Оподаткування страхової діяльності та страхування майна фізичних осіб

2

План

ВСТУП

1. Особливості оподаткування страхових компаній

2. Страхування майна фізичних осіб

3. Задача

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Згідно з чинним законодавством, оподаткування податком на прибуток страхової діяльності здійснюється як оподаткування операцій особливого виду.

Навряд чи варто доводити, що існування різних підходів до оподаткування реального сектора економіки та деяких видів страхової діяльності призводить до стимулювання переведення доходів із секторів з вищим податковим навантаженням у сектор страхування, де воно значно нижче. Такий стан справ викликав занепокоєння як державних податкових органів, так i уряду. Адже саме різний рівень оподаткування є передумовою для запровадження фінансових схем за участі страхових організацій з метою мінімізації податків.

Найдавнішою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки. Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.

Страхування майна, як правило, здійснюється лише в добровільній формі. Законодавством України передбачені лише два види обов'язкового страхування майна: страхування авіаційних суден і страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.

Метою даної роботи є: розгляд питань про оподаткування страхової діяльності та страхування майна фізичних осіб.

Структура роботи. У відповідності з поставленим завданнями дана робота складається з вступу, двох розділів, задачі, висновку, списку використаних джерел (всього 6 найменувань). Загальний обсяг контрольної роботи - 19 сторінок.

1. Особливості оподаткування страхових компаній

ДПА України вважає, що запровадження оподаткування страхових компаній на загальних підставах за ставкою 25% від прибутку, отриманого страховиками від страхової діяльності (крім довгострокового страхування життя), дасть змогу встановити єдиний підхід до оподаткування прибутку страховиків та інших суб'єктів господарювання, забезпечить розвиток класичного страхування та поступово вирішить проблеми припинення використання страхових організацій для оптимізації податків підприємствами-страхувальниками, а також відповідатиме міжнародній практиці.

Система оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності суб'єктів господарювання. У своїй основі вона має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки. Становлення в Україні системи оподаткування суб'єктів господарювання, у тому числі страхових компаній, почалось з 1991 року. Перший Закон про систему оподаткування в Україні було прийнято 1991 року. Становлення і розвиток системи оподаткування з часу прийняття цього Закону свідчить про недоліки в податковій політиці держави щодо суб'єктів господарювання, зокрема й таких, що працюють на страховому ринку. Програма ринкових перетворень, що реалізується в Україні, передбачає вдосконалення оподаткування суб'єктів господарювання. У лютому 1997 року Верховною Радою України прийнято третій варіант Закону “Про систему оподаткування” [6].

Оподатковуваний прибуток від страхової діяльності, що розраховується як сума страхових внесків, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами за договорами страхування i перестрахування ризиків, зменшених на суму страхових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом, оподатковується за ставкою 3%.

При цьому прибуток, отриманий внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного страхування у разі виконання вимог до таких договорів, визначених Законом України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, оподатковується за нульовою ставкою. Інші доходи, одержувані страховими перестраховими  організаціями від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, оподатковуються на загальних засадах за ставкою 25%. Крім того, страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі й страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином: при укладанні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо зі страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництва перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також при укладанні договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за нульовою ставкою; в інших випадках - за ставкою 12% від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Переведення страховиків на загальну схему оподаткування. Із метою реалізації поставлених зазначеними указами Президента України завдань, при Державній комісії з регулювання ринку фінансових послуг України було створено робочу групу для підготовки відповідного проекту закону за участі податківців, підрозділів адміністрування та податкового аудиту. Крім того, в роботі робочої групи брали участь фахівці Мінфіну України, Мінекономіки України та Мін'юсту України, а також ліги страхових організацій України.

Головним завданням робочої групи було запровадження оподаткування страхових компаній на загальних підставах за ставкою 25% від прибутку, отриманого страховиками від страхової діяльності (крім довгострокового страхування життя), що дасть змогу встановити єдиний підхід до оподаткування прибутку страховиків та інших суб'єктів господарювання, забезпечить розвиток класичного страхування та поступове вирішення проблеми припинення використання страхових організацій для оптимізації податків підприємствами-страхувальниками, а також відповідатиме міжнародній практиці. Оскільки підготовлений робочою групою законопроект ще не було передано на розгляд Верховної Ради України, його положення опрацьовано робочою групою з розробки Податкового кодексу України при Мінфіні України та прийнято рішення про взяття його за основу під час підготовки статті “Оподаткування страхових компаній” розділу “Податок на прибуток” проекту Податкового кодексу України.

Із метою недопущення втрат бюджету при переведенні страховиків на загальну систему оподаткування податком на прибуток у проекті Податкового кодексу передбачено застосування на два податкові роки змішаної системи оподаткування (тобто збереження нинішньої бази оподаткування страхової діяльності податком з премій разом із оподаткуванням прибутку від страхової та фінансової діяльності). Загальна необхідність застосування змішаної системи оподаткування зумовлена наступним.

По-перше, з метою недопущення втрат бюджету вирішення питання вибору порядку оподаткування доходів (прибутків) страхових компаній повинно ґрунтуватися на порівнянні стану надходжень податку на доходи (прибуток) страховиків за чинним сьогодні порядком та надходжень цього податку за загальною системою оподаткування.

По-друге, за відсутності розробленої та адаптованої до українських умов системи регулювання страхової діяльності, визначеності понять, термінів, процедур тощо, введення оподатковуваного прибутку від страхової діяльності без альтернативного податку зі страхових премій створить непрозору систему, оскільки основну частину валових витрат становитимуть страхові виплати та витрати на формування страхових резервів, які підлягають контролю з боку органів державної податкової служби. При цьому слід враховувати, що система формування страхових резервів та контролю за страховими виплатами на сьогодні недосконала, що робить сумнівним досягнення основної мети запровадження нової загальної системи оподаткування страховиків - боротьби зі схемним страхуванням.

У свою чергу, змішана система оподаткування прибутку та валових доходів страховика як авансових поквартальних платежів з правом заліку за податком на прибуток від страхової діяльності за результатами року дасть змогу зберегти існуючу тенденцію зростання надходжень з податку на доходи (прибуток) страховиків до бюджету, суттєво скоротить обсяги податкової оптимізації, дасть поштовх для розвитку класичного страхування, яке є постачальником інвестиційних ресурсів на потреби розвитку економіки. Слід також зазначити, що останнім часом спостерігається тенденція до прийняття вітчизняними страховими компаніями у страхування ризиків нерезидентів, у зв'язку з чим можливі виплати страхових відшкодувань страхувальникам-нерезидентам, які не є доходом з джерелом походження з України i не підлягають оподаткуванню податком на доходи (прибуток) нерезидентів. За умови відсутності нормативно-правового регулювання процедури підтвердження настання страхових випадків за межами України, страхові виплати можуть використовуватись як механізм витоку капіталів з України. Тому в проекті Податкового кодексу передбачено порядок оподаткування страхових виплат (страхових відшкодувань) на користь нерезидентів.

Стосовно питання відсутності порядку відображення в податковому обліку страховика операцій з недовгострокового страхування життя, яке викликає занепокоєння Ліги страхових організацій України, то воно заслуговує на увагу. Тому вважається доцільним найближчим часом обговорити це питання разом із фахівцями Мінфіну України та Лігою страхових організацій України з метою внесення необхідних коректив до положень Податкового кодексу.[2].

Страхові компанії зобов'язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов'язкові). Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов'язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходи від операцій з основними фондами і нематеріальними активами. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об'єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійснені.

При цьому до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести як окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел. У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході. При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 30%.

Плата за землю. Плата за землю вноситься у вигляді земельного податку або орендної плати. Платниками податку є власники землі або землекористувачі. За земельні ділянки, надані в оренду, береться орендна плата. Отже, страхові компанії можуть сплачувати податок на землю або орендну плату із земельних ділянок, які зайняті під офіси, культурно-побутові та господарські будівлі, гаражі.

2. Страхування майна фізичних осіб

Існує багато видів майнового страхування. Усі їх можна згрупувати по наступній схемі:

1. Сільськогосподарське страхування (с/г культур, -тварин, -іншого майна с/г підприємств);

2. Транспортне страхування (страхування вантажів, морських судів, авіаційне);

3. Страхування майна юридичних осіб (усі, що не входить у с/г і транспортне страхування);

4. Страхування майна фізичних осіб (страхування будівель, тварин, домашнього майна, транспортних засобів громадян).

Багато страхових компаній диференціюють страхові тарифи по обсягу страхового ризику. По ризику пожежа - 0,7%, крадіжка - 1-2%, прориви каналізації 0,3%.

Чинне законодавство забороняє виплату страхових відшкодувань перевищуючу реальну вартість застрахованого об'єкта. Страхове відшкодування буде виплачено тільки в 1 випадку (якщо воно перевищує реальну вартість) [5. 182с.]. Для контролю за реальністю настання страхового випадку і запобігання подвійного страхування необхідно надання первинних екземплярів про настання страхового випадку в страхову компанію. Страхова компанія має право на регресивний ризик винуватців страхового випадку. Для стимулювання страхувальників, що дбайливо відносяться до свого майна, деякі страхові компанії роблять знижку зі страхових тарифів при повторному заключненню договорів страхування, якщо по старим (попереднім) договорах не було позовів.

Страхування майна фізичних осіб здійснюється згідно діючого законодавства України [6].

За програмою страхування майна фізичних осіб може бути застраховано:

- конструктивні елементи приміщень (перегородки, міжповерхові перекриття, вікна, двері), інженерні комунікації (комунікаційні системи електропостачання, газопостачання і водопостачання, каналізації і опалювання);

- ремонт, обробка та інтер'єр (включаючи покриття стель, стін);

- додаткове технічне устаткування (типове санітарно-технічне і кухонне устаткування, системи очищення питної води, системи очищення і нагріву повітря, устаткування для нагріву води, системи «тепла підлога», індивідуальні системи супутникового телебачення, індивідуальні системи безпеки (відео-, звукові й інше), індивідуальні протипожежні системи, віконні і звукоізолюючі пакети, вбудовані меблі (шафи-купе й інше), кондиціонери і т.п.);

- рухоме майно (предмети побуту і домашньої обстановки: меблі, холодильники, побутова техніка, аудіо - апаратура, господарські, кухоні і постільні речі, інструменти, інше).

Вищезгадане майно може бути застраховане від таких непередбачених подій:

- пожежі (включаючи пошкодження продуктами горіння і заходами пожежегасіння);

- удару блискавки;

- вибуху газосховищ, газопроводів;

- стихійного явища (ураган, буря, злива, град, обвал, землетрус, повінь, просідання землі, обвал, затоплення ґрунтовими водами і т.п.);

- пошкодження майна водою внаслідок аварій водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, а також систем пожежегасіння;

- проникнення води з сусідніх приміщень;

- крадіжки, грабежу, розбою;

- протиправне знищення і пошкодження майна сторонніми особами.

Страхова сума (об'єм зобов'язань страхової компанії по виплаті відшкодування) може встановлюватися:

1. Для страхування конструктивних елементів приміщень: на підставі ринкової вартості нерухомості; на підставі заявленої власником вартості нерухомості.

2. Для страхування ремонту і обробки: в межах витрат на проведення ремонтних робіт і вартості матеріалів.

3. Для додаткового технічного устаткування: в межах вартості додаткового устаткування і витрат на його встановлення.

4. Для рухомого майна: у розмірі ринкової вартості майна з урахуванням фізичного зносу.

Строк дії договору страхування 1 рік. Страховий тариф залежить від різних чинників, що впливають на оцінку страхового ризику, таких як: вид майна, будівельні і технічні характеристики будівлі, стан комунікацій, інші істотні чинники. Своє майно можна застрахувати на випадок пред'явлення претензій власнику квартири з приводу нанесення шкоди майну, життю або здоров'ю сусідів унаслідок перерахованих вище непередбачених подій [3].

Знищення або пошкодження майна громадян. Дії при настані страхового випадку:

1. Докладіть усіх зусиль для запобігання та зменшення збитків, а також для рятування майна.

2. Повідомте відразу ж відповідним компетентним органам (правоохороннм органам, пожежній охороні, аварійним службам та ін.), як цього потребують обставини і наслідки події. Повідомте страховій компанії про настання страхового випадку.

3. Надайте страховій компанії інформацію про факт та обставини події, що може бути визнана страховим випадком, та отримайте її рекомендації щодо ваших подальших дій.

4. Надайте правоохоронним органам опис пошкодженого, знищеного та/або викраденого майна в результаті настання страхового випадку, якщо цього потребують обставини і наслідки події.

5. Зберігайте незмінними пошкоджене майно, місце події, оточуючі предмети тощо, що будь-яким чином пов'язані зі страховим випадком, до їх огляду представником нашої компанії. При цьому ви маєте право змінювати стан місця настання страхового випадку на вимогу компетентних державних або інших органів, а також виходячи із міркувань безпеки і зменшення розмірів збитків.

6. Надайте страховій компанії або її представникам можливість провести розслідування обставин і причин страхового випадку та встановити розмір збитку, брати участь у заходах для зменшення збитку.

7. Пред'явіть страховій компанії пошкоджене майно до його ремонту і відновлення з метою складання калькуляції витрат на ремонтні роботи та визначення розміру страхового відшкодування.

8. Надайте страховій компанії  опис пошкодженого, знищеного та/або викраденого майна в узгоджені з нашою компанією строки з визначенням їх вартості у цінах на дату настання страхового випадку, якщо договором не передбачено інше.

9. Надайте страховій компанії для одержання страхового відшкодування такі документи:

- повідомлення про настання події, що може бути визнана страховим випадком;

- оригінал договору страхування;

- документи, що підтверджують право на володіння, користування та розпорядження застрахованим майном;

- документи, що підтверджують факт настання і причини страхового випадку;

- документи, що підтверджують розмір завданих збитків (рахунки за проведені роботи або розрахунок вартості робіт, що видаються організаціями, які проводять ремонт пошкодженого або продаж нового майна та ін.);

- паспорт або документ, що посвідчує особу, яка звернулася по виплату страхового відшкодування, та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- заяву на виплату страхового відшкодування;

- інші документи або відомості у разі, якщо вони будуть необхідні для з'ясування обставин та причин страхового випадку, визначення розміру збитків.

10. Отримайте суму страхового відшкодування (у разі позитивного рішення про її виплату) через 15 днів з дня складання страхового акту та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

3. Задача

Розрахуйте вартість страхових платежів при страхувані від нещасних випадків. Термін страхування - 6 років, страхова сума - 40000 грн., страховий тариф - 3%.

Розв'язок. Оскільки загальна сума становить 40000 грн. за 6 років, то виходить що за рік плата становитиме: 40000/6 = 6666,67 грн. Тоді домножимо на страховий тариф 3% (6666,67*3%) = 6866,67грн. плата в рік. Відповідно 6866,67*6(років) = 41 200грн.

Висновок

Система оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності суб'єктів господарювання. У своїй основі вона має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки.

Оподатковуваний прибуток від страхової діяльності, що розраховується як сума страхових внесків, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами за договорами страхування i перестрахування ризиків, зменшених на суму страхових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом, оподатковується за ставкою 3%.

Інші доходи, одержувані страховими перестраховими  організаціями від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, оподатковуються на загальних засадах за ставкою 25%. Крім того, страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі й страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування.

Страхування - об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним з важливіших індикаторів стану економіки будь якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.

Страхування забезпечує надійний захист майнових інтересів підприємців і населення в разі втрат, заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та багатьма іншими непередбачуваними обставинами. Страхування добре зарекомендувало себе як форма нагромадження коштів громадян для вирішення їх соціальних проблем /охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, освіта тощо . В останні роки страхування широко використовується на випадок виникнення відповідальності перед третіми особами. В цілому світові темпи приросту страхових премій значно випереджають зростання валового внутрішнього прибутку.

Зараз на страховому ринку України діє більше 200 страхових компаній, Моторне, Авіаційне, Морське страхові бюро, ряд страхових пулів. Зросла кількість членів Ліги страхових організацій України. Створено Асоціацію професійних страхових посередників. Разом з тим питома вага нашої країни в світовому страховому ринку досі сягає лише 0.01% ,а в Європі - менше 0,04 %.

Зараз Україна переживає затяжну економічну і загострену фінансову кризи, до яких призвела в числі інших чинників руйнація старої системи страхового захисту бюджетні резерви, фонди вищестоящих організацій, довготермінові відстрочки погашення позик тощо, що була притаманна країні з високим ступенем усуспільнення власності і значне відставання в формуванні нової системи захисту.

Отже, на скільки я зрозумів страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувани проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.

Список використаних джерел

1. Александров А. А. Страхование. - М.: Приор, 1998. - 186 с.

2. За матеріалами Департаменту податку на прибуток та інших податків i зборів ДПАУ та статті «Оподаткування страхових компаній: пошук шляхів для забезпечення розвитку класичного страхування» у «Віснику податкової служби України», 2007, № 38.

3. Страхова компанія Універсальна www.universalna.com./ukr.

4. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997.-216с.

5. Законодавство України про страхування // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - № 4. - 368 с.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» // Голос України. - 1997.

7. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг у промислове розвинутих країнах // Економіка України. - 1997. - № 7. - С.82 - 87.