Мілленіум в банківській справі

Проблема 2000 року пов'язана з труднощами, які можуть виникнути внаслідок неправильного функціонування програмного, технічного та програмно-апаратного забезпечення наприкінці нинішнього сторіччя та на початку нового тисячоліття або при обробці інформації, що містить зазначені дати.

Є дві основні причини виникнення можливих ускладнень.

1. Із перших днів запровадження електронних комп'ютерів програмісти використовували для запису року в полях дати лише дві цифри (УУММОО). Навіть у 1980-х роках мало хто усвідомлював, що програми, які тоді розроблялися, працюватимуть ще й у 2000 році. На поточний момент, хоча нові програмні засоби здебільшого враховують вимоги 2000 року, продовжують працювати старі програми -- сучасні від них залежать або з ними взаємодіють. Відтак багато систем зберігає дати у шестизначному форматі, із записом року лише двома, а не чотирма цифрами, внаслідок чого неможливо розрізнити сторіччя. Так, 15 лютого 1998 року буде подано у форматі УУММОО як 980215. А от дата 15 лютого 2000 року в цьому ж форматі зберігатиметься як 000215, і за умовчанням їй приписуватиметься значення року 1900-го. Цілком вірогідно, що залежні від дати обчислення базуватимуться на помилкових даних або викличуть збій системи. Багато обчислень або показуватимуть, що дані стосуються майже сторічної давнини, або видаватимуть негативні значення чисел. Нові файли можуть не розпізнаватися як найсвіжіші дані, а отже, поточні файли стиратимуться чи архівуватимуться як старі дані.

Технічне забезпечення також чутливе до проблеми 2000 року, бо часто оснащене засобами роботи з датами, заснованими на вищезгаданих принципах. Великі обчислювальні машини особливо вразливі: окремі їх комплектуючі можуть надійти від різних постачальників, отож, якщо навіть одна з них не відповідатиме вимогам 2000 року, це може вплинути на всю систему. Міні-комп'ютери, персональні комп'ютери, банкомати, обладнання зв'язку, навіть системи кондиціювання, опалювання й охолоджування, ліфти, сейфи, факсимільні апарати тощо -- також вразливі щодо проблеми 2000 року, оскільки можуть мати приховані чутливі до дати елементи.

Останнім часом певне занепокоєння у світі викликає так звана "проблема 2000 року" (інколи її скорочено позначають англійською абревіатурою -- У2К). Ідеться про реальний ризик виникнення з настанням 2000 року помилок, збоїв та інших непередбачених ситуацій, пов'язаних із неадекватним сприйманням дат у системах обробки та передачі інформації. Наслідки цієї (як дехто вважає -- суто технічної) проблеми можуть позначитися на всіх сферах життя сучасного розвинутого суспільства, оснащеного комп'ютерними та телекомунікаційними засобами.

Про важливість цього питання для банківсько-фінансової галузі та шляхи його вирішення йдеться у цій публікації.

2. Багато програм не враховує, що наступний рік -- високосний. Річ у тім, що для узгодження періоду обертання Землі навколо Сонця із періодом її обертання навколо власної осі ми користуємося досить складною системою -- григоріанським календарем. Земля обертається навколо Сонця приблизно за 365 днів 5 годин 48 хвилин і 46 секунд. Згідно з юліанським календарем, запровадженим іще Юлієм Цезарем, рік тривав 365 днів, а кожний четвертий рік подовжувався на 24 години за рахунок додавання одного дня до лютого, тобто середня тривалість року становила 365 днів 6 годин. Однак щорічна похибка в 11 хвилин 14 секунд із плином часу накопичувалася і створювала незручності з визначенням релігійних свят. Тому наприкінці XVI сторіччя спеціальна комісія, створена папою римським Григорієм XIII (на честь якого нова система літочислення й отримала свою назву), провела реформу календаря. Після четверга 4 жовтня 1582 року настала п'ятниця 15 жовтня, а надалі кожних 400 років слід було "вилучати" три доби, в результаті чого середня похибка становила лише 26 секунд за рік -- надзвичайна точність для того часу. Відтоді вважається, що рік є високосним за умови, якщо виконується одна з двох вимог:

1) порядковий номер року ділиться на 4, але не на 100;

2) порядковий номер року ділиться на 400. Таким чином, 1600 рік був високосним, а 1700, 1800 і 1900-й -- не високосними. Люди настільки звикли, що перші роки сторіч не є високосними, що це було закладено до програм обчислення дат. Але 2000 рік згідно із зазначеними правилами є високосним, і це слід враховувати, щоб забезпечити безпомилкове функціонування систем обробки та передачі інформації.

Із перелічених причин при переході до наступного тисячоліття можуть виникнути збої у роботі обчислювальних систем і помилки в обробці даних. Це стосується операцій таких категорій:

* арифметичних (обчислення тривалості проміжку часу між двома датами; дати, засновуючись на початковій даті і тривалості проміжку часу; дня тижня, дня року, тижня року тощо);

* переходу (порівняння двох дат), форматування (переведення дати з одного формату в інший, добування з поля дати значень її складових);

* зберігання даних (зберігання і пошук, сортування і злиття, використання дати в ключах та індексах дискових файлів і таблиць баз даних);

* використання дати в іменах файлів, використання у даті значень "99" і "00" або інших як особливої ознаки (кінця файла, пропущеного значення, режиму зберігання тощо).

Ці та інші помилки можуть створити проблеми для будь-яких систем обробки та передачі інформації. Звичайно, найбільшу небезпеку вони становлять для систем, які застосовуються в економіці та оборонній галузі. Жоден користувач інформаційних технологій, жодна установа, сектор, ринок, країна не захищені від негараздів, пов'язаних із цією проблемою.

Значення проблеми для банківсько-фінансової галузі.

Банківська сфера, яка дуже залежить від комп'ютерних технологій, теж наражатиметься на великий ризик. Фінансові установи, чий вплив на економіку та господарювання важко переоцінити, не можуть діяти, не володіючи надійною інформацією. Крім того, глобалізація фінансової та економічної діяльності, поширення у світі інформаційних і телекомунікаційних технологій, поглиблення міжнародних зв'язків спричинилися до широкомасштабної взаємозалежності, що значно ускладнює ситуацію. Збій однієї із взаємопов'язаних платіжних систем може серйозно вплинути на інші ("ефект доміно") і спровокувати катастрофу світової економіки.

Можуть виникнути помилки в обчисленні відсотків, дат платежу, пенсій, грошових допомог, капіталовкладень, заборгованості (при порівнянні дат розрахунки з клієнтом можуть змінитися із заборгованості на відшкодування і навпаки), обліку, підтримці та збереженні файлів, тобто помилки, пов'язані з прикладним програмним забезпеченням:

* операційних систем (порушення роботи програм ведення файлів та оптимізації продуктивності);

* систем контролю за доступом і безпекою (логічне відключення користувачів від автоматизованих засобів, фізичне відключення від приміщень або зон підрозділів), технічного забезпечення (відмова центральних процесорів комп'ютерів, мікросхем, серверів, принтерів та інших пристроїв).

Крім того, негаразди з датами можуть позначитися на функціонуванні обслуговуючого обладнання.

Слід також враховувати можливі для банків ризики матеріальних та бізнесових втрат унаслідок проблем, що виникають із настанням 2000 року. Значна небезпека пов'язана з невиконанням вимог щодо необхідних змін і ретельного тестування систем. Операційні ризики очевидні. При збоях у функціонуванні автоматизованих систем важко впоратися навіть із простими діловими функціями, оскільки, скажімо, робота "вручну" за великих обсягів обробки або інформаційних обмінів неможлива. За будь-яких операційних негараздів негайно виникають ризики втрати хорошої репутації або правові ризики, залежно від того, як відреагують кореспонденти та клієнти. Так, на думку експертів, крім ускладнень у роботі інформаційних систем, банкам серйозно загрожує масове вилучення вкладів панічно настроєними вкладниками в міру наближення критичної дати -- наступного року. Якщо ж проблему вдасться завчасно вирішити, довіра клієнтів до фінансових установ зростатиме, стабільність цієї сфери підвищуватиметься.

Якщо "похибка тисячоліття" торкнеться великих банків, системні наслідки можуть бути значними. За оцінками експертів, коли

проблеми в галузі стануть широкомасштабними, лише правові витрати оцінюватимуться сотнями мільярдів доларів. Це свідчить про рівень стратегічного ризику як окремого банку, так і галузі в цілому.

Питання, довкола якого точаться сьогодні дискусії, не є суто банківськими. Кредитно-фінансові установи безліччю автоматизованих зв'язків з'єднані з кореспондентами та клієнтами. Для великих банків, які працюють із кількома валютами і надають широкий діапазон послуг у багатьох країнах світу, дуже актуальною є правильна взаємодія численних, пов'язаних між собою програмних засобів. Усі ці взаємозв'язки слід вчасно розглянути та протестувати. Готуючись до 2000 року, велику увагу належить приділити придбаним технічним і програмним продуктам та послугам. Оскільки банки здебільшого довіряють обслуговування програмно-технічних засобів третім сторонам, необхідно координувати співпрацю з постачальниками та виробниками. У багатьох випадках може виникнути потреба в інвентаризації придбаних компонентів, поліпшенні або навіть заміні обладнання і програмного забезпечення. Слід також перевірити готовність постачальників телекомунікаційного оснащення протистояти "похибці тисячоліття".

Найбільшої шкоди "похибка тисячоліття" може завдати системам, які застосовуються в економіці та оборонній галузі. Втім, навіть оснащення будівель, таке, скажімо, як ліфти й системи кондиціювання, може зазнати негативного впливу внаслідок збою в роботі комп'ютерних засобів.

Глобальне розв'язання проблеми 2000 року ускладнюється специфікою ринків у різних країнах світу. Так, із запровадженням євро значно зріс конкурентний попит на обмежені технічні ресурси для установ, які діють на західноєвропейському ринку. Нові або вдосконалені системи обслуговування фінансових операцій запроваджуються також на інших ринках. У деяких країнах надають перевагу не роботі фінансового сектора, а іншим стратегічним або діловим сферам, куди й спрямовують технічні ресурси. Навіть у самому фінансовому секторі існують певні пріоритети щодо банків, фірм і страхових компаній.

Банківська система України внаслідок певної специфіки її розвитку і функціонування, а також загального становища у державі є особливо чутливою до можливих ускладнень, пов'язаних із проблемою 2000 року. Вона є однією з найбільш комп'ютеризованих і відзначається високим рівнем застосування інформаційних технологій. Насамперед слід відзначити важливу роль системи електронних міжбанківських платежів (СЕП) НБУ, яка обслуговує всі кредитно-фінансові установи нашої країни. Від її надійної роботи значною мірою залежить взаємодія суб'єктів банківської сфери, діяльність платіжної системи, фінансова стабільність держави. На СЕП також можуть негативно вплинути нестандартні або надзвичайні ситуації, зумовлені переходом до 2000 року, оскільки в ній широко застосовуються відсортовані діапазони дат, багато підсистем працює в режимі реального часу, а отже, неможливо виявити і виправити помилки на проміжних етапах.

Комерційні банки, які не підготували свої внутрішні автоматизовані системи до роботи на рубежі тисячоліть, безперечно, також наражаються на ризики, адже, маючи високий рівень комп'ютеризації, вони можуть належно виконувати свої функції лише за умови нормальної роботи цих систем. Оскільки між банками існує взаємодія, підвищується ризик виникнення "ефекту доміно", що може призвести до глобального порушення діяльності кредитно-фінансової сфери держави.

Широкі верстви населення теж можуть відчути негативний вплив комп'ютерної кризи у фінансовій сфері. Адже нині вводиться в дію Національна система масових електронних платежів, усе ширше застосовуються розрахунки з фізичними особами, різноманітні виплати із застосуванням електронних засобів, використовуються платіжні картки для придбання товарів та послуг.

Кризові явища, які останнім часом спостерігаються у соціально-економічній сфері нашої держави, можуть ще більше загострити ситуацію, ускладнивши підготовку програмного, технічного та програмно-апаратного забезпечення до нормального функціонування у третьому тисячолітті.

Утім, є фактори, які відіграють позитивну роль у справі вирішення цієї проблеми в нашій країні. Оскільки інформаційні технології запроваджено у банківсько-фінансовій сфері України порівняно недавно, вона має новітнє програмне забезпечення. Старі мови програмування, чутливі до ускладнень (наприклад, КОБОЛ), у ній не використовуються. Досить рідко зустрічаються системи, розраховані на використання великих комп'ютерів. Технічну платформу українських банківських інформаційних систем переважно становлять персональні комп'ютери та інше обладнання останнього десятиріччя, коли виробники вже усвідомили й врахували значення проблеми 2000 року.

Шляхи вирішення проблеми.

¦

Комп'ютерна криза 2000 року -- одна з найсерйозніших проблем, з якими останнім часом мала справу фінансова галузь. Вона вимагає значних зусиль і значних коштів. З огляду на обмежений ресурс часу вирішувати завдання, які постають у зв'язку з проблемою 2000 року, слід невідкладно. Всі банківські установи повинні оцінити власних клієнтів і розробити детальний план дій, зазначивши в ньому, які ресурси зарезервовано для подолання кризи. Організації, які знехтують цією рекомендацією, наражаються на великий ризик. Зауважимо, що найвразливішими є фінансові установи, які самотужки розробляють програмні системи.

Кожна автоматизована система, яка містить обладнання із вбудованими комп'ютерними платами, є джерелом можливого ризику. її слід перевірити і при потребі оновити. Необхідно замінити придбане технічне і програмне забезпечення, яке не задовольняє вимог 2000 року, удосконалити самостійно розроблені програмні продукти і перетворити архівні бази даних, аби гарантувати їх сумісність із новими структурами даних та програмним забезпеченням. вирішення цих проблем у загальносвітовому масштабі становитимуть близько 600 млрд. доларів. На проекти 2000 року банки виділяють 10--30% своїх бюджетних коштів, призначених для розвитку і вдосконалення їх інформаційно-технологічної бази. Зокрема, Сіті-банк у 1997-1999 роках витратить на це 600 млн. доларів.

Банківсько-фінансова сфера України -- найбільш комп'ютеризована, з високим рівнем застосування інформаційних технологій -- особливо чутлива до можливих ускладнень, пов'язаних із настанням 2000 року.

Звичайно, українські банки та й держава в цілому не можуть оперувати аналогічними сумами. Та, очевидно, в цьому не буде й потреби. Витрати можна суттєво знизити, обравши оптимальну стратегію і підхід до вирішення проблеми та ретельно організувавши відповідні заходи. Врахуймо також уже згадувані нами переваги (зокрема, новітність) використовуваних в Україні інформаційних банківських технологій.

Різноманітні державні органи, наукові організації та бізнесові структури Європи, Америки, навіть Нової Зеландії по-різному оцінюють готовність інформаційних систем до 2000 року. Тобто існують різні підходи до розв'язання проблеми. Не вдаючись до аналізу, перелічимо лише загальні вимоги щодо належної підготовки систем до 2000 року, які в тому чи іншому вигляді фігурують у зазначених підходах:

* Інформаційні системи, призначені для використання до, під час і після 2000 календарного року, повинні працювати без помилок і збоїв, пов'язаних із датами.

* Операції з даними, пов'язаними з датами, тривалістю, днями тижня тощо, повинні давати правильні результати за всіх допустимих значень.

* Функціональні можливості, пов'язані з датою, мають бути однаковими щодо дат до, під час і після 2000 року.

* Жодне значення для поточної дати не повинно викликати перебоїв у роботі.

* Перехід через усі значущі кордони часу (наприклад, дні, місяці, роки, сторіччя) слід виконувати правильно.

* В усіх інтерфейсах при введенні, виведенні та зберіганні даних сторіччя у будь-якій даті повинно визначатися або явно, або недвозначними алгоритмами, або за правилами логічного висновку.

* Інтерфейси не повинні допустити входу до будь-якої системи установи або виходу з неї помилкових дат і даних.

* Обчисленням і логікою програми має бути передбачено можливість роботи з формулами і значеннями дат як одного й того ж сторіччя, так і кількох сторіч.

* Ніяке обладнання або продукт не використовуватимуть конкретних значень дати для особливих позначень (наприклад, "99" для позначення "немає кінцевого значення" чи "кінець файла", або "00" для позначень "не може бути застосовано" чи "початок файла").

* 2000 рік оброблятиметься як високосний рік у всіх обчисленнях та операціях із календарем.

Для банківської сфери найбільше значення має документ, оприлюднений Базельським комітетом із банківського нагляду у вересні 1997 року під назвою "2000 рік: виклик фінансовим установам і банківським наглядовим органам". У ньому наголошується, що фінансовим установам необхідно перевірити свої програмно-технічні і телекомунікаційні засоби до настання нового тисячоліття, та пропонується стратегічний підхід до розробки, тестування і впровадження системних рішень, а також до визначення ролі центральних банків та інших наглядових органів у справі ознайомлення зацікавлених сторін із проблемою 2000 року і її усунення.

Документ складається із чотирьох частин, де, зокрема, окреслено заходи, яких необхідно вжити установам, аби вирішити це складне завдання, визначено ключові моменти, яким слід приділити увагу, подано міркування стосовно того, яку саме допомогу можуть надати банківські наглядові органи. Докладніше ці питання висвітлено у додатках до зазначеного документа.

Автори базельських рекомендацій пропонують діяти за планом, який передбачає такі етапи:

* розробка стратегічного підходу;

* вивчення проблеми;

* оцінка дій і розробка детальних планів;

* оновлення систем, прикладних програмних засобів та обладнання;

* перевірка оновлення тестуванням;

* впровадження систем, які за результатами тестування відповідають вимогам 2000 року.

Ключовими чинниками в цьому процесі є:

* сертифікація програмно-технічних засобів;

* взаємодія із постачальниками;

* визначення контрольних термінів виконання окремих етапів програми;

* обмеження граничних ділових ризиків;

* організаційні проблеми (наприклад, пов'язані зі злиттям і поглинанням банківських установ);

* контроль за роботою філій і зарубіжною діяльністю;

* безпека;

* управління витратами;

* моніторинг процесу підготовки до 2000 року;

* потенційні системні проблеми;

* зовнішній аудит і звітність.

У документі окреслено завдання центральних банків та інших наглядових органів. Звичайно, вони не можуть перебрати на себе турботи банківських установ, однак покликані конструктивно сприяти їм:

* допомагаючи глибоко усвідомити проблему;

* визначаючи цілі й контрольні точки для галузі;

* оцінюючи стан галузі;

* вдаючись до попереджуючих наглядових заходів.

Дуже відповідальним етапом є тестування -- як внутрішнє, так і з перевіркою партнерів. Визначення всіх вузьких місць і їх розшивання відповідно до вимог неможливе без ретельно розроблених тестів для комп'ютерного обладнання, системного та прикладного програмного забезпечення і засобів зв'язку.

Технічну платформу українських банківських інформаційних систем становлять переважно персональні комп'ютери та інше обладнання останнього десятиріччя, коли виробники вже усвідомили і врахували значення проблеми 2000 року скоординувавши їх із посередниками, кореспондентами та клієнтами. Передбачається, що потоки даних (внутрішні і з третіми сторонами) ретельно тестуватимуться; водночас моделюватимуться умови початку нового тисячоліття відправником і одержувачем інформації. Тестування має виконуватися шляхом поєднання установки майбутніх дат в обчислювальних системах для перевірки готовності інфраструктури і простеження майбутніх критичних дат в інтерфейсах з іншими установами. Конфігурація тестових середовищ повинна забезпечувати споживачам гнучкий і майже безперервний доступ. Мережеві комунікаційні компоненти також тестуються і сертифікуються у спеціальному тестовому середовищі. Навіть якщо установа перевірила або протестувала всі розроблені нею системи комунікацій та електроенергії, а також інфраструктури, якою користується, виконуючи свої функції. Керівництво, відповідні служби фінансових установ повинні усвідомити, що сертифікація готовності до 2000 року не гарантує очікуваної роботи продукту. Хоча постачальники зобов'язані інформувати клієнтів щодо термінів проведення оновлень і тестувань своїх продуктів, користувачі мусять випробувати ці продукти у власному середовищі, аби пересвідчитися, що компоненти системи функціонують правильно.

Банківським установам слід подбати про тестування низки "небезпечних" дат і тих календарних періодів, при обробці значень яких можливі відхилення у роботі. До таких критичних дат і періодів, зокрема, належать:

* 31 грудня 1998 -- 1 січня 1999 (остання зміна року перед 2000 роком);

* 8 лютого 1999 -- 1 березня 1999 (розпізнавання 1999 року як не високосного);

* 9 квітня 1999 (99 день 1999 року);

* 1 вересня 1999 (уперше зустрічається запис хх/9/99);

* 9 вересня 1999 (9/9/99);

* 1 січня 2000 (вперше виникає ситуація, коли може з'явитися "нульовий" рік);

* 10 січня 2000 (перша дата, що вимагає семисимвольного поля дати -- 2000-1-10);

* 31 січня 2000 -- 1 лютого 2000 (кінець першого місяця 2000 року);

* 28 лютого 2000 -- 29 лютого 2000 -- 1 березня 2000 (2000 рік розпізнається як високосний);

* 31 березня 2000 -- 1 квітня 2000 (кінець першого кварталу 2000 року);

* 10 жовтня 2000 (перша дата, що вимагає восьмисимвольного поля дати -- 2000-1010);

* 31 грудня 2000 -- 1 січня 2001 (зміна року з 00 на 01);

* 28 лютого 2001-- 1 березня 2001 (розпізнавання високосного року для наступних після 2000-го --2001 рік -- не високосний);

* 28 лютого 2004 -- 29 лютого 2004 -- 1 березня 2004 (розпізнавання високосного року після 2000 року).

Заходи Національного Банку, спрямовані на усунення проблеми 2000 року.

Фахівці НБУ регулярно беруть участь у міжнародних заходах, присвячених проблемі У2К, консультуються з провідними зарубіжними експертами. Водночас враховано вітчизняні напрацювання, специфіку та потреби української банківської системи. Підсумком має стати зважена й ефективна стратегія, що дасть змогу оптимально розподілити наявні сили та ресурси і вжити необхідних заходів щодо усунення потенційних негативних наслідків проблеми 2000 року.

Зроблено досить багато. 19 лютого 1999 року Правлінням НБУ прийнято Постанову № 69 "Про заходи щодо вирішення "проблеми 2000 року" в банківській системі України". У ній наголошено на необхідності вжиття невідкладних заходів щодо оцінки обсягів робіт, розробки і виконання плану дій з метою усунення зазначеної проблеми. Постанова містить визначення проблеми 2000 року та рекомендації комерційним банкам стосовно її вирішення, основані на матеріалах Базельського комітету з питань банківського нагляду. Йдеться, зокрема, про створення ними відповідних робочих груп, термінову розробку плану дій, проведення інвентаризації програмного забезпечення та апаратних засобів. У постанові також визначено відповідальність комерційних банків, які не виконують або незадовільно виконують вимоги Національного банку Україні стосовно запобігання комп'ютерній кризі.

10 березня 1999 року Правління НБУ прийняло Постанову № 101 "Про порядок підготовки інформаційного середовища Національного банку України до 2000 року", в якій затверджено персональний склад комісії з питань запобігання та усунення можливих негативних наслідків згаданої проблеми та подано узагальнений план виконання робіт із підготовки інформаційного середовища НБУ до 2000 року. Головою комісії призначено члена Правління НБУ, директора департаменту інформатизації Анатолія Савченка. Роботи, пов'язані з підготовкою інформаційного середовища Національного банку до 2000 року, входять до плану діяльності НБУ на 1999 рік.

В Україні діє міжбанківська комісія, покликана координувати здійснювані органами виконавчої влади та НБУ заходи щодо запобігання та усунення можливих негативних наслідків проблеми 2000 року.

Відповідно до затвердженого плану вже зібрано та впорядковано відомості про використовувані НБУ системи обробки й передачі інформації. Це дало змогу отримати точну інформацію щодо походження, характеру використання, ролі та можливих сфер впливу стосовно всіх програмних продуктів, комп'ютерного, телекомунікаційного та іншого електронного обладнання, а також послуг у галузі обробки або передавання даних, що використовуються підрозділами НБУ або надаються іншим установам для співпраці.

Протягом першого кварталу серед структурних підрозділів НБУ поширено програми та методики випробовування програмних комплексів та визначено підрозділи НБУ, відповідальні за проведення тестування.

5 квітня 1999 року Правління НБУ прийняло Постанову № 166 "Про доповнення до Постанови Правління Національного банку України від 19.02.1999 р. № 69", якою затверджено персональний склад міжбанківської комісії з питань комп'ютерної кризи 2000 року та положення про цю комісію, де визначено її завдання, права і порядок діяльності. До складу комісії, очолюваної заступником Голови Правління НБУ Олександром Кірєєвим, увійшли представники Національного банку, Асоціації українських банків та провідних комерційних банків країни.

Згідно із цією постановою, створення міжбанківської комісії покликане координувати здійснювані органами виконавчої влади та НБУ заходи щодо запобігання й усунення можливих негативних наслідків проблеми 2000 року. Рішення цього органу є обов'язковими для всіх банківських установ.

Велику увагу Національний банк України приділяє експериментальній перевірці працездатності програмно-технічних комплексів, які забезпечують діяльність усієї банківської сфери, зокрема електронної пошти, СЕП, системи обробки статистичної інформації, депозитарію державних цінних паперів тощо. Проведено широкомасштабні (із залученням усіх банківських установ) комплексні тестування з моделюванням переходу на 2000 рік та відпрацюванням його критичних дат. У вирішенні проблеми НБУ тісно співпрацює з комерційними банками, державними органами, міжнародними організаціями.

Якщо всі заплановані заходи буде здійснено, ризик виникнення помилок, збоїв та інших негараздів, пов'язаних із проблемою 2000 року, в системах обробки та передачі інформації НБУ знизиться до мінімального.

Висновки.

Проблема, про яку йдеться у цій публікації, є дуже серйозною для інформаційних банківських систем і потребує невідкладного вирішення. Для цього необхідно залучити значні ресурси, координувати діяльність багатьох учасників процесу, передусім центральних банків і депозитних установ. Проблема 2000 року стосується не лише інформаційних технологій -- вона може позначитися на всіх сферах діяльності банків. Розв'язуючи її, автори пропонують узяти за основу п'ятиетапний процес, що передбачає вивчення проблеми, оцінювання, оновлення, перевірку і впровадження. Чітко розуміючи суть справи, установи зможуть розробити детальні власні плани, а відповідні підрозділи -- якісно провести зовнішнє тестування.

Чи вдасться вітчизняній банківській системі уникнути серйозних проблем, викликаних переходом у третє тисячоліття? Відповідь на це запитання отримаємо найближчим часом. І залежатиме вона від дієвості заходів, ужитих до 2000 року як окремими банками, так і банківським співтовариством у цілому.