Ринок акцій в Україні: особливості розвитку

28

Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

Реферат

на тему:

“Ринок акцій в Україні: особливості розвитку”

Виконала:

студентка IV курсу

економічного факультету

групи Ф-41

Київ 2008

План

Вступ

1. Історія ринку акцій в Україні

2. Особливості сучасного ринку акцій Україні та перспективи його розвитку

Висновки

Використана література

Вступ

Організація широкомасштабного ринку для обігу цінних паперів є складним і тривалим процесом. Масовому обертанню акцій повинно передувати масове створення акціонерних підприємств, якому в наших умовах сприяє роздержавлення і приватизація підприємств.

Існуючі в розвинених країнах фінансові ринки спираються на обширні заощадження приватних осіб. Загальна бідність нашого населення і недостача вільних заощаджень - об'єктивна перешкода на шляху розвитку широкого фінансового ринку. Населення психологічно не підготовлене до сприйняття вкладень своїх коштів в боргові зобов'язання невідомих йому нових організацій. Сильна інфляція в країнах Заходу завжди була руйнівником фінансових ринків, у нас вона перешкоджає їх стихійному розвитку. Для функціонування ринку потрібно виникнення впевненості в можливості ввірити свої заощадження посередницьким інститутам. Ця довіра суспільства повинна виховуватися поступово на позитивних зразках.

В Україні все більше і більше підприємств йдуть з державного постачання, перебудовуючись на комерційний лад, а значить, будучи недержавною власністю, і не отримуючи бракуючи грошові кошти з державної кишені, підприємства стають зацікавленими у випуску цінних паперів, а це є підтвердженням впровадження в господарську практику ринку цінних паперів. Його створення і розвиток дає можливість мобільно перерозподіляти грошові кошти індивідуальних вкладників і інституційних інвесторів для структурних перетворень в економіці. Ринок цінних паперів і його інститути грають важливу роль в загальній ринковій взаємодії: через купівлю і продаж акцій здійснюється перелив капіталів між підприємствами, галузями і секторами економіки. Відбувається акумуляція вільних грошових ресурсів для напряму їх в ті сфери, які гостро в них мають потребу.

Особливістю українського ринку акцій є те, що на ньому більш-менш активно обертаються лише акції гігантів вітчизняної індустрії, а компанії з невеликим капіталом не мають власного ринку акцій. Останній факт істотно впливає на можливості таких компаній щодо залучення коштів для виробничого розвитку шляхом здійснення нових емісій. Так, інвестори (і не тільки в Україні) вважають, що існує велика залежність між розміром компанії та ринковим ризиком. Чим менше компанія, тим вище ризик і навпаки. Проте події останніх років на українському ринку корпоративного контролю довели, що ефективність (або прибутковість) діяльності певної компанії визначається не її розміром, а здатністю і бажанням безпосереднього керівництва та інсайдерів забезпечити необхідні умови для її нормального функціонування. Тому великий розмір компанії ще не означає доходності і низької ризикованості вкладень інвесторів, а компанії з незначним капіталом можуть мати значні перспективи і забезпечувати своїм власникам стабільний доход.

Учасники українського ринку цінних паперів мають загальну задачу - отримання прибутку. Саме під впливом джерел і умов, при яких вона утвориться, і складається структура вітчизняного фондового ринку, однією з відмінних рис якою стало істотне переважання державних цінних паперів.

Оскільки управляти економікою може тільки той, хто володіє власністю, то і ринок цінних паперів (як що визначає, кому належать "титули" власності, і що забезпечує їх переміщення) набуває особливу економічну та історичну значущість.

1. Історія ринку акцій в Україні

Розвиток фінансових ринків залишається важливим компонентом реформ навіть в найбільш розвинених перехідних економіках. Створення ринків капіталу, здатних забезпечувати фінансування для підприємств країни, є однією з передумов забезпечення тривалого економічного зростання. Глобалізація фінансових ринків, яка надає можливість багатьом компаніям залучати кошти і за кордоном, не може створити ефективну заміну фінансовим інститутам всередині країни. У зв'язку з цим важливість розвитку ринку акцій в Україні не можна применшувати.

На відміну від облігацій, які є зобов'язанням емітента перед інвестором періодично виплачувати проценти і основну суму боргу згідно з узгодженим графіком, акція - це цінний папір, який позначає право власності і дає право власнику на частку активів і прибутків компанії (корпорації) пропорційно до розміру його пакету. Емісія акцій здійснюється підприємствами з метою залучення коштів для розширення діяльності або фінансування різноманітних проектів. Кошти також можна залучати шляхом запозичення, зокрема, через випуск облігацій.

Емісія акцій у порівнянні з запозиченням капіталу має такі переваги:

* через акції можна залучити більше коштів, ніж через запозичення:

* відсутність необхідності робити регулярні платежі для боргових виплат: і недоліки:

* продаючи акції, основні власники підприємства віддають частину своєї власності іншим акціонерам:

Купуючи акції певної компанії, покупець отримує право на частку її прибутків (наприклад, у формі дивідендів). Крім того, якщо підприємство успішно розвивається, ціна його акцій зростає і інвестори отримують приріст капіталу. Тому, хоча не всі підприємства платять дивіденди, а реінвестують прибутки в розширення бізнесу. їхні акції можуть залишатися привабливими завдяки потенціалу росту вартості. У цілому, в порівнянні з облігаціями, акції обіцяють виший прибуток, однак ризики інвестування в цей інструмент також виші.

Перша купівля акцій нової емісії безпосередньо у емітента здійснюється на первинному ринку. Первинне розміщення акцій, збільшення статутного фонд (емісія додаткових акцій компанією), а також приватизація (продаж державних пакетів акцій) здійснюються через первинний ринок. Ринок, на якому інвестор купує акції в іншого інвестора, називається вторинним ринком. Вторинний ринок може бути організований у вигляді біржі - торгової площадки, на якій здійснюється купівля-продаж акцій (прикладом є Нью-Йоркська фондова біржа), або у вигляді позабіржового ринку, на якому дилери підтримують зв'язок через телефони або комп'ютерну мережу.

Котирування акцій подаються як ціна купівлі (bid). тобто ціна, по якій покупець готовий купити вказані акції, і ціна продажу (ask) - ціна, яку виставляє продавець. Спред (spread), або різниця між найвищою ціною купівлі і найнижчою ціною продажу, яка часто подається у процентному відношенні до ціни продажу, залежить від ліквідності вказаних акцій. У ліквідних акцій спред нижчий. Чим більше покупців і продавців певних акцій і чим більша кількість цих акцій у вільному обігу (тобто акції, що торгуються на вторинному ринку), тим більш ліквідними вони є. Ліквідність, таким чином, є дуже важливою характеристикою, яка позначає, наскільки легко можна купити ті чи інші акції. Ринкова капіталізація, або ринкова вартість всіх акцій компанії, підраховується шляхом множення загальної кількості емітованих акцій на ринкову ціну однієї акції. Торгівля акціями, як правило, проводиться брокерами (або дилерами чи маркет-мейкерами). які купують і продають акції на замовлення клієнтів за якомога вигіднішою ціною, стягуючи за це комісію. Кожна трансакція реєструється в торговельній системі. Усі акції поділяються на два загальні класи. Прості акції дають їхньому власнику право голосувати на зборах акціонерів, отримувати дивіденди, а також частку активів компанії у разі ліквідації компанії.

Привілейовані акції можуть не надавати право голосу, однак гарантують інвестору фіксований дохід, або привілейовані дивіденди. У деяких випадках привілейовані акції можуть бути конвертовані у прості акції або облігації відповідно до встановлених правил конвертації і коефіцієнтів.

Історія українського ринку акцій веде свій відлік з 1992 р.. коли в країні було розпочато програму масової приватизації, подібно до тих. які паралельно проводилася в Чехії та Росії. На кожного громадянина України було видушено приватизаційний ваучер. який надавав його власнику право брати участь з приватизаційних аукціонах (безпосередньо або через приватизаційні фонди). Ваучерна приватизація не лише сприяла швидкому процесу роздержавлення власності, але й дала змогу українцям брати участь з процесі інвестування і. таким чином, отримати уявлення про поняття ризиків та доходності. Протягом 1992-1998 рр. в Україні було приватизовано понад 6.5 тис. великих підприємств (59% від загальної кількості, виставленої на продаж) і біля 45 тис. малих та середніх підприємств (92% від загального числа). Частка власності, приватизованої за ваучери, склала 62% у сегменті великих підприємств і 42% у сегменті малих та середніх підприємств. На другій стадії приватизації, в ході якої продаж здійснювався за грошові кошти (1999-2002 рр.), через аукціони і тендери стратегічними і фінансовими інвесторами було приватизовано понад 220 великих підприємств (34% віл загальної кількості, запропонованої до продажу) і 18 тис. малих і середніх компаній (98% від загальної кількості). Під час другої стадії приватизації було отримано 9 млрд. грн.. причому 77% цієї суми склали грошові кошти. тоді як у 1992-1998 рр. від приватизації було отримано лише 1,4 млрд. грн.. з них 9% - грошима.

У той же час держава зберегла контроль у мінімум половині стратегічних підприємств країни (в таких галузях, як зв'язок, нафта і газ, енергетика і машинобудування) і блокуючі пакети акцій (мінімум 25%) багатьох інших підприємств (зокрема, в хімічній і металургійній галузях). Часткова приватизація них підприємств плюс акції повністю приватизованих компаній і створили фундамент для появи вторинного ринку акцій в Україні. Першим місцем організованої торгівлі акціями в Україні стала заснована в 1991 р. Українська фондова біржа. Поступово в країні з'явилися брокерські компанії, реєстратори, інші учасники ринку акцій, а також було сформовано позабіржовий ринок.

На додачу до Української фондової біржі та нерегульованої торгівлі цінними паперами, кола укладання угод та розрахунки здійснюються з приватному порядку, у грудні 1995 р. низка українських брокерських компаній створили позабіржову фондову торговельну систему ПФТС. ПФТС є "електронною біржею" цінних паперів України, що працює в режимі реального часу і є аналогом російської торговельної системи РТС. Останню, в свою чергу, було створено за моделлю система American Portal. До першого лістингу ПФТС ввійшла 64 компанії, а першу угоду в системі було зафіксовано 5 липня 1997 р. Перший приватизаційний аукціон в ПФТС було проведено в 1997 р., а перше первинне розміщення акцій (виробником соків Вінніфрут) - у травні 2000 р. У 2001 р. кількість членів асоціації ПФТС збільшилася до 197 учасників.

У 2002 р. обсяг організованої торгівлі акціями в Україні склав 176 млн. дол. США, зменшившись на 26% у порівнянні з попереднім роком. Більшість угод було укладено на позабіржовому ринку, при цьому частка ПФТС в загальній організованій торгівлі акціями склала 72%. Обсяг організованої торгівлі цінними паперами взагалі (з урахуванням ОВДП та корпоративних облігацій) зменшився на 29% у порівнянні з 2001 р. до 1,2 млрд. дол. США. Частка ПФТС у цій сумі склала 96%, значно збільшившись у порівнянні з 47% у 1997 р. Затишок розподілився між Українською фондовою біржею та регіональними біржами.

У минулому році капіталізація українського ринку акцій. обрахована як сума капіталізацій компаній, що входять до лістингу ПФТС, збільшилася на 190% у порівнянні з 2001 р. до 4,3 млрд. дол. США. Це значно менше, ніж капіталізація 7.7 млрд. дол. США. яку ринок мав у 1998 р. перед фінансовою кризою в Росії. У 2002 р. до лістингу ПФТС входило 275 компаній, тоді як у 2001 р. ця кількість складала 286, а у 1998 р. -135.

У 1997 p. обсяг торгівлі акціями в ПФТС склав 249 мли. грн. (134 млн. дол. США), що становило 70 % від загального обсягу торгів пінними паперами в системі протягом року. У 2002 р. частка торгів акціями в загальному обсязі знизилась до 11%, склавши 676 млн. грн. (127 млн. дол. США) і значно поступившись торгівлі державними і корпоративними облігаціями.

Основними досягненнями розвитку ринку на тей час можна назвати:

> розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи, агенції з перереєстрації прав власності - незалежні реєстратори та депозитарні установи, створення професійних асоціацій);

> створення галузі професійних учасників фондового ринку ( брокерських та фінансових компаній);

> поява та розвиток спеціальних державних контролюючих установ (державна комісія з цінних паперів і фондового ринку);

> активне входження до українського фондового ринку зовнішнього венчурного капіталу.

Основною хибою цього етапу є переоцінка можливостей національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку та стратегічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою фінансовою кризою.

Акції, що входять в лістинг ПФТС, розподіляються на три рівні залежно від ліквідності. У 2002 р. до першого рівня лістингу входили вісім найліквідніших акцій на ринку, до другого - 140, до третього - 127. Компанії першого рівня мали найбільшу сукупну капіталізацію, яка минулого року склала 14% загальної капіталізації ринку.

У галузевому розподілі лідерами в структурі капіталізації ринку у 2002 р. стали телекомунікаційні компанії, сукупна капіталізація яких дорівнювала 24,4% загальної ринкової капіталізації. Далі розмістилися енергетика (16,2%), торгівля (14,9%) і чорна металургія (9,5%). У той же час слід відзначити, що торгівля акціями Укртелекому фактично розпочалася лише у лютому 2003 р.

Компанії, акції яких визначаються найкращою ліквідністю і активно торгуються, називають "блакитними фішками". В Україні до групи "блакитних фішок" входять теплові енергогенеруючі компанії (Центренерго, Дніпроенерго, Донбасенерго і Західенерго), вертикально інтегрована енергокомпанія Київенерго, нафтогазова компанія Укрнафта. виробник хімічної продукції Стирол, телекомунікаційна компанія Укртелеком і виробник труб Нижньодніпровський трубопрокатний завод. Укртелеком і Укрнафта мають найбільшу ринкову капіталізацію - 1236 млн. дол. США і 258 млн. дол. США відповідно станом на жовтень 2003 р. Динаміка "блакитних фішок" мас важливе значення не лише тону, що ці акції найбільш активно торгуються, але й тому, що вони с головним компонентом фондових індексів, які. в свою чергу, є основним індикатором стану ринку акцій.

З метою відображення динаміки змін на ринку акцій 1 жовтня 1997 р. ПФТС запровадила власний ПФТС-індекс, який розраховується за принципом ринкового зважування. Компонентами індексу є акції з найкращими показниками ліквідності. ПФТС-індекс розраховується щоденно на основі офіційних цін закриття у гривнях; значення індексу на вказаний день дорівнює загальній капіталізації індексу, поділеній на капіталізацію станом на 1 жовтня 1997 р. і помноженій на 100 (база індексу). Перелік компонентів індексу переглядається щомісяця з метою перевірки на відповідність критеріям ліквідності. Станом на 3 жовтня 2003 р. до ПФТС-індексу входило 11 компаній, серед яких найбільшу вагу, 57,3%, мали акції Укртелекому. Акції Укрнафти, другі за вагою, мали показник 11,9%. За результатами торгів 6 жовтня 2003 р. ПФТС-індекс склав 64,55. Для порівняння, свого максимального значення -107,21 - індекс досяг у 1997 p., мінімальний рівень - 16,52 - було зафіксовано у 1998 р. Іншими словами, станом на 6 жовтня ПФТС-індекс знаходився на рівні, який відповідав 35% його базового рівня у 1997 р.

Низка українських брокерських компаній розраховують власні індекси, серед яких КАС-20. Kindex Liquid і Сократ.

В серпні 2000 p. інвестиційна компанія Dragon Capital разом з англомовною газетою України Kyіv Post започаткували новий індекс, названий KP-Dragon. Після початкової фази консолідації ринку, на час появи індексу, торгівля акціями, що раніше входили до переліку "блакитних фішок", різко знизилася. KP-Dragon було розроблено саме для того, щоб врахувати ці зміни. Для розрахунку індексу використовуються офіційні ціни ПФТС. але трейдери Dragon Capital можуть їх коригувати у випадку очевидних розбіжностей з реальними ринковими (що цілком можливо, зважаючи на незрілість українського ринку). На відміну від ПФТС-індексу. KP-Dragon розраховується в доларах США, завдяки чому він став найпопулярнішим фондовим показником в Україні для іноземних інвесторів, які розраховують вартість своїх портфелів у доларах США. Оскільки російські індекси також розраховуються в доларовому еквіваленті, то індекс KP-Dragon і тут надає зручну базу для порівняння. Компонентами індексу є десять компаній з великою капіталізацією, акції яких найактивніше торгуються. Значення індексу на вказаний день дорівнює відношенню поточної капіталізації до капіталізації на 5 травня 1997 року (базова дата), помноженої на 1000.

Окрім цього, KP-Dragon було розроблено таким чином, щоб дозволяти змінювати кількісний і якісний склад бази індексу відповідно до змін на ринку. Так, акції Укртелекому були введені в індекс відразу після того, як вони потрапили в лістинг ПФТС на початку 2003 р. і почали торгуватися. В базі KP-Dragon Укртелеком замінив акції Діпрообленерго, чиї акції були найменш ліквідними в індексі на той час. Разом з цим. зважаючи на набагато вишу капіталізацію Укртелекому у порівнянні з іншими компонентами індексу, було застосовано новий спосіб зважування. Тоді як раніше компоненти KP-Dragon зважувалися по їхній загальній капіталізації, після введення в індекс Укртелекому, розробники індексу почали зважувати компоненти за капіталізацією їхніх акцій у вільному обігу. У поданій таблиці перераховані компоненти KP-Dragon станом на б жовтня 2003 р.

Динаміка індексу KP-Dragon свідчить, що у 2002 р. український ринок акцій виріс на 50%, у січні-вересні поточного року додав ще 31,5%, продемонструвавши один з найкращих результатів серед ринків, що розвиваються. Значення індексу 6 жовтня 2003 р. склало 725, що становило 27,5% від його базового значення у 1997 р. Загальна ринкова капіталізація індексу зараз складає 1.9 млрд. дол. США, що відповідає 4,1% ВВП України, очікуваного в 2003 р.

Вражаюче зростання українського ринку у 1997 р. змінилося шокуючим і значно тривалішим падінням по впливом кризи на ринках Південно-Східної Азії, а потім Росії. В результаті, з історичного максимуму 4127, досягнутого у вересні 1997 p., індекс KP-Dragon впав до свого мінімального на сьогоднішній день значення 173 у березні 1999 р. Певне покращення динаміки у 1999-2000 р. було нівельовано ще однією кризою у 2001 p., викликаною низкою скандалів навколо відчуження активів в енергетичному секторі. Незважаючи на пожвавлення у 2002 і 2003 pp., динаміка українського ринку продовжила заставати від результатів, які демонстрували російський та американські ринки.

На ринку акцій України домінують інституційні інвестори. У 2002 р. акціями в країні торгували понад 50 компаній, більшість з яких склали місцеві брокерські контори, а також фінансові та інвестиційні компанії. Українські комерційні банки, зарубіжні інвестиційні фонди та інші компанії відзначаються меншою активністю на місцевому ринку акцій. На відміну від розвинених ринків, приватні інвестори на українському ринку акцій практично відсутні. Як місцеві, так і зарубіжні інвестори проводять торгівлю в організованій торговельній системі, користуючись послугами ліцензованого брокера.

Минулого року лідером ринку за обсягом торгів акціями стала компанія Кліринговий Дім з показником 27 млн. дол. США. Наступні позиції зайняли компанії Сократ. Полар-Інвест, Dragon Capital і Альфа-банк. Загальний обсяг торгів акціями вказаними п'ятьма компаніями у 2002 р. склав 84,5 млн. дол. США, або 48% вцілому по Україні. Серед активних торговців акціями також банк "БІГ Енергія", МФС, Он лайн Капітал, Рубін і Foyil Securities. Комерційні банки, зокрема Аваль, ПУМБ. Ощадбанк, Укрсоцбанк та Укрсиббанк, посіли чільні місця за обсягом торгів корпоративними облігаціями і стали лідерами за загальним обсягом торгів цінними паперами у 2002 р.

Зарубіжні портфельні інвестори в цілому відігравали значну роль на місцевому ринку акцій. Найяскравішим прикладом є масований продаж ними українських акцій під час кризи 1998 p., після чого ринок впав до найнижчого рівня в своїй історії. Іноземні компанії інвестують в Україну через спеціалізовані фонди, які акумулюють кошти для інвестування в ринки, що розвиваються. Подібні інвестиції пов'язані з підвищеними ризиками, однак і обіцяють виші доходи. Низка великих інвестиційних фондів, які спеціалізуються на ринках, що розвиваються, в Україні не присутня, оскільки розмір місцевого ринку акцій не є для них цікавим. В Україні лише одна компанія. Укртелеком, має капіталізацію, що перевищує 1 млрд. дол. США.

В деяких західних країнах інвестиційним компаніям і фондам заборонено інвестувати безпосередньо в акції зарубіжних компаній. Програми депозитарних розписок, прикладами яких є американські (ADR) або глобальні (GDR) депозитарні розписки, допомагають усунути це обмеження. Інвестори мають змогу торгувати розписками, емітованими банком у їхній країні. Кожна розписка відповідає певній кількості акцій компанії, зареєстрованої за кордоном. Програми депозитарних розписок мають близько 30 українських компаній. Незважаючи на те, що торгівля українськими ADR і GDR не вельми активна, вони все ж допомогли залучити більшу кількість зарубіжних інвесторів до українського ринку.

На ринок акцій також можуть виходити стратегічні інвестори в разі можливості акумулювати значний пакет акцій, зібравши папери в вільному обігу. Після купівлі бажаного пакету (як правило, блокуючі 25% або контрольні 50%) такі інвестори ринок полишають. В Україні стратегічні інвестори головним чином скуповували акції енергокомпаній.

Функціонування ринку акцій в Україні регулюється такими законами:

Ш Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" (I8 червня 1991 p.. № 1201-ХП) регулює діяльність професійних учасників фондового ринку, встановлює процедуру емісії акцій, визначає структуру і обов'язки Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР);

Ш Закон України "Про господарські товариства" (19 вересня 1991 p., № 1576-ХІ) регулює діяльність акціонерних товариств, встановлює правила проведення зборів акціонерів і розкриття інформації; у той же час, статті закону стосовно корпоративного управління потребують значного вдосконалення;

Ш Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (30 жовтня 1996 p., № 448/96-ВР) забезпечує законодавчу базу для державного регулювання ринків цінних паперів і контролю їх емісії;

Ш Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" (12 липня 2001 p.. № 2664-ІІІ) регулює діяльність ринків фінансових послуг, забезпечує захист прав споживачів фінансових послуг;

Ш Закон України "Про національну депозитарну систему" (10 грудня 1997 p.. № 710/97-ВР) регулює діяльність зберігачів і реєстраторів.

Ринок акцій також регулюється такими нормативними документами ДКЦПФР:

* Наказ "Про затвердження правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах" (23 грудня 1996 p., № 331);

* Рішення ДКЦПФР "Про затвердження порядку подання звітності торговцями цінними паперами" (10 червня 1997 p.; № 11/1) встановлює щоквартальне і щорічне звітування брокерських компаній про їхню діяльність.

Власні нормативні документі також розроблені ПФТС і є обов'язковими для виконання всіма членами асоціації:

* Торговий кодекс ПФТС;

* Кодекс професійної відповідальності членів Асоціації ПФТС.

Ці документи визначають умови та порядок укладання та виконання угод, порядок вирішення спорів, процедури проведення торгів, процедури лістингу та делістингу, порядок оприлюднення інформації та інші аспекти діяльності учасників фондового ринку.

Наказ Державного комітету з регуляторної політики і підприємництва від 14 березня 2001 р. № 49 "Про затвердження ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку пінних паперів" встановлює правила ліцензування учасників ринку цінних паперів. Згідно з документом. професійні торговці цінними паперами мають отримати трирічну, з правом подовження, ліцензію на надання комерційних і брокерських послуг. В компанії, яка бажає отримати ліцензію, повинні працювати мінімум три співробітники, ліцензовані на торгівлю цінними паперами. Вказані співробітники повинні скласти іспити, за результатами яких компанії видається ліцензія.

Захист інтересів іноземних інвесторів в Україні забезпечують закон "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. № 2198-XI і низка міжнародних договорів України. Основні гарантії, на які можуть розраховувати іноземні інвестори, такі:

* гарантії відсутності несприятливих змін в інвестиційному кліматі протягом 10 років;

* гарантії проти експропріації майна, окрім в період надзвичайного стану; в останньому випадку інвестор повинен отримати належну компенсацію;

* адекватна компенсація збитків, отриманих через неналежне виконання своїх обов'язків органами державної влади;

* право на репатріацію початкової інвестиції та прибутків, отриманих в іноземній валюті.

З метою забезпечення додаткових гарантій іноземним інвесторам, Україна підписала відповідні договори з понад 50 країнами. Україна також ратифікувала Конвенцію про процедури вирішення інвестиційних спорів між урядом та іноземними інвесторами.

Невід'ємним елементом торгівлі акціями є процедура розрахунків і реєстрування, тобто виконання торгових угод у відповідності із законодавством та нормативними документами, описаними вище. Розрахунки і виконання угод передбачають комунікацію з контр-партнерами та учасниками системи розрахунків і реєстрування (зберігачами, реєстраторами і банками).

Автоматична система розрахунків в Україні поки що не запроваджена через малий розмір та низьку ліквідність місцевого ринку акцій. Усі торгові трансакції зараз реєструються через договори купівлі-продажу. Згідно із законом, хоча б один партнер в трансакції має бути ліцензованим брокером, чий відділ розрахунків нестиме відповідальність за виконання угоди. Технічні аспекти цього процесу передбачають підписання угоди, вчасне виконання її умов (поставка цінних паперів та перерахування коштів), інформування інших учасників системи (зберігачі. реєстратори та ДКЦПФР). Окрім виконання угод, відділ розрахунків веде облік клієнтських портфелів, займається перерахування дивідендів і т.д.

Діюча в Україна система розрахунків і виконання угод регулюється нормативними документами ДКЦПФР і має трирівневу структуру. На найнижчому рівні знаходяться реєстратори. Кожен емітент повинен зареєструвати емітовані акції у реєстратора, який починає вести реєстр акціонерів вказаного емітента. Зберігачі, у яких знаходяться акції інвесторів і які часто діють від їх імені, репрезентують другий рівень. Зберігачі повинні бути зареєстровані реєстраторами як номінальні власники акцій. На вершині знаходиться центральний депозитарій. Міжрегіональний фондовий союз (МФС). який виступає реєстратором зберігачів.

Після того, як інвестор купує акції компанії, він стає її акціонером і має бути зареєстрований реєстратором цього підприємства. Якщо покупець і продавець акти представлені одним і тим же зберігачем, який зареєстрований як номінальний акціонер, перехід власності відбувається лише на рівні зберігача. В іншому випадку, зберігач (чи зберігачі) має повідомити про трансакцію депозитарій (МФС) і реєстратора, який вносить заповідні зміни в реєстр. Іноземні інвестори також можуть тримати свої акції в місцевих брокерських конторах, які в цьому випадку виконують роль зберігача.

У той час як більшу частину акцій в Україні було емітовано в документарній формі в процесі приватизації, як цього вимагало законодавство, емітувати акції також можна в бездокументарній формі. У цьому випадку реєстратори в процесі не задіяні, і компанія-емітент реєструє всю емісію у вигляді сертифікат, який депонується в МФС. Після цього МФС перераховує акції на індивідуальні рахунки акціонерів, відкриті у зберігачів.

На відміну від розвинутих ринків, в Україні не існує стандартизованих тарифів на послуги учасників ринку акцій. Комісійні брокерів/дилерів узгоджуються шляхом переговорів в кожному окремому випадку і становлять 0,3-3% для звичайних торгових трансакцій. Послуги за злиття або поглинання (разом з викупом акти у приватних акціонерів) можуть досягати до 10% вартості угоди. Оскільки акції емітента мають бути зареєстровані лише у одного реєстратора, який у цьому випадку фактично є монопольним власником реєстру вказаного підприємства, тарифи на послуги реєстраторів встановлюються ДКЦПФР і обмежені 5% суми угоди. Тарифи на послуги зберігачів (відкриття-закриття рахунків, зберігання і реєстрація) також різняться, однак регулюються потужною конкуренцією у цьому сегменті інфраструктури ринку акцій.

В Україні торгівля цінними паперами не обкладається ПДВ. Основними податками, які мають бути сплачені з торговельних операцій, с податки на приріст капіталу і дивідендний дохід. Ставки цих податків зараз дорівнюють 30%, однак будуть знижені до 25% з наступного року (у відповідності з законом "Про оподаткування прибутку підприємств", № 349-IV від 24 грудня 2002 p.. ст. 1.9, 7.6, 7.8,10.1,13.1).

Дохід, отриманий іноземцями, які не проживають в Україні на постійній основі, обкладається податком на репатріацію (Ibid.; ст. 13). Базова ставка цього податку - 15% отриманого доходу від процентів, дивідендів, ренти, приросту капіталу і т.д. Дохід від процентних і безпроцентних облігацій обкладається за ставкою в 30%, однак дохід від державних облігацій від цього податку звільнено. Слід зазначити, що в низці договорів про уникнення подвійного оподаткування, підписаних Україною з іншими державами (всього їх 45), також йдеться про умови оподаткування дивідендів, процентів, ренти та інших типів доходу. У цьому випадку положення договору превалює над базовим законодавством.

Протягом 2007 року обсяг торгів цінними паперами на організованих торговельних майданчиках становив 29,08 млрд. грн. Порівнюючи дані за 2007 рік із 2006 роком, можна зробити висновок щодо збільшення обсягу торгів на організаторах торгівлі на 12,65 млрд. грн.

За 2007 рік обсяг торгів на ПФТС становив 28,02 млрд. грн. або 96,36% загального обсягу торгів на організаторах торгівлі за цей період. Порівняно з 2005 роком, обсяг торгів на ПФТС збільшився у 1,9 рази (2005 року - 14,49 млрд. грн.).

У грудні 2007 року обсяг торгів на ПФТС становив 1,66 млрд. грн. (86,7296 від загального обсягу торгів на організаторах торгівлі у грудні 2007 року). Порівняно з відповідним періодом 2006 року, обсяг торгів на ПФТС зменшився на 1,01 млрд. грн. (грудень 2006 року - 2,67 млрд. грн.).

Провідну позицію за обсягами торгів у 2007 році на біржовому ринку займала КМФБ (41,98% від загального обсягу торгів на біржовому ринку за період).

Обсяг торгів на організаторах торгівлі на вторинному ринку перевищує обсяг торгів на первинному. У грудні 2007 року обсяг виконаних договорів на вторинному ринку становив 96,58% від загального обсягу торгів, зафіксованого протягом грудня 2007 року на торговельних майданчиках.

Найбільший обсяг торгів за інструментами на організаторах торгівлі у грудні 2007 року зафіксовано за:

облігаціями підприємств - 1,14 млн. грн. або 59,38% загального обсягу торгів на організаторах торгівлі у грудні 2007 року;

акціями - на 649,84 млн. грн., що складає 33,95% загального обсягу торгів на організаторах торгівлі у грудні 2007 року.

Індекс ПФТС, що с індикатором стану ринку акцій, протягом 2007 року коливався в межах 345,55-498,86 п. При цьому підвищення рівня капіталізації компаній позитивно позначилося на зростанні індексу ПФТС. При цьому, станом на 29.12.2007 р. зафіксовано найбільше значення індексу 498,86 п.

Протягом січня-листопада 2007 року обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 38,21 млрд. грн. (без вирахування скасованих випусків), що на 24,12 млрд. грн. більше, порівняно з відповідним періодом 2005 року. У листопаді 2007 року обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 878,6 млн. грн. (без вирахування скасованих випусків).

За результатами січня-листопада 2007 року найбільша питома вага від загального обсягу зареєстрованих випусків акцій припадала на випуски акцій відкритих акціонерних товариств - 25,77%, які створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються під час корпоратизації та приватизації.

У січні-листопаді 2007 року, порівняно з відповідним періодом 2006 року, зменшилась питома вага зареєстрованих випусків акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств - з 30,34% до 17,40%. Також змінилась частка зареєстрованих випусків акцій закритих акціонерних товариств з 19,31% до 21,50%.

Протягом січня-листопада 2007 року зареєстровано 9 значних за обсягом випусків акцій, які суттєво вплинули на загальну структуру зареєстрованих випусків акцій за період:

НАК «Енергетична компанія України» на суму 9,83 млрд. грн. (або 25,73%);

ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» на суму 1,06 млрд. грн. (або 2,77%);

ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» на суму 1,0 млрд. грн. (або 2,6296);

ВАТ «Луцький автомобільний завод» на суму 648,0 млн. грн. (або 1,7%);

ВАТ «Концерн «Стирол» на суму 623,88 млн. грн. (або 1,63%);

у серпні та вересні 2 випуски акцій ВАТ АКІБ «Укрсиббанк» на суму 500,0 млн. грн. кожен: у серпні та червні 2 випуски акцій ЗАТ КБ «Приватбанк» на суму 500,0 млн. грн. та 452,0 млн. грн. відповідно.

Сумарна вартість зареєстрованих за січень-листопад 2007 року випусків акцій, становила 20,39 млрд. грн., або 53,36% загального обсягу зареєстрованих випусків за період. Це на 10,99 млрд. грн. більше, ніж у відповідний період 2006 року.

Сумарна вартість випусків акцій, зареєстрованих у листопаді 2007 року центральним апаратом Комісії, становила 2,2 млрд.грн., що на 1,44 млрд.грн. більше, ніж у листопаді минулого року.

2. Особливості сучасного ринку акцій України та перспективи його розвитку

Зрісши на 50% у 2002 p., у січні-вересні поточного року український ринок акцій додав ще 30% у порівнянні ї кінцем минулого року. У той час як минулорічне зростання пояснюється головним чином низькою базою порівняння (у 2001 р. піни більшості "блакитних фішок" впали ледве чи не до історичних мінімумів), у цьому рот зростання ринку стало результатом покрашення інвестиційного клімату і підвищення довіри іноземних інвесторів до України.

У середині жовтня індекс KP-Dragou досяг позначки 772, що є максимальним значенням з серпня 199S р. Однак цей рівень все ще на 81% нижче максимального значення індексу, досягнутого у вересні 1997 p., що свідчить про значний потенціал подальшого зростання українського ринку. Російський ринок акцій, який нещодавно виріс до нового історичного максимуму, являє собою хороший приклад, який Україні варто наслідувати.

У січні-вересні 2003 p. обсяг торгів на вторинному ринку ПФТС склав 73 млн. дол. США, що значно нижче аналогічних показників докризових 1996-1997 pp., а також 2000-01 pp., коли ринок зробив першу спробу перебороти кризовий стан. У той же час, загальний обсяг торгів з ПФТС у січні-вересні поточного року зріс на 91% у порівнянні з аналогічним періодом 2002 р. завдяки іншим пінним паперам, в першу чергу, корпоративним облігаціям, оборот яких за вказаний період зріс на 44% до 226 млн. дол. США. Оскільки восени торгівля акціями активізувалася, за результатами року обсяг торгів акціями у порівнянні з 2002 р. може зрости.

На сьогодні, загальна капіталізація акцій, що торгуються на вторинному ринку ПФТС, самою біржею оцінюється в 3,9 млрд. дол. США, тоді як наприкінці 2002 р. капіталізація складала 3,1 млрд. дол. США. Однак адекватність цього показника сумнівна, оскільки він враховує капіталізацію компаній, акції яких практично не торгуються. Ми вважаємо більш реальною капіталізацію індексу KP-Dragon, яка становить 2 млрд. дол. США. Враховуючи надзвичайно низькі оціночні показники українських компаній, капіталізація місцевого ринку мас значний потенціал зростання, який буде реалізовано як тільки ринок почне по-справжньому відроджуватися.

У порівнянні з іншими ринками, номінально український ринок знаходиться серед лідерів за показниками останніх років. Через практично нульову кореляцію із ринками США у 2002 p., український ринок виріс на 50%. у той час як основні світові фондові індекси, такі як Dow Jones і NASDAQ, продовжували знижуватися. Темпи зростання українського ринку акцій за період 2000-2002 pp. також вимірюються двозначним показником - 37%. Він. однак, нижчий у порівнянні з темпами зростання у 2002 р. через падіння ринку у 2001 p.. коли українські акції втратили 43% своєї вартості. У порівнянні з 18 іншими ринками акцій Україна знаходиться на четвертому місці за показниками росту у 2002 р. і на восьмому - за трирічною динамікою.

Завдяки тривалому економічному зростанню, просуванню економічних реформ та стабільності національної валюти, все більше іноземних інвесторів звертають свої погляди в бік України. Бум на російському ринку акцій, результатом якого стало значне подорожчання тамтешніх цінних паперів, змушує портфельних інвесторів, які вклали значні фонди в Росію, шукати привабливіші (тобто дешевші) активи на інших ринках. На цьому фоні українські компанії потенційно дуже привабливі, оскільки вони торгуються зі значними дисконтами по відношенню до аналогічних російських компаній і після недавнього зростання російського ринку ці дисконти стали ще більшими.

Основною причиною низьких оціночних показників українських компаній є недостатня ліквідність їх акцій. Це, в свою чергу, пояснюється дуже малою кількістю акцій у вільному обігу внаслідок повільної приватизації одних компаній та консолідації контрольних пакетів інших стратегічними інвесторами чи місцевими бізнес-групами. Крім цього, переробні галузі, які стабільно знаходяться серед лідерів української економіки за темпами зростання, практично не представлені на ринку акцій, оскільки більшість підприємств у цьому секторі є закритими акціонерними товариствами або товариствами з обмеженою відповідальністю.

Швидка й прозора приватизація є необхідною умовою відродження українського ринку акцій в першу чергу підвищення його ліквідності. Продовження приватизації Укртелекому, капіталізація якого і найбільшою на ринку акцій і складає 1,2 млрд. дол. США, продаж державних 50% акцій Укрнафти, другої за розміром "блакитної фішки'" з капіталізацією 258 мли. дол. США, і відновлення приватизації в енергетиці мас дати новий імпульс українському ринку акцій і забезпечити його подальше зростання. Приватизація в енергетиці означатиме не лише продаж контрольних пакетів акцій 19 енергорозподільчих компаній і чотирьох енергогенеруючих компаній, а насамперед кінець домінуванню держави з цьому важливому секторі економіки і прихід нових ефективних власників. Залучивши стратегічних і портфельних інвесторів, приватизація дасть змогу підвищити стандарти корпоративного управління, що також матиме позитивний вплив на ринок акцій країни, з першу чергу, його прозорість.

«Як і прогнозувалося, останній тиждень місяця приніс ринку акцій значне пожвавлення. Індекс ПФТС з понеділка по четвер зріс на 14 пунктів, або на 3,34%. На кінець тижня індекс зафіксував ще вищий показник і склав 448,17 пунктів, загальне зростання за тиждень склало 4,31 %.

Цього тижня зростання показали більшість ліквідних акцій. Особливо відчувався попит на акції трубних компаній, в результаті чого вони стали одними з рекордсменів за темпами росту: Новомосковський трубний завод (+15,53% за ціною купівлі), Нижньодніпровський трубопрокатний завод (+11,77%), Дніпропетровський трубний завод (+ 3,41%).

Знову зростали акції енергогенеруючих компаній, зокрема Західенерго (+2,28%), Донбасенерго (+2,39%), Дніпроенерго (+3,43%), Центренерго (+2,02%).

Значно більші темпи росту котирувань зафіксували акції деяких енергорозподільчих компаній (обленерго), а саме: Вінницяобленерго (+73,08%), Хмельницькобленерго (+33,33%), Тернопільобленерго (+15,38%), Харківобленерго (+12,45%).

Негативну динаміку знову показували емітенти коксохімічного сектору, зокрема, Донецьккоксу (-40,00%), Авдіївського коксохімічного заводу (-6,59%).

Продовжили знижуватись котирування акцій Mittal Steel Кривий Ріг (-8,84 %), що можна пояснити наближенням ринкових котирувань до ціни, що склалася в ході першого аукціону з продажу державного пакету акцій емітента (3,91 грн.).

Цілком імовірно, що ринок продовжить зростання, яке може зберегтися до кінця року», - коментують експерти Родовід Банку.

Для розвитку ринку цінних паперів необхідно здійснити певні кроки. Так, наприклад, слід запобігти створенню невеликих за розмірами бірж, реєстраторів тощо з метою задоволення тимчасових корпоративних інтересів. Це має бути досягнуто шляхом запровадження жорсткіших норм щодо розкриття інформації при проходженні лістингу на біржах та в торговельних системах, більш жорстких норм щодо статутного фонду бірж, торгівців цінними паперами, реєстраторів, зберігачів, депозитаріїв, організаторів торгівлі інститутів спільного інвестування, управляючих активами. Також доцільно обмежити частку участі одних учасників в статутному капіталі інших (задля уникнення створення „кишенькових” компаній). Позитивним кроком у цьому напрямі є прийняття Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок”, що передбачає збільшення мінімального статутного фонду для професійних учасників фондового ринку.

Важливим засобом розвитку фондового ринку має стати проведення точкової приватизації через первинне публічне розміщення акцій на організованому ринку. Такий механізм добре зарекомендував себе у Польщі, Угорщині, балтійських країнах. Він надає можливість залучити кошти населення до приватизації, забезпечує ринковий механізм визначення ціни об'єкта, що приватизується. Слід наголосити, що для вибору відповідного фондового майданчику має бути проведено відкритий та прозорий конкурс, який би враховував основні вимоги до організатора торгів - технічні можливості системи, можливість проведення прозорих та ефективних торгів, можливість системи забезпечити обіг акцій на вторинному ринку, залучення значної кількості інвесторів.

Надзивачайно важливим моментом є прийняття єдиного закону, який регулював би випуск та обіг усіх видів цінних паперів та питання професійної діяльності на ринку фінансових інструментів, депозитарного обслуговування, регулювання ринку фінансових інструментів. Головними завданнями цього закону є:

- врегулювання випуску та обігу похідних цінних паперів, які критично важливі для ефективного управління ризиками, що виникатимуть у процесі лібералізації руху капіталу та зміни монетарного режиму;

- розвиток ринку державних та муніципальних цінних паперів, що розширює можливості інвесторів для диверсифікації фінансових портфелів, сприяє розвитку приватних пенсійних фондів.

При цьому заходи щодо розвитку депозитарної системи мають передбачати:

- укрупнення та інтеграція зберігачів та реєстраторів;

- створення централізованої депозитарної системи учасниками ринку із обмеженою участю держави та врахуванням принципів функціонування депозитарних систем в ЄС;

- інтеграція національної депозитарної системи в міжнародні депозитарні структури.

Висновок

Український ринок значно відстає від світового ринку. Але, в найближчий час при скороченні інфляції можливо чекати розвиток ринку корпоративних цінних паперів (акції, облігації, векселя), що може благотворно вплинути на економіку. Так емісія акцій як відомо є найбільш дешевою формою кредитування, і тим більше безстрокової.

При всьому різноманітті видів цінних паперів дозволених до випуску і звертанню (акції, облігації, векселя, варанти, ф'ючерси, опціони) існує можливість конструювання цінних паперів, а це в свою чергу має на увазі включення властивостей декількох цінних паперів в одну, тобто в ту що конструюємо.

Ринок цінних паперів має багато проблем. У першу чергу це проблема захисту інвесторів від фінансових злочинців і шахраїв. Для цього треба укріпити законодавчу базу. Другою гострою проблемою є слабка інфраструктура ринку.

Розв'язання цих двох проблем повинно підвищити довір'я до українського ринку і збільшити приток капіталу в Україну.

Щоб вийти на світовий рівень, наші професійні учасники ринку цінних паперів повинні значно підвищити якість своєї роботи. Вирішити цю проблему слідує введенням більш високих стандартів для вітчизняних учасників. Тільки на основі високих вимог можна буде здійснити ліцензування брокерської і дилерської діяльності.

Фондовий ринок є чутливим барометром стану економіки. Нині основними цілями на українському ринку цінних паперів є цілі становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку - комерційні банки.

Крім того, вельми характерно для вітчизняного фондового ринку і те, що основна частина приватних цінних паперів проходить тільки стадію первинного розміщення, майже не обертаючись на повторному ринку.

Останніми роками вітчизняний фондовий ринок демонструє високі темпи розвитку. Рівень його капіталізації цілком співставний з рівнями капіталізації ринків акцій Польщі та Чехії. Проте якісні характеристики вітчизняного фондового ринку знаходяться на низькому рівні, що перешкоджає йому ефективно виконувати функції, пов'язані із залученням та перерозподілом інвестиційних ресурсів для забезпечення стабільного економічного розвитку.

Здійснення послідовної цілеспрямованої політики формування в Україні ефективного фондового ринку є принципово важливою складовою національної економіки, забезпечення інституційної збалансованості останньої, суттєвим чинником зміцнення національної конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Використана література:

1) Закон України "Про ринок цінних паперів".

2) Закон України "Про акціонерні товариства".

3) Закон України "Про банки і банківску діяльність".

4) Положення про випуск й обіг цінних паперів і фондових біржах в Україні

5) Інструкция НБУ "Про правила випуску і реєстрації цінних паперів кредитними організаціями на території України".

6) Алексєєв М.Ю. Світові ринки акцій: досвід для України. // Ринок цінних паперів України, № 11-12, 2004 рік.

7) Сергій Сироватка. Україна залишається «фондовим хутором». // Газета «День», №176, 2005 р.

8) Колесніков В.І. Огляд ринку акцій України. // Банківські новини, 2006-12-04.

9) Міркін Я.М. Паралельні ринки акцій в Україні: роль та перспективи розвитку. "Банківска спріва", №8, 2006.

10) Проблеми формування ринку цінних паперів в Україні.// www.news.ua

11) Щодо етапів формування фондового ринку України.// www.interfax.kiev.ua