Аналіз таблиць даних щодо стану комерційних банків в Україні

Аналіз таблиць даних щодо стану комерційних банків в Україні.

Аналіз структури капіталу комерційного банку

Аналіз фінансового стану банку, який вас цікавить, варто починати з капіталу. Капітал комерційного банку -- один із найголовніших показників його "здоров'я". Чим більший розмір капіталу (див. колонку "Балансовий капітал (усього)" таблиці "Структура капіталу"), тим надійніший банк. Сума капіталу банку визначається як різниця між його активами та зобов'язаннями. Тобто слід від суми, вказаної у колонці "Сумарні активи" таблиці "Структура активів", відняти суму, вказану в колонці "Сумарні зобов'язання" таблиці "Структура зобов'язань". Саме цей показник капіталу відображається у фінансовій звітності банку.

Балансовий капітал можна розрахувати й іншим способом -- за його складовими. Він (колонка 2 таблиці "Структура капіталу") дорівнює сумі даних, розміщених у колонках 3, 4, 5, 6 і 7. Зупинимося на них детальніше.

"Статутний капітал (загальний)" -- це сума капіталу, надана, тобто сплачена, акціонерами та учасниками банку. Вона обчислюється так: зареєстрований статутний капітал банку мінус його несплачена частина та акції, викуплені банком у своїх акціонерів, плюс дивіденди, що спрямовуються на збільшення статутного фонду, і так звані емісійні різниці, тобто позитивні різниці між сумою придбання акцій та їх номінальною вартістю (у разі купівлі такої акції безпосередньо в банку). Статутний капітал може мати лише позитивне значення.

"Резервний фонд" -- це показник того, яка сума коштів була зарезервована банком для покриття можливих непередбачених ризиків своєї діяльності. Кошти цього фонду не можуть розподілятися у вигляді дивідендів, а його величина не може бути від'ємною. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про господарські товариства" мінімальний розмір резервного фонду має становити 25% від статутного фонду. Невиконання банком цієї вимоги може мати різне пояснення. Таке трапляється, якщо це банк "молодий" і просто за кілька років роботи на ринку ще не встиг накопичити необхідний резервний фонд. Другий варіант -- банк різко збільшив розмір свого статутного фонду, і це на даний момент порушило оптимальне співвідношення. Третій -- банк не досяг достатньої прибутковості і тому просто знехтував потребою формування резервного фонду. Зрозуміло, загрозливим для фінансового стану (і передусім для клієнтів банку) є останній варіант.

"Результат минулих років" та "Результат поточного року" -- це показники діяльності банку за минулі роки та за рік, що минає. Природно, чим більші їх значення, тим краще. Проте слід мати на увазі, що результат поточного року може бути відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Натомість від'ємне значення обох показників означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто, як кажуть, "проїдав" свій капітал.

Цікаво порівняти показники, про які йшлося вище, із показником сукупного капіталу за їх питомою вагою. У світовій практиці прийнято вважати, що у процесі розвитку банку його статутний капітал перестає відігравати вирішальне значення як перманентна складова банківського капіталу, а відтак його питома вага в сукупному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується вага показника результату минулих років, за рахунок чого банк і "нарощує свої м'язи". Порівнюючи значення питомої ваги результату минулих років у сукупному капіталі іноземних та українських банків, побачимо, що вітчизняні банки значно відстають. Спричинено це, по-перше, відносною молодістю української банківської системи (8 -- 9 років порівняно зі сторіччями існування банківської системи в інших країнах) і, по-друге, чинною ще донедавна вимогою щодо мінімального розміру статутного фонду українських банків, яка змушувала їх спрямовувати весь зароблений прибуток із результату минулих років на збільшення статутного капіталу. Відтак питома вага статутного капіталу зростала за рахунок скорочення ваги результату минулих років.

"Інший капітал" -- це загальні резерви банку та позитивний результат переоцінки основних засобів у випадку зростання їх ринкової вартості. Цей капітал не може бути розподілений у вигляді дивідендів, його обсяг може набувати лише позитивних значень. На сьогодні абсолютне значення та питома вага цього показника в сукупному капіталі українських банків є значними, проте, на нашу думку, невдовзі вони почнуть зменшуватися. Пояснюється це тим, що донедавна на рахунку загальних резервів банку обліковувалися так звані резерви під стандартну кредитну заборгованість. Після введення окремих рахунків для обліку цих резервів сума, яка була накопичена на рахунку загальних резервів, залишилася на цьому рахунку. Передбачається, що в міру використання цієї суми загальний залишок зменшуватиметься. "Інший капітал", на відміну від решти наведених у таблиці складових капіталу, не може бути спрямованим на збільшення статутного фонду.

У восьмій колонці таблиці "Структура капіталу" відображено нормативний капітал. Впадає в око, що практично в усіх випадках його сума є меншою від суми балансового капіталу. Нормативний капітал -- це показник, який використовується службою банківського нагляду Національного банку України для обчислення так званих економічних нормативів діяльності комерційних банків. Вони покликані забезпечити стабільність банківської системи в цілому та кожного комерційного банку зокрема. Саме задля забезпечення такої стабільності при розрахунку нормативів використовується спеціальний показник нормативного капіталу, обчислення якого проводиться за досить складною формулою. За основу беруть показник балансового капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні ризики банківської діяльності. Зазначимо, що не слід вважати різницю між балансовим та нормативним капіталом своєрідним "невикористаним потенціалом" банку, адже розмір нормативного капіталу залежить також і від якості активів, а не лише від рівня балансового капіталу. В цій таблиці нормативний капітал наведено для надання можливості читачам самостійно обчислити деякі показники банківської діяльності. Детальніше про це йдеться у розділі "Перехресний аналіз".

Аналіз структури активів комерційного банку

Основним завданням аналізу структури активів є визначення раціональності такої структури з точки зору забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку.

Таблиця "Структура активів" містить 12 колонок. Друга -- "Сумарні активи" -- відображає загальний розмір банку. Саме за цим показником банки розподіляються по групах та ранжуються в межах своєї групи. Слід зазначити, що в цій колонці, як і в інших, активи наводяться в так званій "чистій сумі", тобто за мінусом усіх контрактивних резервів, але плюс нараховані неотримані проценти. Це стандартний підхід, який застосовується у більшості країн світу.

"Грошові кошти" та "Кошти в НБУ" показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосувати формулу "чим більше -- тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень (ідеться про питому вагу в сумарних активах) фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів вважаються позитивною ознакою стабільності банку.

Ще дві колонки -- "Залишки на коррахунках" і "Депозити та кредити" об'єднані назвою "Кошти в банках". Але з точки зору аналізу банківської діяльності ці два показники слід чітко розрізняти. Кошти на коррахунках в інших банках так само, як і кошти в НБУ, виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною. Ще однією причиною цього є відносна ризикованість операцій за коррахунками. Натомість за депозитами та кредитами в інших банках фінансово-кредитна установа отримує доходи. Але слід пам'ятати, що основним завданням банківської діяльності в усі часи було залучення тимчасово вільних коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим, небанківським установам. Відтак занадто велика (порівняно із іншими) питома вага виданих міжбанківських депозитів та кредитів може свідчити про відсутність у банку надійних клієнтів-позичальників із числа небанківських установ.

Наступні дві колонки -- "КОВДП" та "Інші цінні папери" також об'єднані спільною назвою -- "Портфель цінних паперів". Перший показник характеризує загальний обсяг вкладень банку в державні цінні папери, в тому числі реструктуризовані. Другий вказує на загальний обсяг вкладень у боргові та капітальні цінні папери, випущені корпоративними, тобто недержавними емітентами. Цей показник охоплює також вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії.

У колонці "Кредитний портфель" наведено загальну суму операцій кредитного характеру, за винятком операцій міжбанківського кредитування, які вже дістали відображення в колонці 6 цієї ж таблиці.

"Основні фонди" -- це показник наявності в банку операційних та неопераційних основних засобів, тобто приміщень, будівель тощо, та капітальних вкладень у них. Зауважимо, що вкладення значних коштів у недохідні активи погіршує структуру активів та їх дохідність.

До категорії "Інші активи" віднесено дебіторську заборгованість, нематеріальні активи, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.

Основним прийомом аналізу статичної структури активів є визначення та порівняння питомої ваги кожної категорії активів. Саме це дає змогу виявити, чим саме відрізняється характер діяльності різних банків. Традиційно вважається, що найбільшою має бути питома вага кредитного портфеля, а процентні доходи від наданих кредитів мають становити левову частку всіх доходів. Зрозуміло, в нинішніх умовах України досягти цього складно. Крім того, радимо не перебільшувати значення великої питомої ваги основних фондів того чи іншого банку, адже на сьогодні це, мабуть, найменш ліквідні інвестиції, оскільки високооснащені банківські приміщення досить важко реалізувати. Найнегативнішою ознакою є значна питома вага інших активів (особливо, якщо вони переважають всі інші категорії активів). Чому? Пояснень кілька. По-перше, інші активи не приносять банкові доходу, а відтак навіть при великому обсязі сумарних активів прибутковість, а отже, і стабільність капіталу банку хистка. По-друге, свого часу деякі банки намагалися "приховати" в інших активах, зокрема в дебіторській заборгованості, активи низької якості, тобто ті активи, які фактично є збитками банку.

Аналіз структури зобов'язань комерційного банку

Основним завданням аналізу структури зобов'язань комерційного банку є визначення раціональності такої структури з точки зору забезпечення стабільності джерел коштів для банку.

Передусім слід визначити обсяг сумарних зобов'язань комерційного банку (див. колонку 2 таблиці "Структура зобов'язань"). Звичайно, про зобов'язання не скажеш, як про активи -- чим більший їх розмір, тим привабливішим є банк. Проте необхідно зіставляти (в абсолютному виразі) обсяги зобов'язань і активів. У результаті одержимо показник балансового капіталу, про що уже йшлося.

У колонці "Заборгованість перед бюджетними установами" вказано суму коштів, які комерційний банк винен різним державним установам та установам, що утримуються за рахунок державного бюджету. Як правило, залишки такої заборгованості є у банках, які мають право на здійснення касового обслуговування державного бюджету. З огляду на реальний стан економіки України навряд чи можна вважати заборгованість перед держбюджетом стабільним джерелом фінансування.

У колонці "Заборгованість перед НБУ" вказано кошти, що були надані банку (переважно у вигляді стабілізаційних кредитів) Національним банком України.

Зупинимося тепер на колонках "Залишки на коррахунках" і "Кредити та депозити", об'єднаних спільною назвою "Заборгованість перед банками". Зауважимо: чим надійнішим є банк з точки зору інших банків-контрагентів, тим з більшою готовністю вони вкладають свої кошти на коррахунок у цьому банку. Отже, наявність залишку на коррахунку в пасиві (звичайно, у розумних межах), як правило, свідчить про довіру до банку з боку інших фінансово-кредитних установ. Зовсім інакше слід ставитися до заборгованості за кредитами, отриманими від інших банків. Значна питома вага цієї заборгованості може свідчити про надмірну залежність банку від міжбанківського ринку кредитів, які здебільшого дорогі. Звичайно, сам факт наявності такої заборгованості ще не є негативною ознакою, але стала тенденція до її збільшення справді може сигналізувати про потенційні негаразди в банку.

Під спільною назвою "Заборгованість перед клієнтами" об'єднано також колонки "Юридичні особи" та "Фізичні особи". У них вказано суми залишків за депозитними, розрахунковими, картковими рахунками відповідної категорії клієнтів. Вважається, що саме ця заборгованість, як відносно найстабільніша, повинна мати найбільшу питому вагу в зобов'язаннях банку.

Колонка "Цінні папери власного боргу" відображає обсяг цінних паперів, випущених банком. З неї видно, якою мірою банк застосовує один із поширених методів залучення коштів у клієнтів.

Остання колонка -- "Інші зобов'язання" -- включає всі ті статті, які не дістали відображення в попередніх колонках. Зокрема, сюди входять: кредиторська

заборгованість, субординований борг банку, внески за незареєстрованим статутним фондом тощо. Деякі із цих зобов'язань стабільні, практично перманентні (наприклад, субординований борг, внески за нову емісію акцій тощо), деякі -- сумнівні. Питома вага останніх не повинна бути значною.

Перехресний аналіз

Зрештою ми підійшли до найцікавішої частини аналізу фінансового стану банків, завданням якого є отримання на основі даних різних таблиць комплексного уявлення про ту чи іншу фінансово-кредитну установу. Зупинимося на головних показниках банківської діяльності, які ви можете самостійно обчислити на основі опублікованих вище цифрових даних Показники, про обчислення яких ідеться нижче, подано у довільній послідовності; не слід вважати, що перші є важливішими, ніж наступні..

1. Прибутковість активів. Це один із найпоширеніших у світовій практиці показників, адже він використовується для аналізу не лише банківської діяльності. Для обчислення прибутковості активів у чисельник слід віднести фінансовий результат за період, що аналізується, у знаменник -- середню суму активів за цей же час. Для цього слід величину "Результату поточного року" (дані колонки 6 таблиці "Структура капіталу") поділити на середню арифметичну сумарних активів за перші два квартали. Для її розрахунку доведеться використовувати дані колонки 2 таблиці "Структура активів", опублікованої у цьому номері "Вісника НБУ", та колонки "Сумарні активи" таблиці "Структура активів", опублікованої у №3 "Вісника НБУ" за 1999 рік Аналіз буде достовірнішим, якщо додатково використати дані щодо сукупних активів за станом на кінець першого кварталу ("Вісник НБУ", №6 за 1999 рік).). Оскільки результат поточного року обліковується з початку року, то отриманий коефіцієнт відображатиме піврічну прибутковість активів. Проте всі показники аналізу прийнято подавати у річному еквіваленті. Для приведення отриманого значення до річного еквівалента його слід помножити на два Щоб одержати річний еквівалент, показник за один квартал слід множити на 4, а показник за три квартали -- на чотири третіх.

3. Одержавши результат, матимемо на увазі, що чим більшою є прибутковість активів, тим кращий стан банку. Мале значення цього показника може свідчити про проблеми з якістю активів банку, передусім у площині формування резервів на покриття збитків від активних операцій. Аналітика має насторожити і надмірна прибутковість, адже вона може вказувати на те, що банк займається не первинними банківськими операціями (зокрема кредитуванням), а арбітражними, спекулятивними (торгівлею валютою тощо). Надприбутковість активів може виникати і тоді, коли банк використовує як основне джерело коштів для них не зобов'язання, а капітал. Останній є фактично безплатним джерелом коштів, тож завдяки саме цьому фактору і поліпшується показник прибутковості активів. Виявити таку ситуацію можна за допомогою обчислення достатності капіталу. Більш докладно прибутковість активів можна буде проаналізувати за наявності даних щодо структури дохідності банку, які департамент пруденційного нагляду НБУ має намір опублікувати в наступних номерах "Вісника НБУ".

2. Прибутковість капіталу. Це також один із найуживаніших показників. Від прибутковості активів він відрізняється тим, що в знаменнику замість активів використовується капітал. Методика розрахунку теж схожа: обсяг фінансового результату за період, що аналізується, слід розділити на середню суму балансового капіталу (дані для обчислення середнього капіталу можна також знайти у "Віснику НБУ", №3 за 1999 р.). Значення отриманого коефіцієнта слід привести до річного еквівалента. Цей показник особливо важливий для потенційних банківських інвесторів. Безумовно, вони зацікавлені в якомога більшому значенні цього показника. Проте, якщо він надмірний, тобто суттєво перевищує середні значення по групі банків, це може свідчити про недостатність капіталу банку.

3. Достатність капіталу. Є два основних способи обчислення достатності капіталу. Перший відомий як коефіцієнт Кука, або показник платоспроможності. Це відношення нормативного капіталу банку до активів, зважених на ризик. На основі наведених вище цифрових даних його обчислити неможливо. За другим способом показник достатності капіталу обчислюється як співвідношення нормативного капіталу і сумарних активів. Це -- один із економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, який забезпечує наявність у банку капіталу для покриття всіх ризиків банківської діяльності. Значення цього нормативу має бути не менше ніж 4%. Чим більше значення показника достатності капіталу, тим стабільнішим можна вважати банк. Однак високому значенню не завжди раді акціонери, оскільки це може означати, що рівень прибутковості капіталу низький.