3

1. Особливості організації безготівкових розрахунків за системою "Клієнт-банк"

Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов'язання, включаючи можливість оперативно виконувати завдання дотримання платіжної дисципліни.

Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжна система - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України, а міжнародна платіжна система - це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу.

Встановлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил ставить їх у рівні умови і захищає інтереси кожного. Тому створення високоефективної, дієвої та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави. На сьогоднішній день у світовому масштабі найбільшої популярності набирають електронні платіжні системи, що дозволяють оперативно проводити розрахунки, а отже й прискорювати економічний розвиток компаній, держави, та економіки в цілому. Система “клієнт-банк” є засобом обміну інформацією в електронній платіжній системі країни, виконуючи функцію постачальника платіжних документів в електронному вигляді від клієнта банку до самої установи банку, а також зворотній зв'язок з доставкою інформативних та підтверджуючих матеріалів.

Що ж таке система “клієнт-банк” в розумінні вітчизняного споживача та надавачів даної послуги, виходячи зі сфери її найбільшого застосування?

Система “клієнт-банк” - це сукупність програмно-технічних комплексів, призначених для:

* оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку;

* обміну платіжними документами та відповідною технологічною інформацією між банком та його клієнтами в електронній формі.

Система “клієнт-банк” в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема СЕП). Тому до систем "клієнт - банк" висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних зі СЕП, надання мінімального на-бору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

На теперішньому етапі розвитку технологій захисту інформації, що передається через зовнішні канали зв'язку банку (а до них відноситься і система “клієнт-банк”) приділяється особлива увага, аж до залучення Служби безпеки України.

Схематично процес роботи системи “клієнт-банк” зображено на рис. 1.1

Як видно з рисунку, основними складовими системи “клієнт-банк” є клієнтська частина та банківська частина. Розглянемо функції кожної з них:

"Банківська частина" - комплекс, що розміщений у банку. Його основні функції:

* ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

* розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

* обмін платіжними документами з клієнтською частиною, з інформуванням клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням причин відхилення);

Банківська частина

Клієнтська частина

Рис.1.1. Принцип роботи типової системи “клієнт-банк”.

* обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи "клієнт - банк" може бути одним з компонентів ОДБ), який власне і виконує розрахунки клі-єнта за документами, що отримані через систему "клієнт - банк", а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично вико-наних трансакцій;

* обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок "виписка з рахунку", на основі яких клієнт має змогу отримати повну інфор-мацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

* ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

"Клієнтська частина" - комплекс, що розміщений на підприємстві клієнта. Його функції:

* ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

* ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Мож-ливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тіль-ки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуван-ням "коштів у розрахунках" - прогнозованого;

* підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийом їх із програми автоматизації бухгалтерії підприємства);

* обмін з банком платіжними документами;

* отримання відповідних платіжних документів з банку;

* обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему "клієнт-банк", так і за межами системи (наприклад, проведення докумен-тів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

* ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно від конкретних засобів електронної пошти і внаслідок цього забезпечити функціонування програмного забезпечення системи "клієнт-банк" у різних телекомунікаційних середовищах.

В Україні вже існують системи "клієнт-банк", які є невід'ємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію для виконання всіх фі-нансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи "клієнт-банк" та специфіка технології її роботи перебувають в досить широкому діапазоні. Практично широка розробка та впровадження систем "клієнт-банк" в Україні тільки починається. Тому найближчими роками очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.

2. Банківські послуги кредитного характеру

До банківських послуг кредитного характеру відносяться:

- банківські акцепти;

- авальний кредит;

- лізинг;

- факторинг;

- форфейтинг.

Банківські акцепти та авальний кредит

У міжнародній торгівлі, де наявність гарантії оплати особливо велика, значного поширення набули акцептні операції комерційних банків. Вони полягають у тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтом поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом акцептування замість нього переказного векселя. В результаті виникають так звані банківські акцепти - акцептовані векселі, які здатні обертатись на грошовому ринку. Через свою високу ліквідність та надійність банківські акцепти виступають як міжнародний платіжний засіб, адже завдяки наявності подвійної гарантії оплати і - імпортера, який надає кошти на оплату векселя, і банку, котрий гарантує і здійснює безпосередній платіж, - їх охоче приймають в оплату експортери продукції; крім цього, під банківський акцепт легко рефінансуватись, бо на грошовому ринку існує попит на дані інструменти. Особливо розвинутий ринок банківських акцептів у США та Великобританії, де акцептні операції банків набули найбільшого поширення. На американському ринку обертаються акцепти відомих банків строком від 30 до 180 днів, деякі з них прийнятні для переврахування у Федеральній резервній системі США.

На відміну від облікового кредиту, який надається векселедержателю, акцептний кредит видається векселедавцю (боржнику за векселем). Клієнт банку (імпортер) укладає зовнішньоекономічну угоду з іноземним контрагентом (експортером) на купівлю продукції, умовою якої є оплата контракту за допомогою банківського акцепту. Імпортер (сам або через посередника) домовляється з банком про можливість останнім акцептувати тратту і очікує поставку. Експортер відвантажує продукцію, виписує тратту на банк імпортера і передає її разом з комерційними документами (безпосередньо або через інший банк) банкові, котрий погодився акцептувати тратту. Банк імпортера акцептує вексель і повертає його експортеру (або його банкові). Експортер може дочекатись строку оплати й отримати платіж за векселем або переврахувати акцептований вексель на грошовому ринку. Більш поширеною є саме реалізація банківського акцепту. Напередодні терміну оплати векселя імпортер надає у свій банк відповідну суму платежу і після пред'явлення власником банківського акцепту оплачує його, отримуючи при цьому товарні документи. Для того щоб експортер мав упевненість у тому, що банк імпортера акцептує тратту, звичайно контрактом передбачається відкриття імпортером безвідзивного акредитива на користь постачальника. Банк імпортера в акредитивному листі зобов'язується акцептувати тратту після її пред'явлення. Отже, ризики експортера, який формально надає комерційний кредит імпортеру, перекладаються на банк-акцептант. У ряді випадків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з використанням банківського акцепту експортер може, не відсилаючи тратту для акцептування, відразу врахувати її у своєму банку, а вже останній передає вексель у банк-акцептант. Витрати експортера на врахування звичайно компенсуються імпортером. Для зниження ризику акцептної операції банки надають перевагу акцептуванню товарних векселів, намагаються дотримуватись відповідності термінів погашення векселя строкам виконання контракту, здійснювати контроль за товарно-грошовими потоками. Знижує ризик банку і поєднання акцепту з рамбурсуваням - відшкодуванням клієнтом суми платежу до настання строку платежу за банківським акцептом (звичайно за один - три дні залежно від репутації клієнта). Для отримання такого відшкодування банки, як правило, утримують товарні документи до внесення клієнтом суми покриття. З цією ж метою банк перевіряє платоспроможність клієнта, оформлення угоди строковим зобов'язанням (простим векселем) і навіть може вимагатися ліквідне забезпечення у формі цінних паперів, банківської гарантії тощо.

Поширеною формою акцептної операції комерційних банків є акцептно-рамбурсний кредит. Він застосовується у міжнародних операціях, особливо тоді, коли валюта платежу за контрактом не збігається з валютами країн - суб'єктів угоди. На відміну від попереднього прикладу, коли банк-акцептант здійснював непокрите трасирування векселя (покриття надходило в банк напередодні строку платежу), акцептно-рамбурсний кредит є різновидом покритого кредиту. Він супроводжується відкриттям безвідзивного акредитиву і забезпечений товарними документами.

Порядок здійснення операції приблизно такий. Імпортер дає доручення банку, з яким є домовленість про акцептування тратт, відкрити акредитив на користь експортера. Після отримання від експортера товарних документів замість акцептованого векселя, банк-акцептант списує суму платежу за векселем та комісії з кореспондентського рахунку банку-імпортера. У разі, коли банк-акцептант і банк імпортера не мають кореспондентських відносин, у здійсненні угоди може брати участь третя особа - банк-комісіонер. При цьому банк-акцептант списує кошти з кореспондентського рахунку комісіонера, а той дебетує кореспондентський рахунок банку імпортера. В обох випадках імпортер вносить суму платежу у свій банк напередодні терміну оплати векселя. Винагорода банку за здійснення акцептної операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом відразу ж після досягнення домовленості про акцептування і не повертається навіть у випадку невикористання права на акцепт (витрати імпортера, крім комісії банку, як правило, включають ще й відшкодування експортеру витрат за врахування векселя). Додаткові доходи від здійснення акцептної операції банк-акцептант може отримати за допомогою врахування акцептованого ним векселя, а також депонування банківського акцепту за дорученням його держателя. Як видно з наведених прикладів, акцептна операція за своєю економічною суттю є гібридом гарантійної (забалансової) послуги та послуги кредитного характеру. Коли банк акцептує тратту і цим гарантує оплату контракту платником, фактично кредит у вигляді відстрочення платежу надається експортером імпортеру, а з боку банку, по суті, має місце гарантійна послуга. І хоч де-юре акцептна операція не має ознак гарантії чи поручительства, де-факто такою є: банк-акцептант відповідає перед пред'явником за прямою вимогою, а його клієнт - за регресивною.

Відмінність акцептної операції від авалювання, крім форми, полягає у тому, що банк мусить сплатити суму векселя в будь-якому випадку, тоді як при авалі - лише при невиконанні клієнтом своїх зобов'язань. Однак акцептна операція може перерости у кредитну за умови врахування банком акцептованого ним векселя, або внесення клієнтом чи за його дорученням покриття (акцептно-рамбурсний кредит). У таких випадках банк, крім комісії, стягує ще й проценти. Акцептний кредит призначений для покриття потреби в обігових коштах і не може використовуватись для інвестиційних цілей. У випадку, коди сума контракту або/і ризики надто значні, акцептний кредит може надаватись у формі консормціумного кредитування. Серед членів банківського консорціуму назначають головний банк, якого наділяють повноваженнями в плані організації угоди, за що йому сплачується додаткова комісія.

Авальний кредит - це форма кредиту, при якій банк бере на себе відповідальність по зобов'язанням клієнта у формі порук по кредиту, платежам, поставкам і так далі.

Лізинг

В Україні лізингові операції прямо або посередньо регламентуються більш ніж 180 законодавчими і нормативними актами, але основним із цих актів безумовно є Закон "Про лі-зинг" від 16 грудня 1997 року.

Згідно вищезгаданого закону, лізинг - це підприємниць-ка діяльність, що спрямована на інвестування власних і залучених коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем пері-одичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень передавання їх у лізинг. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти (мисливські угіддя, водоймища тощо).

Лізинг як ефективне соціально-економічне явище виконує найважливіші функції по формуванню багатоукладної економіки й активізації виробничої діяльності. Так, виробнича функція лізингу полягає в оперативному і гнучкому вирішен-ні лізингоотримувачем своїх виробничих завдань за допомогою тимчасового використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової сплати повної вартості необхідних засобів виробництва. Функція збуту передбачає розширення кола споживачів і завоювання нових ринків.

Зростання популярності лізингу зумовлене тим, що він створює вигоди для всіх учасників угод. Можна навести цілий перелік переваг для лізингоодержувача:

- здатність швидко поновлювати основні виробничі фонди (особливо їх-ню активну частину) без значних одноразових грошових витрат і на цій основі підвищувати конкурентоздатність своєї продукції;

- здійснення лізингових платежів з прибутку, отриманого від експлуатації устаткування;

- підприємство має змогу розробити зручний і гнучкий графік внесення лізингових платежів;

- усунення неминучих втрат, що випливають з володіння морально застарілим устаткуванням;

- відсутність проблем кредитних гарантій чи застави, які виникають при звичайному кредиті;

- можливість апробації принципово нового коштовного обладнання з метою зменшення ризику придбання устаткування, що не відповідає умовам його експлуатації;

- відсутність амортизаційних відрахувань у зв'язку з тим, що орендоване майно не відбивається в бухгалтерському балансі;

- можливість розглядати орендні платежі як поточні витрати і зараховува-ти їх до собівартості продукції.

Факторинг

Факторинг - комплекс фінансових послуг, що надаються клієнтові Фактором у обмін на передачу дебіторської заборгованості, до якого входять: фінансування поставок товарів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнтові, а також контроль своєчасності оплати і роботу з дебіторами.

Форфейтинг

Форфейтинг - операція при продажу в кредит. Банк (форейтор) випускає векселі (тратти) імпортера одразу після поставки товару, забезпечуючи експортеру негайну оплату вартості товару за вирахуванням різниці між вартістю експортного та форфейтингового кредитів. Комісія фор-фейтора складає звичайно близько 1 - 1,5%. Форфейтор вимагає від імпортера представлення банківської гарантії, або сам приймає на себе ризик за додаткову оплату. Форфейтинг захищає експортера практично від усіх валютних ризиків.

Задача 87

Фірма "Гала ЛТД" звернулась до Полтавського регіонального відділення КБ "Приватбанк" із заявою про надання кредиту в сумі 30 тис. грн. на 14 днів під 28 % річних. Операція що кредитується - закупка і реалізація бензину АІ-95.

Скласти техніко-економічне обґрунтування кредитної операції, якщо кількість бензину - 15250 л., собівартість його становить 18830 грн., ціна реалізації - 1,40 грн. за 1 літр.

Рішення

За 14 днів користування кредитом банк отримає відсотки у сумі:

, грн.

Сума до повернення в банк складатиме:

30000 + 322 = 30322 грн.

Після закупки бензину, у фірми залишиться кредитних грошей:

30000 - 18830 = 11170 грн.

Дохід, що отримає фірма від реалізації бензину складатиме:

15250 Ч 1,4 = 21350 грн.

Таким чином, сума на рахунку фірми становитиме:

11170 + 21350 = 32520 грн.

Після повернення кредиту, фірма отримає прибуток у розмірі:

32520 - 30322 = 2198 грн.

Таким чином, в результаті операції купівлі-продажу бензину, фірма "Гала ЛТД" зможе повернути кредит у встановлений термін.

Задача 33

Комерційний банк виконує операції по вкладах населення, яким належить значне місце у складі банківських ресурсів. При цьому суттєва увага приділяється прогнозуванню залишків вкладів. За підсумками другого кварталу поточного року банк мав такі показники, млн.. грн.:

- середньо-квартальний залишок вкладів - 62,1;

- оборот за надходженням коштів - 32,2;

- оборот за погашенням вкладів - 26,0;

- залишок на початок кварталу - 124,0.

Визначити залишок коштів на депозитних рахунках на кінець кварталу; пояснити, які види вкладів від населення є найбільш привабливими для банку з огляду формування ресурсної бази.

Визначити середній строк зберігання вкладів та рівень їх нагромадження.

Рішення

Якщо визначати кількість днів у році за методикою 30/360, то у кварталі - 90 днів. Таким чином, середній термін зберігання вкладів становить:

, днів.

Залишок коштів на депозитних рахунках на кінець кварталу буде рівний:

124,0 + 32,2 - 26,0 = 130,2 млн. грн..

Рівень нагромадження вкладів рівний:

Таким чином, із коштів, що надійшли на депозитні рахунки, 19,25 % коштів затримались на них і склали ресурси банку.

З огляду формування ресурсної бази, найбільш привабливими для банку є довгострокові депозитні вклади від населення.

Задача 67

Чернігівський текстильний комбінат 16 червня відвантажив швейній фабриці "Ворскла" продукцію на 100 тис. грн. і вислав їй вексель для акцепту. Фабрика акцептувала вексель. Комбінат поставив вимогу про доміціляцію векселя "Полтава-банком", який обслуговує платника. Комісія банку за доміціляцію становить 1,5 % від суми платежу. Після акцепту вексель був повернений комбінату, який, з метою покриття своєї заборгованості, передав вексель заводу за поставлене обладнання 18 червня. Строк платежу за векселем - 20 серпня.

До "Полтава-банку" 20 серпня надійшли два векселі, раніше доміцільовані ним, із строком погашення 20 серпня:

- на 100 тис. грн., платником є фабрика "Ворскла". На поточному рахунку фабрики залишок коштів складає 160 тис. грн.;

- на 145 тис. грн., платником є товариство "Астера", залишок коштів якого на поточному рахунку складає 55 тис. грн..

Пояснити, чим відрізняється простий і переказний вексель. Дати характеристику процесу обігу переказного векселя. Пояснити, що таке доміціляція векселів і з якою метою банк виступає доміцілатом. Визначити дії банку щодо отриманих векселів.

Рішення.

Переказний вексель являє собою безумовну пропозицію кредитора, адресовану боржнику, сплатити третій особі в установлений термін вказану суму.

Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником (векселедавцем). Останній бере на себе зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці в обумовлений термін.

Переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей, а отже боржник зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в зазначений термін (здійснити акцепт).

Доміціляція векселя полягає в дорученні векселедавця комерційному банку сплатити по векселю в установлений строк за рахунок завчасно внесеної в банк суми або стабільного залишку грошей, що повинні бути на рахунку. Свою згоду бути доміциліатом банк висловлює на лицьовому боці векселя відповідним написом.

Схема доміциляції векселя приведена на рис. 67.1.

Рис. 67.1. Схема доміціляції векселів.

Банк виступає доміцілатом з метою отримання комісійних за доміціляцію.

Таким чином, по векселю на суму 100 тис. грн. (платник - фабрика "Ворскла") банк може провести оплату із залишку на рахунку фабрики, а також отримати комісійні у розмірі 1500 грн.

За векселем на суму 145 тис. грн. (платник - товариство "Астера") банк не може провести оплату, оскільки залишок коштів на рахунку товариства недостатній. Банк повинен запропонувати товариству "Астера" перерахувати відповідну суму (92175 грн.) на банківський рахунок.

Перелік використаної літератури

1. Демківський А. В. Сучасний вексельний обіг. - Київ: Знання, 1996;

2. Лысенков Ю. М., Совгира Я. В. Операции с ценными бумагами. Бухгалтерский учет, налогообложение. - Киев: Прес-центр, 1994;

3. Про банки та банківську діяльність: Закон України №2121-III від 07.12.00 р.;

4. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України №2346-III від 05.04.01 р.;

5. Банківські операції: Підручник / Під ред. Мороза А.М. - К.: КНЕУ, 2000.;

6. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000.