Зона євро та її користність для України

Зона Євро та її корисність для України

Завершився перший етап багатоетапного процесу переходу країн Європейського Союзу (ЄС) до єдиної валютної системи. Із 1 січня 1999року одинадцять країн -- членів Європейського валютного союзу (ЄВС): Німеччина, Франція, Іспанія, Португалія, Австрія, Італія, Люксембург, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Ірландія -- запровадили для безготівкових розрахунків спільну валюту -- євро. Відповідно до підпункту 1 статті 2 Правил ЄС від 17 червня 1997 року євро замінив попередню грошову одиницю ЄС -- ЕКЮ -- у співвідношенні один до одного (1 ЕКЮ = 1 євро).

Ця важлива подія спричиниться до суттєвих змін не лише в європейській, а й у світовій економіці.

СТАБІЛЬНІСТЬ ЄВРО

Cтворення Європейського валютного союзу викликає певні зміни у структурі зовнішньої та внутрішньої торгівлі країн ЄС. Ці зміни залежать передусім від стабільності євро та ризику вкладень єврономінованих активів в окремі країни як фінансово інтегрованого регіону, так і за його межами. Впродовж перехідного періоду (з 1 січня 1999 року по 31 грудня 2001 року), коли поряд із євро в обігу знаходитимуться національні валюти країн -- членів ЄВС, банки цих країн надаватимуть послуги щодо відкриття депозитних рахунків у будь-якій валюті регіону. Вони формуватимуть свої первинні резерви в іноземній валюті, а вторинні -- у вигляді короткострокових активів інших країн. Якщо у тій чи іншій частині регіону виникне незбалансованість зовнішніх розрахунків (незалежно від причин, що її викличуть, -- чистий відплив капіталу чи від'ємне сальдо рахунку поточних операцій), то банки, які опиняться в зоні такого дефіциту, будуть змушені продавати власні валютні активи. При цьому в банках країн із позитивним сальдо збільшуватиметься обсяг вітчизняних депозитів. Унаслідок відсоткові ставки зміняться так, щоб стимулювати банки у зоні країн, які мають позитивне сальдо, нарощувати обсяги активів країн зони дефіциту (за рахунок підвищення їх дохідності). Це автоматично підвищить попит на відповідні валютні активи, і відсоткові ставки почнуть вирівнюватися. Такий рух капіталу в країнах -- членах ЄВС слугуватиме джерелом забезпечення фінансової стабільності регіону.

Для підтримки стабільності євро розроблено спеціальні вимоги щодо бюджетної та грошово-кредитної політики країн -- членів ЄВС. Ці дисциплінуючі критерії автоматично не вирівнюють вартість емітованих державами-членами боргових зобов'язань (позначаються

За підприємствами приватного сектора та фінансовими установами країн -- членів ЄВС упродовж перехідного періоду залишається право вибору щодо емітування нових боргових зобов'язань (або деномінації існуючих): у євро чи у "внутрішніх" валютах різні кредитні рейтинги країн -- членів ЄВС), проте створюють умови для поступового зникнення фінансових відмінностей між країнами.

Високий рівень безробіття у межах ЄВС (10.7% на кінець 1998 року) і відносно низька мобільність робочої сили, спричинена мовними бар'єрами та існуючими відмінностями в системі соціального забезпечення, не чинитимуть інфляційного тиску на курс євро. Однак різке зростання грошової маси у євро в результаті обміну національних валют країн -- членів ЄВС на єдину валюту може позначитися на її стабільності. Збільшення міжнародних резервів.

Європейського центрального банку, деномінованих у валютах "зовнішніх" до ЄВС країн, також може мати понижуючий тиск на курс євро. Проте цей вплив нейтралізуватиме зростаючий попит на нову валюту з боку банків інших країн, які формуватимуть свої міжнародні резервні активи в євро.

СПЕЦИФІКА РИНКУ ЄВРО

За умови фіксації обмінних курсів обмін євро на національні валюти країн -- членів ЄВС (або однієї національної валюти на іншу) буде повністю без ризиковим. Трансакції між цими валютами -- це прості конверсійні операції, як того вимагає стаття 4 Правил ЄС від 17 червня 1997 року № 1103/97. Конверсійні винагороди за всіма трансфертами для країн фінансово інтегрованого регіону цілковито виключені, що суттєво знижує вартість таких платежів. Однак винагороди за здійснення платежів залишаються такими ж, як і до запровадження євро.

На ринку міжбанківського споту та форвардних обмінних операцій нова валюта замінила всі внутрішні валюти країн -- членів ЄВС. Стосовно ж "зовнішніх" по відношенню до ЄВС валют, то банки здійснюватимуть платежі протягом тривалішого періоду незалежно від ступеня залучення євро у такі операції.

Незважаючи на введення євро, податки, що регулюють підприємницьку діяльність у країнах -- членах ЄВС, та вимоги щодо ведення бухгалтерських рахунків у середньостроковій перспективі все ще відрізнятимуться в кожній із країн, однак тенденція щодо їх гомогенізації у межах ЄВС буде посилюватися.

Запровадження євро стимулює зростання ринку трансакцій та заощаджень у цій валюті. Ринок євро ставатиме дедалі ліквіднішим, що супроводжуватиметься зниженням вартості утримання активів та проведення трансакцій. Для інвесторів з'являться додаткові стимули деномінувати свої портфелі у євро і таким чином поглибити цей ринок. У масштабах світової економіки зміцнення ринку євро сприятиме пошукам додаткових низько затратних операційних каналів для міжнародних інвестицій, стабілізації світової фінансової системи, зростанню попиту на нову валюту з боку країн, які потребують фінансової допомоги і, вірогідно, надихне інвесторів на здійснення інтернаціональних інвестицій.

Із запровадженням євро інвестори з країн ЄВС, щоб забезпечити диверсифікацію своїх портфелів у регіональному розрізі, почнуть більше орієнтуватися на ринки передусім СІЛА, Японії, а також країн, що розвиваються. В "зустрічному напрямі" свої активи формуватимуть "зовнішні" щодо ЄВС інвестори. Зростатиме також попит на євро з боку країн, які потребують фінансової допомоги, в тому числі України.

Із 1 січня 1999 року всі державні боргові зобов'язання країн -- членів ЄВС деноміновано в євро. Євробондовий ринок став другим (після ринку боргових зобов'язань, деномінованих у доларах СЛА) за величиною ринком світу. При цьому держави -- члени ЄВС зберігають контроль у сфері державних фінансів, оскільки у разі фінансових ускладнень їхні зобов'язання не приймаються і не розділяються іншими членами ЄВС або ЄС. Тому порівняно з євросвоповим ринком ринок державних зобов'язань менш ліквідний. Слід зазначити, що, на відміну від держави, за підприємствами приватного сектора та фінансовими установами впродовж перехідного періоду залишається право вибору щодо емітування нових боргових зобов'язань (або деномінації існуючих): у євро чи у "внутрішніх" валютах.

Із подальшою глобалізацією світової економіки країни як у рамках своїх регіонів, так і за їхніми межами стають дедалі більше взаємозалежними у сферах торгівлі, інвестицій та фінансових потоків. З урахуванням таких очевидних переваг, пов'язаних із використанням євро, як відсутність валютного ризику, цінова прозорість та оптимізація міжна-

Уже в найближчі роки долару в Україні доведеться потіснитися: наша країна може перейти до превалюючого формування приватних заощаджень населення та банківських резервів у євро родних платежів, усунення різноманітних тарифних бар'єрів, можна очікувати, що на нову валюту з початком перехідного періоду переключатимуться і "зовнішні" щодо ЄВС великі компанії та корпорації. Зрозуміло, що темпи цього процесу залежатимуть від цілої низки факторів: організаційної структури, географії торговельних операцій, виду та асортименту продукції, що виготовляється такими компаніями і корпораціями, поточних валютних курсів, потреб покупців, поведінки конкурентів і т. п.

Однак малі та середні компанії, очевидно, продовжуватимуть підтримувати свої рахунки у "місцевих" валютах, переорієнтовуючись на євро поступово, ближче до кінця перехідного періоду. Дрібні торговці та фізичні особи також надаватимуть перевагу "старим" валютам країн -- членів ЄВС аж до початку третього етапу валютної інтеграції -- етапу "паралельного обігу валют", який триватиме із січня до кінця червня 2002 року. На початку цього етапу в готівковому обігу з'являться банкноти і монети євро. Через півроку національні гроші будуть вилучені з обігу, але "старі" банкноти можна буде конвертувати у євро відповідно до національної практики кожної окремої країни -- члена

ЄВС.

УКРАЇНА І ЄВС

з запровадженням євро відкриваються нові перспективи і для країн, які не входять до ЄВС, у тому числі -- для України. Претендуючи на світове лідерство, ЄС добиватиметься, щоб євро стало однією з найстабільніших світових валют. Україна при формуванні своїх міжнародних резервів упродовж перехідного періоду має перевести національні валюти країн -- членів ЄВС у нову європейську валюту. Однак можна передбачити, що з метою диверсифікації власних резервів у іноземній валюті вона переходитиме з інших валют на євро поступово. Та природно, що Україна як держава європейської орієнтації, зважаючи на важливість політичних, економічних, у тому числі торговельних відносин із Євросоюзом, а також з урахуванням географічної близькості до ЄС, уже найближчим часом може перейти до превалюючого формування приватних заощаджень населення та банківських резервів саме у євро.

Створення ЄВС сприятиме залученню додаткових інвестиційних ресурсів у регіон, а отже, стимулюватиме зростання виробництва. Це підвищить конкуренцію на ринку ЄВС і ЄС. "Зовнішнім" фірмам і компаніям буде дедалі важче проникати на нього. Лише ті українські підприємства, які у змозі реалізувати свою продукцію за низькими (конкурентними) цінами, матимуть доступ на ринок ЄС. Проте цю можливість суттєво обмежує структура українського експорту з її яскраво вираженою сировинною спрямованістю. Ринок продажу високотехнологічних українських товарів у країнах ЄС залишається незначним і найближчими роками, вірогідно, звузиться ще більше. Причини того -- глобальна фінансова криза, яка супроводжується скороченням інвестицій в економіку країн, що розвиваються; криза вітчизняної фінансової системи на тлі перманентного економічного занепаду; в'яла модернізація виробництва в Україні; неспроможність влади підвищити фінансову дисципліну та активізувати процес структурних реформ; застаріла структура державного управління; брак взаєморозуміння між законодавчою та виконавчою владою; зростання політичного напруження у зв'язку з виборами 1999 року.

Як свідчить практика торговельних відносин України з ЄС, проти нашої країни часто використовують різноманітні нетарифні обмеження, що ще більше ускладнює ринок збуту української продукції. Однак і Україна добре опанувала основні інструменти протекціоністської політики, про що свідчить неконкурентне стимулювання виробництва автомобілів, кольорових телевізорів, обмеження експорту металобрухту тощо. Подібні дії не сприяють руху країни до членства у Світовій організації торгівлі (СОТ). Тому не варто розраховувати на швидке усунення штучних перепон у торговельних відносинах із країнами -- учасницями цієї організації, у тому числі з ЄС.

З уведенням євро суттєво знижуються витрати українських експортерів, пов'язані з операціями обміну європейських валют. Також істотно зменшується ризик небажаних змін валютних курсів для експортерів, практично зникає потреба у взаємному хеджуванні європейських валют. Це дає змогу підприємствам, які ведуть міжнародну торгівлю з країнами ЄВС, зекономити значні кошти й використати їх для розширення власних експортних можливостей.

Підприємства, які вирішать розміщувати свої цінні папери на ринку ЄВС, номінуватимуть їх у євро. Для тих же компаній, які розмістили їх на європейському ринку раніше, деномінація буде пов'язана з додатковими витратами.

У цілому запровадження євро не має істотних негативних наслідків для України та сприяє нарощуванню українського експорту в країни Європейського Союзу. Певну проблему для нашої країни становить те, що з появою єдиної грошової одиниці ЄС суттєво звужується ринок спекулятивних валютних операцій -- вони перекинуться на ринки інших країн, не виключено, що й на український. З огляду на слабкість національної фінансової системи та прорахунки у макроекономічній політиці проведення успішних спекуляцій в Україні не становитиме великих труднощів.

В' І

ПРОБЛЕМИ ЄВС

Створення ЄВС та запровадження єдиної валюти відкриває нові можливості для зростання ролі Європи у світовій економіці і водночас сприяє зміцненню світової фінансової системи. Країни, що ввійшли до ЄВС, досягли значного прогресу в зниженні фіскального дефіциту та інфляції, розвитку фінансової системи, і це дає їм змогу динамічно розвиватись. Однак у союзу є ряд проблем, які можуть уповільнити економічне зростання країн фінансово інтегрованого регіону. Насамперед вони стосуються інституційної структури управління монетарною політикою і співробітництва у формуванні загальної політики, яка б регулювала широке коло питань діяльності ЄВС. Подібна структура ніколи раніше не випробовувалася на практиці в таких масштабах. ЄВС стоїть перед необхідністю поглиблення структурних реформ із метою посилення конкуренції, впровадження інновацій, забезпечення зростання на ринках окремих товарів і послуг, у тому числі фінансових.

Незалежний, вільний від політичного впливу Європейський центральний банк прагнутиме проводити жорстку

Із появою євро суттєво звузиться ринок спекулятивних валютних операцій -- вони перекинуться на ринки інших країн, не виключено, що й на український. З огляду на слабкість національної фінансової системи проведення успішних спекуляцій в Україні не становитиме великих труднощів монетарну політику, спрямовану на досягнення цінової стабільності та зміцнення євро. Однак успішна економічна політика залежить не так від цінової стабільності, як від стабільності економічного зростання, що забезпечує створення нових робочих місць. Нині у переважній частині регіону рівень безробіття залишається досить високим.

Додаткові труднощі створює світова фінансова криза, яка послабила стимули до інвестування навіть у країни з динамічним розвитком економіки.

Розв'язання цих проблем -- справа непроста, однак треба сподіватися, що її буде вирішено так само успішно, як і створення Європейського валютного союзу, ідея якого ще два роки тому декому здавалася нереальною.