Лібералізація валютного ринку УкраїниОсобливості валютного регулювання в Україні.

Лібералізація валютного ринку України

Наприкінці 1998 -- на початку 1999 р. на валютному ринку України діяла обмежувальна модель валютного регулювання, запроваджена після серпневої російської кризи, яка вельми негативно вплинула і на Україну. Основні причини, особливості та наслідки впровадження цієї моделі різнобічно розглянуті в дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних економістів, наприклад, в [1, 2, 3].

Основні елементи механізму валютного регулювання того періоду: припинення операцій із ВКВ на міжбанківському валютному ринку і зосередження їх виключно на УМВБ, обмеження щодо відхилень обмінних курсів при операціях комерційних банків на безготівковому та готівковому валютних ринках, уведення обов'язкового продажу 50% валютних надходжень експортерів, запровадження нового порядку допуску клієнтів на біржу, зниження ліміту відкритої валютної позиції комерційним банкам тощо.

Обмежувальні заходи дали позитивні результати. Вдалося дотриматися нового, оголошеного у вересні 1998 року, валютного коридору, стабілізувати курс гривні, відсікти чи значно обмежити спекулятивний попит на валюту, який виник у серпні минулого року [3], скоротити дефіцит торговельного балансу, запобігти втраті резервів НБУ, а головне -- не допустити розвитку подій за російським сценарієм.

Однак діюча у той період система валютного регулювання поряд із позитивними мала ряд негативних наслідків [1, 2]. Серед найсерйозніших недоліків, які мали суттєве значення на початку 1999 року, зазначимо такі:

¦ сумніви як усередині країни, так і в закордонних інвесторів щодо реальності курсу, який визначався на УМВБ

¦ ускладнення умов щодо задоволення заявок клієнтів порівняно з тими, в яких банки діяли впродовж 1995-- 1998 років при відкритому міжбанківському ринку;

¦ існування паралельного нелегального готівкового ринку з обмінними курсами, які суттєво відрізнялися від офіційного;

¦ неможливість обґрунтовано визначати курс на перспективу та складність його використання як у прогнозних розрахунках державних програм і бюджету, так і в зовнішньоекономічних контрактах підприємств та організацій.

Необхідно зазначити, що попри накопичення негативного ефекту від перелічених недоліків обмежувальних заходів, поступово усе вагоміше проявлялися позитивні результати їх запровадження. Для ілюстрації порівняємо динаміку зміни ряду монетарних та валютних чинників протягом двох періодів: першого -- із 17 серпня до початку листопада 1998 року, тобто перших двох "шокових" місяців після серпневої кризи, та

другого -- з початку листопада 1998-го до початку лютого 1999 року (до введення нового валютного коридору).

Перший період характеризувався підвищеним попитом на валюту, внаслідок чого показник доларизації економіки зріс із 14.6 до 20.6%, тобто загалом на 37.4%, або на 11.2% у середньому за місяць. При зростанні грошової бази на 7.2% грошова маса в національній валюті зменшилася майже на 4%, кредити в народне господарство у національній валюті знизилися на 3.4%, депозити населення в національній валюті скоротилися на 18.6%, в іноземній -- на 24%. Ці показники переконують, що за таких умов скасовувати обмеження було неможливо.

Протягом другого періоду, коли банки та їхні клієнти адаптувалися до нових умов і звикли працювати без арбітражних операцій, Національний банк України проводив зважену монетарну та валютно-курсову політику. Ситуація кардинально змінилась, ажіотажний попит на валюту вщух. Значно уповільнилися темпи зростання доларизації -- з20.6 до 21.98%, тобто загалом на 9.6%, або на 3.1% в середньому за місяць. Зростання грошової бази за цей період становило 5.5% і призвело не до скорочення, а до підвищення монетарних показників у національній валюті, в тому числі грошової маси -- на 5.3%, заборгованості за кредитами -- на 7.6%. Депозити населення у національній валюті збільшилися на 6%, в іноземній -- на 4.3%. Важливо те, що зовнішні активи комерційних банків упродовж цього часу також значно збільшилися. Зокрема, залишки на рахунках "Ностро" зросли на 10.4%, а чисті зовнішні активи (різниця між валовими активами та пасивами) -- на 49%.

Нормалізація ситуації дала змогу Національному банку дещо лібералізувати монетарну та валютну політику. Зокрема, облікову ставку НБУ було зменшено з 82 до 60%, норматив обов'язкового резервування -- з 16.5 до 15%, банки одержали дозвіл надавати кредити в іноземній валюті тощо.

Таким чином, на початку 1999 року склалася ситуація, коли, з одного боку, сповна проявилися позитивні сторони валютних обмежень, у результаті чого розвиток подій вдалося втримати під контролем і кон'юнктура ринку почала відчутно поліпшуватися, а з іншого -- подальше застосування обмежень лише посилювало б їх негативні наслідки: це спонукало відмовитися від них та лібералізувати валютний ринок.

ПІДҐРУНТЯ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ

Після аналізу ситуації, яка виникла на початку 1999 року, постало питання про підготовку до скасування діючих валютних обмежень. Зважаючи, що лібералізація валютного ринку значно змінює умови функціонування ринку і може дещо його дестабілізувати, спричинивши сплеск девальвації, Національний банк здійснив комплекс підготовчих заходів у кількох напрямах:

¦ на початку лютого введено новий, розширений валютний коридор (3.4-- 4.6 гривні за один долар) та визначено перспективи валютної політики із пріоритетом стабільності курсу;

¦ здійснено поступову керовану девальвацію курсу (в період із 10.02.1999 по 18.03.1999 року -- на 9.8%) для збалансування ринкового попиту і пропозиції на безготівковому ринку;

¦ розширено допустимі межі відхилення готівкового курсу від офіційного (з 5 до 10%) для забезпечення збалансованості ринкового попиту і пропозиції на готівковому ринку та його легалізації;

¦ зв'язано надлишкову ліквідність комерційних банків шляхом підвищення банківських ризиків.

Офіційний курс Мінімальний курс на ринку Максимальний курс на ринку нормативу обов'язкового резервування (до 17%) та відновлення депозитних аукціонів НБУ, щоб зменшити попит на іноземну валюту;

¦ спільно з урядом вжито відповідних заходів, щоб отримати кредити за програмою ЕРР, яка забезпечує збільшення резервів НБУ;

¦ проведено інформаційно-консультативну роботу з банками щодо нормалізації ситуації та дій уряду і НБУ, спрямованих на забезпечення стабільності;

¦ через засоби масової інформації проведено роз'яснювальну роботу щодо стабілізації валютного ринку та контрольованості Національним банком ситуації.

У результаті цих заходів на грошовому та валютному ринках відбулося подальше суттєве поліпшення ситуації. Темпи зростання доларизації зі щомісячних 11.2% у період до листопада та 3.1% -- до лютого знизилися до 2.5%. Уперше після серпневої кризи зросла монетизація економіки -- із 12.45 на кінець січня до 12.52% на початок березня.

За період із початку листопада до 18.03.1999 року при збільшенні грошової бази на 6.1% заборгованість за кредитами в національній валюті зросла на 11.1%, грошова маса в національній валюті -- на 6.9%, депозити населення у національній валюті -- на 7.8%, в іноземній -- на 7.3%. Продовжилося нарощування ресурсів іноземної валюти банків -- залишки на рахунках "Ностро" за цей період зросли на 28.6%, а чисті зовнішні активи -- на 70.7%.

Крім того, готівковий ринок поступово переміщувався у легальний сектор (спостерігалося значне зростання обігу готівки через обмінні пункти -- щоденні обороти збільшилися майже на 50%) та підвищувалася збалансованість між попитом і пропозицією на готівковому ринку, про що свідчило значне скорочення різниці між купівлею та продажем готівки.

Усе це відбувалося на фоні загальної фінансової стабільності та сповільнення темпів інфляції, яка з 6.2% у жовтні поступово (3.2% -- у листопаді, 3% -- у грудні, 1.5% -- у січні) знизилася до 1% у лютому та березні. Відтак інфляційні та девальваційні очікування у суспільстві та ділових колах значно знизилися.

Таким чином, завдяки послідовній політиці Національного банку та комплексу вжитих ним попередніх заходів в Україні було створено необхідні умови для лібералізації валютного ринку: стабілізовано ситуацію, зменшено попит на долар, підвищено збалансованість між попитом та пропозицією на валютному ринку, збільшено валютні ресурси комерційних банків.

ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ

Зогляду на сприятливі умови 19.03.1999 року в Україні здійснено лібералізацію валютного ринку,

а саме:

¦ відновлено операції на міжбан-ківському ринку;

¦ призупинено торги на УМВБ з метою активізації міжбанківського ринку;

¦ скасовано обмеження на відхилення від офіційного курсу в безготівкових операціях;

¦ скасовано обмеження на граничні відхилення від офіційного курсу в готівкових операціях (із 13.04.1999 року);

¦ введено нові правила курсоутворення, згідно з якими офіційний курс визначається як середньозважений за операціями комерційних банків, та ряд інших заходів.

Після лібералізації на валютному ринку спостерігалися дві тенденції:

¦ певна початкова дестабілізація, що зазвичай спостерігається після суттєвої зміни умов роботи ринку; вона проявилась у значному зростанні темпів девальвації, яка досягла піку 23 та 24 березня, коли щоденне падіння курсу перевищувало 4--5 копійок;

¦ заспокоєння та стабілізація ситуації. Банки та їхні клієнти поступово адаптувалися до нових умов діяльності на валютному ринку; девальвація значно уповільнилася, робота ринку нормалізувалася.

Про це свідчили такі показники третього тижня по лібералізації (з 5 по 9 квітня).

1. Динаміка курсу (див. графіки 1--3):

¦ курс на внутрішньому міжбанківському ринку стабілізувався -- рівень девальвації знизився до 0.078%, або до 0.31 коп. за тиждень (у попередні тижні він становив відповідно 0.01%, або 0.05 коп. та 4%, або 15 коп.), а після 15.04.1999 р. навіть почав зростати;

¦ маржа (різниця) між середньозваженими курсами купівлі та продажу на внутрішньому міжбанківському ринку скоротилася до 0.16% (із 0.32% у попередній тиждень та 1.65% -- на початку лібералізації);

¦ готівковий курс гривні укріпився --

з 29.03.1999 р. по 07.04.1999 р. він зріс із 4.27 до 4.15 гривні за один долар СІЛА, тобто на 12 коп., або майже на 3%;

¦ відхилення готівкового курсу від офіційного зменшилося із 7.2% на початку лібералізації до 5.2%.

2. Резерви НБУ:

¦ валютні резерви НБУ поповнилися за

рахунок придбання на ринку пропозиції долара, що перевищує попит. Крім того, у резерви НБУ надійшло понад 300 млн. доларів від МВФ і Світового банку. Наприкінці І кварталу резерви НБУ приблизно на 100 млн. доларів були менші від рівня початку року, що відповідає прогнозним розрахункам.

3. Валютний безготівковий ринок (див. графік 4):

¦ зріс середньоденний загальний обсяг продажу валюти на міжбанківському ринку -- він перевищує рівень до 18.03.1999 року на 37%;

¦ значно зріс обсяг вільного продажу -- середньоденний обсяг вільного продажу після лібералізації перевищує рівень до 18.03.1999 року на 67%;

¦ зросла питома вага вільного продажу в загальному обсязі продажу валюти -- до лібералізації 45%, після лібералізації -- 61%;

¦ пропозиція валюти на ринку перевищила попит -- за 3 тижні перевищення становить 4.1%.

4. Валютний готівковий ринок (див. графік 5):

¦ спав ажіотаж; звужується та поступово зникає нелегальний ринок -- загальний обсяг середньоденних операцій із купівлі та продажу готівки зменшився на 60%; знову з'явилася можливість купити готівку в обмінних пунктах;

¦ значно знизився попит на іноземну готівку -- середньоденні обсяги продажу населенню зменшилися на 64% при наявності готівки в обмінних пунктах;

¦ підвищилася збалансованість між попитом та пропозицією на готівковому ринку -- значно зменшилися обсяги чистого продажу (продаж мінус купівля) готівки населенню -- середньоденна різниця скоротилася майже у 30 разів -- а з 13.04.1999 р. обсяги купівлі готівки у населення перевищують продаж.

5. Грошовий ринок:

¦ позитивні тенденції на валютному ринку спостерігаються на фоні лібералізації монетарної політики -- із 60 до 57% знизилася облікова ставка НБУ; на 7% порівняно з початком лібералізації зросла ліквідність банків, зі 100% (на початку лібералізації) до 30% упали міжбанківські ставки.

Перші позитивні результати лібералізації свідчать, що завдяки послідовним діям НБУ, упереджувальним заходам та попередній поступовій керованій девальвації вдалося перебороти перше шокове враження від дерегуляції валютного ринку, заспокоїти його, збити ажіотаж і забезпечити сприятливі стартові умови для розвитку після змін, що відбулися 19.03.1999 року.

ДО СТАБІЛЬНОСТІ -- СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ

Зачіпка перспектив розвитку ситуації повинна базуватися на тому, що у поточному році, порівняно з попереднім, обсяги виплат нерезидентам за ОВДП майже у 8 разів менші, розмір обслуговування зовнішнього державного боргу -- на 20% менший, а очікуваних

надходжень від міжнародних фінансових організацій -- на 80% більше. Варто також врахувати перші позитивні результати лібералізації валютного ринку. Тобто є підстави сподіватися, що гривня збереже стабільність у межах оголошеного валютного коридору. Згідно з прогнозними розрахунками, зробленими на основі урядової програми та домовленостей із МВФ і Світовим банком, міжнародні резерви НБУ можна зберегти на рівні початку року. Однак реалізація цього плану потребує значних зусиль -- як НБУ, так і уряду України.

Національний банк доклав значних зусиль, щоб забезпечити фінансову стабільність доступними йому засобами. Зокрема, поряд із переліченими заходами щодо лібералізації, у системі валютного та монетарного регулювання діятимуть чинники, які дозволяють стримувати дестабілізаційні тенденції:

¦ обмеження на арбітражні операції банків із валютою;

¦ обмеження на спекулятивні операції клієнтів із валютою (банки як агенти валютного контролю зобов'язані перевіряти наявність у клієнтів документів, які обґрунтовують купівлю валюти);

¦ нормативи валютної позиції банків та інші нормативи;

¦ обов'язковий 50-процентний продаж валютних надходжень експортерів;

¦ регулювання гривневої ліквідності банків шляхом використання різних монетарних засобів та інструментів.

Ці елементи валютного та монетарного регулювання НБУ є потужними факторами впливу на ситуацію та забезпечення стабілізації курсу. Проте, як і для всіх грошових регуляторів, їх коригуючий вплив є, як правило, короткостроковим. Постулат монетарної теорії щодо нейтральності грошей як середньо- та довгострокового фактора впливу на економічні чинники у даному разі необхідно враховувати сповна. Середньо- та довгостроковий вплив на стабільність може мати лише економічна політика уряду -- структурна, промислова, сільськогосподарська, інвестиційна, фінансова, податкова, соціальна, зовнішньоекономічна, експортно-імпортна тощо.

На стабільність курсу впливають насамперед заходи у сфері зовнішньоекономічної, експортно-імпортної та політики зовнішніх запозичень, які визначають рух потоків капіталу в серед-ньо- та довгостроковій перспективі. З огляду на це стабільність обмінного курсу за межами короткотермінового періоду залежить передусім від дій уряду, спрямованих, зокрема, на:

¦ недопущення подальшого зростання зовнішнього боргу;

¦ забезпечення скорочення від'ємного сальдо торговельного балансу;

¦ створення привабливих умов для залучення зовнішніх інвестицій;

¦ реструктуризацію зовнішнього державного боргу.

Дестабілізувати ситуацію в Україні можуть різні фактори -- такі як незапланована емісія з різних непередбачених причин і в першу чергу через зростання дефіциту бюджету, погіршення внутрішньо- чи зовнішньоекономічних умов, дестабілізація міжнародних ринків, негаразди в Росії тощо. Ризиків у сучасних умовах багато. Уряд та Національний банк України мають вирішувати кожен своє специфічне завдання. Це буде запорукою забезпечення спільної політики стабільного обмінного курсу, що є однією з обов'язкових умов виходу з кризи та поступового економічного зростання України.

Література

1. Домбровський М., Ковальов П., Лепетюк В., Маркевич М. Причини фінансової кризи в Україні і можливі методи її подолання // Вісник НБУ. -- 1998. -- № 12. -- С. 6--9.

2. Маркевич М., Гурські У. Стратегія дерегулювання валютного ринку. -- К.: Центр соціологічних та економічних досліджень -- Гарвардський інститут міжнародного розвитку, 1998. -- 9 с.

3. Михайличенко С. Проблеми та перспективи розвитку валютно-курсової політики в Україні // Вісник НБУ. -- 1999. -- № 2. -- С. 10--15.