Страхування майна підприємства

Сучасний бізнес не може обійтися без витрат на страхування: майна; ризиків, пов'язаних з веденням господарських операцій; соціальних гарантій для працівників тощо. Розглянемо, як підприємству краще страхувати майно, а також деякі інші страхові аспекти

Ринок страхових послуг -- це сектор економіки, який динамічно розвивається. Правовідносини у сфері страхування регулюються Законом про страхування. Він спрямований на посилення страхового захисту майнових інтересів як юридичних, так і фізичних осіб, і визначає основні поняття.

Страхування -- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховики -- фінансові установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками -- резидентами України.

Страхувальники -- юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховий ризик -- певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок -- подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхову суму (страхове відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова сума -- грошова сума, в межах якої страховик (згідно з умовами страхування) повинен здійснити виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата -- грошова сума, що виплачується страховиком за договором страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування -- страхова виплата, яка виплачується страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза -- частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -- плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страхові тарифи -- ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відносини між страховиком і страхувальником оформлюються договором страхування (що укладається у письмовій формі), за яким страховик зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхувальнику (або іншій особі, визначеній у договорі і на користь якої укладено договір) страхову виплату (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки. Предметом договору страхування (ст. 4 Закону про страхування, ст. 980 ЦК) можуть бути майнові інтереси, пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

За страхування у ЦК відповідає глава 67, де у ст. 982 визначено істотні умови договору страхування:

1) предмет договору;

2) страховий випадок;

3) розмір страхової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку;

4) розмір страхового платежу;

5) строки його сплати;

6) строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У договорі страхування обумовлюється також франшиза, розмір якої встановлюється залежно від умов страхування і може визначатись або у відсотках від страхової суми, або у конкретній сумі. Договір страхування укладається обов'язково у письмовій формі. При цьому страховик зобов'язаний (ст. 988 ЦК і ст. 20 Закону про страхування):

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом 2-х робочих днів після того, як стане відомо про настання страхового випадку, вжити всіх заходів з оформлення необхідних документів для своєчасної страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або страхове відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) і сплачує страхувальнику неустойку (штраф, пеню), розмір якої визначається договором страхування або законом;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку із запобігання або зменшення збитків (якщо це передбачене умовами договору);

5) за заявою страхувальника при здійсненні ним заходів, що зменшили страховий ризик, або при збільшенні вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомості про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язки страхувальника визначені ст. 989 ЦК і ст. 21 Закону про страхування:

1) страхувальник зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування він повинен надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта майна, який страхується.

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Зазначимо, що страхування може бути добровільним або обов'язковим. Перелік видів страхування та всі особливості визначені відповідно до статей 6 і 7 Закону про страхування. Відмінності та особливості цих видів страхування показано у таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості видів страхування

Яскравим прикладом обов'язкового страхування є страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. А довгострокове страхування життя є одним із найпоширеніших видів добровільного страхування.

Майнове страхування

Відповідно до ст. 115 ЦК господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками як внесок до статутного капіталу;

2) продукції, виробленої у результаті господарської діяльності;

3) отриманих доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

А стаття 139 ГК визначає, що майном підприємства визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи НМА), які мають вартісне визначення, виробляються або використовуються у діяльності та відображаються в його балансі. Таким чином, поняття «майно» об'єднує всі активи, якими володіє підприємство. Майнове страхування передбачає страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням і використанням майна підприємства в господарській діяльності. Підприємство може застрахувати окремі об'єкти майна незалежно від того, чи використовуються вони в господарській діяльності, чи ні. При цьому якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати вартості майна. Кожен страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Підприємство може застрахувати:

1) власне майно, тобто свою продукцію, основні засоби (у т. ч. нерухомість, транспортні засоби тощо), а також інше майно, що йому належить;

2) орендоване підприємством майно, ризики його неповернення або ризики повернення в неналежному стані тощо;

3) ризики, пов'язані з використанням майна в господарській діяльності тощо.

Зазначимо, що страхування майна підприємства може бути як обов'язковим, так і добровільним (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Види обов'язкового і добровільного страхування майна

Таким чином бачимо, що майнове страхування, залежно від сфери господарської діяльності підприємства, може включати різні його види. Можна страхувати майно від різних ризиків. Найчастіше майно страхують від таких ризиків:

1) пожежа;

2) затоплення;

3) вибух;

4) падіння сторонніх предметів;

5) протиправні дії третіх осіб;

6) стихійні лиха;

7) страхування «Від усіх небезпек» (у разі укладання такого договору страхування гарантується захист при всіх можливих страхових випадках, за винятком стандартних застережень).

Виплата страхового відшкодування відповідно до ст. 990 ЦК і ст. 25 Закону про страхування здійснюється страховиком при настанні страхового випадку у строки, визначені договором страхування, на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійний акт оформляється з огляду на вимоги Положення N 8.

Строки виплати страхового відшкодування обумовлені правилами страхування, затвердженими у страховій компанії, і вказані в договорі. Але відраховувати цей строк за договором страхування починають лише з моменту отримання страховиком всіх необхідних документів від страхувальника. На їх підставі визначається сума нанесеного збитку стосовно страхового випадку, який настав за цим договором. Страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до акта експертизи, який складається експертом (експертною організацією) за заявою страховика. Якщо страхувальник не погоджується з висновками експертизи, він має право звернутись до незалежного експерта і провести свою додаткову експертизу, про що слід сповістити страхову компанію. При незгоді страховика платити за актом незалежної експертизи страхувальник має право звернутися до суду. Сума страхового відшкодування визначається так:

1) при повному знищенні застрахованого майна -- виходячи з вартості, визначеної страховиком на момент підписання договору, за вирахуванням вартості залишків застрахованого об'єкта;

2) при пошкодженні майна -- на підставі вартості ремонту, але в межах страхової суми;

3) якщо договором було передбачене відшкодування страховиком непрямих збитків страхувальнику, то на цю суму збільшується розмір страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування -- це дуже відповідальний момент у відносинах між страховиком і страхувальником. Тому у разі настання страхового випадку і для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен дотриматись всіх відповідних положень договору щодо документального підтвердження настання страхового випадку, розміру заподіяної майну шкоди тощо.

Страхування як власного, так і орендованого або зданого в оренду майна, страхування ризиків його використання в господарській діяльності, у т. ч. і кредитних ризиків, має свої особливості і нюанси. І в наступних числах «ДК» ми продовжимо висвітлювати питання, пов'язані з майновим і особистим страхуванням, а також зі страхуванням відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Типове положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затверджене постановою КМУ від 05.01.98 р. N 8.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. N 435-IV.

3. Господарський кодекс України.

4. Закон України від 07.03.96 р. N 85/96-ВР «Про страхування».

5. Закон України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

6. Закон України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. N 318.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. N 290