Валютний ринок України

12

Валютний ринок України.

Валютний ринок України розвивався у 1998 році в досить несприятливих умовах. Глибока фінансова криза, яка вибухнула у серпні минулого року, негативно позначилася на основних макроекономічних показниках. ВВП за рік знизився на 1.5%, хоча планувалося його зростання на 0.5%. Рівень інфляції зріс до 20% замість прогнозованих 7--10%.

Негативні тенденції виникли і в банківському секторі. Суттєво зросли номінальні ставки за кредитами -- із 43.8 на початку року до 71.5% наприкінці. Облікова процентна ставка НБУ впродовж року зросла на 47% -- із 35 до 82% (з 21 грудня вона становить 60%). Курс гривні знизився на 80%, тоді як у 1997році -- всього на 0.5%.

ДИНАМІКА ВАЛЮТНОГО КУРСУ

Впродовж минулого року відбувалася постійна девальвація курсу гривні. За попередніми прогнозами НБУ, її рівень не міг перевищувати 25%. Гривня мала коливатись у межах оголошеного на 1998 рік коридору -- 1.80--2.25 грн./долар. Національний банк докладав максимальних зусиль, щоб утримати курс у визначених межах. Однак фінансова криза порушила плани уряду і НБУ. Вже у серпні курс гривні було девальвовано до верхньої межі коридору -- 2.25 грн./долар, і на початку вересня введено новий коридор і нові правила функціонування валютного ринку.

З огляду на перебіг подій на валютному ринку процес курсоутворення гривні можна умовно поділити на період повільної і контрольованої девальвації та період стрімкого, стрибкоподібного падіння курсу гривні.

Перший період почався від січня минулого року і тривав до кінця липня. За цей час курс гривні знизився на 12.4%. Головні причини його падіння:

¦ відплив капіталу з України, який почався з поглибленням кризи на світових фінансових ринках;

¦ відсутність джерел зовнішнього фінансування (кредитів МВФ і Світового банку);

¦ вибори до Верховної Ради України і парламентська криза, пов'язана з обранням Голови ВР.

Усе це призвело до ускладнення ситуації на грошовому ринку і поставило під загрозу так важко здобуту стабільність гривні.

Зважаючи на об'єктивні обставини, НБУ вирішив не стримувати курс, а в межах встановленого курсового коридору м'яко його девальвувати до перелому ситуації на грошовому ринку. При цьому в довгостроковому плані Національний банк продовжував дотримуватися політики стабільної гривні. Це зумовлювалося тим, що зниження курсу гривні щодо долара, яке здійснюється з метою поліпшення платіжного балансу країни, у попередні роки не дало стабілізуючого ефекту на зовнішньоторговельний баланс України. Попри значну девальвацію національної грошової одиниці у 1995--1996 роках, державі не вдалося добитися скорочення від'ємного сальдо за зовнішньоторговельними операціями, зниження імпорту і зростання експорту.

За даними платіжного балансу, за дев'ять місяців 1997 року імпорт товарів і послуг зріс до 16.9 млрд. доларів, тоді як за аналогічні періоди 1996 і 1995 років він становив відповідно 15.88 і 13.10 млрд. доларів. Обсяг експорту за дев'ять місяців 1997 року становив 14.93 млрд. доларів, за той же період 1996 року -- 15.22, 1995 року -- 12.22 млрд. доларів; від'ємне сальдо відповідно дорівнювало 1 251 млн. доларів порівняно з 659 і 885 млн. доларів.

Зниження курсу гривні щодо долара, яке здійснюється з метою поліпшення платіжного балансу країни, не дало стабілізуючого ефекту: державі не вдалося добитися скорочення від'ємного сальдо за зовнішньоторговельними операціями, зниження імпорту і зростання експорту

ларів. Ця статистика переконливо свідчить, що курсоутворення в Україні відчутно не впливає на розвиток експорту й імпорту.

Крім того, Україна не могла обрати політику девальвації гривні, оскільки це спричинилося б до подальшого скорочення припливу іноземного капіталу, як це сталося восени 1997 року, коли одночасно знизилася дохідність державних облігацій внутрішньої позики і після періоду літньої стабілізації почалося падіння курсу гривні.

З огляду на ці обставини Національний банк, як і в 1997 році, обрав політику підтримки курсу гривні в межах валютного коридору. За попереднім рішенням, у першому півріччі 1998 року гривня мала коливатись у межах 1.75--1.95 грн./долар. Однак на початку року межі валютного коридору були змінені до 1.80--2.25 грн./долар. До цього спонукали проблеми, пов'язані, насамперед, із кризою на міжнародних фінансових ринках, що дестабілізуюче вплинуло на український ринок і викликало зростання попиту на валюту. Іншою важливою причиною перегляду меж коридору був брак валютних резервів. Унаслідок відпливу капіталу вони зменшилися на 160 млн. доларів. Зростаючий попит на валюту з початку 1998 року призвів до подальшого зменшення резервів. Лише за січень вони скоротилися на 310 млн. доларів. Очевидно, одним із чинників прискореної девальвації гривні, яка почалася з лютого минулого року, було прагнення Національного банку зберегти свої валютні резерви.

Ще однією причиною перегляду меж коридору і подальшого зниження курсу гривні стала відсутність джерел зовнішнього фінансування. Наприкінці 1997 року не укладено жодної угоди з МВФ щодо надання кредитів у наступному році. Заява Президента України та його указ про зменшення дефіциту державного бюджету вплинули на МВФ, і вже наприкінці січня фонд прийняв рішення виділити черговий транш кредиту stand-by у сумі 49 млн. доларів. Однак протягом лютого і березня Україна транш не отримала, оскільки МВФ не задовольняла загальна ситуація на ринку ОВДП і порядок планування бюджетних видатків. Країні не лишалося нічого іншого, як самотужки справлятися зі своїми проблемами.

Падіння курсу гривні на початку 1998 року та розширення меж валютного коридору негативно вплинули на поведінку суб'єктів ринку. Інфляційні очікування посилились, особливо у тіньових структурах. За оцінками фахівців, більше половини загального обороту України знаходиться у "тіні". Доки темпи девальвації гривні були невисокими (у січні курс знизився на 1.5%), це не викликало реакції тіньового обороту. Однак в умовах прискореного падіння курсу гривні попит на валюту став невпинно зростати. Крім того, занепокоїлося населення: саме воно активно скуповувало готівкову валюту, попит на неї в обмінних пунктах зріс. Із січня по липень населення придбало понад 2 млрд. доларів.

Негативні тенденції на валютному ринку зумовила також хибна політика щодо ринку державних цінних паперів. Замість випуску довгострокових облігацій уряд почав емітувати короткострокові, які слугували лише засобом фінансування бюджетного дефіциту. Великий попит на ці облігації дав можливість уряду щомісячно нарощувати обсяги розміщень ОВДП. Так будувалася фінансова піраміда.

Світова криза, що почалася в жовтні 1997 року, похитнула її, але не зруйнувала -- іноземний капітал залишався в Україні. Однак несприятливі політичні умови, пов'язані з виборами до Верховної Ради, а також припинення фінансування МВФ спричинилися до того, що нерезиденти втратили інтерес до вітчизняних держоблігацій. Виняток становили тримісячні і шестимісячні ОВДП, строк погашення яких наставав у 1998 році. Питома вага цих облігацій у загальних обсягах продажу зросла до 40%. Більш довгі ОВДП купував НБУ. Щоб збільшити попит на облігації, Мінфін почав підвищувати їх дохідність. НБУ став піднімати ставку рефінансування. За сім місяців 1998 року облікова ставка змінювалася шість разів, зросла до 82% і утримувалася на цьому рівні до 21 грудня.

Розміщення короткострокових ОВДП призвело до зростання внутрішнього державного боргу і скорочення строків погашення облігацій. У підсумку ОВДП з інструмента

Обслуговування 1 гривні бюджетного дефіциту обходилося державі в 1.5 гривні. На сплату боргів за ОВДП і обслуговування зовнішнього боргу уряду доводилося щомісяця витрачати понад 1 млрд. грн., тобто суму, спів мірну з обсягом податкових надходжень до бюджету фінансування дефіциту бюджету перетворилися на інструмент знекровлення бюджету і зростання його дефіциту: з початку року Мінфін при погашенні облігацій доплачував їх власникам із державної кишені. Обслуговування 1 гривні бюджетного дефіциту обходилося державі в річному підрахунку в 1.5 гривні. Більше того, у 1998 році уряду доводилося щомісяця витрачати на сплату боргів за ОВДП і обслуговування зовнішнього боргу понад 1 млрд. грн., тобто суму, спів мірну з обсягом податкових надходжень до бюджету.

Крім того, були ще зовнішні позички, за якими належало сплачувати відсотки. Лише у липні -- серпні за зовнішніми боргами необхідно було сплатити понад 500 млн. доларів та ще понад 1.5 млрд. гривень за внутрішніми. Грошей не було -- резерви НБУ на початку серпня значно скоротилися.

В Україні назрівала фінансова криза. Її спалах прискорили серпневі події у Росії. Саме відтоді на вітчизняному валютному ринку почався другий період -- період прискореної девальвації курсу гривні. За серпень -- грудень курс гривні впав на 60.4%.

Девальвація гривні могла бути стрімкішою, а наслідки кризи --значно тяжчими. Однак в Україні, на відміну від Росії, завчасно знизили рівень державного споживання: за указом Президента дефіцит бюджету було зменшено з 3.3% до 2.5% від ВВП.

Зауважимо також, що в Україні на час вибуху кризи склалася дещо інша внутрішня структура ринку запозичень. Завдяки відпливу капіталу з початку року частка нерезидентів -- власників ОВДП скоротилася з 60 до 16%, тоді як у Росії вони володіли 25% ДКО. У серпні більшість ОВДП -- 62% -- сконцентрувалася у руках НБУ. На резидентів припадало 22% від обсягу емітованих облігацій. За такої структури ринку відплив капіталу з України був менш стрімким і небезпечним. Ще одну особливість становила нерозвиненість українського фондового ринку. Українські банки, на відміну від найбільших російських, не одержували позичок на міжнародному ринку і не встигли розпочати широкомасштабні операції з деривативами. Маючи збалансованіші валютні позиції, вітчизняні банки виявилися менш вразливими щодо девальвації.

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

Для вирішення бюджетних проблем та для послаблення тиску на національну валюту Мінфін наприкінці серпня замінив для резидентів ОВДП зі строком погашення в 1998--1999 роках на конверсійні папери, які погашатимуться у 2001--2004 роках. Українські банки обміняли на конверсійні облігації близько 35% короткострокових ОВДП на суму 803.5 млн. гривень.

Наступним етапом реструктуризації внутрішнього боргу став обмін ОВДП, які належали нерезидентам. Мінфін запропонував іноземним інвесторам -- власникам держоблігацій 1997--1998 року випуску, а також усім власникам середньострокових ОВДП, емітованих у 1997 році, добровільно обміняти їх на євро бонди, номіновані у доларах США з датою погашення 22 вересня 2000 року, або на гривневі середньострокові облігації двох випусків із терміном обігу до 22 вересня та до 22 грудня 2000 року. Дохідність за гривневими інструментами було гарантовано на рівні 45% річних (мінімальна дохідність у американських доларах -- 22%), а за номінованими в доларах США -- 20% річних. На кінець вересня 90% нерезидентів обміняли ОВДП на євро-бонди та зазначені облігації.

За рахунок конверсії Мінфіну вдалося значно подовжити середню тривалість боргу, уникнути мораторію на сплату за боргами та стрімкої девальвації гривні.

Оскільки умови обміну, запропоновані вітчизняним банкам та нерезидентам, дещо відрізнялись і були не на користь перших, найбільше від конверсії постраждали комерційні банки. Вони не мають механізмів хеджування своїх активів за умови девальвації національної валюти, а термін обігу їхніх.

Дії Мінфіну на ринку ОВДП лише тимчасово поліпшили стан справ у бюджетній сфері. У поточному році за боргами потрібно сплатити 1.2--1.4 млрд. доларів, тоді як у бюджеті передбачено всього 2.4 млрд. гривень (близько 700 млн. доларів)

версійних облігацій значно довший порівняно з облігаціями нерезидентів. Більше того, значно скоротилася ресурсна база банківської системи України. За вересень вклади населення в банківських установах зменшилися на 5.4%. До того ж НБУ відмовився від рефінансування комерційних банків за будь-якими механізмами до "повної стабілізації фінансового ринку". Фактично банки залишилися з власними проблемами віч-на-віч.

Дії Мінфіну на ринку ОВДП тимчасово поліпшили стан справ у бюджетній сфері, але не вирішили всіх проблем. Сплата боргів лишається для України першочерговою проблемою. Уряд знову буде змушений займатися реструктуризацією державного боргу, сплатити проценти за яким належить у 1999--2001 роках. Так, лише нинішнього року уряду слід сплатити за боргами 1.2--1.4 млрд. доларів, тоді як у річному бюджеті передбачено лише 2.4 млрд. гривень, тобто близько 700 млн. доларів.

МІЖБАНКІВСЬКИЙ ВАЛЮТНИЙ РИНОК

Девальвація курсу гривні внаслідок фінансової кризи могла набути загрозливих форм. Аби запобігти дестабілізації валютного ринку, НБУ 21 серпня 1998 року вніс зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку. Згідно з ними з 22 серпня 1998 року тимчасово припиняється укладення уповноваженими банками нових строкових контрактів із купівлі-продажу іноземної валюти за гривню та не дозволяється купівля іноземної валюти за рахунок власних коштів банку. Зазначеним банкам належить щодня обов'язково закривати відкриту валютну позицію "вільно конвертована валюта -- гривня". Ця вимога не поширюється на операції, пов'язані з купівлею-продажем готівкової валюти для забезпечення роботи каси банку та обмінних пунктів.

Зазнав змін також порядок розрахунків за імпортними контрактами. Так, із 22 серпня 1998 року резидентам заборонено здійснюся виключно за акредитивною або інкасовою (з товаросупровідними документами) формами розрахунків із залученням у разі необхідності гарантійних інструментів українських уповноважених банків.

Загострення ситуації на валютному ринку України наприкінці серпня та суттєве скорочення валютних резервів НБУ (до 800 млн. доларів у вересні) змусило центральний банк переглянути межі валютного коридору гривні, що діяв із травня 1998 року. З 5 вересня в Україні почав діяти новий валютний коридор -- 2.5--3.5 грн./долар.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Незважаючи на несприятливі умови, валютна політика в Україні впродовж минулого року спрямовувалася на підтримку стабільності вітчизняної валюти. Для Національного банку України це було непросте завдання. Фінансова криза і відплив іноземного капіталу призвели до втрати валютних резервів -- запоруки стабільності національної грошової одиниці -- і викликали стрімку девальвацію національних грошей.

Зазначимо, втім, що падіння курсу гривні могло бути ще більшим, якби НБУ не вживав у практиці валютного регулювання рішучих адміністративних заходів щодо обмеження валютних операцій. Серед них:

¦ заборона проводити операції з валютою на міжбанківському ринку;

¦ поновлення обов'язкового продажу валюти від експортних надходжень у розмірі 50%;

¦ обмеження комерційним банкам ліміту відкритої валютної позиції;

¦ жорстка прив'язка готівкового курсу валюти до безготівкового;

¦ збільшення переліку документів, необхідних для купівлі валюти на біржовому ринку.

Введення прямих обмежень на валютному ринку негативно позначилося на обсягах продажу валюти й докорінно змінило структуру ринку. Протягом року обсяг продажу валюти становив близько 26 млрд. доларів (левову її частку було продано за перші сім місяців), тобто на 18% менше, ніж у 1997 році (але на 44% більше, ніж у 1996-му).

Із вересня переважна частка операцій з валютою (до 70%) проводилася на біржовому ринку (до кризи найбільшим ринковим сегментом був міжбанківський ринок). Решту 30% становили міжнародні розрахунки та операції з готівковою валютою.

Зазначимо, що з вересня обсяги легального ринку готівкового продажу валюти знизилися майже удвічі. Це пов'язано з обмеженням курсових коливань між готівковим і безготівковим курсами та активізацією тіньового ринку (про який уже встигли забути), де курс купівлі-продажу валюти -- 3.8--4.0 грн./долар -- значно перевищує офіційний.

Зміна структури валютного ринку у 1998 році (закриття міжбанківського ринку, обмеження коливань курсу) практично унеможливила проведення арбітражних та спекулятивних операцій комерційними банками. Нині цей ринок працює фактично на обслуговування платіжного балансу України. Тут існує один курс, який встановлюється за результатами торгів на УМВБ.

Щоб утримати курс гривні у межах нового коридору, Національний банк на початку вересня вжив низку адміністративних заходів, спрямованих на обмеження вільної купівлі валюти на ринку. Передусім НБУ тимчасово заборонив проводити операції з купівлі-продажу валюти на міжбанківському ринку. Безготівкові операції з купівлі-продажу іноземної валюти належить здійснювати виключно на УМВБ та Кримській валютній біржі. Торги проводяться лише щодо американського долара та німецької марки. Операції з іншими валютами призупинено.

Із вересня 1998 року до стабілізації ситуації на ринку введено обов'язковий 50-відсот-ковий продаж валюти. Уповноважені банки зобов'язані продати валюту, яка надійшла на рахунки, протягом двох банківських днів та без поручительства клієнтів.

При здійсненні безготівкових операцій з іноземними валютами, якими не торгують на УМВБ, курс гривні може відхилятися від офіційного курсу НБУ щонайбільше на 10%, враховуючи комісійну винагороду. При операціях із готівковою іноземною валютою курс гривні може відхилятися від офіційного щонайбільше на 5%, враховуючи комісійну винагороду.

Купівля валюти на біржовому ринку уповноваженим банком для клієнта можлива лише за наявності таких документів:

¦ зовнішньоекономічного (імпортного) контракту, оформленого згідно з нормативними документами;

¦ вантажно-митної декларації, яка свідчить про надходження в Україну товарів, зазначених у контракті;

¦ довідки Державної податкової адміністрації з необхідним переліком інформації.

неву масу, з 1 вересня 1998 року було збільшено норматив обов'язкового резервування залучених коштів банків -- з 15 до 16.5%. За додержанням нормативів Національний банк встановив щоденний контроль.

Жорсткі адміністративні заходи на валютному ринку мали як позитивні, так і негативні наслідки.

Позитивним було те, що на валютному ринку, хоча й у примусовому порядку, з'явилася пропозиція валюти. Це дало змогу Національному банку дещо поповнити свої резерви, купуючи надлишкову валюту.

Серед негативних наслідків зауважимо обмеження доступу до купівлі валюти. По-перше, це вельми ускладнило банкам купівлю валюти для клієнтів і спричинилося до зростання тривалості проведення торгів на УМВБ. По-друге, банки змушені подавати зустрічні заявки на продаж і купівлю валюти за єдиним курсом. При цьому вони сплачують при купівлі комісійні, що призводить до часткової втрати клієнтами експортної виручки і внаслідок -- до зменшення пропозиції валюти.

СПІВРОБІТНИЦТВО З МВФ

Необмеження на валютному ринку практично не зачепили операцій, пов'язаних із поверненням кредитів (депозитів) у іноземній валюті нерезидентам та оплати відсотків за ними, повернення іноземних інвестицій, доходів за інвестиціями, погашення облігацій нерезидентів, передбачених чинним законодавством. Це свідчить, що Україна виконує зобов'язання, які взяла на себе, приєднавшись до статті VIII Статуту МВФ.

Проаналізувавши причини фінансової кризи в Росії, її вплив на український ринок та врахувавши прагнення України виконувати взяті зобов'язання, Рада директорів МВФ 4 вересня 1998 року схвалила трирічну програму ЕГГ на загальну суму 2.2 млрд. доларів США. Зразу ж після цього рішення Україна отримала перший транш у розмірі 257 млн. доларів. Другий транш -- 78 млн. доларів -- надано наприкінці жовтня.

Потому між МВФ і урядом України знову виникли непорозуміння, пов'язані з реструктуризацією зовнішнього боргу, а також із додержанням параметрів дефіциту держбюджету, і міжнародні кредити перестали надходити.

У бюджеті 1999 року бюджетний дефіцит визначено у розмірі 1.240 млрд. гривень, або 1% від ВВП. Його планується покрити з двох джерел: зовнішнього (610 млн. гривень) і внутрішнього (630 млн. гривень) фінансування. Із припиненням кредитування України міжнародними організаціями джерела зовнішнього фінансування стають невизначеними.

ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Завдяки заходам НБУ, а також антикризовим діям уряду ситуація на валютному ринку стабілізувалася. Падіння курсу національної валюти призупинено: впродовж грудня минулого року він тримався на одному рівні.

Це дало змогу Національному банку 21 грудня 1998 року знизити облікову (з 82 до 60%) і ломбардну (з 92 до 70%) ставки. При цьому НБУ заявив, що за умови збереження позитивних тенденцій на грошовому ринку та подолання бюджетної кризи облікова ставка знижуватиметься і надалі -- до 40% на початку й до 17% наприкінці поточного року.

Національний банк України також прийняв рішення щодо зниження з 1 січня 1999 року нормативу формування обов'язкових резервів комерційних банків -- із 16.5 до 15%. Резерви можна формувати в обсязі до 20% за рахунок залишків готівки в касі у національній валюті. Таким чином, НБУ поліпшив умови роботи комерційних банків на грошовому ринку.

Зниження облікової ставки та нормативу формування обов'язкових резервів сприятиме зростанню грошової маси в обігу і здешевленню кредитних ресурсів; ставки комерційних банків також почнуть знижуватися. Якщо ці кредити будуть спрямовані на розвиток економіки, а не на валютний ринок, Україна зможе подолати наслідки фінансової кризи.

Головна проблема валютного ринку в 1999 році -- вибір курсової політики. Україна знову надає перевагу політиці валютного коридору, бо вона, на думку урядових структур, найбільш ефективна на сучасному етапі і дозволяє тримати економічну ситуацію під контролем.

Політика курсового коридору більш прогнозована і не передбачає великих курсових сплесків. Оцінюючи вірогідний рівень зниження курсу гривні, Голова НБУ Віктор Ющенко зазначив, що він не перевищить 7--9% за рік, якщо дотримуватися всіх параметрів бюджету. За оптимістичними прогнозами, стабільність гривні буде забезпечено.

У січні 1999 року на біржовому ринку України розпочалися торги євровалютою. З уведенням євро наша країна отримала додатковий стимул для інтеграції в Європу. Частину своїх валютних резервів Національний банк уже перевів у нову валюту. З подальшою переорієнтацією економічних зв'язків України.