Ціноутворюючі фактори ринку кредитних ресурсів в Україні

8

Ціноутворюючі фактори кредитного ринку України.

ДЕЯКІ ФАКТОРИ ЦІНОУТВОРЕННЯ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

Процес формування ціни на будь-який товар чи послугу -- багато факторний. Це обумовлено передусім її складною внутрішньою структурою. Адже ціна завжди складається з матеріальних та інших витрат, заробітної плати працівників, прибутку, різноманітних податків, що сплачуються як підприємством, так і працівниками.

Слід зазначити також, що ціни формуються в межах конкретного ринку з урахуванням платоспроможного попиту і пропозиції даного товару чи послуги. Всі фактори ціноутворення справляють певний вплив або на попит, або на пропозицію, в точці перетину яких у даний період часу і відбувається формування ціни.

Вплив держави або монополій на процес ціноутворення може бути значним або взагалі відсутнім у даний час на даному ринку. Але завжди, незалежно від ринкової моделі, попит і пропозиція залишаються визначальними факторами ціноутворення.

Ринок кредитних ресурсів -- специфічний вид ринку, товаром на якому є кредитні гроші. Проте процес формування ціни на цей специфічний товар відбувається за тими ж фундаментальними принципами, що й на будь-якому іншому ринку.

У межах журнальної статті неможливо проаналізувати всі фактори ціноутворення кредитних ресурсів. Тому, не заглиблюючись у питання собівартості банківських послуг, формування прибутку, податкової політики держави щодо банківської системи, зосередимо увагу на найактуальніших, на мою думку, факторах, які безпосередньо впливають на ціноутворення на кредитному ринку.

ЦІНА КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ ЗА УМОВ ЗРОСТАННЯ ГРОШОВОЇ МАСИ

В умовах помірних темпів інфляції швидкість грошового обігу є відносно сталою величиною, яка не справляє суттєвого впливу на ціну кредитних ресурсів. Зовсім інша ситуація складається у разі значного зростання грошової маси, викликаного додатковою емісією.

У короткостроковому часовому інтервалі емітовані кредитні гроші, збільшуючи сукупну пропозицію на ринку кредитних ресурсів, обумовлюють відносне зниження процентних ставок на короткостроковому міжбанківському ринку. Проте в довгостроковому часовому інтервалі збільшення обсягу грошової маси стає фактором, який провокує посилення інфляції.

Комерційні банки в умовах підвищення темпів інфляції, яка є наслідком збільшення обсягу грошової маси, змушені підвищувати ціну кредиту з метою отримання додатного реального відсотка за кредитом (різниці між ставкою відсотка за кредитом та рівнем інфляції). Крім того, підвищення темпів інфляції стимулює комерційні банки скорочувати обсяг кредитного портфеля і спрямовувати вільні кошти у сферу валютних спекуляцій. Інакше кажучи, -- скорочувати пропозицію.

До того ж в умовах інфляції, як правило, зростає попит на кредит із боку потенційних позичальників, які не є товаровиробниками. Адже підприємства з коротким терміном грошового обігу (в основному -- торговельні) в ситуації інфляційних очікувань можуть отримувати додатковий прибуток у вигляді тієї ж різниці між кредитною ставкою і рівнем інфляції.

Сукупна дія цих чинників (інфляційних очікувань комерційних банків і позичальників, зменшення пропозиції, зростання попиту) цілком закономірно обумовлює підвищення ціни кредитних ресурсів у довгостроковому часовому інтервалі.

ЦІНА КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ ЗА УМОВ СТАБІЛЬНОЇ ГРОШОВОЇ МАСИ

Розглянемо зворотну ситуацію, за якої обсяг грошової маси обмежується існуючим рівнем. Вона характеризується стабілізацією або навіть зростанням процентних ставок на міжбанківському ринку у короткостроковому часовому інтервалі. У сфері взаємин "банк -- клієнт" процентні ставки в довгостроковому часовому інтервалі (при незмінному рівні грошової маси) мають тенденцію до зниження.

Завдяки стабільності грошової маси інфляційні очікування невиразні. Це дає змогу в процесі формування ціни кредитних ресурсів залишати без змін величину реального відсотка при зниженні абсолютного значення процентної ставки за кредитом.

Позичальники в цій ситуації усвідомлюють необхідність своєчасного повернення основної суми кредиту і відсотків без "допомоги" інфляції, що значно посилює їхню відповідальність і певною мірою обмежує їхній платоспроможний попит на кредитні ресурси.

Що ж до комерційних банків, то, переконавшись у нерентабельності валютних спекуляцій в умовах стабільного рівня грошової маси і помірних темпів інфляції, вони змушені збільшувати пропозицію кредитних ресурсів.

Отже, сукупна дія незначних інфляційних очікувань, збільшення сукупної пропозиції і зменшення платоспроможного попиту обумовлює зниження ціни кредитних ресурсів у довгостроковому часовому інтервалі.

Слід додати, що дешевий кредит в умовах стабільного рівня грошової маси і низької інфляції забезпечує врешті-решт орієнтацію кредитних ресурсів у сферу реального виробництва.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ЦІНИ КРЕДИТУ ВІД СТРУКТУРИ ЗАЛУЧЕНИХ КОШТІВ

Структура залучених комерційними банками коштів клієнтів також суттєво впливає на ціну кредитних ресурсів.

Вони поділяються на два принципово відмінних види:

¦ вклади до запитання -- розрахункові й поточні рахунки підприємств, громадян, бюджету;

¦ строкові вклади.

Залучені кошти першого виду вельми динамічні, їх використання для активних операцій комерційного банку пов'язане з ризиком непередбачені платежів клієнтів.

Строкові вклади, навпаки -- відносно сталі, принаймні прогнозовані на тривалий період часу.

Значні темпи інфляції завжди супроводжуються домінуванням у структурі залучених коштів вкладів до запитання. Поліпшення інфляційної ситуації спричиняється до зростання питомої ваги строкових вкладів.

Кредитування, як і будь-які інші активні операції комерційного банку, потребує наявності вільних (бажано строкових) ресурсів. Отже, зростання строкових депозитів стає фактором розширення пропозиції кредитних ресурсів, а відтак -- передумовою зниження ціни кредиту. І навпаки, скорочення строкових вкладів за рахунок зростання вкладів до запитання є негативним чинником кредитування, який зменшує пропозицію кредитних ресурсів та обумовлює зростання ціни кредиту за інших незмінних умов.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ

Тенденція до підвищення чи зниження валютного курсу національної грошової одиниці в макроекономічних умовах України не завжди відповідає динаміці інфляції. Ці процеси почасти розвиваються в одному напрямку, проте з різною швидкістю. Незважаючи на це, валютний курс національної грошової одиниці суттєво впливає на ціну кредитних ресурсів шляхом збільшення чи зменшення пропозиції в результаті руху грошових коштів між валютним ринком і ринком кредитних ресурсів.

Зовнішньоекономічний фактор впливу на ціну кредитів складають:

¦ додатне чи від'ємне сальдо між експортом та імпортом;

¦ тарифна політика держави у зовнішньоекономічній сфері;

¦ платіжний календар повернення зовнішнього боргу;

¦ інші чинники.

Узагальнити сукупний вплив зовнішньоекономічного фактора на ціну кредитних ресурсів в Україні важко внаслідок неоднорідності його складових. Проте такий вплив, безперечно, існує, і його значення у деяких випадках стає вирішальним порівняно з іншими факторами ринку кредитних ресурсів. Прикладом такого впливу може бути експорт світової валютно-фінансової кризи на територію України у серпні 1998 року.

МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ НА ЦІНУ КРЕДИТІВ

Не одним впливовим чинником на ринку кредитних ресурсів є стан виконання державного бюджету і розмір його дефіциту. Механізм цього впливу досить складний. Проілюструвати його дію може, приміром, стан виконання зобов'язань держави щодо заробітної плати та соціальних виплат населенню.

Збільшення заборгованості із зарплати (за інших незмінних умов) обумовлює зменшення сукупного платоспроможного попиту в економіці, що у свою чергу спричиняє падіння обсягів внутрішнього товарного виробництва і скорочення імпорту. Сукупна дія цих негативних факторів провокує зменшення загального попиту на кредитні ресурси, що знижує їх ціну. Однак, слід зазначити, таке зниження у макроекономічному контексті не є позитивним явищем, оскільки відбувається на фоні руйнації ринку кредитних ресурсів.

До речі, зменшення сукупного платоспроможного попиту поряд із падінням товарного виробництва і скороченням імпорту є однією з причин поглиблення кризи платежів, що призводить до загострення проблеми бюджетного дефіциту. Отже, бюджетний дефіцит в Україні набуває негативної властивості автоматично провокувати своє подальше зростання.

У процесі зменшення заборгованості із заробітної плати платоспроможний попит населення (за інших незмінних умов) підвищується. У короткостроковому періоді це обумовлює зростання обсягу реалізації товарів як вітчизняного, так і імпортного походження. Пожвавлення у сфері товарного виробництва і торгівлі є достатньою умовою для підвищення попиту на кредитні ресурси з боку позичальників, що підвищує ціну кредиту.

У такому разі збільшення ціни кредитних ресурсів є позитивним макроекономічним чинником, адже відбувається воно в умовах пожвавлення активності економічних суб'єктів.

ВЗАШОЗАЛЕЖНІСТЬ КРЕДИТНОГО ТА ІНШИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

Поркнувшись проблеми бюджетного дефіциту, розглянемо механізм впливу на кредитний ринок ринку цінних паперів і державних боргових зобов'язань.

Незважаючи на наявність чи відсутність державного регулювання, об'єктивно існує процес переливання ресурсів у межах близьких фінансових ринків: валютного, кредитних ресурсів, цінних паперів тощо. Отже, коливання норми прибутку на одному із цих ринків обумовлює надходження (або відплив) вільних ресурсів із інших ринків.

Підвищення дохідності і стабільна капіталізація ринків цінних паперів та державних боргових зобов'язань, що спостерігалися в Україні (на тлі відносно швидкого зростання внутрішньої заборгованості держави) протягом 1996 -- 1997 років (на ринку ОВДП цей процес тривав до серпня 1998 року), спричинили відповідне уповільнення розвитку ринку кредитних ресурсів і навіть абсолютне зменшення обсягу наданих комерційними банками кредитів у національній валюті (вперше за всі роки існування банківської системи України) до рівня 5104 млн. грн. (за станом на 01.07.1998 р.).

Зменшення обсягу ринку кредитних ресурсів (за інших незмінних умов), як правило, призводить до зменшення пропозиції ресурсів, а отже, до зростання ціни кредиту.

ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Поміж факторів ціноутворення на ринку кредитних ресурсів останніми роками все більшого значення набуває регулювання з боку державних органів, зокрема -- НБУ.

Теорія і практика державного регулювання процесом ціноутворення має широкий вибір інструментів як прямого, так і опосередкованого впливу на ціну. Розглянемо докладніше ті з них, які застосовуються державою найбільш активно.

Облікова ставка, або ставка рефінансування НБУ -- процентне вираження ціни кредитних ресурсів, які розміщує Національний банк у комерційних банках.

Серед практичних результатів впливу облікової ставки на діяльність банківського сектора слід виділити такі:

· облікова ставка жорстко регламентує ставку відсотка за кредитними і депозитними угодами інсайдерів (споріднених осіб);

· комерційні банки, що обслуговують державний бюджет, сплачують 50% від облікової ставки за середньоденні залишки коштів на відповідних бюджетних рахунках;

· облікова ставка є базою для обчислення сум деяких штрафних санкцій;

· облікова ставка є традиційним і відносно сталим орієнтиром для комерційних банків, які кредитують стратегічно важливі для держави програми (сільське господарство, вугільну галузь тощо).

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на 5 основних принципах:

1. Забезпечення позитивного реального рівня ставки відносно інфляції.

2. Встановлення у межах коридору ринкових процентних ставок комерційних банків за кредитами та депозитами.

3. Наближення до рівня міжбанківських процентних ставок в умовах стабільної ситуації на грошово-кредитному ринку.

4. Урахування інших факторів (обмінного курсу, ліквідності банківських установ, попиту на кредит кінцевих споживачів тощо).

5. Відповідність поточній політиці НБУ щодо регулювання грошово-кредитного ринку.

Адміністративне підвищення облікової ставки в короткостроковому часовому інтервалі в змозі мінімізувати негативні наслідки фінансової кризи, підвищити "собівартість" національної грошової одиниці для комерційних банків, а отже, послабити спекулятивний тиск на неї. Проте збереження високого рівня облікової ставки в довгостроковому часовому інтервалі обумовлює значне подорожчання кредиту для кінцевих його споживачів, що вкрай негативно впливає на ділову активність, обсяги виробництва, є негативним явищем для економіки в цілому.

Отже, за різних макроекономічних умов держава в особі Національного банку може використовувати залежно від обраних цілей або політику кредитної рестрикції (подорожчання кредиту за рахунок обмеження кредитної емісії), або політику поступового зниження облікової ставки заради пожвавлення процесу кредитування виробництва.

Серед найважливіших інструментів регулювання, які останнім часом застосовує наша держава з метою тимчасового обмеження або збільшення вільних кредитних ресурсів комерційних банків, -- нормування залишків на кореспондентському рахунку комерційного банку в НБУ залежно від обсягу залучених коштів.

За інших незмінних умов підвищення норми обов'язкового резервування призводить до зменшення вільних кредитних ресурсів комерційного банку, тобто скорочує пропозицію, що є фактором зростання ціни.

Зниження рівня цього обов'язкового показника, навпаки, звільняє відповідну суму грошей, яка надходить на ринок кредитних ресурсів і стає фактором зниження ціни за рахунок розширення пропозиції.

Однією з основних особливостей процесу ціноутворення на будь-який товар чи послугу в Україні є домінування найпростішого методу формування ціни, який базується на врахуванні фактичних витрат і певної сталої норми прибутку. І саме це є однією з основних причин дефіциту одних товарів, які в умовах сталої, відносно низької ціни швидко реалізуються, та дорожнечі інших, обсяг реалізації яких мізерний. Більшість вітчизняних підприємств навіть психологічно не готова реалізовувати товарні надлишки нижче собівартості. Отже, фактичні витрати і собівартість залишаються одними з головних чинників ціноутворення в Україні.

Не є винятком у цьому контексті і ринок кредитних ресурсів. У процесі формування ціни на свій специфічний товар комерційні банки також враховують показник собівартості залучених коштів.

Найстабільніші фінансово-кредитні установи мають у структурі залучених коштів рахунки державного і місцевих бюджетів. Порядок і розмір плати за тимчасове використання комерційними банками бюджетних коштів визначається постановами Кабінету Міністрів України. Зростання собівартості цих коштів унаслідок підвищення плати за їх використання збільшує собівартість залучених коштів у цілому, а отже, призводить (за інших незмінних умов) до зростання ціни кредитних ресурсів.

Практичний досвід державного регулювання економіки в Україні протягом останніх років дає підстави стверджувати, що йому підлягають усі без винятку фактори ціноутворення на ринку кредитних ресурсів. Навіть інфляційні очікування економічних суб'єктів цілком успішно коригуються шляхом декларування валютного коридору курсу національної грошової одиниці на певний термін.

Отже, ціна кредитних ресурсів є одним із визначальних чинників інвестиційного процесу й опосередковано --

фактором зростання чи падіння обсягів виробництва в країні. Державне регулювання ринку кредитних ресурсів спрямоване на:

¦ обмеження темпів зростання грошової маси;

¦ уповільнення процесу інфляції та подолання інфляційних очікувань економічних суб'єктів;

¦ підтримку валютного курсу національної грошової одиниці;

¦ захист від негативного зовнішньоекономічного впливу;

¦ виконання державного бюджету і мінімізацію його дефіциту;

¦ обмеження можливостей спекулятивних операцій комерційних банків.

Ефективне застосування усіх цих заходів може створити передумови для відносного зниження ціни кредитних ресурсів і пожвавлення процесу кредитування реального сектора економіки в довгостроковому часовому інтервалі.

Основні чинники, що впливають на попит і пропозицію в межах ринку кредитних ресурсів:

¦ обсяг грошової маси і швидкість обігу грошей;

¦ рівень інфляції та інфляційні очікування економічних суб'єктів;

¦ співвідношення у структурі залучених коштів комерційних банків строкових депозитів і вкладів до запитання;

¦ валютний курс національної грошової одиниці; зовнішньоекономічні фактори;

¦ стан виконання державного бюджету;

¦ ринок цінних паперів, зокрема ринок державних боргових зобов'язань;

¦ інструменти державного регулювання (рівень облікової ставки, норми обов'язкового резервування залучених коштів, порядок і розмір плати за використання комерційними банками коштів державного й місцевих бюджетів тощо).