Методичні рекомендації, щодо аналізу діяльності комерційних банків

1

Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційних банків.

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи у центральному банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення нагальних проблем. Він є відправним пунктом ефективного управління як кожним конкретним комерційним банком, так і банківською системою в цілому, а також вихідною базою для прийняття управлінських рішень на всіх рівнях.

Аналізом керуються при виконанні більшості банківських операцій -- він підказує, як забезпечити дохідність та ліквідність банку, витримати конкуренцію на ринку банківських послуг, здобути довіру вкладників та клієнтів.

Потреба у підготовці методичних рекомендацій щодо детального аналізу діяльності комерційного банку зумовлена насамперед переходом банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Численні запити із цього приводу відповідних підрозділів Національного банку України, комерційних банків спонукали авторів прискорити цей процес. Пропоновані ними методичні рекомендації ґрунтуються на єдиному підході до здійснення економічного аналізу банківської діяльності відповідно до МСБО, який передбачено Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління НБУ № 141 від 14 квітня 1998 р.

ВСТУП ДО ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Основи банківської справи мало змінилися із часів Медічі. Йдеться про залучення коштів від тих, хто має надлишкові капітали (вкладники), і надання цих коштів у позичку тим, хто хоче і може продуктивно використати додаткові фонди (позичальники). Передбачається, що позичальники вкладуть їх у виробництво продукції чи надання послуг і отримають від цього кошти, достатні, аби повернути основну частину боргу і сплатити досить високу плату за користування кредитом (процент). Адже банк повинен отримати дохід, який обчислюється як різниця між процентами за залученими вкладами і виданими позичками. Цей дохід має бути достатнім для того, щоб банк міг беззастережно:

¦ виплачувати значну його частину клієнтам, заохочуючи їх і надалі вкладати кошти в банк;

¦ давати акціонерам достатній прибуток на інвестиції, щоб убезпечити акції своєрідною "подушкою", яка захистить вкладників у разі економічних спадів чи пом'якшить збитки, спричинені невправністю керівництва;

¦ покривати операційні витрати банку, в тому числі платежі постачальникам та компенсацію службовцям, стимулюючи таким чином приплив у банк компетентних спеціалістів;

¦ реконструювати акціонерний капітал, щоб при потребі можна було компенсувати будь-яке зниження вартості банківських активів, викликане невчасним поверненням боргів позичальниками;

¦ генерувати акціонерний капітал у розмірах, достатніх для збереження пропорційного обсягу акціонерної "подушки" в умовах інфляції;

¦ забезпечувати зростання вартості акцій вкладників упродовж тривалого часу.

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як потенційних клієнтів банку), Національного банку України.

Кожна з перелічених сторін--контрагентів у процесі аналізу дбає про власні цілі.

Приміром, комерційні банки ставлять перед собою такі завдання:

¦ визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

¦ дотриматися всіх вимог щодо ліквідності;

¦ підтримувати капітал у стані адекватності й достатності. Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу

банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому.

Економічна робота у банку, як і визначення класу кредитоспроможності позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладення угод, обов'язково передбачає аналіз фінансового стану банку, на основі якого:

¦ приймаються управлінські рішення;

¦ координується діяльність різних підрозділів і служб;

¦ з'ясовується об'єктивна оцінка результатів діяльності установи і перспектив її розвитку;

¦ визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта, кореспондента.

Юридичні та фізичні особи, проаналізувавши опубліковані

32

баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з тим чи іншим банком.

Національний банк України на основі аналізу діяльності банків прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Основним об'єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. А суб'єктами водночас можуть бути і комерційні банки, і їхні контрагенти, серед них -- центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні й потенційні клієнти та кореспонденти, інші юридичні та фізичні особи.

Основна мета аналізу діяльності банку -- забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання в кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності -- це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Інформаційними джерелами для аналізу діяльності банку є:

¦ балансовий звіт комерційного банку (форма 11 (місячна);

¦ звіт про кредитний портфель (форма 301 (місячна);

¦ звіт про залишки за депозитами (форма 341 (місячна);

¦ звіт про прибутки та збитки комерційного банку;

¦ звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611);

¦ звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції (форма 542);

¦ звіт про відкриті валютні позиції (форма 540, що розраховується на підставі даних 01 файла).

Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають:

¦ стан надходжень -- за прибутком на середні активи та капітал;

¦ коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу);

¦ продуктивність роботи персоналу;

¦ отримані та сплачені середні процентні ставки;

¦ вартість посередництва.

За такого підходу для вироблення ключових індикаторів (показників) діяльності поєднують дані балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку. їх порівнюють із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи й видатки аналізують щодо середніх активів та зобов'язань за період, охоплений звітом про фінансові результати, то можуть порівнюватися різні за тривалістю періоди часу.

Аналізуючи баланс банку, застосовують:

1). Метод порівняння, який дає змогу визначити причини й рівень динамічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також визначити резерви підвищення дохідності останніх.

2). Метод групування, застосувавши який, шляхом систематизації даних балансу можна розібратись у суті аналізованих явищ і процесів.

3). Метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.

4). Графічний метод, який дає змогу комплексно (візуально) оцінити динаміку окремих показників і структурні зміни.

КРИТЕРІЇ І ВИДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

За періодичністю проведення аналіз поділяють на:

¦ щоденний;

¦ щотижневий;

¦ місячний;

¦ квартальний;

¦ річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяють на:

¦ повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв'язки;

¦ тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло питань.

За метою і характером розрізняють:

¦ попередній аналіз, який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з'ясувати, чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;

¦ оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи, щоб підтримувати на належному рівні нормативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;

¦ остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначення ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності;

¦ перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів операцій та визначення внутрібанківської політики.

Залежно від об'єкта аналіз поділяється на шість видів:

¦ функціональний аналіз дає змогу з'ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу -- виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їх ліквідність. її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;

¦ структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій. Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображають зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку;

¦ операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з'ясувати значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу;

¦ рейтинговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняння їх між собою. Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних категорій:

Експертна оцінка ґрунтується на досвіді і кваліфікації фахівців, які, використовуючи доступну їм інформацію, аналізують якісні й кількісні параметри.

Бухгалтерська оцінка здійснюється на основі офіційної фінансової звітності банку шляхом аналізу лише кількісних показників;

¦ факторний аналіз покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні і слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти ефективну стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підставлянь і пайової участі;

¦ макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк.

Етапи проведення аналізу

Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:

¦ попередній;

¦ аналітичний;

¦ заключний (інтерпретаційний).

На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність її складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на основі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень.

На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджуваних показників, роблять необхідні розрахунки.

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку. Процес аналізу можна порівняти з народженням мистецького твору. "Матеріальної основи" аналізу для отримання коректних і достовірних даних часто недостатньо. "Домальовують" цілісний образ інтелект, логіка, досвід, належний рівень кваліфікації того, хто зайнятий цією справою, а також додаткова інформація про об'єкт дослідження.

АНАЛІЗ БАЛАНСОВОГО ЗВІТУ

Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язання та капітал (пасиви) -- праворуч. Існує така рівність:

Активи -- Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в порядку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

¦ структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;

¦ коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясувати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому використовують ряд коефіцієнтів).

Балансовий звіт комерційного банку*		тис. грн.
Активи	01.09	01.10	Пасиви	01.09	01.10
Валюта, монети та банківські метали	2311.14	2013.64	Зобов'язання
Дорожні чеки	43.00	43.00	Коррахунки банків	10533.78	10567.77
Кошти на коррахунках у НБУ	8412.98	8385.98	Депозити і кредити банків	4598.90	4598.90
Кошти на коррахунках у інших банках	3843.33	3830.83	Кошти до запитання клієнтів	44856.58	44902.47
Депозити та кредити в інших банках	6491.60	6491.60	Строкові депозити клієнтів	16732.14	16732.14
Цінні папери у портфелі банку. Всього	2608.40	2608.40	Цінні папери власного боргу	1000.00	1000.00
Цінні папери у портфелі банку на продаж	873.80	873.80	Кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій	--	--
Резерв на знецінення цінних паперів на продаж	--	--	Субординована заборгованість	1500.00	1500.00
Нетто: цінні папери у портфелі банку на продаж	873.80	873.80	Інші зобов'язання	1410.34	1405.52
Цінні папери у портфелі банку на інвестиції	1734.60	1734.60	Сукупні зобов'язання	80631.74	80706.80
Резерв на знецінення цінних паперів на інвестиції	--	--	Капітал
Нетто: цінні папери на інвестиції	1734.60	1734.60	Статутний капітал	45000.00	45000.00
Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам	71434.13	71434.13	Сплачений статутний капітал банку	40000.00	40000.00
Резерв на кредити та фінансовий лізинг	--	--	Несплачений статутний капітал банку	5000.00	5000.00
Нетто кредитів та фінансового лізингу	71434.13	71434.13	Нерозподілені прибутки та резерви	243.39	243.39
Інвестиції капіталу в асоційовані компанії	239.00	239.00	Нерозподілені прибутки минулих років	--	--
Інвестиції капіталу в дочірні компанії	675.40	675.40	Прибутки минулого року, що очікують затвердження	--	--
Нематеріальні активи	1299.00	1299.00	Збитки минулого року, що очікують затвердження	--	--
Зношування нематеріальних активів	64.95	64.95	Інші фонди та загальні резерви банку	243.39	243.39
Нетто: нематеріальні активи	1234.05	1234.05	Прибутки поточного року	140.46	730.84
Матеріальні активи	22532.90	22532.90	Збитки поточного року	--	--
Зношування матеріальних активів	326.55	326.55	СУКУПНИЙ КАПІТАЛ	45383.85	45974.23
Нетто: матеріальні активи	22206.35	22206.35
Інші активи	6516.21	7518.65
Резерв на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю	--	--
Нетто: інші активи	6516.21	7518.65
СУКУПНІ АКТИВИ	126015.59	126681.03	СУКУПНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА КАПІТАЛ	126015.59	126681.03
* У балансовому звіті, а також у поданих нижче таблицях та розрахунках наведено умовні дані.

Баланс, мов миттєвий знімок, дає змогу оцінити активи, зобов'язання та капітал банку в конкретний момент часу. Це єдиний вид звітності, який складають за підсумками року і публікують як звіт, а також готують щомісяця для органів банківського нагляду.

Оскільки дані на кінець року визначають зміст річного звіту, "прикрашання вітрини" шляхом перерозподілу резервів, переоцінки активів та операцій з іншими банками може значно змінити показники діяльності установи і негативно вплинути на її репутацію. Тому в деяких країнах вимагають публікувати середньорічні баланси, в яких згладжуються ефекти маніпуляцій.

Аналіз балансу складається із таких розділів:

1. Аналіз активних операцій.

2. Аналіз пасивних операцій.

3. Аналіз балансу щодо ліквідності.

1.1. АНАЛІЗ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ

Активні операції банків -- це фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходів. До них належать надання кредитів та позичок, купівля цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями тощо.

Актив -- це той чи інший об'єкт, який контролюється банком та відповідає принаймні одній із названих нижче вимог:

¦ дає дохід;

¦ може бути обміняний на інший об'єкт, який дає дохід. Усі активні операції банку є ризиковими, проте вони забезпечують йому значну частину доходів.

Мета дослідження активних операцій полягає у тому, щоб визначити шляхом аналізу по вертикалі динамічні зміни у структурі активів. На основі оцінки по горизонталі аналізують зміни у динаміці, зіставляючи дані за різні періоди.

Оцінка якості активів -- важливий показник для визначення ступеня надійності банку та ефективності його діяльності.

Аналізуючи активні операції, групують статті за окремими ознаками.

Аналіз структури активів на ліквідність

Усі активи банку можна поділити на шість груп:

1. Високоліквідні активи -- це кошти в касі, у НБУ та в інших банках, а також активи, які можна швидко конвертувати у готівкові та безготівкові кошти. Вони не дають банку доходу, але необхідні для розрахунків за зобов'язаннями. До них належать:

¦ готівкові кошти та банківські метали;

¦ кошти до запитання в НБУ;

¦ кошти до запитання в інших банках;

¦ строкові депозити в НБУ.

2. Ліквідні активи -- це активи, які приносять банку дохід,

Таблиця 1. Аналіз структури активних операцій
АКТИВИ	01.09	01.10	Відхилення (+,-) |
	сума, тис. грн.	%	сума, тис. грн.	%	у сумі, тис. грн.	у структурі,%
Валюта, монети	2311.14	1.8	2013.64	1.7	-1.7	-0.1
Кошти на коррахунках у НБУ	8412.98	6.7	8385.98	6.6	-54.0	-0.1
Кошти на коррахунках в інших банках	3843.33	3.0	3830.83	3.0	-12.5	--
Депозити та кредити в інших банках	6491.60	5.2	6491.60	5.1	--	-0.1
Цінні папери у портфелі банку	2608.40	2.1	2608.40	2.0	--	-0.1
Кредити надані, всього	71434.13	56.7	71343.13	56.4	--	-0.3
Інвестиції капіталу	914.40	0.7	914.40	0.7	--	--
Нематеріальні активи	1234.05	1.0	1234.05	1.0	--	--
Матеріальні активи	22206.35	17.6	22206.35	17.6	--	--
Інші активи	6516.21	5.2	7518.65	5.9	1002.44	+0.7
Усього	126015.59	100.0	126681.03	100.0	665.44	--

а саме:

¦ усі надані кредити;

¦ депозити в інших банках;

¦ цінні папери;

¦ вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3. Низьколіквідні активи -- пролонгована та дебіторська заборгованість.

4. Неліквідні активи -- прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами.

5. Недохідні активи становлять:

¦ основні засоби та нематеріальні активи;

¦ капіталовкладення;

¦ товарно-матеріальні цінності.

6. Квазіактиви:

¦ нараховані доходи (витрати) банку, пов'язані із залученням коштів;

¦ прострочені нараховані доходи та інші активи.

Робочі активи -- це кошти на коррахунках, у касі, вкладені у майно, цінні папери, розміщені в інших банках, надані у кредит тощо, які дають банку дохід.

Із класифікації активів на ліквідність можна зробити такі узагальнюючі висновки:

¦ високоліквідні активи мають становити відносно робочих активів щонайменше 20%, а в сукупних активах -- 15%;

¦ лише ліквідні активи приносять банку дохід. їх оптимальна частка у структурі активних операцій -- 61--70%.

Зростання низьколіквідних та неліквідних активів -- явище негативне, оскільки призводить до зниження доходів банку (див. таблицю 1).

За даними таблиці 1 робимо такі висновки щодо змін у структурі активних операцій протягом місяця:

¦ активи банку зросли на 665.44 тис. грн., тобто їх приріст становив 0.5%;

¦ високоліквідні активи зменшилися на 337тис. грн., а їх питома вага у загальних активах скоротилася на 0.2% і становила на 01.10.1998 року лише 11.3%. Таке зниження -- факт негативний: у майбутньому в банку можуть виникнути проблеми із проведенням розрахунків;

¦ обсяг виданих кредитів за аналізований період не змінився і становить 77925.73 тис. грн., а їх питома вага -- 61.5%;

¦ інвестиційний портфель налічує 3522.8 тис. грн., тобто 2.7% від активів. Його сума за місяць не змінилася, а питома вага зменшилася на 0.1%;

¦ на кінець вересня значно зросла сума інших активів -- на 1002.44тис. грн., а їх питома вага -- на 0.7%.

Якщо, оперуючи інформацією про кредитний портфель (див. таблицю 3), із загальної суми наданих кредитів вилучити небезпечні та безнадійні, від банк уже не очікує доходу, то загальна сума дохідних активів становитиме 69948.3, а їх питома вага у сукупних активах -- 55.2%. Щоб отримати належ-

ний дохід, цього замало. Подальше зменшення дохідних активів може призвести до скорочення доходів.

Коефіцієнт співвідношення дохідних та загальних активів

дає змогу з'ясувати, чи продуктивно використовує банк свої активи. Втім, "непродуктивне" використання певної частини активів є явищем цілком нормальним. Приміром, приміщення та обладнання як активи не дають відчутного прибутку, але вони -- необхідна складова операційної діяльності банку.

Активні операції банку є ризиковими. За ступенем ризику вкладень та ймовірністю втрати частини вартості їх поділяють на п'ять груп:

1 група (процент ризику -- 0) -- це готівкові кошти; кошти у НБУ; боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери центральних органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції;2 група (процент ризику -- 10) -- короткострокові й довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління;

3 група (процент ризику -- 20) -- короткострокові й довгострокові кредити, надані місцевим органам державного управління, та нараховані доходи за ними; боргові цінні папери місцевих органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції;

4 група (процент ризику -- 50) -- кошти до запитання в інших банках; строкові депозити в інших банках (крім простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів); нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж та інвестиції; зобов'язання з кредитування, надані банкам та клієнтам; куплені, але не отримані валюта і банківські метали; активи до отримання;

5 група (процент ризику -- 100) -- всі інші активні рахунки. Щоб проаналізувати активні операції за ступенем ризику,

необхідно розглянути повний баланс (див. таблицю 2).

Отже, активи, зважені на ризик, становлять 88.5% від загальної суми активів. Це означає, що банк проводить надзвичайно ризикову політику щодо розміщення коштів.

Оцінити якість активів з точки зору ризику можна за до-

Групи активів	Сума, тис.грн.	Коефіцієнт ризику	Активи, зважені на ризик
1	12271.18	0	0
2	--	10	--
3	--	20	--
4	4576.63	50	2288.31
5	109833.22	100	109833.22
Усього	126681.03	--	112121.53

помогою коефіцієнта, який визначає рівень активів із підвищеним ризиком та характеризує ступінь ризиковості кредитної політики банку:

Рівень активів Активи підвищеного ризику

із підвищеним =-.

ризиком Сукупні активи

До активів підвищеного ризику належать цінні папери (за винятком державних боргових зобов'язань), факторинг, лізинг, інвестиційні вкладення, перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.

Аналіз кредитного портфеля

Як правило, в активних операціях банку найбільшу питому вагу становлять надані кредити, тому варто детальніше зупинитися на аналізі кредитного портфеля комерційного банку.

Кредитний портфель -- це сукупність усіх позик, наданих банком із метою отримання доходу. Аналізувати кредитний портфель можна за різними ознаками:

¦ за терміном кредитування -- виділити короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити;

¦ за контрагентами -- виокремити кредити, надані суб'єктам господарювання, органам загального державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит;

¦ за ступенем ризику.

Проаналізуємо кредитний портфель банку за ступенем ризику.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку позики слід поділити на кілька категорій:

¦ клас "А" -- фінансова діяльність відмінна, що дає змогу погашати основну суму позики та відсотки за нею в установлені строки;

¦ клас "Б" -- фінансова діяльність добра або дуже добра, але її неможливо підтримувати на такому рівні протягом тривалого часу;

¦ клас "В" -- фінансова діяльність задовільна, але спостерігається очевидна тенденція до погіршення;

¦ клас "Г" -- фінансова діяльність незадовільна: негаразди циклічно повторюються протягом коротких проміжків часу;

¦ клас "Ґ" -- фінансова діяльність збиткова, і очевидно, що ні основна сума позики, ні відсотки за нею не будуть сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею вважається:

¦ добрим, якщо заборгованість за позикою та відсотки за нею сплачуються у встановлені строки. Це ж стосується заборгованості за позикою, пролонгованою один раз на строк не більше 30 днів;

¦ слабким, якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками за нею становить не більше 90 днів. Це ж стосується заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації від 30 до 90 днів;

¦ недостатнім, якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками за нею перевищує 90 днів. Це ж стосується заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації понад 90 днів.

Відповідно до зазначених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за групами (див. таблицю 3).

Залежно від класифікації позик встановлюється ступінь ризику, виходячи з якого комерційний банк формує резерв для відшкодування можливих втрат за позиками (див. таблицю 4).

Дані таблиці 4 свідчать про те, що кредитний портфель банку на 85.3% сформовано за рахунок якісних кредитів, отже, його можна вважати якісним.

Якість кредитного портфеля характеризує також показник співвідношення резервів на випадок збитків за позиками та загальних позик. Чим менше його значення, тим якісніший, а відтак менш ризиковий кредитний портфель.

У нашому випадку він становить 19.06% (15099.15 -- 243.39): : 77925.73х 100%).

Рівень сумнівної заборгованості характеризує якість кредитного портфеля, а саме: довгострокових, короткострокових та міжбанківських кредитів із точки зору проблематичності їх повернення. Значення цього показника не повинно перевищувати 0.05%, тобто своєчасно непогашені кредити мають становити не більше 5% від усього кредитного портфеля.

Рівень Безнадійні кредити

сумнівної = ----------------------------------------

заборгованості Всього кредитний портфель

У нашому випадку даний коефіцієнт становить 0.065%. У ході аналізу кредитних операцій можна обчислити показник загальної кредитної активності:

Загальна Усього наданих кредитів

Кредитна активність =

Сукупні активи

Позитивної оцінки заслуговує банк, де значення цього показника перевищує 0.55%. Якщо воно нижче, слід терміново зайнятися проблемою управління активами, а саме: змінити їх структуру. Якщо зазначений показник перевищує 0.8, це означає, що у банку серйозні проблеми з ліквідністю.

У нашому випадку загальна кредитна активність становить 0.61% (77925.73: 126681.03).

Таблиця 3. Класифікація кредитного портфеля банків
^^^Погашення за-^^^^ боргова-Клас ності кредитів	Добре	Слабке	Недостатнє
"А"	Стандартні	Під контролем	Субстандартні
"Б"	Під контролем	Субстандартні	Сумнівні
"В"	Субстандартні	Сумнівні	Безнадійні
"Г"	Сумнівні	Безнадійні	Безнадійні
"Ґ"	Безнадійні	Безнадійні	Безнадійні

Таблиця 4. Аналіз структури кредитного портфеля

Класифікація кредитів у портфелі банку	Сума, тис. грн.	Струк-тура, %	Коефіцієнт ризику, %	Сума резерву, тис. грн.
Стандартні	12169.50	15.6	2	243.39
Під контролем	28797.70	37.0	5	1439.89
Субстандартні	25458.30	32.7	20	5091.66
Сумнівні	6406.03	8.2	50	3230.01
Безнадійні	5094.20	6.5	100	5094.20
Усього кредитний портфель	77925.73	100	--	15099.15