рівня відсоткової ставки. У світовій практиці вважається нормою, якщо в загальній сумі депозитів основні чи стійкі складають не менше 75 %.

Важливе значення для характеристики ліквідності банку має також оцінка його доступу до зовнішніх джерел фінансування. Для цього розраховується показник, що відображає долю позик, отриманих від інших банків, включаючи центральний банк (це стосується суми залучених коштів). Втім, оцінка цього показника неоднозначна. Велика частка зовнішніх запозичень свідчить про слабкість і низьку ліквідність банку. Низька ж частка може бути ознакою недовіри до даного банку на міжбанківському ринку. Тому додатково аналізуються: частота запозичення на міжбанківському ринку; умови запозичення (з заставою або без застави); причини залучення банком коштів; відсотки, що платить банк за міжбанківськими кредитами.

При аналізі ліквідності вивчається також структура термінів за депозитами і позиками та ефективність політики керування активами і пасивами. Висновки базуються на вивченні тенденцій зміни відповідних показників і на порівнянні фактичних показників із середнім у однорідній групі банків.

Після усього робиться остаточний висновок про рейтинг банку в цілому. Як уже зазначалось вище, надійність комерційного банку оцінюється за п'ятибальною системою.

Зведений рейтинг 1: банк цілком здоровий, стійкий до зовнішніх фінансових потрясінь. Він може не змінювати систему управління, немає потреби у втручанні органів нагляду.

Зведений рейтинг 2: банк практично здоровий. Окремі недоліки істотно не впливають на його стабільність. Банк може не змінювати стиль свого управління.

Зведений рейтинг 3: наявність у банку фінансових проблем. Банк уразливий при несприятливих змінах економічної ситуації, може розоритися, якщо не вжити відповідних заходів. Для усунення недоліків необхідне втручання органів нагляду.

Зведений рейтинг 4: у банку серйозні фінансові проблеми, велика ймовірність банкрутства, необхідне втручання органів нагляду і розробка плану щодо подолання недоліків.

Зведений рейтинг 5: дуже велика ймовірність банкрутства банку найближчим часом; він не може сам вирішити власні проблеми -- потрібна термінова підтримка з боку акціонерів або інших фінансових джерел. Без дієвих коригувальних заходів виникає необхідність у ліквідації, реорганізації банку або його приєднання до більш стійкого банку.

Згідно остаточних оцінок наглядовий орган вживає заходів щодо фінансового оздоровлення банку: збільшення резервів (якщо високий ризик активів); письмова угода про заходи щодо оздоровлення банку і т.ін. Якщо таких заходів недостатньо, органи нагляду приступають до процедури закриття або ліквідації банку без рішення суду. Центральний (національний) банк може домовитися про придбання неплатоспроможного банку іншим банком, що бере на себе зобов'язання перед клієнтами.

3. Задача.

Визначити суму активів, зобов'язань та капіталу Комерційного Банку та скласти баланс за такими умовами:

Показник	Сума	Визначення
Цінні папери власного боргу	433	Капітал
Статутний капітал	2045	Капітал
Строкові депозити клієнтів	860	Зобов'язання
Загальні резерви	1600	Капітал
Коррахунок в НБУ	1200	Активи
Кошти до запитання клієнтів	4500	Зобов'язання
Міжбанківські кредити надані	550	Активи
Міжбанківські кредити отримані	480	Зобов'язання
Каса	3000	Активи
Кредити клієнтам	5400	Активи
Нерозподілений прибуток	232	Капітал
Разом:	20300

У разом = 20300

У Капіталу = 433+2045+1600+232 = 4310

У Активів = 1200+550+3000+5400 = 10150

У Зобов'язань = 860+4500+480 = 5840

Пасив = Капітал + Зобов'язання

У Пасивів = 4310+5840 = 10150

Баланс: У Активів = У Пасивів

Баланс:

Актив	=	Пасив
10150	=	10150

контрольная работа "Філії та представництва комерційних банків. Рейтинг банку" скачать

Подобные документы

Банки та їх функції
Особливості організації банківської справи та основних функцій комерційних банків. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків. Походження та розвиток комерційних банків. Функції комерційних банків. Операції комерційних банків.

курсовая работа [40,1 K], добавлен 10.04.2007
Визначення рейтингової оцінки діяльності банків
Сутність операцій комерційних банків, критерії оцінки їх діяльності як фінансово-кредитних установ. Система рейтингування банків в Україні. Розроблення методик визначення комплексного рейтингового оцінювання фінансово-кредитної діяльності банків.

курсовая работа [193,1 K], добавлен 22.09.2010
Взаємовідносини комерційних банків з НБУ
Економічні, правові основи взаємовідносин комерційного банку з НБУ. Повноваження Центрального банку як регулятивно-наглядового органу. Кредитування (рефінансування) комерційних банків. Мінімальний розмір регулятивного капіталу діючих банків України.

курсовая работа [30,0 K], добавлен 01.10.2011
Формування ресурсів комерційних банків
Ресурси комерційних банків: зміст, значення, класифікація. Функції та класифікація власного капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку. Порядок формування статутного фонду. Залучені і запозичені кошти комерційних банків.

реферат [42,6 K], добавлен 18.03.2014
Організація діяльності комерційного банку
Ресурси комерційного банку, їх формування і прогнозування. Операції комерційних банків з обслуговування платіжного обороту та організації розрахунків суб’єктів господарювання. Послуги комерційних банків в умовах ринку. Фінансові звіти та їх оцінка.

курсовая работа [76,5 K], добавлен 26.08.2013
Рейтингова оцінка діяльності банків України
Види систем рейтингування банків, обґрунтування необхідності його проведення. Зарубіжна практика побудови рейтингових оцінок надійності комерційних банків. Методичні основи створення публічної системи комплексної оцінки банківських установ в Україні.

курсовая работа [114,3 K], добавлен 07.09.2011
Регулювання діяльності комерційних банків в ринкових умовах
Теоретичні основи та економічна сутність регулювання діяльності комерційних банків. Грошово-кредитне регулювання банків як основа діяльності банківської системи України. Підвищення рівня прибутковості банку внаслідок дій органів банківського нагляду.

дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.09.2010
Оцінка фінансової стійкості комерційних банків України на сучасному етапі розвиткуОцінка фінансової стійкості комерційних банків України на сучасному етапі розвитку
Аналіз економічних нормативів банківської системи України. Особливості управління фінансовою стійкістю комерційних банків, методи її оцінювання. Заходи мінімізації ризиків і підтримка стійкості банківських установ для їх функціонування в сучасних умовах.

статья [29,9 K], добавлен 13.11.2017
Формування рейтингу комерційних банків
Поняття фінансової стійкості банку і рейтингу як метода його визначення. Показники, які їх визначають. Модель формування рейтингу комерційних банків України на базі кластерного і дискрімінантного аналізу. Порівняння вітчизняних методів із зарубіжними.

дипломная работа [420,7 K], добавлен 09.11.2013
Механізм інвестиційної діяльності комерційних банків в умовах ринкової трансформації економіки України
Аналіз економічної сутності емісійної та інвестиційної діяльності банків. Вивчення стану інвестиційної діяльності на прикладі банку України. Розгляд методів інвестиційної політики комерційних банків з метою ефективного формування інвестиційного портфеля.

дипломная работа [225,0 K], добавлен 22.05.2017

Другие документы, подобные "Філії та представництва комерційних банків. Рейтинг банку"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.