Формування резервів для покриття кредитних ризиків

11

Формування резервних фондів для покриття кредитних ризиків

Перехід до ринкової економіки поставив перед кожним суб'єктом підприємницької діяльності низку нових завдань. Серед найголовніших -- оцінка та мінімізація ризику. Його виникнення обумовлене специфікою та особливостями ринкового механізму, зокрема, свободою дій, яка надається кожному суб'єкту господарювання. Слід зауважити, що сучасні умови підприємницької діяльності в Україні на практиці істотно відрізняються від умов у переважній більшості економічно розвинутих країн. Це зумовлено дією різноманітних факторів, серед яких (у контексті банківських ризиків) найважливішими є:

¦ глибока, затяжна економічна криза, що охопила практично всі сфери економіки та призвела до різкого падіння життєвого рівня основної маси населення країни;

¦ незавершеність нормативно-правової бази, нестабільність та суперечливість діючих законів і підзаконних актів, які визначають умови підприємницької діяльності;

¦ відсутність стабільних господарських зв'язків, недостатній рівень конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, залежність виробників продукції від ринку енергоносіїв.

Ризик є практично в кожній банківській операції. Причини тому -- непередбачуваність розвитку подій, поведінки конкурентів, зміна стратегії діяльності клієнтів, а також низка зовнішніх факторів та умов.

Кредитний ризик пов'язаний із кредитною діяльністю й обумовлений, по-перше, можливістю збитків унаслідок невиконання позичальниками своїх фінансових зобов'язань, по-друге, -- імовірністю збитків (втраченої вигоди) через відмову видати кредит потенційному позичальнику, здатному своєчасно виконати фінансові зобов'язання. Оскільки значна частка кредитних операцій виконується в іноземній валюті, існує ще й вплив валютного ризику. Тож одне із ключових завдань кожного комерційного банку пов'язане з управлінням ризиками з метою їх мінімізації.

Важливим етапом у розвитку банківської системи України стало вирішення проблеми формування страхових резервів.

Для підтримання стабільності і надійності комерційних банків, а також із метою обмеження ризику під час проведення кредитних операцій постановою Правління Національного банку України № 167 від 30.06.1995 р. запроваджено створення комерційними банками страхових фондів для покриття імовірних збитків у кредитній діяльності.

Протягом останніх років підходи до формування резервів змінювалися. При підготовці діючого нині Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків враховано зміни, внесені 22.05.1997 р. Верховною Радою до Закону України "Про оподаткування прибутку" (№ 283/97-ВР). Крім того, положення узгоджено з вимогами міжнародної системи бухгалтерського обліку і звітності. При цьому розширено коло активних операцій, на які нараховуються резерви. До них відтепер належать також операції з векселями, з наданими гарантіями, факторинг, лізинг, міжбанківські депозити. Дещо змінився порядок оцінки майна, прийнятого комерційними банками від позичальників у заставу.

Впроваджуючи ці та інші заходи, Національний банк прагнув не просто змінити розміри страхових фондів (збільшити їх чи зменшити), а створити такі умови, щоб комерційна діяльність фінансово-кредитних установ країни була обґрунтована і захищена від впливу негативних факторів.

Динаміка формування комерційними банками України резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій свідчить про те, що процес активного формування резервів припав на 1997--1998 роки (див. таблицю 1).

Аналізуючи вплив якості кредитного портфеля комерційних банків на обсяги розрахункових сум резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями, слід зазначити, що проведення ризикової кредитної політики вимагає від комерційних банків формування додаткових резервів.

Заборгованість комерційних банків за наданими кредитами, міжбанківськими депозитами та гарантіями зросла з 9 776.4 млн. грн. (за станом на 01.07.1998 р.) до 11 684.4 млн. грн. (за станом на 01.10.1998 р.), або на 1 908.0 млн. грн. (19.5%). При визначенні розміру резервів суму заборгованості було зменшено на 6 816.1 млн. грн., або на 57% (у тому числі вартість гарантій уряду України становить 782.1 млн. грн.; грошові вклади і депозити позичальників у банках-кредиторах -- 175.9 млн. грн.; вартість застави -- 5 858.1 млн. грн.).

Відповідно до Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 122 від 27.03.1998 р., загальна сума заборгованості, на яку нараховуються резерви, на 01.10.1998 р. становила 4 868.3 млн. грн. Ця заборгованість за категоріями ризику розподілялася так: ¦ стандартні кредити -- 2 602.6 млн. грн., або 53.5% від загальної суми заборгованості, на яку нараховуються резерви;

¦ нестандартні кредити -- 2 265.7 млн. грн., або 46.5 % (у тому числі безнадійні кредити становили 700.0 млн. грн., або 14.4 %).

Загальна сума резервів, яку мали сформувати комерційні банки для покриття ризиків від проведення кредитних операцій до 1 січня 1999 року, становить 1 044.2 млн. грн.; із них за категорією безнадійних -- 700.0 млн. грн., або 67.0%.

Порівняно зі станом справ на 01.07.1998 р. якість кредитного портфеля погіршилася, обсяг заборгованості за безнадійними кредитами зріс на 248.9 млн. грн., при цьому їх питома вага збільшилася на 0.8 процентного пункту.

Збільшились обсяг та питома вага заборгованості за кредитами і за іншими категоріями нестандартних кредитів, що в кінцевому підсумку позначилося на сумі розрахункового резерву, яка зросла з 841.3 млн. грн. (на III квартал 1998 р.) до 1 044.2 млн. грн. (на IV квартал 1998 р.). Отже, загальний приріст становить 202.9 млн. грн., або 24.1%.

У таблиці 2 наведено дані щодо ризику, з яким проводяться кредитні операції на ринках банківських послуг.

Отже, як і раніше, найризиковішими залишаються кредити, гарантії та депозити, надані суб'єктам господарської діяльності. Вони становлять найбільшу частку за категорією безнадійних кредитів. А серед них найризиковішими для банків є кредити, надані за експортно-імпортними операціями, внутрішніми торговельними операціями, та кредити, спрямовані на поточну діяльність (див. таблицю 3).

За станом на 01.10.1998 р. комерційними банками України фактично сформовано резервів для покриття кредитних ризиків на суму 596.4 млн. грн. Зауважимо, що розрахункова сума резервів на III квартал 1998 року становила 841.3 млн. грн. Не сформували страхових резервів передусім банки, які не зуміли одержати необхідних доходів.

У III кварталі 1998 року 32 банки за рахунок сформованих резервних фондів, призначених для покриття збитків від кредитної діяльності, списали заборгованість за безнадійними кредитами на загальну суму 15.4 млн. грн. Отже, протягом III кварталу минулого року у банківській системі України в цілому не було сформовано резервів на загальну суму 229.5 млн. грн., що становить 27.2 % від розрахункової суми.

Аби досягнути до початку 1999 року розрахункової величини страхових резервів (за даними, наданими комерційними банками, вона має становити 1 044.2 млн. грн.) протягом IV кварталу 1998 року на формування резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями банки України мали додатково надати 447.8 млн. грн. За попередніми підсумками року, досягнути поставленої мети не вдалося.

Аналіз динаміки залишків резервних коштів за Iy квартал 1998 року виявляє в окремих комерційних банках тенденцію до певного зниження обсягів резервів, що свідчить про використання ними накопичених коштів для списання безнадійної заборгованості.

Оскільки стан формування резервів є одним із показників, які характеризують загальну стабільність функціонування фінансово-кредитних установ, назріла потреба подальшого вдосконалення відповідної нормативної бази.

З цією метою прийнято постанову Правління Національного банку України № 520 від 16 грудня 1998 року та внесено відповідні зміни до Плану рахунків комерційних банків. Так, із 1 січня 1999 року резерви формуватимуться у тій валюті, в якій враховується заборгованість. Крім того, відтепер облік резервів під стандартну заборгованість проводиться у рахунках першого і другого класу, а не п'ятого, як раніше (тобто, не у капіталі банків).

Актуальним залишається питання щодо застосування заходів впливу до комерційних банків, які не забезпечили формування резервів.

Перші кроки у цьому напрямі зроблено. Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 440 від 29.10.1998 р. прийнято рішення про те, що комерційним банкам, які не виконують вимог Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і не сформували зазначеного резерву в необхідному обсязі на кожен квартал, не рекомендується (аж до повного їх сформування) надавати кредити, гарантії та поручительства, відкривати непокриті акредитиви, здійснювати акцепт та авалювання векселів, видавати власні векселі.

Оскільки завдання щодо створення резервів у межах розрахункових сум, як правило, не виконують ті банки, які за результатами роботи не забезпечили достатнього рівня дохідності, то й застосування заходів впливу до них у формі накладення штрафів є неефективним. На нашу думку, доцільно було б винести на розгляд Правління НБУ питання про тимчасове (до повного формування) обмеження ліцензій тим комерційним банкам, які впродовж кількох кварталів підряд не забезпечували формування резервів, позбавляючи їх права на проведення певних операцій, передусім надання кредитів на міжбанківському ринку та кредитування юридичних і фізичних осіб.

Національний банк сподівається на розуміння та плідну співпрацю у цьому напрямі як із регіональними управліннями банківського нагляду, так і з комерційними банками, на їх усвідомлення необхідності підвищення кваліфікації спеціалістів кредитних підрозділів та юридичних служб банків, на відповідальне ставлення до прийняття відповідних рішень.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов'язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).

По-друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.

По-третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а внаслідок їх накопичення. По-п'яте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою "фізична особа -- фізична особа".

По-шосте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого -- прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем -- підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов'язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні.

У кредитуванні споживчих потреб людей беруть участь підприємства, організації, каси взаємодопомоги, кредитні спілки, ломбарди і банки. Найбільшу питому вагу в цих видах кредитування має Ощадний банк України.

Залежно від цільового призначення коштів, наданих громадянам України Ощадним банком, кредити можна поділити на дві групи. Перша об'єднує позички, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарювання. Вони порівняно великі за обсягом і надаються на відносно тривалий строк. До першої групи належать позики, видані:

¦ на будівництво індивідуальних будинків із надвірними будівлями;

¦ на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;

¦ на реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних будинків;

на будівництво надвірних будівель;

¦ на будівництво та купівлю садових будинків;

на купівлю незаселених будинків у сільській місцевості;

на капітальний ремонт садових будинків і будинків у сільській місцевості; на будівництво гаражів;

¦ на купівлю квартир і капітальний ремонт власної квартири;

¦ на початковий внесок до житлового або житлово-будівельного кооперативу.

До другої групи належать позики на нагальні потреби і під заставу цінностей та цінних паперів.

Динаміку надання позик можна простежити за таблицями 1--3. Протягом 1993 р. стрімко зросли обсяги наданих довго- і короткострокових позик (відповідно у 7.7 та у 3.6 рази порівняно з 1992 роком). Це пов'язано зі збільшенням граничної суми виданих кредитів, що у свою чергу зумовило значне зростання цін на товари та послуги. Водночас різко зменшилася кількість позичальників.

У 1992 і 1993 роках серед споживчих кредитів Ощадного банку переважали довгострокові. Але з 1994 року ситуація різко змінилася: довгострокові позики становили вже лише 29.5%, а в 1995 році -- 28.69%. Причиною тому -- передусім високий рівень процентних ставок за споживчими кредитами, а також зростання цін на будівельні матеріали, різке погіршення платоспроможності позичальників, затримки заробітної плати через брак коштів на рахунках підприємств та організацій. Для банку дуже актуальним став ризик неповернення кредитів.

У 1996--1997 роках ситуація почала вирівнюватися на користь довгострокових кредитів, передусім завдяки зупиненню інфляції та зміцненню національної грошової одиниці. Це певною мірою знизило кредитний ризик у довгостроковому кредитуванні та дало змогу Ощадбанку збільшити у 1997 році обсяг наданих позик в 1.1 раза порівняно з попереднім роком. Кількість позичальників у 1997 році порівняно з 1996 роком також збільшилася.

Підвищеним попитом у населення користуються короткострокові позики, про що свідчить таблиця 2.

Зростання простроченої заборгованості змусило банк застосовувати жорсткіший контроль за наданням короткострокових позик на нагальні потреби. Тому в 1997 році кількість цих позик зменшилася порівняно з попереднім роком на 22 581.

Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є: довгострокове стягнення виданого кредиту у зв'язку з нецільовим використанням і відсутністю у позичальників коштів і майна, на яке може бути звернене стягнення; затримка з винесенням судами рішень про примусове стягнення заборгованості; збільшення платежів за позичками; тривалі затримки заробітної плати і зниження реальних доходів громадян.

На 01.01.1998 р. позики, надані фізичним особам, становили у структурі кредитного портфеля Ощадбанку України 21.7%. Аналіз споживчих позик свідчить, що найбільшою у кредитному портфелі споживчого кредитування є питома вага стандартних кредитів -- 58%; кредити, що перебувають під контролем, становлять 22%, субстандартні -- 5, сумнівні -- 8, безнадійні -- 7%.

На 01.01.1999 р. позики, надані індивідуальним клієнтам, становили 20.5%. Аналіз кредитного портфеля свідчить про те, що питома вага стандартних кредитів має тенденцію до зниження, оскільки надання кредитів знизилося у зв'язку з кризовими явищами в економіці. В той же час частка кредитів, які перебувають під контролем, зросла. Інші групи кредитів залишилися без змін.

Цей аналіз свідчить, що нині кредитна ситуація в Ощадбанку України відносно стабілізувалась і є задовільною навіть за критеріями банківських установ розвинутих країн.