Основні засади грошово – кредитної політики НБУ 99-го року.

23

Основні засади грошово - кредитної політики НБУ 99-го року.

1. ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ В ПЕРІОД РОЗРОБКИ ОСНОВНИХ ЗАСАД ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НА 1999 РІК

Незважаючи на негативний вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників (зокрема триваючої світової фінансової кризи) на економіку країни, ситуація в Україні на макрорівні залишається в цілому керованою.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

Реальний ВВП в Україні за 1998 рік порівняно з попереднім роком скоротився на 1.7%. У 1997 році ВВП знизився на 3.0%.

Номінальний ВВП з початку року становив (за орієнтовною оцінкою) 103.9 млрд. грн.

Зниження 1998 року порівняно з 1997 роком індексу реального ВВП спричинило скорочення на 0.6 в.п. (відсоткового пункту) темпів приросту валової доданої вартості в галузях, які виробляють товари народного споживання (за рахунок зниження темпів приросту валової доданої вартості у будівництві та сільському господарстві на 0.3 в.п. у кожній із галузей; у промисловості темпи зростання збереглися на рівні минулого року). В галузях, які надають послуги, темпи приросту валової доданої вартості зросли з початку року на 0.1 в.п. ( за рахунок зростання на 0.8 в.п. темпів приросту валової доданої вартості у сферах транспорту і зв'язку).

Інфляція

Ціни споживчого ринку за 1998 рік зросли на 20%, що на 9.9% більше, ніж у попередньому році (10.1%). Найвищі темпи інфляції з початку 1998 року спостерігались у жовтні -- 6.2%. У грудні найбільше зростання цін спостерігалося на продовольчі товари -- на 6%. Ціни на непродовольчі товари підвищилися на 0.9%, платні послуги -- на 0.2 %.

На продовольчому ринку у грудні найбільше подорожчало вершкове масло (на 48.8%). На 14.2--22.2% зросли ціни на овочі, яйця, картоплю, фрукти. На 4.1-- 8.9% подорожчали молоко і молочні продукти, оселедці. Разом із тим на 0.2--0.3% подешевшали борошно, крупи та бобові, макаронні вироби.

Серед непродовольчих товарів найсуттєвіше (на 2.3--5.8%) подорожчали медикаменти, хімтовари, перев'язочні матеріали, музичні інструменти, ювелірні вироби. Водночас знизилися ціни на бензин (на 5.4%).

У сфері платних послуг найбільше (на 0.9--1.6%) зросла вартість юридичних, медичних та побутових послуг. Поряд із цим знизилися ціни (тарифи) на послуги закладів культури (на 2.5%) і пасажирського транспорту (на 0.3%).

Оптові ціни на продукцію промисловості

Залежність вітчизняних виробників від імпортованих теплоносіїв і палива призвела до підвищення індексу цін виробників за грудень 1998 року на 2.9%, а в цілому з початку року -- на 35.3% (у 1997 році -- на 5%).

Протягом року найбільше зросли ціни в електроенергетиці (на 66.4%), кольоровій (на 55.2%) та чорній (на 50.7%) металургії.

Зниження цін спостерігалось у борошномельно-круп'яній (на 6.3%), шинній та нафтохімічній (відповідно на 5.6 і 2.7%), а також у нафтовидобувній (на 3.7%) промисловості.

Консолідований бюджет України

Дефіцит зведеного бюджету за 1998 рік становив 2832.3 млн. грн. (2.7% від ВВП).

На покриття дефіциту бюджету було залучено 1464.9 млн. грн. внутрішніх джерел фінансування та 1367.4 млн. грн. зовнішніх запозичень.

У дохідній частині зведеного бюджету, яка становила 28441.1 млн. грн. (27.4% від ВВП), податкові надходження становили 75.5% (21476.04 млн. грн.), неподаткові -- 8.8% (2500.4 млн. грн.), інші надходження -- 15.7% (4464.7 млн. грн.).

Найбільшою в загальній сумі доходів є питома вага податку на додану вартість -- 25.4% (7238.2 млн. грн.), податку на прибуток підприємств -- 19.8% (5620.1 млн. грн.) та прибуткового податку із громадян -- 12.5% (3560.5 млн. грн.).

Надходження до державних цільових фондів становили 4403.0 млн. грн. (98.6%), в тому числі збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи -- 1416.3 млн. грн. (32.2%).

Видатки зведеного бюджету становили 30560.4 млн. грн. (29.4% від ВВП).

Видатки Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи становили 1420.1 млн. грн., що на 3.8 млн. грн. менше від надходжень до нього.

Стан платіжного балансу України за 1998 рік

У 1998 році ускладнилася ситуація у зовнішньому секторі економіки. Незважаючи на поступове зниження від'ємного сальдо торгівлі товарами та послугами (на 21.4% за рік), потреби держави у зовнішньому фінансуванні зросли в 1.2 раза і становили 6.1 млрд. доларів СІЛА. До цього спричинилися відплив капіталу нерезидентів з ринку ОВДП та значне збільшення витрат на обслуговування зовнішнього боргу. Таким чином, підґрунтя проблеми зростання потреб у зовнішньому фінансуванні формувалося в основному у фінансовому рахунку платіжного балансу. Світова криза примусила нерезидентів вилучати кошти з ринків капіталу, передусім із новостворених. Зазначимо, щопонад 90% фондового ринку України становили державні боргові зобов'язання, які пропонували інвесторам високі доходи. Криза практично зруйнувала український фондовий ринок, спричинивши значний відплив капіталу з країни, а відтак девальвацію гривні. За рік чисте погашення заборгованості за портфельними інвестиціями становило 1.4 млрд. доларів СІНА. Частину боргу за державними цінними паперами (350 млн. доларів СІНА) було реструктуризовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 16 вересня 1998 року.

Незважаючи на реструктуризацію частини державного боргу у зв'язку з підписанням угоди між урядами України та Росії про взаємні розрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, витрати на обслуговування зовнішнього боргу в 1998 році значно зросли. На погашення його основної суми та відсотків за рік витрачено коштів у 1.5 раза більше, ніж у 1997 році. Коефіцієнт обслуговування боргу (як відношення до експорту товарів та послуг) у 1998 році становив 12.5%, тоді як у попередньому році -- 7.3%. Крім того, значно зросли виплати, пов'язані з нарахуванням відсотків за державними цінними паперами.

Протягом двох останніх років спостерігався чистий відплив капіталу у короткостроковій формі, який у 1998 році становив 15% від загальних потреб у зовнішньому фінансуванні.

Структура фінансування дефіциту платіжного балансу у 1998 році зазнала значних змін. Щоб погасити заборгованість за ОВДП перед нерезидентами та підтримати національну грошову одиницю, потрібні були нові запозичення. На початку 1998 року Україна вийшла на зовнішній борговий ринок, на якому шляхом розміщення облігацій зовнішньої позики було залучено коштів на суму 1.1 млрд. доларів СІНА. Уряд України емітував облігацій зовнішньої позики, номінованих у євро, на 500 млн. ЕКЮ. Згідно з умовами позики, термін погашення облігацій -- два роки, купонний дохід -- 14.75% річних в ЕКЮ, що приблизно дорівнює 17.5% річних у доларах. Проте, за оцінками лондонських аналітиків, розміщення українських облігацій, номінованих у євро, мало менший успіх, ніж здійснений у лютому продаж облігацій, номінованих у марках. Під час розміщення трирічних єврооблігацій України загальною вартістю 1 млрд. БМ інвесторам було запропоновано 16.2% річних у марках. Значна частина цих цінних паперів дісталась інституційним інвесторам, що сприяло підвищенню ціни облігації на вторинному ринку.

Традиційним джерелом фінансування дефіциту залишалися прямі інвестиції та приватні трансферти, завдяки чому дефіцит профінансовано відповідно на 12 і 13%. За рахунок залучених довгострокових кредитів (включаючи облігації зовнішньої позики) профінансовано 46% загального дефіциту. Частину боргу за ОВДП та фідуціарною позикою (всього -- 432 млн. доларів СІА) було реструктуризовано. Подальше стимулювання припливу прямих інвестицій та подальше залучення коштів шляхом розміщення середньо- і довгострокових боргових зобов'язань мало б значний позитивний вплив на показники фінансового рахунку.

Решта дефіциту платіжного балансу фінансувалася з офіційного валютного резерву НБУ, за рахунок якого нині можна профінансувати обсяг імпорту на 2.9 тижня ( на кінець 1997 року цей показник становив 5.6 тижня).

Зменшувалися можливості фінансування дефіциту за рахунок експортних надходжень. За 1998 рік обсяг експорту товарів знизився на 11%. Основна причина цього -- згортання торговельних відносин із країнами СНД та Балтії. Росія все ще залишається основним торговельним партнером України -- на неї припадає майже п'ята частина вітчизняного експорту. Тож причина зменшення загального обсягу експорту полягає насамперед у взаємовідносинах із нею. Кризова ситуація, що скла-

лася в Росії, прискорила скорочення експорту до цієї країни. Надходження валютної виручки на коррахунки від експорту товарів знизилися за рік майже на 17%. У ситуації, коли багато країн зазнали втрат від світової кризи, переорієнтація експортних потоків є проблематичною. Крім того, через дефіцит валютних коштів кількість бартерних операцій може зростати, внаслідок чого вірогідність подальшого зменшення експортної виручки -- досить велика. У 1998 році питома вага бартерних операцій в експортних поставках становила 7%.

Співвідношення індексів оптових та споживчих цін у 1998 р.

112 110

108 106 104

8 102

Е 100 98 96 94 92

І|1І1&іІій

На країни так званого далекого зарубіжжя припадає 62% експорту України, тому експортні поставки стають дедалі чутливішими до змін у внутрішньому попиті на українські товари у країнах за межами колишнього Радянського Союзу. На торгівлі з цією групою країн позначається вплив світової фінансової кризи, що почалася у жовтні 1997 року на азіатських ринках і поширилася на інші ринки світу. Тенденцію щодо нарощування експортних поставок до цієї групи країн у 1998 році утримати не вдалося. У ВВП поступово зменшується частка експорту товарів та послуг, що свідчить про відкритість економіки. У минулому році рівень відкритості економіки становив близько 41% порівняно з 42% у 1997 та 47% у 1996 роках.

Спостерігалося також суттєве скорочення обсягів імпорту товарів. За 1998 рік імпортні поставки знизилися на 3.3 млрд. доларів СІНА, або на 17%. Значною мірою ситуація пояснюється впливом цінового фактора. З початку 1998 року сталися зміни у схемі розрахунків за імпорт природного газу: ціни на газ, який постачається в оплату за транзит російського газу до країн Європи, були знижені при одночасному зниженні вартості послуг за транзит газу. Це призвело до відповідного зменшення обсягів імпорту товарів та експорту послуг. За рахунок зниження цін на енергоносії обсяги імпорту зменшилися за рік на 653 млн. доларів СІА.

Імпортозалежність країни лишається досить високою, незважаючи на зменшення питомої ваги обсягів імпортованих товарів у ВВП. Різке падіння імпорту енергоносіїв, який становить майже третину від загального обсягу імпортних поставок, обумовлене насамперед безпрецедентним скороченням поставок газу -- як за рахунок фізичних обсягів, так і за рахунок ціни.

Темпи скорочення імпорту товарів (на 17%) були значно вищими, ніж темпи падіння експорту (на 11%), чим і пояснюється зменшення від'ємного сальдо торгівлі товарами порівняно з попереднім роком. Коефіцієнт покриття імпорту експортом торік становив 84% порівняно з 79% у 1997 році.

2. ЗДІЙСНЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ У 1998 РОЦІ

Із початку року на грошово-кредитний ринок України продовжували впливати наслідки світової фінансової кризи 1997року та фінансової кризи в Росії, яка поглибилася в середині серпня 1998 року (що збіглося зі значними виплатами уряду України за внутрішнім та зовнішнім боргом). Щоб запобігти не-контрольованому розвитку ситуації на вітчизняному фінансовому ринку, послабити безпосередній вплив російської кризи, а також забезпечити соціальний захист населення, Кабінет Міністрів та Національний банк України розробили антикри-зові заходи щодо фінансової стабілізації. З метою забезпечення стабільності функціонування грошово-кредитного ринку та національної валюти НБУ, враховуючи загострення фінансових проблем у державі, в оперативному режимі вживав відповідні монетарні заходи.

За станом на 01.01.1999 року Національним банком України через різні канали було введено в обіг платіжних засобів на суму 10431 млн. грн., а вилучено -- 7749 млн. грн., тобто фактично в обіг додатково надійшло платіжних засобів на суму 2682 млн. грн. Вони вводилися через операції: на фондовому ринку (63% від загальної суми емісії); на валютному ринку (24%); підкріплення ліквідності комерційних банків через різні механізми рефінансування, переважно через операції РЕПО (13%).

Зростання монетарної бази, а через неї -- і грошової маси обмежувалося відповідною політикою НБУ, завдяки чому вдалося запобігти додатковому тиску на курс гривні, імовірного в ситуації, що склалася після 17.08.1998 року. З початку року монетарна база збільшилася на 21.9% і за станом на 01.01.1999 року становила 8604.5 млн. грн. (в Основних напрямах грошово-кредитної політики на 1998 рік її зростання передбачалося на рівні 19%). Основним джерелом зростання грошової бази були вкладення у державні цінні папери. Крім того, на динаміку величини монетарної бази значною мірою впливали зміни обсягу коштів на депозитних рахунках уряду, які періодично спричинялися до її збільшення або зменшення.

Грошова маса зросла на 25.3%. Динаміка її структури та агрегатів протягом 1998 року свідчить про призупинення тенденції до збільшення питомої ваги готівки в обігу: за станом на 01.01.1998 року вона становила 48.9% від загальної грошової маси; на 01.07.1998 року -- 47.5%; на 01.01.1999 року -- 45.5%. У цілому готівка за рік зросла на 16.7% і на 01.01.1999 року становила 7157.7 млн. грн.

Рівень монетизації економіки збільшився з 11.84% на початку року до 13.6% наприкінці року.

Вереснева девальвація гривні сповільнила темпи зростання грошової маси в національній валюті та відповідно підвищила темпи її зростання в іноземній валюті. Тобто склалася негативна тенденція заміщення національної валюти іноземною -- індекс доларизації зріс із 13.33% на 01.01.1998 року до 21.25% на 01.01.1999 року.

Крім того, зниження курсу гривні негативно позначилося на динаміці депозитів фізичних осіб -- уповільнилися темпи їх зростання. Так, у жовтні 1998 року вперше після проведення грошової реформи депозити фізичних осіб зменшилися на 3.6%; в цілому з початку року їх сума зросла на 67.8%. Враховуючи, що питома вага строкових депозитів населення у загальній сумі строкових депозитів становить 72%, можна вважати, що саме населення дає банківській системі і народному господарству значну частку неемісійних кредитних ресурсів.

Формування обов'язкових резервів комерційними банками у минулому році здійснювалося на основі встановлених норм -- 15% (до 31.08.1998 року) та 16.5% (із 01.09.1998 року). Причому у вересні -- жовтні 1998 року комерційні банки були зобов'язані щоденно забезпечувати дотримання встановленої норми.

Із 1 листопада введено подекадний контроль за формуванням комерційними банками обов'язкових резервів, що деякою мірою поліпшило ситуацію з дотриманням вимог резервування. Так, якщо на 01.10.1998 року результат формування обов'язкових резервів становив 379.6 млн. грн., на 01.11.1998 року -- 125.1 млн.

грн., у першій декаді листопада -- 39.2 млн. грн., то починаючи з другої декади листопада і до кінця року спостерігалося зростання вільної ліквідності, що свідчить про певне оздоровлення банківської системи (за третю декаду грудня результат формування обов'язкових резервів дещо знизився і становив 13.5 млн. грн.). Зменшилася кількість комерційних банків, які порушують установлені норми формування обов'язкових резервів із 45 за першу половину листопада до 30 -- за першу половину грудня, причому третина з них -- це банки збиткові або ті, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення.

Протягом 1998 року поступово зменшувалися обсяги зарахування ОВДП в обов'язкові резерви комерційних банків, а з 01.01.1999 року повністю скасовано таку можливість.

Процентна політика реалізовувалася шляхом визначення облікової та ломбардної ставок. Облікова ставка Національного банку України за рік змінювалася 6 разів -- із 35% річних у січні до 82% із 07.07.1998 року. З огляду на відносну стабільність ліквідності банківської системи, зниження вартості кредитних коштів на міжбанківському ринку, облікову ставку з 21.12.1998 року встановлено у розмірі 60% річних.

Високий рівень облікової ставки тривалий час підтримувався у зв'язку з необхідністю зменшення тиску на валютний ринок і прагненням знизити курс національної валюти та запобігти вибуху інфляції.

Відповідно до рівня облікової ставки змінювалися процентні ставки за кредитами НБУ та комерційних банків. Процентні ставки за кредитами комерційних банків клієнтам у першому півріччі коливались у діапазоні 46--50% річних, за депозитами -- 17--22% річних. Динаміка процентних ставок комерційних банків відповідала динаміці темпів інфляції, яка трималася на стабільно низькому рівні. Слід зазначити: якщо в минулі роки рівень процентних ставок комерційних банків здебільшого залежав від рівня інфляції, то протягом 1998 року -- від зміни курсу долара та девальваційних очікувань.

На міжбанківському ринку в першому півріччі процентні ставки за міжбанківськими кредитами щомісяця знижувалися (34.2% річних у січні, 27.1% річних у червні), у тому числі -- за кредитами "овернайт" із 30.7% річних (січень) до 29.0% річних (червень). Найнижчий рівень процентних ставок на грошово-кредитному ринку зафіксовано у травні 1998 року. Із цього місяця найдохіднішими були операції з придбання ОВДП. Процентні ставки на аукціонах із продажу державних цінних паперів із травня перевищували процентні ставки за кредитами. Середня ставка дохідності за ОВДП зросла з 51.4% річних у травні до 66.4% річних у липні, а на окремих аукціонах ставка дохідності становила 73.6% річних (серпень). Відповідно до високого рівня дохідності на ринку ОВДП облікова ставка підвищилася до 82% річних, дещо прискорилося падіння курсу гривні (0.022%), внаслідок чого зросли процентні ставки на міжбанківському ринку та за всіма операціями комерційних банків. Але завдяки своєчасно впровадженим антикризовим заходам процентні ставки за міжбанківськими кредитами поступово знижувалися і в грудні досягли 19.1% річних, у тому числі за кредитами "овернайт" -- 15.3% річних.

Рефінансування комерційних банків. Рефінансування комерційних банків здійснювалося через операції РЕПО та ломбардне кредитування. На рефінансування комерційних банків із початку року надано кошти в сумі 1341 млн. грн., або 13% від загального обсягу здійсненої кредитної емісії.

Депозитні операції. Одним із інструментів регулювання грошово-кредитного ринку є депозитні операції Національного банку України.

Для оперативного управління ліквідністю банківської системи, нейтралізації надлишкової ліквідності Національний банк України залучав кошти комерційних банків на депозитні рахунки. Протягом 1998 року в цих операціях брали участь 28 комерційних банків. На депозитні рахунки в Національному банку України було мобілізовано загалом 445.7 млн. грн.

Ситуація на валютному ринку України характеризувалася посиленням тиску на валютний курс гривні. За 1998 рік девальвація становила 80%, тоді як за 1997 рік обмінний курс майже не змінився.

Зміна тенденції в курсовій політиці минулого року пояснюється рядом внутрішніх і зовнішніх негативних факторів, які зумовлювали значний девальваційний тиск на гривню. Серед найважливіших факторів зазначимо витрати на обслуговування зовнішнього державного боргу, дефіцит торговельного балансу, виведення капіталу нерезидентів із ринку ОВДП. Одним із головних чинників була подальша дестабілізація міжнародних фінансових ринків, що негативно впливало на вітчизняний валютний ринок. Це постійно провокувало підвищення попиту на іноземну валюту, а також призвело до значного відпливу коштів нерезидентів із ринку ОВДП.

Унаслідок поглиблення кризи у Росії в середині серпня негативний вплив зовнішніх факторів на курсову політику істотно посилився.

Кількісні показники економічної взаємозалежності Росії та України визначаються значним обсягом товарообороту між ними (у I півріччі 1998 року він становив близько 34% від загального обсягу зовнішньої торгівлі України) та відповідними обсягами розрахункових операцій.

В умовах валютно-фінансової кризи девальвація обмінного курсу російського рубля за період із 17 серпня по 17 листопада становила 170% (з початку 1998 року -- 185%), що дестабілізувало банківську систему, споживчий ринок, економіку Росії. Масштабна російська криза негативно вплинула на ситуацію в Україні. Цей вплив виявився передусім у посиленні негативних очікувань щодо девальвації обмінного курсу гривні, що призвело до стрімкого зростання попиту на іноземну валюту, а відтак -- до прискореного зниження курсу.

Зважаючи на те, що обмінний курс гривні на початку вересня досягнув верхньої межі валютного коридору, уряд та НБУ, аби створити експортерам сприятливі умови для торгівлі з Росією, а також зберегти резерви Національного банку України, оголосили про розширення валютного коридору в межах 2.5--3.5 грн. за долар СІНА.

Щоб стабілізувати ситуацію, НБУ застосував комплекс цілеспрямованих заходів, скоординованих із урядовою програмою антикризових заходів (спільна постанова Кабінету Міністрів та Національного банку України № 1413 від 10.09.1998 року), які було спрямовано на нейтралізацію можливого негативного впливу кризи на валютному та фондовому ринках Росії, запобігання відпливу іноземної валюти та безпідставного підвищення попиту на неї. Основні з них:

* здійснення безготівкових операцій суб'єктів валютного ринку України та їхніх клієнтів із купівлі-продажу вільно конвертованих іноземних валют виключно на упорядкованому біржовому ринку (Українській та Кримській міжбанківських валютних біржах);

* заборона попередньої оплати за операціями з нерезидентами та поширення застосування акредитивної та інкасової форм розрахунків із залученням у разі потреби гарантійних інструментів українських уповноважених банків;

* документальне підтвердження клієнтом фактичного надходження товарів та отримання послуг;

* запровадження обов'язкового продажу 50% надходжень в іноземній вільно конвертованій валюті на користь резидентів -- юридичних осіб.

Комерційні банки як агентів валютного контролю зобов'язано аналізувати відповідність заявок клієнтів на придбання іноземної валюти поточним платежам, гарантованим Україною із приєднанням до Статті VIII Статуту МВФ.

Слід зазначити, що йдеться про заходи тимчасові, які не мають обмежувального характеру, а спрямовані на впорядкування дій клієнтів щодо купівлі іноземної валюти і посилення функцій комерційних банків як агентів валютного контролю.

У результаті цих заходів НБУ за підтримки міжнародних фінансових організацій вдалося поліпшити ситуацію: темпи девальвації гривні значно знизилися, а з кінця вересня стабілізувалися.

На фондовому ринку протягом 1998 року ситуація складалася під впливом негативних наслідків фінансових криз на іноземних ринках капіталу та проблем фінансування видаткової частини бюджету, в зв'язку із чим виникли суттєві проблеми із залученням до державного бюджету коштів від розміщення державних облігацій та погашенням заборгованості за ними.

На первинних аукціонах із розміщення ОВДП, які проводилися у 1998 році, було продано облігацій на суму 8164.3 млн. грн. З усього обсягу розміщених облігацій внутрішньої державної позики Національним банком придбано 72.4%; комерційними банками -- 19.2%; клієнтами комерційних банків (резидентами) -- 1.3%; нерезидентами -- 7.2%.

Сума погашення за ОВДП протягом року становила 8498 млн. грн., 23.1% від якої виплачено Національному банку; 36.2% -- комерційним банкам; 6.6% -- клієнтам комерційних банків (резидентам) та 34.1% -- нерезидентам.

Протягом року продавалися переважно річні облігації. Слід зазначити: якщо в першому півріччі вагому частку розміщених ОВДП становили три-, дев'ятимісячні облігації, то із серпня строк розміщених ОВДП збільшився. Переважну більшість становили облігації терміном понад рік.

З огляду на загострення фінансових проблем у державі нерезиденти продовжували залишати ринок державних цінних паперів, посилюючи тиск на валютний ринок. Попит на ОВДП знизився, незважаючи на суттєве підвищення ставки дохідності за облігаціями у травні -- липні (з 51.4 до 66.4% річних).

Щоб виправити становище, яке склалося з обслуговуванням зовнішнього боргу, послабити тиск на видаткову частину державного бюджету та подовжити строк обігу державних облігацій, уряд із серпня 1998 року здійснив конверсію середньострокових облігацій внутрішньої державної позики 1997 року та облігацій внутрішньої державної позики випуску 1997 і 1998 років.

У результаті конверсії державних облігацій, термін погашення яких частково припадав на 1998--1999 роки, їх строк було подовжено від 3 до 5.5 року, а нерезидентам ОВДП були замінені на зовнішні платіжні зобов'язання з терміном погашення у вересні 2000 року. За підсумками технічних аукціонів, які проводилися із серпня по грудень, замінено державні боргові зобов'язання за номінальною вартістю на загальну суму 1873.4 млн. грн.; із них: ОВДП -- на суму 1383.5 млн. грн. і СОВДП -- на суму 489.9 млн. грн., на конверсійні ОВДП (КОВДП та СКОВДП) -- на суму 724.9 тис. грн. і державні боргові зобов'язання на суму 349.6 тис. доларів СІНА. Ставка купона за КОВДП протягом перших 12 місяців становитиме 40% річних.

Необхідно зазначити, що із часу проведення конверсії державних боргових зобов'язань ринок державних цінних паперів зазнав іще більш негативних змін. Склалася ситуація, за якої ринковий попит на облігації внутрішньої державної позики значно знизився. Починаючи з вересня 1998 року нерезиденти не брали участі в аукціонах із первинного розміщення ОВДП; комерційні банки з вересня до кінця року придбали державних облігацій лише на 1 млн. грн., резиденти -- на 100 тис. грн.

Протягом 1998 року Національний банк в оперативному режимі контролював граничні значення основних монетарних показників, визначених як критерії ефективності згідно з Меморандумом економічної політики уряду. Проведення НБУ грошо-во-кредитної політики, адекватної ситуації у вітчизняній економіці, в цілому сприяло утриманню критеріїв ефективності в межах визначених параметрів.

У зв'язку з економічними процесами, що відбувалися в 1998 році, необхідно зазначити, що основні засади грошово-кредитної політики на 1999 рік формувалися у складних економічно-фінансових умовах.

3. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НА 1999 РІК

Основні засади грошово-кредитної політики розроблено на основі даних макроекономічних показників, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, Меморандумом економічної політики Кабінету Міністрів України на 1999 рік і Державного бюджету України на 1999 рік.

Основні засади грошово-кредитної політики в 1999 рік спрямовані на:

* підтримання стабільності національної валюти в контексті Основних заходів Кабінету Міністрів України щодо забезпечення досягнення фінансової стабільності, що передбачено і в Меморандумі економічної політики Кабінету Міністрів

на 1999 рік;

* здійснення економічних, структурних та бюджетних реформ;

* зміцнення стабільності функціонування банківської системи та ефективнішого управління грошово-кредитним ринком.

Національний банк України зазначає, що в процесі управління грошово-кредитним ринком у 1999 році він керуватиметься таким:

* при визначенні обсягу грошової маси, необхідного для обслуговування економіки, зважатиме на такі параметри економічного та соціального розвитку, як розмір валового внутрішнього продукту, рівень цін, розмір дефіциту державного бюджету, джерела його покриття тощо;

* сприятиме ефективнішому спрямуванню коштів кредитної емісії, а саме: через комерційні банки в конкретну економіку, що має привести до зниження вартості кредитів;

* усі зусилля спрямовуватиме на забезпечення стабілізації внутрішніх цін та відповідної стабільності грошово-кредитного ринку.

4. ЦІЛІ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

Головна мета грошово-кредитної політики в 1999 році, як і в попередні роки, полягає у виконанні Національним банком України основної функції, покладеної на нього Конституцією України (стаття 99), а саме: забезпечення стабільності національної валюти.

Цілями грошово-кредитної політики є досягнення макроеко-номічної стабілізації, дотримання нормативно передбачених темпів інфляції, забезпечення стабільності курсу національної валюти, досягнення врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці.

Кількісні та цільові орієнтири грошово-кредитної політики на 1999 рік

Кількісні та цільові орієнтири грошово-кредитної політики на 1999 рік визначено відповідно до таких узгоджених із урядом на 1999 рік макроекономічних показників:

* номінальний ВВП -- 124.1 млн. грн.; падіння реального

ВВП -- 1%;

* дефіцит бюджету -- 1% від ВВП, або 1240 млн. грн.; його покриття за рахунок зовнішніх джерел у сумі 630 млн. грн., внутрішніх -- 610 млн. грн.;

* інфляція -- до 19%.

Передбачені монетарні параметри наведено в таблиці:

Параметри монетарних показників України

Назва показника 1998 р.1999 р.Зміни, %

Монетарна база, млн. грн.8604 9371 9

Грошова маса, млн. грн.15718 17247 10

Монетарні параметри можуть змінюватися протягом 1999 року залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку.

Досягнення визначених монетарних параметрів Національний банк України планує забезпечити шляхом:

* поліпшення структури кредитної емісії, зокрема продуктивнішого її спрямування;

* здійснення кількісного контролю динаміки грошової маси, що відповідав би приросту прогнозованого рівня ВВП та помірному рівню інфляції (приріст грошової маси 10%);

* стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення у банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через запровадження механізмів страхування депозитів та орієнтацію комерційних банків на забезпечення позитивних реальних процентних ставок за депозитами;

* сприяння у відновленні довіри інвесторів як внутрішнього, так і зовнішнього ринку до подальшого розвитку та функціонування фондового ринку державних цінних паперів як одного з основних сегментів руху капіталів та ефективного інструменту управління грошово-кредитним ринком;

* збільшення кредитної підтримки вітчизняних виробників шляхом інтенсифікації кредитної активності комерційних банків, а також підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків за допомогою системи рефінансування;

* стимулювання інвестиційної діяльності банків, насамперед збільшення обсягів довгострокового кредитування завдяки забезпеченню фінансової стабілізації і на цих засадах -- сприяння зростанню обсягів депозитних вкладів довгострокового характеру суб'єктів господарювання та населення;

* захисту економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитного ринку.

Сфера валютного регулювання

Валютно-курсова політика у 1999 році реалізовуватиметься в не дуже сприятливих умовах, які характеризуються значним попитом на іноземну валюту, наявністю від'ємного сальдо торговельного балансу, значними платежами за зовнішніми зобов'язаннями, спекулятивним попитом на готівковому та безготівковому ринках, зменшенням зовнішніх надходжень, зменшенням наявних резервів Національного банку України.

Такий економічний фон ускладнює вирішення завдання щодо забезпечення стабільності національної валюти.

Національний банк при проведенні валютно-курсової політики за таких умов передбачає:

* збереження на деякий період мораторію на операції на міжбанківському валютному ринку та обов'язкового 50-відсот-кового продажу валютної виручки на міжбанківській валютній біржі;

* проведення валютних операцій у межах визначеного валютного коридору;

* передбачає, що досягнення проголошеної верхньої межі коридору не є обов'язковим, а лише максимально можливим значенням валютного курсу протягом року;

* введення у разі потреби окремих елементів регулятивного управління валютним ринком;

* створення сприятливих умов для вкладення коштів резидентами і нерезидентами України в національну економіку;

* підтримання проголошених меж валютного коридору всіма наявними інструментами монетарної політики та, при необхідності, нормативними методами валютного контролю;

* забезпечення такого рівня купівельної спроможності національної валюти, який давав би змогу збалансувати як державні інтереси, так і інтереси суб'єктів національної економіки, включаючи зовнішньоекономічну діяльність та утримання визначеного рівня інфляції;

* приведення Національним банком України обсягів золотовалютних резервів до рівня, який би забезпечував належну підтримку національної валюти за умов короткострокових кон'юнктурних коливань економіки;

* сприяння процесу дедоларизації української економіки шляхом підвищення привабливості гривневих активів порівняно із вкладеннями в активи в іноземній валюті;

* стимулювання експорту;

* створення для імпортерів таких умов, які б сприяли розвитку виробництва національних імпортозамінюючих товарів і виробництв;

* стимулювання надходження в Україну і скорочення відпливу за кордон іноземної валюти;

* забезпечення ефективного функціонування національної валютної системи через збалансованість платіжного балансу, гармонізацію інтересів імпортерів та експортерів;

* здійснення поточного регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;

* удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків, які є ефективнішими та зручнішими для учасників зовнішньоторговельних угод.

Сфера готівкового обігу та розрахунків

У сфері готівкового обігу та розрахунків ключовими є такі питання:

* забезпечення потреб економічного розвитку країни в готівковій масі в необхідних обсягах та оптимального купюр-ного складу банкнот і монет в обігу;

* продовження політики раціонального обмеження готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання при одночасному посиленні контролю з боку відповідних органів за дотриманням ними касової дисципліни;

* подальше розширення сфери і нарощування обсягів безготівкових розрахунків населення за товари і послуги та вдосконалення їх форм на основі поступового впровадження елементів національної системи масових електронних платежів із застосуванням електронних платіжних засобів;

* ведення бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів як одного з інструментів надійності та достовірності інформації банківської системи.

5. ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РИНКУ

Національний банк України планує регулювати грошово-кредитний ринок за допомогою політики обов'язкових резервів та процентної політики, проведення депозитних операцій та операцій на кредитному, валютному та фондовому ринках.

Політика обов'язкових резервів

Політика обов'язкових резервів здійснюватиметься з вико-

ристанням уніфікованої ставки резервування залучених коштів комерційними банками як у національній, так і у вільно конвертованій валюті. Формування обов'язкових резервів здійснюватиметься виключно в національній валюті.

Норма обов'язкових резервів та періодичність контролю за формуванням комерційними банками мінімальних обов'язкових резервів може змінюватися за окремими постановами Правління Національного банку України як у бік зменшення, так і в бік збільшення протягом року залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку.

Процентна політика

Основою процентної політики є використання облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за його операціями як базової ціни національної валюти та одного з важелів стабілізації грошово-кредитного ринку.

Процентна політика Національного банку полягатиме в регулюванні процентних ставок за всіма операціями НБУ на грошово-кредитному ринку з метою підтримання необхідного рівня купівельної спроможності гривні та ліквідності банківської системи. При цьому Національний банк сприятиме зниженню процентних ставок у реальному обчисленні.

Враховуючи, що врегулювання ситуації на міжбанківському кредитному ринку потребує часу, Національний банк за допомогою процентної політики даватиме змогу одним комерційним банкам поповнювати свою ліквідність за рахунок кредитів НБУ та нейтралізуватиме надлишкову ліквідність у інших комерційних банках. З метою запобігання спекулятивних дій комерційних банків на операціях із Національним банком особлива увага приділятиметься визначенню співвідношення між процентними ставками за кредитними та депозитними операціями НБУ.

Процентні ставки комерційних банків за кредитними та депозитними операціями визначаються головним чином залежно від наявності грошової маси в обігу та ефективності посередницької діяльності банківської системи на фінансових ринках. При цьому необхідно мати на увазі, що рівень процентних ставок включає кредитні ризики, які перебувають поза сферою впливу Національного банку України.

Зважаючи на це, вплив Національного банку на процентні ставки за операціями комерційних банків обмежується регулюванням грошової маси в обігу та забезпеченням стабільності функціонування банківської системи.

Проведення депозитних операцій

Із метою вилучення надлишкової ліквідності Національний банк при необхідності планує здійснювати операції із залучення коштів комерційних банків шляхом випуску в обіг депозитного сертифіката Національного банку.

Депозитні сертифікати Національного банку залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку випускатимуться на строк від 1 до 180 днів і реалізовуватимуться через депозитні аукціони.

Депозитні сертифікати Національного банку перебуватимуть в обігу між комерційними банками як застава наданого кредиту.

Проведення операцій на кредитному, валютному та фондовому ринках

Із метою оперативного регулювання грошово-кредитного ринку, спрямованого на забезпечення стабільності національної валюти, стабільного функціонування банківської системи, Національний банк передбачає:

* здійснювати рефінансування комерційних банків за допомогою діючих механізмів (операції РЕПО, ломбардне кредитування, кредитні аукціони), в окремих випадках під розроблені програми надавати комерційним банкам стабілізаційні кредити;

* брати участь на фондовому ринку державних цінних паперів. При цьому Національний банк вважає, що його участь на первинному ринку державних цінних паперів повинна бути обмежена сумою визначеного дефіциту державного бюджету, який підлягає фінансуванню за рахунок внутрішніх джерел, тобто в сумі 610 млн. грн. На вторинному ринку державних цінних паперів Національний банк за відповідних умов здійснюватиме операції з метою регулювання грошової маси в обігу та формування реальної вартості цінних паперів.

* здійснювати операції на валютному ринку шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.

6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Забезпечити стабільність національної валюти можна лише за умови стабільності функціонування банківської системи.

З метою досягнення стабільності банківської системи в період кризових явищ Національний банк України вживав і планує здійснити додаткові заходи, спрямовані на підвищення платоспроможності і надійності функціонування банківської системи, а саме:

* підвищити рівень капіталізації банків;

* вдосконалити систему реєстрації банків і порядку надання ліцензій на здійснення банківських операцій;

* розробити стратегію роботи з великими профільними комерційними банками, що має зменшити ризик виникнення кризи банківської системи;

* запровадити систему страхування комерційними банками вкладів населення;

* ширше використовувати рейтинг комерційних банків за системою САМЕЬ;

* встановити жорсткіший контроль за формуванням комерційними банками фондів страхування кредитних ризиків;

* ефективніше використовувати систему раннього реагування, яка дає змогу виявляти проблеми в діяльності банків на початкових стадіях їх виникнення.